Фінанси суб'єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суть фінансів господарюючих суб'єктів

фінанси економічний доход видаток

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от земство, міська община тощо.

У XVIII столітті трактування поняття фінансів як державного господарства мало подальший розвиток. Державні утворення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а фінанси - формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами при виконанні покладених на них функцій. Форми та методи мобілізації коштів постійно змінювалися й удосконалювалися, що пов'язано з розвитком економіки держав.

Форми одержання коштів союзами публічного змісту були зумовлені, в свою чергу, формами господарства. При натуральному господарстві переважали податки у натуральній формі, при недостатньому рівні розвитку приватної власності держава задовольняла потреби експлуатацією своїх земель. Тоді, коли розшарування громадян у державі за розміром доходів було незначним, існувало переважно загальне майнове оподаткування з розвитком приватної власності, коли з'явилися великі господарські структури в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, виникли й різні форми мобілізації коштів у вигляді промислового, поземельного, домового податків.

У XIX столітті спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і саме розуміння фінансів. Від спрощеного поняття фінансів як державного господарства переходять до розуміння фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери їх функціонування і впливу. Це, зокрема, фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит й інші фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного та економічного життя в державі. Проблеми фінансів стають об'єктом постійних наукових досліджень.

Вчення про фінанси порівнюють із вченням про хліб насущний, про те, чому в одних його достатньо, а в інших нема, і в чому полягають найкращі способи добування хліба. Нині значення фінансів в історії й суспільному житті незаперечне за ними визначається як політична доля держави, так і економічні та соціальні умови певної країни. Основним фактором у розвитку фінансів завжди була потреба в коштах, що пояснювалося зміцненням держави та боротьбою за її існування. Однак сутність і форми задоволення потреб у коштах зумовлюються економічним розвитком країни, зростанням міст, становищем у промисловості й сільському господарстві. Способи ж мобілізації коштів і призначення витрат залежать від співвідношення сил різних суспільних груп, визначаються боротьбою їхніх інтересів .

Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту. Своїй досконалості й завершеності фінанси зобов'язані також появою та прогресом різних видів державних утворень. Тому є підстави стверджувати, що фінанси - це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави. Фінанси можуть успішно функціонувати, активно сприяти економічному та соціальному прогресу лише за активного втручання у ці процеси держави.

Найвищого розквіту фінанси досягай у XX столітті, коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Фінанси перетворилися на універсальний і надзвичайно активний елемент економічного життя, розвинулися методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл у державі з метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих та соціальних процесів.

Фінансам належить провідна роль в економічній системі. Це зумовлено тим, що їх функціонування визначає кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати діяльності.

Обов'язковою ознакою участі фінансів у економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, у здійсненні державою своїх функцій, задоволенні населенням своїх життєвих потреб не існували б і фінанси. Усі процеси економічного життя, де беруть участь фінанси, мають грошове вираження, тобто оцінку в грошовій формі. Економічне життя держави постійно вимагає створення грошових фондів для задоволення різноманітних потреб. Обсяг цих фондів кількісно та якісно характеризує масштаби діяльності й фінансові можливості країни, господарської структури, громадянина. Ці фонди, власне, і є фінансами.

Громадянин, який одержує доходи у формі оплати праці чи з інших джерел, має у своєму розпорядженні певну суму грошей, але вони не є фінансами. Фінансами ці гроші стануть тоді, коли їхній власник створить відповідний фонд і вкладе їх у цінні папери, надасть кредит фізичній особі або зробить щось інше, завдяки чому матиме певний дохід.

Фінанси за своїм економічним змістом дуже непроста, багатогранна складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому. У фінансовій теорії немає єдиної думки щодо визначення меж фінансів у економічній системі держави. Так, більшість економістів радянської доби звужено трактувала фінанси, надаючи їм роль знарядь розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту в процесі відтворення. Це зумовлено тим, що у теоретичному плані в комуністичному суспільстві фінанси як елемент економічної системи повинні були вимерти. На стадії будівництва комуністичного суспільства сфера функціонування фінансів має звужуватися разом зі звуженням товарно-грошових відносин, які повинні поступово відмирати. Слід зазначити, що за існування єдиної соціалістичної форми власності теоретично надто складно розкрити економічну суть фінансів, оскільки в межах єдиної державної власності вони справді виконують роль інструменту розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту Однак цим їх роль не обмежується .

