Визначення потреби фірми у капіталі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Теоретико-методологічне обґрунтування капіталу

2. Основні різновиди капіталу

3. Потреби фірми у капіталі

3.1 Формування капіталу та принципи визначення загальної потреби у капіталі

3.2 Зміст та види потреб у капіталі

3.3 Приклади

Висновки

Список використаних джерел



1. Теоретико-методологічне обґрунтування капіталу

Капітал - за визначенням класичної економічної теорії один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Терміном капітал стали називати у період становлення капіталізму гроші, що їх підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Три основні риси визначення капіталу класичною економічною школою зберегли своє значення і в сучасній теорії економіки. Ці три основні риси суть:

- здатність створювати новий продукт;

- неспоживання в процесі виробництва за винятком амортизації;

- те, що капітал є продуктом, створеним людською працею.

Однак, термін капітал часто використовується як складова частина інших термінів, які не зовсім відповідають цьому класичному визначенню. Уже Адам Сміт (британський (шотландський) економіст, філософ-етик; засновник сучасної економічної теорії.) виділяв основний капітал і оборотний капітал, де оборотний капітал трактувався як і чинники виробництва, які споживаються в ньому: сировина, матеріали, проміжний продукт виробництва.

У наш час утвердилися такі терміни, як людський капітал, інтелектуальний капітал, соціальний капітал тощо.



2. Основні різновиди капіталу

Основний капітал - переносить свою вартість на продукт виробництва по частинах за відносно великий час (наприклад, верстат, будівлі, споруди, машини, верстати та інструменти).

Оборотний капітал - переносить свою вартість на продукт виробництва всю відразу (наприклад, сировина матеріали, напівфабрикати, паливо, енергія, послуги транспорту і страхових компаній).

Фізичний (реальний, або виробничий) капітал - капітал, вкладений у справу, який працює як джерело доходу у вигляді засобів виробництва: машини, обладнання, будівлі, споруди,земля, запаси сировини, напівфабрикатів і готової продукції, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

Грошовий капітал (грошова форма капіталу) - гроші, призначені для придбання фізичного капіталу. Безпосереднє володіння цими грошима не приносить доходу, тобто вони не стають капіталом автоматично. Цим вони відрізняються від фінансового капіталу у формі грошей на депозиті.

Фінансовий капітал - це грошові засоби, які можуть бути використані для придбання або створення фізичного капіталу. Концентрація фінансового капіталу відбувається на фінансовому ринку.

Політекономічний аналіз становлення фінансового капіталу на початку 20 століття виконав Ленін. На його думку фінансовий капітал - це капітал, що утворився в результаті злиття промислових і банківських монополій. Його виникнення - одна з основних ознак імперіалізму. Критикуючи концепцію Рудольфа Гільфердінга, що зводив поняття фінансовий капітал

до підпорядкування промислового капіталу банківським, Ленін так визначив сутність фінансового капіталу: "Концентрація виробництва; монополії, які виростають з неї; злиття або зрощування банків з промисловістю - ось історія виникнення фінансового капіталу і зміст цього поняття."[2]

Людський капітал - це сформований і розвинутий у результаті інвестицій і накопичений людиною (людьми) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці та завдяки цьому впливає на зростання доходів свого власника, прибутку підприємства та національного доходу.

Додатковий капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (це перевищення називають емісійний дохід).

Робочий капітал - фінансовий показник, що характеризує ліквідність компанії.



3. Потреби фірми у капіталі

3.1 Формування капіталу та принципи визначення загальної потреби у капіталі

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства в більшості випадків визначається цільовим направленим формуванням його капіталу. Основною ціллю формування капіталу підприємства є задоволення потреб в придбанні необхідних активів і оптимізації його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

З урахуванням цього, процес формування капіталу підприємства будується на основі наступних принципів:

1. Врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства. Процес формування об'єму і структури капіталу підпорядкований задачам забезпечення його господарської діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але й в найближчій перспективі. Забезпечення цієї перспективності формування капіталу підприємства досягається шляхом включення всіх розрахунків, пов'язаних з його формуванням, в бізнес-план створення нового підприємства.

2. Забезпечення відповідності об'єму залученого капіталу об'єму формованих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних і необоротних активах. Ця загальна потреба в капіталі, що необхідна для створення нового підприємства, включає дві групи майбутніх витрат: 1) передстартові витрати; 2) стартовий капітал.

Передстартові витрати по створенню нового підприємства являють собою відносно невеликі суми фінансових засобів, які необхідні для розробки бізнес-плану і фінансування пов'язаних з цим досліджень. Ці витрати носять разовий характер і хоча потребують певних затрат капіталу, в складі загальної потреби в ньому звичайно займає незначну долю.

