Порядок формування та використання засобів Пенсійного фонду

7) юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;

8) суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) - виробники та імпортери тютюнових виробів;

9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше;

10) підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'язку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних або експлуатаційних якостей чи характеристик [7].

Знову створені юридичні особи й інші платники реєструються в якості суб'єктів страхових внесків у 30-денний термін із дня їхнього заснування. Банки відкривають рахунки платникам при пред'явленні ними документів, що підтверджують реєстрацію про те, що є платниками позабюджетного фонду.

Законодавство з 1992 року змінювалося досить, проте можна виділити чотири періоди, протягом яких мінялись розміри внесків до Пенсійного фонду [18].

Перший період - 1 січня 1992 р. - 1 травня 1993 р.

Згідно з постановою ВР України від 6 грудня 1991 р. тарифи внесків на соцстрах у 1992 році для “ госпрозрахункових підприємств і організацій незалежно від форм власності й господарювання, громадських об'єднань, громадян-підприємців, які використовують найману працю ”, становили 61% від фонду оплати праці (див. дод. 3).

В цей час бюджетні установи й організації, неприбуткові громадські об'єднання повинні були сплачувати лише 37%. При цьому для перших, відповідно до постанови КМУ від 21 січня 1992 р., - 91,6% загальної суми нарахованих внесків на соціальне страхування спрямовувалися до Пенсійного фонду України і 8,4% - до Фонду соціального страхування України, а бюджетні установи й організації, неприбуткові громадські об'єднання, а також громадські організації інвалідів і пенсіонерів, їх підприємства, установи та навчальні заклади спрямовували до ПФ і Соцстраху відповідно 86% і 14%.

Тариф внесків на соціальне страхування для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їх праці, а також для адвокатів було встановлено на рівні 10% від суми доходу. При цьому до ПФ України спрямовувалося 86% нарахованої суми, до Фонду соціального страхування України - 14%. Отже, до Пенсійного фонду з початку 1992 р. до травня 1993 р. спрямовувалося 8,6% від суми доходу. Розміри внесків не мінялися до травня 1993 р.[28].

Другий період - 1 травня 1993 р. - 7 лютого 1996 р.

Постановою ВР України “ Про порядок введення в дію Закону України “ Про внесення змін і доповнень до Закону України “ Про пенсійне забезпечення ” від 17 червня 1993 року розмір внесків на державне соціальне страхування з 1 травня 1993 р. було зменшено до 37%, а замість “ громадян-підприємців, які використовують найману працю ” в тексті постанови з'явилося просто “ громадян-підприємців ”. Також змінилося процентне співвідношення внесків до ПФ і Соцстраху. До Пенсійного фонду спрямовувалося 88% отриманих внесків замість 91,6%.

Для громадських організацій інвалідів і пенсіонерів внески на соцстрах зменшилися до 5% фонду оплати праці (до Пенсійного фонду - 88%, до Фонду соціального страхування - 12%). Загалом до ПФ вони сплачували - 4,4% від розміру фонду оплати праці, до Фонду соціального страхування - 0,6%.

Для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їх праці, а також для адвокатів відрахування на соцстрах залишились на рівні 10% від суми доходу. Розміри відрахувань до Пенсійного фонду збільшилися, проте не набагато - з 8,6 до 9% суми доходу.

Базою оподаткування був фонд оплати праці та інші виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягали обкладанню прибутковим податком з громадян (крім винагород, які виплачуються за договорами цивільно-правового характеру).

Третій період - 7 лютого 1996 р. - 29 липня 1997 р.

Постанова Верховної Ради України від 7 лютого 1996 року “ Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України “ Про порядок введення в дію Закону України “ Про внесення змін і доповнень до Закону України “ Про пенсійне забезпечення ” “ вдарила ” по тих громадянах, які займалися підприємницькою діяльністю без найму працівників, адвокатам і нотаріусам. А от ті підприємці, хто наймав працівників, несподівано отримали сильний аргумент у боротьбі з Пенсійним фондом: платниками внесків були названі “ громадяни-підприємці за найманих працівників ”. Внески на державне соціальне страхування у розмірі 37% фонду оплати праці (ставки внесків не змінилися) слід було нараховувати лише на працівників; самі підприємці таким чином звільнялися від сплати внесків зі свого доходу.

