Фінансовий механізм регулювання діяльності державних вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Фінансовий механізм регулювання діяльності державних вищих навчальних закладів

Ванієва Мар'ям

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кримському інженерно-педагогічному університеті Міністерства науки і освіти України (м. Сімферополь)

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Мармуль Лариса Олександрівна,

Державний вищий навчальний заклад

“Херсонський державний аграрний університет”,

проректор з міжнародних зв'язків,

завідувач кафедри обліку та аудиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Боголіб Тетяна Максимівна,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди,

декан економічного факультету;

кандидат економічних наук

Ходикіна Інна Юріївна,

Міжнародний слов'янський університет,

доцент кафедри фінансів і банківської справи.

Захист відбудеться “5” грудня 2008р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою 79026, м. Львів вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “5” листопада 2008р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник І. З. Сторонянська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Освіта є могутнім чинником розвитку духовної культури народу України, відтворення продуктивних сил суспільства. У ХХІ столітті сфера освітніх послуг набуває особливого статусу. Виникає якісно нова реальність - економіка, в якій головним виробничим ресурсом стають знання та інформація. До вжитку ввійшло нове поняття - “економіка, заснована на знаннях” (knowledge-based economy). Знання стає новим джерелом багатства. Ці істотні зміни примушують розглядати освіту як вищий пріоритет в системі державних цінностей. Вона фактично стає двигуном наукоємких, інтелектоємких економік, тим чинником, який зможе забезпечити відтворення людського капіталу і суспільного інтелекту. Світова практика свідчить про посилення ролі фінансових чинників розвитку освіти на сучасному етапі.

У соціально-економічних умовах, що змінилися, належить істотно розширити дію ринкових економічних відносин у сфері освіти; забезпечити стабілізацію і зміцнення фінансового положення освітніх установ; підвищити ефективність використання фінансових засобів; активізувати залучення позабюджетних джерел фінансування на потреби освітніх установ; прийняти необхідні правові акти для залучення фінансових коштів і матеріальних ресурсів в сферу освіти, з метою багаторівневого, багатоканального змішаного фінансування вузів. У нових умовах механізм фінансування й господарювання освітніх установ набуває іншого змісту та форми розвитку, що належить розкрити і обґрунтувати. Значення вибраної теми визначається також об'єктивним взаємозв'язком між динамікою вищої освіти і розвитком економіки України, якому треба дати правильну оцінку для вироблення стратегії управління вищою освітою.

Питаннями вдосконалення української системи освіти займаються багато сучасних економістів. Так, питання дослідження суті освітніх установ і механізму їх фінансового забезпечення знайшли відображення у роботах Антошкіної Л.І., Боголіб Т.М, Данилишина Б.М., Журавського В.С., Згуровського М.З., Куценко В.І., Кратт О.А., Козоріз М.А., Семів Л.К., Ходикіної І.Ю. та ін. Разом з тим, з'явилася необхідність комплексного дослідження фінансового механізму регулювання вищої освіти, застосування нових підходів дослідження зв'язку з переходом України до Болонського процесу. Сьогодні вже сформована нормативно-правова база освіти, підвищилася автономія вищих навчальних закладів (ВНЗ), введені нові освітні стандарти. Проте існують проблеми управління і фінансового забезпечення ВНЗ, оптимального поєднання бюджетних і позабюджетних джерел фінансування, розробки ефективної моделі їх використання. Все зазначене актуалізує розробку питань фінансового механізму регулювання діяльності ВНЗ країни.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною науково-дослідної роботи Кримського інженерно - педагогічного університету “Розробити пропозиції по подальшому розвитку і підвищенню економічної ефективності економіки Кримського регіону”. Номер державної реєстрації 0102U000128. Зокрема автором визначено роль фінансового забезпечення вищої освіти у даних процесах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних, методичних та практичних засад формування і вдосконалення фінансового механізму регулювання діяльності державних ВНЗ. Виходячи з поставленої мети, в роботі поставлені та вирішенні наступні завдання:

- розкрити соціально-економічну сутність вищої освіти та роль ВНЗ у формуванні людського капіталу;

- обґрунтувати структуру, складники та особливості механізму фінансового забезпечення державних навчальних закладів в сучасних умовах;

- визначити методичні підходи оцінки внеску вищої школи в економіку країни;

- обґрунтувати методику визначення економічної ефективності фінансування ВНЗ;

- обґрунтувати методику розрахунку внеску ВНЗ у формування людського капіталу і модель розрахунку потреби у фахівцях з вищою освітою в умовах АР Крим;

- розкрити роль фінансового механізму в регулюванні діяльності державних ВНЗ і управлінні їх грошовими потоками;

- обґрунтувати напрями вдосконалення ринку освітніх послуг, регулювання методів ціноутворення і управління витратами на освітні послуги;

- удосконалити фінансовий механізм регулювання державних ВНЗ для реалізації завдань Болонського процесу.

Об'єктом дослідження є процеси формування та розвитку фінансового механізму регулювання діяльності державних ВНЗ.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування та функціонування фінансового механізму діяльності державних ВНЗ. вища школа фінансовий грошовий

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є розробки класичної і сучасної економічної теорії ринкової економіки, фундаментальні роботи провідних вітчизняних дослідників у галузі фінансування та економіки закладів вищої освіти, законодавчі акти України й Автономної Республіки Крим, регламентуючі фінансово-економічні відносини у вищій освіті. В процесі дослідження використовувалися наступні методи: абстрактно-логічний (при виконанні теоретичних узагальнень і формулюванні висновків), монографічний (при дослідженні особливостей фінансування ВНЗ в умовах ринкових перетворень), економіко-статистичний й аналітичних порівнянь (при оцінці ефективності фінансування вищої освіти), кореляційно - регресійний (при оцінці впливу чинників на фінансовий механізм ВНЗ), нормативний (при обґрунтуванні механізму ціноутворення на освітні послуги).

