Венчурне фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Економічний розвиток країни безпосередньо залежить від інноваційної активності підприємств. Глобалізація світової економіки, визначення її як «економіки знань» потребує створення конкурентоспроможних виробництв, трансферту технологій та інновацій.

Сучасною економічною наукою вже обґрунтовано необхідність орієнтації економіки України на інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Світовий досвід розвитку інноваційної економіки свідчить, що головною проблемою реалізації інновацій є розрив між двома важливими стадіями інноваційного процесу - науковими дослідженнями й масовим виробництвом продукції з використанням їх результатів. Тому для вирішення проблеми фінансового забезпечення інноваційних процесів здійснюється пошук альтернативних джерел інвестиційних ресурсів. Аналіз світової практики показав, що одним з таких джерел є венчурне фінансування, чим і визначається актуальність даної роботи.

Значимість дослідження проблем та перспектив розвитку венчурного фінансування визначається потребою формування дієвого венчурного підприємництва в Україні, кращого розуміння його суті та забезпечення майбутнього розвитку. Метою роботи є дослідження теоретичних засад функціонування венчурного капіталу, аналіз проблем та перспектив здійснення венчурного фінансування в Україні, а також надання практичних рекомендацій щодо його вдосконалення.

Світова економічна спільнота глибоко вивчає проблему венчурного фінансування, зокрема останні дослідження зарубіжних авторів, що розкривають роль венчурного капіталу в стимулюванні інноваційного розвитку викладені в працях З. Кортума, Д. Лернера, Т. Хеллманна, М. Пюрі, М. Аоки, П. Робертсона, Р. Ланглуі та ін.

В Україні проблема залучення венчурних інвестицій з'явилась лише з переходом до ринкової економіки. Значний внесок у теоретичні і практичні розробки даного питання здійснили такі українські вчені, як О. Батура, Ю. Бажал, Л. Безчасний, М. Білик, М. Білопольський, І. Бланк, І. Бойко, В. Гейць, М. Герасимчук, Б. Губський, П. Гудзь, О. Кардаш, І. Кузнєцова, М. Лепа, В. Оболенський, В. Осецький, Ю. Пахомов, А. Пересада, А. Поручник, Н. Редіна, І. Софіщенко, А. Чухно та ін.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ

1.1 Венчурний капітал як економічна категорія

Венчурний капітал, як найбільш життєздатна і ефективна форма інвестиційного капіталу, відіграє ключову роль у вирішенні проблеми фінансового забезпечення інноваційних процесів.

До тепер через багатогранність і складність самого поняття «венчурний капітал» не існує загальноприйнятого міжнародного тлумачення цього терміна. Дослідження теоретико-методологічних підходів до венчурного капіталу виявило подвійність визначення даної категорії, що обумовлена історичним розвитком ринку венчурного капіталу. Виділяється два підходи до трактування поняття «венчурний капітал»: американський і європейський. Розглянемо їх докладніше. [1]

Початковий зміст поняття «венчурний капітал» був тісно пов'язаний з етимологічним значенням слова «венчур» (англ. venture»), який, з одного боку, означає підприємство, а з іншого, ризик.

Американське трактування поняття «венчурний капітал» досить вузьке. Так, у США під венчурним капіталом розуміють тільки те, що діє на ранніх етапах становлення високотехнологічної компанії. Національна Асоціація венчурного капіталу США (NVCA) дала таке визначення поняття «венчурний капітал»: «капітал, забезпечений професіоналами в даній галузі, які надають підтримку по лінії менеджменту молодим компаніям, що швидко розвиваються і мають значний потенціал конкурентоспроможного розвитку».

З точки зору американського економіста, керівника «NGC Investment» Д. Ніхтерлейна (J. Nuechterlein), венчурний капітал є фінансуванням компанії на ранніх стадіях, на відміну від придбання контрольного пакету акцій компанії або її диверсифікації [2]. Згідно американського підходу, угоди типу МВО/МВІ (management buy-out викуп зовнішніми управителями, management buy-in - викуп внутрішніми управителями) до складу венчурного капіталу входити не повинні. У цьому випадку венчурний капітал розуміється як різновид прямого інвестування.

Економісти Австралії трактують венчурний капітал як високоризиковий капітал, що інвестується в нові або молоді підприємства з потенціалом швидкого зростання з метою отримання високої норми прибутку [3].

Відповідно до Європейської асоціації венчурного інвестування (Europe venture capital association - EABI) венчурний капітал, синонім ризикового капіталу - це акціонерний капітал, акумульований спеціалізованими організаціями для цільового фінансування новостворених підприємств (так званих венчурних організацій), які прогнозовано матимуть вищий за середньоекономічний рівень віддачі капіталу.

Водночас географічно та економічно близьке до України російське Федеральне агенство з науки та інновацій зазначає, що венчурний капітал є довгостроковою інвестицією, оскільки інвестор за даних умов усвідомлює, що швидко отримати регулярні виплати основної суми й відсотків йому швидше за все не вдасться, але є велика імовірність отримати довгостроковий приріст капіталу, а реалізація інвестицій відбувається під час продажу своєї частки акцій компанії за допомогою операції ІРО (первинне розміщення акцій на фондовому ринку), тобто головне збільшити ціну новоствореного підприємства та вигідно його продати через 3-5 років [4].

Представники країн Східної Європи дають власне визначення венчурного капіталу. Так, болгарський економіст Л. Дам'янова під венчурним капіталом розуміє «довгострокові інвестиції в акціонерний капітал, що вироблялися висококваліфікованими інвесторами, які разом з капіталом надають свої управлінські вміння і досвід новим (що швидко розвиваються або трансформуються) приватним компаніям, що володіють значним потенціалом для економічного зростання» [5].

У Проекті Закону «Про венчурну діяльність в інноваційній сфері» надано наступне визначення венчурного капіталу: «Венчурний капітал - капітал, інвестований в інноваційний проект із високим ступенем ризику» [6], але воно є достатньо вузьким і не розкриває економічної сутності цієї категорії у повній мірі.

Подані вище визначення можна підсумувати наступним чином: венчурний капітал - це акціонерний капітал, що представляє собою комбінацію фінансових, людських, в тому числі й інтелектуальних ресурсів, орієнтовану на отримання надприбутків в результаті проривного зростання інвестованої компанії (інноваційної компанії) і зумовлену високим ризиком.

Розгляд венчурного капіталу в аспекті акціонерного характеризує його властивість розподілу ризику та відповідальності між власником підприємства та власником капіталу, через випуск акцій та їх розподіл між ними.