В цей час для підприємців-одноосібників, адвокатів, нотаріусів обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду зросли і були встановлені на рівні 33,6% суми доходу, а до платників внесків були долучені помічники адвокатів і приватні нотаріуси.

Четвертий період - 29 липня 1997 р. - по теперішній час.

26 червня було прийнято Закон України “ Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування ”, чинний і зараз. Закон набрав чинності 29 липня 1997 р. - з дня опублікування в газеті[29].

Розмір (тариф) страхових внесків установлений постановою Верховної Ради України, Законом України “ Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування ” від 26 листопада 1997 року зі зміною і доповненням від 3 грудня 1997 р. Цим нормативно-правовим актом установлено диференційований підхід до сплати страхових внесків:

· для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників та філій, відділень і інших відокремлених підрозділів вказаних суб'єктів - 32 % від фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру;

· для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу - 32% від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;

· для платників збору, визначених вище, в пунктах 1 та 2 - 32% суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру;

· для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі членів творчих спілок, творчих працівників, які не є членами творчих спілок тощо: 1% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень; 2% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 гривень;

· для юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют - 1% від суми операції з купівлі-продажу валют;

· для суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння - 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

· для юридичних та фізичних осіб при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом, - 3% від вартості легкового автомобіля;

· для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32% від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства;

· для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств [7].

Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюється у пропорційних розмірах.

Суми збору, донараховані під час перевірок органами державної податкової служби та органами державної контрольно-ревізійної служби, та фінансових санкцій перераховуються до Пенсійного фонду України у повному обсязі без спрямування їх на розвиток матеріально-технічної бази цих органів.

Страхові внески в Пенсійний фонд України не начисляються на виплати одноразового характеру. Так, законодавством по виплатах одноразового характеру віднесені в основному компенсаційні виплати: компенсація за невикористану відпустку; вихідна допомога, збережена на визначений час; середній заробіток після звільнення по скороченню штатів; грошові субсидії у вигляді матеріальної допомоги, виплати на дотації, на обіди й ін.[29].

Не начисляються страхові внески в Пенсійний фонд України також на такі виплати: оплата відпусток молодим фахівцям із закінченні навчального закладу; стипендії, виплачувані навчальними закладами; компенсації жінкам, що знаходяться у відпустці по догляду за дитиною; вихідні допомоги по звільненню; матеріальні допомоги; студентські стипендії, виплачувані підприємствами; безпроцентні позички на поліпшення умов та встановлення домашнього господарства; пенсії; допомоги на соціальний захист; вартість путівок на санаторно-курортне лікування; оплата проїзду до місця відпочинку і у зворотному напрямку [7].

Скасовані також нарахування страхових внесків на фонд оплати праці іноземних фірм і фізичних осіб, що залучаються на період реалізації цільових соціально-економічних програм проектів будівництва, створення, будівництва й утримання центрів фахової перепідготовки військових, осіб, звільнених із військової служби, і членів їхніх сімей, здійснюваних за рахунок позик, кредитів і безоплатної фінансової допомоги, наданих міжнародними організаціями й урядами іноземних держав, іноземними юридичними і фізичними особами у відповідності з міжурядовими і міждержавними угодами, а також угодами, підписаними з доручення Уряду України уповноваженими ними органами державного управління.

Сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України вказаними вище роботодавцями носить обов'язковий характер, причому платежі повинні здійснюватись щомісяця - в термін, установлений для одержання оплати праці за минулий місяць.

Сплата нарахованих внесків провадиться шляхом безготівкових розрахунків із своїх розрахункових або поточних рахунків на рахунок Пенсійного фонду України за місцем реєстрації в якості платників внесків.

