Дивідендна політика підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА

П.О. Турбай студентка

групи Фк -12-1,

Науковий керівник Л.М. Крот

дивідендний політика податковий

Інвестиційна політика підприємства вимагає визначення і проведення підприємством дивідендної політики.

Актуальність полягає в тому, що необхідність вивчення проблем дивідендної політики є важливою в наш час, коли створюються нові підприємства і особливого значення набуває необхідність відповідних знань.

Мета даної роботи полягає у вивченні стану дивідендної політики підприємства.

Існує 6 найпоширеніших теорій дивідендної політики підприємств: модель Міллера - Модільяні; модель синиці в руках; модель податкових переваг; сигнальна модель; модель М. Дженсена; модель Ла Порта.

У своїй праці Міллер і Модільяні стверджували, що виплата грошових дивідендів не впливає на ринкову вартість підприємства. Таким чином, власник корпоративних прав підприємства байдужий щодо розміру дивідендних виплат, адже його добробут визначається виключно розміром прибутку, який створений на підприємстві в результаті фінансово-господарської діяльності.

Гордон і Лінтнер стверджують, що грошові дивіденди, виплачені у поточному періоді, позитивно впливають на ринковий курс корпоративних прав, оскільки така політика відповідає очікуванням та бажанням акціонерів.

Прихильники теорії податкових переваг доводять, що акціонери, намагаючись мінімізувати податкові витрати, віддають перевагу капітальному доходу за рахунок максимізації реінвестування чистого прибутку підприємства.

Сигнальна модель дивідендної політики, вимагає від підприємства формування та надсилання на ринок капіталу позитивних сигналів.

Американський фінансист М. Дженсен у своїй теорії агентських витрат розглядає конфлікт інтересів принципал-агент, що виникає у зв'язку із наявністю у підприємства вільних грошових потоків, на які претендують усі учасники корпоративних відносин.

Модель Ла Порта розроблена за результатами дослідження, що вищі грошові дивіденди виплачуються менеджерами тих підприємств, акціонери яких найбільш захищені і мають суттєвіші фактори впливу на подальшу долю менеджерів [1].

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

1. Виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку.

2. Оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість.

3. Визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу.

4. Узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством.

5. Вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів.

6. Оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства [2].

Сума нарахованих дивідендів у 2008 році становила 15,34 млрд грн., у 2009 році - 6,12 млрд грн., а у 2010 19,08 млрд грн.

За даними Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку відомо, що найбільший обсяг дивідендів у 2008 - 2009 рр. сплачено підприємствами Дніпропетровської області. Аналізуючи діаграми 1 і 2, можна зробити висновки, що обсяг сплачених дивідендів в м. Києві зменшився, відповідно в Донецькій області - збільшився (діаграма 1, 2).

Діаграма 1, 2 Обсяг сплачених дивідендів по регіонах за 2008 - 2009 роки

Ефективність дивідендної політики оцінити надзвичайно складно. Ефективною буде така дивідендна політика, за якої забезпечується зростання ринкової ціни корпоративних прав (діаграма 3, 4). У традиційному розумінні рішення власників щодо дивідендів чи реінвестування прибутку залежить від очікуваної рентабельності власного капіталу підприємства та від ставки зовнішніх доходів за альтернативних вкладень відповідного обсягу капіталу на ринку. Якщо на ринку є можливість вкласти капітал з вищою нормою дохідності, ніж у підприємство-емітент, то доцільно приймати рішення щодо виплати дивідендів. Якщо ж навпаки, то найраціональнішою буде тезаврація прибутку

Список використаних джерел

1. Кравчук О. М. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: навч. посібник для ВНЗ / О. М. Кравчук, В. П. Лещук. - К.: Центр учбової літ-ри, 2010. - 502 с.

2. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

Размещено на Allbest.ru