Статутний капітал акціонерного товариства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність і функції фінансів підприємств, їх місце у фінансовій системі держави

2. Статутний капітал акціонерного товариства

2.1 Джерела формування статутного капіталу акціонерного товариства

2.2 Процедура зменшення статутного фонду акціонерного товариства

3. Формування фінансових ресурсів акціонерних товариств

4. Особливості використання фінансових ресурсів акціонерних товариств

5. Фінансове прогнозування доходів та витрат акціонерного товариства

6. Проблеми та перспективи, пов'язані з розвитком та утворенням акціонерних товариств

Висновки

Література

Вступ

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов'язаних з діяльністю акціонерних товариств, зокрема фінанси підприємств, особливості формування статутного капіталу та зменшення статутного фонду, формування і особливості використання фінансових ресурсів, фінансове прогнозування доходів та витрат акціонерного товариства, а також проблеми та перспективи, пов'язані з розвитком та утворенням акціонерних товариств в Україні.

Дана робота має на меті допомогти набути основ фундаментальних знань, що стануть підґрунтям у вивченні даних питань, у правильному розумінні приписів чинного законодавства та правової практики, оскільки необхідною умовою прибуткової діяльності будь-якого підприємства є правильна і раціональна організація його фінансів. Для того, щоб успішно функціонувати на ринку кожне підприємство зобов'язане формувати, розподіляти і використовувати фонди грошових коштів, обґрунтовано залучати зовнішні джерела фінансування.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

- підбір та аналіз нормативних та наукових джерел, присвячених даним проблемам;

- узагальнення отриманих даних;

- оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Предметом дослідження в даній роботі є така галузь як фінанси підприємства, а об'єктом дослідження виступає діяльність акціонерних товариств, оскільки акціонерні товариства є однією із основних форм господарювання в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вони мають цілий ряд переваг перед іншими підприємствами. До них відносяться: можливість формування статутного фонду за рахунок заощаджень широких верств населення, можливість швидко поповнювати статутний фонд.

В роботі розкриті наступні питання:

- сутність і функції фінансів підприємств, їх місце у фінансовій системі держави;

- статутний капітал акціонерного товариства: джерела формування, процедура зменшення статутного фонду акціонерного товариства;

- формування фінансових ресурсів акціонерних товариств;

- особливості використання фінансових ресурсів акціонерних товариств;

- фінансове прогнозування доходів та витрат акціонерного товариства;

- проблеми та перспективи, пов'язані з розвитком та утворенням акціонерних товариств.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти України по даній темі, монографічна література українських та російських авторів, статті періодичних видань, статистичні збірники.

1. Сутність і функції фінансів підприємств, їх місце у фінансовій системі держави

Фінансова система держави охоплює: державні фінанси; місцеві фінанси, фінанси підприємств, фінанси некомерційного сектору, фінанси домашніх господарств. Визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства займають фінанси підприємств. Результатом діяльності підприємств є виготовлена продукція, виконані роботи чи надані послуги, які у своїй сукупності формують валовий внутрішній продукт - основне джерело фінансових ресурсів держави.

Фінанси підприємств за своєю сутністю - це складна економічна категорія. У вітчизняній економічній літературі прийнято вважати, що фінанси підприємств - це економічні (грошові) відносини, що виникають у процесі формування, розподілу і використання грошових фондів і доходів підприємств. Проте останнім часом окремі сучасні вітчизняні і більшість зарубіжних економістів вважають, що фінанси підприємств - це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються задля здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях економіки, а також для фінансування інших видів діяльності підприємств.

Фінанси підприємств - а) економічні відносини, що виникають в процесі формування, розподілу і використання грошових фондів і доходів підприємств;

б) різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються для здійснення виробництва продукції, робіт і послуг та фінансування інших видів діяльності підприємства.