Роботодавці щомісяця сплачують внески на час отримання в установах банків коштів на оплату праці за минулий місяць, але не пізніше 15-го числа відповідного місяця. Громадяни, що використовують працю найманих робітників в особистому господарстві, сплачують внески щомісяця до 5 числа того місяця коли відбувається нарахування заробітної плати.

Роботодавці, що не мають рахунків в установах банків, а також суми, що виплачують, на оплату праці з виторгу реалізованої продукції, виконання робіт і надання послуг, сплачують страхові внески до 10-го числа місяця, за який нараховані страхові внески. Громадяни, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, сплачують страхові внески в терміни, установлені для прибуткового податку з цієї категорії громадян. Селянські (фермерські) господарства сплачують страхові внески у фонд із прибутків, отриманих за минулий календарний рік, не пізніше 1 квітня відповідного року. Прибуток визначається як різниця між сукупним річним прибутком, отриманим у цілому по господарству, і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з одержанням цього прибутку.

Загалом, стабільність Пенсійного фонду весь час перебуває під загрозою. Значне число підприємств, установ, організацій і громадян-підприємців ухиляється від сплати страхових внесків. Це призводить до перевищення витрат фонду над доходами і вимагає дотацій з Державного бюджету та залучення банківських кредитів[30].

Напрямки використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду

Використання коштів бюджету Пенсійного фонду здійснюється за напрямками, що кореспондують із напрямками, визначеними Положенням про Пенсійний фонд України (рис. 3.1):

Рис. 3.1. Напрямки використання коштів бюджету Пенсійного фонду України.

Із державного бюджету до Пенсійного фонду передаються кошти як загального, так і спеціального фонду, обсяги асигнувань яких встановлюються законами України про державний бюджет на відповідний рік за напрямками.

Законами України про внесення змін та доповнень до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (від 22.10.98 № 208 XIV, від 15.07.99 № 967-XIV, від 24.05.2001 № 2452-ІІІ) введено додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій і діяльності.

Цільовим призначенням коштів додаткових зборів, що формували власні кошти Пенсійного фонду, було погашення заборгованості з виплати пенсій. З ліквідацією заборгованості, починаючи з 2006 року, Законами України про державний бюджет на відповідний рік продовжується дія цих законів і надходження додаткових зборів включаються до державного бюджету для фінансування видатків державного бюджету на виплату пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, тобто, спрямовуються на виконання зобов'язань державного бюджету перед Пенсійним фондом на фінансування пенсій, надбавок, підвищень, допоміг, джерелом виплати яких є кошти державного бюджету. Відповідно, на суму їх надходження зменшені власні доходи бюджету Пенсійного фонду. При цьому Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення напрямків використання коштів додаткового збору не узгоджується із законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

Видатки за рахунок коштів державного бюджету

Кошти державного бюджету, що передаються Пенсійному фонду, є джерелом фінансового забезпечення видатків на виплату пенсій, надбавок і підвищень до них, а також допоміг за 21 законодавчим і нормативно-правовими актами, що встановлюють окремим категоріям пенсіонерів державні гарантії і пенсійне забезпечення на інших, ніж встановлені загальним пенсійним законодавством, умовах [6].

Видатки на виплату пенсій, надбавок, допоміг, призначених за різними пенсійними програмами

По 18 із 21 законодавчих і нормативно-правових актах, джерелом фінансування реалізації яких є кошти державного бюджету (крім Законів України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно чисту систему"), видатки на виплату пенсій об'єднані узагальненою програмою " пенсії, призначені за різними пенсійними програмами".

Аналіз розмежування джерел фінансування з виплат Пенсійного фонду показав, що лише з 01.01.02 по 30.06.2006 додаткове навантаження на бюджет Пенсійного фонду внаслідок неповного і несвоєчасного переведення фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами за рахунок коштів державного бюджету, розрахунково склало 3 млрд. 110,1 млн. грн., у тому числі:

* у 2009 році не перекладено на кошти державного бюджету фінансування виплати пенсій митникам, журналістам, багатодітним матерям та матерям дітей-інвалідів з дитинства, інвалідам по зору, карликам і ліліпутам та цільової грошової допомоги, що спричинило додаткове навантаження на власні кошти Пенсійного фонду у сумі 520,5 млн. гривень;

* у 2010 році - виплату цільової грошової допомоги малозабезпеченим пенсіонерам, що призвело до додаткового навантаження на бюджет Пенсійного фонду у І півріччі 2010 року в обсязі 302,9 млн. гривень.

