Види бюджетних трансфертів та субвенції місцевим бюджетам

Размещено на http://www.allbest.ru/

24

Міністерсво освіти і науки, модолі та спорту

Кафедра фінансів

Наукова робота

На тему: «Види бюджетних трансфертів та субвенції місцевим бюджетам»

Виконала: ст. гр. Фм-5.1

Ткачук Альона

Перевірила:Ткачук Н.М

Хмельницький

2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність міжбюджетних трансфертів та субвенції, види та порядок їх визначення

Розділ 2. Порядок та практика надання міжбюджетних трансфертів

2.1 Аналіз стану виконання міжбюджетних відносин у 2010 році

Розділ 3. Шляхи вдосконалення трансфертної політики на Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні Україна знаходиться на стадії трансформації національної економіки. Відбувається демократизація суспільного життя, що спричиняє перенесення досить значного обсягу витрат, що здійснюються державою, на рівень адміністративно - територіальних одиниць. Місцеві бюджети являються вирішальним фактором розвитку регіону і є фінансовою базою органів місцевого самоврядування. Самостійність та незалежність органів місцевого самоврядування є однією з досить важливих передумов розвитку демократичної держави. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.

У сучасних умовах модель відносин “регіони-центр” в Україні відповідає всім ознакам централізованої моделі. Органи місцевого самоврядування досі не мають ні чітко визначених обов'язків, ні достатньої фінансової бази. Місцеві органи влади займаються переважно виконанням делегованих державою повноважень, а не питаннями місцевого значення. Фінансування місцевих бюджетів через систему міжбюджетних трансфертів не спонукає їх до збільшення надходжень від власних та закріплених вихідних джерел.

Актуальність теми даної роботи продиктована тим, що Україна, вибравши демократичний шлях розвитку після розпаду СРСР, повинна чітко визначитись із всіма сторонами функціонування місцевих бюджетів і реалізації бюджетного регулювання в системі міжбюджетних відносин на відповідних територіях, адже це об'єктивна необхідність формування нових для нас ринкових відносин. Важливість теми підкреслюється ще й гостротою проблеми пошуку форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, необхідністю вдосконалення організації бюджетного процесу і зростання ефективності функціонування фінансів місцевих органів влади.

Питання формування доходів місцевих бюджетів, в тому числі міжбюджетних трансфертів посідають значне місце у наукових дослідженнях багатьох вчених. Викликають інтерес роботи визнаних провідних зарубіжних вчених-економістів: П.Самуельсона, Дж. М. Кейнса та інших. Ключові аспекти управління місцевими фінансами України, проблеми формування міжбюджетних трансфертів розглядаються у працях О.Д.Василика, О.П. Кириленка, В.І.Кравченка, І.О.Луніної, К.В.Павлюка та інших. Однак, питання формування між бюджетних трансфертів потребує і подальшого дослідження.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти функціонування трансфертної політики і реалізації міжбюджетних відносин на місцевому рівні в соціально-економічному розвитку адміністративно-територіальних формувань. Об'єктом дослідження обрано організацію міжбюджетних відносин у даному адміністративному регіоні України.

Мета дослідження. З'ясувати економічну суть бюджету, взаємозв'язок міського та сільських бюджетів з районним, обласним та Державним бюджетами, дослідити перспективні напрямки у вдосконаленні взаємовідносин та особливості бюджетного регулювання між місцевими та Державним бюджетом, світовий досвід міжбюджетних відносин та можливості його впровадження на Україні.

Методами дослідження є теоретичні дослідження українських та зарубіжних фахівців, монографії, публікації в періодиці, статистичні та аналітичні дані, закони, нормативні документи.

Розділ 1. Сутність міжбюджетних трансфертів та субвенції, види та порядок їх визначення

Місцеві бюджети являються вирішальним фактором розвитку регіону і є фінансовою базою органів місцевого самоврядування. Самостійність та незалежність органів місцевого самоврядування є однією з досить важливих передумов розвитку демократичної держави. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів. Згідно з Бюджетним кодексом України, міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основне завдання трансфертів полягає у вирішенні проблем незбалансованості, що виникають внаслідок невідповідності між відповідальністю за видатками та податкоспроможністю. Джерелами виплат міжбюджетних трансфертів здебільшого є відрахування частини надходжень від одного або кількох податків або щорічні асигнування з відповідного бюджету, що в наш час є найпоширенішим і не дає змоги надавати трансферти на розвиток економіки[1].

