Актуальність теми дослідження. Загальні тенденції світового інноваційного розвитку доводять, що активізація інноваційних процесів можлива лише за умов формування адекватної інфраструктури інноваційного підприємництва, зазначене вимагає нових підходів до управління інноваційними процесами на всіх рівнях національної економіки. Трансформаційні процеси в Україні спрямовані на подолання спаду у виробництві, тому вибір інтенсивного напряму розвитку економіки не можливий без стимулювання інноваційної діяльності. При цьому, мале підприємництво, на основі якого можливе прискорення реалізації інноваційного розвитку країни, необхідно розглядати як важливий та повноцінний суб'єкт ринку.

За останні роки в Україні спостерігається тенденція до розвитку малих підприємств, для яких характерна значно більша гнучкість порівняно з великими. Активізація інноваційної діяльності малих підприємств дозволяє вирішувати водночас ряд проблем: розвитку виробництва та формування його структури, росту валового внутрішнього продукту; проблеми нагромадження й інвестування, соціальної стабільності та зайнятості.

Передумовами участі малих підприємств у сфері інновацій слід вважати наявність відповідного законодавства, розвиток фінансово-кредитних установ, формування інфраструктури підтримки суб'єктів інноваційної діяльності, процеси глобалізації та інтеграції, що призводять до зростання конкуренції тощо. Проте, об'єктивні труднощі сучасного періоду накладають суттєвий відбиток на створення реальних умов для становлення і функціонування суб'єктів малого підприємництва в інноваційній сфері.

При прийнятті малими підприємствами рішень щодо інноваційної діяльності важливим є фактор фінансово-кредитного забезпечення. Потреба в створенні ефективної системи фінансової підтримки малого підприємництва та вдосконалення чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, зумовлена роллю цього сектора економіки в забезпеченні інноваційного розвитку країни.

У сучасних економічних умовах проблема формування фінансово-кредитного забезпечення вимагає певної програми дій не тільки від держави, а також від банківської системи та інших фінансових установ, має стратегічно важливе значення як для розвитку інноваційної діяльності малих підприємств, так і для формування інноваційної моделі перебудови вітчизняної економіки взагалі.

Дослідженню проблем розвитку інноваційної діяльності та її фінансово-кредитного забезпечення присвячені наукові праці таких відомих вчених: В. Александрової, У. Баумола, Л. Бернстайна, О. Волкова, Г. Воляника та Н. Воляник, А. Дагаєва, М. Денисенко, М. Долишної, П. Друкера, М. Козоріз, Н. Кондратьєва, С. Кузнєца, А. Кузнєцової, І. Матвієнко, Е. Менсфілда, Е. Морсмана, Н. Кларка, М. Пашути, А. Пересади, А. Поддєрьогіна, А. Поручника, С. Роджерса, Б. Санто, І. Сердюк, Р. Солоу, О. Третьякової, Ч. Фрімена, В. Чабана, А. Чернявського, Й. Шумпетера та ін.

Зростаючим теоретичним та практичним потребам у формуванні інноваційної моделі розвитку економіки, в тому числі її складової, фінансового забезпечення, привернуто значну увагу вчених. Проте залишається невирішеним перелік питань використання методів та форм фінансово-кредитного забезпечення для розвитку інноваційної діяльності малих підприємств. Недостатньо висвітленою є проблема методичного забезпечення формування підходів до визначення інвестиційної привабливості суб'єктів малого підприємництва, інтегральної оцінки ефективності їх інноваційної діяльності. Все це зумовило вибір теми дослідження, обґрунтування його мети та визначення завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт Одеського державного економічного університету. Результати дослідження були використані при опрацюванні науково-дослідної теми "Удосконалення управління діяльністю комерційних банків України", яка виконується колективом кафедри банківської справи ОДЕУ (державний реєстраційний номер 0104U010548), де автором запропоновано методику оцінки кредитоспроможності малих підприємств, що займаються інноваційною діяльністю.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методологічних засад фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств і обґрунтування практичних рекомендацій щодо удосконалення системи оцінки інвестиційної привабливості таких підприємств.