У 2010 році фактичні видатки Пенсійного фонду по виплаті пенсій, надбавок, підвищень і допомог, призначених за різними пенсійними програмами, що переведені на кошти державного бюджету, відшкодовані у повному обсязі. При річних бюджетних призначеннях на цю мету 1 млрд. 302,6 млн. грн., до бюджету Пенсійного фонду спрямовано 1 млрд. 251,3 млн. грн., тобто, 96% бюджетних призначень та 100% фактичних витрат.

При річних призначеннях державного бюджету на 2010 рік - 1 млрд. 440,0 млн. грн. і фактичних видатках Пенсійного фонду на цю мету у І півріччі - 804,0 млн. грн. фактично профінансовано із державного бюджету 701,4 млн. грн., що складає 48,7% річних призначень [24].

Видатки на пенсійне забезпечення у зв'язку із закриттям ЧАЕС

Аналіз обсягів бюджетних призначень, фактичних асигнувань та фактичних видатків на пенсійне забезпечення вивільнених працівників свідчить про істотні прорахунки у прогнозуванні і плануванні виходу на пенсію цієї категорії громадян у 2010 році, зокрема, неврахування використання ними права на одержання допомоги по безробіттю через центри зайнятості протягом 17 місяців.

Як наслідок, фактичні видатки на виплату пенсій вивільненим працівникам закритої Чорнобильської АЕС у І півріччі 2010 року склали 1,8 млн. грн. або лише 17,6% річних бюджетних призначень (10,2 млн. грн.) та 35,2% фактичних асигнувань (5,1 млн. гривень). Сума перефінансування станом на 01.07.2010 склала 3,3 млн. гривень[19].

3.4 Звітність до Пенсійного фонду

З 1 січня 2011 року набув сили новий порядок звітності для підприємств до Пенсійного фонду України. („ Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ” (надалі порядок) постановою правління Пенсійного фонду України № 22-2 від 08.10.2010 року) (додаток 3) Страхувальники формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

Крім наступних осіб:

1) ФО-СПД, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.

2) Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також члени фермерського господарства, особистого селянського господарства - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування, та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.

Особи, які на підставі пункту 3 статті 24 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” здійснюють доплату до суми страхових внесків з тим, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок, формують самі за себе звіт та подають його протягом одного календарного місяця після здійснення доплати через установи банків.

Звіт подається одним із способів:

v в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 № 7-7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2007 за № 436/13703 (звіт на паперових носіях не подається);

v на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

v на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.

Електронна форма звіту до органів Пенсійного фонду формується страхувальником з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, актуальні версії якого безкоштовно надаються в органі Пенсійного фонду за місцем взяття на облік та розміщення на офіційному сайті Пенсійного фонду України.

Паперовий звіт подається в друкованому вигляді або заповнюється українською мовою друкованими літерами без помарок та виправлень кульковою ручкою з синім або чорним чорнилом. У разі не заповнення того чи іншого рядка звіту через відсутність операції цей рядок прокреслюється. При заповненні полів, що складаються з клітинок, кожен із необхідних символів каліграфічно вписується до відповідної окремої клітинки. Символи не повинні виходити за межі клітинок, а також накладатись на сусідні клітинки. Символи: крапка, апостроф, кома, дефіс тощо - проставляються в окремих клітинках. При заповненні поля без клітинок записи в цих полях не повинні накладатися на сусідні поля і перекривати службові написи бланка.

До страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, передбачені законом.

Виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у порядку, визначеному законодавством за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків відповідно до вимог статті 106 Закону[14].

