Правовий статус іноземних інвесторів і гарантії забезпечення їх прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

19

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра комерційного права

Реферат

на тему:

«Правовий статус іноземних інвесторів і гарантії забезпечення їх прав»

Київ 2012

Законодавство України визначає широке коло іноземних інвесторів. Це - суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність на території України. До них належать: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавства України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у правоздатності та дієздатності; іноземні держави; міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими законодавством України. Зазначений перелік в основному відповідає колу учасників цивільних правовідносин, передбачених законодавством України. Однак законодавець вказує, що інвесторами можуть бути інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності. Громадян України не віднесено до іноземних інвесторів.

Правове положення іноземного інвестора тісно пов'язане з правовим режимом іноземних інвестицій. Залежно від закріплених у законодавстві підходів до врегулювання іноземних інвестицій буде визначатися правовий статус іноземного інвестора. У цьому контексті важливим видається з'ясування його змісту.

Правовий статус іноземних інвесторів визначається, насамперед, національним законодавством держави, на території якої здійснюється інвестиція. Але вплив на статус останнього мають міжнародні договори, зокрема, про взаємний захист інвестицій.

У науковій літературі нерідко ототожнюють правовий статус іноземного інвестора та створеної в результаті інвестиційної діяльності юридичної особи (наприклад, спільного підприємства). Якщо іноземний інвестор займається інвестиційною діяльністю шляхом створення юридичної особи, то, крім спеціального законодавства про іноземні інвестиції, застосовуватимуться нормативні акти, які регулюють підприємницьку діяльність. Це насамперед Закони України "Про підприємництво", "Про підприємства", "Про господарські товариства".

Незалежно від організаційної форми всі підприємства з іноземними інвестиціями можна поділити на два види:

1. Підприємства, які повністю належать іноземному інвестору.

2. Підприємства, у статутному фонді яких є частка іноземного інвестора.

Способи створення таких підприємств різні. Один із них - реєстрація в установленому порядку новоствореного підприємства, яке належить іноземному інвестору, або спільного підприємства. Другий - придбання іноземним інвестором частки статутного фонду у вже створеному підприємстві.

Необхідно розрізняти правовий статус юридичної особи з участю іноземних інвестицій та правовий статус іноземного інвестора. Правовий статус самого іноземного інвестора визначається лише інвестиційним законодавством. Створення юридичної особи або здійснення інвестицій в іншій формі є одним зі способів легалізації іноземного інвестора на території України. Підприємство, створене іноземним інвестором, є об'єктом інвестиційної діяльності. Юридична особа, незалежно від іноземного інвестора, має певні права та обов'язки, які виникають у процесі підприємницької діяльності.

Не можна погодитись з тим, що однією з характерних ознак правового статусу спільного підприємства є законодавче закріплення спеціального режиму захисту прав та інтересів іноземних інвесторів. Державно-правові гарантії захисту стосуються інвесторів та інвестицій, вкладених ними.

Іноземні інвестиції можуть бути здійсненні і в інших формах, крім створення підприємств з участю українських суб'єктів підприємницької діяльності, але на них також будуть поширюватися державно-правові гарантії захисту. Тому наявність державно-правових гарантій захисту іноземних інвестицій не можна вважати характерною ознакою правового статусу спільного підприємства.

Водночас важливим моментом є поширення на підприємства з іноземними інвестиціями чинного законодавства України. Тому для захисту прав підприємств з іноземними інвестиціями застосовуються також гарантії, передбачені національним законодавством. Відповідно правовий режим майна підприємств з іноземними інвестиціями, сфери діяльності регламентуються, крім законодавства про іноземні інвестиції, нормативною базою про підприємницьку діяльність, власність тощо. Отже, правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями відмінний від правового статусу іноземного інвестора-засновника.

