Основні напрямки розробки фінансової стратегії на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра економіки підприємства

РЕФЕРАТ

Основні напрямки розробки фінансової стратегії на підприємстві

Виконала: Зайцева А.Д.

студентка V курсу групи ЕКпС-52с

Перевірив: ас. Шевельов Б.І.

Львів - 2013



План

Вступ

1. Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства

2. Основні напрями формування фінансової стратегії підприємства

3. Методи та механізми фінансової стратегії діяльності підприємства

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення,є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійність підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.

Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства.

Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин,розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів,їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів,формування та розподіл прибутку,грошові розрахунки та інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер зовнішніх та внутрішніх факторів,фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам,які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливостей диверсифікації діяльності підприємства.



1. Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності. За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.

Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення.

Завданнями фінансової стратегії є:

· визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

· визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

· фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

· вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

· розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Розробка стратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. це етап аналізу.

Він включає :сукупність маркетингових досліджень - виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування, аналіз пробних продаж, визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічного розвитку.

Ефективність фінансової стратегії досягається за:

· відповідності розробленої фінансової стратегії загальній стратегії підприємства - ступеню узгодженості цілей, напрямків і етапів реалізації цих стратегій;

· узгодженості фінансової стратегії підприємства з прогнозованими змінами у зовнішньому підприємницькому середовищі;

· реалізації розробленої підприємством фінансової стратегії щодо формування власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів тощо.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

· формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

· виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

· відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

· визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

2. Основні етапи формування фінансової стратегії підприємства

Процес формування фінансової стратегії підприємства включає наступні основні етапи:

· визначення періоду реалізації стратегії;

· аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;

· формування стратегічної мети фінансової діяльності;

· розроблення фінансової політики підприємства;

· розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії;

· оцінка розробленої фінансової стратегії.

Важливим моментом при розробленні фінансової стратегії підприємства є визначення періоду її реалізації. Тривалість цього періоду залежить в першу чергу від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства. Крім того, на нього діють такі фактори: динаміка макроекономічних процесів, зміни, що відбуваються на фінансовому ринку, галузева приналежність і специфіка виробничої діяльності підприємства.

В процесі формування фінансової стратегії велика увага приділяється аналізу факторів зовнішнього середовища, вивченню економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства та врахуванню факторів ризику.

Формування стратегічної мети фінансової діяльності підприємства є наступним етапом стратегічного планування, головним завданням якого є максимізація ринкової вартості підприємства. Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках - нормативах.

До таких нормативів відносяться:

· середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються із внутрішніх джерел;

· мінімальна частка власного капіталу;

· коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

· співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.

На базі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямами фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна.

Фінансова політика підприємства - це сукупність методів фінансового менеджменту, яка здійснюється в короткостроковому періоді і враховує фактори, які діють у цей час.

Підприємство формує фінансову політику під впливом трьох груп факторів:

І група - фактори мікроекономічного характеру;

ІІ група - фактори макроекономічного характеру;

ІІІ група - специфічні фінансові фактори.

До першої групи відносяться: споживчий попит на продукцію (товари, послуги), які реалізовує підприємство та товарна пропозиція; рівень цін на товари; конкурентне середовище підприємства; ринкова частка підприємства та його конкурентоспроможність.

До другої групи відносяться: податкова політика; оплата праці; регулювання доходів та цін; кредитно-грошова політика; кон'юнктура ринків ресурсів та капіталів.

До третьої групи відносяться: фактори часу, інфляція, ризики. Врахування факторів ризику має важливе значення для формування фінансової стратегії. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

В результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються “центри відповідальності”, визначаються права, зобов'язання і заходи відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства.

Заключним етапом розроблення фінансової стратегії підприємства є оцінка її ефективності. Така оцінка може бути основана на прогнозованих розрахунках різних фінансових показників, а також на основі прогнозу динаміки не фінансових результатів реалізації розробленої стратегії, таких як зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів тощо.

Вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків фінансової діяльності підприємства, що здійснюється в процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу база для розроблення оперативних фінансових планів формується саме на стадії поточного фінансового планування.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу.

На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

· прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);

· прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

· прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Прогнозний звіт про фінансові результати показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.

Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.

Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Баланс підприємства - це зведена таблиця, що в ній відображено джерела капіталу (пасив) і його розміщення (актив). Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких джерел (пасивів) передбачається створення активів.

Структура балансу, що прогнозується (як правило, на плановий трирічний період) відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства, оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на останню дату.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації. фінансовий стратегія економічний показник

В умовах ринкових відносин,самостійності,відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану,орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих суб'єктів.

Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії. Фінансова стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона зачіпає питання теорії та практики формування фінансів,їх планування,вирішує задачі,які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання. Теорія фінансової стратегії досліджує об'єктивні закономірності ринкових умов господарювання,розробляє способи і форми виживання в нових умовах,підготовки та ведення фінансових операцій.

