Функціонування ринку цінних паперів

Сутність та складові ринку цінних паперів, найважливіші функції ринку. Перерозподіл ризиків за допомогою хеджування. Головні функції фондової біржі. Сегменти ринку цінних паперів. Структура світового інвестиційного багатства. Ринок муніципальних позик.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2013
Размер файла 82,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Іншим видом муніципального кредиту є комунальний банківський кредит.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету та підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку, крім випадків, коли з метою подолання тимчасових касових розривів дозволяється отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців. Використання запозичень для фінансування поточних витрат забороняється і не може бути джерелом погашення основної суми боргу відповідного бюджету.

Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях та запозиченнях місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Рішення про запозичення ухвалює відповідна місцева рада або Верховна Рада АР Крим. У рішенні зазначається, яким чином відбуватиметься запозичення - зовнішнє чи внутрішнє, кредит чи у формі випуску облігацій, гранична відсоткова ставка, інші суттєві умови.

Під час складання бюджету міста та АР Крим загальний фонд бюджету має бути бездефіцитним. З дефіцитом і відповідним покриттям цього дефіциту запозиченнями складається бюджет розвитку спеціального фонду бюджету. Джерелами наповнення бюджету розвитку, крім запозичень, є кошти від приватизації комунального майна, надходження дивідендів, кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради, субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів [15, 245].

Існують законодавчі обмеження здійснення муніципальних запозичень. По-перше, місцева рада може прийняти рішення про запозичення до відповідного бюджету за умови, що видатки на обслуговування боргу бюджету АР Крим та бюджету місцевого самоврядування щорічно не перевищуватимуть 10% видатків поточного бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу. По-друге, якщо в процесі сплати основної суми боргу та відсотків по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка сплати з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом наступних 5 років.

Якщо здійснюється зовнішнє запозичення, необхідна довідка Держкомстату про чисельність населення міста, а також орган місцевого самоврядування повинен мати кредитний рейтинг рейтингової агенції. Такою вважається юридична особа (резидент або нерезидент), яка спеціалізується на наданні послуг визначення кредитного рейтингу та інформаційно-аналітичних послуг, пов'язаних із забезпеченням діяльності з визначення кредитних рейтингів. Агенція повинна мати розроблену шкалу, яка забезпечує однозначне тлумачення рейтингу; методологію визначення кредитного рейтингу, інформаційну інфраструктуру, достатню для ефективного збирання, обробки і аналізу даних; способи поширення інформації, достатні для належного оприлюднення певного кредитного рейтингу; проводити моніторинг подій, які можуть змінити кредитний рейтинг будь-якого об'єкта. Відповідність юридичної особи цим ознакам повинна бути підтверджена експертним висновком Світового банку, Міжнародного валютного фонду або Європейського банку реконструкції та розвитку [21, 147]. У проекті рішення про випуск позики емітент повинен зазначити всі її параметри і мету залучення коштів.

Значну загрозу складає зміна доходів місцевого бюджету, що приводить до скорочення обсягів фінансових ресурсів, призначених на обслуговування боргу. Такі ситуації загрожують місту дефолтом. В Україні відомий такий приклад, що мав різко негативний вплив на подальший розвиток місцевих запозичень. Так, у 2009 році місцеву позику розмістив Донецький міськвиконком; значна частина емітованих облігацій була розміщена серед іноземних інвесторів. Станом на 15 червня 2009 року замість 107,8 млн. грн. (близько 52,8 млн. дол. США) мерія міста виплатила 380 тис. грн. інвесторам облігацій (близько 279 млн. дол. США). [23, 117]. Оголошення емітентом власної неплатоспроможності на момент погашення облігацій не тільки призвело до міжнародного скандалу, але і надовго сформувало упереджене ставлення населення до заходів економічної політики подібного роду.

В числі основних небезпек муніципальних запозичень в Україні - правові ризики, зокрема, законодавча невизначеність щодо обслуговування. Відповідно до Бюджетного кодексу (пункт 4 статті 15) «витрати на погашення зобов'язань з боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, щодо яких виникають … боргові зобов'язання АРК або місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в … рішенні про місцевий бюджет». Це означає, що орган місцевого самоврядування в будь-якому випадку повинен платити за зобов'язаннями і, згідно з Бюджетним кодексом, таке відшкодування відбуватиметься з коштів загального фонду бюджету, тобто залишаться недофінансованими інші статті місцевого бюджету.