Міжбюджетні трансферти поділяються на три групи [2].

До першої групи належать трансферти, що здійснюються в порядку вирівнювання бюджетної спроможності на безоплатній і безповоротній основі для покриття поточних видатків:

· дотація вирівнювання дохідної спроможності бюджету;

· трансферти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

До другої групи належать трансферти, що надаються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про його надання:

· субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надається з державного бюджету;

· субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державного бюджету);

· субвенція на виконання інвестиційних проектів;

· субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

· субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

· інші субвенції.

До третьої групи належать інші трансферти, що надаються на безоплатній і безповоротній основі у вигляді дотації.

З державного бюджету можуть надаватися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

· дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;

· субвенція на здійснення програм соціального захисту;

· субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

· субвенція на виконання інвестиційних проектів;

· інші види цільових субвенцій [48, с.179].

З державного бюджету кошти, які не матимуть цільового використання, повинні надаватися тільки у вигляді дотації вирівнювання. Встановлення для місцевих бюджетів цільового використання коштів дозволяє здійснювати контроль за використання місцевими органами влади переданих їм коштів.

Процес розподілу дотації вирівнювання, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам унормовується положеннями статті 98 Бюджетного кодексу. Метою встановленого порядку розподілу дотації вирівнювання та коштів, що підлягають передачі в державний бюджет, є пом'якшення територіальних відмінностей у рівні бюджетної забезпеченості, стимулювання діяльності місцевих органів влади, спрямованої на підвищення мобілізації доходів у бюджети, та реалізація державної бюджетної політики через передачу коштів у вигляді цільових трансфертів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

24

Рис. 1. Схема взаємодії міжбюджетних трансфертів [4].

Розрахунок розміру трансфертів має ґрунтуватися на об'єктивній потребі територій у фінансових ресурсах. Такий підхід до вдосконалення міжбюджетних відносин дасть змогу врахувати об'єктивні фактори, що впливають на потреби територій країни у фінансових ресурсах. Реалізація цього підходу припускає розширення повноважень і відповідальності фінансових структур місцевих державних адміністрацій. Це допоможе формувати потрібні обсяги й напрями міжбюджетних трансфертів, взаємодію яких подано на рисунку.

Обсяг трансфертів визначається на основі математично-розрахункової формули. Ця формула враховує основні відмінності між місцевостями в їхній бюджетній спроможності.

Тому розрахунок трансфертів стає процессом, не залежним від особистих інтересів чи уподобань. Отже, два міста у різних областях, що мають однакові показники, отримуватимуть однакові суми трансфертів [16].

Обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету, що надаються бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджету міст Києва і Севастополя, бюджетам міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення та бюджетам районів, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету (Т_і), визначається за загальним фондом бюджету адміністративно-територіальної одиниці як різниця між розрахунковим обсягом видатків (V_і), прогнозним показником обсягу доходів (кошику доходів), що акумулюються на її території (D_і) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання (a _і) за формулою:

T_і = ?a _і (V _і - D _і)?[18, с.103].

З метою стимулювання місцевих органів влади до збільшення надходжень держава бере на себе зобов'язання не вилучати з місцевих бюджетів надлишкові кошти у випадку, коли розрахункова видаткова потреба менша, ніж очікувані доходи. З цією метою запроваджується коефіцієнт вирівнювання, нижньою межею якого є 0,6. У разі, якщо законодавчо буде прийняте рішення застосувати коефіцієнт саме у розмірі 0,6, це означатиме, що з кожної надлишкової гривні (перевищення обсягу доходів над обсягом видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетного трансферту) бюджет залишить у своєму розпорядженні додаткових 40 копійок.