В науковій літературі знаходимо визначення підприємств і як об'єкта, і як суб'єкта правових відносин. Українське законодавство не дає прямої відповіді на це питання, хоч у науковій літературі тенденція визначення підприємства як суб'єкта правових відносин переважає.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", пропонуючи визнання поняття іноземних інвестицій, зазначає, що останні вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Отже, учасниками інвестиційної діяльності виступають іноземні суб'єкти господарської діяльності. Це суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження за межами України.

Окремі види зовнішньоекономічної діяльності збігаються за змістом з інвестиційною діяльністю. Це, зокрема, стосується спільної підприємницької діяльності, що включає створення спільних підприємств. Тому категорію "суб'єкти господарської діяльності", згідно з відсилочною нормою п.1 ст.1 Закону "Про режим іноземного інвестування", можна трактувати як "інших іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності, що визнаються такими відповідно до законодавства України".

Місцем проживання громадянина-підприємця є зареєстроване в установленому порядку постійне або тимчасове його місце проживання.

Отже, в "Положенні про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності" "національність" юридичної особи визначається не за місцем її створення, а за місцем розміщення постійно діючого керівного органу. Але в п.4 зазначеного Положення підкреслюється, що іноземна юридична особа подає документ, який свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження, не уточнюючи самого критерію визначення місцезнаходження юридичної особи.

Правовий статус особи визначає система її суб'єктивних юридичних прав та юридичних обов'язків. Тому з'ясування правового статусу іноземних інвесторів в Україні було б неповним без аналізу їх прав та обов'язків, які визначені спеціальним законодавством. Це питання тісно пов'язане з правовим режимом іноземної інвестиції.

Отже, іноземні інвестори можуть реалізовувати надане їм право здійснювати інвестиції без особливого державного дозволу. Надане їм право вони можуть здійснювати, застосовуючи різні способи, більшість з яких названо у законодавстві. Це - часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами або придбання частки у діючих підприємствах; створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів; придбання самостійно або з участю українських юридичних чи фізичних осіб прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів на території України; придбання інших майнових прав.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" місить таке визначення господарської діяльності. Це будь-яка діяльність, у тому числі й підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Отже, поняття підприємницької діяльності значно вужче, ніж господарська. Інвестиційна діяльність безпосередньо пов'язується з підприємницькою діяльністю. В цьому контексті необхідно відмежувати здійснення окремих видів господарської діяльності іноземними суб'єктами в Україні від вкладення ними інвестицій.

Діяльність українських та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що мають місце як на території України, так і за її межами, є зовнішньоекономічною. Одним із видів зовнішньоекономічної діяльності є експорт та імпорт товарів, капіталів, товарообмінні операції та інша діяльність, яка базується на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Так під експортом товарів розуміють продаж товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності та їх вивезення через митний кордон України. Спеціальним законодавством передбачена можливість здійснення іноземних інвестицій у формі придбання прямо не забороненого законами України майна або в інших формах на підставі договорів (контрактів) з суб'єктами господарської діяльності України. У цьому прикладі визначення форм здійснення іноземних інвестицій збігається за змістом з одним із видів зовнішньоекономічної діяльності. Але ж правові засади здійснення іноземних інвестицій зовсім інші, ніж правове регулювання зовнішньоторговельних операцій. Наприклад, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті", валютні кошти, що перераховуються на територію України з метою їх внесення до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями, не підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку. Не підлягає обов'язковому продажу також сума виручки в іноземній валюті підприємств з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.

Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" вказує, що об'єктом зовнішньоторговельної операції є товар. Закон "Про режим іноземного інвестування", пропонуючи перелік форм здійснення інвестицій, називає "обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності", які згідно з зовнішньоторговельною практикою також можуть бути товаром. Тому придбання не забороненого законами України рухомого чи нерухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів не завжди можна розглядати як іноземні інвестиції. Перелічені об'єкти власності можна придбати в особисте користування шляхом укладання цивільно-правових договорів, наприклад, купівлі-продажу. На ці угоди не буде поширюватись законодавство про іноземні інвестиції.