Досягнення мети дисертаційного дослідження зумовило постановку та вирішення наступних завдань:

- дослідити сутність категорій інновації та інноваційної діяльності як чинників економічного зростання;

- узагальнити світовий досвід інноваційної діяльності малих підприємств та визначити роль малих підприємств у розвитку інноваційних процесів;

- розкрити теоретичні засади впливу дій функцій фінансів та кредиту на процеси формування фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності;

- дослідити сутність та методологічні аспекти фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності малих підприємств;

- здійснити аналіз сучасного стану фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств в Україні;

- визначити передумови активізації участі вітчизняних банків у забезпеченні фінансовими ресурсами інноваційної діяльності малих підприємств;

- розробити методику оцінки кредитних ризиків, притаманних інноваційній діяльності;

інновація мале підприємство кредит

- проаналізувати основні напрями та форми державної фінансової підтримки інноваційної діяльності малих підприємств;

- обґрунтувати можливості участі банків у фінансуванні інноваційної діяльності малих підприємств;

- розробити рекомендації щодо удосконалення процесів формування фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси організації фінансово-кредитних відносин, що виникають з приводу фінансування інноваційної діяльності суб'єктів малого підприємництва.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти формування фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення класичної та неокласичної економічної теорії, зокрема теорії економічного зростання, теорії фінансів, теорії грошей та кредиту.

Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань використано такі наукові методи дослідження: ретроспективний аналіз, системний підхід, індукції та дедукції, порівняння та узагальнення (для визначення місця інноваційної діяльності в стимулюванні економічного зростання, розкриття змісту й сутності понять "інновації" та "інноваційна діяльність", розробки класифікаційних ознак інновацій та інноваційних процесів, визначення сутності фінансово-кредитного забезпечення на основі реалізації дій спільних функцій фінансів і кредиту; сутнісного розкриття методологічних аспектів фінансово-кредитного забезпечення); метод аналогій (для оцінки участі держави у фінансуванні інноваційних програм в Україні порівняно з розвинутими країнами); методи групування, економічний та статистичний аналіз, графічний метод (для об'єктивного аналізу сучасного стану фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності малих підприємств, тенденцій розвитку кредитної діяльності банків в Україні); рейтинговий метод та метод спостережень (для поєднання кількісного та якісного аналізу системи оцінки кредитоспроможності малих підприємств, що займаються інноваційною діяльністю); економіко-математичного моделювання, зокрема дискримінантний аналіз (для розробки показника життєздатності малого підприємства з урахуванням факторів поточної та інноваційної діяльності).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють інноваційну діяльність та її фінансування в Україні, а також функціонування та фінансування малих підприємств, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету з питань підприємництва та регуляторної політики України, Державної податкової адміністрації України, звітні дані Міністерства фінансів України і Національного банку України, дані інших установ і міжнародних

організацій, результати досліджень зарубіжних і вітчизняних вчених. Опрацьована звітно-аналітична інформація вітчизняних малих підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження формують науково-методичні положення і рекомендації щодо вдосконалення заходів фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств. До найбільш важливих результатів, що становлять наукову новизну і особистий внесок автора, належать наступні:

вперше:

- визначено та запропоновано використання показника індексу життєздатності малого підприємства, який враховує оцінку якості його інноваційної діяльності. Зазначений індекс дозволяє оцінити ефективність діяльності малого підприємства на різних стадіях його розвитку і передбачає прийняття рішень стосовно доцільності забезпечення такого підприємства необхідними фінансовими ресурсами;

удосконалено:

- класифікацію ознак інновацій та інноваційних процесів, використання якої сприятиме систематизації та конкретизації змісту інноваційної діяльності малих підприємств, а також комплексному розумінню її сутності як самостійного об'єкта фінансування; застосування запропонованої класифікації дозволить удосконалити систему оцінки ступеня кредитного ризику позичальників, що займаються інноваційною діяльністю;

