Податкове регулювання розвитку малого бізнесу
Мета і завдання податкового регулювання. Напрями державної політики у сфері податкового регулювання розвитку малого бізнесу в Україні. Досвід зарубіжних країн у сфері податкового регулювання малого бізнесу. Заходи оптимізації податкового регулювання.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.09.2013 |
| Размер файла | 127,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УКООПСПІЛКА
Черкаський кооперативний економіко-правовий коледж
Циклова комісія обліково-фінансових дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: "Фінанси”
на тему: "Податкове регулювання розвитку малого бізнесу”
Роботу виконав студент
Кауров Андрій Сергійович
Керівник: викладач вищої категорії
Воєвода Юлія Петрівна
Черкаси 2013
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Основні поняття податкового регулювання
- 1.1 Поняття і сутність податкового регулювання
- 1.2 Мета і завдання податкового регулювання
- Розділ 2. Дослідження податкового регулювання розвитку малого бізнесу в Україні
- 2.1 Сучасний стан розвитку малого бізнесу в Україні
- 2.2 Вплив держави на розвиток малого бізнесу в Україні
- 2.3 Порівняльна характеристика податкового регулювання розвитку малого бізнесу в Україні з іншими країнами
- Розділ 3. Заходи оптимізації податкового регулювання малого бізнесу в України
- 3.1 Основні напрями державної політики у сфері податкового регулювання розвитку малого бізнесу в Україні
- 3.2 Досвід зарубіжних країн у сфері податкового регулювання малого бізнесу
- Висновок
- Список використаної літератури
- Додаток
Вступ
Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із зростанням підприємницької активності, розвитком малого бізнесу. Одним з перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища є розвиток малого бізнесу.
Найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є малий бізнес.
Рівень розвитку малого бізнесу сприяє створенню позитивного іміджу України, забезпеченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську та світову економічні системи. Державна політика в цій сфері спрямована на приєднання України до міжнародних програм, підписання двосторонніх та багатосторонніх міждержавних і міжвідомчих угод щодо підтримки малого бізнесу.
Темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ - про необхідність формування та проведення державної політики щодо підтримки малого підприємництва, що відповідає стратегічним векторам розвитку економіки.
Розвиток малого бізнесу визнається в Україні одним із пріоритетних напрямів ринкових реформ і державної регуляторної політики. Значення малого бізнесу та його вплив на соціально-економічні перетворення важко переоцінити. Перш за все, це додаткові надходження до державного бюджету, нові робочі місця, розширення виробництва товарів і послуг як промислового, так і побутового призначення, запровадження ноу-хау та інших досягнень науково-технічного прогресу і, нарешті, - підвищення добробуту населення. За роки становлення України держава зробила рішучі кроки щодо стимулювання малого бізнесу. Зокрема, сформовано підприємницький сектор який поступово і впевнено розширюється.
Проблема податкового регулювання малого бізнесу досить гостро стоїть на даному етапі економічного розвитку України. Необхідно визначити оптимальний ступінь державного втручання у підприємницьку діяльність з тим, щоб з одного боку забезпечити ефективне функціонування приватного сектора економіки та отримання ним високих прибутків, а з іншого - створити передумови для збалансованого росту економіки країні загалом та підвищення рівня добробуту громадян.
Сучасні економічні реалії, бажання України інтегруватися у світову економічну та політичну спільноту потребують переосмислення основних принципів ведення малого бізнесу і ролі держави у цьому процесі.
Проблема податкового регулювання неодноразово піднімалась і досліджувалась у працях провідних українських та російських вчених, таких як Добровольська В.А., Стеченко Д.М., Стороженко О.М., Покатаєва О.В. та ін. В їх працях розкривались основні напрямки державного економічного регулювання, податкового регулювання, яке зокрема підходило для перехідних економічних систем.
Мета роботи полягає в дослідженні податкового регулювання у сфері малого бізнесу.
Об'єктом дослідження є податкове регулювання розвитку малого бізнесу в Україні.
В роботі використано потенціал таких теоретичних методів: історичного і логічного, системного і порівняльного аналізу, статистичного і прогностичного підходів.
Розділ 1. Основні поняття податкового регулювання
1.1 Поняття і сутність податкового регулювання
Податкове регулювання здійснюється у всіх країнах з ринковою економікою. Це необхідна умова зміцнення та розвитку їх податкових систем, яка відбувається постійно шляхом подолання суперечностей між державою та платниками податків - фізичними та юридичними особами. Кінцеві цілі держави і господарюючих суб'єктів збігаються. Це зростання економіки, підвищення її ефективності для досягнення кращої якості життя людей і підвищення їх добробуту. Однак акумуляція коштів для досягнення цієї мети на різних рівнях виявляє не збіг, а часом і діаметрально різну спрямованість інтересів суб'єктів податкових відносин. З одного боку, держава прагне до збільшення коштів для здійснення своїх функцій, з іншого боку, податкове навантаження на господарюючих суб'єктів не може стати настільки високим, щоб спричинити зниження їх економічного зростання. У цих умовах при вдосконаленні податкової системи стає можливою активізація податкового регулювання у різних його проявах із застосуванням сучасних методів державного податкового менеджменту.
Вивченню теорії податків і податкового регулювання присвятили свої дослідження такі науковці, як А.Б. Бризгалін, О.Д. Василик, В.П. Вишневський, Т.І. Єфименко, Р.П. Жарко, Н. Заєць, А. Лаффер, А. Сміт, І.В. Фокіна та інші.