Фінансові відносини підприємств охоплюють обмінні і розподільчі відносини, що відображаються в різноманітних грошових потоках. З руху грошей розпочинається і ним завершується кругообіг коштів підприємства, оборот усього капіталу.

До фінансових належать такі економічні відносини підприємства:

а) зовнішні фінансові відносини:

- з засновниками (формування статутного капіталу, зміна статутного капіталу, виплата дивідендів на акції та процентів на паї);

- з іншими суб'єктами підприємництва щодо розрахунків з позичальниками, підрядниками, покупцями, замовниками;

- з бюджетом (платежі та асигнування);

- з цільовими фондами (внески і надходження);

- з банками (відкриття та ведення рахунків, відкриття депозитів, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата відсотків);

- зі страховими компаніями (страхові платежі, страхове відшкодування);

- з учасниками фондового ринку (розміщення власних цінних паперів, купівля, продаж цінних паперів інших емітентів);

- з галузевими і корпоративними органами управління (внески в централізовані фонди, надходження з них).

б) внутрішні фінансові відносини щодо:

- формування і розподілу грошових доходів підприємства (виторгу, чистого доходу від продажу продукції, робіт, послуг, іншого операційного доходу, доходу від фінансової діяльності, інших доходів, доходів від звичайної діяльності;

- формування, розподілу і використання чистого прибутку;

- формування та використання амортизаційних відрахувань;

- утворення та використання забезпечень майбутніх витрат і платежів, інших цільових фондів підприємства тощо.

Матеріальною основою фінансів підприємств є грошовий обіг. У зв'язку з цим поняття "фінанси підприємств" часто помилково ототожнюють з грошовими коштами. Фінансами гроші стають тоді, коли їх власник створює відповідний грошовий фонд і використовує його для фінансування господарських операцій (внесення коштів у статутний капітал, придбання акцій, облігацій, надання кредиту тощо) з метою отримання певного доходу.

Підприємства, як і фізичні особи та держава загалом, формують грошові фонди. Грошові фонди підприємства - це частина його грошових коштів, які мають цільове призначення. До грошових фондів належать статутний фонд, пайовий фонд, фонд оплати праці, резервний фонд, амортизаційний фонд та інші. Підприємства формують грошові фонди для фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, виконання зобов'язань перед державою і діловими партнерами (контрагентами) тощо. Правильна організація процесу формування грошових фондів забезпечує можливість ефективного управління грошовими потоками підприємств, прийняття оптимальних фінансових рішень, підвищення прибутковості підприємницької діяльності. Необхідною умовою при цьому є аналіз фінансової інформації, що міститься у бухгалтерській і статистичній звітності в комерційних угодах, у розрахункових, платіжних та інших документах.

Як одна з основних підсистем фінансової системи держави, фінанси підприємницьких структур мають свою специфіку організації та реалізації притаманних їм функцій. Специфіка фінансів підприємств полягає в тому, що за їх допомогою мобілізуються кошти і створюються фонди фінансових ресурсів не для подальшого розподілу, як у підсистемі державних фінансів, а, насамперед, для обслуговування процесу виробництва і реалізації продукції. Тобто фінанси підприємств обслуговують процес створення нової вартості, яка знаходить своє відображення у вартості валового внутрішнього продукту, здійснюючи первинний його розподіл на фонди нагромадження, споживання і відновлення матеріальних елементів процесу виробництва.

В процесі відтворення фінанси підприємств виконують такі ж функції, що й загальнодержавні фінанси, а саме:

1) розподільчу - розподіл фінансових ресурсів підприємств за їх цільовим призначенням: на покриття витрат, на формування фондів тощо. Завдяки розподільчій функції фінансів підприємств забезпечується послідовність і пропорційність розподілу національного доходу на макро- і мікрорівнях економіки;

2) контрольну - контроль за дотриманням пропорцій у первинних розподільчих і перерозподільних процесах. Контрольна функція фінансів підприємств зумовлена їх здатністю об'єктивно відбивати кількісні і вартісні пропорції виробництва і реалізації продукції. Контролюючи грошові розрахунки, аналізуючи фінансові показники можна оцінити фінансовий стан і перспективи розвитку підприємства. Фінансовий контроль у формі перевірки видів фінансових відносин підприємства, порядку ведення його фінансово-господарської діяльності здійснюють спеціальні уповноважені органи - державні та відомчі контрольні органи, незалежні аудиторські фірми, відділи контролінгу тощо. Залежно від часу проведення фінансовий контроль поділяють на попередній, поточний і наступний. Попередній проводять до здійснення фінансово-господарських операцій; поточний - під час фінансових і господарських операцій; наступний - після здійснення операцій, він призначений для встановлення відхилень, які не були виявлені під час попереднього і поточного контролю.

Слід зазначити, що розподільча функція фінансів підприємств може бути реалізована тільки за наявності сформованих фінансових ресурсів. Тому для фінансів підприємств виділяють такі основні функції :

а) формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

б) розподілу та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для соціального розвитку підприємства;

в) контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства у процесі його операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Фінансові ресурси підприємств формуються під час формування статутного капіталу, а також в процесі розподілу грошових надходжень від продажу продукції, товарів, робіт і послуг та надходжень від інших видів операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Формування фінансових ресурсів здійснюють з метою фінансування оборотних і необоротних активів, формування резервного капіталу, забезпечень, фондів цільового призначення тощо.

Умовами ефективної реалізації функцій підприємств є:

· різноманітність форм власності;

· наявність ринків товарів, праці, капіталу;

· свобода підприємництва, самостійності у прийнятті підприємницьких рішень;

· вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

· самофінансування підприємницьких структур;

· правове забезпечення підприємницької діяльності;

· обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

2. Статутний капітал акціонерного товариства

2.1 Джерела формування статутного капіталу акціонерного товариства

Статутний капітал (фонд) - це зафіксована установчими документами та оцінена учасниками в національній, а інколи, у передбачених законом випадках, і в іноземній валюті, сукупність внесків, об'єднаних учасниками при створені господарського товариства для забезпечення його діяльності.

Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Вкладами учасників та засновників акціонерного товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом.

При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки встановлюється законом.

Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

Акціонерні товариства можуть бути відкритого і закритого типу. Різниця між ними заключається у тому, що статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акцій у формі відкритої підписки, а в акціонерному товаристві закритого типу статутний капітал створюється тільки за рахунок внесків засновників, тобто акції у відкритий продаж не поступають.

2.2 Процедура зменшення статутного фонду акціонерного товариства

Згідно зі ст. 16 Закону "Про господарські товариства" Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.1991), ст. 682. товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Цю норму можна вважати вихідною. В іншому ж розрізнені законодавчі приписи для цілей їх системного застосування на практиці було узагальнено і доповнено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) у Положенні про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства в редакції наказу ДКЦПФР від 16.10.2000 р. № 158 (далі - Положення про зміну статутного фонду). Так, у цьому документі визначено такий порядок зменшення розміру статутного фонду акціонерного товариства (відкритого і закритого):

1) прийняття загальними зборами акціонерів рішення про зменшення розміру статутного фонду товариства відповідно до чинного законодавства України. Слід зауважити, що таке рішення, по суті, є не більше ніж "протоколом про наміри" акціонерного товариства, оскільки згідно зі ст. 16 Закону "Про господарські товариства" і ст. 87 ГКУ рішення товариства про зміну розміру статутного фонду набуває чинності тільки від дня внесення цих змін до державного реєстру.

У межах цього рішення загальні збори повинні визначити спосіб (шлях) зменшення розміру статутного фонду, вибираючи один із двох можливих варіантів:

- або зменшення номінальної вартості всіх акцій (при цьому здійснюється обмін усіх акцій у всіх акціонерів на таку ж кількість акцій, але з меншою номінальною вартістю);

- або зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості (анулювання викуплених акціонерним товариством на вторинному ринку власних акцій). Поєднувати ці два способи забороняється;

2) опублікування виконавчим органом товариства (правлінням) в органах преси Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України, або в офіційному виданні фондової біржі повідомлення для кредиторів та акціонерів про намір зменшити розмір статутного фонду товариства. Конкретні вимоги до змісту цього повідомлення встановлено п. 19 Положення про зміну статутного фонду. Так, у повідомленні відображаються: найменування та місцезнаходження товариства, номери телефону чи факсу; мотиви, спосіб та розмір зменшення статутного фонду акціонерного товариства, дані про кількість акцій, що вилучаються, та їх загальну вартість, строк вилучення акцій та результат відмови акціонера від обміну акцій на акції меншої номінальної вартості, а також строк подання заперечень кредиторів (не може бути менше 30 днів від дати опублікування повідомлення). Зауважимо, що стосовно кредиторів ці розпорядження було розроблено на підставі норм ст. 16 Закону "Про господарські товариства", згідно з якими зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Однак Цивільний кодекс України містить із цього приводу "свіжіші", а тому пріоритетніші норми: "зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків". І цей формальний конфлікт між "...не допускається" і "...допускається після...", на наш погляд, необхідно вирішувати на користь норм Цивільного кодексу України. Адже вони, по суті, лише уточнили, у чому конкретно може полягати "недозволяюча" участь ("заперечення") кредиторів товариства у процесі зменшення його статутного фонду: усіх кредиторів має бути повідомлено в установленому законом порядку, після чого вони набувають права (яким, до речі, можуть і не скористатися) достроково позбутися свого статусу кредитора і права вимагати відшкодування відповідних збитків. Ні на що більше кредитор розраховувати не може, так само як не може він і "просто заперечувати" проти зменшення статутного фонду Акціонерного товариства. Тепер про "встановлений законом" порядок повідомлення кредиторів про майбутнє зменшення статутного фонду. На сьогодні такий порядок не встановлено. У зв'язку з цим для повної гарантії можна рекомендувати процедуру, що застосовується в судовій практиці, - направляти кредиторам відповідні повідомлення листом з описом вкладення та повідомленням про вручення;

3) надання протоколу рішення про зменшення розміру статутного фонду та копії опублікованого повідомлення до ДКЦПФР у строк не пізніше 10 днів після опублікування;

4) внесення та державна реєстрація змін до статуту, пов'язаних зі зменшенням розміру статутного фонду. Слід ураховувати, що зменшення розміру статутного фонду зумовлює необхідність внесення змін до статуту акціонерного товариства. Зміну ж статуту акціонерного товариства віднесено п. 1 ч. 2 ст. 159 ЦКУ і ст. 41 Закону "Про господарські товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. До того ж це питання може бути вирішено тільки більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах;

5) реєстрація випуску (випусків) акцій. Цей етап потребує особливих коментарів. У зв'язку зі зменшенням розміру статутного фонду, а отже, у зв'язку зі зміною прав, що надаються акціями, випуск акцій підлягає обов'язковій перереєстрації. акціонерний фінанси корпорація

Реєстрація випуску (випусків) акцій відкритих акціонерних товариств у зв'язку зі зменшенням розміру статутного фонду здійснюється відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств у редакції рішення ДКЦПФР від 09.02.2001 р. № 181² Журнал "Податки та бухгалтерський облік", 2002, № 67, зі змінами та доповненнями, а реєстрація випуску (випусків) акцій закритих акціонерних товариств у зв'язку зі зменшенням розміру статутного фонду - відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 11.06.2002 р. № 1672.

Реєстрація здійснюється безпосередньо ДКЦПФР чи її територіальними управліннями відповідно до розмежування їх повноважень згідно з рішенням ДКЦПФР "Про передачу повноважень щодо реєстрації випусків акцій територіальним управлінням Комісії" від 29.09.2000 р. № 149. Так, закриті акціонерні товариства свій випуск акцій, пов'язаний зі зменшенням розміру статутного фонду, реєструють у територіальних управліннях ДКЦПФР, а відкриті акціонерні товариства - або безпосередньо у ДКЦПФР, або в її територіальних управліннях залежно від величини статутного фонду. Якщо розмір статутного фонду ВАТ на дату прийняття рішення про випуск акцій (з урахуванням випуску, стосовно якого прийнято рішення) не перевищує 500000 грн., реєстрація здійснюється територіальним управлінням ДКЦПФР. У противному разі така реєстрація здійснюється безпосередньо ДКЦПФР. Згідно з п. 21 Положення про зміну статутного фонду при зменшенні розміру статутного фонду інформація про випуск акцій не підлягає обов'язковій реєстрації та опублікуванню. Отже, немає необхідності платити державне мито за реєстрацію інформації про емісію відповідно до п. 6 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.93 р. № 7-93, зі змінами та доповненнями;

6) у разі бездокументарної (безготівкової) форми випуску акцій - оформлення та депонування (передача на зберігання до депозитарію) нового глобального сертифіката випуску акцій. Вимоги до порядку оформлення та форми глобального сертифіката визначено Положенням про глобальний сертифікат емісії цінних паперів у бездокументарній формі, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 12.02.98 р. № 25, зі змінами та доповненнями;

7) у разі документарної (готівкової, сертифікатної) форми випуску акцій - внесення інформації до системи реєстру власників іменних цінних паперів відповідно до вимог Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.98 р. № 60, зі змінами та доповненнями;

8) у разі документарної форми випуску акцій - виготовлення та видача акціонерам сертифікатів акцій нової номінальної вартості.

Отже, чинне законодавство передбачає два можливі шляхи зменшення статутного фонду АТ: зменшення номінальної вартості всіх акцій, що вже перебувають в обігу, або зменшення кількості випущених акцій шляхом викупу їх частини у власників із подальшим анулюванням цих акцій. Розглянемо докладніше кожен із цих варіантів.

3. Формування фінансових ресурсів акціонерних товариств

Основою фінансів підприємств є фінансові ресурси - кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань. До фінансових ресурсів належать грошові фонди підприємства, а також частини грошових коштів, які не входять до складу фондів.

Складовими фінансових ресурсів підприємства є:

Ш статутний капітал;

Ш додатково вкладений капітал;

Ш резервний капітал;

Ш нерозподілений прибуток;

Ш амортизаційні відрахування;

Ш забезпечення подальших витрат і платежів;

Ш довготермінові і короткотермінові кредити банків;

Ш відтерміновані податкові зобов'язання;

Ш кредиторська заборгованість усіх видів (зі страхування, за авансами одержаними, за векселями виданими, з оплати праці, по розрахунках з учасниками тощо).

Фінансові ресурси підприємств класифікують за такими основними ознаками:

За використанням фінансові ресурси підприємств поділяють на:

- матеріалізовані фінансові ресурси (вкладені в основні засоби, запаси, виробництво, готову продукцію тощо);

- матеріальні (вкладені в основні засоби, запаси, незавершене виробництво тощо);

За формою реалізації фінансові ресурси підприємств поділяють на:

- грошові фінансові ресурси (грошові кошти та їх еквіваленти).

- нематеріальні (вкладені в нематеріальні активи);

- фінансові (вкладені у фінансові активи).

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. Власні фінансові ресурси формуються за рахунок власних джерел фінансування. Вони утворюються уже під час організації підприємства при формуванні його статутного капіталу. В процесі воробничо-господарської діяльності власні фінансові ресурси підприємства поповнюються завдяки отриманим доходам і прибуткам. Ці фінансові ресурси називають власними внутрішніми фінансовими ресурсами. Водночас, підприємство може отримувати фінансові ресурси у власне використання від емісії своїх акцій, отримання дотацій, субсидій, дивідендів, відсотків на ціні папери інших емітентів тощо. Такі фінансові ресурси називають власними зовнішніми фінансовими ресурсами.