- методичні підходи до аналізу й оцінки кредитоспроможності малих підприємств: запропонована методика, що передбачає визначення ризикованості інноваційної діяльності малих підприємств на основі використання рейтингового підходу, який ґрунтується на засадах урахування ознак інноваційних процесів;

дістали подальшого розвитку:

- підходи до визнання малих підприємств інноваційними, на основі запропонованого критерію обсягу виробництва та реалізації інноваційної продукції, що створить умови для підвищення ефективності державного фінансового регулювання інноваційної діяльності малих підприємств;

- рекомендації щодо удосконалення системи оподаткування малих підприємств, сутність яких полягає у розподілі підприємств на три групи в залежності від фінансових результатів (нерентабельні, рентабельні та підприємства з низькою рентабельністю) з метою вибору для них адекватної системи оподаткування;

- обґрунтування здійснення статистичного спостереження за розвитком різних напрямів інноваційної діяльності малих підприємств, для чого розроблено та запропоновано статистичну форму звіту про обсяги реалізованої інноваційної продукції, де конкретизовано фінансові результати від їх інноваційної діяльності; запропонована форма сприятиме створенню інформаційної бази для аналізу та прогнозування обсягів та джерел фінансово-кредитного забезпечення.

Практична цінність результатів. Використання розробок та рекомендацій здобувача надають можливість підвищити дієвість фінансування інноваційного розвитку України за участю малих підприємств.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони орієнтовані на вирішення проблем фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств; формування та використання підходів до оцінки здатності таких підприємств отримувати фінансові ресурси від інвесторів; створення умов для організації системи ефективної державної підтримки розвитку інноваційної діяльності малих підприємств. Це підтверджується впровадженням основних результатів дисертаційного дослідження в практику діяльності таких державних структур та банківських установ:

- Головного управління статистики в Одеській області - форма статистичного спостереження для удосконалення підходів до статистичного дослідження інноваційної діяльності малих підприємств та їх фінансово-кредитного забезпечення (довідка № 18-02/166 від 08.10.2006 р.);

- ВАТ "Морський транспортний банк" - рекомендації щодо формування методологічних засад фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності малих підприємств при розробці стратегічних засад розвитку банку (акт впровадження від 11.09.2005 р.);

- ЗАТ "ПроКредит Банк" - пропозиції щодо групування клієнтів малих підприємств, які займаються інноваційною діяльністю за ступенем кредитного ризику; застосування показника індексу життєздатності малих підприємств (довідка № 326 від 20.10.2006 р.);

- Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" - розробка та впровадження програми заходів з обслуговування позичальників малих підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, а також використання запропонованого підходу до оцінки кредитоспроможності таких підприємств з метою удосконалення внутрішньобанківського регулювання кредитними ризиками (акт впровадження від 10.02.2006 р.).

Результати наукових досліджень використовуються у навчальних курсах "Банківські операції", "Кредитування та контроль", які викладаються студентам кредитно-економічного факультету Одеського державного економічного університету (довідка № 01-10/1477 від 04.09.2006 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором на підставі всебічного вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного і практичного матеріалу.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи доповідалися автором i обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми та перспективи розвитку економіки України" (м. Алушта, 2005 р.), "Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики" (м. Львів, 2006 р.); "Теорія і практика економіки і підприємництва" (м. Алушта, 2006 р.); на І-й Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених "Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи" (м. Львів, 2005 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Концептуальні засади розвитку менеджменту в Україні" (м. Київ, 2005 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми розвитку банківництва в Україні" (м. Одеса, 2006 р.) і науково-практичній конференції молодих науковців "Проблеми підвищення ефективності господарювання в умовах трансформаційної економіки" (м. Одеса, 2006 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковано в дев'ятьох наукових працях загальним обсягом - 2,14 д. а., з яких - п'ять статей у наукових фахових виданнях обсягом 1,49 д. а., чотири публікації - у матеріалах науково-практичних конференцій обсягом 0,65 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, списку використаних джерел із 195 найменувань. Обсяг дисертаційної роботи містить 168 сторінок і включає 18 рисунків, 30 таблиць, 10 додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів дослідження, наведено інформацію стосовно апробації та публікації основних результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі "Теоретичні засади фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств" досліджено значення інновацій в економічному розвитку країни, визначено економічну сутність інновацій та інноваційної діяльності у теорії економічного зростання, розглянуто роль малих підприємств у розвитку інноваційної діяльності. Обґрунтовано теоретико-методичні засади формування фінансово-кредитного забезпечення на основі реалізації спільних функцій фінансів та кредиту. Особливу увагу приділено методологічним аспектам фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності малих підприємств.