З метою чіткої регламентації здійснення іноземних інвестицій необхідно визначити поняття інвестиційної діяльності та об'єкта інвестиційної діяльності. Наприклад, І. Бланк визначає інвестиційну діяльність як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави по реалізації інвестицій. До об'єктів інвестиційної діяльності названий автор відносить будь-яке майно, в тому числі й обігові фонди в усіх галузях економіки, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічну продукцію, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Бланк И. Инвестиционный менеджмент. - К., 1995.

В Угоді про співробітництво в галузі інвестиційної політики до інвестиційної діяльності віднесено новостворені та модернізовані основні фонди й обігові засоби в усіх галузях народного господарства, цінні папери, цільові вклади, науково-технічну продукцію, усі види майна, фінансові виключні права, які вкладаються інвесторами країн Співдружності в об'єкти господарської діяльності з метою одержання прибутку, передачі досвіду і знань, досягнення соціального ефекту. Інвестиційна діяльність разом з процесом вкладання коштів або інвестування включає також етап управління прибутковістю новоствореного капітального майна.

Інвестиційна діяльність включає реалізацію в передбачених законом формах іноземних інвестицій і управління ними з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Об'єкт інвестиційної діяльності - це конкретне матеріальне благо, в яке іноземна інвестиція вкладається з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Одним із видів інвестиційної діяльності є використання реінвестованих коштів. У зв'язку з цим важливого практичного і теоретичного значення набуває також питання визначення поняття об'єкта реінвестування.

Відповідно до законодавства України, об'єкт реінвестування не пов'язується безпосередньо з джерелами утворення в країні. Проте підкреслюється, що об'єктом реінвестування є прибуток іноземного інвестора або інші кошти, які одержані у валюті України або в іноземній валюті у зв'язку з іноземними інвестиціями. Враховуючи, щоб об'єкти інвестування перебувають на території України, то й прибуток одержується, як правило, на території України. Хоч не виключена можливість одержання такого прибутку, з джерел, які перебувають за межами країни. Але ч. 3 ст.2 Закону вказує, що реінвестуватися може валюта України в об'єкти первинного інвестування, а за умови сплати податку на прибуток - у будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до чинного законодавства. Щодо іноземної валюти така умова не ставиться. У зв'язку з цим важливого значення набуває з'ясування правової природи реінвестованих коштів. Основним є питання про правовий режим цих інвестицій, а саме - чи можна віднести до іноземних.

Аналізуючи основні моменти правового статусу іноземних інвесторів при здійсненні іноземних інвестицій у вигляді реінвестованих коштів, необхідно звернути увагу на наступне:

по-перше, реінвестовані цінності виступають, як правило, у вигляді коштів, одержаних в результаті первинної інвестиційної діяльності;

по-друге, має значення цільове призначення цих коштів;

вони повинні вкладатися в об'єкти інвестиційної діяльності;

по-третє, джерелом їх надходження є інвестиційна діяльність в межах країни, тобто за своїм походженням реінвестовані кошти не є іноземним капіталом, оскільки останній ввозиться в країну з іншої держави;

по-четверте, власником прибутку, одержаного в результаті первинного інвестування, є іноземний інвестор, але як реінвестовані повинні розглядатися не просто кошти, одержані іноземним інвестором у результаті інвестиційної діяльності, а частина (або весь) прибуток , який йому передано у власність та інвестовано знову відповідно до чинного законодавства. Адже, як правильно зазначає О. Дзера, лише з переходом прибутку (або його певної частини) безпосередньо до особи за конкретною правовою формою ця особа набуває на нього права власності. Дзера О. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., 2006. Отже у законодавстві можна сформулювати визначення поняття реінвестованих коштів. Це -прибуток, одержаний іноземним інвестором відповідно до закону або договору в результаті здійснення інвестицій та вкладений на території України в об'єкти інвестиційної діяльності.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" повинен був регулювати як вітчизняні, так і іноземні інвестиції. Після прийняття спеціальних актів законодавства, які регулюють здійснення іноземних інвестицій, положення названого Закону поширюють свою дію переважно на інвестиції, джерело надходження яких знаходиться в Україні. Реінвестовані кошти теж одержані в Україні. Але ця спільна ознака, характерна для вітчизняних та іноземних інвестицій, не може бути визначальною для застосування однакового правового режиму стосовно реінвестованих коштів іноземних інвесторів та вітчизняних інвестицій і встановлення однакового правового статусу вітчизняних та іноземних інвесторів.