Трактування фінансів як системи економічних, грошових чи навіть виробничих відносин і на сьогодні переважає в економічній і фінансовій теорії, що існує й розвивається в пострадянських країнах. Згідно з цими теоретичними положеннями спочатку існують економічні, виробничі, грошові відносини, створюється їхня структура, потім на неї накладається категорія фінансів або інша економічна категорія, з яких і виводиться їх економічна суть Однак економічні відносини - це наукова абстракція, яка не має чітких економічних характеристик, насамперед кількісних і якісних

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить широко, не обмежуючись конкретними чіткими рамками. Де існують товар і гроші, там є й фінанси. У наукових дослідженнях зарубіжних авторів фінанси постають як категорія економічною життя, що випливає з об'єктивних процесів у економіці й державному будівництві і є невід'ємною частиною ринкової економіки.

Отже, фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій. У кінцевому підсумку метою функціонування фінансів є досягнення високого рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина.

У практичному плані фінанси - це складова економічної системи будь-якої держави, використання якої дає змогу успішно реалізовувати кінцеву мету економічного та соціального розвитку. Історичний досвід переконує, що фінанси успішно можна використовувати як у тоталітарних системах для задоволення вузькокласових, партійних чи особистих інтересів, так і в демократичних системах для досягнення соціальної злагоди, забезпечення високоефективного виробництва і підвищення життєвого рівня громадян.

Свого найвищого розвитку й досконалості фінанси досягають в умовах ринкової економіки, фундаментальною основою якої є різні форми власності. При їх обмеженості фінанси не можуть виявити всіх своїх потенційних можливостей, оскільки їхнє функціонування жорстко обмежується відповідними державними законодавчими та нормативними актами.

З огляду на це щодо фінансів та інших економічних категорій слід вирізнити елементи об'єктивного та суб'єктивного змісту при їх функціонуванні. Як об'єктивне явище в економічному житті суспільства фінанси можуть успішно виконувати свою роль тільки за певних організаційних засад, тобто за наявності досконалої законодавчої бази та відповідних фінансових інститутів. Фінанси не тільки показник рівня економічного розвитку суспільства, а й важливий інструмент цього розвитку Залежним від пізнання економічної суті й ролі фінансів у державі є їхнє використання для досягнення поставленої мети.

Перехід до ринкової економіки характеризується різкою зміною впливу фінансів на процес відтворення Відбувається якісний і кількісний переходи на новий рівень використання фінансів в економічній системі держави.

Призначення фінансів - забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в країні. Це досягається завдяки організації різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємницьких структур і кожного громадянина Фонди фінансових ресурсів, що обслуговують економічні процеси, різняться методами створення, напрямками використання, інтересами суб'єктів економічної діяльності, методами виробничої й суспільної інтеграції та кінцевими цілями відповідного виду діяльності .

З розвитком держави фінансові відносини вдосконалювались і ускладнювались, збагачувалися новими формами прояву і вже не уособлювалися лише у податках. Формувалися державні скарбниці, з'явилися окремі рахунки коштів, фонди грошових коштів цільового призначення, бюджети, державні цінні папери, державний кредит та ін.

Але, не зважаючи на різноманітність конкретних форм прояву фінансових відносин, на поверхні економічних явищ вони завжди асоціюються із рухом грошових коштів. Проте, фінанси - це не гроші, а відносини:

1) суспільні - тобто вони мають місце в суспільстві;

2) економічні - пов'язані з процесом відтворення;

3) розподільчі - виникають переважно на стадії розподілу;

4) фондоутворюючі - супроводжуються утворенням і витрачанням фондів грошових коштів .

Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Вони мають як видиму, так і приховану форму прояву. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин. Ці потоки - їх характер і форми, спрямованість і обсяги - виступають предметом практичної фінансової діяльності. Прихована сторона фінансів пов'язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме - рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Ці відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки.

Фінанси - сукупність економічних відносин, пов'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту, а в певних умовах і національного багатства.

Функціонування фінансів пов'язано з такими поняттями як фінансові відносини, фінансова діяльність, гроші (рис 1.1).



Рис. 1.1. Організаційні засади функціонування фінансів.

Вихідні фінансові категорії - доходи і видатки. Доходи одного з суб'єктів завжди є видатками іншого.

Характерні ознаки фінансів:

обмінно-розподільний характер;

рух вартості від одного суб'єкта до іншого;

грошова форма відносин;

формування доходів і здійснення видатків;

еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподілу .

Основними у фінансах є відносини розподілу і перерозподілу. Відносини обміну в прямій формі складаються між юридичними і фізичними особами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг. Разом з тим у відносинах розподілу можна помітити елементи обміну, а у відносинах обміну - ознаки розподілу. Наприклад, податки можна розглядати і як метод перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, і як плату суспільства державі за виконання нею установлених функцій і надання відповідних послуг: скільки заплатили, стільки й отримали. У будь-яких відносинах обміну можливі елементи перерозподілу доходів, оскільки ціни, як правило, відхиляються від реальної вартості товарів та послуг. Слід пам'ятати, що в чистому вигляді обмін та розподіл і перерозподіл - це тільки наукові абстракції. У реальному житті все набагато складніше і провести чітке розмежування відносин досить важко, по-перше, і навряд чи доцільно, по-друге.

Фінанси є життєво важливою системою в економіці та суспільстві в цілому. Налагоджені фінансові відносини виступають запорукою нормальної життєдіяльності.

Роль фінансів:

забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність відтворення виробництва;

здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

впливають на інтереси суб'єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

забезпечують всеохоплюючий контроль між суб'єктами обмінно-розподільних відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Незважаючи на те, що існування фінансів безпосередньо пов'язане з існуванням грошей, причиною, що зумовила виникнення та існування їх, є не гроші, а потреби суб'єктів економіки (домогосподарств, підприємницького сектору та держави) у ресурсах, які б забезпечували їхню життєдіяльність.

Наявність різних потреб у суб'єктів ринкового господарства зумовлює виникнення різних видів фінансових зв'язків (рис. 1.2).



Рис. 1.2. Структура фінансів.

До приватних фінансів подекуди відносять фінанси населення (домогосподарств, сім'ї). Це пов'язано з проблемою вивчення структури надходжень і витрат сімейного бюджету. Такий підхід потребує пояснення.

Фінанси домогосподарства - грошові відносини щодо формування та використання громадянами (членами сім'ї), які разом проживають і ведуть домашнє господарство, спільного грошового фонду, який називають сімейним бюджетом. Проблема фінансів домогосподарства теоретично осмислюється вітчизняною наукою і потребує подальшого розвитку. Сьогодні нам важливо зрозуміти, що купівля-продаж товарів домогосподарствами - явище обміну. Формування спільних грошових фондів та використання їх - сфера розподільчих (перерозподільчих відносин), яка і утворює фінанси.

Фінанси підприємств, установ та організацій - система відносин між юридичними особами, між юридичними особами і державою, між юридичними і фізичними особами з приводу формування та використання певних грошових фондів (фінансових ресурсів). На цьому рівні формується переважна частка фінансових ресурсів країни.

Фінанси громадських об'єднань - система відносин між:

громадськими об'єднаннями та їхніми членами;

щодо сплати членських внесків, отримання різних виплат, надання пільг;

за напрямами використання грошових фондів об'єднання;

громадськими об'єднаннями і підприємствами, організаціями й установами (добровільні внески, пожертвування тощо);

між різними рівнями громадських об'єднань;

між громадськими об'єднаннями і підвідомчими господарськими об'єднаннями .

Державні фінанси - особлива сфера розподільчих відносин, пов'язана з первинним і вторинним розподілом та використанням ВВП з метою утворення фонду грошових засобів, необхідного для здійснення державою покладених на неї функцій.

Такі грошові засоби набувають форм:

державного бюджету;

регіональних бюджетів;

місцевих бюджетів;

спеціальних фондів;

фінансів державних підприємств. Риси фінансів:

набирають грошової (ненатуральної) форми;

носять розподільчий (нееквівалентний) характер, на відміну від обміну, якому властива еквівалентність;

розподіл ВВП і НД здійснюється через реальні грошові фонди (на відміну від цінового розподілу);

акумулюють і використовують фінансові засоби на безоплатній основі.

Ознаки фінансових ресурсів (засобів):

виражають відносини власності;

перебувають у постійному русі;

мають особливі джерела формування;

відрізняються за напрямами використання;

мають специфічний склад учасників формування, розподілу та використання .

Отже, у сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу.

Отже, фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб'єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у спільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб'єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім'ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві.

Термін фінанси в широкому значенні - це грошові кошти, грошові обороти. Фінанси виникли в період формування державності і становлення товарно-грошових відносин. Вперше цей термін почав використовуватись в XIII-XV ст. в Італії, де міста Флоренція, Венеція, Греція перетворились на провідні торгові центри. В умовах натурального господарства переважна частина доходів держави мала натуральний характер. В цей період фінанси зводились до формування доходів держави і державних видатків. Розвиток міст, ремесел, торгівлі привів до поширення грошових відносин. Державні фінанси все більше приймають грошові форми. В свою чергу, це спонукало прискорення первісного нагромадження капіталу.

Перехід України від командної до ринкової економіки супроводжується суттєвими змінами в структурі фінансової системи. Здійснюється повернення до системи, яка була сформована для забезпечення потреб ринкової економіки. Така система була зруйнована в ході соціалістичних перетворень в колишньому СРСР. Задача розбудови фінансів в Україні в сьогоднішні дні - одна із складових задач перехідного періоду. Від її вирішення залежить поступ України до ринкових відносин.

Фінанси - це діяльність суб'єктів пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач. До суб'єктів фінансових відносин відносяться державні органи управління, підприємства і установи, громадяни і групи громадян, іноземні інвестори, міжнародні фінансові організації та ін. Цілі, які ставлять перед собою ті або інші суб'єкти, залежать від сфери їх діяльності, організаційних форм, розвитку відносин з іншими суб'єктами та багатьох інших факторів.

Фінанси - сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів. Та такий підхід залишає осторонь деякі важливі моменти. Перш за все те, що в процесі проведення тієї чи іншої діяльності виникає проблема залучення фінансових ресурсів. Таке залучення не є пасивним процесом, а вимагає активної, цілеспрямованої діяльності. З іншого боку, фінанси відносяться до категорії не тільки розподільчої. Це одна із сторін будь-якої діяльності, яка проводиться постійно. Так, господарський розвиток підприємства передбачає проведення операцій із залучення і використання грошових коштів, емісії цінних паперів, обслуговування позик та ін.

Важливим є і те, що проведення господарських операцій здійснюється з урахуванням фінансових важелів. В умовах ринкової економіки фінансова діяльність є визначальним фактором започаткування і розвитку підприємницької діяльності. Тому фінанси є присутніми в будь-якому господарському процесі з самого його запровадження до одержання і використання фінансових ресурсів. Фінанси не зводяться до розподілу ресурсів. Це особливий вид діяльності, безпосередньо пов'язаний з підприємництвом, що здійснюється в будь-якій галузі.

Предметом фінансів є діяльність суб'єктів, що пов'язана з проведенням мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів задля реалізації певної мети. Кожен з цих напрямів передбачає проведення певних операцій та використання визначених важелів. Вивчення організаційних засад виконання таких операцій та використання можливих важелів при проведенні як господарської, так і негосподарської діяльності суб'єктів і входе до предмету фінансової науки.

Фінанси відіграють важливу роль в економічному і соціальному розвитку. Вони забезпечують залучення суб'єктами діяльності економічних ресурсів, розподіл ВВП і національного багатства, обіг економічних ресурсів, використання економічних важелів управління та контролю. За допомогою фінансів здійснюється організація ефективного використання залучених економічних ресурсів, створення резервів, використання майбутніх доходів з метою забезпечення поточної діяльності та ін.

Бюджетна система м. Вінниця

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Бюджетна система України визначена Законом України «Про бюджетну систему».

Відповідно до вказаного Закону бюджетна система України включає:

- Державний бюджет;

- Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;

- місцеві бюджети.

Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на:

- обласні;

- міські (міст державного та обласного підпорядкування з районним поділом);

- районні;

- бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу);

- сіл;

- селищ;

- районів у містах.

В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджетів здійснюється за наявності відповідного органу управління. Так, специфічною ознакою України є те, що на сільському рівні можуть утворюватись єдині для кількох сіл органи влади. Тоді створюється й один бюджет.

Рис.1. Бюджетна система України.

Принципи побудови бюджетної системи характеризують взаємозв'язок і підпорядкованість бюджетів. Існують такі принципи побудови бюджетної системи:

1) принцип єдності бюджетної системи України єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості повноваження на здійснення видатків бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принципи повноти до складу бюджету підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принципи обґрунтованості бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету;

6) принцип ефективності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності розподіл видів видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначенні бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості й неупередженості бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Обов'язковою умовою складання і виконання бюджетів різноманітних рівнів України є регламентація джерел доходів і напрямків використання коштів. Це досягається шляхом групування доходів і видатків бюджетних коштів, тобто об'єднанням доходів за формами і видами, а видатків за їх напрямками і цільовим призначенням. Таке групування доходів і видатків бюджету є бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

- класифікація доходів бюджету;

- класифікація видатків бюджету;

- класифікація фінансування бюджету;

- класифікація боргу.