Визначено, що в процесі загальної трансформації суспільства особливої актуальності набувають питання активізації інноваційного розвитку, оскільки від цього залежить застосування новітніх технологій, реконструкція та модернізація діючих виробництв, задоволення зростаючих потреб ринку, що впливає на темпи економічного зростання держави. Ефективність управління реалізацією інноваційних процесів та створення умов для забезпечення їх необхідними фінансовими ресурсами визначає загальний результат економічного оновлення.

На підставі результатів дослідження теоретичних засад інноваційної діяльності як чинника економічного зростання, обґрунтовано необхідність виділення цього виду діяльності в самостійний предмет дослідження для виявлення найбільш ефективних форм її організації та впливу на економічне зростання країни. З цією метою у дисертації уточнено теоретичне визначення таких понять як: "інновація" та "інноваційна діяльність".

Ґрунтуючись на теоретичному аналізі, визначено, що під "інновацією" слід розуміти якісно новий (або істотно удосконалений) результат науково-дослідної або практичної діяльності, втілений у технології, продукти, послуги або рішеннях з метою подальшого просування на ринку до потенційного споживача та задоволення його потреб. Перевагою такого визначення сутності інновації є можливість встановити критерії оцінки її доцільності (необхідності) через визнання ринком, тобто пріоритети щодо впровадження інновацій будуть визначатися потребами їх споживачів, наслідком чого стане більш швидкий та якісний економічний розвиток країни. У свою чергу, "інноваційна діяльність" являє собою сукупність дій, спрямованих на створення, використання та комерціалізацію результатів науково-дослідної або практичної діяльності з метою підвищення ефективності функціонування економіки в цілому та окремих її галузей.

Складність інноваційного процесу, відмінності його учасників та різні сфери реалізації інновацій, дозволили виділити ряд ознак, за якими можна класифікувати інновації та інноваційні процеси, пов'язані з ними. Основними з них є: зміст нововведення, сфера створення новизни, тип новатора, територіальний масштаб розповсюдження нововведення, ступінь радикальності його новизни та ін.

У ході дослідження доведено, що інновації слід розглядати як фактор, що здатен дати первинний імпульс для економічного зростання. Це підтверджується досвідом ряду країн, у яких запланована інноваційно-інвестиційна інтервенція провокувала таке зростання. При цьому це зростання ініціює нові інновації, які, в свою чергу, породжують подальше зростання, а потім процес розвивається за спіраллю. Взаємозв'язок інновацій та економічного зростання відображено на рис.1.

Рис. 1. Взаємозв'язок інновацій та економічного зростання

У процесі узагальнення основних теоретичних концепцій інноваційного аспекту теорії економічного зростання запропоновано поглиблення їх змісту з метою відображення сучасних умов економічного розвитку. Поєднання теоретичних поглядів полягає у формуванні механізму стимулювання економічного розвитку країни, в основу якого покладено фінансово-кредитний регуляторний цикл. Ефективність дії циклу визначається умовами формування кредитних відносин, використанням різних форм фінансових ресурсів та зваженою державною політикою. У дисертації зазначено, що проблему економічного спаду, котра полягає у зменшенні загальної економічної активності, можна вирішувати не лише і не стільки обсягом інвестування, а насамперед, ініціюванням розвитку інноваційної діяльності.

