Моделювання процесів фінансової реструктуризації підприємств харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моделювання процесів фінансової реструктуризації підприємств харчової промисловості

Стратегічне управління - це собою багатоплановий процес, що дозволяє формувати ефективні конкурентні напрямки в розвитку підприємства. Найважливішою складовою стратегічного управління є інформаційно-аналітичне забезпечення, що дозволяє досягти результативності організаційно-економічних засобів у довгостроковій перспективі узгодження мети реструктуризації й засобів її досягнення. Однак даний процес висуває цілу низку проблем, однією з яких є невизначеність відомостей, через яку неможливо проводити розрахунки або реально визначити повноту й реальність інформації. Інша проблема - це структурування інформації або розподіл даних за категоріями, виділення із усього масиву доступних відомостей тільки тих, які мають велике значення для користувачів.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемою управління фінансовими ресурсами в процесі фінансової реструктуризації займались такі вчені, як Андрущак Е.М. [1], Климчук С.В. [3], Саврас І.З. [2] та багато інших. Ними констатовано необхідність застосування фінансових механізмів реструктуризації в Україні. Але недостатній розгляд процесу фінансової реструктуризації у вітчизняній літературі, відсутність наукового обґрунтування поняття "фінансова реструктуризація" та актуальність цих питань обумовили мету статті, яка полягає у вдосконаленні процесу фінансової реструктуризації підприємств харчової промисловості за допомогою економіко-математичного моделювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Пошук шляхів підвищення ефективності господарської діяльності підприємств об'єктивно обумовлює необхідність впровадження системи стратегічного управління, що визначає ідеї, принципи й цільові настанови. Особливості використання інформації дозволяють зробити певні висновки щодо доцільності застосування концептуальних підходів, визначених у них. Розглядаючи інформаційні технології як форму взаємозв'язків між специфічними явищами (процесами) і пізнавальними й вимірювальними можливостями користувача, необхідно враховувати його можливість використати дану інформацію в управлінських рішеннях. Тому розроблення й створення певних правил і процедур дозволяє підвищити ефективність управління реструктуризацією підприємств. Із цих позицій виникає потреба визначити: по-перше, мету й завдання стратегічного управління; по-друге, інститути, здатні забезпечити застосування сучасних інформаційних технологій. Такими завданнями є: визначення стратегічних потреб реструктуризації - типу й обсягів інформації, необхідної для проведення комплексу дій, спрямованих на підвищення ринкової вартості підприємства, збільшення доходів акціонерів, формування й безперервне зростання конкурентоспроможності підприємства. Цільові настанови підприємств зосереджені в даному аспекті на визначенні напрямків розвитку господарського портфеля; розроблення раціональної технології збору, переробки, використання й зберігання інформації, що стосується зростання конкурентних переваг і підвищення ефективності виробництва в післяприватизаційний період; застосування прийомів ризик-менеджменту (диверсифікованість, об'єднання ризику або страхування) з метою скорочення негативного ефекту від використання недостовірної інформації; формування умов обов'язкового використання необхідної інформації для прийняття стратегічних рішень при проведенні реструктуризації.

Дослідження ряду підприємств дозволяє стверджувати, що інформаційне забезпечення стратегічної реструктуризації не має системного характеру, тому що обмежується переважно збором і обробкою відомостей про внутрішнє середовище підприємства (характер його матеріально-технічної бази, технологій, фінансового стану, динаміки показників господарської діяльності). Отриману інформацію використовують найчастіше як основу для стратегічного або поточного планування, що відбиває тенденції минулих періодів або тенденції можливості підприємства. Така практика суперечить суті діяльності підприємства в ринкових умовах і не дає можливості реалізувати мету стратегічної реструктуризації, тобто сприяння максимізації прибутку. Значну частину інформації, пов'язаної зі стратегічною реструктуризацією підприємства, варто одержувати із зовнішнього середовища. Однак це не означає, що зменшується потреба у внутрішній інформації. Навпаки, поліпшення інформаційного забезпечення стратегії й тактики реструктуризації передбачає формування інформації на рівні структурних підрозділів підприємства, окремих видів діяльності, стадій і фаз виробництва. Це необхідно для збільшення впливу на управління витратами й оптимізації виробничого процесу. Особливо необхідно інформаційне забезпечення умов реорганізації структури управління, формування центрів фінансової відповідальності. Внутрішня інформація забезпечує рішення короткострокових цілей і насамперед виживаність підприємств (табл. 1).

