Інструменти податкового менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Фінанси і кредит

РЕФЕРАТ

з дисципліни « Податковий менеджмент »

на тему «Інструменти податкового менеджменту»

2011



ЗМІСТ

ВСТУП

1. Системні інструменти податкового менеджменту

2. Комплексні інструменти податкового менеджменту

3. Локальні інструменти податкового менеджменту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Актуальність теми: Регулювальна функція оподаткування реалізується за допомогою спеціальних інструментів, вбудованих у систему оподаткування в цілому, і в кожний податок окремо. Роль цих інструментів в ефективному функціонуванні системи оподаткування настільки важлива, що деякі фахівці визначають термін "податковий менеджмент" саме через ті важелі, які застосовуються у процесі його здійснення. Під податковим менеджментом розуміються заходи непрямого впливу на економічні й соціальні процеси шляхом зміни: 1) виду податків; 2) податкових ставок; 3) встановлення податкових пільг; 4) підвищення або зниження загального рівня оподаткування; 5) відрахувань до бюджету. У цьому визначенні названі деякі механізми реалізації регулювальної функції оподаткування. З погляду характеру їх дії інструменти податкового регулювання можна поділити на три групи: системні, комплексні, локальні.

Задачі:

1. Розглянути системні інструменти податкового менеджменту.

2. Вивчити комплексні інструменти податкового менеджменту.

3. Розглянути локальні інструменти податкового менеджменту.

Мета роботи: вивчити інструменти податкового менеджменту та розглянути шляхи вдосконалення.

Предмет роботи: вивчення інструментів податкового менеджменту.

Об`єкт роботи: системні, комплексні й локальні інструменти податкового менеджменту.



1. Системні інструменти податкового менеджменту

До інструментів системного характеру відносять засоби податкового регулювання, вбудовані в систему оподаткування.

Серед них слід виділити насамперед загальний рівень оподаткування. Посилення податкового навантаження в загальному випадку є чинником, який стримує економічну активність і процеси нагромадження, а також створює умови для прискореного розвитку тіньової економіки. Разом з тим, високий рівень оподаткування може бути прийнятний у випадку ефективного використання бюджетних коштів на загальнонаціональні економічні й соціальні програми. Зниження загального рівня податкового навантаження в загальному випадку сприяє пожвавленню всіх економічних процесів і зменшення частки тіньової економіки, однак супроводжується тимчасовим скороченням дохідної частини бюджету на період до відповідного збільшення податкових баз. Разом з тим, використання цього макроекономічного регулятора може істотно спотворюватися у зв'язку з нерівномірним розподілом податкового навантаження між платниками.

Наступним механізмом регулювання системного характеру є структура діючої в країні системи оподаткування. Змінити цю структуру можна двома основними шляхами: по-перше, введенням нових податків і зборів і виключенням із системи оподаткування тих податків, регуляторний потенціал яких вичерпаний, а по-друге, зміною співвідношення податкових ставок за різними податками і зборами.

Іншою групою механізмів системного характеру є застосування альтернативних систем оподаткування, до яких відносять: фіксований сільськогосподарський податок з юридичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а також фіксований податок з фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності.

Перша з цих систем має галузеву спрямованість і є інструментом державної підтримки сільгосптоваровиробників. Друга й третя спрямовані на стимулювання розвитку малого підприємництва й вирішення на цій основі комплексу соціальних та економічних проблем.

Системний характер цих інструментів податкового регулювання проявляється в тому, що у випадку їх застосування принципово змінюються структура податкових платежів платників і об'єкти оподаткування. Альтернативні системи оподаткування, крім сприяння детінізації економіки, одночасно вирішують дві проблеми, які є надзвичайно актуальними для сучасного етапу розвитку економіки України. Перша з них повґязана з необхідністю реалізації регулювальної функції оподаткування, зокрема стимулювання збільшення обсягів діяльності й ефективного використання наявних ресурсів. Друга -- це дерегулювання підприємницької діяльності, що істотно знижує витрати держави на адміністрування податків і зборів і витрати платників на підготовку податкової звітності, а також зменшує ризик виникнення помилок і застосування штрафних санкцій. Цей аспект, разом зі зниженням податкового навантаження, у багатьох випадках є вирішальним для платника при прийнятті рішення про перехід на ту або іншу альтернативну систему.

Отже, застосування альтернативних систем оподаткування, як на нинішньому етапі розвитку української економіки, так і в майбутньому є одним з найбільш ефективних засобів реалізації регулювальної функції податків.