Фінансова стратегія підприємства включає в себе:

· аналіз фінансового стану;

· оптимізацію основних та оборотних засобів;

· розподіл прибутку.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю

забезпечує :

· формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

· виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

· відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

· визначення головної загрози з боку конкурентів,

· правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами;

· створення та підготовка стратегічних резервів;

· ранжування та поетапне досягнення цілей.

Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при рівновазі теорії і практики фінансової стратегії,при спів паданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливостям через жорстку централізовану фінансову стратегію.

Завданнями фінансової стратегії є:

· визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

· визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання,бюджетом,банками,тощо.

· фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;

· вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конкурентів,розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

· розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

3. Методи та механізми фінансової стратегії

Процеси трансформації економічної системи зумовлюють складність її поведінки,а з цього - невизначеність значень характеристик майбутнього стану ринкового середовища для окремого підприємства. В цих умовах підприємства всіх форм власності можуть забезпечити перспективу свого існування тільки на основі стратегічного планування,одним з важливих компонентів якого являються процеси формування і реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства.

Оскільки фінансова стратегія підприємства зачіпає всі аспекти його фінансової діяльності,можна стверджувати,що елементи механізму фінансового менеджменту повинні нести в собі механізми і інструменти формування і реалізації фінансової стратегії.

В основу структури системи стратегічного управління фінансами підприємства може бути положено класифікатор основних елементів механізму фінансового менеджменту формування і реалізації фінансової стратегії підприємства буде включати слідуючи складникові :

· механізми внутрішнього регулювання окремих аспектів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства;

· ринковий механізм регулювання діяльності по розробці і реалізації фінансової стратегії;

· механізми державного правового і нормативного регулювання фінансової діяльності підприємства.

Метод беззбитковості - метод аналізу точки розриву. Дозволяє визначити обсяги виробництва і продажу, які задовільняють умовам беззбитковості,отримувати інформацію для рішення о цільових розмірах прибутку, забезпечувати гнучкість довгострокових фінансових планів за рахунок можливостей варіації різноманітних видів витрат, цін, обсягів продажу.

Серед механізмів внутрішнього регулювання окремих аспектів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства представляє інтерес метод управління видатками, який базується на узгодженій діяльності структурних підрозділів підприємства.

В основі цього методу лежать три принципи:

· напівфабрикатний метод обліку витрат,

· системоскладаюча діяльність головного економічного управління підприємством,

· використання мотиваційних установок окремих виробництв, які виділені в самостійні центри відповідальності.

Даний метод ефективно використовується для вже сталої номенклатури підприємства і може розповсюджуватися на управління видатками по крупним контрактам. Кожен центр відповідальності може приймати участь в одному або кількох контрактах (проектах) підприємства.

Механізми адаптації планів підприємства до зовнішніх умов доцільно будувати на основі ситуаційних планів. Традиційно ситуаційні плани розглядались як методичний прийом забезпечення гнучкості загально корпоративної стратегії. Ситуаційний план являється в деякому сенсі антиподом стратегічного плану. В ситуаційному плані передбачається, що ті чи інші передбачення, прогнози в стратегічному плані не враховуються.

Ситуаційний план може бути ефективно використовуватися як механізм підтримки реалізації фінансової стратегії. Виходячи з цього ситуаційний план повинен визначити ті можливі або необхідні зміни,які повинні бути здійснені по відношенню к загальній стратегії, цілям і фінансовим показникам підприємства.

Розгляне деякі механізми формування та реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства, створені і використані в умовах трансформування економіки.

Механізм фінансової підтримки стратегії диверсифікації

В сучасних умовах трансформування економіки України однією з на більш ефективнішою стратегією не реалізації розвитку для великих підприємств являється стратегія диверсифікації. Суть цієї стратегії полягає в тому,що діяльність різноманітних підрозділів підприємства зорганізується в різних галузях. При цьому підсилюються конкурентні позиції підприємства в галузях,де має місце успіх,розширення сфери функціонування підприємства.

Входження підприємства в нову галузь пов'язане з необхідністю витрат, до складу яких входять:

· інвестиції в виробничі підприємства,

· додаткові інвестиції, пов'язані з подоланням вхідних бар'єрів,

· вартість опору інших фірм, які вже знаходяться в галузі.

В даному випадку фактор “видатки освоювання ринку” може приймати значення детермінанта, таким чином, для реалізації стратегії ї стратегії диверсифікації потрібен механізм, який дозволить надати детермінанту таку динаміку, при якій він попаде в межі порогу прийнятності.

Цей механізм базується на ідеї переміщення ресурсів по складаючийся ринковій ситуації для підтримки нових ідей та розробки нових товарів.

Склад механізму представляє собою багатокрокову процедуру :

За базис формування потоку внутрішніх інвестицій підприємство вибирає один або два контракти по основній продукції.

Нововведення ранжується по ступеню ліквідації продукції, що виробляється на їхній основ.

В плани включають інноваційний процес, пов'язаний з нововведеннями, які мають найбільший ранг.

Організовується система управлінського обліку для N1, по методу диференційного обліку.

Використання диференційного обліку знижує видатки по нововведенню N1, і дозволяє здійснити стратегію цінового проникнення при русі продукції, пов'язаної з цим нововведенням.