Задля отримання реальних вигод від венчурного інвестування необхідно використовувати у всій повноті функціональний механізм венчурного капіталу, який складається з певних функцій, що утворюють систему. Вона покликана виконати наступні основні завдання: комерціалізація науково-виробничої та науково-технічної діяльності, інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності, структурне оновлення підприємств та економіки в цілому. Ця система цілком відповідає закономірностям економічного зростання передових країн з розвиненими ринковими відносинами, основною умовою економічного зростання яких є інноваційна сфера.

Свій внесок у розвиток та обгрунтування функцій венчурного капіталу зробили О. М. Кардаш, І. П. Комарова, І. А.Кудрявцев, Т. Г. Любова та інші. Останньою функції венчурного капіталу представлені найбільш повно. Зокрема вона виділяє такі: акумулююча, розподільча, стимулююча, інтеграційна, перетворююча, соціальна і функція надання управлінських навичок і досвіду ведення бізнесу інноваційним підприємствам, яку доцільно назвати консультаційною чи консалтинговою.[1]

Достатньо розширеною класифікацією функцій можна вважати ту, що наведена І.П.Комаровою, на думку якої венчурний капітал виконує акумулюючу, інноваційну, інтеграційну, інвестиційну, стабілізаційну, трансформаційну, мотиваційну та соціальну функції. [7]

Доцільним є до системи функцій венчурного капіталу ввести таку його функцію як індикативна, відповідно до якої стан ринку венчурного капіталу та тенденції його розвитку свідчитимуть про ситуацію у інноваційній сфері, динаміку інвестиційних процесів, стан ринку фінансів та фінансової системи країни тощо.

Якщо функції, які розглянуті Т. Г. Любовою, доповнити стабілізаційною, трансформаційною, мотиваційною, що запропоновані І. П.Комаровою, функцію перетворюючу замінити на більш коректну - відтворювальну; функцію надання управлінських навичок і досвіду ведення бізнесу інноваційним підприємствам назвати консалтинговою та ввести функцію індикативну, отримаємо удосконалену систему функцій венчурного капіталу, яка характеризує сутність і роль венчурного капіталу як економічної категорії: акумулюючи, інноваційна, інтеграційна, інвестиційна, стабілізаційна, трансформаційна, мотиваційна, соціальна, відтворювальна, розподільна, контрольна, стимулююча, індикативна та консалтингова.

Трактування поняття «венчурний капітал» вкладається в інноваційні проекти, реалізація яких пов'язана із певним ризиком. Він обумовлений тим, що створення та запровадження інновації потребує значного часу, 3-5 а іноді й 7 років, а також вірогідністю неприйняття суспільством інновації й несформованістю ринку інновацій. [1]

До того ж складним завданням залишається комерціалізація інноваційних проектів. Все це обумовлює високий ризик вкладень в інноваційну сферу. Отже, однією з характеристик венчурного капіталу слід вважати високу ризикованість, яку в основному зумовлює фінансовий ризик.

Фінансовий ризик підприємця та інвесторів, що беруть участь у його проекті, є узагальнюючою характеристикою різних видів ризику в умовах ринкової економіки. Він характеризує можливі втрати у випадку невдалого (незалежно від конкретної причини) завершення запланованого проекту. Чим вищий фінансовий ризик, тим важче отримати необхідні підприємцю інвестиції і тим більше ціна залучених інвестицій.

Молода інноваційна фірма, звичайно, занадто мала, щоб отримати необхідні інвестиції за допомогою випуску облігацій або акцій на фінансовому ринку. Існуючі складнощі практично повністю відкидають можливість банківського кредитування. Але у разі успішної реалізації інноваційного проекту отримують високі, а в деяких випадках й надприбутки. Тому для венчурного капіталу, на відміну від інших фінансових вкладень, характерна й висока норма прибутку.

Інша характеристика венчурного капіталу - низька ліквідність, пов'язана з тим, що крім тривалості реалізації інноваційних проектів йому притаманне наступне:

- більшість венчурних фондів оновлюються та поповнюють свої активи приблизно раз на два-три роки;

- у разі утворення нового венчурного фонду інвестору часто не вдається розмістити там свої кошти в бажаному обсязі;

- разом з фінансовими засобами венчурний інвестор надає свої знання, досвід, зв'язки, які для ефективної роботи підприємства не повинні надаватися формально;

- організаційні зміни фонду незмінно асоціюються зі збільшенням розмірів фонду, які часто важко реалізувати. [8]

Венчурний капітал став для багатьох підприємств чи не єдиним джерелом інвестицій. Для нових інноваційних фірм відсутня можливість використовувати реінвестиції, утворені за рахунок власних коштів, оскільки таких просто не існує. Інвестиції, що надходять у порядку перерозподілу, можуть здійснюватися в даному випадку тільки за рахунок бюджетних асигнувань, які, у свою чергу, досить обмежені.

Доступ до інвестицій, що мобілізуються на фінансовому ринку, дуже обмежений, оскільки фірма ще не має історії і майна, яке могло б виступати в якості заставного, не може здійснювати емісію цінних паперів, зважаючи на відсутність попиту на них і відсутність ресурсів для здійснення випуску. Єдиними можливими джерелами інвестицій залишаються інвестиції державних наукових фондів і ринку венчурного капіталу, на якому інвестиції надаються в обмін на частку в акціонерному капіталі або у вигляді довгострокових інвестиційних кредитів. Однак, як вже зазначалося вище, поряд з інвестиціями, молодій інноваційній фірмі необхідна підтримка в організації її діяльності, підбору персоналу, аналізу ринку і т.п. Подібну підтримку фірма може знайти на ринку венчурного капіталу. Таким чином, ринок венчурного капіталу на певному етапі виступає єдиним джерелом інвестицій та підтримки для молодих інноваційних фірм.

Венчурному капіталу притаманне поетапне фінансування інноваційних проектів. Практика венчурного фінансування свідчить, що найчастіше венчурні фонди спеціалізуються на фінансуванні компаній, що знаходяться на початковій стадії розвитку, оскільки даний вид фінансування вимагає спеціальних навичок управління, розмір типової інвестиції також змінюється в залежності від стадії.

Слід зауважити, що на відміну від банківського кредитування у випадку венчурних капіталовкладень кредит надається під перспективну ідею і не може мати гарантій його обов'язкового погашення за рахунок майна, фондів або інших активів фірми. Іншими словами, передбачається можливість втрати вкладених коштів, якщо інноваційний проект не принесе після своєї реалізації очікуваних результатів.