Інформаційною базою дисертації були документи статистичної та бухгалтерської звітності державних ВНЗ освітньої галузі України та АР Крим, наукові й публіцистичні видання науково-дослідних установ, монографії вітчизняних і зарубіжних учених, публікації в періодичних вітчизняних виданнях.

Наукова новизна. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в розробці теоретико-методичних засад вдосконалення фінансового механізму регулювання, планування та управління діяльністю ВНЗ, а саме:

вперше:

- обґрунтовано методичні підходи до оцінки внеску вищої освіти в економіку країни з позицій людського капіталу, розподіленого по трьох секторах суспільного виробництва. Запропонована трьохсекторна модель розподілу фахівців з вищою освітою фактично є моделлю, що дозволяє прогнозувати потребу в кадрах пo всіх секторах економіки;

вдосконалено:

- методичні підходи до оцінки фінансового стану ВНЗ та контролю щодо використання грошових коштів на основі складання щомісячних кошторисів, інтегрального бюджету та алгоритму його виконання;

- структуру регіонального ринку освітніх послуг через бюджетування ВНЗ, планування випуску спеціалістів, розвиток дистанційної освіти;

набули подальшого розвитку:

- напрями вдосконалення фінансового механізму діяльності ВНЗ через обґрунтування собівартості та мінімальних цін навчання одного студента;

- напрями державного регулювання розвитку закладів вищої освіти у зв'язку з входженням до Болонського процесу через фінансову підтримку нових технологій, фінансування грантів та стипендій, залучення до міжнародних наукових програм.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю впровадження та використання розроблених методичних положень розрахунку внеску вищої освіти в економіку України, у формування людського капіталу; напрямів забезпечення ефективності фінансування вищої освіти, планування та регулювання діяльності державних ВНЗ. Обґрунтування фінансового механізму діяльності ВНЗ сприятиме оптимізації управління, регулювання і контролю фінансового забезпечення вищої освіти.

Результати стратегічного планування фінансового механізму регулювання діяльності ВНЗ прийняті до впровадження Міністерством освіти і науки АР Крим (довідка №01-14/1184 від 14.06.06 р. - державний реєстраційний номер 0100U003072); Міністерством фінансів Криму (довідка №1084 від 14.06.06 р.); Кримським інженерно-педагогічним університетом при підготовці та викладанні лекційних курсів (довідка № 77 від 27.07.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки і рекомендації, які викладені в роботі та опубліковані, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки: теорія та практика” (м. Дніпропетровськ, квітень 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Наука: теорія і практика” (м. Бєлгород, травень 2005р.); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України (м. Дніпропетровськ, вересень 2006р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів (м. Сімферополь, квітень 2007 р.); щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Кримського державного інженерно-педагогічного університету (2005-2007р.р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в розділі монографії і в 10 наукових працях загальним обсягом 2,5 д.а., з них 6 публікацій обсягом 1,8 д.а. у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, 4 додатків, містить 21 таблицю і 12 рисунків. Вона викладена на 175 сторінках машинописного тексту, з яких ілюстрації займають 20 сторінок. Список використаних літературних джерел включає 157 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні основи формування фінансового механізму регулювання вищої освіти” розкрита соціально-економічна сутність вищої освіти, її роль у формуванні людського капіталу, виявлені особливості структури та складники регулювання механізму фінансового забезпечення діяльності ВНЗ, методичні підходи оцінки його ефективності.

Під вищою освітою запропоновано розуміти цілеспрямований процес виховання і навчання на користь людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином (що навчається) встановлених державою освітніх рівнів (освітніх цензів). Взаємозв'язок між розвитком економіки і вищої освіти, а також правильна їх оцінка мають значення для вироблення стратегії регулювання та управління вищою освітою.

Соціально-економічна сутність вищої освіти, як виду економічної діяльності, в роботі розглядається як форма та спосіб інвестицій в людський капітал. У зв'язку з цим освіта, охорона здоров'я, культура, мистецтво, наука утворюють підрозділ суспільної життєдіяльності, в якому формується людський капітал і створюються інтелектуальні цінності суспільства.

Важливу роль у регулюванні та управлінні вищою освітою відіграє фінансовий механізм. Фінансовий механізм вищої школи це сукупність фінансових важелів і стимулів, фінансового планування і прогнозування, управління системою фінансових відносин ВНЗ. Фінансовий механізм призначений для управління грошовими потоками ВНЗ і повинен забезпечувати безперервність навчального процесу. Рух грошових коштів можна представити у вигляді вартісних потоків. Перш за все, це два потоки засобів: з державного бюджету (від 40 до 60 % потреби ВНЗ) і від комерційної діяльності ВНЗ (зокрема платне навчання). Вихідний вартісний потік - це приріст вартості людського капіталу (рис 1.).

Рис. 1. Схема грошових потоків ВНЗ і цільова їх функція

Важливою особливістю фінансового механізму регулювання вищої школи в умовах ринкової економіки є проблема взаємодії вищої школи з державою. Основна маса суспільних фондів споживання знаходиться в компетенції держави, яка і є головним утримувачем і розпорядником цих фондів. Тому економічні відносини, що складаються між державою і ВНЗ, включають певний комплекс взаємин, пов'язаний з питаннями власності, управління, ступеня автономії ВНЗ, механізму фінансування і т.д. Характерною рисою фінансування системи освіти у всіх країнах світу є переважання державних витрат, що і відображає важливу закономірність довершеного розвитку суспільства. Для системи освіти первинними суб'єктами фінансування можуть виступати або студент, або освітня установа, кожний з яких, з погляду фінансування, має як позитивні, так і негативні сторони.

Проблемою економіки України є система фінансування освіти в цілому. У зв'язку з цим, в роботі сформульовано основні принципи бюджетного фінансування ВНЗ. До них віднесені такі принципи:

формування бюджетних програм;

розробки завдань для реалізації програм з визначенням термінів їх виконання,

розробки і впровадження фінансового механізму і стратегічного планування (принцип державного фінансового забезпечення змісту і цільового використання бюджетних коштів),

ефективного використання бюджетних і позабюджетних коштів, що передбачає найбільш результативне вкладення засобів в освітню діяльність;

прозорості і підконтрольності використання бюджетних і позабюджетних коштів.