Стартовий капітал призначений для безпосереднього формування активів нового підприємства з ціллю початку його господарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається як форма розширення діяльності підприємства і пов'язано з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

При визначенні загальної потреби в капіталі знову створюваного підприємства використовується два основних метода:прямий і нерпрямий

Прямий метод розрахунку загальної потреби в капіталі базується на визначенні необхідної суми активів, яка дозволяє новому підприємству почати господарську діяльність. Цей метод розрахунку походить з алгоритму: загальна сума активів рівна загальній сумі капіталу, що інвестується. Тому розрахунок загальної потреби в активах дозволяє отримати уяву про загальну потребу в капіталі для створення нового підприємства. Так як розрахунок підприємства здійснюється в трьох варіантах (мінімально необхідна сума активів; необхідна сума активів, що забезпечує достатні розміри страхових запасів по окремим його видам; максимально необхідна сума активів), він дозволяє диференціювати і загальну потребу в капіталі нового підприємства в рамках від мінімальної до максимальної. капітал підприємство інвестиції

Непрямий метод розрахунку загальної потребі в капіталі базується на використанні показника "капіталоємкість продукції". Цей показник дає уявлення про те, який розмір капіталу використовується в розрахунку на одиницю виробленої (або реалізованої) продукції. Він розраховується в розрізі галузей і під галузей економіки шляхом поділу загальної суми капіталу, що використовується (власного і позичкового) на загальний об'єм виробленої (реалізованої) продукції. При цьому загальна сума капіталу, що використовується, визначається як середня в розглянутому періоді.

Використання непрямого методу розрахунку потреби в капіталі для створення нового підприємства здійснюється лише на попередніх етапах до розробки бізнес-плану. Цей метод дає лише приблизну оцінку потреби в капіталі, так як показник середньо галузевої капіталоємкості продукції істотно коливається в розрізі підприємств під впливом окремих факторів. Основними з таких факторів є: а) розмір підприємства; б) стадія життєвого циклу підприємства; в) прогресивність технології, що використовується; г) прогресивність обладнання, що використовується; д) ступінь фізичного зносу обладнання; е) рівень використання виробничої потужності підприємства і ряд інших. Тому більш точну оцінку потреби в капіталі для створення нового підприємства при використанні цього методу можна отримати в тому випадку, якщо при розрахунках буде використаний показник капіталоємкості продукції на діючих підприємствах-аналогах (з урахуванням вище перерахованих факторів).

Розрахунок загальної потреби в капіталі створюваного підприємства на основі показника капіталоємкості продукції здійснюється за наступною формулою:

Пк = Кп * ОР + ПРк

де Пк - загальна потреба в капіталі для створення нового підприємства;

Кп - показник капіталоємкості продукції (середньо-галузевої або аналогової);

ОР - плановий середньорічний об'єм виробництва продукції;

ПРк - передстартові витрати і інші одночасні затрати капіталу, пов'язані зі створенням нового підприємства.

3. Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих результатів діяльності підприємства в значній мірі залежать від структури використовуваного капіталу.

Структура капіталу являє собою відношення власних і позичкових фінансових засобів, які використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності.

Структура капіталу, що використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної і інвестиційної його діяльності, здійснює активний вплив на кінцевий результат цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) і в кінцевому результаті формує відношення ступеню прибутковості і ризику в процесі розвитку підприємства.

Формування структури капіталу нерозривно пов'язане з урахуванням особливостей кожної з його складових частин.

Власний капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями:

1. Простотою залучення, так як рішення, пов'язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших господарських суб'єктів.

2. Більш високою здібністю до генерування прибутку у всіх сферах діяльності, так як при його використанні не потребується сплата позичкового процента у всіх його формах.

3. Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниженням ризику банкротства.

Разом з тим, йому притаманні наступні недоліки:

1. Обмеженість об'єму залучення, а отже і можливостей істотного розширення операційної і інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу.

2. Висока вартість в порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.

3. Не використовується можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових засобів, так як без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, яке використовує лише власний капітал, має найбільшу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії рівний одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (так як не може забезпечити формування необхідного додаткового об'єму активів в періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позиковий капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями:

1. Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави і гарантії поручителя.

2. Забезпечення росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення його активів і зростання темпів росту об'єму його господарської діяльності.

3. Більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита" (вилучення витрат по його обслуговуванню із податкової бази при уплати податку на прибуток).

4. Здібність генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнту рентабельності власного капіталу).

В той же час використання позикового капіталу має наступні недоліки:

1. Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використаного позикового капіталу.