Роль малих підприємств утілюється у результаті, до якого призводить їх діяльність при виконанні ними специфічних функцій та використанні особливостей їх організації порівняно з великими підприємствами. На сьогодні функціонування малих підприємств має значення не тільки у формуванні та покращенні соціально-економічного стану, але, перш за все, при визначенні моделі інноваційного розвитку країни. Особливо важливою є участь цих підприємств в інноваційних процесах в умовах трансформаційної економіки, яка визначається загальним економічним спадом, незадовільним фінансовим станом суб'єктів господарювання, обмеженістю фінансових ресурсів тощо.

У дисертації зазначено, що роль малих підприємств у розвитку інноваційної діяльності полягає у генеруванні та впровадженні радикально нових ідей як відображення реальних потреб суспільства, пріоритетність яких визначається ринковими умовами. Це є однією з основних переваг участі малих підприємств в інноваційному розвитку порівняно з великими підприємствами через високу залежність останніх від державної політики. Крім того, в умовах трансформаційної економіки розвиток інноваційної діяльності на основі малих підприємств більш економічно виправданий через обмеженість наявних фінансових ресурсів для забезпечення цієї діяльності.

Проведене в дисертації дослідження дає змогу встановити, що причиною неспроможності виконання малими підприємствами ролі стимулятора інноваційного розвитку в Україні є, насамперед, відсутність у діючому законодавстві визнання та закріплення цієї функції за малими підприємствами з визначенням відповідних важелів регулювання державою інноваційних процесів. З цією метою запропоновано змінити підходи до законодавчого визначення критеріїв віднесення підприємств до інноваційних. Зазначені зміни полягають у визнанні підприємств інноваційними за умов, якщо обсяг реалізації від їх інноваційної діяльності перевищує п'ятдесят відсотків загального обсягу реалізованої продукції і (або) послуг, що, на думку здобувача, створить умови для підвищення ефективності державного фінансового регулювання інноваційної діяльності малих підприємств.

На підставі дослідження процесів фінансово-кредитного забезпечення розвитку малого підприємництва в розвинутих країнах у роботі обґрунтовано, що налагодження результативної інноваційної діяльності малих підприємств в Україні, безсумнівно, потребує держаного регулювання. На думку здобувача, особливо важливим моментом у реалізації інноваційної політики є необхідність її поєднання з грошово-кредитною, бюджетною та банківськими політиками.

Проведене дослідження теоретичних основ дій таких функцій кредиту та фінансів як розподільча, стимулююча та контрольна, дозволило дійти висновку, що виконуючи ці функції, розглянуті економічні категорії обслуговують процеси створення і використання грошових фондів держави, банківської системи, підприємств і організацій, а спільні властивості зазначених функцій є теоретичною основою виникнення та використання такого поняття як "фінансово-кредитне забезпечення". Доведено, що реалізація загальних функцій фінансів та кредиту забезпечує формування необхідних ресурсів для впровадження інновацій та безперервність фінансування діяльності інноваційних підприємств, у тому числі й малих, а поєднання можливостей держави та банківської системи дозволяє формувати основи фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційних процесів у країні.

Узагальнення досвіду інноваційної діяльності малих підприємств дало змогу зрозуміти, що сприяти їх розвитку можна лише шляхом поєднання, узгодження та комбінування різних форм, методів та засобів регулювання і підтримки, головним з яких є законодавчо-правова та фінансово-кредитна підтримка, що передбачає прямі гарантовані позички, цільове субсидіювання, гарантії перед кредитними установами, цільове бюджетне фінансування, створення спеціалізованих фінансово-кредитних організацій; сприятлива податкова політика як для установ, котрі фінансують інноваційну діяльність малих підприємств, так і для самих підприємств.