Альтернативні системи оподаткування, як і будь-яке економічне явище, не є однозначно позитивними як з погляду інтересів держави, так і з погляду інтересів суб'єктів малого підприємництва. Порівняно зі звичайною системою оподаткування вони мають як певні переваги, так і деякі недоліки, які необхідно враховувати при законодавчому їх коригуванні та при прийнятті платником рішення щодо їх застосування.

До основних переваг альтернативних систем оподаткування (які, власне, і викликали їх появу), з погляду загальнодержавних інтересів, відносять:

* структурні зміни у валовому національному продукті на користь збільшення частки малого бізнесу за рахунок стимулювання розвитку діючих і створення нових субґєктів підприємницької діяльності;

* розвиток конкурентного середовища й демонополізацію економіки;

* збільшення податкових платежів за рахунок розширення кола платників і бази оподаткування (ліквідація пільг за тими податковими платежами, які заміняються альтернативним податком);

* вилучення значної частини господарських операцій з тіньового сектору економіки за рахунок зниження податкового навантаження і спрощення процедурних питань при застосуванні альтернативних систем;

* зменшення обсягів заборгованості платників перед бюджетами й державними цільовими фондами;

* спрощення адміністрування податків і зменшення відповідних витрат органів контролю внаслідок скорочення переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються суб'єктами малого підприємництва, і зменшення кількості перевірок за окремими напрямками оподаткування;

* зменшення обсягу бартерних операцій (для спрощеної системи оподаткування, обліку й звітності юридичних осіб -- субґєктів малого підприємництва), що сприяє оздоровленню фінансового клімату в країні;

* поліпшення соціальної ситуації за рахунок забезпечення додаткових робочих місць і розвитку самозайнятості;

* сприяння формуванню середнього класу, що спрямовано на зниження гостроти проблеми стратифікації суспільства за рівнем доходів.

Саме завдяки зниженню податкового тягаря і спрощенню механізмів, повґязаних з адмініструванням єдиного й фіксованого податку створюються сприятливі умови для зайнятості працездатного населення і зменшується соціальна напруга в країні. Зворотнім боком цих системних інструментів податкового регулювання є недоліки, притаманні альтернативним системам оподаткування з позицій інтересів держави:

* певне зниження можливостей і ефективності податкового регулювання економіки за рахунок зменшення кількості податків а, відповідно, і обґєктів оподаткування;

* ризик недоодержання податкових надходжень до бюджету у разі погіршення загальноекономічної конґюнктури у звґязку зі зміною структури податкових платежів. Основний акцент при спрощеній системі оподаткування переноситься на виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рахунок відмови від основних прямих (податку на прибуток підприємств і податку з доходів фізичних осіб), частини непрямих (ПДВ) і майнових (плата за землю) податків;

* зменшення надходжень від такого "звичайного" джерела формування дохідної частини бюджету, як штрафні санкції, внаслідок зменшення кількості перевірок і кількості податків, які сплачуються за звичайної системи оподаткування.

З погляду платника податку, до переваг альтернативних систем оподаткування можуть бути віднесені: можливість самостійного і свідомого вибору однієї з альтернативних систем оподаткування, що збільшує ступінь їхньої свободи у виборі стратегії розвитку й у прийнятті господарських рішень; зменшення податкового навантаження; зменшення кількості форм податкової звітності та спрощення податкового обліку, що сприяє зниженню непродуктивних витрат; зменшення ймовірності порушень податкового законодавства й застосування фінансових санкцій.

До негативних факторів, які можуть утримувати субґєктів підприємницької діяльності від застосування альтернативних систем, потрібно віднести такі: наявність численних внутрішніх суперечностей нормативно-правової бази щодо альтернативних систем і її неузгодженість з іншими законодавчими актами в сфері оподаткування (що призводить до наявності різних трактувань тих самих норм); нечіткість визначення сфери застосування альтернативних систем оподаткування; можливість (за певних умов) збільшення податкових платежів порівняно зі звичайною системою оподаткування; тимчасовий характер альтернативних систем, що не дозволяє реалізувати довгострокову стратегію підприємницької діяльності; відсутність законодавчого врегулювання деяких істотних аспектів застосування альтернативних систем, зокрема специфіки оподаткування в перехідних періодах.

Стимулюючий характер фіксованого сільськогосподарського податку виявляється в його специфічних рисах, які зумовлюють принципові відмінності від звичайної системи оподаткування.

