Особливості діяльності радянських податкових органів України у 1921 році (за матеріалами Подільської губернії)

Котик Ю.В.

Становлення ринкових відносин в Україні потребує подальшого вдосконалення податкової системи та роботи її органів. Допомогу державі у вирішенні цих нагальних завдань можуть надати результати історичних досліджень функціонування різних форм податкових систем та їхніх органів зокрема.

Саме тому, діяльність радянських податкових органів України у 1921 році початковий період запровадження НЕПу становить значний науковий інтерес для фахівців та є метою дослідження автора наведеної статті.

Деякі аспекти цієї проблеми розглянуто у шеститомній праці М. Кучерявенка [1]. У роботі О.Пиріг [2] наведено загальну характеристику радянської податкової політики та органів, що її втілювали у 20-х роках в Україні. Формування податкового апарату у добу НЕПу набуло відображення у праці С.Корновенка та В. Назаренка [3]. Однак робота радянських податкових органів України 1921 року є актуальною і нині, до того ж, на регіональному рівні у наведеному доробку її розглянуто вперше.

Економіка України на початку 1921 року опинилась у колапсі: саботаж та збройні виступи селянства як відповідь на більшовицьку хлібозаготовельну політику, різке скорочення виробництва промислової продукції, гіперінфляція. Усе зазначене поставило під загрозу існування радянської влади та довели банкрутство політики «воєнного комунізму».

За обставин, що склалися, рішення X з'їзду РКП(б) докорінно змінили не лише податкову політику, а й загалом економічну стратегію розвитку держави.

З відновленням ринкових відносин у 1921 році зростала роль податків як вагомого джерела надходжень до державного бюджету. Однак структурні перетворення у податковій системі здійснювались повільно, що, не останньою чергою, стало наслідком спротиву та неприхильності з боку керівництва більшовицької партії НЕПу. Управління фінансами України здійснювалось із Москви: закони України, як правило, дублювали закони РСФРР або СРСР, власний наркомат фінансів УСРР був створений лише у вересні 1923 p., а до цього чільним фінансовим органом був Уповноважений НКФ РСФРР при PHK УСРР.

Стягнення податків 1921 року у натуральній формі покладено на нові податкові органи наркомату продовольства УСРР, у грошовій на відновлені органи при Уповноваженому НКФ РСФРР при РНК УСРР, а трудгужподатокна органи наркомату праці УСРР.

Оскільки за умов панування гіперінфляції грошові податки не відігравали суттєвої ролі у наповненні бюджету, основні зусилля радянської влади до осені 1921 року були спрямовані на стягнення продподатку.

Отже, до осені 1921 року ставлення радянської влади до збору податків у грошовій формі та органів, що їх здійснювали, було другорядним. Хоч у 1921 р. і було відновлено управління прямих податків при Уповнаркомфіні при PHK УСРР, до серпня 1921 року органи наркомату фінансів цілковито заглибились у вивчення можливостей заміни грошей іншою мірою вартості. Питання «бюджету, грошових податків, кредиту, грошового обігу, не були тоді у полі зору» [4]. Податкові органи України перебували у зародковому стані.

Так, до 15 січня 1921 р. у податковому управлінні Подільського губфінвідділу працювало 5-6 чоловік, замість 40 за штатом. Станом на 1 лютого управління нараховувало лише 12 чоловік, а з 12 податкових повітфінвідділів функціонувало лише 8, особовий склад яких здебільшого не перевищував 50% необхідного. Простежувалась тенденція до зменшення кількісного та якісного складу податківців. Зокрема, було набрано Інститут волосних фінансових агентів, проте одна частина з них підпорядковувалась волревкомам, інша повітфінвідділам, що негативно позначалося на роботі. Діяльність відділу місцевих податків та зборів податкового управління Подільського повітфінвідділу не було розгорнуто взагалі [5,арк.27-28]. Станом на 1 березня 1921 року ситуація дедалі більше погіршувалась: штат особового складу податківців швидко зменшувався до 30% осіб, оскільки кожний службовець прагнув перейти працювати до інших більш високооплатних радустанов, віднаходячи будь-яку на те причину [6,арк.2].