На відміну від оперативної реструктуризації, фінансова реструктуризація спрямована на забезпечення фінансової стійкості, максимізацію капіталу власників. Ефективність використання інформаційних технологій значною мірою визначається вибором методологічного підходу до реструктуризації. Перший підхід базується на послідовному зборі, обробці й формуванні регламентованої обов'язкової для користувача інформації. Причому обсяги й структура інформації визначаються керівництвом для всіх ланок управління, тобто без обліку стратегічних і поточних потреб конкретних користувачів. Другий ? базується на чітко визначених заявах на конкретну інформацію

Таблиця 1. Порівняльна характеристика діяльності підприємства до й після приватизації

Відповідно до цих параметрів до оголошеної інформації підбираються механізми її формування й відповідні інформаційні технології (рис. 1).

Рис. 1. Рух інформаційних потоків усередині підприємства

Дослідження інформаційного забезпечення фінансової реструктуризації підприємств пов'язане не тільки з одержанням зовнішньої інформації. Якщо інформацію про інвестиції фінансового характеру можна одержати на фондовому ринку, то для визначення стану самого підприємства доцільно запропонувати моніторинг, складовими якого будуть: визначення структури інформації; технологія обробки інформації щодо виробництва, ціни і якості продукції; контроль ринкової ситуації насамперед найближчого оточення, партнерів, клієнтів, конкурентів; визначення тенденцій розвитку ділових намірів.

З метою теоретичного обґрунтування й перегляду існуючої позиції щодо реструктуризаційних заходів, нами був використаний монографічний метод для впровадження й конкретизації способів здійснення фінансової реструктуризації. Це дозволило розмежувати, з позицій державного регулювання й господарських мір, здійснення таких заходів, як: "борговий своп"; "мирові угоди"; "фінансовий леверидж"; "реструктуризація заборгованості" [3, с 176]. Це дозволило нам сформулювати інтегрований підхід до оцінки реструктуризації в контексті розуміння підприємства як складного ієрархічного соціального організму. Необхідність оптимального поєднання реструктуризаційних перетворень із організаційним проектуванням призводить до розгляду взаємовпливів циклічних, структурних і системних факторів фінансової реструктуризації.

Моделювання процесів фінансової реструктуризації проводилося з використанням економіко-математичних методів: застосування еластичності за фактором часу здійснення; дихотомних змінних на прикладі ВАТ харчової промисловості одинадцяти областей України та трьох ВАТ харчової промисловості АР Крим. Це дозволило створити комплексну модель стратегічної фінансової реструктуризації, яка буде сприяти ефективності здійснення даного процесу. Оскільки підприємства харчової промисловості є одними з елементів інфраструктури продовольчої ланки й прямо залежать від сировини вітчизняного виробництва, то в цій ситуації доцільно використати в дослідженні якісні характеристики диференційованої ренти у вигляді поправки в контексті компоненти зональності й регіональної спрямованості для побудови моделі економічної вартості. Диференційована рента є основною характеристикою й виражає особливості земельних ресурсів у повному обсязі. Саме унікальні умови пропозиції землі й інших природних ресурсів їх фіксована кількість генерує особливості рентоутворювальних факторів фінансової реструктуризації. Попит на землю в процесі фінансової реструктуризації є похідним. Галузева спрямованість даного процесу визначає зниження кривої попиту й зменшення ціни капіталу. У процесі фінансової реструктуризації пропозиція землі абсолютно нееластична, що означає, що попит виступає єдиним діючим фактором, який визначає земельну диференційовану ренту.

Диференційований рентний дохід (РдН) з 1 га визначається за формулою:

стратегічний конкурентний харчовий промисловість

де В - урожайність зернових з гектара;

Ц - ціна реалізації 1 центнера; З - виробничі витрати на 1 га; Кнркоефіцієнт норми прибутку.

Диференціальний рентний дохід дорівнює:

Рдн ВП НВ, (2)

де ВП - вартість валової продукції;

НВ - нормативна вартість продукції, як виробничих витрат (з) плюс нормативний прибуток (35%).

Фактор зональності також втілюється в показнику диференційованої ренти й, насамперед у значенні врожайності зернових. Тільки даний показник підлягає корегуванню, тому що методика грошової оцінки землі, заснована на диференційованій ренті, ураховує врожайність зернових 1990 року, а також 2008 року при використанні вартості витрат, виведених з формули рівня рентабельності диференційованого нормативу прибутку (35%):

С=Н/(1+Нр), (3)

Скорегована методика дозволяє здійснювати зміни в процесі фінансової реструктуризації.