1. Порядок сплати податку враховує сезонність сільськогосподарського виробництва, що, безумовно, є принциповим для цієї категорії платників. Основне податкове навантаження при сплаті податку в грошовій формі припадає на другу половину року (80 % , з них 50 % -- на третій квартал).

2. Обґєкт і база оподаткування не повґязані з кінцевими показниками виробничо-господарської діяльності сільгосптоваровиробників. Розмір виручки від реалізації сільгосппродукції й доходи від інших видів діяльності, а також розмір одержуваного прибутку не впливають на податкові зобовґязання платника. Саме цей момент забезпечує ефективне стимулювання розвитку сільгосптоваровиробників і поліпшення їх фінансових результатів за рахунок раціонального використання сільськогосподарських земель. На суму податкових зобовґязань впливають тільки два фактори: площа земельних ділянок і грошова оцінка одиниці площі. І перший, і другий у більшості випадків залишаються незмінними протягом тривалого періоду, що забезпечує стабільні умови господарювання і виправдовує назву цієї альтернативної системи оподаткування.

3. На відміну від усіх інших альтернативних систем оподаткування фіксований сільгоспподаток не обмежує платників у здійсненні будь-яких дозволених законодавством видів підприємницької діяльності. Єдиною вимогою є те, що частка виторгу від реалізації власної сільгосппродукції і продуктів її переробки у валовому доході платника має перевищувати 75 %, а які доходи будуть формувати іншу частину валового доходу визначає сам платник.

4. Істотно скорочується кількість податків, які підлягають сплаті. Фіксований податок сплачується в рахунок 11 загальнодержавних і одного місцевого податків і зборів. Позитивним наслідком цього є відповідне скорочення податкової звітності й концентрація строків погашення податкових зобовґязань, що дозволяє більш ефективно використовувати наявні оборотні кошти. Крім того, значно зменшується ймовірність помилок при складанні звітності, а відповідно -- імовірність застосування податкових санкцій і адміністративних штрафів.

5. Відсутність обмежень щодо обсягів діяльності, встановлених для інших альтернативних систем оподаткування, обумовлює стимулювання розвитку всіх сільгосптоваровиробників, які підпадають під визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку незалежно від того, чи відносяться вони до малих, середніх або великих субґєктів господарювання.

6. Застосування фіксованого сільськогосподарського податку практично знімає проблему необхідності ведення окремого податкового обліку. Сума податку може бути обчислена прямим множенням площі сільськогосподарських угідь на відповідну податкову ставку, що значно спрощує процедуру розрахунку, а визначення кількісного критерію платника податків базується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, застосування фіксованого сільськогосподарського податку є досить привабливим, насамперед для рентабельних господарств, які ефективно використовують наявні сільськогосподарські угіддя.

2. Комплексні інструменти податкового менеджменту

Комплексний характер мають інструменти податкового регулювання, які одночасно стосуються декількох основних податків і зборів, що створює спеціальний режим оподаткування для певних груп платників. До них можуть бути віднесені:

1. Спеціальні податкові режими, що вводяться за територіальною ознакою, -- спеціальні (вільні) економічні зони й території пріоритетного розвитку. Як правило, застосування таких інструментів повґязане з необхідністю прискореного розвитку депресивних регіонів шляхом економічного стимулювання залучення інвестицій і створення робочих місць.

До цієї підгрупи також можуть бути віднесені технопарки, основною метою створення яких є прискорення інноваційних процесів.Усього у світовому економічному просторі існує понад 25 різновидів і функціонує близько 2000 вільних економічних зон. Перше місце за кількістю вільних економічних зон серед європейських країн посідає Ірландія -- в цій країні функціонує майже 60 локальних СЕЗ. Центр ООН з транснаціональних корпорацій (UNCTC) в 2000 р. вважав економічне і кількісне зростання СЕЗ однією з найбільш важливих тенденцій останніх десятиліть.

Відмінними рисами спеціальних режимів оподаткування як комплексних механізмів податкового регулювання є такі:

* у межах кожного спеціального режиму застосовується комплекс взаємозалежних податкових пільг, які відносяться до різних податків і зборів (у більшості випадків -- ПДВ, податок на прибуток, мито і плата за землю) та застосовуються одночасно;

* спеціальні податкові режими вводяться на певний встановлений законодавчим актом період;

* спеціальні режими спрямовані на стимулювання розвитку регіонів або областей за допомогою створення відповідних умов для інтенсифікації інвестиційної та інноваційної (переважно в межах технопарків) діяльності. Інші цілі податкового стимулювання (наприклад, заохочення виробництва окремих видів товарів, створення сприятливих умов для окремих соціальних груп платників та ін.), які вирішуються шляхом застосування податкових пільг, спеціальним податковим режимам не властиві;

* для кожного спеціального податкового режиму встановлюються пріоритетні види і спеціальні умови здійснення підприємницької діяльності (наприклад, обмежується мінімальний обсяг інвестицій), що й визначає коло платників;

* для засобів податкового регулювання цієї групи характерним є обґєднання податкових пільг з іншими заходами неподаткового регулювання підприємницької діяльності.