Венчурний капітал, прагнучи до зростання своєї вартості в ході інноваційних процесів, об'єктивно «зацікавлений» у його активному прискореному перебігу, в найбільш повній їх ринковій реалізації. Тому крім здійснення інвестицій він бере участь в управлінні інноваційними проектами, надає різні послуги підтримки, тобто, він активізує інноваційну діяльність не тільки як фінансовий ресурс. [1]

Інноваційна модель економічного розвитку поряд із венчурним фінансуванням сприяє прискоренню структурного оновлення економіки на основі перетворення традиційних і формування нових галузей, переходу окремих галузей та економіки в цілому на новий, більш ефективний тип розвитку. Прискорення інноваційних процесів за умов їх належного фінансування, яке не можна уявити без участі венчурного капіталу, сприяє підвищенню конкурентоспроможності економіки та її продукції на світовому ринку. По мірі реорганізації старих підприємств та виробництв, відкриття нових вирішуються й проблеми зайнятості, покращення умов праці.

Слід також відзначити, що саме через реалізацію інноваційних проектів запроваджуються наукові досягнення, на основі яких удосконалюються технології, виробничі процеси, покращується якість продукції, задовольняються нові потреби, а також підвищується ефективність використання природно-ресурсного потенціалу. [9]

Завдяки інноваційним продуктам підвищується експортний потенціал країни. Як правило, нові та якісні товари є більш конкурентоспроможними на світовому ринку. Тим самим венчурний капітал через фінансування інноваційних проектів, результатом яких є експортна продукція, сприяє оптимізації показників зовнішньоекономічної діяльності.

З проведеного аналізу ролі та значення венчурного капіталу можна зробити низку висновків, які полягають у тому, що венчурний капітал:

- через інвестування розвитку зумовлює активізацію науково-технічної діяльності та інноваційних процесів;

- сприяє зниженню ризиків та зміцненню економічної стійкості інноваційних фірм в системі ринкових економічних відносин шляхом перенесення на себе частини ризиків та їх оптимізацїї;

- забезпечує переорієнтацію типу розвитку та структурне оновлення економіки;

- сприяє підвищенню зайнятості, росту показників продуктивності праці, підвищенню кваліфікації кадрів, формуванню нової культури виробництва;

- підвищує конкурентоспроможність наукомістких товарів, збільшує в експорті частку більш дорогої наукомісткої готової продукції і забезпечує зростання обсягу національного сегмента на світовому ринку високих технологій;

- виступає активним інтегратором науки, виробництва і ринку, консолідуючи найважливіший функціональний ланцюжок: наука -технологія - виробництво - ринок;

- підвищує економічну, енергетичну, продовольчу, інформаційну, екологічну та інші види національної незалежності, а також обороноздатності країни.

Таким чином, наявність венчурного капіталу та створення нових високотехнологічних компаній не є випадковістю, а обумовлено взаємною зацікавленістю інвесторів і творців нових венчурних підприємств, об'єктивно існуючими особливостями і перевагами як венчурного капіталу, так і малих компаній, орієнтованих на комерціалізацію новітніх досягнень науки і техніки.

1.2 Система венчурного фінансування

Дослідники галузі венчурної діяльності досить часто об'єднують терміни «венчурний капітал» і «венчурне фінансування». Венчурне фінансування являє собою вкладення коштів венчурними організаціями в інноваційні фірми. Обов'язковою ж складовою венчурного капіталу є участь в управлінні новою інноваційною фірмою, в організації її діяльності, підборі персоналу та інших послугах, які важко оцінити кількісно, тобто капітал постає у вигляді комбінації фінансової та інтелектуальної складової. Більш точно розкрити сутність венчурного капіталу та визначити його складові можна на основі розгляду системи венчурного фінансування.

Система венчурного фінансування і, зокрема, фінансування інноваційної діяльності, складається з взаємозалежних елементів з ієрархічною співпідпорядкованістю і специфічними функціональними особливостями і включає наступні елементи:

- джерела надходження фінансових коштів для здійснення інноваційної діяльності (процес фінансування);

- механізм акумуляції коштів, що надходять з різних джерел;

- політику (принципи і процедура) вкладення мобілізованого капіталу;

- механізм контролю за інвестиціями;

- механізм повернення авансованих в інноваційні процеси коштів. [1]

Венчурне фінансування має низку основоположних принципів, розроблених засновниками венчурного бізнесу Т. Перкінсоном, Ю. Клейнером, Ф. Кофілдом та ін. їхня сутність полягає у створенні партнерств у вигляді венчурних фондів, зборі коштів у партнерів з обмеженою відповідальністю та встановлення правил захисту їх інтересів, використання статусу генерального партнера [10]. Ці принципи лежать в основі механізму венчурного фінансування, який є одним з основних економічних інструментів, що забезпечують протягом останніх десятиліть інноваційний розвиток провідних індустріальних країн Заходу.

Під механізмом венчурного фінансування необхідно розуміти організаційно-економічну форму здійснення діяльності з розміщення венчурного капіталу та сприяння її проведенню, пошуку інвестиційних проектів, а також важелів стимулювання та регулювання цієї діяльності.

Механізм венчурного фінансування починається з формування венчурного капіталу, джерелами якого, відповідно до наведеного визначення є фінансові, людські ресурси, в тому числі й інтелектуальні. Місце і роль фінансових, людських ресурсів і інтелектуальних полягає у забезпеченні високої ефективності їх використання та досягнення основної мети - отримання високих прибутків.

Основу венчурного капіталу складають фінансові ресурси. Відповідно до Проекту Закону джерелами фінансування венчурної діяльності є:

- кошти суб'єктів венчурної діяльності;

- кошти, залучені суб'єктами венчурної діяльності, у тому числі банківські кредити та кошти, залучені у фізичних осіб;

- кошти державного чи місцевих бюджетів, спеціально передбачених відповідними бюджетами на ці цілі;

- кошти державних спеціалізованих бюджетних і позабюджетних фондів;

- кредити міжнародних фінансових організацій і фондів, у тому числі спеціалізованих венчурних фондів.

На основі венчурного капіталу утворюються венчурні фонди, відповідно до Проекту Закону їх в Україні називатимуть венчурні інвестиційні фонди - юридична особа або об'єднання юридичних осіб і (або) громадян, створені на основі добровільних майнових внесків з метою фінансування створення та освоєння інновацій. Управління активами венчурного інвестиційного фонду може здійснювати венчурна інвестиційна компанія, яка вже й обирає об'єкти інвестування [6].