Чинне законодавство надає вищим освітнім установам право самим витрачати кошти, що виділяються, для здійснення освітнього процесу. Але сучасні підходи, фінансування істотно обмежують права освітніх установ і, певним чином, суперечать чинному законодавству про освіту. Усунення такої суперечності можливе при подальшому вдосконаленні системи фінансування, що склалася, пo наступних основних напрямах:

- встановлення (визначення) для ВНЗ обсягу бюджетного фінансування на основі бюджетної програми або програмно-цільового методу;

- надання освітнім установам можливості самостійного планування та управління бюджетним процесом на середньострокову (на 3-5 років) перспективу. Реалізація запропонованих заходів повинна сприяти розвитку ініціативи і розширенню самостійності економічної автономії вищих навчальних закладів.

Останнім часом багато уваги приділяється розвитку нормативного фінансування освіти. Воно розглядається як гарантія того, що гроші до освітньої установи прийдуть, а їх обсяг визначатиметься чисельністю студентів і стабільними нормативами. Автором визначено наступні функції нормативного фінансування:

забезпечення деякого гарантованого рівня фінансування одиничного об'єкту, виходячи зі встановлених параметрів його функціонування і задоволення обґрунтованої потреби об'єкту у фінансових ресурсах, при якому цей об'єкт нормально функціонує, тобто вирішує покладені на нього задачі (за умови, що ці фінансові ресурсів достатні для забезпечення нормативу).

створення нормативної бази (основи) нормального “справедливого”, “рівноправного”, “раціонального” (визначення можна продовжити) розподілу наявних фінансових ресурсів між об'єктами фінансування в тому випадку, якщо обсяг цих ресурсів менше (а це звичайний стан для наших умов) визначеної в пункті 1 потреби в них.

У другому розділі “Методичні засади оцінки ролі вищої освіти і освітніх послуг у соціально-економічному розвитку України” автором обґрунтовано методичні підходи та здійснено оцінку внеску вищої школи в економіку країни, методичні підходи до визначення економічної ефективності фінансування вищої освіти в Україні, методичні підходи до розрахунку внеску вищої освіти в людський капітал і в результати економічного розвитку.

В Україні з 1991 р. по 2006 р. кількість ВНЗ збільшилась у 2,3 раза (і склала 347 ВНЗ), аналогічно зріс щорічний прийом у ВНЗ. При цьому конкурс у державних ВНЗ не змінювався і складав в середньому 1,7 претендента в розрахунку на одного зарахованого. Загальне число студентів за той же період зросло до 2,0 млн. чол., або збільшилося в 2,2 раза, а число випускників виросло в 2,3 раза.

Дослідження показали, що на 01.01. 2006 р. серед безробітних в Україні було 343 тис. чол. - випускників ВНЗ (18% загальної кількості безробітних). Поряд з тим, незадоволеним залишався попит на робочу силу з вищою освітою, який склав у 2006 р. більше 55 тис. чоловік, зокрема в органи державного управління -14,2 тис. чол., у навчальні заклади - 4,6 тис. чол., до установ фінансової системи - 3,6 тис. чол. До перерахованих категорій слід додати також ті робочі місця, для роботи на яких ще 15 років назад було достатньо середньої спеціальної освіти.

У зв'язку з цим, об'єктивно виникає потреба обґрунтувати реальний методичний підхід до оцінки ефективності вищої освіти України і провести відповідні розрахунки. На думку автора, ефективність освітньої системи слід розглядати шляхом оцінки двох її складових: з позиції економічної ефективності, як приросту доходів працівників після отримання освіти, і з позиції соціальної ефективності освіти, тобто зростання показника людського капіталу. Перша пов'язана із зростанням доходів випускника після закінчення ВНЗ. Вона враховує також неекономічні блага від освіти, одержані суспільством. Друга розглядає внесок вищої школи у формування людського капіталу країни.

Економічну ефективність вищої освіти запропоновано оцінювати в двох аспектах: 1) за вкладом у вигляді приросту індивідуального доходу осіб, що здобули вищу освіту по відношенню до працівників, що мають середню освіту, і 2) за внеском у формування додаткової вартості людського капіталу в економіці країни. В Україні рівень віддачі від приросту зарплати після отримання вищої освіти пo відношенню до працівника із середньою спеціальною освітою склав 3,35, а щодо працівника із загальною середньою освітою - 3,28. При цьому для чоловіків ці показники дорівнювали, відповідно, 4,35 і 3,84, а для жінок - 2,70 і 3,91. У зіставленні з віддачею, одержуваною фахівцями США, рівень віддачі приблизно в два рази нижчий.

Підготовка фахівців з вищою освітою дозволяє одержувати суспільству індивіда, що має багато додаткових особистісних якостей, таких як комунікабельність, здатність ухвалювати самостійні, не тривіальні рішення, раціональніше розподіляти час. Освіта сприяє придбанню упевненості в собі, розвиває гнучкість і терпимість до інших людей, пошани до культурних цінностей. Кажучи про вплив освіти на життя суспільства в цілому, слід зазначити, що вона сприяє більшій його стабільності.

Внесок вищої школи у формування людського капіталу України (2006р.) характеризується наступними параметрами: підготовлено 316,3 тис. бакалаврів, фахівців, магістрів, які складають 91,86 млрд. грн. людського капіталу. Показник частки фінансування освіти у ВВП і консолідованому балансі свідчить, що Україна в сучасних умовах виділяє недостатні кошти на ці цілі (по відношенню до розвинених країн), але економічний ефект від них значний. Валова додана вартість виробництва товарів і послуг в Україні зросла за 2000-2006 рр. в 4,7 раза. Підґрунтям цього зростання стали збільшені основні й оборотні кошти (Х3), використані трудовими ресурсами, у яких був приріст матеріального стимулювання (оплати праці - Х2) і приріст кваліфікованих кадрів, обумовлений вкладеннями в освіту (Х1). Розв'язання кореляційно-регресивного рівняння взаємозв'язку чинників, що викликали приріст валової доданої вартості, дозволило отримати наступний результат:

У=2,314Х1 +2,856 Х2 +0,6009Х3 - 61,94 при R2= 0,831 (1)

Це означає, що при збільшенні фінансування освіти в Україні на 1 млрд. грн. приріст додаткової вартості складає 2.314 млрд. грн. При подальшому стимулюванні праці зростанням її оплати на 1 млрд. грн. валова додана вартість виросте на 2856 млрд. грн., а при подальшому нарощуванні сукупності основних і оборотних коштів на 1 млрд. грн. валова додана вартість виросте тільки на 600,9 млн. грн. На кожну гривну, направлену на фінансування освіти, Україна одержує приріст 2,34 грн. валової доданої вартості. Про вплив фінансування вищої освіти на ці процеси свідчить рівняння (2).

У=9,1649 Х1 +2,56 Х2 +0,061 Х3 -61,94 при R2= 0,78 (2)

Рівняння дає можливість зробити висновок, що при збільшенні фінансування вищої освіти на кожен 1 млрд. грн. приросту фінансування буде одержано 9,146 млрд. грн. валової доданої вартості.

Для оцінки ефективності діяльності та регулювання розвитку ВНЗ важливо представити систему забезпечення всіх видів економічної діяльності фахівцями. За 2002-2006 рр. в сферу економічної діяльності додалося 100,1 тис чол. осіб з вищою освітою Питома вага їх зросла в усіх сферах економіки з 46,4% до 51,1%. Найбільш висока питома вага осіб з вищою освітою спостерігається в державному управлінні та фінансовій діяльності. Нижча питома вага осіб з вищою освітою постерігається у сільському господарстві (29,9%), будівництві (39,6), транспорті (36,2).

Оцінка даних табл. 1 дозволяє зробити висновок, що протягом п'яти останніх років відбувся приріст людського капіталу, який використовується у сферах економіки на 17,5%, причому людського капіталу осіб з вищою освітою на 29,3%. Це свідчить про правильну ротацію трудових ресурсів, зростання їх інтелектуальних характеристик.

Таблиця 1

Характеристика розподілу кількості працівників і фонду зарплати по підрозділах суспільного виробництва в АР Крим

Символи підрозді лів	Показ- ники	Кількість робітників, зайнятих у підрозділах суспільного виробництва, їх фонд зарплати і вартість людського капіталу, млрд. грн.
		2003 рік	2007 рік
		К-ть осіб	Сума, млн. грн.	К-ть осіб	Сума, млн. грн.
			Фонд зарплати	Людський капітал		Фонд зарплати	Людський капітал
Перший V1	Всього	117,7	0,6525	29,324	140,12	1,91179	36,5104
в т.ч. з вищою освітою	26,72	0,1776	7,708	63,22	0, 94883	18,237
Другий V2	Всього	498,32	2,4457	131,00	622,88	7,37739	162,407
в т.ч. з вищою освітою	247,7	1,4564	71,461	282,55	3,68117	81,515
Третій V3	Всього	156.8	0,6585	41,388	136,7	1,3521	38,282
в т.ч. з вищою освітою	81,16	0.409	23,416	114,0	1,23496	32,889
ВЗАГАЛІ	Всього	772,9	3,7567	201,71	899.7	10,64128	237,199
в т.ч. з вищою освітою	358,62	2,043	102,57	459,74	5,86496	132,641

Примітка: людський капітал працівника - 237,6 тис. грн., з вищою освітою - 288,5 тис. грн.

Зазначимо що, загальний фонд заробітної плати протягом п'яти досліджуваних років зростав високими темпами, із 3,75 млрд. грн. у 2002 році до 10,641 млрд. грн. у 2006 році, тобто в 2,8 раза. Кількість осіб з вищою освітою зросла в 2,9 раза, а їх заробітна плата становила 55,1% усього фонду зарплати. Отримане в дисертаційній роботі рівняння (3), яке окреслює взаємозв'язок між валовою доданою вартістю (У) економіки АР Крим, вартістю основних і оборотних коштів (Х1) і вартістю людського капіталу осіб з вищою освітою (Х2), має вигляд:

У=-0,00273 Х1 + 0,141106Х2 - 10,1379 R2=0,98 (3)

З рівняння видно, що на кожен 1 млн. грн. приросту людського капіталу валова додана вартість зростає на 141 млн. грн. Один млрд. грн. людського капіталу - це 3466 чоловік, що влилися в діяльність всіх сфер економіки. Приріст людського капіталу осіб з вищою освітою за останні п'ять років склав 3,8 млрд. грн. Це означає, що оновлення людського капіталу за останні 5 років сприяло приросту валової доданої вартості на 535 млн. грн.

Установи сучасної вищої освіти фінансуються із бюджету на 60-70%. Бюджетне фінансування охоплює оплату праці, стипендіальний фонд, забезпечення тепло-, водо-, електропостачанням, а також придбання предметів довгострокового користування. Позабюджетне фінансування слугує для придбання матеріалів і інвентарю, оплати інших послуг і придбання предметів довгострокового кредитування і ремонту навчальних площ. Має місце тенденція до зростання питомої ваги фонду оплати праці і стипендіального фонду в консолідованому бюджеті ВНЗ, що докорінно змінює структуру витрат на підготовку спеціалістів.

Аналіз чисельного складу студентів, що навчаються, дозволяє виокремити наступні тенденції: а) зростання чисельності осіб, які навчаються у ВНЗ і, передусім за рахунок установ 3-4 рівня акредитації; б) зростання чисельності осіб, що отримали освіту; в) зниження частки випускників, забезпечених робочими місцями; г) якщо частка осіб, що вступають в недержавні ВНЗ, складає 25%, то частка випускників цих ВНЗ досягає лише 18%.