2. Спеціальні режими оподаткування, що вводяться за галузевою ознакою. Вони, по суті, є комплексом пільг, що вводяться одночасно за декількома різними податками та зборами, одержувачами яких є субґєкти господарювання однієї галузі або платники, що здійснюють певний вид діяльності. Останніми роками в Україні такі спеціальні галузеві режими оподаткування застосовувалися: в суднобудуванні, аерокосмічній галузі, гірничо-металургійному комплексі, автомобілебудуванні, сільському господарстві, видавничій справі, у сфері виробництва бронетехніки, боєприпасів, коштів спецхімії й т. п.

Так, зокрема, комплекс заходів з підтримки видавничої справи передбачає звільнення від ПДВ операцій з поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації і книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників і навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України (пп. 5.1.2 Закону України "Про податок на додану вартість").

Іншим прикладом галузевого спеціального режиму оподаткування є комплекс механізмів податкового регулювання діяльності сільгосптоваровиробників, який передбачає:

* право на віднесення до складу валових витрат плати за землю, що не використовується в сільськогосподарському обороті (пп. 5.2.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств");

* збільшену тривалість податкового періоду з податку на прибуток підприємств (один календарний рік), початок якого припадає на 1 липня (п. 11.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств");

* індексацію валових доходів і валових витрат (п. 14.1 цього ж закону);

* зменшення суми нарахованого податку на прибуток (податковий кредит) на суму плати за землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті (п. 14.1 цього ж закону);

* особливий порядок визначення дати збільшення валових витрат і валового доходу у випадку продажу товарів, безпосередньо повґязаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції сільгосптоваровиробників на умовах товарного кредиту (п. 14.3 цього ж закону);

* звільнення від ПДВ операцій:

-- з безкоштовної передачі корпоративних прав (частки, паю, акції), емітованих переробним підприємством, у власність приватного сільськогосподарського підприємства (пп. 5.1.19 Закону України "Про податок на додану вартість");

-- надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних установ, інтернатів, закладів охорони здоровґя й надання матеріальної допомоги (у межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну людину) продуктами харчування власного виробництва й послуг з обробки землі окремим категоріям громадян і установ (пп. 5.2.4 цього ж закону);

* особливий порядок обчислення бази оподаткування за операціями поставки неплатникам ПДВ сільгосппродукції і продуктів її переробки, придбаної в осіб, що не мають статусу платників ПДВ (п. 11.20 цього ж закону);

* застосування нульової ставки за операціями поставки переробним підприємствам молока і мґяса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності й господарювання (пп. 6.2.6), при цьому сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету переробними підприємствами за продані продукти переробки у повному обсязі направляється винятково для виплати дотацій сільгосптоваровиробникам (п. 11.21 цього ж закону);

* суми ПДВ за операціями поставки сільгосптоваровиробниками інших товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах, залишаються в розпорядженні таких платників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення (п. 11.29 цього ж закону).

Щодо доцільності застосування комплексних галузевих інструментів податкового стимулювання існують різні погляди.

Прихильники податкової підтримки галузей аргументують свою позицію тим, що в силу певних історичних причин може складатися ситуація, коли відмова від державної підтримки деяких галузей може призвести до серйозних втрат економічного й соціального характеру, обсяг яких може перевищувати суму наданих пільг. Окремі галузі просто не в змозі існувати без державної підтримки, але при цьому мають важливе значення для збереження загальної економічної стабільності в державі. До таких галузей можна віднести, наприклад, вугільну промисловість, сільське господарство й деякі інші.

Інший підхід до цієї проблеми полягає в тому, що результатом державної підтримки є перерозподіл бюджетних ресурсів між секторами економіки. Світовий досвід вказує на те, що підтримувані державою галузі економіки часто є неефективними. У результаті забезпечується податкова підтримка тих галузей, які показують гірші показники діяльності, що є абсолютно нелогічним з макроекономічного погляду й не дозволяє забезпечувати зміцнення й розвиток тих галузей, які визначають конкурентні переваги національної економіки.