У другому розділі "Аналіз сучасного стану фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності малих підприємств" викладено результати дослідження сучасного стану фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств в Україні; розглянуто передумови активізації діяльності банків щодо кредитування інноваційної діяльності; зазначено необхідність змін у підході до аналізу кредитоспроможності малих підприємств з метою оцінки кредитних ризиків, притаманних інноваційній діяльності.

Проведений у дисертаційному досліджені аналіз ефективності державної фінансово-кредитної підтримки інноваційної діяльності малих підприємств дозволив дійти висновку про необхідність змін у розумінні місця та ролі держави в процесі побудови системи такої підтримки. У зв'язку з недостатністю державного фінансування зазначено, що на сучасному етапі держава не виступає у якості головного джерела фінансових ресурсів для розвитку інноваційної діяльності; роль держави полягає у створенні умов для розвитку відповідних схем та інституцій з більшим застосуванням методів непрямої фінансової підтримки.

Встановлено, що можливості участі вітчизняних небанківських кредитних установ у фінансуванні інноваційної діяльності малих підприємств є досить обмеженими, так на початок 2006 року їх частка на фінансовому ринку становила 2,5% від загальних обсягів.

Доведено, що фінансово-кредитна підтримка інноваційної діяльності малих підприємств, передбачена Національною програмою сприяння розвитку малого підприємництва, Українською державною інноваційною компанією, Державним фондом фундаментальних досліджень є на сьогодні обмеженою та неефективною.

У ході дослідження зазначено, що завдання активізації розвитку інноваційних процесів в Україні, які мали бути вирішені за допомогою спеціально створеного Українського банку реконструкції та розвитку, досі не реалізовані.

Порівняльний аналіз структури джерел фінансування інноваційної діяльності з фінансуванням її складової - науково-технічної сфери дозволив дійти висновку, що інтереси власників коштів перенесені в сферу науково-технічної діяльності. Більша частка досліджень в нашій країні зосереджена в науково-дослідних організаціях як наслідок практики, що широко використовувалась та залишилась у спадок від попередньої адміністративно-планової економіки. У результаті їх діяльність залежить від фінансування замовниками. У роботі обґрунтовано, що динаміка обсягів та структури джерел фінансування інноваційної сфери діяльності свідчать про низьку доступність та можливості ефективного використання залучених ресурсів інвесторів.

Дослідження стану фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності малих підприємств в Україні за структурою джерел фінансування дало змогу виявити, що найбільш перспективним джерелом такого забезпечення можуть виступити позички банків. У результаті проведення аналізу можливостей банків щодо фінансування інноваційної діяльності визначені передумови активізації кредитування банками на ринку інновацій. Тісний взаємозв'язок між приростом валового внутрішнього продукту та обсягів кредитних вкладень засвідчує, що участь банків має позитивний вплив на стимулювання економічного розвитку та високі потенційні можливості такої участі в майбутньому, в тому числі, у впровадженні інноваційних проектів.

Однією з передумов активізації кредитування інноваційної діяльності визначено тенденцію до зменшення процентних ставок, що спричиняє більший попит на позички та розширює участь банків у кредитуванні реального сектора. Аналіз останніх змін у динаміці структури ресурсної бази банків України дозволив зазначити, що станом на початок серпня 2006 року надані позички перевищили залучені на рахунки кошти на 27128 млн. грн., що підтверджує активне використання власних коштів банків у кредитній діяльності та разом зі збільшенням частки довгострокових залучених коштів (на початок серпня 2006 р. до 61,5%), є передумовою розвитку надання довгострокових позичок.

Встановлено, що за останні роки відбулися зміни у змісті кредитних відносин, головними з яких є розвиток стимулюючих властивостей кредиту. У сучасних умовах активізація саме цих властивостей кредиту набуває найбільшого значення, що дозволяє підвищити результативність його дії на зростання виробництва, удосконалення його структури, на економію матеріальних та грошових ресурсів. Підтвердженням цьому є зростання інвестиційної спрямованості кредитних вкладень, що зображено на рис 2.