Отже, основним критерієм віднесення особи до категорії іноземного інвестора є два моменти. По-перше, для фізичної особи-іноземця - постійне місце проживання, а для інших суб'єктів - місце знаходження за межами України. По-друге, повинна мати місце діяльність, пов'язана із реалізацією іноземних інвестицій у передбачених законом формах. Інакше кошти, майно, інші види інвестицій вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Здійснення іноземних інвестицій тісно пов'язано з підприємницькою діяльністю. Остання, згідно з Законом України "Про підприємництво", визначається як самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Отже, інвестиційна діяльність пов'язана з певним ризиком для іноземного інвестора. Тому обсяг іноземних інвестицій значною мірою залежить від ефективності правових гарантій, передбачених в національному законодавстві. Правові гарантії встановлені і в міжнародних договорах України, положення яких трансформовані в національне законодавство (зокрема, двосторонні договори про взаємний захист інвестицій). Правові гарантії захисту іноземних інвестицій в інвестиційному законодавстві поділяються на:

1) гарантії від зміни законодавства:

2) гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб;

3) компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

4) гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності:

5) гарантії переказу доходів, прибутків та інших сум у зв'язку з іноземними інвестиціями.

Під гарантією стабільності законодавства розуміють, що у разі погіршення умов інвестування до іноземних інвестицій буде застосовуватися законодавство, яке діяло на момент вкладення інвестицій.

Умови здійснення іноземних інвестицій залежать не лише від положень, установлених в нормативній базі про іноземні інвестиції. Норми, які регулюють порядок здійснення іноземних інвестицій, містяться в законодавстві про оподаткування, антимонопольному законодавстві, нормативній базі про підприємництво та ін. У Законі України "Про режим іноземного інвестування" йдеться не про умови захисту іноземних інвестицій, а про гарантії захисту іноземних інвестицій, які на вимогу іноземного інвестора повинні застосовуватись у разі зміни законодавства протягом десяти років з дня набуття таким законодавством чинності. У цьому випадку до іноземних інвестицій протягом 10 років з дня набуття чинності таким законодавством за вимогою іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, яке діяло на момент реєстрації інвестицій. В такому разі іноземний інвестор має право подати вимогу про збереження відповідного правового режиму, який діяв на момент реєстрації інвестицій.

Практика розгляду арбітражними судами України спорів за участю підприємств з іноземними інвестиціями з питань, пов'язаних з визнанням за ними прав, закріплених законодавством, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування", який нині втратив чинність, показує, що реально склалася ситуація, за якої певна група іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями фактично не могла здійснити захист своїх охороняємих законом інтересів. Мається на увазі невизнання державними органами ст. 31 Декрету "Про режим іноземного інвестування", яка гарантувала підприємствам з іноземними інвестиціями можливість застосувати нове законодавство, яке запроваджує обов'язкові регулярні внески до бюджету не раніше, ніж через п'ять років з моменту його введення. Дія цієї норми давала право підприємствам, які мають статус підприємств з іноземними інвестиціями, при запровадженні нових обов'язкових платежів до бюджету утримуватись від їх здійснення протягом п'яти років. Після перебігу вказаного терміну названі підприємства повинні були здійснювати такі платежі на загальних підставах.