Разом з тим, світовий досвід оподаткування свідчить про застосування спеціальних галузевих режимів оподаткування в більшості держав із транзитивною економікою. Основна, але важко вирішувана проблема при цьому полягає в необхідності обмеження масштабів застосування таких механізмів і в обґрунтованому виборі пріоритетних галузей, які потребують податкової підтримки.

3. Локальні інструменти податкового менеджменту

Локальні інструменти податкового регулювання повґязані з реалізацією регуляторного потенціалу кожного окремого податку або збору, що визначається вибором поєднання елементів податку й відповідним порядком обчислення податкових зобовґязань. Досить часто такі інструменти податкового регулювання неправомірно класифікують як податкові пільги. Разом з тим, власне пільгами вони не є, їх слід розглядати як регулятори, безпосередньо вбудовані в конструкцію податку.

Ця група засобів податкового регулювання включає в себе такі інструменти.

1. Інструменти, повґязані з обґєктом оподаткування. Сам факт введення того або іншого податку впливає на діяльність усіх тих платників, які мають відповідні обґєкти оподаткування.

У загальному випадку введення нового податку обумовлює прагнення субґєкта господарювання організувати свою діяльність таким чином, щоб зменшити непродуктивне відволікання коштів на здійснення податкових платежів. У результаті введення податку, обґєктом якого, наприклад, є здійснення певної діяльності або господарських операцій, підштовхує платника до вибору такого варіанта господарської поведінки, за якого буде мінімальним обсяг оподатковуваних цим податком операцій. Наслідком цього може бути зміна співвідношення видів діяльності, як на рівні платника податків, так і на макрорівні.

Встановлення обґєкта оподаткування у вигляді права власності на нерухоме майно стимулює платника до ефективного використання такого обґєкта або (за неможливості покриття витрат на сплату податку внаслідок низької ефективності використання предмета оподаткування або з інших джерел) до його відчуження на користь ефективного власника. Результатом цього є активізація процесів перерозподілу власності й підвищення ефективності використання таких обґєктів.

Прикладом такого інструменту стосовно акцизного збору може бути встановлення переліку підакцизних товарів. Відсутність у переліку певного виду товару означає й відсутність податкових зобовґязань з акцизного збору при здійсненні операцій з його виробництва або. Разом з тим розглядати такий факт як податкову пільгу було б некоректним, оскільки за такими операціями взагалі не виникає обґєкта оподаткування.

До таких інструментів в оподаткуванні прибутку підприємств відносять:

* зменшення валового доходу на суми коштів або вартість майна, що надходять платнику у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій в емітовані ним корпоративні права, що дозволяє вивести з-під оподаткування частину одержуваних інвестиційних ресурсів, право власності на які до нього не переходить;

* механізм податкового регулювання операцій з одержання фінансової допомоги на поворотній основі, що передбачає безподатковий режим тільки для короткострокової (у межах одного податкового періоду) поворотної фінансової допомоги.2. Визначення складу платників податків.

Масштаби податкового регулювання і його ефективність визначаються тим, наскільки повно охоплені податком потенційні платники. Слід розрізняти встановлений законодавством порядок визначення субґєктів оподаткування (який є вбудованим у конструкцію податку механізмом) і звільнення від оподаткування окремих груп платників, що можна класифікувати як податкову пільгу.

3. Принципи встановлення і розмір ставки податку.

Значення ставки податку для податкового регулювання важко переоцінити. Багато фахівців вважають, що основним податковим регулятором на рівні системи оподаткування в цілому і на рівні кожного з податків і зборів є оптимальні податкові ставки. Разом з тим, поняття "оптимальна ставка", по-перше, досить відносне (все залежить від того, який саме з критеріїв оптимальності покладений в основу її визначення і які обмеження при цьому передбачені), а по-друге, характеризується високим ступенем динамічності (зі зміною макроекономічних умов і цілей державної економічної політики оптимальний рівень ставок може змінюватися в досить широкому діапазоні).

У загальному випадку збільшення податкової ставки стримує дії платників, повґязані зі збільшенням бази оподаткування. Зменшення ставок оподаткування, навпаки, стимулює субґєкт господарювання, за інших рівних умов, до розширення масштабів таких дій.

Одним з різновидів цієї підгрупи інструментів податкового регулювання є встановлення диференційованих ставок, що дає змогу регулювати податкове навантаження з урахуванням специфіки окремих складових обґєкта оподаткування. Прикладом диференційованого підходу до встановлення ставок в Україні може бути податок з доходів фізичних осіб (таблиця №1).