Серед переваг венчурного фінансування перед іншими формами слід відзначити:

- венчурне фінансування створює фінансову базу для забезпечення майбутнього зростання компанії і реалізації подальших етапів її розвитку;

- венчурний капітал надається новій компанії, яка планує виробництво наукомісткої продукції, на довгострокову перспективу;

- протягом усього періоду розвитку високотехнологічної компанії венчурні капіталісти не вимагають виплат відсотків за інвестиції, тим більше відшкодування капіталу, тобто не чинять негативного впливу на грошовий потік (якщо тільки акціонерний ризик не включає привілейовані акції з фіксованими дивідендами або умовами погашення);

- венчурним фінансуванням є надання не тільки капіталу, а й управлінських умінь, необхідних для початку діяльності фірми, її організації і управління;

- венчурний капітал, інвестований в нові високотехнологічні компанії, дає можливість одержати найбільш високий приріст, а в слушних випадках - здатний забезпечити прибуток, що в десятки разів перевищує доходи від вкладення коштів у будь-який інший сектор бізнесу (при цьому найбільший прибуток отримує не той, хто щось винайшов або придумав, а той, хто вклав гроші в реалізацію ризикованої ідеї);

- інвестор венчурного капіталу, вкладаючи кошти в компанію, стає справжнім діловим партнером засновників компанії і її менеджменту, зацікавленим в успішному розвитку проекту, а тому забезпечує компанії не тільки фінансову, але також консультативну, експертну та організаційну підтримку;

- венчурний капітал забезпечує вирішення такого важливого завдання, як комерціалізація науково-технічної сфери (науково-технічних проектів та результатів інтелектуальної діяльності) малих і середніх компаній;

- венчурний капітал створює середовище і реальні умови для розвитку молодої високотехнологічної компанії, розробки проривних технологій і створення науково-технічної бази, що забезпечує формування великих підприємств майбутнього;

- наявність широкого спектру джерел, типів і видів венчурного капіталу дозволяє новим високотехнологічним компаніям отримати необхідні інвестиції, практично, на будь-якому етапі свого розвитку, в тому числі на ранніх стадіях виникнення венчурного підприємства. [11]

Вивчення господарської практики і інтелектуальних джерел дає можливість стверджувати, що найбільш поширеними організаційними формами венчурної діяльності є: внутрішнє венчурне підприємство, коли вибір пріоритетів діяльності відбувається не на макрорівні, а всередині корпорації; зовнішнє венчурне підприємство, коли ініціатор венчура йде з уже існуючої наукової організації або підприємства і організує окреме невелике юридично незалежне підприємство; спільні венчури і венчурні фонди.

Принципову схему механізму венчурного фінансування можна описати наступним чином: венчурний фонд (зазвичай це професійна фінансова фірма, яка управляє капіталом від імені інших (пенсійних фондів, страхових компаній, і так далі)) або венчурна інвестиційна компанія (особа будь-якої організаційно-правової форми, яка здійснює управління активами венчурних інноваційних фондів) від його імені набувають частку (пакет акцій) у молодій, швидкозростаючій (або тій, що трансформується) компанії за мінімальною вартістю і вводить в його органи управління своїх представників, які є, як правило, професійними менеджерами.

Менеджери активно беруть участь в регулюванні інноваційного процесу та контролі за витратою коштів.

Так забезпечується блокуючий пакет венчурного інвестора при збереженні свободи підприємницької ініціативи основних власників підприємства.

Під об'єктом інвестування, як складової механізму венчурного фінансування, розуміємо інноваційну компанію чи інноваційний проект, реалізація якого відбувається через проходження послідовних стадій: стадії зародження, стартової стадії, ранньої стадії, стадії розширення, стадії виходу.

Венчурне фінансування інноваційного проекту може відбуватися протягом усього циклу розробки та реалізації проекту, а може передбачати фінансування окремої стадії чи окремих стадій. [1]

Отже, систему венчурного фінансування можна представити як сукупність та взаємодію елементів: венчурний капітал, включаючи джерела його формування; венчурний фонд, венчурна компанія, об'єкт інвестування, які забезпечують механізм венчурного фінансування.



РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РИНКУ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз системи венчурного фінансування в Україні

Економіка України характеризується високим рівнем питомої ваги сировинно-добувних галузей та низькотехнологічного виробництва. Таке становище сприяло більш глибокому негативному впливу світової фінансово-економічної кризи, яка охопила усі сфери, а у більшій мірі, виробничу, фінансову, соціальну.

Вихід з кризи та подальше економічне відновлення можуть відбутися лише за умов активізації інноваційної діяльності, прискорення розвитку науково-технічного прогресу та запровадження його результатів, що сприятиме розвитку високотехнологічної індустрії та технологічно-орієнтованого підприємництва.

Неналежне фінансування внаслідок обмеженості кредитних ресурсів та їх дорожнечі, непривабливий інвестиційний клімат, неефективні механізми державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності суттєво гальмують інноваційні процеси в Україні. їх відновлення та прискорення вимагає пошуку альтернативних джерел фінансування, які до того ж будуть ураховувати високий рівень ризику, притаманний інноваційним проектам.

Одним з таких фінансових інструментів є венчурний капітал, ринок якого в Україні знаходиться лише на початковій стадії розвитку і вимагає систематичного й комплексного дослідження з метою виявлення специфіки його розвитку та особливостей механізмів формування й функціонування.

В Україні недостатність венчурного фінансування зумовлена, перш за все, низьким рівнем державної підтримки венчурного бізнесу та слабкою законодавчою базою. Окремі аспекти венчурної індустрії підпорядковуються засадам Закону України «Про інноваційну діяльність», Закон України про «Інвестиційну діяльність».

Оскільки венчурні фонди в Україні віднесені до інститутів спільного інвестування, то їх діяльність регламентується Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 року, останній раз зміни до якого були прийняті 4 липня 2012 року. Однак даний закон більш стосується інвестиційних фондів та не може у повній мірі забезпечити належне регулювання організації та діяльності венчурних фондів. Найголовніше, чого не вирішує даний законодавчий акт - регулювання ризикового фінансування. На сьогоднішній день спроба вирішити це питання залишається не реалізованою. Проект Закону України «Про венчурну діяльність в інноваційній сфері», почали розглядати ще з 2007 року, але й досі його не прийнято [6]. З 2008 року розглядаються проекти Закону України «Про венчурні фонди інноваційного розвитку» та Закону України "Про венчурні інвестиційні компанії" [13].