3.5 Напрями вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні

Основними напрямами вдосконалення пенсійної реформи є:

1) удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подолання бідності, шляхом:

· визначення конкретних цілей, завдань та показників виконання бюджетних програм соціального захисту населення;

· запровадження нових методологічних підходів до визначення показників бідності;

· забезпечення проведення оцінки і моніторингу ефективності системи державної соціальної допомоги;

2) впорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодо посилення адресності соціальної підтримки окремих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім'ї, а саме:

– запровадження готівкової форми надання населенню житлових субсидій на підставі розрахункових норм; інтегрування програми житлових субсидій в систему державної соціальної допомоги;

– визначення важливим принципом адресного спрямування державної підтримки орієнтацію на сім'ю, забезпечення її життєвих потреб з урахуванням вимог законодавства щодо сімейного обов'язку утримання тих членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги чи опинились у скрутних життєвих обставинах;

– запровадження економічно обґрунтованих критеріїв визначення права на отримання державної соціальної допомоги, в тому числі оцінки майнового стану сім'ї;

– заохочення громадян до активної життєвої позиції та прагнення підвищити рівень життя своєї сім'ї власними зусиллями;

– підвищення розмірів усіх видів державної соціальної допомоги до рівня прожиткового мінімуму відповідних соціальних і демографічних груп населення;

3) спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги через застосування:

Ш принципу призначення усіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

Ш мережі консультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкого інформування громадян про їх права і обов'язки у сфері надання державної соціальної допомоги;

Ш сучасних інформаційних технологій для дистанційного консультування громадян, визначення права особи на державну соціальну допомогу та призначення такої допомоги;

Ш принципу довіри до наданої особою інформації про свій майновий стан та покладання функції доведення недостовірності такої інформації на органи державної влади;

4) запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом "єдиного вікна", що забезпечить їх обслуговування на якісно новому рівні, шляхом:

а) застосування інтегрованого підходу до надання усіх видів державної соціальної допомоги, на які особа має право;

б) формування інформаційної бази про отримувачів та потенційних отримувачів державної соціальної допомоги;

в) забезпечення ефективного використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, передбачених на виконання програм соціального захисту населення;

г) підвищення ефективності роботи спеціалістів органів праці та соціального захисту населення;

5) удосконалення інституту державних соціальних інспекторів через:

- визначення однією з основних функцій державних соціальних інспекторів здійснення соціального супроводу найбільш соціально вразливих чи неблагополучних сімей;

- збільшення чисельності державних соціальних інспекторів з урахуванням нормативів соціального обслуговування сімей;

- навчання державних соціальних інспекторів основ психології та соціальної роботи;

- поліпшення організаційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення роботи державних соціальних інспекторів;

модернізація інформаційних і комунікаційних технологій та удосконалення зв'язків з громадськістю через:

o створення сучасної технічної бази та розвиток інформаційно-аналітичної системи органів праці та соціального захисту населення;

o формування єдиної бази даних отримувачів державної соціальної допомоги та Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги, інтегрованих з базами даних (реєстрами) Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, державної служби зайнятості, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державних органів реєстрації актів цивільного стану, створення відповідних загальнодержавних мереж;

o впровадження інтегрованих програмних продуктів для надання всіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

o застосування сучасних соціально-інформаційних технологій для врахування громадської думки щодо існуючих і нових соціальних програм;

o формування сучасної інформаційної системи з метою запровадження пластикової чи іншого виду картки (соціального паспорта особи);

7) створення сучасної розгалуженої постійно діючої системи навчання і підвищення кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення, що сприятиме підвищенню якості обслуговування населення, та запровадження сучасної системи управління персоналом;

8) впровадження міжнародного досвіду використання сучасних соціальних технологій та методів роботи, у тому числі розвиток благодійництва у сфері надання соціальної допомоги соціально вразливим верствам населення[27].

3.6 Пенсійне забезпечення в державах з розвиненою ринковою економікою

Як показує світовий досвід, безболісних пенсійних реформ не існує. Практично всі країни, що почали процес перетворення, стикалися з невдоволенням населення. Протестами профспілок і складним перехідним періодом від старої системи до нової. Але в результаті держави, які провели вдалі реформи, вже підвищують пенсії своїм громадянам. А ті, хто не зважиться на радикальні кроки зараз, змушені будуть робити їх пізніше, але з великими втратами.