Прикладом порушення прав підприємств з іноземними інвестиціями на відстрочку застосування законодавства, що запроваджує нові види податків, тобто регулярних внесків до бюджету (згідно з визначенням, даним в ст.2 Закону України "Про систему оподаткування"), може бути практика застосування ст.28 Закону України "Про бюджет України на 1994р. "митними органами та податковими інспекціями." Так, 31 травня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про застосування статті 28 Закону України "Про державний бюджет України на 1994 рік". Цією статтею було запроваджено механізм справляння непрямих податків з імпортних товарів з покладенням таких обов'язків на митні органи. Протягом 1994 р. ПДВ та акцизний збір з імпортних товарів, що ввозилися суб'єктами підприємницької діяльності з іноземними інвестиціями, стягувалися на загальних засадах. Це стало підставою звернення іноземних інвесторів за захистом своїх прав в арбітражні суди. Зокрема, арбітражний суд М.Києва розглянув позов підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АТ" до київської митниці та постановив, що рішення київської митниці про відмову звільнити вантаж з-під митного контролю з мотивів несплати ПДВ із митної вартості товарів та несплати акцизів (по товарах, за які сплачується ввізне мито) визнати такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Цим же рішенням зобов'язано митні органи здійснювати перепуск вантажів, які входять на адресу підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АТ", без сплати ПДВ і акцизів по товарах, за які сплачується ввізне мито, протягом всього пільгового періоду звільнення від сплати податків.

Ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язує наявність пільг для іноземних інвесторів з фактом реєстрації підприємств за участю іноземного капіталу до 1 січня 1995р.

Підприємства за участю іноземного капіталу, що були зареєстровані як суб'єкти 'господарської діяльності до набуття чинності названого Закону, тобто до 1 січня 1995 р., зберігають право на отримання пільг, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування", за умови внесення кваліфікаційної іноземної інвестиції протягом року з моменту реєстрації підприємства. Отже, іноземний інвестор, який виконав вимоги національного законодавства України щодо реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, в тому числі шляхом внесення кваліфікаційної частки статутного капіталу на момент реєстрації, має право на отримання додаткових пільг, якщо іноземна інвестиція була зареєстрована вже 1995 р., але не пізніше одного року з моменту реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Законодавець встановив строк дії гарантій від зміни законодавства. До іноземних інвестицій протягом десяти років з дня набуття чинності такого законодавства на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій. Щодо оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями застосовується спеціальне положення, відповідно до якого у разі, коли законодавчими актами України встановлюються нові види податків, які не були передбачені ними на момент прийняття Декрету "Про режим іноземного інвестування", існуючі підприємства з іноземними інвестиціями звільняються від них на п'ять років.

Наступним видом державно-правових гарантій є гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб. Серед примусових заходів законодавство розрізняє націоналізацію, реквізицію, конфіскацію. Під націоналізацією розуміють безоплатне або сплатне вилучення майна, яке належить іноземному інвестору, і передання його у власність держави.

Згідно з Конституцією України (ст.41) право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Законодавство України містить заборону націоналізації іноземних інвестицій. Необхідно підкреслити, що міжнародне право передбачає можливість суверенної держави націоналізувати іноземну власність, яка перебуває на території цієї держави. Зокрема, в Резолюції Ради Організації економічного співробітництва й розвитку по проекту конвенції "Про захист іноземної власності" (ст.3) підтверджується суверенне право держав на націоналізацію іноземної приватної власності, яка перебуває на її території. Заперечувати наявність такого права неможливо в даний час, бо це означало б втручання у внутрішні справи держави. Богатырев А. Инвестиционное право. - С. 194. Законодавчий орган може внести зміни в чинний акт законодавства або прийняти новий, який скасовує заборону націоналізації, оскільки це право кожної суверенної держави. У такому випадку діятиме правова гарантія щодо незастосування до іноземного інвестора протягом десяти років умов, які погіршують правовий режим іноземної інвестиції.

Законодавством України передбачено, що іноземна інвестиція може бути реквізована лише у випадках, прямо передбачених законом. До таких випадків віднесено здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Причому зазначена реквізиція може бути здійснена на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів. Таким чином, реквізиція іноземних інвестицій здійснюється: 1) лише у випадках, прямо передбачених законодавством; 2) при здійсненні рятівних заходів;

3) на засадах компенсації витрат і збитків іноземним інвесторам. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.3 гарантією від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб тісно пов'язана інша - компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам. Останні мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду й моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями.