Ще одним чинником, що спричинив гальмування розвитку інноваційної сфери та вплинув на венчурних інвесторів останніми роками є зміни правового регулювання у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, які зумовлені прийнятою Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року №1148 "Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності". Відповідно до неї затверджено єдиний механізм сплати зборів для усіх платників, відбулося збільшення розмірів сплати вітчизняними замовниками охоронних документів. Відтак запропоновані ставки зборів за патентування винаходів в Україні в 3,7 раза більші, ніж у Вірменії (член COT з 2003); в 2,1 рази - ніж в Киргизстані (член COT з 1998 року); в 1,5 рази - ніж у Молдові (член COT з 2001 року). Нові ставки зборів у 7,7 разів перевищують середню заробітну плату в Україні.

Відповідні збори в Німеччині, Франції, Великобританії, Іспанії становлять лише 15 - 39 % , в США - 60 % середньої заробітної плати. Сума зборів на отримання патентів на винаходи становить в Україні 9100 грн. або 1300 євро, в ФРН - 691, Іспанії - 692, Франції -761, Великобританії 368 євро. В Україні нові ставки зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, для національних заявників в 10 разів перевищують встановлені в Російській Федерації, а для іноземних осіб вони у 1,2 рази більші за російські, що робить актуальним питання проведення аналізу ефективності розгляду заявок на винаходи в Україні у порівнянні з Росією [14].

Крім того наявна законодавча база в Україні не забезпечує міцної правової інфраструктури захисту інвесторів і прав власності, безпеки майна людини, слабким залишається регламентування договірних зобов'язань. Українські патенти не забезпечують захист інтересів інвестора на міжнародному ринку, особливо в разі спірних ситуацій і незаконного використання інтелектуальної власності. Закони України щодо окремих об'єктів права інтелектуальної власності не приведені у відповідність із Цивільним, Адміністративним і Кримінальним кодексами та з законодавством ЄС, що є серйозною перешкодою розвитку венчурної високотехнологічної індустрії [15].

Венчурне інвестування стало одним з найефективніших інструментів впровадження прикладних інноваційних розробок в світі. Однак слід зазначити ряд особливостей, що відрізняють ринок венчурного інвестування України від ринків зарубіжних країн.

По-перше, відрізняється сфера вкладення венчурного капіталу - найпривабливішими сферами в Україні є будівництво, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість, роздрібна торгівля. В той час, як на Заході і в США, це інвестиції в інновації.

По-друге, практично немає стартових вкладень і вкладень в інновації, в Україні це переважно інвестиції в розвиток компаній.

По-третє, учасниками фондів (тобто венчурними інвесторами) можуть бути тільки юридичні особи. Ні приватні особи, ні пенсійні фонди, ні страхові компанії не можуть вкладати кошти до венчурного фонду. [16]

Розвиток венчурного фінансування в нашій державі не можна назвати задовільним, однак існує тенденція до покращення. Так, за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, кількість венчурних інститутів спільного інвестування зросла з 867 в четвертому кварталі 2011 року до 941 в третьому кварталі 2012 року. Вартість чистих активів венчурних інститутів спільного інвестування зросла за аналогічний період з 103656,9 млн. грн. до 116971,4 млн. грн. [17] Однак не всі ці кошти були спрямовані власне в розвиток інновацій. Це пов'язано з тим, що певні вітчизняні інвестори просто переводять на венчурні «рейки» вже існуючі інвестиційні проекти з метою реструктуризації власності та зменшення податкового тягаря.

Про домінування венчурних фондів у структурі ІСІ свідчить той факт, що більш 90% активів ІСІ припадає на венчурні фонди, станом на 3 квартал 2012 року. Характерним є також те, що саме венчурні фонди використовують найбільшу кількість інструментів формування активів, а найменшу - відкриті та інтервальні ІСІ. Приттаманним абсолютно всім видам фондів ICI є те, що переважну більшість в активах займають цінні папери, їх частка коливається від 70,2% у венчурних фондах до 81,88% - у закритих не венчурних ICI. Специфікою структури активів венчурних фондів є те, що на другому місці за обсягами активів є не грошові кошти та банківські кредити, частка яких у відкритих та інтервальних фондах знаходиться на рівні 23-25%, а векселі, на які припадає більше 26% активів. На частку грошових коштів та банківських депозитів приходиться лише 4,34% активів венчурних фондів.

Слід також відзначити, що венчурні фонди мають найбільш диференційований портфель цінних паперів. На відміну від інших фондів, до їх складу також, крім ОВДП, облігацій місцевих позик, акцій, облігацій підприємств, входять ощадні сертифікати та векселі. Крім того сама структура портфеля цінних паперів венчурних фондів теж має особливості. Якщо у відкритих, інтервальних та закритих не венчурних фондах основу портфелю цінних паперів складають акції, то у венчурних фондах - векселі (26,5%) та облігації підприємств (22,8%).

Специфікою ринку ICI в Україні є суттєва регіональна концентрація фондів. Їх основна частка знаходиться у м. Києві та області (більш 70% ICI та вартості їх активів), а інша - переважно у східних областях України, зокрема, Харківській, Дніпропетровській, Донецькій, причому як за кількістю ICI так і за обсягами активів. Серед інших регіонів України слід також виділити Одеську область. Це все свідчить про нераціональну регіональну структуру вітчизняного ринку ICI. [1]

2.2 Проблеми розвитку системи венчурного фінансування в Україні

Проведений аналіз вітчизняного досвіду функціонування ринку венчурного капіталу дозволило визначити, що сучасний стан венчурного бізнесу в Україні має перешкоди розвитку, а потенціал венчурних фондів використовується на сьогоднішній день в недостатньому обсязі.

Стримування розвитку ринку венчурного капіталу в Україні у найбільшій мірі відбувається внаслідок наступних чинників:

- невідповідної правової бази, її слабкої розвиненості в області регулювання венчурного інвестування;

- слабкого розвитку фінансового ринку, в тому числі ринку цінних паперів;

- обмеження щодо залучення капіталу до венчурних фондів;

- недостатніх обсягів венчурного капіталу;

- проблеми щодо комерціалізації інтелектуальної власності; недостатності досвідчених висококваліфікованих фахівців в області венчурного інвестування.