Одна з перших на серйозні перетворення зважилася країна, що живе за моделлю так званого «капіталістичного соціалізму», ? Швеція. Високі (майже в половину доходу найманого працівника) податки дали їй можливість ще з середини 1960-х років побудувати систему максимального соціального захисту своїх громадян. Безкоштовна медицина і освіта доповнювалися високою пенсією (максимум-60% від заробітку) після 30-ти років робочого стажу для чоловіків і жінок. При цьому кожен швед отримував право обраховувати свою пенсію з урахуванням 15 років роботи з найвищим доходом. Усе було добре до середини 1980-х років, коли вперше постало питання про реорганізацію пенсійної системи. Причина ? демографічна проблема: через зростання тривалості життя і падіння народжуваності накопичень пенсійних фондів на забезпечення виплат у колишньому обсязі не вистачало.

На відміну від України, Швеція на той час була в хорошій економічній формі і не переживала тих кризових явищ, з якими зараз зіткнулися ми. Це дало змогу розтягнути реформу на 15 років, розпочавши з дискусій та роз'яснювальної роботи і завершивши остаточною перебудовою всього пенсійного механізму. Перші обговорення реформи припали на середину 1980-х років. У 1984 році була створена державна комісія для вивчення системи соціального забезпечення. Робота комісії тривала до кінця 1980-х. Її висновок свідчив: якщо нічого не міняти, до 2020 року система пенсійного забезпечення Швеція обов'язково наразиться на непереборні фінансові труднощі. У 1994 році публічне обговорення реформи лише розпочалося, а вже в 2001-му році шведи отримували пенсію за новою схемою.

Фінансову основу пенсії в цій країні тепер складають щомісячні відрахування у розмірі 18,5% від зарплати, 16% з яких ідуть на рахунок накопичувальної пенсії і використовуються для виплат старшим поколінням. Отримані кошти рівномірно розподіляються серед усіх шведських пенсіонерів, 2,5% пенсійних внесків, що залишилися, перекладаються на умовно-накопичувальні рахунки (УНС). Найманий співробітник має право на свій розсуд розмістити їх в одному з 800 пенсійних фондів із мінімальною прибутковістю 3% річних. Інвестиції ПФ жорстко регулюються, зокрема діють обмеження на інвестиції в нерухомість або прямі позики.

Цікаво, що шведи відмовилися від чіткого пенсійного віку. Починаючи з 61 року, жителі країни можуть претендувати на виплати зі своїх персональних рахунків. Отримати повноцінну пенсію із загального соціального казана вони мають право з 67 років. Держава заохочує пізніший вихід на пенсію, підвищуючи її приблизно на 10% за кожен рік, що людина пропрацювала після 65 років.

На відміну від Швеції, якій зміни були необхідні насамперед з демографічних причин, Польща позбавилася спадщини соціалістичних часів. До того ж, позбавлялася так, як проводила й решту своїх економічних реформ ? у режимі шокової терапії. Фактично країна нічого не реформувала. Вона відмінила стару пенсійну систему і запровадила нову.

Зараз працедавець і найманий працівник відраховують у пенсійну систему в рівній пропорції 19,5% зарплат. 12% внеску надходить до системи соціального страхування, яка перебуває у віданні Управління соціального страхування (ZUS ? Zaklad Ubezpieczen Spolecznych). 7,5% працівник переказує на накопичувальний рахунок відкритих пенсійних фондів. Якими управляють приватні компанії. Громадяни мають право обирати фонд самостійно й змінювати його, якщо їм щось не сподобалося.

Досягнувши пенсійного віку, жителі Польщі отримують гарантовану мінімальну пенсію ($235), якщо їхній трудовий стаж становить 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.

На відміну від демографічних проблем Швеції і ломки соціалістичної спадщини Польщі, пенсійна реформа в Болгарії ? це вимушений захід для порятунку держбюджету.