Схема бюджетування N1і динаміка фінансових потоків по нововведенню представляються у вигляді бізнес-плану.

Наявність у підприємства вільних потужностей позволяє створити умови для запуску механізмів інтенсивного капіталостворення.

Отримуючий вільний прибуток від реалізації продукту по нововведенню N1 використовується при формуванні інноваційного фонду для запуску інноваційного процесу по нововведенню N2.

При накопиченні засобів для покриття видаткової компоненти для нововведення N2 запускається процес по цьому нововведенню.

По мірі виходу кожного нововведення Ni в фазу зрілості вимикається механізм інтенсивного капіталостворення,а також здійснюється перехід до обліку повних видатків по центрам відповідальності.

Віртуальна фінансово-промислова група. Діяльність підприємств, прагнучих по контрактам з закордонними фірмами і виробляючих високотехнологічну продукцію, характеризується рядом особливостей:

· виробляє продукція відноситься до класу складних технічних систем. Це обов'язково призвeде до необхідності залучення в виробничий процес підприємств-суміжників для виробництві в окремих деталей і вузлів;

· відсутність оборотних засобів практично у всіх підприємств України,призводе до практично некерованому росту загально виробничого і фінансового риску діяльності базового підприємства;

· конкуренція на світовому ринку зачіпає і фінансову стратегію підприємства.

Так на тендерах по заключенні договорів на складну технічну продукцію західні конкуренти переносять боротьбу в область фінансової стратегії,тобто вони пропонують лізингову форму поставки продукції. В той же час вітчизняні підприємства не зможуть дозволити собі такої форми фінансування робіт.

Таким чином з'являються загальні напрямки подолання існуючих проблем:

· прискорити рух фінансових ресурсів від базового підприємства до підприємств-суміжників;

· притримати надходжувальні до підприємствам-суміжникам грошові засоби в їх виробничому циклі;

· концентрувати в межах одного банку необхідні обсяги грошових засобів,

за допомогою яких можливо буде задовольнити необхідність базового підприємства в поповненні оборотних засобів за рахунок кредитних а в поповненні оборотних засобів за рахунок кредитних ресурсів.

Подолати існуючі проблеми дозволяє використання цього механізму, який реалізує максимально замкнуту систему руху фінансових ресурсів по визначеному контракту. Такий механізм будується, як “віртуальна фінансово-промислова група”, яка формується при співдії з Національним банком України. Ініціатором і організатором процесу створення цього механізму виступає базове підприємство.

Для підприємств-контрагентів(перший переділ) базового підприємства відкривають рахунки в банку базового підприємства з спеціальною відзнакою - це дозволяє розпоряджатися грошовими коштами,які поступають на рахунок тільки підприємству - власника рахунку. Даний рахунок виключає нецільове використання грошових засобів,так як кошти на ньому не підлягають до списання. Таким чином,і базове підприємство і його контрагенти становляться клієнтами одного банку .

Цей механізм дозволяє вирішити вище згадані проблеми,бо різко прискорюється швидкість проходження грошових засобів від базового підприємства до контрагентів;оскільки грошові засоби залишаються в межах одного банку,то він може акумулювати їх для кредитування базового підприємства,тощо.

Даний механізм реалізує ідею самоорганізації фінансових потоків. В якості базового елементу,який запускає цей процес є базове підприємство - здійснювач контракту,також важливо роль грає Національний банк України і Кабінет Міністрів,які легалізують своїми рішеннями подобні схеми взаємовідносин підприємств і банківських структур.



Висновки

В даній роботі йшлося про суть поняття “фінансова стратегія підприємства”. Важливим моментом при розробленні фінансової стратегії підприємства є визначення періоду її реалізації. Тривалість цього періоду залежить в першу чергу від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства.

Розглянуті основні етапи формування фінансової стратегії підприємства, методи та механізми фінансової стратегії.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності:

· податкова,

· цінова,

· амортизаційна,

· дивідендна,

· інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції,формуванню та розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства, тощо.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів,інфляційних коливань, фінансової кризи. В умовах ринку підприємства, організації, фірми зтикаються з різними фінансовими проблемами,тобто з цього з'являється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства,а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.



Список використаної літератури:

1. Ковалева A.M., Лапуста М.Г. Скамай Л.Г. Финансы фирмы: Учебник. -- М: ИНФРА-М. 2000. - С. 336.

2. О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, К.Я. Петрова - “Фінансова діяльність підприємства”, Київ, “Либідь”, 2002, ст. 81, 109, 125-174, 279, 308-318

3. П.Г. Клівець. Стратегія підприємства: Навч. Посіб. - Київ. - “Акакдемвидав”, - 2007

4. Гриньова В.М.. Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Знання-Прес. 2004. - С. 175

5. Мойсеєнко І.Є. Фінансове планування підприємств // Фінанси України. - 2000. - №9. - С.68

6. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і управління. -- К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 123 с.

7. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємства: Навч. посіб. - Київ: ЦУЛ, 2002. - С. 323.

8. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. -- М.: Финансы: ЮНИТ.И. 1998. - 639 с.

9. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Поддєрьогіна А.М. - К.: КНЕУ. - 2000. - С.329.

Размещено на Allbest.ru