Негативний вплив на роботу податківців справили адміністративні реформи: переїзд Брацлавського повітфінвідділу до Тульчина, Ольгопільського до Бершаді, а Ямпільського протягом року до Томашполя і назад. Так, під час переїзду до Бершаді Ольгопільському повітфінвідділу довелося розташуватись у старому приватному будинку, що потребував капітального ремонту, оскільки у приміщенні колишнього банку було розміщено військовий комісаріат, який відмовився поступитися місцем [6,арк.2].

Об'єднання з 1 січня 1921 р. Вінницького повітового фінансового відділу з губернським та створення особливого відділу Подільського губернського фінансового відділу не додали податківцям мобільності [7,арк.13].

Обревізувати губернською податковою інспекцією діяльності податкових відділів повітових фінансових відділів з метою контролю та поліпшення їхньої діяльності відбувалося за складних, а іноді небезпечних для життя людини умов. Так, податковий інструктор Подільського губфінвідділу А.Кременецький здійснював інспектування Жмеринського, Могилівського та Ямпільського податкових відділів упродовж півтора місяця. Тривалість згаданого інспектування спричинив брак доріг, гужового транспорту, незадовільне матеріальне забезпечення та ведення бойових дій в Ямпільському повіті [8,арк. 1-3].

Безумовно, за таких обставин працівники податкових органів дедалі частіше порушували трудову дисципліну, що врешті-решт стало звичним явищем, про що свідчать заходи радянської влади. Так, з метою зміцнення дисципліни, Кам'янець-Подільський ревком видав розпорядження про дотримання службовцями трудової дисципліни. Відповідно, робота у радянських установах розпочиналась о 9 годині. Про свою присутність на робочому місці всі службовці сповіщали у «контрольній книжці». Завідувач повітфінвідділу перевіряв записи о 9.15. і у разі запізнення ставив позначку. За перше запізнення службовцеві висловлювалося зауваження, за друге догана, текст якої розміщувався у місцевому друкованому органі, за третє матеріальне стягнення [8,арк.37].

Унаслідок другорядного ставлення радянської влади до органів оподаткування станом на 21 липня з податкових органів Подільської губернії було мобілізовано: завідувача відділу місцевих податків губфінвідділу до губернського статистичного бюро, податкового інструктора Проскурівського фінвідділу до повітового статистичного бюро, податкового інструктора та волосного фінагента Летичівського фінвідділу, відповідно, до повітового військкомату та Летичівської повітової міліції [9,с.2]. Станом на 1 липня 1921 року фактично не працювали Літинський, Ямпільський та Жмеринський повітфінвідділи та їхні податкові підвідділи.

Робота податкових працівників фінвідділів прямого оподаткування до кінця липня 1921 року звужувалась до стягнення з населення несплат по ліквідованих податках 1919 1920 років, збору інформації про платників прибутково-майнового податку, реєстрації торговельно-промислових підприємств [10,арк.55].

Після того, як більшовики у липні серпні 1921 року прийняли кардинальні рішення щодо повернення до повноцінного грошового обігу та за наявного прискореного розгортання ринку, виникла необхідність введення і систематизації податків та зборів як вагомого фіскального, стимулюючого та соціального елементів фінансової політики. Процес «огрошівлення» товарів» [11,с.15], тобто бартеризації, припинявся. Відповідно до партійних рішень, ВЦВК 26 липня 1921 року затвердив положення про народний комісаріат фінансів, в якому передбачалося створення при наркомфіні організаційно-податкового управління, що у подальшому було реорганізоване в управління податків та державних прибутків. Губернські та повітові фінвідділи зберігали кадровий склад податкових підвідділів у повному обсязі, на місцях формувався штат фінінспекторів. Кількісно та структурно податкові відділи у повітах різнилися, що пояснювалось недосконалістю податкової системи. Так, податковий підвідділ Жмеринського фінвідділу складався з 13 осіб: завідувача відділу, податкового інструктора, діловода, рахівника, 3 конторників, 5 податківців та кур'єра. Ольгопільський підвідділ складався з 12 осіб, до того ж різнився посадами: завідувач відділу, 2 податкових інструктори, 3 діловоди, конторник, 5 податківців. До складу підвідділу Проскурівського фінвідділу входило 14 чоловік, адже, окрім завідувача, 3 податкових інструкторів, 2 конторників та двох податківців, було передбачено ще 5 посад діловодів [12,с.арк. 10].