Наприкінці 2010 року парламент країни прийняв низку законів, зокрема зміни в Кодексі соціального страхування. Відповідно до плану реформи. З 1 січня 2011 року на 1,8% зріс розмір страхових внесків. При цьому їх розподіл між працівниками і працедавцями в співвідношенні 40:60. Уже з наступного року збільшується необхідний для здобуття пенсії трудовий стаж ? з нинішніх 34 для жінок і 37 років для чоловіків до, відповідно, 37 і 40 років. Збільшення буде поступовим ? по 4 місяці щороку до 2020-го. А з 2021 року підвищуватиметься і вік для виходу на пенсію: до 63 для жінок і 65 для чоловіків. Буде скасована друга інвалідна пенсія, а також змінений механізм індексації.

Утім, для тих, кому важливі не гроші, а відпочинок, збережеться можливість піти на пенсію в 65 років, якщо бракуватиме 3-х років необхідного стажу. Але при цьому пенсія зменшиться на 2,4% за кожен рік, що не вистачає до повного стажу. А от працюючі пенсіонери отримуватимуть надбавку до пенсії у розмірі 3% за кожен відпрацьований додатково рік, але вже після того, як припинять працювати[20].



Висновки і пропозиції

В ході даної роботи був проведений аналіз цілої низки проблем, що стоять перед нашою державою в галузі пенсійного забезпечення її громадян. Вияснення місця, яке займає Пенсійний фонд у фінансовій системі держави та в структурі пенсійного забезпечення дозволило нам розділити проблему на дві складові: джерела формування коштів фондів соціального страхування та механізм їхнього розподілу за призначенням. Узагальнюючи все сказане приходимо до висновку про те, що в країні необхідне подальше реформування пенсійної системи, яке передбачає наступні моменти:

По-перше, має бути створена єдина пенсійна система з розрахунком рівня пенсії залежно від трудового вкладу, тобто професійного рівня і, відповідно, одержуваної зарплати в період роботи, яка б відображала кваліфікацію кожної людини, значущість її діяльності для суспільства і стаж роботи.

По-друге, стратегічною метою ще одного можливого напрямку реформування пенсійної системи має стати трирівнева система пенсій. Вона має включати: страхову пенсію, яка повинна забезпечувати її рівний (або ж з відносно незначною диференціацією) розмір; додаткову пенсію - для реалізації особливих умов надання пільгових пенсій, за якими видатки мають покриватися страхувальниками на основі сплати диференційованих за розміром пенсійних внесків; добровільну пенсію, що забезпечуватиметься на основі індивідуального договору та накопичувального принципу формування фондів, тобто це передбачає створення недержавних пенсійних фондів.

В усіх країнах світу державна система соціального забезпечення займає центральне місце в механізмі соціального захисту населення, який включає в себе також недержавні форми соціального страхування, приватну благодійність тощо. Це активно обговорюють політики і уряд, вчені і спеціалісти, профспілкові лідери і широкі маси.

Як відомо, життя пенсіонерів залежить від пенсійного забезпечення. На даний час, до Пенсійного фонду надходять не малі внески. І тут знов постає питання: як воно так виходить, що внески великі, а пенсіонери живуть бідно?

Нині пенсіонери становлять майже 30 відсотків від загальної чисельності населення України. Чисельність платників внесків на пенсійне страхування становить 15,2 мільйонів осіб, а чисельність пенсіонерів - 13,8 мільйонів.

На сайті Верховної Ради з'явився проект закону №7455 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Прочитавши його й побачивши які "подарунки" приготувала влада для старіших верст населення, у кожного пересічного пенсіонера може статися інфаркт.

Адже новоспечена реформа, м'яко кажучи, створена не для поліпшення життя пенсіонерів, а під так звану "панівну касту".

А президент коментує її таким чином: "Люди так реагують на рішення влади, тому що не до кінця розібрались". Однак проаналізувавши цю Пенсійну реформу, люди не тільки можуть - а й повинні йти й страйкувати.