Успішність залучення додаткових фінансових ресурсів через облігаційні позики серед інших причин залежить від стану розвитку ринку муніципальних запозичень. Згідно чинного законодавства роль органів місцевої влади у механізмі розміщення місцевих облігацій полягає у виконанні наступних функцій [18, 66]:

- місцева рада повинна прийняти рішення прийняти рішення про випуск цінних паперів;

- емітент визначає розмір позики та вид цінних паперів, строки випуску та погашення;

- за емітентом закріплюється відповідальність за облігаційну позику;

- емітент зобов'язаний провести реєстрацію емітованих цінних паперів у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);

- емітент укладає угоди: з комерційним банком на депозитарне обслуговування, з компанією-реєстратором щодо реєстрації укладених угод;

- емітент може подати документи на фондову біржу для включення своїх цінних паперів у біржовий рейтинг та укласти угоду з фондовою біржею на реалізацію своїх паперів через посередників біржі для їх реалізації через торговий зал біржі та визначення реального курсу.

3. Організаційно-правове регулювання ринку цінних паперів в Україні

Розвиток вітчизняного ринку має свої характерні особливості, пов'язані з реформуванням форм власності та розвитку суспільства.

Становлення ефективного ринку цінних паперів в Україні неможливе без активізації процесу соціально-економічних та політичних реформ. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізовувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси [24, 136].

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового ринку;

- інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

- дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів [12, 138].

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року).

- професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

- проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Національний депозитарій України відповідно до законодавства є системоутворюючим елементом Національної депозитарної системи, який забезпечує стандартизацію документообігу, кодифікацію цінних паперів і міжнародні зв'язки з депозитаріями інших держав, то стає зрозумілим, що створення Національної депозитарної системи України мало б передувати приватизації, чи, як мінімум, збігатися з її початком. Позаяк це своєчасно не було зроблено, єдиним виходом з ситуації, що склалася, є прискорення процесу створення Національної депозитарної системи України і розв'язання проблеми випуску і забезпечення обігу повноцінних паперів (в документарній та бездокументарній формах) в процесі завершення приватизації [6, 301].

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Iнші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до законів України, що регулюють ринок цінних паперів, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з цими законами, та з урахуванням вимог статей 13 та 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше ніж тридцять календарних днів від дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, перелік яких нею встановлюється [13, 214].

Строк дії ліцензії встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, але не може бути меншим, ніж три роки.

У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів особи, які здійснюють таку діяльність, зобов'язані додержувати встановлених відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України обов'язкових нормативів достатності власних коштів та інших показників та вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами.

Визначення рейтингової оцінки, якщо інше не встановлено законом, потребують усі види емісійних цінних паперів, які не розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі або іншому організованому ринку, крім:

- державних цінних паперів;

- акцій;

- цінних паперів недиверсифікованих інститутів спільного інвестування;

- цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою [15, 136].

Обов'язковість визначення рейтингової оцінки цінних паперів не залежить від емітента, способу їхньої емісії, порядку розміщення чи інших ознак.

З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада.

До складу Координаційної ради входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад та Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [41, 166].

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і територіальні органи.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення, затвердженого в установленому порядку.

Голова та члени Комісії, керівні працівники та спеціалісти центрального апарату і відповідних територіальних органів є державними службовцями.

Голова та члени Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку мають право без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді. Термін повноважень Голови Комісії та членів Комісії - сім років. Одна й та ж особа не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд.

Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться за рішенням Голови Комісії у разі необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п'яти осіб.

Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку затверджується Президентом України. Територіальні органи Комісії діють на основі положення, що затверджується Комісією, і координують свою діяльність з місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує з питань, що належать до її компетенції, акти законодавства, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями, контролює їх виконання.

При Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку створюються Консультаційно-експертна рада, інші органи та установи.

Консультаційно-експертна рада розробляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів та бере участь у підготовці та обговоренні проектів актів законодавства, які розробляються та розглядаються Комісією.

Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджує Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку [23, 169].

Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

- формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

- координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

- здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування;

- захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

- сприяння розвитку ринку цінних паперів;

- узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення [24, 178].