Основоположником науки державного регулювання економіки є Джон Кейнс. У своїй теорії зайнятості, відсотка і грошей він доводив, що ринок сам по собі не здатний забезпечити повне і ефективне використання всіх факторів виробництва і потребує допомоги держави. Держава повинна створити такі умови виробництва, які сприяють збільшенню капітальних вкладень, розширенню бізнесу при збереженні повної свободи підприємців у прийнятті господарських рішень і відповідальності за їх наслідки. Стимулювання виробничого споживання капіталу, на його думку, спричинить розширення попиту на засоби виробництва і робочу силу.
У світовій економіці в 30-х роках розроблялися конкретні методи державного регулювання економіки за допомогою переважно фінансово-бюджетної і грошово-кредитної політики. Авторами основних концепцій у цій сфері вважаються Р. Фріш (Норвегія), У. Беверідж (Англія), Я. Тінберген (Нідерланди), У.К. Мітчелл (США) і деякі інші вчені. Податкове регулювання є дуже складною системою, яка ефективна лише тоді, коли в основу покладені ефективні принципи податкових відносин. Сутність податкового регулювання полягає в цілеспрямованому впливі держави на учасників економічних відносин шляхом використання засобів та інструментів податкової політики.
Таблиця 1.1
Визначення поняття "Податкове регулювання”
|
Автор |
Визначення поняття |
|
|
Р.П. Жарко "Внутрішній економічний механізм підприємства” |
Це комплекс дій державних органів, спрямованих на зміну параметрів податкової системи та податкового механізму з метою досягнення певних соціальних та економічних цілей. |
|
|
О.Д. Василик "Теорія фінансів” |
Здійснення державою за допомогою механізмів оподаткування певних заходів, спрямованих на регулювання обсягів, якості й напрямів інвестування суб'єктів господарювання всіх форм власності, досягнення рівноваги між попитом і пропозицією на інвестиційному ринку. |
|
|
І.В. Фокіна "Економіка, управління, фінанси” |
Податкове регулювання економіки, як основний елемент податкового механізму, покладено в основу довгострокових стратегічних цілей держави, спрямованих на забезпечення економічної стабільності та стимулювання економічного зростання |
Податкове регулювання відіграє важливу роль у державному регулювання економіки. Це вплив держави на хід економічних процесів шляхом їх коригування відповідно до поставлених цілей соціально-економічного розвитку в інтересах суспільства. Система державного регулювання забезпечує, з одного боку, розробку правил, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, а з іншого - відповідальність цих суб'єктів за дотримання встановлених правил.
Сутність податкового регулювання також полягає у формуванні централізованих бюджетних та позабюджетних фондів шляхом мобілізації податкових надходжень, складанні програм надходження податків, розробці принципів формування та обліку бази оподаткування, здійсненні контролю над податковими надходженнями фізичних та юридичних осіб, залученні до відповідальності платників податків, які ухиляються від сплати податків.
Результативність податкового регулювання з позиції верхнього рівня держави можна оцінювати за ступенем досягнення поставлених ним завдань, використовуючи такі критерії, як: зростання економіки та обсягів доходів бюджету, поліпшення фінансових результатів діяльності підприємств; динаміка інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання; вирівнювання рівня розвитку регіонів, поліпшення добробуту громадян.
У будь-якій державі, в тому числі з розвиненою ринковою економікою, однією з основних функцій є регулювання.
Таблиця 1.2
Напрями державного регулювання
|
1. Регулювання товарно-грошових відносин. |
2. Регулювання розвитку загальногосподарського комплексу держави на основі дії об'єктивних економічних законів суспільства |
|
|
Його сутність полягає в розробці законів, нормативів, що визначають взаємовідносини між суб'єктами, які діють на ринку, тобто між державою та юридичними і фізичними особами, роботодавцями та найманими працівниками. Це регулювання здійснюється через прийняття законів, постанов, інструкцій або інших документів, які встановлюють порядок дій та правила поведінки. Воно визначається як організаційно-правове. |
Воно здійснюється здебільшого економічними методами, завданням яких є вплив держави на інтереси громадян і підприємств з метою спрямування їх діяльності у вигідному для суспільства напрямі. Тобто потрібно досягти збігу інтересів особистих з громадськими. При цьому основними є методи економічного примусу, спонукання та матеріального зацікавлення. |
В умовах ринкової економіки головними методами державного регулювання стають економіко-фінансові: оподаткування, ціноутворення, фінансові, банківсько-кредитні методи тощо.
Маневруванням податковими ставками, пільгами, змінами умов оподаткування, зміною різних видів податків держава створює умови для прискорення розвитку певних галузей, територій, виробництв, підприємств, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем. Податкова система є досить суттєвим важелем впливу на економіку з метою розвитку її в необхідних напрямах. Так, держава, завдяки вмілому регулюванню податкової системи, може стимулювати розвиток сільськогосподарського виробництва та окремих сільськогосподарських культур, малого та середнього бізнесу, експорт окремих виробів.
Податкове регулювання являє собою комплекс практичних дій щодо розробки загальної структури дохідної частини бюджету держави, досягнення оптимальності податкових платежів. На державному рівні під податковим регулюванням розуміють якісні зміни податкової політики та здійснення таких податкових заходів, які дають змогу досягти повноти та своєчасності виконання бюджетів усіх рівнів. На рівні підприємства податкова тактика - це дії підприємства щодо прийняття оперативних рішень, пов'язаних зі змінами в законодавчій базі, а також реагування на зміни умов господарювання.
Податкове регулювання має свої особливості, які відрізняють його від регулювання господарської діяльності. Основною вимогою до податкового регулювання є здійснення економічної діяльності та виваженості його проведення. Крім того, податкове регулювання - наймобільніша частина податкового менеджменту.