Законодавство України підкреслює, що виплачувана компенсація іноземному інвестору має бути швидкою, адекватною, ефективною і визначеною на час фактичного здійснення рішення щодо відшкодування збитків. Таким чином, сума компенсації визначається розміром збитків, понесених іноземним інвестором. Під збитками в цивільному законодавстві розуміють витрати, які проведені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які б він одержав, якщо б зобов'язання було виконане боржником (ст.203 Цивільного кодексу).

Умовами виникнення відповідальності за заподіяну шкоду є: а) наявність збитків; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди: в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; г) вина.

У чинному законодавстві міститься положення, згідно з яким компенсація виплачується у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в іншій, прийнятній для іноземного інвестора валюті, відповідно до чинного валютного законодавства. Останнє регулює порядок надання ліцензій на вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України. Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, має бути адекватною понесеним витратам і збиткам, визначеною на час фактичного здійснення рішення щодо відшкодування збитків і виплачена в шестимісячний строк з дня здійснення реквізиції.

Сума компенсації має виплачуватися у валюті, в якій була здійснена інвестиція. У разі неможливості виплати компенсації у валюті, в якій була здійснена іноземна інвестиція, за бажанням інвестора компенсація виплачується в будь-якій іншій прийнятній для нього валюті. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за якими лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР). Компенсація збитків іноземним інвесторам здійснюється з державного бюджету України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародним договором України. Встановлено строк, протягом якого повинно бути здійснене повернення інвестиції, а саме - не пізніше шести місяців з дня припинення інвестиційної діяльності.

Умови здійснення конкретної іноземної інвестиції можуть визначатися, наприклад, змістом інвестиційного договору (контракту). Зокрема, при здійсненні іноземної інвестиції шляхом часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, такими документами є установчий договір і статут. У них серед інших умов передбачається порядок виходу учасника спільного підприємства й виплати йому частки статутного фонду. Виділ частки може здійснюватися в натурі або грошовій формі.

Серед гарантій у разі припинення інвестиційної діяльності передбачено право іноземного інвестора на доходи з інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародним договором України. З гарантією у разі припинення інвестиційної діяльності тісно пов'язана наступна - гарантія переказу доходів, прибутків та інших сум у зв'язку з іноземними інвестиціями. Іноземним інвесторам після сплати податків, 1 зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і без затримки переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Гарантується переказ доходів та інших сум у зв'язку з іноземними інвестиціями, одержаних в іноземній валюті.

Порядок переказу за кордон доходів, прибутків та інших коштів, одержаних у зв'язку з іноземними інвестиціями, визначається Національним банком України. Національним банком розроблено "Положення про порядок перерахування за кордон доходів, прибутку та інших коштів, одержаних іноземними інвесторами". Цим Положенням установлений механізм перерахування за кордон прибутку, одержаного іноземним інвестором від інвестиційної діяльності. Перерахування зазначених коштів здійснюється після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Кожний іноземний інвестор має право на відкриття в уповноваженому банку України одного рахунку в іноземній валюті. На рахунок іноземного інвестора в іноземній валюті розповсюджується режим регулювання, передбачений для рахунків, які відкриваються іноземним юридичним особам та громадянам. Валюта України, одержана іноземним інвестором від інвестиційної діяльності, зараховується на поточні рахунки типу "Л". На цей рахунок можуть поступати дивіденди, одержані від інвестицій у цінні папери, а також кошти від їх реалізації. Гроші цього рахунку за розпорядженням власника можуть використовуватися для:

- здійснення будь-яких платежів на території України, включаючи платежі на оплату об'єктів приватизації;

- придбання іноземної валюти відповідно до існуючого порядку для перерахування за кордон;

- купівлі товарно-матеріальних цінностей для їх вивезення за кордон з урахуванням вимог чинного законодавства. Третьяк С. Законодательство Украины об инвестиционной деятельности // Юридическая практика - 2011 - № 6-7.