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань:

- встановлює вимоги щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похідних, інформації про випуск та розміщення цінних паперів, у тому числі іноземних емітентів (з урахуванням вимог валютного законодавства України), які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;

- встановлює за погодженням з Національним банком України додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками;

- встановлює стандарти випуску (емісії) цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу, в тому числі іноземних емітентів, які здійснюють випуск цінних паперів на території України, та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;

- видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України;

- здійснює реєстрацію випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів, що є в обігу на території України;

- встановлює вимоги щодо допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України;

- реєструє правила функціонування організаційно оформлених ринків цінних паперів та їх похідних;

- встановлює вимоги та умови відкритого продажу (розміщення) цінних паперів на території України;

- встановлює порядок та видає ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами, діяльність з управління активами та інші передбачені законодавством ліцензії на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює ці ліцензії в разі порушення вимог законодавства про цінні папери;

- встановлює порядок складання адміністративних даних учасників ринку цінних паперів відповідно до чинного законодавства України; (Пункт 10 частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом №3047-III від 07.02.2002)

- визначає за погодженням з Національним банком України особливості отримання комерційними банками ліцензії на депозитарну та розрахунково-клірингову діяльність;

- визначає за погодженням з Міністерством фінансів України, а щодо діяльності банків на ринку цінних паперів - також з Національним банком України особливості ведення обліку операцій з цінними паперами;

- здійснює контроль за дотриманням законодавства і призначає державних представників на фондових біржах, у депозитаріях і торговельно-інформаційних системах;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право:

- давати висновки про віднесення цінних паперів до того чи іншого виду, визначеного чинним законодавством;

- встановлювати обов'язкові нормативи достатності власних коштів та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами в ході здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, інших видів професійної діяльності на ринку цінних паперів (за винятком банківських операцій), якщо інше не передбачено законами України;

- встановлювати за погодженням з Кабінетом Міністрів України плату за видачу ліцензій, реєстрацію документів, надання інформації за запитами юридичних та фізичних осіб і спрямування отриманих коштів до Державного бюджету України;

- встановлювати обмеження щодо суміщення видів професійної діяльності на ринку цінних паперів;

- у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію ліцензій, виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій;

- у разі порушення фондовою біржею законодавства про цінні папери, статуту та правил фондової біржі зупиняти торгівлю на фондовій біржі до усунення таких порушень;

- здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, і саморегулівними організаціями, та її відповідністю встановленим вимогам;

- надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства;

- надсилати матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, якщо до компетенції комісії не входить накладення адміністративних стягнень за відповідні правопорушення.

Що стосується випуску облігацій зовнішньої місцевої позики, то набуття чинності Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» у 2006році та внесення відповідних змін у Постанову Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. №207 надало можливість органам місцевого самоврядування розміщувати боргові цінні папери на зовнішніх ринках капіталу. Внаслідок того, що механізм реєстрації ДКЦПФР облігацій зовнішніх місцевих позик, як це передбачено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», ще не визначений та «Положення про випуск облігацій зовнішніх місцевих позик» не розроблене, така форма набуття боргу місцевими органами влади на разі поширення не набула. На сьогодні зовнішніми позиками користуються лише Київ та Одеса. При цьому розповсюдження набули лише такі форми здійснення зовнішніх запозичень, як залучення синдикованого кредиту або укладення кредитної угоди з іноземним банком, кредит за якою фінансується за рахунок коштів, що надійдуть від випуску іноземним кредитором від імені позичальника цінних паперів на міжнародних ринках капіталу (LPN) [18, 167].

Список джерел

цінний папір хеджування інвестиційний

1. Закон України «Про обіг векселів в Україні», Верховна Рада України; Закон вiд 05.04.2001 №2374-III.

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність», Верховна Рада України; Закон вiд 18.09.1991 №1560-XII.

3. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», Верховна Рада України; Закон вiд 23.02.2006 №3480-IV.

4. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Верховна Рада України; Закон вiд 01.06.2000 №1775-III.

5. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», Верховна Рада УРСР; Закон вiд 12.05.2006.

6. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Верховна Рада України; Закон вiд 30.10.1996 №448/96-ВР.

7. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). - Львів: Каменяр, 2000.

8. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Пер. з нім. С.І. Терещенко та О.О. Терещенка; Передмова та наук. редагування В.М. Федосова. - К.: Либідь, 2007.

9. Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов. - М.: ИНФРА-М, 2009.

10. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: Ніос, 2009.

11. Вступ до банківської справи / За ред. М.І. Савлука. - К.: Лібра, 2008.

12. Государственные финансы: Учеб. пособие / Под ред. В.М. Федосова, С.Я. Огородника, В.Н. Суторминой. - К.: Либідь, 2009.

13. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С. Івасіва. - К.: КНЕУ, 2007.

14. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2008.

15. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наук. думка, 2008.

16. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. - К.: Основи, 2008.

17. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки. - М.: Банки и биржи, 2008.

18. Загорський В.С. Ринок цінних паперів. - Львів, 2007.

19. Иванов В.М. Финансовый рынок. - К.: МАУП, 2006.

20. Єпіфанова А.О., Сало І.В., Дьяконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник - К.: Наук. думка, 2007.

21. Завгородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник: 3-тє вид., випр. та доп. - К.: Т-во «Знання», 2003.

22. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2006.

23. Калина А.В., Корнеев В.В. Рынок ценных бумаг: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2005.

24. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. - К.: ВІРА-Р, 2007.

25. Мендруп О.Т., Шевчук І.А. Ринок цінних паперів: Навч. посіб. - К.: Видво КНЕУ, 2008.

26. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посіб. - К.: Вид-во КНЕУ, 2010.

27. Мозговой О.Н. Зарубежный фондовый рынок. - К.: Феникс, 2009.

28. Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины. - К.: Феникс, 2008.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Особливості організації та функціонування ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів та його структура. Етапи становлення ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів як специфічна сфера грошового ринку. Аналіз динаміки, стану та перспективи ринку.

    дипломная работа [814,4 K], добавлен 04.10.2010

  • Історичні передумови та сутність цінних паперів, їх характеристика. Сучасний стан ринку цінних паперів та його аналіз. Етапи формування фондового ринку в Україні. Глобальні тенденції ринків на сучасному етапі їх розвитку. Перебудова й модернізація ринку.

    курсовая работа [66,3 K], добавлен 07.04.2014

  • Переваги акціонерної форми власності. Виникнення ринку цінних паперів та його види. Аналіз емісії, обігу та розміщення державних цінних паперів. Аналіз регулювання ринків цінних паперів зарубіжних країн. Структура учасників фондового ринку України.

    курсовая работа [177,8 K], добавлен 08.05.2011

  • Формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння його адаптації до міжнародних стандартів. Завдання та місія Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

    презентация [3,2 M], добавлен 05.06.2014

  • Міжнародний досвід оподаткування операцій на ринку цінних паперів. Проблемні питання оподаткування операцій на ринку цінних паперів України. Шляхи вдосконалення українського законодавства в сфери оподаткування операцій на ринку цінних паперів.

    курсовая работа [37,7 K], добавлен 10.09.2007

  • Особливості становлення ринку цінних паперів в Україні. Шляхи підвищення конкурентоспроможності українського фондового ринку. Методи інтеграції до міжнародних ринків капіталу. Визначення проблем українського ринку цінних паперів та шляхів його поновлення.

    реферат [28,0 K], добавлен 09.11.2010

  • Принципи регулювання фондового ринку. Державний контроль на ринку цінних паперів. Ліквідація як форма реорганізації суб’єктів господарювання. Захист інтересів інвесторів та інших учасників ринку цінних паперів. Переваги та недоліки форфейтингу.

    контрольная работа [21,4 K], добавлен 13.02.2011

  • Сучасні умови розвитку ринку цінних паперів. Розвиток корпоративного управління, антикризове регулювання і стабілізація ринку. Аналіз нормативно-правових актів. Система державного управління ринком цінних паперів в Україні: головні шляхи реформування.

    курсовая работа [100,7 K], добавлен 12.09.2013

  • Муніципальні цінні папери, їх ознаки та властивості. Види муніципальних цінних паперів, їх класифікація та використання. Основні вади формування вітчизняного ринку муніципальних облігацій. Привабливі риси облігаційної форми муніципального запозичення.

    реферат [44,4 K], добавлен 09.02.2017

  • Характеристика, структура та учасники фондового ринку. Його нормативно-правове регулювання, національні особливості формування, сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку в Україні. Види цінних паперів. Аналіз функціонування фондових бірж світу.

    курсовая работа [755,7 K], добавлен 23.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.