Як і податкова політика, податковий менеджмент базується на чинній законодавчій базі держави - Податковому кодексі держави, законах про податки тощо. Податкове регулювання являє собою найскладнішу частину в загальній системі податкових правовідносин, тому що воно стикається з інтересами не тільки платників податків, а й різних рівнів управління.
Податки - це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі до бюджетів та державних цільових фондів, які сплачують юридичні та фізичні особи в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством. Податки встановлюються тільки державою і є її атрибутом. Податки є одним з найдавніших фінансових інструментів будь-якої економічної системи світу. Податки є частиною існування людини й мають філософський зміст. Ще перші філософи Стародавньої Греції характеризували податки як суспільно необхідне та корисне явище. Сутність податків в практичному значенні зводилася до стягування коштів з суб'єктів господарювання і громадян до державної скарбниці з метою їх подальшого розподілу на потреби держави. Але якщо спочатку податки мали суто фіскальний характер, тобто були основним джерелом формування фінансових ресурсів держави, то згодом, з тих пір як держава вирішила брати активну участь в організації господарської діяльності країни, поняття суто фіскальної функції податків значно розширилося і набуло регулюючої властивості. У сучасних умовах регулюючий вплив податків в суспільстві і економіці має багатогранний характер. Податкове регулювання є одним з елементів податкового механізму. Суть його полягає в тому, що будь-яке втручання в хід відтворювальних процесів має бути економічно доцільним.
1.2 Мета і завдання податкового регулювання
Мета, завдання та зміст податкового регулювання визначаються регулюючою функцією податків, тобто цей процес необхідний і від нього залежить стан не тільки податкової політики, а й економічний стан держави. Значення цього складного елементу податкового менеджменту зростає ще й у зв'язку з тим, що воно дає змогу зменшити суперечності з фіскальною функцією податків. Велике значення мають конкретні методи, якими здійснюється податкове регулювання. Вони визначаються різними чинниками, насамперед метою податкового регулювання, його завданням, типом податків, суб'єктом оподаткування тощо. Серед методів, які застосовуються, найпоширенішими є інвестиційні податкові кредити, податкові канікули тощо.
Рис.1.1 Найпоширеніші методи, якими здійснюється податкове регулювання
Конкретне податкове регулювання здійснюється різними способами, які умовно поділяються на дві групи:
Рис.1.2 Умовні групи конкретного податкового регулювання
Необхідність податкового регулювання через систему пільг і санкцій пояснюється динамічним характером процесів відтворення. В економічній ситуації, яка склалася в державі, коли приймається той чи інший податковий закон упродовж дуже короткого часу, податкове регулювання може відігравати суттєву роль. Адже ситуація, яка складається на початок фінансового року, може бути зовсім іншою в кінці року. Для врахування усіх змін, що впливають або можуть вплинути на економічний стан, і потрібне відповідне податкове регулювання.
Найефективнішим напрямом податкового регулювання є надання пільг. Воно являє собою частину загальної податкової політики держави і найімовірніші можливості скоротити податкові платежі для підприємства.
Застосування пільг щодо оподаткування повинне проводитись відповідно до певних принципів. До головних з них належать:
Таблиця 1.3
Головні принципи застосування пільг щодо оподаткування
|
1. Рівномірність надання. |
Надання податкових пільг не повинне мати вибірковий характер і залежати від власності підприємства, виду діяльності, типу підприємства, суб'єктивної оцінки, ступеня взаємодії з різними політичними партіями тощо. |
|
|
2. Необов'язковість застосування. |
Надання пільг не повинне мати примусовий характер і обов'язковість застосування. Воно має бути цілком добровільним і застосовуватись тільки при бажанні платника податку. |
|
|
3. Вільний характер застосування. |
За своїм змістом і характером надання пільг не може мати адміністративно-командний характер застосування. |
|
|
4. Спрямованість надання. |
Надання пільг повинне бути цільовим. Так, надання пільг або податкових інвестиційних кредитів повинне спрямовуватись на поліпшення інвестиційного клімату в державі, забезпечення її загальних і соціальних програм. Надаються такі пільги тим підприємствам, які можуть забезпечити нормальне й ефективне використання отриманих інвестицій. |
|
|
5. Економічність. |
Надання пільг повинне приносити ефект. Неприпустима ситуація, коли наноситься шкода бюджету будь-якого рівня або підприємствам, які отримали ці пільги. Надання пільг має спрямовуватись на досягнення єдності інтересів усіх учасників цього процесу. |
|
|
6. Законодавчий рівень затвердження пільг. |
Порядок надання пільг затверджується законодавчим органом - Верховною Радою України. Вона може встановлювати податкові пільги, причому це стосується всіх законів і всіх пільг щодо податків незалежно від їх виду. На місцевому рівні надання пільг не може виходити за межі чинного законодавства. |
Загалом, метою податкової пільги має бути спрямовані на зацікавленість підприємств у виробництві тієї продукції, яка потрібна державі, розвитку тих регіонів, які визначаються державою як регіони переважного розвитку, а також на підвищення конкурентоспроможності продукції та підприємств. Пільги надаються, згідно з чинним законодавством, органами виконавчої влади, податковими органами в межах їх компетенції. При наданні пільг враховується багато чинників: джерела отримання податку, розмір об'єкта оподаткування, форма власності об'єкта оподаткування, категорія платника податку, держава, яка є територією суб'єкта оподаткування, вид виробу, розмір бюджетного дефіциту, пріоритети в розвитку економіки, можливі наслідки для соціальних витрат тощо.