Автор звертає увагу на те, що головним завданням ВНЗ є забезпечення зростання якості підготовки спеціалістів, і тому позабюджетне фінансування повинно працювати на досягнення цим же цілей. Ефективне управління фінансово-економічними процесами не можливе без наукового передбачення перспектив розвитку цих процесів і їх планування. Практика свідчить, що тільки ясне і чітке бачення контурів майбутньої економічної ситуації, що знайшла своє відображення в довгостроковому і середньостроковому плануванні, дозволяє забезпечити ефективне фінансування ВНЗ.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Напрями вдосконалення фінансового механізму регулювання діяльності державних вищих навчальних закладів” обґрунтовані шляхи вдосконалення фінансового механізму державних ВНЗ, управління його грошовими потоками, формування ринку освітніх послуг, ціноутворення і методи управління витратами на освітні послуги; фінансова політика у системі вищої освіти для реалізації завдань входження в Болонський процес.

Позабюджетна діяльність ВНЗ стає одним із важливих фінансових інструментів, що застосовуються для управління державної установи. ВНЗ достатньо успішно вирішують завдання покращення якості підготовки спеціалістів. Докорінно змінені програми навчання, їх технічне оснащення комп'ютерними засобами, новими навчальними посібниками. Серйозних змін зазнали і викладацький склад вищих навчальних закладів, їх спеціалізація, обсяги підготовки спеціалістів. У системі вищої освіти АР Крим підготовкою спеціалістів у 2006 р. займалися 37 вищих навчальних закладів і 29 філій (факультетів) різних вузів з денної формою навчання. При цьому суттєві зміни відбулися у кількості та формах власності вищих навчальних закладів АР Крим (табл. 2).

У 2006-2007 рр. у ВНЗ АР Крим навчалося 78,0 тис. студентів, що в 1,7 раза більше, ніж у 1992/1993 навчальному році. Крім того, у ВНЗ республіки вчиться 1430 іноземних громадян. По відношенню до дореформеного періоду з'явилося 13 недержавних вузів, серед яких є досить великі навчальні заклади 3-4 рівнів акредитації, в яких вчиться 13549 чол. або 16,7% загальної кількості студентів. Порівняно з 1992/93 навчальним роком, прийом до ВНЗ збільшився на 46,9 %, причому перевага була віддана державним вузам. За 2006 р. ВНЗ республіки Крим було підготовлено 15,5 тис. фахівців, з них 4,9 тис. - молодших спеціалістів, 3,2 тис. - бакалаврів, 7,2 тис. - спеціалістів і 287 магістрів.

Таблиця 2

Зміни у кількості та формах власності закладів вищої освіти в АР Крим, 1992-2007 рр.

Показники вищих навчальних закладів	1992/1993	2006/2007	2006/7рр. в % до 1992/3 рр.
	Державні	Державні	Недержавні
Кількість вузів 1,2,3,4 рівнів акредитації	33	24	13	112,1
в них студентів, чол.	47610	65505	13549	166,0
По формі навчання - денна	32111	40266	7772	140,8
- вечірня	2894	266	-	9,1
- заочна	12717	25638	5877	247,8
Кількість прийнятих студентів	13258	15500	3986	146,9
Випущено, всього	10921	13456	2482	145,7

Аналіз системи фінансування одного із великих ВНЗ - Кримського інженерно-педагогічного університету показав, що за останні шість років обсяг його фінансування зріс в 3,7 раза, в тому числі фонд оплати праці в 6,7 разів, а фонд студентських стипендій в 9 разів. Має місце тенденція зниження питомої ваги фінансування за рахунок позабюджетних фондів з 40% до 25%.

Управління фінансами здійснюється на основі складання системи бюджетів: бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів, управлінський баланс. Всі вони складають інтегральний бюджет ВНЗ. В роботі обґрунтовані схеми формування інтегрального бюджету, інтеграційний процес його складання, моделі управління і виконання бюджету на основі програмно-цільового методу в середньостроковій перспективі (рис.2).

Основними функціями бюджетування ВНЗ є: прогноз фінансово-економічного стану вузу, узгоджені плани фінансово-економічних показників, закріплення відповідальності і повноважень за службами підрозділів, контроль.

З метою вдосконалення фінансового механізму регулювання розвитку ВНЗ досліджено ринок освітніх послуг та здійснено його оцінку. Обґрунтована характеристика і визначені умови функціонування. Автором встановлено, що ринок освітніх послуг - це система економічних відносин, що складаються між продавцями і покупцями з приводу купівлі-продажу або надання освітніх послуг та потреб, коли процес виробництва і споживання суміщений. Таким чином, освітня послуга розглядається у якості товару. Визначена мінімальна ціна на освітню послугу, що дорівнює собівартості витрат на навчання. Встановлено, що попит і пропозиція та їх динаміка визначають ринкову ціну освітньої послуги. Відзначено, що вартість навчання на договірній основі одного студента коливається в державних ВНЗ АР Крим від 2,5 до 6,0 тис. грн. (2006 р.), а в недержавних ВНЗ від 2,2 до 4,5 тис. грн. Обґрунтований позамовний метод калькуляції витрат на навчання одного студента.

Рис.2. Модель управління фінансуванням ВНЗ

В роботі встановлено, що для ефективного функціонування ВНЗ важливе значення має спосіб розподілу витрат між видами діяльності пропорційно до отриманих доходів. Визначено, що мінімальні витрати отримані при розподілі витрат на отримані доходи, максимальна сума - при розподілі на прямі витрати. Здійснена оцінка використання в бухгалтерському обліку ВНЗ чотирьох методів управління витратами (директ-кост, стандарт-кост, таргет-кост, нормативний метод і багатофакторний аналіз). Показаний приклад використання методу директ-кост. Для подальшого забезпечення сталої діяльності має прогноз фінансування ВНЗ України та регіону у зв'язку із входженням у процеси, визначені Болонською декларацією.

Остання передбачає насамперед зміну технологій навчання шляхом переходу від лекційно-семінарських занять до нових форм, що розвивають у студентів практичні здібності за обраними ними спеціалізаціями. Змінюються й форми фінансової підтримки через студентів (ваучери, гранти, кредити) і фінансування ВНЗ “за затратами” і “за результатами”. Дотримання принципу “за результатами” у поєднанні з децентралізованим фінансуванням дає найкращі результати, але потребує відповідного рівня розвитку ринкових відносин. Фінансування ВНЗ за методом “за затратами” для України є прийнятним при умові розробки обґрунтованих нормативів витрат. Крім того, обидві системи фінансування мають менш жорсткі обмеження щодо прийому студентів і внутрішнього розподілу ресурсів, ніж пряме державне фінансування.

Найбільш перспективним, на думку автора, є впровадження програмно-цільового методу фінансування ВНЗ України. Програмно-цільовий метод формування і виконання бюджету є інструментом, який дозволяє забезпечити ефективне управління бюджетним процесом. Він орієнтований на комплексне вирішення і досягнення довгострокових цілей, середньострокову перспективу, контроль за цільовим використанням бюджетних коштів і фактичних результатів від надання бюджетних послуг. Робота із вдосконалення методології застосування програмно-цільового методу має проводитись системно, одночасно за кількома напрямами.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у вдосконаленні фінансового механізму регулювання діяльності державних ВНЗ. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки та рекомендації:

1. Вища освіта має високий статус, оскільки саме вона сприятиме переходу до інформаційного суспільства і формування пріоритетів розвитку держави. Місія освіти, її зростаюча роль у вирішенні соціально-економічних, науково-технологічних, соціально-культурних і духовно-етичних проблем полягає в збереженні національних особливостей і традицій і в прогресуючій дії на розвиток продуктивних сил суспільства. Економічна природа вищої освіти розуміється як інвестиції в людський капітал. Освіта розглядається поряд з охороною здоров'я, культурою, мистецтвом, наукою у складі третього підрозділу суспільного виробництва, в якому формується людський капітал і створюються інтелектуальні цінності суспільства.

2. Одержала подальший розвиток теорія фінансового механізму вищої школи в умовах переходу до ринкової економіки. Фінансовий механізм вищої школи є системою економічних відносин, що складаються між державою і ВНЗ у питаннях власності, управління підготовкою фахівців для всіх сфер економіки, ступеня автономії ВНЗ, і т.д. Характерною рисою фінансування системи вищої освіти у всіх країнах світу є переважання державних витрат, що і відображає важливу закономірність довершеного розвитку суспільства.

3. Світова практика виробила декілька моделей державного фінансування освіти: використання буферних фінансових організацій, які діяли б між урядом і вищим навчальним закладом; зміна критеріїв при виділенні ресурсів (використання принципів фінансування "пo результатах" і "за витратами") і, нарешті, "чилійська модель" - виділення засобів не навчальним закладам, а безпосередньо студентам шляхом надання позик або грантів. Всім цим методам дана відповідна оцінка і розглянуті перспективи їх використання в Україні.

4. Розроблений у дисертаційні роботі методичний підхід до оцінки внеску вищої школи в економіку країни передбачає два аспекти такої оцінки: по-перше, оцінка внеску у вигляді приросту індивідуального доходу осіб, що здобули вищу освіту по відношенню до працівників, що мають середню освіту (в Україні рівень віддачі від приросту оплати після отримання вищої освіти пo відношенню середньої спеціальної освіти склав 3,35, а щодо загальної середньої освіти - 3,28); по друге, внеску у формування додаткової вартості людського капіталу в економіці країни (внесок вищої школи України у формування людського капіталу за 2006 рік характеризується такими даними: випущено 316,3 тис. бакалаврів, фахівців, магістрів, що дорівнює 91,86 млрд. грн. людського капіталу).

5. Автором розглянута пo обґрунтованій методиці економічна ефективність фінансування вищої школи України. Показник частки фінансування освіти у ВВП свідчить, що Україна в сучасних умовах виділяє недостатні кошти на ці цілі пo відношенню до розвинених країн. Методами кореляційно-регресійного аналізу встановлено, що валова додана вартість виробництва товарів і послуг України збільшилась за чотири роки в 4,7 разів. Підставою цього зростання стали збільшені основні і оборотні кошти, використані працюючими, що одержали додатковий приріст матеріального стимулювання (оплати праці) і приріст кваліфікованих кадрів, обумовлений вкладеннями в освіту. На кожну гривну витрат на державне фінансування на освіту державою одержана віддача 2,5 грн. приросту людського капіталу і на кожну гривну, направлену на фінансування вищої освіти, Україна одержує 9,1 грн. валової доданої вартості.

Розрахунки дозволяють зробити висновок, що при збільшенні фінансування вищої освіти на кожен один млрд. грн. приросту фінансування буде одержано по 9,146 млрд. грн. валової доданої вартості. Таке значення має фінансування розвитку вищої освіти в Україні. Зрозуміло, приймаючи на себе відповідальність за підготовку кадрів з вищою освітою, держава враховує реальну фінансову обстановку і необхідність залучення до додаткового фінансування населення країни.

6. Вперше обґрунтована методика розрахунку внеску вищої освіти в економіку країни з позицій людського капіталу, розподіленого по трьох секторах суспільного виробництва. Кожен один мільярд приросту людського капіталу тих осіб, що працює в економіці Криму і що мають вищу освіту, сприятиме отриманню валової доданої вартості на 141 млн. грн. Один млрд. грн. людського капіталу - це 3466 чоловік, що влилися в усі сфери економіки. Приріст людського капіталу з вищою освітою за останні п'ять років склав 3,8 млрд. грн. Це означає, що за рахунок оновлення людського капіталу шляхом підготовки осіб з вищою освітою приріст валової доданої вартості за останні п'ять років визначився як 535 млн. грн. Створена трьохсекторна модель розподілу фахівців з вищою освітою фактично є моделлю, що дозволяє прогнозувати потребу в кадрах пo всіх секторах економіки.