2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (при інших рівних умовах) норму прибутку, яка зменшується на суму виплачуваного позичкового процента у всіх його формах (процент за банківський кредит; лізингові ставки; купонний процент по облігаціям; вексельний процент за товарний кредит і т.п.).

3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку. В ряді випадків при зниженні середньої ставки позичкового процента на ринку використаних раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає для підприємства невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

4. Складність процедури залучення (особливо в великих розмірах), так як надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарських суб'єктів (кредиторів), потребує часто відповідних гарантій або застав (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарських суб'єктів надаються, як правило, на платній основі).

Таким чином, підприємство, яке використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового об'єму активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкротства (які зростають відповідно до збільшення питомої ваги позикових засобів в загальній сумі використовуваного капіталу).

5. Забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється в процесі управління вартістю капіталом.

6. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі його господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при прийнятному для підприємства рівні фінансового ризику.

Серед механізмів управління формуванню капіталу найбільш складним є питання мінімізації вартості капіталу і оптимізації його структури.



3.2 Зміст та види потреб в капіталі

На практиці перед фінансовими службами підприємств, окремими підприємцями досить часто постають такого роду запитання:

- скільки грошових коштів потрібно залучити, щоб забезпечити виробництво певного виду продукції?

- який обсяг фінансових ресурсів слід використати на придбання основних засобів та необоротних активів?

- на який період і в якому обсязі слід залучати кошти для покриття затрат, які включаються до собівартості продукції?

- який порядок формування активів і пасивів?

Відповідь на ці та інші запитання ми отримаємо, дослідивши порядок визначення потреби підприємства в капіталі, що є необхідним для успішного складання плану інвестицій та інших видів бюджетів.

За традиційного бюджетування плановий обсяг потреби в капіталі залежить від прогнозних величини грошових виплат і надходжень, а також часового інтервалу між ними. Дефіцит чи надлишок грошових коштів за певний проміжок часу визначається як різниця між наростаючими підсумками грошових виплат та надходжень за цей період.

3.3 Приклади

Приклад 1. Визначимо потребу підприємства в капіталі в плановому періоді, якщо прогнозні показники грошових надходжень і виплат мають такий вигляд:

Таблиця 1. Прогнозні показники грошових надходжень і виплат

Місяць	Грошові виплати	Надходження	Потреба (+), надлишок (-)
Січень	350 000	--	+350 000
Лютий	300 000	--	+650 000
Березень	100 000	100 000	+650 000
Квітень	200 000	150 000	+700 000
Травень	100 000	200 000	+600 000
Червень	100 000	200 000	+500 000
Липень	250 000	100 000	+650 000
Серпень	50 000	200 000	+500 000
Вересень	100 000	200 000	+400 000
Жовтень	200 000	150 000	+450 000
Листопад	100 000	200 000	+350 000
Грудень	150 000	200 000	+300 000
Наростаючий підсумок	2 000 000	1 700 000	+ 30

Процес виникнення потреби в капіталі можна уявити у графічному вигляді. На основі побудови графіка потреби в капіталі протягом планового періоду можна визначити обсяги витрат підприємства, які слід покривати за рахунок власного капіталу, а які - вдаючись до залучення фінансових ресурсів кредиторів. У нашому прикладі підприємство має стабільну мінімальну потребу у фінансових ресурсах обсягом 300 тис. грн. Максимальна величина потреби в капіталі протягом планового періоду становить 700 тис. грн. Різниця між максимальним і мінімальним обсягами потреби в коштах дорівнює 400 тис. грн. (700 000 - 300 000).

Графік потреби в капіталі протягом планового періоду

Малюнок 1. Графік потреби в капіталі протягом планового періоду



У практиці фінансово-господарської діяльності підприємств у економічно розвинутих країнах прийнято вважати, що (за інших рівних обставин) стабільну мінімальну потребу в капіталі доцільно покривати за рахунок власного капіталу, а тимчасову різницю між максимальною та мінімальною потребою - за рахунок коштів кредиторів. Отже, для планового періоду найоптимальнішим є покриття потреби в капіталі обсягом у 300 тис. грн. за рахунок власного капіталу, а тимчасову різницю між максимальною та мінімальною потребою доцільно фінансувати за рахунок залучення короткострокових позичок у відповідних періодах.