податковий режим оподаткування ставка



Таблиця №1

Ставки податку з доходів фізичних осіб, що застосовуються для різних видів доходу

Вид доходу	Норма закону	Розмір ставки
1	2	3
Дохід у вигляді заробітної плати, інші виплати й нагороди,нараховані (виплачені) відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору	пп.4.2.1, п. 7.1	Базова ставка (до січня 2010р.- 13%; після-15%)
Дохід, отриманий від роботодавця як додаткове благо (за винятком випадків, передбачених п. 4.3)	пп.4.2.9, п. 7.1
Дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, отриманих як відшкодування матеріального або немайнового (морального) збитку	пп.4.2.10, п. 7.1
Кошти або майно (немайнові активи), отримані як хабар, викрадені або знайдені як скарб, не зданий державі у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної міри покарання	пп.4.2.16, п. 7.1
Дохід від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)	п.9.1, п. 7.1
Дивіденди (крім випадків, визначених у пп.4.3.17)	п.9.3, п. 7.1
Роялті	п.9.4, п. 7.1
Інвестиційний прибуток (крім доходу, зазначеного в пп.9.6.8)	п.9.6, п. 7.1
Дохід, отриманий за договорами довгострокового страхування й недержавного пенсійного страхування(крім доходу, зазначеного в пп.9.8.4)	п.9.8, п. 7.1
Іноземний дохід (з урахуванням норм міжнародних договорів)	п.9.9, п. 7.1
Процентний ( у т. ч. дисконтний) дохід, крім відсотків за банківськими депозитами(внесками) у банк або іншу фінансову установу, а також доходів за ощадними(депозитними сертифікатами)	п.9.2, п. 7.1

Диференціація податкових ставок використовується також у ПДВ (основна ставка -- 20 % і нульова ставка, що є не пільгою, а особливим механізмом стимулювання експорту і деяких інших видів діяльності), в оподаткуванні прибутку підприємств, а також у багатьох інших податках і зборах. Крім розміру податкових ставок, серйозний регуляторний потенціал закладений у виборі методу їх встановлення.

Пропорційні ставки нейтральні стосовно платників, що мають різні розміри податкової бази, в них щонайкраще реалізований принцип рівнозначності та пропорційності оподаткування, закріплений у ст. З Закону України "Про систему оподаткування".

Встановлення прогресивних ставок сприяє перенесенню ваги оподаткування на платників, що мають більші розміри бази оподаткування. Основна відмінність прогресивних ставок від диференційованих полягає в тому, що різні ставки встановлюються залежно від розміру обґєкта оподаткування, але незалежно від його виду.

У світовій практиці прогресивні ставки найбільш широко застосовуються в оподатковуванні доходів і майна фізичних осіб, оскільки їх використання дозволяє змістити навантаження оподаткування на громадян, що мають високі й надвисокі доходи при одночасному зниженні податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення. Саме такий підхід забезпечує дотримання принципу соціальної справедливості оподаткування. Найбільш послідовним прибічником прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб у вітчизняній фінансовій науці виступав А. Ісаєв, основні праці якого були написані в XIX ст.

Застосування прогресивного оподаткування доходів юридичних осіб дискримінує прибуткові підприємства, у яких зростання прибутку призводить до збільшення податкових ставок. У результаті прибуткові підприємства прагнуть максимально занизити свої фінансові результати для цілей зниження оподаткування, і темпи розвитку економіки знижуються. Однак введення прогресивних ставок податків для юридичних осіб може мати й позитивні результати:

* знижені ставки податку на прибуток (дохід) корпорацій за невеликої бази оподаткування є потужним засобом підтримки малого бізнесу й низькорентабельних підприємств. Саме такий підхід використовується в Нідерландах, де при основній ставці 34,5 % для підприємств, що одержують оподатковуваний дохід до 22 689 євро, встановлена знижена ставка податку -- на рівні 29 % . У Франції основна ставка податку 35,4 % застосовується для юридичних осіб, що мають обсяг товарообігу більше 7630 тис. євро. Якщо товарообіг не перевищує граничний рівень, ставка податку становить 15,45 % -- для прибутку, меншого 38 120 євро, а розмір прибутку, що перевищує цю величину, оподатковується за ставкою 34,33 %23;

* прогресивне оподаткування може бути застосоване як допоміжний антимонопольний механізм (протидія надмірній концентрації й монополізації виробництва) або в тих випадках, коли держава не зацікавлена в збільшенні певних обґєктів оподаткування. У ресурсному оподаткуванні за допомогою прогресивних ставок може стримуватися зростання споживання окремих видів обмежених або непоновлюваних ресурсів, в оподаткуванні доходів -- зростання масштабів виробництва й інвестиційна привабливість окремих галузей або видів діяльності.