Після того, як розпочалося реформування податкових органів, перше, що мали вирішити податківці, це збір інформації про платників прибутково-майнового податку, реєстрація торговельно-промислових підприємств [10,арк.55]. Так, ще 7 травня 1921 р. податкове управління Подільського губфінвідділу наголошувало на необхідності швидкого завершення збору по ліквідованих податках та переходу до вивчення доходів торговельних закладів, промислових підприємств та майнового стану пересічних громадян [13,арк.65]. Відповідно до постанови ВУЦВК та PHK УСРР від 26 липня 1921 року на території Подільської губернії діяльність торговельно-промислових підприємств підлягала обкладанню промисловим податком [14,с.З]. Задля його стягнення, у грудні 1921р. за розпорядженням губфінвідділу під керівництвом фінінспекторів у містах, містечках і селах із розвинутою промисловістю та торговельною діяльністю було створено місцеві податкові комісії від трьох до десяти чоловік.

Члени податкових комісій мали такі повноваження: реєструвати промислові та торговельні підприємства певного населеного пункту, самостійно перевіряти правильність вибору платниками промислового податку, складати протоколи з приводу порушень «Положення про державний промисловий податок». Кандидатів на посаду члена податкової комісії обирали з числа платників промислового податку фінінспектори. Обраний член податкової комісії мав відповідати таким вимогам: «хороша грамотність», проживання в певній місцевості не менше ніж три роки, вік після 21 року, без судимості. Склад комісії обирався на один рік. Щоденна робота працівника комісії, за підтвердженням податкового інспектора, оплачувалася у розмірі, визначеному органами раднаргоспу [15,арк.З].

Однак паперовий варіант нових декретів та постанов різнився втіленням у життєві реалії.

Однією з головних проблем радянської податкової системи у 1921 році була якісна та кількісна незабезпеченість її органів. Станом на 1 серпня 1921 р. податковий підвідділ Кам'янець-Подільського повітфінвідділу налічував 24 посади за штатом: завідувач, 3 інструктори, 2 діловоди та 4 їхні помічники, 6 рахівників, 6 працівників канцелярії та 2 друкарки. Три посади були вакантними [16,арк.20].

Станом на 1 вересня у Подільській губернії налагоджено роботу податкових відділів тільки у Летичівському та Проскурівському повітах, досить посередньо в інших, а в Ямпільському та Літинському у зародковому стані [17,арк.ЗЗ].

Про брак кваліфікованих кадрів у радянських органах, у тому числі фінансових, свідчить декрет PHK України від 29 серпня 1921 p., який, за згодою органів PCI, надавав дозвіл на провадження служби в одній державній установі членам однієї родини [18,с.555]. Так, у податковому підвідділі Подільського губфінвідділу зазначений дозвіл отримали брати Бєлінські [19,арк.27].

Деякі кваліфіковані податківці, за попередньою згодою з комісією з охорони праці, залучались до понаднормової праці [20,арк.84].

Ще складнішою була ситуація із забезпеченням органів кваліфікованими працівниками. Тому, у другій половині 1921 року радянською владою було здійснено низку вагомих заходів. Відповідно до постанови PHK України від 5 липня 1921 року «Про забезпечення управління Уповнаркомфіну спеціалістами та мобілізацією для нього фінансових працівників» заборонялась мобілізація з фінансових органів працівників без згоди відповідного органу Уповнаркомфіну, із найшвидшим залученням до закладів наркомфіну податкових інспекторів та їхніх помічників казенних палат ще Російської імперії, що мали досвід роботи не менше ніж два роки [21,с.402-403].