Щодо гарантій захисту іноземних інвестицій становить інтерес здійснення останніх на підставі цивільно-правових угод з суб'єктами підприємницької діяльності України. При здійсненні інвестицій у такій формі іноземний інвестор є стороною зобов'язального правовідношення, змістом якого є взаємні права та обов'язки їх учасників. Звідси, при невиконанні своїх зобов'язань іноземний інвестор може нести передбачені договором або законом несприятливі майнові наслідки аж до розірвання угоди (інвестиційного контракту). У такому випадку на нього не повинні розповсюджуватися державно-правові гарантії щодо припинення інвестиційної діяльності.

Для забезпечення гарантій проти політичних ризиків та форс мажорних обставин, що перешкоджають приватним постачальникам матеріально-технічних ресурсів, торговельним компаніям та комерційним позикодавцям фінансувати розвиток сільськогосподарських підприємств (в т.ч. поповнення обігового капіталу та розвиток потужностей по зберіганню, транспортуванню та переробці сільськогосподарської продукції), Світовий банк запропонував проект щодо отримання кредитних ресурсів для створення фонду підтримки передекспортних гарантій. Крім цього, в Україні започаткували свою діяльність Фонд підтримки підприємств у нових незалежних країнах, інвестиційний капітал якого надано Конгресом США через Агентство США з міжнародного розвитку та Фонд "Нью Сенчурі Кепітал Партнере", який підтримується Корпорацією приватних інвестицій за кордоном. Розвиток співробітництва України з іноземними державами у сфері залучення іноземних інвестицій забезпечується також шляхом укладення двосторонніх угод про взаємний захист інвестицій. Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні. - К., 2010.

Висновки

У забезпеченні захисту іноземних інвестицій важлива роль відводиться місцевим органам влади. Так, з метою створення умов для ефективнішого використання економічного потенціалу Закарпаття у липні 1995 р. Президент України видав Указ "Про заходи сприяння економічному і соціальному розвитку Закарпатської області". Перспективи Закарпаття // Урядовий кур`єр. - 2012. - 18 січня. Документом, зокрема, передбачено, що обласна держадміністрація виступає гарантом прав суб'єктів інвестиційної діяльності й захисту прав інвесторів, у т.ч. іноземних.

Відповідно до Сеульської конвенції 1985 р. було створене Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (надалі Агентство). Завданням названої міжнародної організації є заохочення іноземних інвестицій шляхом надання іноземним приватним інвесторам додаткових гарантій. Агентство надає, зокрема, гарантії від некомерційних ризиків, включаючи націоналізацію інвестицій, а також гарантії переказу за кордон прибутків, отриманих у зв'язку з іноземними інвестиціями.

Захист інтересів іноземних інвесторів здійснюється шляхом укладення договору страхування між Агентством та іноземним інвестором. Незважаючи на те, що Агентство є міжнародною організацією, у відносинах з іноземним інвестором, приватною особою воно виступає як страхова компанія. Відповідно до укладеного контракту Агентство зобов'язується виплатити іноземному інвестору суму у разі настання одного з перелічених у контракті випадків, наприклад, при експропріації майна іноземного інвестора, військових діях тощо. Таким чином, удосконалення системи правових гарантій захисту іноземних інвестицій сприятиме створенню умов для імпорту капіталу і забезпечить підвищення рівня вітчизняної економіки.

іноземний інвестор правовий матеріальний

Список використаної літератури

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебное пособие. - М.: Финансы й статистика, 2005. - 288 с.

2. Бланк И. А. Управление активами. - К.: "Ника-Центр", 2007.

3. Градов А.П. Экономическая стратегия фирмы. - С.- П.: Специальная

литература, 2004.

4. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности - М.: Финансы и статистика, 2003 - 432 с.

5. Кравченко Н.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле.-

М., 2004.

6. Листовецкий В. О. Миронюк О. В.: Ефективність господарювання.: -Чернівці.: 2005.

Размещено на Allbest.ru