Як додатковий механізм регулювання при прогресивному оподаткуванні може бути також застосовуваний вид прогресії (рис. 1).

Рис. 1. Види прогресивного оподаткування

Згідно з рисунком 1 прогресивне оподаткування буває таких видів: проста порозрядна прогресія, проста відносна прогресія, складна прогресія, схована прогресія.

Регресивне оподаткування передбачає зниження податкових ставок у міру збільшення бази оподаткування. Використання такого методу встановлення ставок стимулює платника до збільшення податкової бази. На макроекономічному рівні застосування регресивних ставок в оподаткуванні доходів (прибутку) юридичних осіб сприяє економічному зростанню, створенню додаткової кількості робочих місць, прискоренню процесів концентрації капіталу. Такий метод встановлення ставок стимулює прискорений економічний розвиток субґєктів підприємницької діяльності, однак для транзитивної економіки він неприйнятний з двох причин.

По-перше, регресивні ставки податків призводять до диспропорції в обкладанні субґєктів підприємницької діяльності, оскільки податковий тягар більшою мірою перекладається на низькорентабельні підприємства, що може призвести до їхньої збитковості й ліквідації.

По-друге, збір встановлених на основі принципу регресії податків не дає змоги повною мірою забезпечити надходження суми коштів у дохідну частину бюджету.

Проте регресивні ставки податку на прибуток корпорацій все-таки застосовуються у світовому оподаткуванні, щоправда, не в чистому виді, а в сполученні із прогресивними.

4. Механізми, повґязані з порядком обчислення бази оподаткування та податкових зобовґязань.

Практично в кожному податку є спеціальні механізми регулювання, які стимулюють або стримують певні дії платників за допомогою спеціальних правил обчислення бази оподаткування або податкових зобовґязань. Причому дія цих механізмів поширюється на всіх без винятку платників. Розглянемо деякі з таких механізмів на прикладі податку на прибуток підприємств.

Цілком зрозуміло, що в умовах ринкової економіки у кожного підприємства можуть бути періоди, у яких суми понесених витрат перевищують отримані доходи. Це може бути наслідком зміни ринкової конґюнктури (що від платника прямо не залежить), освоєнням нових видів продукції або видів діяльності, що потребує підвищених витрат на стадії впровадження, і, в остаточному підсумку, відповідає інтересам не тільки платника, але й держави. Крім того, збиткова діяльність досить імовірна для новостворених підприємств, підтримка яких є одним з важливих завдань державного регулювання економіки. Тому механізм перенесення збитків дозволяє певним чином згладити негативні наслідки таких ситуацій шляхом зменшення податкового навантаження. В таблиці №2 вказані шкали ставок податку на прибуток корпорацій у США та Великій Британії.

Таблиця №2

Шкали ставок податку на прибуток корпорацій у США та Великій Британії

*Джерело: European Tax Handbook 2010 / Juhani Kesti, L.L. M. Editor. -- Amsterdam: International Bureau of Fiscal Documentation, 2010. -- 754 p.

Такий механізм неправомірно відносити до категорії пільг з двох причин. По-перше, перенесення збитків є інструментом, застосування якого дозволено всім без винятку платникам без будь-яких додаткових умов і обмежень. По-друге, перенесення збитків сприяє реалізації принципу платоспроможності, який передбачає необхідність обкладання нетто-доходу, тобто доходу за виключенням повґязаних з його одержанням витрат.

Іншим інструментом регулювання в оподаткуванні прибутку підприємств є порядок коригування приросту (убутку) запасів (п. 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Відповідно до нього сума приросту запасів за податковий період підлягає включенню до валового доходу платника, а суму зменшення (убутку) відносять до складу валових витрат. Власне наявність такого механізму є наслідком прийнятого порядку формування валових витрат без привґязки до фактичного використання отриманих ресурсів.

Без такого коригування у платників зґявляється можливість штучного заниження бази оподаткування шляхом накопичення запасів на кінець податкового періоду. Тому такий механізм стримує необґрунтоване збільшення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей, а збільшення валових витрат платника у звґязку зі зменшення запасів не може розцінюватися як податкова пільга.