Принаймні, ми чітко розібрались, що нам брешуть усі представники уряду, щоб приховати факти розкрадань коштів Пенсійного фонду.



Список використаної літератури

1. Андрєєв В. Пенсійна система України на порозі кардинальних змін //Економіка, фінанси, Право.-№17-2003-с.19.

2. Бевзенко О.В. Становлення та розвиток пенсійного страхування //Економіка АПК.-2007.-№12.-с. 11-116

3. Васильєва Ю. Запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування/Соціальний захист.-№6. 2006.-с.25-27

4. Вісник Пенсійного фонду України/ Загальнодержавне інформаційно-аналітичне видання № 12 (42) 2007р.

5. Вісник Пенсійного фонду України/Загальнодержавне інформаційно-аналітичне видання № 16 2010р.

6. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.03 №1058-4// Відомості Верховної Ради України.-2003.-№49-51

7. Захаров М. Реформування пенсійної системи в Україні//Фінанси України.-№2-2009.-с.92.

8. Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Навчальний курс/ Б.О. Зайчук, О.Б. Зарудний, С.Б. Березіна, В.Т. Александрова, С.М. Недбаєва; Інтегрований навчально-атестаційний комплекс. - К.: «АВТ» Київ, 2005. -243 с.

9. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 грудня 2005 року N 3201-IV

10. Закон України "Про пенсійне забезпечення" 2004 р. (1058-15)

11. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-ХІІ (із змінами до Закону від 10.07.2003р. № 110-IV)

12. Зятковський І.В. фінанси підприємств: навч. посібник.- 2-ге вид.,-перероб. та доп.- К.: Кондор - 2008. - 364с.

13. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"

14. Конституція України від 28.06.1996 р.//Закон України «Про внесення змін до Конституції України» 2222-IV від 8 грудня 2004 року

15. Криволапов А.І., Орел М.О., Печера С.І., Шалаєва Л.Ю. - К.: Спеціальне державне підприємство Пенсійного фонду України, 2006. - 192 с.

16. Мальований М.І. Історичний розвиток системи пенсійного забезпечення в світі//Економіка АПК.-2008.-№3.-с.31-36.

17. Пришипко С. Право на пенсійне забезпечення та його реалізація в умовах ринкової економіки //Право України.-№2.-2003.-с.45.

18. Положення про Пенсійний фонд України: затверджене постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 N 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 25.02.2008 N 5-5(20209-08) (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Правління Пенсійного фонду N11-2 від 27.06.2002 N 1-4 від 22.01.2004) /Редакція Постанови Пенсійного фонду N5-5 від 25.02.2008

19. Постанова правління Пенсійного фонду України № 22-2 від 08.10.2010

20. Полозенко Д.В. Розвиток пенсійної системи в Україні // Фінанси України. -2009.-№10.- с. 18-27.

21. Розпорядження КМУ від 14.10.2009 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009 р. N 116 // Урядовий кур'єр-2009 №199 - ст. 17-18.

22. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. - К.: Центр навчальної л-ри, 2004. -312 с.

23. Урядовий кур'єр - Все про Пенсійну реформу/Газета центральних органів виконавчої влади України-2011.- №45

24. Урядовий кур'єр - Все про Пенсійну реформу/Газета центральних органів виконавчої влади України-2011.- №46

25. Указ Президента України «Про Основні напрями вдосконалення системи соціальних виплат населенню» від 14грудня 2011 року

26. Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України-2010.- №12.-с.

27. Фінанси підприємств: Підручник/ А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук ред.. проф.. А.М. Подьєрьогін - 5-те вид.,перероб. та допов.,- К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.

28. Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М.В. Грідчина, В.Б. Захожай, Л.Л. Осипчук та ін.; Під кер. і за наук. ред. М.В. Грідчиної, В.Б. Захожая./ МАУП.- К., 2002. - 280 с.

29. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: навчальний посібник, - К.: Кондор, 2005.-400 с.

30. Шкляр В.Б. Удосконалення системи пенсійного страхування трудівників села//Економіка АПК.- 2007.-№2.-с. 15-17

Размещено на Allbest.ru