Таблиця 1.4
Податкові пільги залежно від сфери застосування
|
Загальні |
Надаються всім платникам певного податку без будь-яких винятків (наприклад, неоподатковуваний мінімум встановлюється для всіх громадян України незалежно від розміру доходу, соціального статусу, національності, віку тощо) |
|
|
Особливі |
Надаються тільки окремим платникам податків (як юридичним, так і фізичним особам). Здебільшого вони мають суб'єктивний характер, залежать від тих, хто їх надає, і при цьому можливе використання їх у корисливих цілях окремими платниками. |
Умовно всі пільги можна поділити на дві групи: прямі та непрямі. До прямих пільг належать ті, що регулюють ставки оподаткування. Найважливіші з них: зниження ставок оподаткування по окремих податках;
зниження ставок оподаткування по окремих податках; надання підприємству податкового кредиту; встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; повне звільнення платників податків від сплати податку.
До непрямих податкових пільг належать ті, що надаються залежно від видів діяльності або інших умов: окремим видам підприємств; при здійсненні певних господарських операцій; при реалізації деяких видів товарів; на певні види витрат підприємства.
Завданням податкового регулювання є застосування до порушників податкового законодавства різних штрафних санкцій - штрафів, пені, дорахування. Як система надання пільг, так і система застосування штрафних санкцій повинні бути в будь-якій державі, але ефективність податкового регулювання визначається співвідношенням між цими двома типами. Найефективніша вона там, де більша питома вага надання пільг.
Усі податки, які сплачуються в державі, поділяються на дві групи: державні та місцеві. Але в деяких випадках загальна сума податків розподіляється у відповідних частках у державний та місцеві бюджети. Важливе місце в системі податкового регулювання належить перерозподілу дохідної частини бюджету та різних податкових надходжень між бюджетами різних рівнів. Так, при нестачі коштів для покриття витрат місцевими бюджетами їм надаються різні дотації та допомога з державного бюджету, що також є одним із методів впливу на економіку регіону. При проведенні податкового регулювання особливого значення набувають відносини власності, тобто відносини, що складаються між різними суб'єктами - державою, підприємствами, громадянами. Від цього залежать і податкові відносини. Це пов'язано з тим, що значна частина податків стягується або з майна підприємств чи фізичних осіб, або з землі, яка є власністю, або з доходів від цієї власності. Особливе значення мають відносини держави з великими підприємствами, головним чином державних форм власності. Здебільшого вони є підприємствами-монополіста-ми, і надання їм будь-яких пільг, у тому числі й податкових, ставить ці підприємства в особливі умови й негативно впливає на розвиток ринкових відносин.
Мета податкового регулювання, з теоретичного погляду, полягає в досягненні відносної рівноваги між головними функціями податків: фіскальною та регулюючою, тобто в досягненні найсприятливішого паритету. Це залежить передусім від градації податкових ставок. Процес оптимізації податкових ставок складний. Він починається з оптимізації державних витрат, встановлення співвідношення з можливостями реальної економіки. При визначенні загального валового продукту та державного бюджету враховують різні чинники (дефіцит бюджету, інфляцію, грошову готівку та її кількість тощо).
При визначенні методів податкового регулювання потрібен розрахунок соціальних наслідків проведення цього регулювання. Це дасть можливість державним органам прийняти обґрунтованіше управлінське рішення і вийти на створення раціональнішої податкової системи, а також своєчасно вносити необхідні корективи.
Податкове регулювання виконує не тільки поточні завдання, а може брати участь у майбутньому плануванні як окремих податків, так і цілих напрямів діяльності. Однією з найважливіших проблем для економіки України є розширення інвестиційної діяльності та залучення інвестицій з-за кордону. Для цього потрібно створити відповідний інвестиційний клімат, і насамперед податковий. Ефективним методом є надання інвестиційного податкового кредиту, що дає можливість оперативно керувати і визначати інвестиційний клімат країни. Насамперед визначаються суб'єкти надання податкового кредиту. З урахуванням інтересів країни він надається тим іноземним підприємствам і кредиторам, які орієнтовані на найважливіші соціальні та економічні програми держави. Велике значення мають також довгострокові державні гарантії для підприємств-інвесторів. Ці гарантії повинні не тільки забезпечувати недоторканність інвестицій та їх повернення, а також створювати умови для розвитку цього напряму діяльності та адекватно реагувати на різні зовнішні чинники.
Важливим напрямом проведення інвестиційної державної політики має бути орієнтація її на середній та малий бізнес. При цьому постає проблема надання податкового інвестиційного кредиту. Підприємства малого та середнього бізнесу перебувають здебільшого у підпорядкуванні та податковій підзвітності місцевим органам самоврядування, які, як звичайно, отримують недостатні податкові надходження у свої бюджети. Тому виникає проблема з наданням податкових інвестиційних кредитів цими податковими органами. У країнах з розвиненою ринковою системою надання податкового інвестиційного кредиту є одним із найважливіших методів податкового регулювання.
Суттєвим методом податкового регулювання виступає також податкове регулювання лізингових операцій. Ті підприємства, які займаються лізинговими операціями, можуть звільнятися від оподаткування, наприклад, своїх доходів, прибутку, отриманого від проведення цих операцій. Від сплати податку на додану вартість можуть звільнятися операції, пов'язані з наданням лізингових послуг. Якщо підприємство здійснює операції, пов'язані з міжнародним фінансовим лізингом, то йому можуть надаватися пільги при сплаті мита або інших податків. Значного поширення в інших державах набула така форма інвестиційних податкових стимулів, як створення пайових інвестиційних фондів. Виділяють два типи податкових інвестиційних фондів.