Важливою проблемою в Україні є реалізація наукових досліджень та запровадження їх результатів. Значна кількість наукових розробок залишається не використаними, а окремі конкурентоспроможні високотехнологічні продукти та технології не досягають запровадження та не потрапляють у масове виробництво. Для забезпечення інноваційного розвитку в Україні мають прискорюватися темпи нарощування потенціалу академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі, що сприятиме вирішенню найактуальніших проблем структурної перебудови економіки та сприяння її розвитку.

Удосконалення науково-технічного потенціалу потребує значних фінансових ресурсів й саме венчурне фінансування найбільш прогресивних інноваційних проектів прискорюватиме ці процеси. В той же час нарощування науково-технічного потенціалу сприятиме зростанню попиту на венчурний капітал, що у подальшому забезпечуватиме розвиток венчурної індустрії. Отже, між розвитком венчурного бізнесу та науково-технічного потенціалу існує пряма та взаємна залежність, покращення в одній сфері сприятиме розвитку іншої.

Важливим аспектом забезпечення механізму формування венчурних інвестицій та розвитку ринку венчурного капіталу є розмір попиту на інноваційні продукти та технології, оскільки саме він стимулюватиме активність інноваційних підприємств й сприятиме пошуку ними джерел фінансування нових розробок, що також підвищить їх інтерес до венчурного капіталу.

У цьому напрямку в Україні також є низка проблем, пов'язаних з недостатнім розумінням як власників інновацій, так й споживачів інновацій корисності та необхідності активізації інноваційних процесів. У цьому вирішальну роль має відіграти держава шляхом популяризації та доведення до суб'єктів інноваційного процесу необхідності дотримання інноваційного типу розвитку економіки, за допомогою прийняття Державної програми, чи Державної концепції, чи Державної стратегії інноваційного розвитку на найближче майбутнє з конкретизацією рівнів, напрямів, цілей інноваційного розвитку, методів та інструментів їх досягнення. [1]

Усі наявні на сьогоднішній день документи щодо регламентації інноваційного розвитку України є недосконалими. Концепцією розвитку національної інноваційної системи від 17 червня 2009 р. № 680-р зазначено, що: «На сьогодні в Україні не визначені основні засади державної політики з питань забезпечення розвитку національної інноваційної системи. Державне регулювання розвитку національної інноваційної системи за такими напрямами, як формування інституційного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки, реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності, програмно-цільове фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності, підтримка підприємницької діяльності у сфері інноваційної діяльності та трансферу технологій, здійснюється неефективно, дії центральних органів виконавчої влади не координуються, має місце дублювання їх функцій» [18].

У даній Концепції зазначені основні завдання за такими напрямками, як:

- створення конкурентоспроможного вітчизняного сектору наукових досліджень і розробок та забезпечення умов для його розширеного відтворення;

- розвиток інноваційної інфраструктури;

- у напрямі створення ефективної системи державної підтримки модернізації економіки на основі технологічних інновацій;

- підвищення рівня інноваційної культури суспільства.

У межах розвитку інноваційної інфраструктури відзначено необхідність забезпечення розвитку системи фінансово-кредитної підтримки реалізації конкурентоспроможних науково-технічних та інноваційних програм і проектів наступним шляхом:

- забезпечення розвитку мережі спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ, їх ефективної діяльності та розширення прав зазначених установ на участь у створенні корпоративних інвестиційних фондів;

- упровадження механізму страхування ризиків під час реалізації високотехнологічних інноваційних проектів;

- створення умов для інвестування венчурного капіталу у високотехнологічні інноваційні проекти.

Дана Концепція дає сподівання на посилення державної підтримки венчурного інвестування та стимулювання попиту на інноваційну продукцію. Саме ці два чинники, очевидно, мають забезпечити прискорення розвитку ринку венчурного капіталу в Україні й забезпечити належні умови для реалізації механізму його функціонування. Але навіть у цій Концепції ще не простежується належних заходів та умов для створення певної корпоративної культури, ядром якої мають стати здатність до інновацій та націленість на результат, розвиток потужного інноваційного потенціалу країни.

Формування такого складного економічного інституту, як венчурне фінансування, потребує аналізу відносин власності. Розподіл прав власності між суб'єктами венчурного підприємництва, стимулювання і пошук оптимальної організації цих суб'єктів є важливою проблемою української економіки.

Сама специфіка продукту венчурних фірм у вигляді знань створює складні взаємовідносини між суб'єктами власності і суб'єктами ринку цієї продукції. Можливість привласнення нового знання залежить як від характеристики цього знання, так і від цілей, які мають його виробники. Неможливість економічної реалізації монополії на знання на ринку призводить до фінансових втрат венчурних інвесторів. Проблема реалізації монополії на знання пов'язана з ризиками венчурних інвесторів. Для розвитку венчурного підприємництва потрібні заходи, які здатні створювати стимули для виробництва продукції на рівні максимально наближеного до Парето-оггошального за умов неповного привласнення знань.

Дуже важливою умовою для появи венчурного капіталу в Україні є вирішення проблеми реалізації монополії на продукт венчурних фірм. Юридично ця проблема може бути вирішена шляхом використання патентного законодавства. Однак на практиці вирішення такого завдання за допомогою патентної системи є дуже складним, оскільки існують можливості імітації винаходів, при цьому труднощі патентування деяких видів нововведень значно збільшують трансакційні витрати венчурних фірм, а розкриття інформації про зміст патенту часто є достатнім для самостійної розробки імітаторами інших варіантів базової технології. [19]

Важливе місце у забезпеченні привабливості країни для венчурних інвесторів займає соціальна сфера, оскільки одним з необхідних складових формування венчурного капіталу є людський потенціал. З одного боку, рівень доходів та їх достатність для забезпечення належного рівня життя, умови та рівень добробуту зумовлюють можливість відновлення людського потенціалу, ефективність його використання. З іншого боку, розвиненість соціальної інфраструктури, надання послуг з охорони здоров'я, освітніх послуг впливатимуть на здоров'я та психологічний стан населення; рівень освіченості, кваліфікації та професійні здібності.

Соціальна сфера може виступати як система, що забезпечує інноваційний процес необхідними кадрами належного рівня, а може бути одним із споживачів інноваційних технологій та продуктів, зокрема в області біотехнологій, медичного обладнання та інструментів, технологій у сфері охорони здоров'я, а враховуючи світовий досвід підвищеної уваги венчурних інвесторів саме до цих галузей, соціальна сфера може стати потужною силою розвитку ринку венчурного капіталу в Україні.

