Сутність податків

Українська влада вирішила йти у фарватері світових фіскальних тенденцій. Було обрано шлях поступового зменшення ставки податку на прибуток. В В Україні ставка податку на прибуток підприємств зменшується з 23% в 2011 році до 21% з 1 січня 2012 року.

Ця норма передбачена Податковим кодексом України.

Згідно з законом, ставка податку на прибуток у розмірі 21% діятиме до 31 грудня 2012 року включно.

З 1 січня по 31 грудня 2013 року податок буде зменшений до 19%, а з 1 січня 2014 року - 16%.

Крім того, ведення малого бізнесу за спрощеною системою з 1 січня зазнає певних змін, насамперед платники єдиного податку поділені на категорії.

Зокрема, до першої категорії увійшли підприємці-спрощенці, у яких сума доходу не перевищуватиме 150 тис. грн. Для них ставка єдиного податку становить від 1% до 10% мінімальної заробітної плати.

Ці «спрощенці» не повинні мати найманих працівників.

До другої категорії віднесені підприємці, дохід яких не перевищуватиме 1 млн. грн., а кількість найманих працівників - 10 осіб. Ставка єдиного податку для них становить від 2% до 20% мінімальної заробітної плати.

До третьої категорії входять підприємці, у яких сума виручки не перевищуватиме 3 млн. грн., а кількість працюючих - 20 осіб. Щодо ставки оподаткування цієї категорії, то вона буде на рівні 5% без сплати податку на додану вартість (ПДВ) та на рівні 3% у випадку паралельної реєстрації платником ПДВ.

До четвертої групи належать підприємці чи юридичні особи, обсяг доходів яких не перевищує 5 млн. грн. Вони зможуть наймати до 50 працівників. Ставка податку встановлена на рівні 3% чи 5%.

Суб`єкти господарювання, які були платниками єдиного податку, а також юридичні і фізичні особи-підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом, та вирішили з 1 січня перейти на спрощену систему оподаткування, повинні подати відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.

Крім того, деякі підприємства цього року отримали першоквітневий подарунок у вигляді нульової ставки податку на прибуток. Нульова ставка вводиться майже на п'ять років - з 1 квітня 2011 р. по 1 січня 2016 р. Вона поширюватиметься на підприємства, створені після 1 квітня 2011 р. за винятком тих, які виникнуть шляхом реорганізації, приватизації, корпоратизації. Діючі підприємства, щорічний обсяг доходів яких за останні три роки не перевищував 3 млн грн, а кількість працівників - 20 осіб, теж можуть скористатись нульовою ставкою оподаткування. Ця ж умова поширюватиметься на колишніх платників єдиного податку, якщо обсяг їхньої виручки останнього року був не більшим 1 млн грн, а кількість співробітників - менше 50 осіб. Цікаво, що офіційна зарплата працівників на таких підприємствах має бути не меншою за дві мінімальні зарплати.

Водночас уряд склав великий перелік винятків з 16 пунктів для застосування нульової ставки з податку на прибуток, чим значно обмежив коло щасливчиків.

Крім того, було вирішено тимчасово звільнити від оподаткування деякі види економічної діяльності. Зокрема це стосується виробників біопалива на період до 1 січня 2015 р., газовидобувних підприємств - до 1 січня 2020 р., готельного бізнесу (для готелів, введених в експлуатацію до 1 вересня 2012 р.), підприємств легкої промисловості, електроенергетики, суднобудування, літакобудування, машинобудування для агропромислового комплексу - з 1 січня 2011 р. до 2020 р., видавничої діяльності - до 1 січня 2015 р.

У Податковому кодексі для таких підприємств поставлена умова: кошти, вивільнені від оподаткування, потрібно спрямовувати на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій.

Певна логіка у зменшенні податкового навантаження на прибуток підприємств присутня. І за оптимальних умов господарювання та наявності чітких правил гри, необтяжених корупційною складовою, такі заходи могли б принести вагомий ефект. Податкові ставки зовні ніби виглядають привабливо. А з 2014 року в Україні податкове навантаження на підприємства буде взагалі на 1% меншим, ніж в Сінгапурі - одному з епіцентрів економічного розвитку сучасності. Однак картину псує неприваблива українська дійсність.

Висновки

Світовий досвід свідчить, що податок на прибуток можна використати як потужний механізм для інвестиційної діяльності та прискорення економічного розвитку. Фіскальна функція цього виду податку вже давно поступилась місцем регуляторній та стимуляційній. Але саме по собі зменшення ставки оподаткування ще не означає гарантії пожвавлення у бізнес-середовищі. Тому основний акцент в Україні варто було б зробити не лише на номінальне зменшення податкового навантаження, а й на інші моменти.