Таблиця 1.5
Типи податкових інвестиційних фондів
|
Відкритий тип |
Інтервальний тип |
|
|
Основною вимогою є те, що паї викуповуються у інвестора на першу вимогу. |
Сутність якого полягає в тому, що паї викуповуються один раз на рік. Його економічна перевага в тому, що оподаткуванню підлягає майно. |
Загалом надання пільг по окремих податках - це дуже ефективний важіль впливу на економічний стан регіону. Але потрібно визначитися з цільовим наданням пільг. У більшості країн податкові пільги мають переважно підприємства-виробники, що дає змогу стимулювати виробництво тієї чи іншої продукції, підвищувати її конкурентоспроможність, збільшувати та розширювати питому вагу на ринку. Крім того, завдяки пільгам підприємство може не тільки вижити в складних умовах, а й налагодити серійне виробництво продукції.
Треба також мати на увазі, що територія держави неоднорідна за своїми природними умовами, розвитком промисловості або сільського господарства тощо. Податкове законодавство дає змогу державі порівняти ці території та вирівняти їх економічно або наблизитись до цього. При проведенні податкового регулювання - визначенні ставки оподаткування, податкової пільги або надання податкового кредиту - необхідно враховувати зовнішні чинники, основним з яких є інфляція.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис.1.3 Чинники, що впливають на розмір податкового стягнення
Значне місце в податковому регулюванні будь-якої держави, і України зокрема, посідає відкриття вільних економічних зон, так званих офшорних зон. Вони створюються з метою демократизації зовнішньоекономічної діяльності, а також активізації роботи підприємств на різних напрямах економічної діяльності. Такі зони мають широкий ступінь відкритості для іноземних інвестицій, а всередині зони утворюються найсприятливіші митний, податковий та інвестиційний режими. Вільні економічні зони відкриваються, якщо держава не може забезпечити повне відкриття ринку для будь-якого типу діяльності. Робиться це на обмеженій території, де створюється особливий економічний клімат, сприятливий як для іноземних, так і для вітчизняних інвесторів. Ці зони дуже поширені в усьому світі. У міжнародній термінології вони називаються офшорними зонами. Цей термін з'явився в Сполучених Штатах Америки в 50-х роках XX ст. Поява його пов'язана з публікацією в періодичній пресі про те, що одна американська фінансова компанія вперше зареєструвалась і почала свою діяльність в іншій країні, де ставки оподаткування та розміри податків були значно меншими, ніж в США, тобто ця компанія знайшла територію зі сприятливішим податковим середовищем.
податкове регулювання малий бізнес
Розділ 2. Дослідження податкового регулювання розвитку малого бізнесу в Україні
2.1 Сучасний стан розвитку малого бізнесу в Україні
Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. Одним з перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища є розвиток малого бізнесу.
Найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є малий бізнес.
Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого і середнього підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать про те, що мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами.
Властивістю сучасного етапу економічного розвитку для України є становлення і подальше вдосконалення змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації економічних процесів і прийняття рішень в межах національних економічних систем є найбільш перспективним. Він постає історично виправданим для країн, що вирішують проблему вибору способу соціально-економічного розвитку. Об'єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості щодо науково-технічного прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових суб'єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб'єкта. Підприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.
Малий бізнес в Україні є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого бізнесу набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого бізнесу до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує у число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.
Малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу. Існує ряд чинників, які заважають розвитку малого бізнесу в Україні (див. додаток А).
Отже, малий бізнес в Україні на сьогодні - це провідний сектор економіки. Малий бізнес складає основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного росту, структуру та якісну характеристику внутрішнього валового продукту, ступінь демократизації суспільства; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; характеризується високою мобільністю, раціональними формами управління; формує соціальний прошарок підприємців-власників, основу середнього класу; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.
Роль і місце малого бізнесу в національній економіці найкраще проявляється в притаманних йому функціях. Розглядаючи функції малого бізнесу у стабільній ринковій економіці, слід наголосити на наступному. По-перше, неоцінений внесок малого бізнесу в справу формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Малий бізнес допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо він є антимонопольним по самій своїй природі, що проявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок багаточисельності елементів, що його складають, та їх високого динамізму в значно меншій мірі піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль в послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманній великому капіталу тенденції до монополізації та затримці технічного прогресу. По-друге, малий бізнес, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкісті. Ця його риса здобула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг. По-третє, величезним є внесок малого бізнесу в здійснення прориву по ряду важливих напрямків НТП, передусім в галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, малий бізнес тим самим виступає провідником НТП. По-четверте, малий бізнес робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого бізнесу створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. По-п'яте, важлива функція малого бізнесу полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме він є фундаментальною основою формування середнього класу.
Для фінансової підтримки малого підприємництва в Україні функціонують: 176 банків і 1369 їхніх філій; 1740 небанківських фінансово-кредитних установ, у тому числі 1441 кредитна спілка.
Аналіз діяльності суб'єктів малого підприємництва свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектора економіки, підвищення його ролі в розв'язанні проблем зайнятості та зростання доходів населення.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.1 Основні причини слабкого розвитку малого бізнесу
Таблиця 2.1. Основні показники розвитку малих підприємств в Україні
|
Показник |
Роки |
|||
|
2010 |
2011 |
2012 |
||
|
Кількість малих підприємств, одиниць. |
18814 |
19369 |
20489 |
|
|
Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць. |
66 |
69 |
73 |
|
|
Середньорічна кількість зайнятих працівників на малих підприємствах. |
128031 |
120457 |
113487 |
Із цих даних видно, що кількість малих підприємств за останні 3 роки зросла в 1,089 рази. Однак загальні параметри розвитку малого підприємництва не відповідають можливостям і потребам української економіки.