Аналогічний регулятивний вплив має зменшення суми податкових зобовґязань з податку на прибуток на суму сплаченого емітентом корпоративних прав авансового внеску при виплаті дивідендів.



Висновки

Характер системних інструментів податкового регулювання проявляється в тому, що у випадку їх застосування принципово змінюються структура податкових платежів платників і об'єкти оподаткування. застосування альтернативних систем оподаткування, як на нинішньому етапі розвитку української економіки, так і в майбутньому є одним з найбільш ефективних засобів реалізації регулювальної функції податків.

Застосування комплексних інструментів податкового менеджменту: територіальні спеціальні податкові режими застосовують при необхідності прискореного розвитку депресивних регіонів шляхом економічного стимулювання залучення інвестицій і створення робочих місць; при застосуванні спеціальних галузевих режимів необхідні обмеження масштабів застосування таких механізмів в обґрунтованому виборі пріоритетних галузей, які потребують податкової підтримки.

Локальні інструменти податкового регулювання повґязані з реалізацією регуляторного потенціалу кожного окремого податку або збору, що визначається вибором поєднання елементів податку й відповідним порядком обчислення податкових зобовґязань.

Українська податкова політика та податкова система формуються у складний період переходу до ринкової економіки. Хиби і недоліки податкової політики віддзеркалюються в діяльності податкової служби, яка всі свої зусилля спрямовує на реалізацію фіскальної функції податків. Стан економічного розвитку України вимагає термінового запровадження науково обґрунтованих заходів щодо вдосконалення податкової політики, податкової системи, яка б стала підґрунтям для підвищення ефективності діяльності податкової служби, не гальмуючи розвиток підприємництва і, перш за все, виробничого сектора економіки.

Отже, необхідним є удосконалення законодавства, яке орієнтоване на розвиток регулюючої функції, спрощення, стабільність і передбачуваність податкового законодавства, введення обов'язкової перевірки ефективності запропонованих законів за допомогою імітаційної моделі; розширення бази оподаткування, яке дасть змогу зменшити податковий тиск на платників податків та підвищити добровільну сплату податків, що збільшить надходження до бюджету.

Одним з вагомих етапів у розвитку податкової служби повинно стати впровадження в практику роботи податкової адміністрації математичних моделей аналізу і прогнозування обсягів податкових надходжень, що дозволить підняти на якісно новий рівень діяльність по збору податків.

Вирішення проблеми подальшого вдосконалення податкової системи та безпосередньо управлінської діяльності державної податкової служби, що набула сьогодні особливого значення в Україні, є найважливішою запорукою створення справді демократичної, економічно розвиненої, правової держави.



Список використаної літератури

1. Податковий кодекс України № 2755 - VI від 2 грудня 2010 року.

2. Конституція України. - К., 1996 - 50 с.

3. Вишневский В.П. Налогообложение: теории, проблемы, решения / В.П. Вишневский, А.С. Веткин, Е.Н. Вишневская и др. -- Донецк: ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006. -- 504 с.

4. Волкова Е., Романовский М. Налоговое планирование. --СПб.: Питер, 2004. -- 634 с.

5. Дікань Л.В., Воїнова Т.С. Податкова система: Навч. посіб. --Харків: Вид-во ХДЕУ, 2002. -- 252 с.

6. Зарипов В.М. Законные способы налоговой экономии. -- М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2003. -- 176 с.

7. Исаев А А. Очерк теории и политики налогов. -- М.: ООО "ЮрИнфоР-Пресс", 2004. -- 270 с.

8. Крисоватий А.І., Кізима АЛ. Податковий менеджмент: Навч. посіб. -- Т.: Карт-бланш, 2004. -- 304 с.

9. Началов А.В. Налоговый словарь. -- М.: Издательско-консультац. компания "Статус-кво 97", 2004. -- 400 с.

10. Налоги: учебн. пособие для вузов./под ред. Д.Г. Черника.-М., 1995.-400с.

11. Налоги, сборы, платежи. Практическое пособие. Вып. 2 дополнительный/Херсон: АО НИЦ «Темп»,1996.-138 с.

12. Оптимизация фин. портфелей банков, страх. компаний, пенсионных фондов. Дело. Для преподавателей ВУЗов. 1998 - 127 с.

13. Пеппер Д. Практич. энцик. налогового и финпланирования. 1998-228 с.

14. Скворцов Н.Н. Все о налогах в Украине. В 2-х кн., 1995.

Размещено на Allbest.ru