Рис. 2. Розподіл кредитних ресурсів банків у залежності від цільового спрямування

Аналіз передумов фінансування розвитку інноваційної діяльності малих підприємств визначив необхідність перегляду існуючих підходів до оцінки їх кредитоспроможності.

У результаті проведеного дослідження запропоновано доповнити систему оцінки кредитоспроможності позичальників малих підприємств методикою аналізу ризиків, пов'язаних з інноваційною діяльністю. З цією метою у дисертації систематизовано шістнадцять груп можливих ознак, що всебічно характеризують інноваційну діяльність та інноваційні процеси малих підприємств. Кожна з наведених груп ознак розкриває ступінь ризикованості за певним напрямом. Зазначеним якісним характеристикам присвоюється кількісне значення у вигляді показника K_ij, що належить до групи ознак (і), та відображає безпосередньо ознаку (j): значення показника залежить від ступеня ризику притаманного характеристикам інноваційних процесів - від "1" (найменший ризик) до "8" (найбільший ризик). Використовуючи наведену систему показників, може бути розрахований рейтинг

підприємства (R), що надаватиме об'єктивну оцінку ступеню ризику, пов'язаного з його інноваційною діяльністю за формулою:

R=/n, де (1)

K_ij - умовне кількісне значення ознаки (j), що належить до групи (і);

n - кількість груп ознак у класифікації.

У третьому розділі "Удосконалення форм та методів фінансової підтримки розвитку суб'єктів малого підприємництва" сформульовано рекомендації щодо вдосконалення методів та форм фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності малих підприємств.

На підставі всебічного аналізу напрямів державної фінансової підтримки розвитку малих підприємств, у тому числі їх інноваційної діяльності, визначено необхідність використання непрямих заходів фінансової підтримки, що, перш за все, полягають у посиленні ролі механізму податкового стимулювання інноваційної діяльності малих підприємств. У ході дослідження малі підприємства були поділені за нормою рентабельності на нерентабельні, рентабельні та підприємства з низькою рентабельністю, для кожної з груп були розроблені рекомендації для вибору системи оподаткування. Використання запропонованої автором методики сприятиме позитивному впливу оподаткування на створення умов для активізації інноваційної діяльності малих підприємств.

Результати дослідження та узагальнення світового досвіду та вітчизняної практики дозволили запропонувати різні форми участі банків у фінансуванні інноваційної діяльності малих підприємств: створення спеціалізованих інвестиційно-інноваційних банків, участь банків як інвесторів у створенні венчурних фондів, формування у банках самостійних підрозділів з фінансування інноваційної діяльності, використання лізингових та іпотечних операцій.

У дисертації для оцінки інвестиційної привабливості малих підприємств, запропоновано показник індексу життєздатності малих підприємств (І_і). Зазначений показник враховує індекс поточної діяльності (І_са) та індекс оцінки інноваційного потенціалу підприємства (І_ір). В узагальненому вигляді індекс життєздатності можна представити як:

І_і=І_са +І_ір (2)

Індекс життєздатності поточної діяльності малого підприємства буде змінюватися відповідно до ряду факторів, які, по-перше, визначатимуть особливості функціонування малого підприємства в залежності від розміру, досвіду його діяльності та витрат на здійснення інновацій; по-друге, надаватимуть змогу здійснювати оцінку на різних стадіях його діяльності - від самого початку до можливої ліквідації. Дію факторів можна представити наступним чином:

І_са =, де (3)

Y_{i -} період функціонування малого підприємства, років;

L_{j -} середній період функціонування підприємств у галузі, до якої відноситься мале підприємство, що аналізується, років;

E_i - кількість працівників на малому підприємстві, осіб;

E_{j -} максимальне значення кількості працівників відповідно нормативного критерію віднесення до групи малих підприємств (на сьогодні складає 50 осіб), осіб;

S_{i -} річний обсяг реалізації підприємства, тис. грн.;

C_i - сума загальних витрат за рік, тис. грн.;

C_si - розмір власних коштів, вкладених у діяльність підприємства, тис. грн.;

A_i - загальний обсяг коштів, вкладених у підприємство, що складають його активи, тис. грн.