Для ефективності та правильності використання державного бюджету створені фінансові управління на місцях, які регулюють бюджетний процес. Фінансове управління Вінницької міської ради функціонує на основі Положення про фінансове управління міської ради.

До складу фінансового управління Вінницької міської ради входять такі відділи: відділ фінансування соціального захисту, відділ економічного аналізу і планування доходів бюджету, відділ фінансування підприємств комунальної власності, контрольно-ревізійний відділ, відділ інформатизації, відділ фінансування органів управління. Також до складу фінансового управління Вінницької міської ради входить відділ бюджетного планування, діяльність якого опирається на Положення про відділ бюджетної політики.

Основними функціями якого є:

- Організація роботи, пов'язана із складанням проекту бюджету міста;

- Організація виконання міського бюджету по видатках;

- Здійснення контролю за виконанням видаткової частини міського бюджету та районних бюджетів міста;

- Здійснення перевірки правильності та ефективності використання бюджетних коштів по підрозділах бюджетної класифікації.

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими коштами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів.

До власних доходів місцевих бюджетів належать доходи, які визначаються законодавством, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

місцеві податки і збори;

доходи від майна і підприємств, що належать до комунальної власності.

Закріплені доходи - це ті, що повністю або частково (в %) зараховуються у певні види бюджетів безстроково або на довготерміновій основі і для їх включення не потрібне рішення органів влади вищої ради.

Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів є дотації вирівнювання та субвенції.

Дотації вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності відповідного бюджету.

Субвенція - цільовий міжбюджетний трансферт призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.

До власних доходів місцевих бюджетів належать доходи, які визначені ст. 69 Бюджетного кодексу України, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

- податок на прибуток підприємств комунальної власності;

місцеві податки і збори;

75% плати за землю - для бюджетів міст обласного значення;

податок з власників транспортних засобів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

податок на промисел;

плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

власні надходження бюджетних установ;

платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення.

Вище переліченні доходи формують кошик доходів і не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

До закріплених доходів за бюджетами місцевого самоврядування, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:

- податок на доходи громадян на основі відповідних нормативів відрахувань;

державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

плата за ліцензії та сертифікати, що видаються виконкомами відповідних рад;

плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконкомами відповідних рад;

плата за торговий патент на право здійснення деяких видів підприємницької діяльності;

надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконкомами відповідних рад;

єдиний податок від суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Перераховані податки і збори складають кошик доходів, що закріплюються на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Видатки місцевих бюджетів безпосередньо пов'язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин.

Видатки місцевих бюджетів - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв видатки поділяються на три групи.

До ІІ групи належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг і здійснюються з бюджетів міст обласного значення та районних бюджетів. Це видатки на:

державне управління;

освіту;

охорону здоров'я;

соціальний захист та соціальне забезпечення; державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми;

державні програми розвитку фізичної культури і спорту.

Всі групи видатків враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

місцеву пожежну охорону;

позашкільну освіту;

місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

культурно-мистецькі програми місцевого значення;

місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

транспорт, дорожнє господарство;

заходи з організації рятування на водах;

обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

програми природоохоронних заходів місцевого значення;

управління комунальним майном;

регулювання земельних відносин.

Детальніше розглянемо бюджет міста Вінниця на 2009 рік .

Попри фінансово-економічну кризу, бюджет Вінниці у 2009 році виконувався згідно плану. Основним доходним джерелом, який наповнював міську казну, як і у попередні роки, був податок з доходів фізичних осіб (він становив 74% усіх доходів). Основними напрямками використання бюджетних коштів були галузі освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.

У минулому році до бюджету міста вдалось мобілізувати 787,5 млн. грн. 2009 рік характеризується стабільністю надходження доходів в кожному кварталі з позитивною динамікою кожного наступного кварталу до попереднього.