Слід також відмітити підвищення ролі освіти в інвестиційно-інноваційній сфері. Для розвитку прогресивних технологій та використання сучасних фінансових інструментів освіта має трансформуватися шляхом запровадження спеціальних навчальних програм, спрямованих на виховання вже у дітей та молоді активної життєвої позиції, творчого мислення та позитивного ставлення до інновацій, здатності до самовдосконалення. Крім того освіта має стати партнером для науки, як з точки зору забезпечення наукової сфери висококваліфікованими кадрами, так й з точки зору запровадження у навчальний процес досягнень науки, зокрема у теоретичну підготовку.

Перегляду також потребують напрями підготовки фахівців. На сьогоднішній день в Україні не вистачає фахівців в області фінансового менеджменту, менеджменту інновацій, які володіли б технологіями виявлення та оцінки інноваційних проектів та вміли б забезпечити стабільне фінансування в період ранньої стадії розвитку проектів.

Таким чином, інтеграція освіти та науки стає необхідною умовою для інноваційно-інвестиційного розвитку, прискорення науково-технічного прогресу.

Усі проаналізовані вище умови безумовно є важливими для формування та функціонування венчурного капіталу, але без належного рівня розвитку фінансової системи, фондового ринку взагалі не можна говорити про ринок венчурного капіталу. Сучасна фінансова система України не забезпечує належного рівня акумулювання фінансових ресурсів, що у певній мірі й зумовлює їх нестачу для забезпечення економічного розвитку країни. [1]

Негативною рисою сучасного фінансового ринку України є також слабкість вітчизняного капіталу. Поряд з цим слабка розвиненість фондового ринку та відсутність гарантій для венчурного інвестора, які б обмежували його ризики, суттєво перешкоджають розвитку венчурного інвестування. Яскравим прикладом цього є те, що звичайні привілейовані акції, закріплені українським законодавством, не дають права участі в керуванні та можуть складати лише 10% статутного фонду, що часто недостатньо для венчурного проекту. Тому єдиним інструментом венчурного інвестора в Україні залишаються звичайні акції, що не страхують вкладника від несприятливої реалізації проекту [15].

Як показав аналіз ринку венчурного капіталу України, суттєвою перешкодою для його розвитку стали наслідки фінансово-економічної кризи 2008-2009 років Макроекономічна нестабільність, погіршення основних макроекономічних показників, а саме головне - падіння промислового виробництва та системна криза у фінансовій системі зумовила економічний занепад, в результаті чого відбулося падіння попиту на інновації. Більшість вітчизняних підприємств ставили собі завдання не розвитку, а виживання за даних обставин за умов економії та скорочення використання ресурсів, обмеження фінансування. В цілому це призвело до негативних економічних наслідків, зниження конкурентоспроможності національної економіки, погіршення інвестиційного клімату, в тому числі привабливості для венчурних інвесторів.



РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Загальні підходи до вдосконалення системи венчурного фінансування в Україні

венчурний фінансування капітал інвестування

Механізми та інструменти венчурного інвестування, що складають його основу в Україні потребують суттєвого корегування з метою забезпечення більш ефективного механізму формування та функціонування венчурного капіталу. За цих обставин особливої актуальності набуває обґрунтування цілісної концепції формування та функціонування венчурного капіталу, заснованої на об'єднанні зусиль усіх інституційних структур, зокрема виробництва, бізнесу, науки, держави, фінансових інститутів, суспільства та створення необхідних умов для формування венчурного капіталу, й забезпечення його руху від інвесторів до інноваторів з метою фінансового забезпечення високо ризикових проектів, пов'язаних з виробництвом та комерціалізацією інноваційних продуктів та технологій.

Під концепцією функціонування ринку венчурного капіталу розуміємо сукупність інституціональних структур та підсистем, необхідних умов, які визначаються їх взаємодією, спрямованих на забезпечення формування венчурного капіталу та його рух від інвестора до інноватора з метою фінансового забезпечення високо ризикових проектів, пов'язаних з виробництвом та комерціалізацією інноваційних продуктів та технологій .

У даній концепції природа венчурного капіталу розкривається через його функціональний механізм та характерні риси, які були розглянуті під час теоретичного дослідження. Концепція базується на сукупності інституціональних структур, на побудові методології венчурного фінансування високо ризикових проектів, що на основі удосконалення управління венчурною діяльністю забезпечить активізацію інноваційних процесів у національній економіці України.

У межах концепції обґрунтовано, що для формування та функціонування венчурного фінансування необхідно забезпечити певні умови:

- державна підтримка венчурного бізнесу;

- макроекономічна стабільність та економічний розвиток;

- потужний науково-технічний потенціал;

- попит на виробничі інновації;

- належний рівень соціальної сфери;

- розвинута фінансова система та фондовий ринок.

Дослідження закономірностей формування та функціонування венчурного капіталу свідчать про необхідність розвитку інфраструктури венчурного капіталу, до якої мають увійти інституційні структури та забезпечуючи підсистеми. У межах наведеної концепції визначено інституційні структури, їх роль і функції та підсистеми, від рівня та участі яких залежать можливості механізмів формування та функціонування ринку венчурного капіталу. Серед них виділено наступні:

- виробничу структуру, яка зумовлює як попит, так і пропозицію інновацій;

- фінансову, яка виконує функцію акумулювання капіталів та фінансового забезпечення;

- технологічну, вона зумовлює організацію технологічних процесів та їх ресурсне забезпечення;

- інформаційну, яка має забезпечувати учасників інвестиційно-інноваційних процесів належною інформацією у необхідній кількості;

- освітню, завданням якої є кадрове та наукове забезпечення інвестиційно-інноваційних процесів;

- нормативну, яка виступає гарантом правового забезпечення й регулювання інвестиційно-інноваційних процесів.

У концепції формування та функціонування венчурного капіталу визначено місце і роль венчурних фондів, венчурних компаній.

Як було розглянуто у теоретичному розділі, інвестування інноваційних проектів може здійснюватися прямо через венчурні фонди або через потрапляння капіталів венчурних фондів до венчурних компаній, які розподіляють венчурні інвестиції серед інноваційних компаній чи проектів.

Під час обґрунтування концепції формування та функціонування венчурного капіталу доведено, що перевагами ефективного венчурного інвестування стануть позитивні зрушення на усіх рівнях: мікрорівні, макрорівні, мезорівні та мегарівні.