І_ір = , де (4)

І_{ір -} індекс інноваційного потенціалу,

C_in - частка витрат підприємства на інноваційну діяльність, тис. грн.

Запропонований індекс може використовуватися для усвідомлення логіки дії основних факторів розвитку підприємства, кількісно оцінити їх вплив, зрозуміти які чинники і в якій пропорції необхідно підприємству мобілізувати для підвищення ефективності діяльності.

У роботі розглянуто кожен з факторів, визначено його значення для оцінки життєздатності поточної діяльності та інноваційного потенціалу малого підприємства. Фактор досвіду визначається як співвідношення періоду функціонування конкретного підприємства з середньою тривалістю функціонування підприємств у галузі, до якої воно належить. Врахування цього фактора важливе для малих підприємств, зважаючи на їх меншу захищеність порівняно з великими підприємствами та високим ризиком припинення діяльності. У дисертації автором доведено, що оптимальне значення цього показника слід вважати наближеним до одиниці. У цьому разі життєздатність підприємства можна розглядати з двох сторін. З одного боку, інтервал 0<Y_i/L_j<1 свідчить про фазу зростання підприємства, тобто період, пов'язаний з високими можливостями отримання надприбутків, з іншого, якщо Y_i/L_j>1, можна прогнозувати можливий спад.

Фактор розміру підприємства E_i/E_j визначає життєздатність підприємства шляхом співставлення чисельності працюючих на ньому з чинним нормативним значенням максимальної кількості працівників на малих підприємствах. Таким чином, значення показника не може перевищувати одиниці. Наближення значення до одиниці визнається позитивним і означатиме більш стійкий стан підприємства.

Фактор окупності поточної діяльності визначається як співвідношення обсягу річної реалізації до суми загальних витрат підприємства за той же період часу. Цей показник дозволяє оцінити ефективність діяльності малого підприємства. Слід зазначити, що необхідність використання при розрахунку показника обсягу реалізації на відміну від показника прибутку зумовлено більш широкими можливостями його інтерпретації.

Для визначення останнього фактора використовується один з показників фінансової стійкості підприємства, що розраховується як частка власних коштів у загальній сумі активів підприємства. Чим вище значення зазначеного показника, тим більш кращим вважається фінансовий стан підприємства.

Для відображення активності інноваційної діяльності підприємства передбачений індекс інноваційного потенціалу (І_ір), який характеризується часткою витрат на інноваційну діяльність (C_in) у загальній сумі витрат (C_i). Збільшення цього показника свідчить про зростання інноваційного потенціалу підприємства. Встановлено, що цей показник повинен мати тенденцію наближення до одиниці, що в сучасних умовах зумовлено необхідністю не тільки передбачати, але й збільшувати обсяг ресурсів, що будуть спрямовані в інноваційну діяльність.

У дисертаційній роботі здійснено моделювання індексу життєздатності підприємства, що дозволяє оцінити ефективність діяльності на різних стадіях розвитку підприємства і передбачає прийняття рішень стосовно доцільності забезпечення такого підприємства необхідними фінансовими ресурсами.

Зазначено, що необхідною умовою вибору найбільш ефективних напрямів інноваційної і структурної політики є створення єдиної методологічної та інформаційної основи для дослідження стану та перспектив інноваційного розвитку економіки. У ході дослідження встановлено, що статистичне спостереження за різними напрямами інноваційної діяльності малих підприємств та використання для їх здійснення різних джерел фінансово-кредитного забезпечення, потребує вдосконалення. Для вирішення цієї проблеми в дисертації запропоновано ввести додаткову форму звітності для малих підприємств, де будуть відображені обсяги реалізованої інноваційної продукції та конкретизовано фінансові результати від їх інноваційної діяльності. Це дозволить визначити основні перспективні напрями здійснення інноваційної діяльності малих підприємств та виявити фактори, що вливають на активізацію та ефективність інноваційних процесів у цілому.

Висновки