Важливою властивістю цих формульних трансфертів є те, що вони не залежать від рівня фактичного виконання доходів та видатків місцевих бюджетів у наступному бюджетному періоді. Завдяки цьому ці трансферти не позбавляють місцеві самоврядування стимулів заощаджувати на видатках і спонукають їх нарощувати доходи.

Більше того, хоча місцеві органи влади, можливо, ніколи і не будуть цілковито задоволені своїм рівнем доходів, але за формульної системи трансфертів вони бодай можуть бути впевнені в тому, що ставлення до кожного окремого самоврядування з боку держави таке саме, як і до всіх інших, без будь-яких викривлень.

Оскільки обсяг трансферту місцевому бюджету визначається на основі об'єктивної оцінки видаткових потреб та доходної спроможності, органи Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування зможуть прозоро відстежувати, як саме визначається належний їм трансферт. Фактично місцеві органи влади повинні мати змогу перевірити обрахунок та самостійно визначити обсяг їх трансфертів на основі наявної в них інформації та інформації, що міститься у розрахунках до показників державного бюджету. Це означає, що будь-які неточності чи помилки можна буде виявити - і ліквідувати на стадії підготовки проекту державного бюджету.

Размещено на http://www.allbest.ru/

24

Рис. 1.2. Схема розрахунку дотації вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам та коштів, що передаються з місцевих бюджетів до державного бюджету [4].

Оскільки трансферти покликані зруйнувати стару матрьошкоподібну систему міжбюджетних відносин, місцеві органи влади мають можливість розпочати формування своїх бюджетів одразу після ухвалення Закону про Державний бюджет України в другому читанні. Більше того, щойно до місцевого органу влади буде доведено обсяг трансферту чи вилучення, він матиме чітке уявлення про загальний обсяг ресурсів, які будуть у його розпорядженні протягом наступних двох-трьох років, тобто періоду, протягом якого формула не зазнаватиме жодних структурних змін.

Розділ 2. Порядок та практика надання міжбюджетних трансфертів

Діюча бюджетна система України передбачає наявність взаємовідносин між державним бюджетом і місцевими бюджетами. Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Аналізуючи різні регіони з групуванням їх за рівнем фінансової стійкості їх бюджетів з метою розробки диференційованого підходу до регулювання міжбюджетних відносин . Проведений аналіз фінансової стійкості місцевих бюджетів показує, що в 2011 році тільки 2 адміністративно - територіальні одиниці мали стійкий фінансовий стан бюджету - Автономна Республіка Крим та Дніпропетровська область. Ці регіони відрізняються найвищим рівнем доходів, що 53 та 65 % відповідно покривають загальні видатки, найвищим рівнем бюджетної результативності (2335 та 2538 грн. на душу населення) та найнижчою часткою дотацій вирівнювання у структурі міжбюджетних трансфертів (2 та 4 % відповідно). Така ситуація свідчить про високу якість керування місцевими фінансами.

Найгірша ситуація спостерігається в регіонах, що за результатами аналізу віднесені до класу із кризовим фінансовим станом - Волинська, Закарпатська, Тернопільська, Миколаївська області. Місцеві бюджети цих областей мають найнижчий рівень доходів, які забезпечують покриття їх видатків тільки на 20-30%. Це призвело до занадто високого рівня їх дефіцитності (70 - 90%) , що обумовлює необхідність перерахування значних коштів у вигляді дотацій вирівнювання з Державного бюджету для їх остаточного збалансування. Крім того, ці території мають найнижчий рівень бюджетної результативності, що характеризує рівень доходів на душу населення, та найнижчий рівень самостійності місцевих бюджетів[19].

Міжбюджетні відносини у 2011р. формувалися в умовах поступового відновлення позитивної динаміки економічного розвитку країни і одночасно зростаючого дефіциту Державного бюджету та недостатньої фінансової спроможності регіонів.