Для підприємств розвиток ринку венчурного капіталу дасть можливість підвищити рівень використання технологічних знань, сприятиме збільшенню фінансових ресурсів для здійснення розробок інноваційних продуктів і технологій та їх запровадження, що у цілому дасть можливість підвищити якість продукції, довести її до рівнів світових стандартів, зробити її більш конкурентоспроможною як на вітчизняному, так на світовому ринку, що у цілому забезпечить підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства та ефективності його діяльності.

Проаналізуємо детальніше умови функціонування та перспективи розвитку венчурного капіталу в Україні (Таблиця 2) [1].

Таблиця 1 - Умови функціонування та перспективи розвитку ринку венчурного капіталу в Україні

Перешкоди	Загрози	Можливості за умов подолання перешкод
Відсутність програми та моделі інноваційного розвитку економіки України	Макроекономічна нестабільність	Пріоритетність інноваційно-інвестиційного розвитку України
Недостатня підтримка розвитку малих і середніх інноваційних підприємств, слабка розвиненість інноваційної інфраструктури	Зниження активності інноваційної діяльності	Високий попит на інвестиції та тенденція до його збільшення
Відсутність належного інформаційного забезпечення щодо розвитку ринку венчурного капіталу	Низький рівень розвитку фондового ринку, дефіцит інвестиційних ресурсів	Активізація інвестиційної діяльності, вкладань у цінні папери
Зовнішньоекономічна політика, зокрема імпортоорієнтованість економіки, експорт переважно сировини та низько технологічної продукції	Недорозвиненість фінансової системи	Розвиток потужного інноваційного потенціалу економіки України
Недосконалість законодавчої бази	Низька правова захищеність інвесторів	Удосконалення законодавчої бази з урахуванням зарубіжного досвіду функціонування і розвитку венчурного інвестування
Неможливість залучати кошти фізичних осіб	Обмеження джерел формування фондів венчурного капіталу, неможливість збільшення його обсягів	Додаткові можливості залучення до науково-технічної сфери приватного капіталу, обсяг якого здатний перевищувати державні інвестиції
Початкова стадія ринку вільного приватного капіталу	Низька ефективність використання	Можливості залучення до науково-технічної сфери приватного капіталу,
Високий рівень ризикованості інноваційних проектів	Не задовольняє інвесторів вільного приватного капіталу	Отримання надприбутків з ефективних проектів
Відсутність ефективної взаємодії між державою, наукою і бізнесом	Недостатні обсяги фінансування інноваційної діяльності та відсутність належних умов її розвитку	Прискорення науково-технічного прогресу, активізації інноваційної діяльності, що у сукупності сприятиме економічному зростанню
Несприятливий інвестиційний клімат	Обмеженість фінансових ресурсів та недостатність обсягів венчурного фінансування

Подобные документы

• Особливості венчурного фінансування промислових підприємств України

  Економічна сутність, зміст та організаційні форми венчурного фінансування, його аналіз і оцінка для промислових підприємств України. Зарубіжний досвід застосування венчурного капіталу у фінансуванні інноваційних підприємств, перспективи застосування.
  
  контрольная работа [119,5 K], добавлен 17.12.2015
  

• Венчурне інвестування в системі фінансування інноваційної діяльності в сфері охорони здоров’я

  Використання венчурного капіталу як додаткового джерела фінансування інноваційної діяльності. Комплекс заходів щодо створення сприятливого інвестиційного клімату при здійсненні процедури венчурного інвестування інновацій у сфері охорони здоров’я України.
  
  статья [2,5 M], добавлен 24.11.2010
  

• Венчурне підприємство. Зарубіжний досвід та шляхи розвитку в Україні

  Венчурне (ризикове) підприємництво: внутрішній та зовнішній венчур. Отримання венчурних інвестицій для розвитку передових досягнень науки і техніки. Специфічні риси венчурного інвестування. Основні етапи інфраструктурного розвитку венчурного бізнесу.
  
  реферат [76,2 K], добавлен 31.08.2009
  

• Формування сучасної інноваційної інфраструктури для розвитку стартапів в Україні

  Формування інноваційних інфраструктур для розвитку ринку венчурного капіталу та екосистеми стартапів в Україні. Основні джерела венчурного фінансування та мотиви для вкладення коштів приватного капіталу. Створення платформи краудфандінгової інкубації.
  
  статья [21,5 K], добавлен 24.04.2018
  

• Капітал підприємства та його економічна сутність на прикладі ПАТ "Новоград-волинського хлібозаводу"

  Теоретичні основи формування та розвитку капіталу підприємства в економічній системі держави. Основні джерела і порядок фінансування капітальних вкладень. Показники фінансово-економічної діяльності підприємства. Формування напрямів розвитку капіталу.
  
  курсовая работа [2,3 M], добавлен 05.11.2011
  

• Проблеми венчурного фінансування інноваційної діяльності в Україні

  Забезпечення розвитку малої інноваційної компанії як основне призначення венчуру. Вивчення особливостей механізму венчурного фінансування та виявлення основних проблем розвитку венчурного бізнесу в Україні. Функції і принципи діяльності венчурних фірм.
  
  статья [103,3 K], добавлен 31.01.2011
  

• Особливості фінансування інноваційної діяльності

  Поняття інноваційної діяльності в економічній літературі. Пошуки джерел і форм інвестування, які мають забезпечити баланс між інноваційними витратами та фінансовими можливостями. Венчурний бізнес. Система фінансування інноваційної діяльності в Україні.
  
  реферат [935,6 K], добавлен 19.03.2012
  

• Власний капітал підприємства та джерела його фінансування

  Сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства. Загальна характеристика виробничо-господарської господарської діяльності ПАТ "Миронівський хлібопродукт". Оцінка показників ефективності використання власного капіталу підприємства.
  
  курсовая работа [483,2 K], добавлен 22.06.2015
  

• Управління джерелами фінансування підприємств

  Сутність джерел фінансування підприємства, позичковий капітал як один з джерел фінансування. Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу. Проведення оцінки ефективності управління капіталом підприємства на прикладі ТОВ "Прометей".
  
  курсовая работа [68,9 K], добавлен 03.08.2010
  

• Аналіз структури джерел коштів та єфективності їх використання

  Інформаційна база здійснення аналізу джерел фінансування капіталу підприємства. Аналіз вартості капіталу та оцінка ефективності управління структурою капіталу на основі ефекту фінансового важеля. Оцінка структури джерел фінансових ресурсів ТОВ "Віват".
  
  курсовая работа [94,8 K], добавлен 01.12.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам