Небанківські фінансові інститути на ринку фінансових послуг України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КАРАКУЛОВА ІРИНА СТАНІСЛАВІВНА

УДК 336.73:368.025.18:657.412.7 (477)

НЕБАНКІВСЬКІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Криклій Артур Станіславович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Корнєєв Володимир Вікторович, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заступник завідувача відділу досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків;

кандидат економічних наук, доцент Коваленко Юлія Михайлівна, Національний університет державної податкової служби України, завідувач кафедри податків та оподаткування.

Захист відбудеться “26” листопада 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса

Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “23” жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент О. І. Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток фінансового сектора, підприємництва та конкурентного середовища в Україні призводять до перебудови всіх складових фінансового ринку, зокрема ринку фінансових послуг. При цьому нового значення набуває діяльність фінансових посередників, передусім небанківських фінансових інститутів, які задовольняють потреби економічних суб'єктів через надання широкого спектру вузькоспеціалізованих фінансових послуг. Це обумовлює зростання конкурентного потенціалу окремих небанківських фінансових посередників, що охоплюють максимальну кількість споживачів на різних рівнях економічної діяльності.

Особливість сучасного етапу розвитку небанківських фінансових інститутів полягає у необхідності покращання не тільки кількісних, але й якісних показників їх діяльності на ринку фінансових послуг. Перебудова та підвищення ефективності системи функціонування небанківських фінансових посередників стає найважливішим фактором, що здатний забезпечити розвиток ринку фінансових послуг України.

Досвід розвинених країн свідчить, що при ефективному функціонуванні небанківських фінансових інститутів досягається значний економічний ефект. Це проявляється у спроможності ефективно впливати на зростання обсягів інвестиційних ресурсів в економіці країни, задовольняючи потреби економічних суб'єктів у необхідному капіталі. Даний напрямок є особливо актуальним для України в сучасних умовах становлення інвестиційно-інноваційної моделі розвитку національної економіки та її фінансової системи.

Методологічні основи фінансового посередництва, зокрема щодо дослідження небанківських фінансових інститутів, знайшли відображення в роботах представників різних наукових шкіл - А. Сміта, Ф. Бастіа, К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М. Кейнса, М. Фрідмена. Вони одержали подальший розвиток у працях західних економістів XX ст.: Дж. Бойда, Дж. Бенстона, А. Вайса, Дж. Герлі, Д. Даймонда, Р. Левіна, Х. Ліленда, Д. Пайна, А. Пігу, Е. Прескотта, Дж. Стігліца, Дж. Тобіна, Е. Шоу та інших. Вагомий внесок у розробку даної проблематики зробили вчені країн СНД: М.М. Васильєв, В.Д. Газман, А.А. Гвозденко, В.А. Горемикін, Є.Ф. Жуков, В.М. Іванов, І.Н. Кожевнікова, С.А. Куліков, В.Г. Макєєв, А.К. Соловйов та інші.

Різнобічні аспекти становлення і розвитку небанківських фінансових інститутів досліджують і вітчизняні вчені: В.Д. Базилевич, З.М. Васильченко, Н.М. Внукова, О.Д. Вовчак, В.В. Гончаренко, Л.М. Горбач, В.І. Грушко, В.В. Зимовець, О.Б. Каун, Ю.М. Коваленко, А.С. Криклій, В.В. Корнєєв, І.О. Лютий, С.О. Маслов, В.І. Міщенко, С.В. Науменкова, О.А. Опалов, С.С. Осадець, С.К. Реверчук, М.І. Савлук, В.П. Ходаківська, І.Б. Хома та інші.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених у дослідженні даної проблематики, потрібно відмітити, що до цього часу деякі питання не знайшли свого вирішення або залишаються дискусійними. Зокрема, серед українських і закордонних науковців немає консенсусного розуміння щодо визначення соціально-економічної сутності небанківських фінансових інститутів та ролі, яку вони відіграють в сучасних умовах розвитку ринку фінансових послуг України. Недостатньо досліджено конкурентний потенціал небанківських фінансових інститутів та перспективи їх розвитку в контексті зростання ринку фінансових послуг. Поза увагою наукових досліджень залишається також і вивчення окремих теоретичних та методичних підходів щодо визначення соціально-економічної ефективності діяльності небанківських фінансових посередників, неузгодженою є позиція щодо їх класифікації. Необхідність розв'язання зазначених питань визначила актуальність обраної теми дисертаційної роботи та її цільове спрямування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (номер державної реєстрації 0106U006542), підрозділ “Теоретичні основи функціонування фінансових ринків та тенденції глобалізації” (шифр № 06 БФ040-01), в межах якого досліджено сутність і роль небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг та розроблено рекомендації щодо вдосконалення їх діяльності в Україні.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в узагальненні та удосконаленні теоретичних підходів до визначення сутності небанківських фінансових інститутів і розробленні пропозицій щодо зростання їх конкурентного потенціалу порівняно з банками у контексті підвищення ефективності функціонування всіх фінансових посередників на ринку фінансових послуг України.

Відповідно до мети визначено такі завдання дисертаційної роботи:

розглянути еволюцію поглядів на генезис та соціально-економічну сутність фінансового посередництва;

удосконалити трактування поняття “небанківські фінансові інститути” і дослідити його взаємозв'язки з іншими категоріями і поняттями;

визначити особливості діяльності небанківських фінансових посередників та запропонувати їх класифікацію, враховуючи зарубіжний досвід;

узагальнити етапи становлення та тенденції розвитку небанківського фінансового посередництва в Україні;

визначити комплекс конкурентних переваг та провести порівняльний аналіз функціонування небанківських фінансових посередників з банками;

визначити критерії та показники оцінки соціально-економічної ефективності функціонування небанківських фінансових посередників на різних рівнях економічної діяльності;

розробити рекомендації щодо вдосконалення економіко-правових засад функціонування небанківських фінансових посередників;

розробити пропозиції щодо реформування державних інституцій які регулюють небанківський фінансовий сектор в Україні.

Об'єктом дослідження є економічні відносини між суб'єктами ринку фінансових послуг.

Предметом дослідження є теоретичні засади та практика функціонування небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг України.

Методи дослідження. Для досягнення мети роботи використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: діалектичний - для розкриття теоретичних основ функціонування фінансового посередництва; системний - для дослідження структури фінансових ринків в Україні; історико-логічний - при дослідженні сутності небанківських фінансових інститутів у процесі історичної еволюції; аналітичний - при дослідженні небанківської фінансової системи на різних етапах розвитку; метод статистичного аналізу - для оцінки стану та тенденцій розвитку небанківських фінансових інститутів; методи регресійного аналізу - при побудові моделі взаємозв'язку макро-економічних показників із депозитами кредитних спілок та банків. Крім того, застосовувалися прийоми спостереження, групування та графічного зображення результатів для більш наочного відображення отриманих даних.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі й нормативні документи, що визначають умови функціонування небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг, аналітичні та статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України. У роботі широко використовувались інформаційні джерела міжнародних фінансових організацій, урядових інституцій зарубіжних країн, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, присвячені проблемам як окремих небанківських фінансових посередників, так і всієї небанківської фінансової системи.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі отримано нові результати, які в сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання комплексного дослідження механізму функціонування небанківських фінансових інститутів та їх впливу на розвиток ринку фінансових послуг України. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризуються науковою новизною, отримані особисто і виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше

визначено комплекс конкурентних переваг функціонування небанківських фінансових інститутів у системі фінансового посередництва України у процесі задоволення фінансових потреб юридичних та фізичних осіб через розширення їх доступу до ринку фінансових послуг шляхом трансформації власних, залучених і запозичених грошових коштів та надання вузькоспеціалізованих фінансових послуг (кредитування, інвестування, послуг техніко-посередницького характеру); реалізація таких конкурентних переваг небанківськими фінансовими інститутами впливає на підвищення ефективності функціонування ринку фінансових послуг;

дістали подальшого розвитку:

визначення понять “небанківські фінансові інститути”, “небанківські фінансові посередники”, “небанківські фінансові установи” в єдності їх кількісних та якісних характеристик, які дозволяють сформувати комплексне розуміння тенденцій розвитку небанківського фінансового посередництва, розглядаючи їх як систему, що постійно вдосконалюється та набуває специфічних рис на кожному етапі становлення ринку фінансових послуг;

класифікація небанківських фінансових посередників за основними функціональними ознаками (формами власності, способом організації, територіальним розміщенням, категоріями клієнтів, яким надаються послуги, за тривалістю дії, формами, типами послуг) і за внутрішньою ієрархічною структурою (класами, групами, видами та підвидами); запропонована класифікація найбільш повно визначає сукупність небанківських фінансових посередників, що дає змогу виявити конкурентний потенціал окремих з них та визначити вплив кожної групи на становлення ринку фінансових послуг України;

методичні підходи щодо визначення соціально-економічної ефективності функціонування небанківських фінансових посередників шляхом обґрунтування критеріїв та показників комплексної оцінки результатів їх діяльності, що дає змогу оцінювати соціально-економічний ефект та виявляти вплив на якісні та кількісні параметри ринку фінансових послуг України;

удосконалено:

систему організації моніторингу та нагляду за діяльністю небанківських фінансових посередників через запровадження комплексу нормативів, нових методик нагляду у сфері регулювання, вдосконалення нормативно-правової бази формування резервів на можливі втрати, введення процедури раннього попередження банкрутства, що дасть змогу підвищити якість контролю за діяльністю небанківських фінансових посередників та рівень ефективності функціонування небанківських фінансових інститутів в Україні;

організаційну структуру Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг шляхом перерозподілу функцій між окремими підрозділами, реорганізації окремих з них, створення підрозділів пруденційного нагляду та методологічного забезпечення регулювання діяльності страхових компаній, організації фонду гарантування вкладів фізичних осіб - споживачів фінансових послуг небанківських фінансових посередників, що сприятиме усуненню наявного дублювання функцій між структурними підрозділами та покращенню якісності фінансових послуг;

підходи до періодизації становлення елементів системи небанківських фінансових посередників та економічних суперечностей, пов'язаних із розширенням ринку фінансових послуг, притаманних сучасному етапу, що дозволило виявити основні тенденції розвитку небанківських фінансових інститутів в Україні та запропонувати заходи підвищення ефективності їх функціонування через зростання якості контролю у сфері держаного регулювання ринку фінансових послуг.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані наукові результати можуть бути використані для підвищення ефективності функціонування небанківських фінансових посередників, а також державних органів, які здійснюють регулювання їх діяльності.

Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційної роботи, що пов'язані з оцінкою соціально-економічної ефективності діяльності небанківських фінансових посередників, були використані у практичній діяльності страхової компанії ЗАО “НАСТ” (довідка №2 від 10.01.2007 р.).

Рекомендації автора прийняті для впровадження Українським Кредитно-Банківським Союзом і були використанні при розробці пропозицій до Верховної Ради України щодо внесення змін до діючих нормативно-правових актів, які регулюють діяльність фінансових установ (довідка №99 від 06.04.2007 р.).

Окремі положення та практичні рекомендації щодо інституційного забезпечення небанківського фінансового сектору використанні Центром наукових досліджень Національного банку України при розробці Концепції Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні у підрозділі “Реформування системи державного регулювання ринків капіталу в Україні”, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 р. №976-р (довідка № 53-108/461 від 20.11.2007 р.).

Одержані теоретичні результати роботи використовуються в навчальному процесі на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні нормативних дисциплін: “Фінансові послуги” та “Фінансовий ринок” при підготовці бакалаврів відповідного фахового спрямування (довідка № 086/129 від 04.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення та результати виконаної дисертації отримані автором самостійно. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані тільки ті ідеї та положення, що є результатом власних досліджень здобувача. Особистий внесок у праці, які опубліковані у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи розглядались і обговорювались на 14 міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції “Формування нової парадигми страхування” (1-2 грудня 2005 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції науковців, викладачів та практичних працівників “Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (16-17 лютого 2006 р., м. Вінниця); Міжнародних науково-практичних конференціях молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (2006 р. та 2007 р., м. Тернопіль); Міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна” (2006 р. та 2007 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки” (16-17 березня 2006 р., м. Чернівці); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансова система України: становлення та розвиток” (7-8 квітня 2006 р., м. Острог); Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (2-4 жовтня 2006 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України” (23-24 листопада 2006 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні тенденції в розвитку банківської системи та фінансових ринків” (30 листопада - 1 грудня 2006 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції “Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації” (6-7 грудня 2006 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (4-6 жовтня 2007 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Світові тенденції формування та функціонування ринку страхових послуг: національний аспект” (4-6 грудня 2007 р., м. Київ).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано у 19 наукових працях, у тому числі у 12 наукових статтях у фахових виданнях загальним обсягом 5,35 др. арк. (в яких особисто автору належить 3,62 др. арк.), 7 наукових працях обсягом 1,18 др. арк. (з них особисто автору належить 1,1 др. арк.), опублікованих в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 4,72 др. арк.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації - 196 сторінок друкованого тексту, в тому числі 25 таблиць, 25 рисунків, а також 14 додатків, розміщених на 21 сторінці. Список використаних літературних джерел з 201 найменування займає 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено їх апробацію.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади функціонування небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг” здійснено аналіз еволюції наукових поглядів представників економічних шкіл щодо сутності та місця фінансових посередників у фінансовій системі держави, визначено місце небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг та здійснено класифікацію небанківських фінансових посередників.

Зазначено, що сутність та роль фінансових посередників досліджувалися представниками класичної економічної думки (А. Смітом, Ф. Бастіа, К. Марксом), маржиналістської теорії (А. Маршаллом), українськими науковцями (М. Бунге, М. Туган-Барановським), а також іншими економістами, зокрема Дж. Кейнсом та М. Фрідменом. Теоретичні підходи цих та інших авторів дозволили визначити передумови виникнення фінансових посередників, однак при цьому їх роль в економіці, в першу чергу, пов'язували з механічними функціями забезпечення трансформації заощаджень в інвестиції.

Більш детально розглянуто діяльність фінансових посередників у працях західних економістів XX ст., зокрема в роботах А. Пігу, Р. Голдсміта, Дж. Герлі, Е. Шоу, Дж. Тобіна, дослідження яких заклали основу для подальшого формування двох напрямків теорії фінансового посередництва: трансакційного та інформаційного. Представники трансакційного підходу (Дж. Бенстон, К. Сміт) обґрунтували положення про необхідність існування фінансових посередників, пов'язану із задоволенням фінансових потреб споживачів через реалізацію власних фінансових продуктів та послуг. Представники інформаційного підходу (Х. Ліленд, Д. Пайн, Д. Даймонд) визначають фінансових посередників як інформаційних посередників, які забезпечують продаж точної інформації з метою мінімізації ризиків.

При розгляді сутності поняття “фінансові посередники” виявлено, що багато аспектів проблеми встановлення взаємозв'язку між поняттями “фінансове посередництво”, “фінансові посередники”, “фінансові інститути”, “фінансові установи”, “небанківські фінансові інститути”, “небанківські фінансові посередники”, “небанківські фінансові установи” є дискусійними.

Аналізуючи різні аспекти функціонування небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг, встановлено необхідність розмежування понять “небанківські фінансові інститути”, “небанківські фінансові посередники”, “небанківські фінансові установи”. Запропоновано авторське визначення, згідно з яким небанківські фінансові інститути розглядаються як сукупність небанківських фінансових посередників (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок, ломбардів, фінансових компаній, лізингових і факторингових компанії), що здійснюють діяльність у сфері вузькоспеціалізованих фінансових послуг відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює економічні відносини на ринку фінансових послуг.

Небанківські фінансові посередники було визначено як установи (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні спілки, фінансові компанії, ломбарди, фінансові компанії та інші), що функціонують на ринку фінансових послуг відповідно до законодавства і надають вузькоспеціалізовані фінансові послуги (кредитування, інвестування, послуги техніко-посередницького характеру), які не належать до сфери банківської діяльності, спрямовані на трансформацію власних, залучених і запозичених грошових коштів з метою задоволення фінансових потреб споживачів та одержання прибутку. Більш вузьким серед інших є поняття “небанківські фінансові установи”, що являють собою окрему юридичну особу, яка функціонує для надання окремих видів фінансивих послуг.

При дослідженні функціонування небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг виявлено, що через надання вузькоспеціалізованих фінансових послуг небанківські фінансові посередники спроможні впливати не тільки на пріоритетні напрями фінансової політики, але й на дуже важливі в сучасних умовах соціальні аспекти розвитку країни. Відмічено, що вузька спеціалізація розширює спектр небанківських фінансових посередників. Оскільки кожен з видів надає обмежене коло фінансових послуг, це ускладнює контроль їх діяльності.

На основі проведеного аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду запропоновано власну класифікацію небанківських фінансових посередників, яка відображає сучасний стан та особливості їх розвитку в Україні. Класифікація включає два блоки: за основними ознаками та за ієрархічною структурою. За основними ознаками небанківські фінансові посередники класифіковано за: формою власності (державні; недержавні/приватні); способом організації (організовані централізовано; організовані де централізовано; організовані самостійно); територіальним розміщення (функціонують: у межах певної території; на території всієї держави; як на території всієї держави, так і за її межами); категоріями клієнтів, яким надаються послуги (юридичним особам; юридичним та фізичним особам; фізичним особам); за тривалістю дії (у реальному часі; з відстрочкою на визначений період часу; з відстрочкою на невизначений період часу); формами (небанківські фінансові посередники, що здійснюють залучення коштів суб'єктів господарювання, надають послуги як залучення коштів, так і кредитування, надають інвестиційні послуги, послуги довірчого управління, поручительства та технічно-посередницькі послуги у сфері грошового обігу); типами послуг (страхування; недержавного пенсійного забезпечення; інвестиційних послуг; ломбардів та кредитних спілок; інші послуги фінансових компаній).

За ієрархічною структурою небанківські фінансові посередники поділено на класи, групи, види, підвиди, що показано на рис.1.

Розроблена класифікація небанківських фінансових посередників має на меті впорядкування хаотичного віднесення до тих чи інших груп фінансових посередників різних їх видів; створення переліку вітчизняних і зарубіжних фінансових посередників, діяльність яких не суперечить вітчизняному законодавству і розвиток яких можливий при подальшому становленні небанківського фінансового сектора в Україні.

У другому розділі “Сучасний стан та тенденції розвитку небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг України” досліджено процеси становлення та розвитку небанківських фінансових посередників в Україні, проведено порівняльний аналіз їх функціонування з банками, в результаті якого виявлено конкурентні переваги, запропоновано методичні підходи щодо визначення соціально-економічної ефективності їх діяльності.

Аналіз еволюції розвитку та становлення небанківських фінансових посередників в Україні за такими критеріями періодизації, як загально-економічні, нормативно-правові, контрольно-регулюючі та соціально-економічні, дозволив виділити три етапи.

Перший етап (1991-1995 рр.) охарактеризовано загальними негативними тенденціями в економіці України, наслідками чого стали гіперінфляції (у 1993 р. індекс споживчих цін склав 10256%) і падіння ВВП; повною відсутністю нормативно-правового забезпечення діяльності небанківських фінансових посередників (у даний період не було прийнято жодного закону, який би врегулював їх діяльність); відсутністю контролю з боку державних органів влади, що призвело до значних зловживань у даній сфері; загальним зменшенням доходів населення, що звузило можливості потенційних споживачів фінансових послуг. Другий етап (1996-2000 рр.) характеризувався стабілізацією загальної економічної ситуації: рівень споживчих цін знизився у 1996 р. до 40%; ВВП за досліджуваний період зріс у понад 2 рази; прийняттям Законів України: “Про страхування”, “Про лізинг” та створенням підвалин для діяльності нових видів фінансових посередників (під впливом приватизаційних процесів активно розвивались інвестиційні фонди та довірчі товариства); встановленням вимог до діяльності страхових компаній (з 1997 р. вимоги до формування статутного фонду страхових компаній було збільшено до 100 тис. євро, а для страховиків з іноземним капіталом - до 500 тис. євро); зростанням випадків банкрутств небанківських фінансових посередників, що здійснювали операції довірчого характеру. Останній етап (з 2001 р. по теперішній час) характеризується загальним зростанням основних макроекономічних показників; створенням спеціалізованого уповноваженого регуляторного органу за діяльністю небанківських фінансових посередників - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг; прийняттям низки законів, що регулюють ринок фінансових послуг загалом (Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”) і діяльність окремих видів небанківських фінансових посередників (Закони України: “Про кредитні спілки”, “Про інститути спільного інвестування”, “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про фінансовий лізинг”, внесенні поправки до закону “Про страхування”); проведенням перереєстрації і введенням процедури ліцензування всіх небанківських фінансових посередників. Аналіз етапів розвитку показав, що офіційний облік більшості небанківських фінансових посередників розпочався лише з 2004 р., про що свідчать данні таблиці, але й на сьогодні значний обсяг статистичної інформації кожен рік корегується Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Упродовж проаналізованого періоду відбулося значне зростання показників діяльності всіх небанківських фінансових посередників. Випереджаючими - щодо обсягів залучених ресурсів - є позиції страхових компаній, страхові премії яких за досліджуваний період зросли з 2138 млн. грн. до 18008 млн. грн., а темпи приросту активів з 2006 по 2007 рр. склали 34,2% і становили 32213 млн. грн. Щодо інших небанківських фінансових посередників, відмічено зростання активів недержавних пенсійних фондів - у 26 разів, кредитних спілок - у 248 разів, ломбардів - у 1,5 рази, фінансових компаній - більш ніж у 6 разів.

Проведений компаративний аналіз функціонування банків та небанківських фінансових посередників дозволив констатувати значне переважання банків. Так, співвідношення активів банків і основних небанківських фінансових посередників, що функціонували на ринку фінансових послуг України у 2007 р., склало 94,2% і 5,8% відповідно, тобто банківські активи переважали більш ніж у 16 разів. Динаміку зростання активів банків і страхових компаній представлено на рис. 2.

Проведено комплексне дослідження конкурентних переваг небанківських фінансових інститутів порівняно з банками в контексті ширшого задоволення фінансових потреб споживачів окремого виду послуг та їх впливу на розвиток ринку фінансових послуг України. З'ясовано, що ощадно-договірні небанківські фінансові інститути мають конкурентні переваги для споживачів даних видів послуг через: присутність ризикової складової (механізму захисту клієнта і/чи його родини від непередбачуваних подій у житті, інвалідності та ін.); здатність довгострокового інвестування фінансових ресурсів у силу меншої зворотної ліквідності інструментів їх залучення, що призводить до можливостей збільшення їхньої прибутковості для клієнтів; можливість довгострокового накопичення при мінімальних початкових внесках. Для розвитку ринку фінансових послуг України загалом ощадно-договірні небанківські фінансові посередники спроможні накопичувати значні обсяги інвестиційних ресурсів шляхом залучення їх на довгострокові основі.

Переваги кредитно-договірних небанківських фінансових посередників для споживачів даних видів послуг виявляються у спрощеній порівняно з банками системі отримання кредитів, чіткій спрямованості окремих видів фінансових посередників на кредитування певних категорій споживачів (ломбарди - фізичних осіб; кредитні спілки - членів спілки; лізингові та факторингові компанії - юридичних осіб), можливості отримати невеликі за розміром і незабезпечені кредити. Вплив на розвиток ринку фінансових послуг виявляється через економічну та соціальну функції кредитів, що ними надаються. Економічна функція полягає у доступності фінансових ресурсів для підвищення стійкості розвитку малого бізнесу та сприяння зміцненню всієї системи фінансового посередництва, зокрема шляхом розширення ринку депозитних ресурсів. Соціальна функція полягає у підтримці підприємницької ініціативи, зростанні самозайнятості населення, підвищенні прозорості використання залучених коштів економічними суб'єктами, які з певних причин не отримали банківські кредити.

Виявлено значну подібність операцій, які надаються кредитними спілками та банками, що зумовило необхідність більш детального розгляду їх діяльності на макрорівні. Запропоновано регресійну модель взаємозв'язку банківських депозитів та депозитів кредитних спілок із основними макроекономічними показниками, які впливають на їх формування, а саме ВВП, інфляція, соціальні виплати, інші поточні та капітальні трансферти, оплата праці, дебіторська заборгованість підприємств з оплати праці.

Виходячи із проведених розрахунків за період 2002-2006 рр. (помісячні данні), багатофакторне лінійне рівняння залежності банківських депозитів від економічних показників мало такий вигляд:

DEP_BANK = -428267,2+12,37*DEBITOR(-7)-0,07*GDP(-5)+3540,4* CPI(-4)-1,73*SOCIAL_TRANSFER(-1)+4,36*WAGE(-6) (1)

Запропоновано багатофакторне лінійне рівняння залежності депозитів кредитних спілок від економічних показників:

DEP_SPILOK = -369,1-0,026* DEBITOR(-6) +4,83* CPI (-4)+0,002* SOCIAL_TRANSFER(-3) +0,0027* WAGE(-4), (2)

де DEP_BANK - банківські депозити фізичних осіб;

DEP_SPILOK - депозити кредитних спілок;

DEBITOR - дебіторська заборгованість підприємств з оплати праці;

GDP - ВВП номінальний;

CPI - інфляція;

SOCIAL_TRANSFER - соціальні виплати, поточні та капітальні трансферти;

WAGE - оплата праці.

Результати проведених розрахунків дали змогу зробити наступні висновки. Банки і кредитні спілки взаємодіють на одному ринку, джерела поповнення їх ресурсів однакові. На сьогодні переважаючий вплив на формування ресурсної бази кредитних спілок мають соціальні виплати, заробітна плата, а також інфляція. При включенні ВВП до багатофакторного лінійного рівняння погіршувались основні характеристики даної моделі. Це свідчить про те, що кредитні спілки не беруть активної участі у функціонуванні реального сектору економіки. З іншого боку, регресійний аналіз показав тісний взаємозв'язок депозитів кредитних спілок з іншими макроекономічними показниками, що свідчить про їх конкурентний потенціал.

Доведено необхідність конкретизації методичних підходів до визначення соціально-економічної ефективності функціонування небанківських фінансових посередників на різних рівнях економічної діяльності (мікро-, мезо- та макрорівнях) шляхом визначення певних груп коефіцієнтів. На мікрорівні запропоновано два підходи до оцінки соціально-економічної ефективності функціонування небанківських фінансових посередників: перший базується на коефіцієнтному методі оцінки ефективності (визначенні коефіцієнтів ефективності основної діяльності та коефіцієнтів, які відображають економічну ефективність використання капіталу), другий - на аналізі активності як єдиного показника, до якого включені окремі види доходів та витрат. На рівні окремих груп небанківських фінансових посередників виокремлено показники економічної ефективності ощадно-договірних та кредитно-договірних небанківських фінансових посередників. На макрорівні запропоновано розраховувати інтегральну ефективність небанківської фінансової системи через співставлення результатів діяльності небанківської фінансової системи окремих регіонів до результатів діяльності небанківської фінансової системи в цілому по державі. Підсистема показників соціальної ефективності небанківських фінансових посередників у теоретичному аспекті може бути зведена до співвідношення темпів зміни соціального ефекту з темпами витрат, які здійснюються споживачами даних фінансових послуг.

У третьому розділі “Напрями вдосконалення функціонування небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг України” визначено шляхи покращання економіко-правового середовища функціонування небанківських фінансових посередників та напрями реформування їх інституційного забезпечення в Україні.

З'ясовано, що ефективний розвиток небанківських фінансових інститутів в Україні залежить передусім від належного інституційного та правового забезпечення. На рівні законодавчого забезпечення першочерговими завданнями є завершення процесу формування нормативно-правової бази щодо небанківських фінансових посередників, діяльність яких регулюється нормативними актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг; вдосконалення процедури банкрутства; визначення чіткого переліку фінансових установ, які відносяться до небанківських фінансових посередників і діють на ощадно-договірній основі.

Дослідження засвідчило, що в сфері регулювання та контролю за функціонуванням небанківських фінансових посередників протягом останніх років спостерігаються позитивні зрушення щодо забезпечення прозорості діяльності окремих небанківських фінансових установ та захисту прав споживачів цих послуг. Враховуючи досвід вітчизняної системи банківського нагляду та зарубіжний досвід регулювання і нагляду за небанківськими фінансовими посередниками, внесено пропозиції щодо запровадження системи нормативів для небанківських фінансових посередників, які надають фінансові послуги ощадно-договірного характеру; впровадження у практику нових методик нагляду у сфері регулювання небанківських фінансових посередників, в основу яких покладено не тільки аналіз статистичних даних, але й дослідження ризиків, що виникають у кожній окремій групі; вдосконалення порядку формування резервів на можливі втрати при здійсненні операцій кредитування окремими небанківськими фінансовими установами; вдосконалення системи пруденційного нагляду та стимулювання розвитку системи раннього попередження можливих фінансових збитків окремих небанківських фінансових установ; поступового підвищення рівня капіталізації у відповідності до зростання показників усього небанківського фінансового сектора і ринку фінансових послуг.

Обґрунтовано необхідність створення фонду гарантування вкладів фізичних осіб - споживачів фінансових послуг небанківських фінансових посередників, які функціонують на ощадно-договірній основі. До таких фінансових посередників запропоновано віднести страхові компанії, недержавні пенсійні фонди та фінансові компанії, які надають послуги управління фінансовими активами для фінансування будівництва. Організація відповідного фонду створить підґрунтя формування цілісної системи захисту прав споживачів фінансових послуг небанківських фінансових посередників.

Запропоновано концепцію реформування організаційної структури Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Обґрунтовано необхідність усунення дублювання окремих функцій та завдань між її структурними підрозділами; необхідність вдосконалення регулювання страхового ринку з метою забезпечення підвищення ефективності його діяльності та уникнення можливих ризиків, пов'язаних із банкрутством (через створення департаментів: страхового нагляду, пруденціального нагляду, інспектування страхових компаній та методологічного забезпечення діяльності страхових компаній); забезпечення нагляду за тими напрямками, що не врегульовані в існуючій системі (за фінансовими компаніями, що залучають кошти фізичних і юридичних осіб, фондами фінансування будівництва, технічними небанківськими фінансовими посередниками); акцентування діяльності Державної комісії у напрямі захисту прав вкладників ощадно-договірних небанківських фінансових посередників.

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження функціонування небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг України дозволило сформулювати узагальнюючі висновки теоретичного та практичного характеру, які розв'язують основні завдання дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети, а саме:

Досліджено еволюцію наукових поглядів представників економічних шкіл на генезис та соціально-економічну сутність фінансових посередників у фінансовій системі держави, що дало змогу конкретизувати поняття “небанківські фінансові інститути”, “небанківські фінансові посередники”, “небанківські фінансові установи” та виявити їх глибинні взаємозв'язки.

Небанківські фінансові інститути визначено як сукупність небанківських фінансових посередників (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок, фінансових компаній, ломбардів, лізингових і факторингових компаній та інших), які провадять діяльність у сфері вузькоспеціалізованих фінансових послуг відповідно до чинного законодавства, що регулює економічні відносини на ринку фінансових послуг.

Небанківські фінансові посередники є установами (серед них: страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди, фінансові компанії, лізингові і факторингові компанії та інші), які функціонують на ринку фінансових послуг відповідно до законодавства, надають вузькоспеціалізовані фінансові послуги (кредитування, інвестування, послуги техніко-посередницького характеру), що не належать до сфери банківської діяльності, спрямовані на трансформацію власних, залучених і запозичених грошових коштів з метою задоволення потреб споживачів та одержання прибутку.

Небанківські фінансові установи - це визначені юридичні особи, які, функціонуючи на ринку фінансових послуг, надають одну чи декілька притаманних їм специфічних фінансових послуг з метою задоволення фінансових потреб споживачів та одержання прибутку.

2. Виявлено, що функціонування великої кількості різноманітних небанківських фінансових посередників призводить до необхідності виділення їх спільних рис та характеристик. З цією метою запропоновано класифікувати небанківських фінансових посередників за основними функціональними ознаками (формами власності, способом організації, територіальним розміщенням, категоріями клієнтів, яким надаються послуги, за тривалістю дії, формами, типами послуг) і за внутрішньою ієрархічною структурою (класами, групами, видами та підвидами), що має на меті створення єдиної класифікації, яка б враховувала сучасний стан ринку фінансових послуг України та світові тенденції розвитку таких ринків.

3. Проаналізовано етапи становлення та розвитку небанківських фінансових інститутів в Україні, що дало змогу виявити у їх функціонуванні на окремих етапах основні недоліки, пов'язані з впливом на їх функціонування загальноекономічних факторів, розвитком нормативно-правової бази та державного контролю за їх діяльністю, впливом соціально-економічних факторів через коливання попиту на певні види фінансових послуг. Обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку небанківських фінансових інститутів закладено основи для подальшого зростання кількісних показників окремих небанківських фінансових посередників.

4. З'ясовано, що для побудови ефективної системи фінансового посередництва необхідним є не тільки розвиток банків, але й небанківського фінансового сектору. Сучасні тенденції функціонування небанківських фінансових посередників вказують на створення передумов для підвищення в майбутньому їх конкурентного потенціалу. Визначено комплекс конкурентних переваг небанківських фінансових інститутів через критерії задоволення потреб споживачів фінансових послуг (фізичних і юридичних осіб) та розвитку ринку фінансових послуг шляхом розширення переліку фінансових послуг, розвитку інфраструктури та зростання його капіталізації через збільшення обсягів інвестиційних ресурсів.

5. Побудовано регресійну модель взаємозв'язку макроекономічних показників із депозитами кредитних спілок та банків, яка засвідчила, що банки і кредитні спілки взаємодіють на одному ринку, джерела поповнення їх ресурсів також ідентичні. Відмічено, що основний вплив на формування ресурсної бази кредитних спілок мають соціальні виплати, заробітна плата, а також інфляція. При цьому вони практично не беруть участі у функціонуванні реального сектора економіки. Проведений регресійний аналіз дозволив виявити тісний взаємозв'язок показників кредитних спілок із основними макроекономічними показниками, що при збереженні сучасних тенденцій призведе до посилення їх ролі на ринку фінансових послуг.

6. Виявлено, що функціонування небанківських фінансових посередників на всіх рівнях пов'язане з фінансовими витратами, тому на кожному рівні воно має бути чітко обґрунтоване критеріями оцінки та мати систему показників соціальної та економічної ефективності. З позицій системно-комплексного підходу запропоновано удосконалити визначення соціально-економічної ефективності небанківських фінансових посередників на різних рівнях економічної діяльності через узагальнення певних груп коефіцієнтів. Окремо досліджена соціальна ефективність функціонування небанківських фінансових посередників.

7. Запропоновано здійснити комплекс заходів щодо вдосконалення правового забезпечення, сфери регулювання та контролю за функціонуванням небанківських фінансових посередників. У сфері правового забезпечення необхідним є вдосконалення нормативно-правової бази небанківських фінансових посередників, діяльність яких регулюється нормативними актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг; вдосконалення процедури банкрутства; визначення чіткого переліку фінансових установ, які відносяться до небанківських фінансових посередників і діють на ощадно-договірній основі. В сфері регулювання та контролю пріоритетними визначені заходи щодо запровадження комплексу нормативів для небанківських фінансових посередників, які надають фінансові послуги ощадно-договірного характеру; вдосконалення порядку формування резервів на можливі втрати при здійсненні операцій кредитування; вдосконалення системи пруденційного нагляду та стимулювання розвитку системи раннього попередження банкрутства; поступового підвищення рівня капіталізації.

8. Визначено необхідність створення фонду гарантування вкладів фізичних осіб - споживачів фінансових послуг небанківських фінансових посередників, які функціонують на ощадно-договірній основі, що дасть змогу підвищити їх конкурентний потенціал через зростання довіри до їх діяльності з боку потенційних споживачів фінансових послуг. До подібних фінансових посередників запропоновано віднести страхові компанії, недержавні пенсійні фонди та фінансові компанії, які надають послуги управління фінансовими активами для фінансування будівництва.

9. Запропоновано реформувати організаційну структуру Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, що дасть змогу оптимізувати діяльність окремих підрозділів з метою більш ефективного регулювання небанківських фінансових посередників; перерозподілити функції між підрозділами, реорганізувати окремі з них; створити підрозділи пруденційного нагляду та методологічного забезпечення регулювання діяльності страхових компаній; забезпечити нагляд за тими напрямами, що не врегульовані в існуючій системі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Каракулова І. С. Сучасні тенденції розвитку небанківських фінансово-кредитних установ в Україні / Каракулова І. С., Криклій А. С., Януль І. Є. // Економіка та держава. - 2005. - №12. - С. 17-19 (0,3 д.а.; дисертанту належить 0,18 д.а., розглянуто нові тенденції взаємодії страхових компаній і кредитних спілок).