В умовах жорсткого дефіциту фінансових ресурсів правильне визначення обсягів та напрямів використання міжбюджетних трансфертів, що передаються з державного бюджету України місцевим бюджетам, має надзвичайно важливе значення. Не менш важливим є також ефективне використання цих коштів на виконання покладених на місцеві органи влади повноважень, якість і повнота яких значною мірою залежить від обсягів фінансових ресурсів, які можуть бути спрямовані на їх забезпечення.

Однак аналіз виконання у 2011 р. показників стану взаємовідносин державного бюджету та місцевих бюджетів України, проведений департаментом Рахункової палати, засвідчив, що діюча система розподілу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами України є недосконалою, а рівень використання зазначених фінансових ресурсів не забезпечує якісне виконання місцевих бюджетів в цілому.

2.1 Аналіз стану виконання міжбюджетних відносин у 2010 році

міжбюджетний субвенція трансферт

Як показали результати проведеного аналізу, планові показники надання з державного бюджету міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам не виконано. У 2010 р. з державного бюджету передано дотацій та субвенцій у сумі 77 млрд. 766,2 млн. грн., або 95,6 % планових річних обсягів (81 млрд. 324,9 млн. грн.) Місцевими бюджетами недоотримано субвенцій на загальну суму понад 3,5 млрд. грн., що негативно вплинуло на виконання покладених на органи місцевого самоврядування повноважень[9].

При цьому, діючий механізм надання окремих субвенцій (субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, субвенція на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів, субвенція на придбання витратних матеріалів та медичного обладнання для закладів охорони здоров'я та інші) не забезпечував обґрунтоване визначення потреби в коштах та своєчасне їх перерахування, а відтак до державного бюджету повернуті невикористані місцевими бюджетами субвенції у сумі 0,4 млрд. грн.

Виконання місцевих бюджетів у 2010 р. відбувалося за умов збільшення їх залежності від ресурсів державного бюджету, про що свідчить суттєве зростання абсолютних обсягів та питомої ваги міжбюджетних трансфертів у загальній сумі доходів місцевих бюджетів.

Загальний обсяг наданих із державного бюджету трансфертів місцевим бюджетам збільшився порівняно з 2009 р. на 15 млрд. 460,7 млн. грн., або на 25,1 %, а питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів досягла 49,1 %, або зросла на 2,4 % пункти (рис. 1), що суперечить вимогам схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 308-р Концепції реформування місцевих бюджетів, основним завданням якої визначено підвищення рівня самодостатності місцевих бюджетів[10].

У структурі міжбюджетних трансфертів у 2010 р. значну частку (56,1 %) займала дотація вирівнювання - 43 млрд. 640,5 млн. грн. У порівнянні з 2009 роком її обсяги та питома вага зросли на 10 млрд. 284 млн. грн. та на 3,7 % пункти відповідно [11].

У 2010 р. реалізовано як пріоритетне надання субвенцій з державного бюджету на фінансування інвестиційних заходів та соціально-економічний розвиток регіонів, про що свідчить значне (більше ніж у 10 разів) зростання їх обсягів (у 2009 р. - 224,5 млн. грн., у 2010 р. - 2 млрд. 640,9 млн. грн.) [12].

Також суттєво (у 9 разів) зросли у 2010 р. обсяги інших субвенцій, спрямованих на вирішення окремих проблем регіонів та фінансування окремих заходів. У 2009 р. на зазначені цілі спрямовано 178 млн. грн., у 2010 1100,4 млн. гривень. Збільшення обсягів цих субвенцій пов'язано з проведенням у 2010 р. чергових місцевих виборів, на фінансування яких місцевим бюджетам у вигляді субвенцій передано 981,9 млн. грн.

Значне зменшення у 2010 р. у порівнянні з минулим роком частки (2009 р. - 4,3 %, у 2010 р. - 0,8 відс) та обсягів (2,6 млрд. грн. і 0,6 млрд. грн. відповідно) додаткових дотацій суттєво знизило ризики неефективного управління з боку центральних органів влади та органів місцевого самоврядуванні коштами додаткових дотацій. Водночас, відсутність чітко регламентованих законодавством критеріїв визначення обсягів та умов надання зазначених транс фертів створюють нові ризики неефективного їх використання.