Види потреби в капіталі. Для прогнозування потреби в капіталі насамперед слід визначити планові обсяги грошових виплат у розрізі окремих їх складових і періодів. Види потреби в капіталі можна класифікувати за типом грошових виплат підприємств:

I. грошові видатки у результаті інвестиційної діяльності;

II. грошові видатки у результаті операційної діяльності;

III. грошові видатки у результаті фінансової діяльності.

Потреба в капіталі для фінансування основної діяльності підприємства. Основна частина грошових видатків підприємства пов'язана із забезпеченням їх основної діяльності. Виникнення потреби в капіталі для забезпечення цієї діяльності зумовлене незбігом у часі моменту здійснення грошових витрат (на придбання основних засобів, сировини, матеріалів тощо) та моменту надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати. Базою для визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для покриття витрат, пов'язаних із підготовкою, організацією, веденням та обслуговуванням виробництва, є бюджет реалізації та бюджет виробництва продукції.



Малюнок 2. Види потреб в капіталі

Загальна потреба в капіталі розраховується як сума капіталу, необхідного для фінансування основних засобів і нематеріальних активів (інвестиційна діяльність) та капіталу для фінансування оборотних активів (операційна діяльність).

Активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Активи класифікують за складом і розміщенням та функціональною участю у процесі діяльності.

Отже, грошові видатки для забезпечення основної діяльності можуть здійснюватися не лише в рамках операційної, а й в результаті інвестиційної діяльності. У разі, якщо підприємство перебуває на стадії створення, то додатково розраховується потреба у фінансових ресурсах, необхідних для покриття витрат на заснування, зокрема:

- витрат на державну реєстрацію підприємства;

- різного роду нотаріальні витрати;

- комісійні винагороди, пов'язані із заснуванням підприємства і запуском його в дію.

План виробництва розробляється на основі обраної стратегії розвитку підприємства, наявного потенціалу та з урахуванням прогнозних показників обсягів збуту продукції. Останні визначаються на підставі маркетингових досліджень ринку, портфельного аналізу тощо. Важливою під час розробки плану виробництва є координація всіх елементів економічної потужності підприємства: наявного технологічного та фінансового потенціалу, а також можливостей збуту продукції. Показник технологічної потужності визначає обсяг продукції, який можна виробити на наявних у підприємства основних засобах. Фінансова потужність підприємства засвідчує, який обсяг виробництва товарної продукції в змозі профінансувати підприємство. В цілому технічна та фінансова потужність є взаємозалежними величинами і визначаються можливостями збуту продукції. Дану взаємозалежність можна простежити за допомогою такого прикладу

Приклад 2. Проведемо аналіз чотирьох різних комбінацій технологічної і фінансової потужності та можливостей ринків збуту продукції, в яких дані величини не збігаються. Оцінимо можливі наслідки впливу розбіжностей на фінансово-економічний стан підприємства (всі дані наведені в штуках вироблюваної продукції).

Таблиця 2. Аналіз чотирьох різних комбінацій технологічної і фінансової потужності та можливостей ринків збуту продукції

Варіант	Технологічна потужність	Фінансова потужність	Можливості збуту продукції	Оцінка
1	1000	800	800	Зайві потужності (зниження рентабельності)
2	1000	1200	1000	Надлишок фінансових ресурсів (порівняно з першим варіантом краща рентабельність)
3	800	1000	1000	Дефіцит виробничих потужностей (проблеми з фінансуванням і придбанням обладнання)
4	1000	800	1000	Дефіцит у фінансуванні (проблеми з мобілізацією додаткових фінансових ресурсів)



Варіант 1. У підприємства зайві виробничі потужності і тому вони частково не завантажені. Рентабельність підприємства знижується через те, що підприємство здійснює витрати на утримання та обслуговування потужностей, які не приносять належної віддачі.

Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції

Варіант 2. Наявні обігові кошти перевищують їх необхідний розмір. Це створює умови для використання обігових коштів не за призначенням, що зумовлює нагромадження надмірних запасів сировини і матеріалів, відволікання коштів у дебіторську заборгованість. Все це призводить до зниження рентабельності та ліквідності підприємства. Однак зайві фінансові ресурси можна розмістити на фінансовому ринку і одержати різного роду фінансові доходи. Рентабельність підприємства, таким чином, буде кращою, ніж у варіанті 1.

Варіант 3. У підприємства дефіцит виробничих потужностей, тобто існують проблеми технологічного характеру. В даному разі виробничу потужність слід збільшити на 200 одиниць. Проблеми можуть виникнути через відсутність на ринку обладнання, здатного підвищити виробничу потужність саме на 200 одиниць продукції. Може бути пропозиція обладнання з більшою потужністю, що може призвести до варіанту 1 (зайві виробничі потужності). Окрім того, можуть виникнути фінансові проблеми, оскільки збільшення виробничих потужностей зумовлює додаткову потребу в капіталі. При цьому в жодному разі не можна наявні ліквідні засоби спрямовувати на здійснення реальних інвестицій, оскільки зменшиться фінансова потужність підприємства. Обсяг виробництва перевищуватиме існуючі фінансові можливості підприємства (варіант 4).