Рис. 2.2 Частка найманих працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах
Частка найманих працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах за останні 3 помітно зменшилась у 2010 році-22,0; у 2011-21,3; 2 2012-20,5.
Рис. 2.3 Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг
Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг у 2010 році склала 6,9; у 2011-6,0; у 2012-5,4.
Рис. 2.3 Середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах, осіб
Середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах, осіб також помітно знизилась у 2010 році-133039, у 2011-126730, у 2012-118875.
Доступність кредитних ресурсів - одна з головних умов розвитку економіки. Банки є реальним механізмом вливання коштів в економіку через кредитування малого бізнесу, а також контролером цільового їх використання. Водночас кредитування є ринковим фактором, який забезпечує фінансування тих галузей економіки. В котрих суспільство має найбільшу потребу. В Україні ж доступ до кредитних ресурсів для підприємств малого бізнесу дуже складний.
Отже, роль та функції малого бізнесу в Україні з точки зору загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що він є одним з найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто він відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.
Таким чином, малий бізнес є невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, але навіть й існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.
Отже, відродження і розвиток малого бізнесу в Україні вкрай необхідні. Становлення значної кількості суб'єктів малого бізнесу має, безперечно, позитивне значення для національної економіки, що в значній мірі обумовить створення сучасної ринкової економіки з соціальною спрямованістю.
2.2 Вплив держави на розвиток малого бізнесу в Україні
Підприємництво, як одна із конкретних форм прояву суспільних відносин, не тільки сприяє підвищенню матеріального і духовного потенціалу суспільства і створює сприятливий грунт для практичної реалізації здібностей і талантів кожного громадянина, але й веде до єднання нації, збереження її національного духу і національної гордості.
Роль держави як суб'єкта підприємницького процесу може бути різною в залежності від суспільних умов, ситуації, що складається у сфері ділової активності, і тих цілей, які ставить перед собою держав.
В залежності від конкретної ситуації держава можу бути:
гальмом розвитку підприємництва, коли вона створює вкрай несприятливу обстановку для розвитку підприємництва або навіть забороняє його;
стороннім спостерігачем, коли прямо не протидіє розвитку підприємництва, але в той же час і не сприяє цьому розвитку;
прискорювачем підприємницького процесу, коли проводить постійний і активний пошук заходів по залученню у підприємницький процес нових економічних агентів (нерідко така цілеспрямована діяльність держави викликає "вибух" підприємницької активності і приводить до буму підприємництва).
Які ж функції держави як прискорювача підприємницького процесу? По-перше, держава бере на себе освітні функції, тобто функції по професійній підготовці і вихованню підприємницьких кадрів. Пру цьому до уваги приймається той факт, що здійснення підприємницької діяльності у сучасній ситуації можливе лише за умови вмілого поєднання трьох основних елементів та їх ефективного використання у практичній діяльності: загальноекономічної теорії; конкретних економічних (підприємницьких) знань; кількісних методів у підприємництві, тобто вміння здійснювати підприємницькі розрахунки стосовно до будь-якої запланованої угоди або операції, передбачених бізнес-планом, а також вміння передбачати руж засобів на рахунках своєї фірми при плануванні або здійсненні якої-небудь угоди. По-друге, держава підтримує у фінансовому відношенні як тих, хто тільки що вступив, так і уже вступивших у сферу ділової активності підприємців. Здебільшого з цією метою держава розробляє спеціальні програми підтримки підприємців, в яких враховуються заходи по пільговому кредитуванню. Особливі пільги надаються тим, хто береться за реалізацію окремих підприємницьких проектів. По-третє, держава звичайно бере на себе функції створення для підприємців необхідної підприємницької інфраструктури, тобто всіх тих допоміжних структур, які могли б надавати підприємцю послуги, необхідні для ефективної реалізації проектів. Держава в основному постачає підприємця необхідною (більш всього маркетинговою) інформацією, бере на себе також витрати по веденню наукових, науково-технічних, проектно-пошукових та інших робіт з наданням їх результатів підприємцям на безоплатній або пільговій основі. Держава сприяє заснуванню консультаційних, юридичних та інших фірм, які полегшують діяльність підприємців. А також бере на себе функції по підготовці кадрів потрібної кваліфікації для підприємницьких структур.
Рис. 2.2 Форми державної підтримки
Форми державної підтримки в Україні малого підприємництва можна класифікувати таким чином. Одне із традиційних обґрунтувань класифікації - характер впливу держави на діяльність малих підприємств, в залежності від якого виділяють два види цього впливу: прямий і непрямий. До прямого впливу можна віднести, наприклад, безпосереднє введення податкових пільг для малих фірм, виділення бюджетних коштів для пільгового фінансування їх перспективних інвестиційних проектів, надання у безоплатне користування або оренду малим підприємствам державного майна тощо. Непряма підтримка малих підприємств здійснюється державою опосередковано, тобто через стимулювання великих і середніх корпорацій, банків, страхових компаній, громадських організацій, а також залучення елементів інфраструктури малого бізнесу, які забезпечують загальні умови його розвитку (навчальних центрів, лізингових, консалтингових, аудиторських, юридичних фірм). До непрямого виду можуть віднестися такі форми підтримки, як виділення субвенцій і дотацій регіонам регіонам і муніципальним утворенням у якості преміювання за високий рівень розвитку малого підприємництва. Друге класифікаційне обґрунтування - функціональний напрям державної підтримки. Тут можна виділити три види підтримки: організаційно-структурну, фінансово-податкову і майнову. Перший із перерахованих видів підтримки охоплює форми, зв'язані з регламентуванням діяльності малих підприємств, а також із створенням різних структур, що надають послуги малому бізнесу. До них відносяться, наприклад, спрощена реєстрація суб'єктів малого підприємництва, надання маркетингової інформації на пільгових засадах, проведення консалтингу і аудиту. До фінансово-податкового виду підтримки відносяться різні форми прямого і непрямого фінансування малого бізнесу і застосування податкових важелів для стимулювання його розвитку. В цю групу входять надання податкових і митних пільг, стимулювання банків і страхових компаній до кредитування або страхування малих підприємств; фінансові і податкові форми державної підтримки малого підприємництва. Комбінування першої і другої класифікацій дає змогу виділити шість конкретних груп, які об'єднують форми державної підтримки малих підприємств.