Визначення економічної вартості підприємства базується на оцінці бізнесу. Таким чином, стрімке й значне падіння вартості бізнесу пояснюється насамперед кардинальною зміною очікувань із приводу зміни моментальної вартості бізнесу в майбутньому й наявністю рефлексії, що забезпечує вплив цих очікувань на вартість.

Найбільш прийнятною концепцією оцінки, поряд з методом очікувань вартості бізнесу, є концепція моментальної вартості:

де V - вартість бізнесу;

М - моментальна вартість.

Багато вчених оцінюють моментальну вартість як суму чистих активів на рівні мінімального значення вартості акцій працюючого підприємства.

У випадку чисельного аналізу кожний елементарний процес у будь-який момент часу характеризується абсолютною величиною, що має відповідну розмірність, і коефіцієнтом - відносною безрозмірною величиною. У контексті задачі оцінки бізнесу абсолютна величина відповідної розмірності становить собою моментальну вартість бізнесу, що відбиває результат діяльності бізнесу в минулому, а безрозмірний коефіцієнт відбиває очікування із приводу зміни моментальної вартості бізнесу в майбутньому.

Таким чином, оцінку бізнесу, як і будь-якого об'єкта, необхідно здійснювати на основі його моментальної вартості (результату минулої діяльності) і очікувань із приводу зміни його моментальної вартості.

При проведенні систематизації фінансово-економічних законодавчо-правових актів, що зумовлюють структурні зміни джерел формування власних засобів, нами було проведено паралель діючого й перспективного законодавства щодо даного питання.

Відносини власності й земельні відносини є переважаючими в ефективності реструктуризації, і саме ця сфера правового поля має потребу в значній трансформації в контексті економічної вартості підприємств харчової промисловості. У зв'язку з чим було запропоновано методику визначення зональної й галузевої поправки до економічної вартості підприємств, що визначена як моментальна вартість плюс надходження (у вигляді дисконтованої суми фінансових потоків).

Процес фінансової реструктуризації повинен бути тотожним процесу визначення економічної вартості, що буде сприяти скороченню тіньових втрат.

Тіньова економіка об'єктивно пов'язана з розвитком процесів державного управління реструктуризаційними явищами. Криза реформування підприємств харчової промисловості становить собою закономірний, патологічний процес, тому що в даній ситуації держава втрачає свої управлінські механізми реструктуризаційних заходів. Під впливом сучасної реформи власності поступово були здійснені глибокі трансформаційні процеси, і саме перехід до багатоукладної економіки.

Оптимізація фінансової реструктуризації в контексті економічної вартості буде сприяти формуванню ефективного середовища фінансової реструктуризації підприємств харчової промисловості. Саме тому мають бути використані особливості здійснення такого процесу при запобіганні запропонованої моделі поправки, які мають поєднати характеристики у вигляді інтегрованого показника, втілюючого у собі взаємозв'язок диференційованої ренти та скорегованого реструктурованого фінансового потоку. Це сприятиме визначенню економічної вартості підприємств, що реально буде відбивати процес взаємодії діючого підприємства та його оточуючого середовища та запобігати тіньовій діяльності.

Оцінка середовища функціонування підприємств харчової промисловості дозволила визначити основні напрямки формування концепції фінансової реструктуризації:

забезпечення гнучкого поєднання ринкових принципів з державним регулюванням;

підвищення продуктивності й конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості;

гармонізація національних стандартів якості й безпеки вітчизняного виробництва;

підготовка національної програми гармонізації вітчизняного законодавства й структуризація інституціональної політики відповідно до вимог ЄС із визначенням короткоі середньострокових цілей адаптації продовольчого ринку України до вимог ЄС.

Література

1. Андрущак Є. М. Управління фінансовими ресурсами в процесі реструктуризації підприємств / Є. М. Андрущак // Фінанси України. -- 2003. - № 7. -- С. 30--38.

2. Саврас І. 3. Фінансовий механізм приватизації в Україні / І. 3. Саврас // Фінанси України. -- 2001. -- № 9. -- С. 12--14.

3. Климчук С. В. Оценка методов осуществления финансовой реструктуризации украинскими предприятиями /С.В. Климчук // Економіка: проблеми теорії та практи- ки. -- 2004. -- № 197. -- С. 578--584.

Размещено на Allbest.ru