Економісти поділяють сучасні методи податкового стимулювання економіки на пасивні та активні. І зниження ставок оподаткування якраз належить до пасивних методів. Формально виникає ситуація, коли держава за власної ініціативи дозволяє суб'єктам господарювання залишати собі більшу частку отриманих прибутків. Такі кроки роблять із метою майбутнього пожвавлення інвестиційного клімату в країні. Але зовсім не факт, що платники податків використають зекономлені кошти на інвестиційні проекти. У кращому випадку, лише третина таких додаткових прибутків піде на економіку, а решта осяде в кишенях власників. Лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року Джозеф Стігліц у цьому контексті висловився так: «Просте зниження податків призначене не для стимулювання економіки, а для передання грошей тим, у кого їх і так багато».

Значно доцільніше було б використати для економічного зростання політику цільового стимулювання економіки з допомогою податків. До них належать: прискорена амортизація; відрахування з прибутку, що оподатковується; витрати на інвестиції (що пріоритетніші проекти для розвитку економіки, то вищий відсоток відрахувань); надання податкового інвестиційного кредиту; відрахування з оподатковуваного прибутку всіх витрат, спрямованих на науково-дослідницьку діяльність; цільові податкові пільги для підприємств, які здійснюють діяльність у депресивних районах та інші.

Унікальність таких методів полягає у тому, що держава свідомо надає підприємцю додаткові кошти з отриманого ж ним прибутку, якщо зекономлені на оподаткуванні ресурси підуть у сферу інвестиційної діяльності. Таке опосередковане фінансування з державного бюджету для бізнесу більш вигідне, ніж залучені під аналогічні цілі дорогі кредитні кошти. При використанні активних методів податкового стимулювання працює правило: держава надає пільги підприємствам тільки після здійснення ними інвестиційної діяльності. Немає факту інвестицій - немає і податкових пільг. Якщо ж бізнес воліє витрачати отриманий прибуток не на інвестиційні цілі, то з нього прийдеться сплачувати податок у повному обсязі.

Як доказ успішності такої моделі можна навести податкову практику США. Там за останні півстоліття спостерігалось випереджальне зростання обсягів амортизаційних відрахувань. За 1950-2003 рр. вони зросли у 90,2 раза, а податок на прибуток - лише в 13,1 раза. У 2003 р. амортизаційні відрахування становили 1135,9 млрд дол., що на 114,8 млрд дол. перевищувало загальну суму оподатковуваного прибутку підприємств і аж на 901 млрд дол. - суму сплаченого податку на прибуток.

Ще у середині XX ст. у розвинутих країнах світу частка амортизаційних відрахувань в структурі інвестицій становила 25-30%. Тепер же на них припадає близько 70-80%. Частка ж прибутку, який витрачається на інвестиції, скоротилась від 50% до 5-10%. Позикові кошти сьогодні теж не є базою для розвитку економіки. Їх частка у загальному обсязі інвестицій не перевищує 15% (раніше досягала 30%). Для порівняння, в Україні частка амортизації в структурі інвестицій становить тільки 15-20%.

Використання чинника прискореної амортизації як основи для економічного стимулювання пояснюється його внутрішніми властивостями. По суті, прискорена амортизація є субсидією на інвестиційну діяльність за рахунок державного бюджету. Амортизаційні відрахування за своєю природою є найстабільнішим джерелом коштів для підприємства, які не залежать від зміни зовнішньої ситуації. Крім того, вони є власними коштами бізнесмена, що дозволяє йому не залучати позики у вигляді недешевих кредитів для інвестування. Контроль державних органів за цільовим призначенням амортизаційного фонду і штрафи у вигляді додаткового податкового навантаження є найкращою запорукою для того, щоб витрачати його на модернізацію і розширення виробництва. Прискорена амортизація дозволяє отримати гроші вже сьогодні, тобто у перші роки після введення основних фондів, і спрямувати їх на подальший розвиток.

На основі цього можна стверджувати, що саме по собі зменшення ставки податку на прибуток та сумнівна практика пільг, які мають місце в Україні, не є гарантіями економічного зростання. Для реального стимулювання інвестиційного клімату потрібно провести значно глибші реформи та використати напрацьований світовий досвід.

Список використаної літератури

податок прибуток економіка прямий

1. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р. №2756-VI: за станом на 02.12.2010 р. // Голос України. - 2010. - №229-230. - С. 4-62.

2. Зятковський І.В. «Фінанси підприємств», навчальний посібник, К., Кондор, 2009рік.

3. Слав'юк Р.А. «Фінанси підприємств», навчальний посібник, ЦУЛ, 2008 рік.

4. Ткаченко Н.М. «Бухгалтерський облік на підприємствах України», (Система оподаткування в Україні), посібник, К., 2009 рік.

5. Абзац 2 підпункту «б» пункту 17 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010, №2755-УІ1

6. Наказ Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства»

7. Наказ Міністерства фінансів України від 28.10.11 №1352 «Про затвердження форми Податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи»

8. Наказ Міністерства фінансів України від 07.11.11 №1397 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства страхувальника»

9. Про Державний бюджет України на 2010 рік: Закон України від 27.04.2010 р. №2154-VI: за станом на 09.12.2010 р. [Електронний ресурс]

10. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР: за станом на 12.10.2010 р. [Електронний ресурс]

11. Газета «Все про бухгалтерський облік» №41 за 2011 р., стор. 32.

Размещено на Allbest.ru