Каракулова І. С. Соціально-економічні напрямки функціонування небанківських фінансових інститутів в Україні / Каракулова І. С. // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Збірник наукових праць. Вип. 7: Економічні науки. - Чернівці, 2006.- С. 364-368 (0,37 д.а.).

Каракулова І. С. Досвід функціонування небанківських фінансових інститутів у Західній Європі / Каракулова І. С., Криклій А. С. // Економіка та держава. - 2006. - №4. - С. 8-10 (0,35 д.а.; дисертанту належить 0,29 д.а., розглянуто розвиток і сучасних стан небанківських фінансових посередників в країнах Західної Європи).

Каракулова І. С. Небанківські фінансові інститути: досвід функціонуван-ня у фінансовій системі США / Каракулова І. С., Криклій А. С. // Економіка та держава. - 2006. - №6. - С. 9-11 (0,35 д.а.; дисертанту належить 0,28 д.а., розглянуто досвід становлення та розвитку небанківських фінансових посередників в США).

Каракулова І. С. Функціонування та взаємодія банків і небанківських фінансових інститутів в Україні / Каракулова І. С., Співак Л. С. // Вісник НБУ.- 2006. - №7. - С. 46-48 (0,4 д.а.; дисертанту належить 0,31 д.а., проведено компаративний аналіз взаємодії банків і небанківських фінансових посередників).

Каракулова І. С. Глобалізаційні аспекти функціонування небанківських фінансових інститутів в Україні / Каракулова І. С. // Фінансова система України. Збірник наукових праць. - Острог: Видавництво НаУ “Острозька академія”, 2006. Вип. 8. Ч. 2. - С. 450-456 (0,38 д.а.).

Каракулова І. С. Фінансові компанії як особливий вид небанківських фінансових інститутів в Україні / Каракулова І. С., Криклій А. С. // Економіка та держава. - 2006. - №11. - С. 11-13 (0,45 д.а.; дисертанту належить 0,30 д.а., досліджено особливості діяльності фінансових компаній в Україні та їх класифікацію).

Каракулова І. С. Еволюція становлення небанківських фінансових інститутів в Україні / Каракулова І. С., Криклій А. С. // Економіка та держава. - 2006. - №12. - С. 14-16 (0,47 д.а.; дисертанту належить 0,36 д.а., обґрунтовано й виокремлено етапи становлення небанківських фінансових інститутів).

Каракулова І. С. Сучасний стан та перспективи розвитку лізингових компаній в Україні / Каракулова І. С., Ніколаєва С. О. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євро інтеграційний курс України: фінансовий вимір (Збірник наукових праць): У 2-х ч. / НАН України. Інститут регіональних досліджень; Редкол.; Відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2006. Вип. 3 (LIX). - Ч. 1. - С. 118-124 (0,47 д.а.; дисертанту належить 0,19 д.а., визначено перспективи розвитку лізингових компаній в Україні).

Каракулова І. С. Передумови та перспективи становлення недержавних пенсійних фондів в Україні / Каракулова І. С. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Економіка”. - 2007. - Вип. 90. - С. 53-55 (0,34 д.а.).

Каракулова І. С. Інвестиційний напрям взаємодії банків і небанківських фінансових інститутів в Україні / Каракулова І. С. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Економіка”. - 2007. - Вип. 92. - С. 46-48 (0,28 д.а.).

Каракулова І. С. Соціально-економічна ефективність діяльності небанківських фінансових інститутів та методи її оцінки / Каракулова І. С., Криклій А. С., Кротюк В. Л. // Економіка та держава. - 2007. - №3. - С. 8-10 (0,45 д.а.; дисертанту належить 0,23 д.а., запропоновано й розглянуто методичні підходи до визначення соціально-економічної ефективності діяльності небанківських фінансових посередників).

В інших виданнях:

Каракулова І. С. Страхові компанії як основні небанківські інститути в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [“Формування нової парадигми страхування”], (Київ, 1-2 груд. 2005 р.) /М-во освіти і науки України, Київський, держ. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. - К.: Київський, держ. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, 2005. - С. 16-18 (0,29 д.а.).

Каракулова І. С. Місце і роль небанківських фінансових інститутів в інвестиційній діяльності України: матеріали всеукр. міжвуз. наук.-практ. конф. [“Розвиток фінансової системи України в умовах ринкової трансформації”], (Вінниця, 16-17 лют. 2006 р.) /М-во освіти і науки України, - Вінниця: Книга-Вега, 2006. - Т. 1. - С. 137-140 (0,3 д.а.).

Каракулова І. С. Небанківські фінансові інститути на грошово-кредитному ринку України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [“Економічний і соціальний розвиток України у XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”], (Тернопіль, 23-24 лют. 2006 р.) /М-во освіти і науки України, Тернопільський, нац. економ. ун-т - Т.: “Економічна думка”, 2006. - Ч. 2. - С. 121-123 (0,12 д.а.).

Каракулова І. С., Ніколаєва С. О. Становлення та сучасний стан небанківських фінансових інститутів в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [“Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України”], (Суми, 9-10 лист. 2006 р.) /М-во освіти і науки України, Українська академія банк. справи НБУ. - Суми: УАБС НБУ, 2006. - С. 138-139 (0,1 д.а.; дисертанту належить 0,09 д.а., розглянуто сучасний стан небанківських фінансових інститутів в Україні).