Значні надходження до бюджету дали два важливих доходних джерела загального фонду: податок з доходів фізичних осіб (74%) та плата за землю (13% в структурі власних і закріплених доходів). Наповнення бюджету за рахунок податку з доходів вінничан залежить від рівня середньої заробітної плати, яка у 2009 році склала 1712,63 грн., що на 6,3 відсотки більше порівняно з минулим роком (1610,94 грн.). Саме шляхом нарощування обсягів виробництва і, відповідно, збільшення фонду оплати праці можна досягнути значних результатів у наповненні бюджету за рахунок цього дохідного джерела.

Другим за обсягом основним джерелом наповнення бюджету є плата за землю, від якої надійшло 51,2 млн. грн. Порівняно з минулим роком надходження зросли на 19 відсотків. Це відбулося за рахунок укладання нових договорів оренди земельних ділянок та ще ряду чинників.

Втім, у минулому році бюджет міста поніс певні втрати по торговому патенту. Надходження від цього доходного джерела значно зменшились порівняно з минулим роком. Також до планових показників бюджет міста не доотримав 14,8 млн. грн., з яких 93 % не надійшло з державного бюджету по субвенції на надання пільг з послуг зв'язку, інших пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Ця ситуація негативно вплинула на фінансовий стан транспортних підприємств. Відшкодована сума з державного бюджету на перевезення пільговиків складає лише 39,6% (в минулому році було 72%). Враховуючи наявність такої серйозної проблеми, виконком міської ради направив відповідне звернення на адресу уряду та Міністерства фінансів України.

До спеціальному фонду у 2009 році надійшло 143,2 млн. грн. Структура доходів зазнала значних змін: збільшились об'єми трансфертів з інших бюджетів та зменшилась частка власних і закріплених доходів. Основною причиною цього є зменшення надходжень до бюджету розвитку від приватизації майна та продажу земельних ділянок, оскільки в умовах фінансової кризи ринок нерухомості перебуває у стані низької активності.

Практично не змінилась в 2009 році структура видатків загального фонду. На утримання трьох вищезгаданих галузей («Освіта», «Охорона здоров'я», «Соціальний захист») було спрямовано 76 % всіх видатків міського бюджету. Більше того, видатки на освіту були збільшені на 24 % проти видатків минулого року, на охорону здоров'я - на 8 %, видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення - на 26,8 %. Крім цього, у 2009 році забезпечено фінансування всіх планових видатків. В повному обсязі профінансовані всі захищені статті.

Відповідно до доходів видатки бюджету склали в сумі 767 млн. грн. Їх реальна сума могла бути більшою майже на 22 млн. грн., якби у грудні 2009 року органи Державного казначейства провели усі міські платіжні доручення.

Більше восьми мільйонів гривень з міського бюджету пішло на реалізацію Програми соціального захисту окремих категорій громадян міста на 2002-2011 роки, яка затверджена міською радою 8 лютого 2002 року. Це Програма місцевого значення, яка передбачає додаткові пільги та допомоги за рахунок власних доходів міського бюджету.

Незважаючи на вплив фінансово-економічної кризи, міським бюджетом профінансовано 33,3 млн. грн. на виконання заходів Програми утримання і розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою міста. Це дало змогу забезпечити стабільність у функціонуванні галузі.

Розмір видатків спеціального фонду бюджету за минулий рік сягає 136,8 млн. грн. Структура видатків порівняно з минулим роком зазнала певних змін. Третя частина загальних видатків була направлення на погашення заборгованості перед теплопостачальними організаціями. 20 відсотків пішло на надання пільг та субсидій населенню на житлово-комунальні послуги

Також з бюджету розвитку було направлено 17 млн. грн. на будівництво та реконструкцію об'єктів комунальної власності. За рахунок цих коштів завершено будівництво вулиці Шевченка, реконструкцію приміщень по вул. Соборній, 64 для розміщення міського бюро технічної інвентаризації, проведено роботи по модернізації ліфтів житлового фонду та виконано ряд інших необхідних робіт.

Висновки

Отже, бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу та визначення засад державного регулювання економічного й соціального розвитку України.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних дохідних джерел і правом визначення напрямків їх використання відповідно до законодавства.

Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету. З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі господарського та культурного будівництва, на оборону, утримання центральних органів державної влади й державного управління. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями й містами республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування господарського й культурного будівництва, що здійснюється органами місцевого самоврядування.

Надмірна централізація у витрачанні бюджетних коштів, як і звуження фінансових можливостей органів місцевого самоврядування, мають однакові негативні наслідки. Тут потрібна науково обґрунтована концепція розмежування доходів і витрат різних ланок бюджетної системи. Визначальними при її обґрунтуванні мають стати фактори ефективного витрачання коштів, посилення контролю з боку держави за господарською діяльністю суб'єктів підприємництва, встановлення залежності між розміром бюджетних витрат і результатами економічної діяльності в регіонах.