7. Розкрита сутність управління фінансовим механізмом державного ВНЗ, що дозволяє управляти фінансовими потоками. Управління фінансами здійснюється на основі складання системи бюджетів: бюджету доходів та витрат, бюджету руху грошових коштів, управлінського балансу. Всі вони складають інтегральний бюджет ВНЗ. Установи сучасної вищої освіти фінансуються з бюджету на 60-70%. Бюджетне фінансування охоплює оплату праці, стипендіальний фонд, забезпечення тепло-, водо-, електропостачанням, а також придбання предметів довгострокового користування. Позабюджетне фінансування служить для придбання матеріалів та інвентаря, оплати інших послуг придбання предметів довгострокового кредитування і ремонту навчальних приміщень. Має місце тенденція зниження питомої ваги фінансування за рахунок позабюджетних фондів з 40% до 25% у ВНЗ.

Спостерігається тенденція зростання питомої ваги фонду оплати праці та стипендіального фонду в консолідованому бюджеті ВНЗ, що докорінним чином міняє структуру витрат на підготовку фахівців. Ефективне управління фінансово-економічними процесами неможливе без наукового передбачення перспектив розвитку цих процесів і їх планування. Практика показує, що тільки ясне і чітке представлення контурів майбутньої економічної ситуації, що знайшло своє віддзеркалення в довгостроковому і середньостроковому плануванні, дозволяє здійснити фінансування.

8. Одержала подальший розвиток теорія ринку освітніх послуг. Здійснена його характеристика і визначені умови функціонування. Ринок освітніх послуг - це економічні відносини, що складаються між продавцями і покупцями з приводу купівлі-продажу освітніх послуг в процесі обміну в умовах, коли процес виробництва і споживання суміщений. Територіально досліджено питання про вартість навчання на договірній основі одного студента. Ціна коливається в державних ВНЗ від 2,5 до 8 тис. грн. (2006 р.), а в недержавних ВНЗ від 2,2 до 4,5 тис. грн.

9. Однією з основних функцій маркетингу ринку освітніх послуг є ціноутворення і формування цінової політики. Сьогодні значно зростає роль управління економікою навчальних закладів і, перш за все, його фінансовими потоками. Запропонований в роботі фінансовий механізм регулювання діяльності ВНЗ слугує основою для виявлення недоліків і резервів у діяльності ВНЗ, вибору раціональніших методів і шляхів підвищення ефективності і якості їх роботи. Його значення підвищується в умовах ринкових відносин, впровадження нормативних форм фінансування, переходу до оцінки діяльності ВНЗ за кінцевими результатами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ праць ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці у фахових виданнях:

Ваниева М. Теоретические аспекты теории денежных потоков и возможность ее пользования для вузов Украины / Ваниева М. // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. - Т. ІV. - Дніпропетровськ, 2005.- Вип.204.- С. 1019-1027.

Ваниева М. О механизме управления денежными ресурсами государственных высших учебных заведений Украины / Ваниева М. //Культура народів Причорномор'я. - Сімферополь, 2005. - № 63. - С.33-37.

Ваниева М. Об экономической эффективности финансирования образования в Украине / Ваниева М. // Економіка: проблеми теорії та практики Зб. наук. праць Дніпропетровськ , 2006. - Том II. - Вип. 216.- С. 363-369.

Ваниева М. Роль высшей школы в воспроизводстве трудовых ресурсов // Економіка: проблеми теорії та практики / Ваниева М. //Зб. наук. праць - Том II. - Дніпропетровськ, - Вип. 216.- С. 604-612.

Ваниева М. Экономическая эффективность высшего образования в Украине / Ваниева М. // Економіка: проблеми теорії та практики//Зб. наук. праць - Т. III. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 456- 460.

Ваниева М. Методика расчета вклада высшего образования в формирование человеческого капитала и результаты экономического развития (на примере экономики Крыма) / Ваниева М. // Культура народів Причорномор'я. - 2006. - № 74.-Т. 2. - С. 143-146.

Інші публікації:

Стратегические приоритеты развития экономики Крыма: коллективная монография / под общей ред. д.э.н., проф. Абдуллаева Р.А. - Симферополь: ДОЛЯ, 2007.- 448 с. (рус.). (особистий внесок автора: обгрунтування ролі фінансових чинників у розвитку сфери освіти Криму).

Ваниева М. Теоретические аспекты теории денежных потоков и возможность ее пользования для вузов Украини / Ваниева М. // Матеріали між нар. наук.-практи. конф. “Актуальні проблемі сучасної науки: Теорія та практика ”.- Дніпропетровськ, 2005.- Т. I.-С.48-50.

Ваниева М. Тенденции управления денежными ресурсами государственных высших учебных заведений в АР Крым / Ваниева М. // Материалы итоговой международной научно-практической конференции “Наука: теория и практика”.- Том 4. - Белгород, 2005. - С.49-55.

Ваниева М. Экономическая эффективность финансирования образования Украины / Ваниева М. //Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України. -Дніпропетровськ, 2006. - Т. 7. - С.112-115.

Ваниева М. О методах управления затратами в высших учебных заведениях України / Ваниева М. //Тези доп. III Всеукраїнської наук.-практ. конф. Актуальні проблеми соціально-економичного развитку регіонів. - Сімферополь, 2007. - С.74-78.

АНОТАЦІЯ

Ванієва М. Фінансовий механізм регулювання діяльності державних вищих навчальних закладів. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит / Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 2008.

У дисертації досліджені теоретико-методичні та практичні засади формування фінансового механізму регулювання діяльності державних вищих навчальних закладів, розкриті соціально-економічна сутність вищої освіти її роль у формуванні людського капіталу, виявлені особливості обґрунтування структури та складники регулювання діяльності механізму фінансового забезпечення вузів, методичні підходи оцінки його ефективності. Обґрунтована методика оцінки внеску вищої школи в економіку країни, методика визначення економічної ефективності фінансування вищої освіти в Україні, методика розрахунку внеску вищої освіти в людський капітал і в результати економічного розвитку. Визначені напрями вдосконалення фінансового механізму державних вузів, управління його грошовими потоками, формування ринку освітніх послуг, ціноутворення і методи управління витратами на освітні послуги; фінансова політика вищої освіти для реалізації завдань входження в Болонський процес

Ключові слова: фінансовий механізм, освіта, вищи навчальні заклади, людський капітал., джерела фінансування, собівартість навчання, методи фінансування.