Варіант 4. У підприємства відчувається дефіцит обігових коштів, що є наслідком порушення фінансової рівноваги. Це може призвести до втрати ліквідності та платоспроможності. Слід вжити заходів щодо залучення капіталу з метою поповнення оборотного капіталу.

Даний приклад підтверджує значення правильного визначення потреби в капіталі для забезпечення ефективної операційної діяльності. Неузгодженість показників виробничої потужності, забезпечення підприємства фінансовими ресурсами та потребами ринку в продукції призводить до погіршення фінансово-економічного стану суб'єкта господарювання.

Фінансування витрат, не пов'язаних з основною діяльністю підприємства. На підприємствах може також виникнути потреба в капіталі для досягнення цілей, не відображених у плані виробництва, зокрема для здійснення різного роду фінансових інвестицій чи покриття затрат невиробничого характеру. Фінансування згаданих затрат повинно здійснюватися за залишковим принципом за рахунок чистого прибутку. В окремих випадках це можна зробити за рахунок банківських позичок, джерелом погашення яких знову ж таки є прибуток. Розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для покриття цих видів потреби в капіталі, є досить простим і здійснюється, виходячи з фактичної величини відповідних затрат: вартості акцій, облігацій, затрат на утримання об'єктів невиробничого призначення тощо.



Висновки

Перш ніж здійснювати заходи щодо залучення фінансових ресурсів, необхідних для санації підприємства, слід визначити потребу в капіталі. Потреба в капіталі - це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

Базою для класифікації форм, яких може набирати потреба в капіталі, є групування вихідних грошових потоків підприємства. Потреба в капіталі зумовлюється тим, що момент здійснення грошових витрат та момент надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати, не збігаються в часі. Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати підприємства доцільно розмежувати на дві групи:

1) витрати, пов'язані з підготовкою та організацією виробництва (капітальні витрати);

2) витрати, пов'язані з веденням та обслуговуванням виробництва (поточні витрати).

До першої групи належать витрати на заснування (реорганізацію) підприємства, купівлю та введення в дію основних фондів. Кошти, заморожені в таких витратах, повертаються на підприємство поступовим їх включенням у ціну реалізації продукції протягом тривалого часу. Отже, капітал, необхідний для фінансування зазначених витрат, має бути мобілізований на довгостроковий період. Такий капітал називають інвестиційним.

Витрати другої групи пов'язані з оплатою праці персоналу та придбанням предметів праці. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію в поточному виробничому циклі, повністю включаються в ціну реалізованої продукції і повертаються на підприємство через короткий проміжок часу. Для фінансування таких витрат визначають потребу в оборотному капіталі.

Оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.

Фінансовий капітал - важлива складова економічної потужності підприємства. Загалом економічна потужність включає в себе два основні компоненти: виробничу (технологічну) та фінансову потужність. Показник технологічної потужності характеризує обсяг продукції, який можна виробити на наявних у підприємства основних фондах. Фінансова потужність підприємства показує, який обсяг виробництва товарної продукції здатне профінансувати підприємство. Технологічні потужності фінансуються за рахунок інвестиційного, а фінансова - за рахунок оборотного капіталу. Загалом технічна та фінансова потужність є взаємозалежними величинами і визначаються можливостями збуту продукції.



Список використаних джерел

1. Зайчук В.Я. - Управління капіталом - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=2&pg=1&lang=book

2. Визначення потреби в капіталі. Зміст та види потреб в капіталі - Книга: Управління фінансовою санацією підприємства - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/78/79/

3. Терещенко О.О. Визначення потреби підприємства в капіталі. Зміст та види потреби в капіталі. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://ecolib.com.ua/article.php?book= 39&article=4724

4. Терещенко О.О. Потреба в капіталі для фінансування основних засобів і нематеріальних активів - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://fingal.com.ua/content/view/322/54/1/2/

5. Потреба в капіталі для фінансування оборотних активів - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://ecolib.com.ua/article.php?book=39&article =4726

6. Оборотний капітал та поточні фінансові потреби підприємства - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://5ka.at.ua/load/menedzhment/ oborotnij_kapital_ta_potochni_finansovi_potrebi_pidpriemstva_referat/38-1-0-2925

7. Визначення потреби підприємства в капіталі, методи розрахунку потреби в капіталі - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://udec.ntu-kpi.kiev.ua/ lspace/fin_dsg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/609376abd8f1cbecc2256b430058a761?OpenDocument

Размещено на Allbest.ru