Постанова українського уряду «Про повернення до роботи за спеціальністю працівників податкової справи прямого та непрямого оподаткування і державної монополії» від 29 жовтня 1921 р. стверджувала наміри радянської влади щодо залучення до податкової роботи колишніх службовців царської Росії, адже податкова справа ускладнювалась, а більшість комуністів не здобули фінансово-економічної освіти.

До роботи залучались службовці з десятирічним стажем, а саме: управляючі акцизними зборами та їхні помічники, ревізори, техніки губернських акцизних управлінь, окружні наглядачі акцизних зборів. У фінансових установах працювали спеціалісти з інших господарських органів, навіть військових відомств. Так, на підставі наказу голови Кам'янець-Подільського ревкому всі працівники дореволюційних фінансових органів мобілізовувались для праці тільки у фінансових органах, незважаючи на те, що перебували на службі в інших радянських органах [22,арк.41].

Залучення до роботи «старих» фахівців позначилося на кількісному та якісному особовому складі працівників податкового апарату. Станом на 1 грудня 1921 р. із 13 працівників податкового управління Подільського губфінвідділу усі мали дореволюційний стаж роботи у фінансових або судових органах, 9 вищу, а 4 середню спеціальну освіту [23,арк.110-113].

З метою фахового зростання та інформаційного забезпечення працівників з 1 січня 1921 р. при управлінні Уповнаркомфіну було розпочато видавництво щомісячного журналу «Вестник Уполномоченного Наркомфина РСФСР на Украине» [24,арк.З].

Попри кадрові проблеми радянська система оподаткування 1921 року мала низку суттєвих недоліків.

Введення місцевих податків та порядок їх стягнення не узгоджувались з центральними органами влади. Лише у Катеринославській губернії було введено низку не передбачених законом прямих податків, з дозволу завідувача губфінвідділу встановлювалось відтермінування патентного збору [25,с.58].

Податки стягувались почергово, відповідно до початкової літерну прізвищі платника (за алфавітом). Унаслідок незадовільного стану податкового апарату, окладні листи платникам податку навіть не надавались. Тому, щоб дізнатися про розмір нарахованої суми до сплати, суб'єкти оподаткування були змушені особисто звертатися до податкових органів.

Сплата податків у грошовій формі спричинила несподівані труднощі. Наприклад, не у всіх містах та містечках Кам'янець-Подільського повіту були каси наркомфіну [26,арк.42].

Окрім того, кожний наркомат та його підрозділи мали власні каси.

Деякі податки та збори стягувалися через різні радянські установи. Так, у Кам'янець-Подільському повіті здійснювати збір відрахувань від промислового податку було доручено органам комунгоспу, а їх облік податковим підрозділам.

Суттєвим недоліком системи місцевих податків була їх чисельність близько 25 податків і зборів. Таким чином, питання про ліквідацію цього недоліку перед урядом порушив VII Всеукраїнський з'їзд Рад.

Фінансово-економічний розвиток губерній мав свої особливості, що набувало безпосереднього відображення у побудові радянських податкових органів, але не завжди підтримувалося центром. Так, у десяти повітових фінансових відділах Подільської губернії працювало по два податкових інспектори прямих податків на повіт, а у Вінницькому та Кам'янецькому по три. Слід зазначити, що фінвідділу Кам'янець-Подільському постійно наполягав на відкритті четвертої вакансії, мотивуючи рішення великими розмірами та прикордонним розташуванням повіту, однак не мав підтримки із Харкова. Окрім цього. Подільський губфінвідділ скасував інститут сільських фінагентів, створивши на допомогу кожному волосному інспекторові по 2-3 посади помічників, кандидатури яких затверджувались повітовими органами [26,арк.42].