На нинішньому етапі розвитку економіки держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як за доходами, так і за видатками, а також міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі.

Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин породжує низку негативних соціально-економічних наслідків:

- постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджетові платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка з фінансуваннями окремих видів видатків;

- відсутність механізму правового регулювання бюджетних відносин, відповідальності за порушення бюджетного законодавства;

- послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів, що призводить до численних порушень, а від цього втрат державних коштів;

- неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та здійснення позабюджетної діяльності, то створює систему неконтрольованості щодо використання коштів та майна;

- відсутність належної методології виконання державного бюджету через систему органів Державного казначейства України, чіткого розмежування повноважень усіх рівнів законодавчої та виконавчої влади.

Усе це потребує пошуку напрямків удосконалення бюджетного процесу, який би відображав конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань та включав широке коло дієвих важелів, за допомогою яких держава здійснюватиме розподільчі й перерозподільчі функції.

Виникла нагальна потреба у приведенні положень Закону України "Про бюджетну систему України" до вимог нинішнього часу, усуненні багатьох суперечностей, які існують зараз у законодавстві з питань формування та використання бюджетів усіх рівнів.

Основними напрямками вдосконалення бюджетного процесу є законодавче вирішення бюджетних процедур, згідно з якими треба:

- чітко розмежувати повноваження й відповідальність виконавчої та законодавчої гілок влади в процесі підготовки, затвердження та виконання бюджету;

- уточнити нині діючі процедури підготовки та прийняття бюджету;

- встановити процес утворення зобов'язань за платежами до бюджету та їх погашення так, щоб не припускати утворення заборгованості в бюджетній сфері;

- контролювати максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов'язань уряду;

- чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях;

- забезпечити необхідні повноваження Міністерства фінансів для організації розробки та виконання державного бюджету.

Зміцнення місцевих бюджетів, посилення їх ролі у формуванні фінансової основи місцевого самоврядування потребує докорінного реформування місцевого оподаткування, виходячи з наступних концептуальних підходів. Кошти, одержані від справляння місцевих податків і зборів, мають бути достатньо вагомими в доходах місцевих бюджетів і загальному обсязі фінансових ресурсів місцевого самоврядування. Досягти цього можна шляхом надання статусу місцевих окремим загальнодержавним податкам, які здатні забезпечити надходження коштів, достатніх для фінансування місцевих потреб. Визначено, що найважливішими місцевими податками, з фіскальної точки зору, мають стати податки з доходів населення, на прибуток підприємств і на нерухомість. Місцеві податки повинні найбільшою мірою відображати політику місцевої влади у сфері зайнятості, стимулювання підприємницької діяльності, охорони навколишнього середовища. Місцевим радам доцільно надати право запроваджувати власні податки і збори, визначати ставки оподаткування або тимчасові надбавки до загальнодержавних податків у межах, визначених державою.

Зміна умов економічного поступу нашої країни, подолання найбільш небезпечних кризових явищ і перехід до пожвавлення господарської діяльності вимагає зміни пріоритетів у витрачанні коштів місцевих бюджетів. Для закріплення позитивних тенденцій розвитку національної економіки, необхідно збільшити обсяги бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень, реконструкцію і технічне переозброєння підприємств, постприватизаційну підтримку приватизованих структур, розвиток фундаментальних досліджень і науково-технічного прогресу.

Література

1.Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В. Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

2.Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.

3.Єпіфанов А.О. Бюджет і фінансова політика України. - К, 2003.

4.Кириленко О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2002. - 212 с.

5.Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, 2002. - 352 с.

6.Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 164 с.

7.Фінанси: Навч. посібник / Уклад. М.В. Грідчина. - К.: Укр. - фін. Ін-ст менеджменту і бізнесу, 1998.

8.http://www.c2n.info/registration/content/ua1611/secs/s10560/polomfuvin.htm (Положення про фінансове управління міської ради)

9.Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). - К.: НІОС, 2006. - с. 384 (20,16 д. а.). (Рецензії: «Бюджетний і податковий огляд». - Квітень 2007 р. - С. 97; «Фінанси України». - 2007. - № 11. - С. 151-152).

Размещено на Allbest.ru