У 2010 р. пріоритетними у спрямуванні додаткових дотацій і окремих субвенцій були регіони з вищим рівнем доходів та економічного потенціалу, як володіють потужними основними фондами та мають більше можливостей для застосування схем спільного фінансування.

Зокрема, найбільші суми зазначених трансфертів розподілено місцевим бюджетам АР Крим (542,4 млн. грн.), Одеської (474,6 млн. грн.), Запорізької (327,1 млн. грн.), Луганської (247,1 млн. грн.) та Донецької областей (270,7 млн. грн.) Поряд з цим, в обсягах, що у10-25 разів менше, аналогічні фінансові ресурсі розподілені місцевим бюджетам Житомирської - 29,3 млн. грн., Закарпатської 20,7 млн. грн., Кіровоградської - 19,3 млн. грн., Миколаївської - 22,9 млн. грн. та Тернопільської - 21,1 млн. грн. областей [14], економічний потенціал яки значно нижчий.

Також суттєво (у 9 разів) зросли у 2010 р. обсяги інших субвенцій, спрямованих на вирішення окремих проблем регіонів та фінансування окремих заходів. У 2009 р. на зазначені цілі спрямовано 178 млн. грн., у 2010 1100,4 млн. гривень. Збільшення обсягів цих субвенцій пов'язано з проведенням у 2010 р. чергових місцевих виборів, на фінансування яких місцевим бюджетам у вигляді субвенцій передано 981,9 млн. грн.

Значне зменшення у 2010 р. у порівнянні з минулим роком частки (2009 р. - 4,3 %, у 2010 р. - 0,8 відс) та обсягів (2,6 млрд. грн. і 0,6 млрд. грн. відповідно) додаткових дотацій суттєво знизило ризики неефективного управління з боку центральних органів влади та органів місцевого самоврядуванні коштами додаткових дотацій. Водночас, відсутність чітко регламентованих законодавством критеріїв визначення обсягів та умов надання зазначених трансфертів створюють нові ризики неефективного їх використання.

Отже, аналіз стану міжбюджетних відносин у 2010 р. засвідчив, що діюча 2010 р. система міжбюджетних відносин між державним та місцевими бюджетами, як і у попередніх роках, відіграє важливу роль у формуванні місцевих бюджетів та виконанні повноважень та функцій, покладених на органи місцевого самоврядування, в тому числі наданні населенню соціальних послуг, гарантованих державою, а також соціально-економічного розвитку регіонів, однак вона не може вважатися досконалою через наявність низки проблем, а саме:

1) всупереч вимогам схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 308-р Концепції реформування місцевих бюджетів [5], основним завданням якої визначено підвищення рівня самодостатності місцевих бюджетів, посилюється централізація фінансових ресурсів, про що свідчить зростання питомої ваги міжбюджетних трансфертів з державного бюджету у загальній сумі доходів місцевих бюджетів (з 43 % до 49,1);

2) недосконалість, а в деяких випадках відсутність методики визначення обсягів міжбюджетних трансфертів та критеріїв не дозволяють повному обсязі забезпечити об'єктивну потребу відповідних місцевих бюджетів фінансових ресурсах, а також ефективне управління ними;

3) численні зміни, які вносяться до розмірів та видів міжбюджетних трансфертів протягом бюджетного року, в тому числі у порядку, який не узгоджується з вимогами Бюджетного кодексу України, призводять до зниження ефективності бюджетного процесу, оскільки погіршують прогнозованість ресурсів місцевих бюджетів, необхідних для виконання покладених на органи місцевої влади завдань і повноваженя

Розділ 3. Шляхи вдосконалення трансфертної політики на Україні

Формування дієвої моделі міжбюджетних відносин є запорукою, з одного боку, створення регіональної економіки, що стабільно розвивається, а з іншого, гарантією того, що кошти державного та місцевих бюджетів будуть витрачатися ефективно. Тому ухвалення Бюджетного кодексу сприяло упорядкуванню й підвищенню ефективності міжбюджетних відносин. Однак модифікація механізму міжбюджетних відносин згідно Бюджетного кодексу не позбавлена негативних моментів. Однією з головних проблем є відсутність принципу пропорційності фінансових засобів, що мають закріплюватися за територіальними громадами, зважаючи на обсяг їхніх повноважень. Іншими проблемами є:

1. У місцевих органів влади відсутні стимули до збільшення доходів саме в регіонах-донорах.

2. В результаті застосування чинної схеми міжбюджетних трансфертів складається ситуація, коли органи місцевого самоврядування позбавлені можливості самостійно вирішувати власні проблеми: одні через залежність від дотацій, інші через те, що зайві кошти вилучаються. Органи місцевого самоврядування не мають стимулів для більш ефективного розвитку інфраструктури, оскільки вигідніше залишатися реципієнтом, ніж переходити у розряд донорів.

3. Незважаючи на те що Бюджетним кодексом закріплено за місцевими бюджетами на довгостроковій основі понад 16 різних джерел доходів, які не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів (які не вилучаються у разі перевиконання плану), фіскальні повноваження по них місцевих органів влади (можливості змінювати податкову базу, ставку) залишаються незначними.

4. Бюджетним кодексом територіальні громади поставлені у досить нерівні відносини між собою. “Бюджетоутворюючі” території не завжди відповідають економічному потенціалу. На таких територіях коштів бюджету вистачає тільки на забезпечення діяльності органів управління.

5. Багатоканальна система фінансування бюджетних галузей украй неефективна. Немає змоги налагодити контроль за цільовим спрямовуванням коштів. Не визначено і державних стандартів щодо рівня фінансування тих чи інших бюджетних потреб.

6. Значною є диференціація доходів місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу наявного населення.

Серед інших проблем міжбюджетних відносин можна назвати: низький рівень обґрунтованості й прогнозованості доходної частини місцевих бюджетів; неврегульованість відносин на рівні район - місто районного значення, селище, село; невнесення до місцевих бюджетів коштів, необхідних на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність; невирішеність питань подолання заборгованості між бюджетами різних рівнів за взаємними розрахунками.

Отже, бюджетна система України сьогодні недостатнім чином відповідає потребам регіонального розвитку. Надмірна централізація фінансових потоків призводить до того, що органи місцевого самоврядування не мають можливості проводити у межах своєї компетенції належну політику. Недостатність власної доходної бази породжує залежність від вказівок центральних органів влади. Неможливість проведення власної політики у задоволенні місцевих інтересів породжує зменшення авторитету органів місцевого самоврядування. Це ставить під сумнів перспективи розвитку демократичних відносин на місцевому рівні і в масштабах всієї країни. Потрібна подальша реформа з метою посилення самостійності місцевих бюджетів.

Деякі елементи нинішньої моделі міжбюджетних відносин застаріли і стримують соціально-економічний розвиток на місцях. Змінити ситуацію можливо лише шляхом узгодження реформи міжбюджетних відносин із загальною логікою змін у відносинах “держава-регіон”. Так, в Основних напрямах бюджетної політики надалі необхідно продовжити вдосконалення міжбюджетних відносин, виходячи з динаміки фінансово-бюджетних та соціально-економічних показників розвитку адміністративно-територіальних одиниць і розробити методику вартісної оцінки мінімальних стандартів основних послуг, надання яких держава делегує органам місцевого самоврядування.

Для забезпечення міцності місцевих бюджетів необхідно вжити практичні заходи щодо реформування економічних та організаційно-правових засад місцевого оподаткування та запровадження в дію таких норм законодавства, які сприятимуть розбудові регіонів та держави в цілому, включенню України в сучасні інтеграційні процеси.

Зміцнення фінансової бази регіонів неможливе без визначення додаткових дохідних джерел, розширення доходної бази бюджетів. У країн із ринковою економікою широко застосовуються податок на володіння цінними паперами, на біржові операції, на володіння двома і більше будинками (квартирами), на розміщення офісів у центральній частині міста. Є доцільним вивчити можливості щодо застосування таких податків і в Україні.

Формулювання основних проблем міжбюджетних відносин та визначення напрямків їх розв'язання по бюджету відображено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

№	Проблема	Чинники, що обумовлюють проблему	Напрямки вирішення проблеми
1	2	3	4
1	Взаємозаліки між державним та місцевими, а також між місцевими бюджетами	- недостатній обсяг фінансових ресурсів місевих бюджетів; - кредиторська заборгованість місцевих бюджетів; - надмірна централізація бюджетних ресурсів в країні загалом	Вирішено шляхом прямої заборони проведення взаємозаліків із прийняттям Бюджетного кодексу
2	Високий ступінь невизначеності реального обсягу бюджетних ресурсів місцевих бюджетів	- внесення змін до бюджетів в частині міжбюджетних відносин в процесі виконання бюджетів; - подвійний облік сум міжбюджетних трансфертів органами Державного казначейства та місцевих фінансових органів; - непрозорість прийняття рішень на державному рівні та відсутність можливості контролю на реіональному рівні щодо змін в міжбюджетних відносинах	Законодавча заборона внесення змін до формули розподілу дотацій вирівнювання на 3-5 років; Переведення місцевих бюджетів на казначейське обслуговування із підключенням керівництва місцевих фінансових органів до інформаційної системи ДКУ; Застосування системи управлінського обліку для моніторингу міжбюджетних відносин.
3	Розпорошеність бюджетних ресурсів на муніципальному рівні	- Наявність “непрямих” фінансових відносин між бюджетом міста та одержувачами коштів, що фінансуються за рахунок субвенцій із Державного бюджету	Об'єднання фінансових ресурсів на рівні міста, що забезпечить прямі фінансові відносини із Державним бюджетом

Отже, розглянувши можна запровадити основні заходами щодо реформування системи регулювання міжбюджетних відносин в Україні на сучасному етапі є

* удосконалення методики визначення обсягів міжбюджетних трансфертів з врахуванням особливостей адміністративно-територіальних одиниць;

* зменшення диференціації у забезпеченні місцевих бюджетів бюджетними коштами для виконання делегованих повноважень;

* формування дієвого механізму регулювання міжбюджетних відносин;

* посилення стимулювання органів місцевого самоврядування до нарощування дохідної бази.

Висновки

Бюджетний кодекс передбачає систему міжбюджетних трансфертів -- коштів, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основне завдання трансфертів - вирішувати проблеми вертикальної незбалансованості, що виникає внаслідок невідповідності між відповідальністю за видатки та податкоспроможністю (можливостями збору податків на місцевому рівні).

Аналіз виконання у 2011 р. показників стану взаємовідносин державного бюджету та місцевих бюджетів України, проведений департаментом Рахункової палати, засвідчив, що діюча система розподілу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами України є недосконалою, а рівень використання зазначених фінансових ресурсів не забезпечує якісне виконання місцевих бюджетів в цілому.

Загальний напрям державної політики, спрямованої на формування ефективної регіональної економіки, має втілювати заходи, що дозволять підвищити фінансову автономію територій за рахунок збільшення частки їх бюджетних надходжень на основі власних і закріплених доходів.

У контексті формування нових принципів функціонування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин необхідним є вирішення конкретних завдань у рамках наступних напрямків:

1. Реформа бюджетної системи:

- включення до Державного бюджету України спеціальної бюджетної програми щодо розвитку регіонів;

- поступовий перехід до взаємовідносин Державного бюджету безпосередньо з бюджетами місцевого самоврядування.