Активний розвиток товарно-грошових відносин спонукав більшовиків відновити непряме оподаткування, скасоване улітку 1920 p., та органи, що його здійснюють. З другої половини 1921 року було введено акцизи на тютюн та тютюнові вироби, виноградне вино, сірники, сіль. Тому, декретом PHK України від 28 жовтня 1921 р. у складі податкового управління при Уповноваженому НКФ РСФРР при PHK УСРР створено відділ непрямих податків і державних монополій, а в губерніях підвідділи непрямих податків та державних монополій при податковому управлінні губфінвідділу. Підвідділ непрямих податків при податковому управлінні губфінвідділу складався із завідувача підвідділу, ревізорів-інструкторів (старших та молодших), дільничних інспекторів непрямих податків і державних монополій та їхніх помічників. Завідувач губфінвідділу за поданням завідувача підвідділу непрямих податків та за умови погодження з Уповнаркомфіном розподіляв територію губернії на акцизні дільниці, безпосередній контроль над яким здійснювали дільничні інспектори та їхні помічники. Помічники дільничних інспекторів, як правило, призначалися для постійного перебування на підприємствах, що випускали підакцизні товари. Незважаючи на те, що органи непрямого оподаткування та робітничо-селянської інспекції (далі PCI) мали частково однакові повноваження, їх взаємовідносини регулювалися окремою інструкцією, а розпорядження податкових інспекторів були обов'язковими для виконання всіма закладами радянської влади, навіть силових органів [27,арк.1].

Губернським фінансовим відділам було рекомендовано комплектувати підвідділи непрямих податків та інспектуру з працівників дореволюційних фінансових установ, органів раднаргоспу та відділів постачання шляхом примусової мобілізації. Окрім того, наголошувалось на необхідності залучення до інспекційної роботи профспілок та сумлінних робітників підприємств, що виробляли підакцизні товари [16, там само].

На кінець жовтня 1921 р. підвідділ непрямих податків Подільського губфінвідділу складався із внутрішньої частини, до складу якої входили завідувач підвідділу, 3 ревізори, секретарський відділ з 5 осіб та бухгалтерський відділ з 8 осіб, і зовнішньої частини у складі повітових інспекторів 12 чоловік та їхніх помічників 20 чоловік. Усього по губернії підвідділ нараховував 36 чоловік [18, там само]. Слід зазначити, що Уповнаркомфін для зовнішньої частини підвідділу непрямих податків Подгубфінвідділу визначив штати з 22 осіб дільничних інспекторів та 44 їхніх помічників. Кількісний склад зовнішньої служби за поданням губернії та центру, розбіжності у назвах та посадових повноваженнях «повітовий» та «дільничний» інспектор призвело до непорозуміння між ними, а прагнення губернського підрозділу перевіряти всі підприємства замість лише тих, що виробляють підакцизні товари, спричинило логічне обурення Уповнаркомфіну [28,арк.21-22].

Принагідно зазначимо, що цікавим питанням, на яке слід звернути увагу, є матеріальне забезпечення працівників радянських податкових органів, що віддзеркалює їхню роль та значення для держави.

За виконання посадових обов'язків службовці забезпечувались заробітною платою у грошовій формі, продовольчим пайком та необхідною кількістю одягу і взуття [29,с.555].

У квітні 1921 року грошова частина заробітної плати завідувача податкового підвідділу Кам'янець-Подільського повітфінвідділу становила 5550 крб., рядового податківця 4070 крб., з урахуванням десятивідсоткової прифронтової надбавки. Ставки зарплати не змінювалися з кінця 1920 року [30,арк.4]. Продовольчий пайок податкового інструктора Новоушицького фінвідділу за нормою групи «б» у лютому складався з 11 кг хліба, 1 кг крупи, 7 кг овочів, 400 г солі, 200 г цукру та 40 г чаю [31,арк. 18-19], податківця Гайсинського фінвідділу тільки із 3 кг муки, 0,8 кг пшона, 200 г солі ні цукру, ні м'яса не передбачалося [32,арк.76]. Члени родини податківця пайки не отримували, тому місячної норми вистачало на 3-4 дні. Нерідко, як це було із службовцями Могилів-Подільського фінвідділу, весь перелік продуктів не видавався.