АННОТАЦИЯ

Ваниева Г. Финансовый механизм регулирования деятельности государственных высших учебных заведений. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит / Институт региональных исследований НАН Украины. - Львов, 2008.

В диссертации исследованы теоретико-методические и практические принципы формирования финансового механизма регулирования деятельности государственных высших учебных заведений, раскрыта социально-экономическая сущность высшего образования, его роль в формировании человеческого капитала, выявлены особенности обоснования структуры и составляющие регулирования деятельности механизма финансового обеспечения вузов, методические подходы к оценке его эффективности.

Особенностями финансового механизма функционирования высшей школы в условиях рыночной экономики является проблема взаимодействия высшей школы с государством. Основная масса общественных фондов потребления находится в руках государства, которое и является главным держателем и распорядителем этих фондов. Поэтому экономические отношения, складывающиеся между государством и вузами, включают в себя определенный комплекс взаимоотношений, свя-занный с вопросами собственности, управления, степени автономии вузов, меха-низма финансирования и т.д.

Мировая практика выработала несколько моделей государственного финансирования образования: изменение критериев при выделении ресурсов (использование принципов финансирования "по результатам" и "по затратам") и, наконец, "Чилийская модель" - выделение средств не учебным заведениям, а непосредственно студентам путем предоставления ссуд или грантов, внедрение программно-целевого метода финансирования. Всем этим методам дана соответствующая оценка и рассмотрены перспективы их использования в Украине.

Обоснована методика оценки взноса высшей школы в экономику страны, методика определения экономической эффективности финансирования высшего образования в Украине, методика расчета взноса высшего образования в человеческий капитал и в результаты экономического развития.

Экономическая эффективность высшего образования должна рассматриваться с двух сторон: а) вклада в виде прироста индивидуального дохода лиц, получивших высшее образование по отношению к работникам, имеющим среднее образование и б) вклада в формировании дополнительной стоимости человеческого капитала в экономике страны.

Вклад высшей школы в формирование человеческого капитала характеризуется следующими параметрами: выпущено 316,3 тыс. бакалавров, специалистов, магистров, которые составляют 91,86 млрд. грн. человеческого капитала. На каждую гривну затрат на государственного финансирования на образование получена отдача 2,5 грн. прироста человеческого капитала. Показатель доли финансирования образования в ВВП и консолидированном балансе свидетельствует, что Украина в современных условиях выделяет недостаточно средств на эти цели. На основе обоснованной методики определено, что на каждую гривну, направленную на финансирование образования, Украина получает прирост 2,34 гривны валовой добавленной стоимости и на каждую гривну, направленную на финансирование высшего образования, - 9,1 грн. валовой добавленной стоимости.

Анализ численного состава обучающихся студентов позволяет утверждать, что наблюдались следующие тенденции: рост числа обучающихся в вузах и, прежде всего за счет учреждений 3-4 уровня аккредитации; рост численности закончивших образование; снижение доли выпускников с обеспеченными рабочими местами; если доля поступающих в не государственные вузы составляет 25 %, то доля выпускников этих вузов только 18 %.

Определены направления совершенствования финансового механизма государственных вузов, управление его денежными потоками, формирование рынка образовательных услуг, ценообразование и методы управления расходами на образовательные услуги; финансовая политика высшего образования для реализации заданий входа в Болонский процесс

Анализ системы финансирования Крымского инженерно-педагогического университета показал, что за последние шесть лет объем финансирования Вуза вырос в 3,7 раза, в том числе фонд оплаты труда в 6,7 раза, а фонд студенческих стипендий в 9 раз. Имеет место тенденция снижения удельного веса финансирования за счет внебюджетных фондов с 40% до 25%.

Управление финансами осуществляется на основе составления системы бюджетов: бюджет доходов и расходов. бюджет движения денежных средств, управленческий баланс. Все они составляют интегральный бюджет вуза.

Рассмотрен рынок образовательных услуг. Дано определение образовательной услуге, как товару. Исследован вопрос о стоимости обучения на договорной основе одного студента. Цена колеблется в государственных вузах от 2,5 до 6 тыс. грн (2006 г), а в негосударственных вузах от 2,2 до 4,5 тыс. грн. Обоснован позаказный метод калькуляции затрат на обучение одного студента. Проведено исследование влияния способа распределения расходов между видами деятельности пропорционально полученным доходам.

Рассмотрены проблемы прогноза финансирования Вузов Украины в связи с вхождением в процессы, определяемые Болонской декларацией. Дана оценка финансированию вузов “по затратам” и “по результатам”. Сделаны прогнозные выводы по внедрению программно-целевого метода финансирования вузов Украины.

Ключевые слова: финансовый механизм, образование, вузы, человеческий капитал., источники финансирования, себестоимость учебы, методы финансирования.

SUMMURY

Vanieva M.R. The financial mechanism of management of state higher educational establishments. Manuscript.

Thesis on competing a candidate's degree of Economic sciences by speciality: 08.00.08 - Money, finances and credit / The Institute of Regional Researches of NAS of Ukraine. - Lviv, 2008.

In dissertation theoretical-methodological grounds and practical principles of forming of financial mechanism adjusting of state higher educational establishments are investigated, to socio-economic essence of higher education and its role in forming of human capital are worked out, the features of structure ground and components of activity of the financial providing mechanism of state higher educational establishments are presented, methodical approaches of estimation of its efficiency are proposed. The method of payment estimation of state higher educational establishments in the economy of country is grounded, method of determination of economic efficiency of higher education in Ukraine financing is determined, method of calculation of payment of state higher educational establishments in a human capital and in the results of economic development is proposed. Perfection directions of financial mechanism of state higher educational establishments are determined, its management by monies streams, forming of market of educational services, pricing and methods of management by charges on educational services is lighten out; financial policy of higher education for realization its tasks of entrance in Bolon process is proposed.