2. Зміцнення власної доходної бази місцевих бюджетів:

- формування ресурсного мінімуму (мінімальної ресурсної бази) в органів місцевого самоврядування, що включає місцеві податки і збори та комунальну власність;

- надання місцевим органам влади більших прав по регулюванню ставок, закріплених за місцевими бюджетами, вибору податків;

- розширення податкової бази місцевих органів влади за рахунок введення податку на майно та спадщину;

- введення таких місцевих податків (зборів), як плата за використання природних ресурсів, збір за утилізацію сміття та відходів, ветеринарне обслуговування, використання природних будівельних матеріалів місцевого значення, забруднення довкілля;

- визначення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів на основі диференційованих коефіцієнтів, що враховують місцеві особливості, рівень розвитку регіону;

- надання місцевій владі права встановлювати податкові пільги підприємствам, що відіграють важливу соціальну роль в регіоні

- схвалення законів “Про місцеві податки і збори”, “Про фінанси місцевого самоврядування”

3. Визначення видаткових повноважень місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування:

- удосконалення нормативів соціальних видатків, які повинні враховувати регіональну і місцеву специфіку;

4. Реформа міжбюджетних відносин:

- вироблення чітких критеріїв надання державної підтримки розвитку регіонів;

- створення конкурсного характеру процедур фінансування регіональних програм;

- поступова заміна дотацій вирівнювання на субвенції на виконання конкретних інвестиційних проектів, на розвиток тих галузей, які б дозволяли виходити регіонам із числа слаборозвинених;

5. Здійснення адміністративно-територіальної реформи:

- формування адміністративно-територіальних утворень із достатнім економічним потенціалом;

- створення територіальних громад на основі їх економічної самодостатності.

Упровадження зазначених вище заходів дозволить посилити фінансову самостійність місцевих бюджетів, зміцнити економічне становище регіонів, сприятиме подальшому зростанню регіональних економік, дозволить задовольняти потреби громадян у кожній місцевості на високому рівні у відповідності із загальнодержавними стандартами.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50-51. - Ст. 572.

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

3. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІП, зі змінами.

4. Воробйов Ю.М. Міжбюджетні відносини в Україні / Ю.М. Воробйов, І.В. Усков. - Сімферополь: ВД «АРІАЛ», 2010. - 276 с.

5. Волощук В. Політика органів місцевого самоврядування щодо соціально-економічного розвитку територій // Вісн. Акад. держ. упр. при Президентові України.- 2001.- № 2, Ч. 1.- С.71-74.

6. Гушта О. Шляхи зміцнення бюджетів органів місцевого самоврядування // Економіка України.- 2000.- № 2.- С. 69-73.

7. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

8. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (додаток № 6), Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (додаток № 6).

9. Про Державний бюджет України на 2009 рік: Закон України від 26.12.2008 р. № 835-VI, зі змінами

10. Порядок розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання, субвенцій та коштів, що передаються до бюджету вищого рівня) та нормативів відрахувань від загальнодержавних і зборів на 2001 рік: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2000 р. № 1932 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 1-2. - Т. 1. - Ст. 34.

11. Про результативні показники бюджетної програми [Електронний ресурс]: Наказ Міністерствафінансів України від 10.12.2010 р. № 1536

12. Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 308-р.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 № 421 «Про затвердження Порядку використання у 2010 р. коштів Стабілізаційного фонду для реалізації інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів, у тому числі погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої органами Державного казначейства як фінансові зобов'язання станом на 1 січня 2010 року

14. Про соціально-економічне становище України за 2010 рік. Доповідь Голови комісії з проведення реорганізації Держкомстату - першого заступника Голови В.О. Піщейко. Державний комітет статистики.

15. Про Державний бюджет України на 2010 рік: Закон України від 27.04.2010 р. № 2154-VI, зі змінами

16. Павлюк К.В. Концептуальні основи фінансової незалежності місцевого самоврядування // Фінанси України - 2001 - № 7 - с.36-38.

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 № 421 «Про затвердження Порядку використання у 2010 р. коштів Стабілізаційного фонду для реалізації інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів, у тому числі погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої органами Державного казначейства як фінансові зобов'язання станом на 1 січня 2010 року

18. Смирнова 0.0. Деякі питання розвитку бюджетної системи України. // Фінанси України. - 2002. - № 10 - с. 103

19. Щербакова В.І. Проблеми оцінки фінансової стійкості місцевих бюджетів в умовах ринкової економіки / В.І. Щербакова, Г.М. Манєров // Економічний вісник Донбасу. - 2011. - № 2 (24). - С. 94-99.

Размещено на Allbest.ru