Зважаючи на гіперінфляцію, роздрібні ціни на продукти харчування у місті Вінниця протягом 1921 року зросли у 2-5 разів. З травня по листопад хліб житній здорожчав з 850 крб. за фунт (409 г) до 1900 крб., м'ясо з 3000 крб. до 13500 крб., пляшка молока з 800 крб. до 4000 крб. [33].

Скрутне матеріальне становище податківців позбавляло змоги задовільнити елементарні потреби у продуктах харчування та одязі. Так, керівництво Кам'янець-Подільського повітфінвідділу звернулося до місцевого органу комунгоспу з проханням виділити бухгалтерові Торжцинському К.К. коштом держави взуття, оскільки за заробітну плату, що він отримував, придбати його на ринку був не в змозі [34,арк.85].

За таких обставин з метою поліпшення матеріального забезпечення податкових працівників та оптимізації фінансової політики загалом більшовицька влада вдалася до низки вагомих заходів.

Так, Декретом PHK України від 28 вересня 1921 року «Про колективну (грошову та натуральну) оплату праці службовців у радянських органах» передбачалось суттєве зростання грошової та особливо натуральної (що в умовах гіперінфляції була значущою від автора) частин заробітної плати. Окрім того, «відповідальні» працівники, яких, наприклад, у Подільському губфінвідділі було 27 чоловік [35,арк.14], отримували ще один додатковий продовольчий пайок [36,с.647].

Коли було прийнято постанову, IV сесія ВЦВК у жовтні 1921 р. зазначала, що відтепер «інтереси народної казни підносились до рівня питань найвищої державної важливості» [37,с.2-3.], вирішення вагомої частини з яких покладалося на податкові органи.

У підсумках VI конференції КП(б)У, що відбулася з 9 по 13 грудня 1921 року, відзначалося, що «комуністична партія повинна забезпечити економічну базу шляхом збереження у своїх руках фінансового керівництва». Саме тому, з метою ретельного добору кадрів для податкових органів в анкетному листі кожного працівника визначалося місце перебування до лютневої революції, до та після жовтневого перевороту, ставлення до радянської влади та партійність. Усі комуністи отримували заробітну платню за особливими ставками для політпрацівників [38,арк.40].

Грудневий VI Всеукраїнський з'їзд рад постановою про фінансову політику підкреслив, що гроші в умовах товарообороту знову набувають першочергового значення, тому необхідно «втілити в життя уже встановлені та ті, що мають бути встановлені, державні податки та монополії, а також місцеві податки із захистом класових інтересів» [39,с.647].

Однак значну кількість поставлених завдань наприкінці 1921 року так і не було вирішено. У грудні продпайки й надалі видавались із затримкою, влада мотивувала це складною продовольчою ситуацією в Україні. Що ж до прагнень більшовиків з приводу посідання однопартійцями керівних посад у всіх господарських установах та їхніх підрозділах, то серед працівників податкового управління Подільського губфінвідділу станом на 1 грудня 1921 р. з 91 працівника 90 безпартійних, 1 комуніст [40,арк. 110-113]. Загалом по губернії у фінансових органах працювало чотири члени КП(б)У [41,арк. 57].

На Всеросійській конференції завідувачів фінвідділів у грудні 1921 року щодо роботи податкових органів підкреслювалось, що «апарату в нас немає». Зазначалося також про перешкоди, які чиняться становленню податкового апарату, траплялися випадки відмови фінінспекторам у пайках та одязі, відкритті кредитів для придбання продуктів харчування [42,с.66-67].

Красномовними є факти конфіскації без будь-яких пояснень головою Гайсинського ревкому єдиної друкарської машинки з повітфінвідділу [43,арк. З 7], а представники 8-ї козачої дивізії взагалі виселили повітовий податковий відділ з наданого приміщення [44,арк. 190].