Наша держава, так як і інші, намагається підтримати малий бізнес. Так, у жовтні 2000 р. був прийнятий Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва", а також утворений Державний фонд підтримки малого підприємництва. Основними задачами Фонду є фінансове забезпечення державної політики в галузі підтримки малого підприємництва і створення ефективно діючого фінансового механізму для реалізації державної програми, участь у фінансуванні регіональних програм, а також проектів і заходів, направлених на підтримку і розвиток малого підприємництва.
Для виконання цих задач реалізуються основні напрямки діяльності:
1. Розробка фінансової стратегії по залученню українського і міжнародного банківського капіталу, а також інших кредитно-фінансових організацій під державні гарантії уряду України для забезпечення розвитку малого бізнесу в країні.
2. Сприяння формуванню пільгового податкового режиму для працюючих у сфері малого бізнесу.
3. Формування системи лізингу як однієї із перспективних можливостей створення і розвитку виробничого базису малого і середнього підприємництва.
4. Сприяння розвитку зовнішньоекономічній активності суб'єктів малого підприємництва.
5. Підготовка і перепідготовка кадрів для роботи у структурах малого бізнесу.
6. Створення умов для успішного розвитку підприємницької діяльності шляхом формування сприятливої інфраструктури.
7. Інформаційне і нормативно-правове забезпечення діяльності підприємців у сфері малого бізнесу.
8. Консалтингове, аудиторське та інше забезпечення підприємств малого та середнього бізнесу.
9. Лобіювання підприємств малого та середнього бізнесу на всіх рівнях законодавчої і виконавчої влади.
10. Розвиток рекламно-виставкової і видавничої діяльності в цій сфері.
Таблиця 2.2
Позитивні та негативні наслідки Податкового кодексу для розвитку малого бізнесу в Україні
|
Позитивні моменти |
Негативні моменти |
|
|
1. Дозволено відносити до складу витрат платниками податку на прибуток, собівартість товарів, робіт, послуг. |
1. Скорочення сфери застосування "спрощенців”. |
|
|
2. Введені соціальні гарантії для найманих працівників - відпустки, лікарняні. |
2. Особи, які не є платниками ПДВ - складають книгу обліку доходів і витрат згідно чиного законодавства. |
|
|
3. Підприємець, що працює за єдиним податком не зобов'язаний сплачувати 50-відсоткову надбавку за фіксованою ставкою за кожного найманого співробітника. |
3. Досить багато надано прав податківцям (право податківців на анулювання свідоцтв платника єдиного податку тощо). |
|
|
4. З 1 січня 2012 року сплачуєть єдиний соціальнмй внесок. |
4. Пільговий режим оподаткування встановлений з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року. |
Отже, діяльність суб'єктів малого підприємництва у багатьох випадках залежить від дій державних органів виконавчої влади. Без спеціальних заходів державної підтримки розвиток малого підприємництва неможливий.
До головних проблем, які стримують розвиток малого бізнесу, можна віднести недосконалість системи оподаткування, нестабільність бюджетного фінансування державної і регіональних програм підтримки бізнесу.
2.3 Порівняльна характеристика податкового регулювання розвитку малого бізнесу в Україні з іншими країнами
Система оподаткування - важливий чинник активізації підприємницької діяльності, як в Україні, так і в інших країнах світу. Провідні науковці та практики стверджують, що законодавча та фінансова підтримка діяльності суб'єктів підприємництва, зокрема діюча система їх оподаткування є важливим чинником активізації та розвитку суб'єктів підприємництва. Саме цей чинник визначає відмінності в результатах діяльності малого та середнього бізнесу в Україні, Німеччині, США, Великобританії та інших країнах світу. У сучасних умовах пошуку та впровадження українськими урядовими структурами дієвих моделей підтримки малого та середнього бізнесу цікавими є ефективні системи підтримки діяльності суб'єктів підприємництва з досвіду Японії, як країни з розвиненою економікою, соціальною стабільністю, правосвідомістю та культурою.
Сучасні дослідження показують, що успіх розвинених країн забезпечує уміла реалізація їх підприємницького потенціалу як четвертого фактора виробництва. Саме з цієї точки зору легко пояснити вражаючі досягнення малих за територією країн з обмеженими природними та іншими ресурсами, наприклад, Японії.
Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності з характерними і особливими ознаками, а саме, свобода у виборі напрямків і методів діяльності (підприємець - це завжди самостійний виробник, який нікому не підпорядкований); наявність фактора ризику початку і розвитку бізнесу, що покладає на підприємця персональну майнову відповідальність за свої рішення та їх наслідки; орієнтація на досягнення комерційного успіху; інноваційний характер підприємництва. Ставлення до підприємництва в розвинених країнах, як правило, позбавлене будь-якої упередженості і неприязні. Наприклад, у Японії суспільство і держава усвідомлюють, що підприємці є "золотим фондом" нації і роблять усе, щоб дух підприємництва в народі ніколи не вичерпувався. Особливу роль у реалізації економічного потенціалу кожної нації відіграють малі і середні підприємства як каталізатори інновацій, нововведень, динамічних перетворень. Так, у Японії малі і середні підприємства є законодавчо визначені для кожного сектора промисловості. В Україні згідно із сучасним законодавством поділ підприємств на великі, середні та малі здійснюється на основі критеріїв щорічного обороту та кількості працівників, зайнятих у діяльності підприємства. Існує багато відмінностей в системі оподаткування підприємництва в Японії та в Україні, що й зумовлює різну ефективність функціонування малого бізнесу та стимули для його подальшого розвитку.
Система державних доходів Японії має свої особливості. По-перше, вони полягають у досить високій частці неподаткових доходів - 15% у державному (центральному) бюджеті, 25% - у місцевих бюджетах. До цієї категорії доходів належать доходи від продажу землі та іншої державної чи муніципальної нерухомості, орендна плата, пені і штрафи, доходи від лотерей і надходження від позик. По-друге, для Японії властива висока централізація податкових надходжень, дві третини яких мають статус державних податків, решта податків надходить у місцеві бюджети, забезпечуючи 40% їх доходів (для порівняння: в США за рахунок місцевих податків нерідко формується до 75% доходної бази місцевих бюджетів, а в Україні питома вага місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів у цілому складає лише 2%). По-третє, в Японії співвідношення окремих видів оподаткування в державному і місцевих бюджетах збігається: і там, і там більше половини припадає на прибуткові податки, на другому місці знаходяться майнові податки, на третьому - податки на споживання. Сучасна податкова системи Японії включає податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій, податок на майно фізичних та юридичних осіб, податок на спадщину та дарування, акцизи, податок на додану вартість, мито, податок на проживання. Для суб'єктів малого бізнесу ставка податку на прибуток знижена, були передбачені податкові пільги. Податок на майно фізичних і юридичних осіб справляється за єдиною ставкою. Підлягають оподаткуванню нерухомість, цінні папери, депозити. Найдавніша форма майнового оподаткування в Японії - земельний податок сьогодні справляється на основі кадастрової оцінки землі. Система акцизів включає податки на алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти, електроенергію, автомобілі, побутові послуги.
Аналіз податкової системи Японії має особливе значення, оскільки її податкова система, як і економіка в цілому, має виняткову гнучкість і високу адаптивність, чутливо реагуючи на всі помітні зміни як в економічній, так і в соціальній сферах. Унікальність податкової політики Японії забезпечується сполученням таких факторів, як високі темпи економічного росту і помірний у порівнянні з іншими країнами рівень державних витрат.
Подобные документы
Теоретичне визначення сутності та видів податкових пільг. Особливості функціонування податкових пільг та побудови податкового регулювання. Сутність та принципи податкового регулювання. Застосування податкових пільг як інструмент податкового регулювання.
реферат [40,1 K], добавлен 25.01.2014Аналіз бюджетно-податкового регулювання розвитку промисловості в Україні. Обґрунтовання необхідністі переходу від політики стимулювання сировинних галузей до політики сприяння розвитку високотехнологічних виробництв. Структура бюджетних інвестицій.
контрольная работа [31,4 K], добавлен 08.12.2010Зарубіжний досвід використання непрямих методів визначення доходів для цілей податкового консультування. Класифікація непрямих методів. Правове регулювання і організація податкового консультування в Європі. Стан податкового консультування в Німеччині.
презентация [2,1 M], добавлен 20.09.2013Висвітлення основних підходів щодо визначення основ податкового регулювання в сфері інвестицій в контексті сучасної економіко-правової науки. Обґрунтування значення контролю інвестиційної діяльності та бюджетної сфери в суспільно-державних відносинах.
статья [25,8 K], добавлен 31.08.2017Сутність та нормативне регулювання податків, які формують власні "податкові кошики" місцевих бюджетів в Україні. Аналіз формування доходної частини муніципальних фінансів Петропавлівського району. Світовий досвід податкового регулювання місцевого бюджету.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 19.09.2010Принципи та інструменти податкового регулювання, особливості оподаткування фармацевтичного бізнесу. Загальна характеристика господарської діяльності мережі аптек "Фалбі": бухгалтерський облік, ціноутворення, оподаткування операцій з лікарськими засобами.
курсовая работа [711,3 K], добавлен 30.11.2014Сутність, принципи та функції податків і податкової системи. Податки як система суспільних відносин перерозподілу створеного продукту. Податковоа системи України, податкове регулювання економічного розвитку держави та аналіз податкового навантаження.
курсовая работа [45,6 K], добавлен 19.01.2010Податки та збори як один з непрямих важелів, що впливає на діяльність суб’єктів господарювання. Удосконалення управління податками, розвиток податкового менеджменту. Використання механізму попереднього податкового регулювання в зарубіжній практиці.
доклад [15,2 K], добавлен 20.09.2014Поняття малого бізнесу, його сутність і особливості, роль в ринковій економіці та порядок державного регулювання в Україні. Основні ознаки та принципи діяльності малого підприємства. Умови використання спрощеної системи оподаткування для фізичної особи.
реферат [16,8 K], добавлен 05.05.2009Методика та основні етапи дослідження ефективності державного регулювання системою оподаткування малого бізнесу на формування доходної частини бюджетів та прогресивне зростання малого підприємництва в українській ринковій економіці на сучасному етапі.
дипломная работа [2,3 M], добавлен 07.07.2010