Станом на 14 грудня 1921 р. у Подільському губфінвідділі працювало лише 139 службовців, натомість мало бути 267 [45,арк.90,93]. Навіть на початку 1922 р. податковий апарат був настільки ослабленим, що на державному рівні Наркомфін РСФРР був змушений укласти угоду з наркомпродом про тимчасове використання продподаткового апарату.

Отже, ставлення радянської вади до відновлених податкових органів в Україні, особливо до середини літа 1921 року, було другорядним, що пов'язано з тим, що тривала «натуралізація та бартеризація» економіки, а також з браком міцної грошової одиниці, а отже незначним економічним ефектом від податкових надходжень. Тому, основна увага приділялась збору продрозкладки та продподатку. Стягнення податків у грошовій формі у 1921 році спричинило труднощі, по скільки не у всіх містах та містечках були каси наркомфіну. Радянська система оподаткування 20-х років мала низку суттєвих недоліків: чисельність податків, брак чіткості та прозорості у визначенні об'єкта оподаткування. Прийняті партійні та урядові рішення щодо податкової галузі поступалися новим економічним реаліям, до того ж були не ефективними. Проте головні проблеми податкових органів це їхня неукомплектованість та брак кваліфікованих кадрів, що ускладнювалось скрутним матеріальним становищем працівників.

радянський податковий місцевий

Список використаних джерел

1. Кучерявенко М.П. Курс податкового права: У 6 т. Т.І: Генезис податкового регулювання: У 2 ч. 41. -X.: Легас, 2002. С. 665.

2. Пиріг О.А. Становлення податкової системи України у часи НЕПу (20-і pp. XX ст.) //Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2001. № 1.-С.132-138.

3. КорновенкоС.В., Лазаренко В.М. Село. Хліб. Гроші: Податкова політика радянської влади в українському селі в період НЕПу. 4еркаси, 2004. С.187.

4. Альский М. Итоги 1921 г. и перспективы 1922 г. в области финансов // Экономическая жизнь 1922 г. 13 января.

5. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 323.

6. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 321.

7. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 52

8. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 323.

9. ДАХмО. Ф. Р1350. Оп. 2. Спр. 2.

10. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 323.

11. Сокольников ЕЯ. Еосударственный капитализм и новая финансовая политика. -М., 1922.

12. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 71.

13. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 71.

14. Вісті / Известия 1921. -26 жовтня.

15. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 66.

16. ДАХмО. Ф. Р1350. Оп. 2. Спр. 15.

17. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 323.

18. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1921. № 16.

19. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 323.

20. ДАХмО. Ф. Pl350. Оп. 2. Спр. 15.

21. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1921. -№ 13.

22. ДАХмО. Ф. Р1350. Оп. 2. Спр. 2.

23. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 56.

24. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 43

25. Корновенко С.В., Лазаренко В.М. Село. Хліб. Гроші.: Податкова політика радянської влади в українському селі в період НЕПу. Черкаси, 2004.

26. ДАВО. ф'Р27. Оп. 2. Спр. 64.

27. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр. 65.

28. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 5. Спр. 2.

29. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1921. -№ 16.

30. ДАХмО. Ф. Pl350. Оп. 2. Спр. 44.

31. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр.32.

32. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр.53.

33. Бюлетень Подольского губернского статистического бюро. 1922 г. № 15.

34. ДАХмО. -Ф. Pl350. Оп. 2. Спр. 15.

35. ДАВО.-Ф. Р991. Оп. 1.-Спр.З.

36. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1921. -№ 16.

37. Ивернов С. О мерах к улучшению налоговой работы // Вестник финансов. 1922.-№12.

38. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр.40.

39. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1921. -№ 18.

40. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр.56.

41. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр.56.

42. II конференция финотделов 1921 г. Стенографический отчет. М., 1922 г.

43. ДАВО. Ф. Р27. Оп. 2. Спр.53..

Размещено на Allbest.ru