Початкове формування фінансових ресурсів відбувається в момент заснування підприємства, коли створюється Статутний фонд. Його джерелами в залежності від організаційно-правових форм господарювання виступають: акціонерний капітал, пайові внески членом кооперативів, галузеві фінансові ресурси, довгостроковий кредит, бюджетні засоби. Величина статутного фонду показує розмір грошових засобів - основних та оборотних - які інвестовані в процесі виробництва.

Часто підприємству не вистачає власних фінансових ресурсів і тоді воно залучає їх на фінансовому ринку у формі банківських кредитів, коштів від емісії облігацій, інших видів цінних паперів, кредиторської заборгованості тощо. Такі фінансові ресурси називають залученими. Залучені фінансові ресурси формують з залучених джерел фінансування.

За етапами формування фінансові ресурси поділяють на:

початкові, тобто ті, з якими підприємство розпочинає свою діяльність (статутний капітал);

набуті (прирощені) - отримані підприємством в результаті його діяльності у формі чистого доходу (прибутку та амортизації), субсидій, дотацій тощо.

Джерела утворення фінансових ресурсів акціонерного товариства можна також поділити на дві групи: внутрішні та зовнішні.

Зовнішні - пропускають надходження засобів зовні, тобто фінансові ресурси не є безпосередньо результатом господарської діяльності товариства та не створюються в процесі цієї діяльності, хоч її показники, безумовно, мають вплив на можливість і повноту притягнення зовнішніх ресурсів.

Емісія цінних паперів акціонерного товариства дозволяє мобілізувати об'єм фінансових ресурсів, значно перевищують можливий кредит банку, а ефективне вкладення цих засобів - отримати прибуток, який достатній для подальшого розвитку товариства. При цьому випуск акцій збільшує статутний капітал товариства, поширює число акціонерів, а засоби, які отримані від продажу акцій, становляться власними засобами акціонерного товариства.

Внутрішні фінансові ресурси акціонерною товариства формуються в процесі його господарської діяльності, а величина ресурсів залежить від масштабів та результатів цієї діяльності. До них відносяться амортизаційні відрахування та прибуток.

Амортизаційні відрахування - це джерело засобів для відтворювання (придбання об'єктів основних засобів для заміни вибувших). Вони включаються до собівартості продукції, що виробляються, та після їх продажу у складі виручки, яка надходить на розрахунковий рахунок акціонерного товариства. За своєю економічною природою ці відрахування забезпечують просте похідне виробництво амортизаційних відрахувань, але вони відносяться до фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування можуть накопичуватись та витрачатись на розширення і обновлювання виробництва разом з прибутком.

Одним з найважливіших завдань фінансових служб підприємств є пошук ефективних джерел формування фінансових ресурсів, оптимізація їх структури та напрямків інвестування.

Фінансові ресурси підприємства використовують для придбання основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних запасів, для покриття витрат на виготовлення і продаж продукції (виплату заробітної плати, сплату податків, орендної плати, страхових платежів тощо). Зрозуміло, що обсяг виробництва, технічна, трудова, матеріальна забезпеченість підприємства, його соціально-економічний розвиток залежать від величини, складу та структури фінансових ресурсів підприємства.

Приналежність фінансових ресурсів конкретному суб'єкту господарювання та державі дозволяє відокремити їх від грошових коштів населення і, зокрема, провести межу між фінансами та заробітною платнею.

Потенційно фінансові ресурси утворюються на стадії виробництва, коли створюється нова вартість, але саме потенційно, оскільки робітник за верстаком виробляє не фінансові ресурси, а продукти праці у товарній формі. Реальне формування фінансових ресурсів починається лише па стадії розподілу, коли вартість реалізована і у складі виручки виділяють окремі конкретні економічні форми реалізованої вартості. Ось чому, наприклад, прибуток, хоч і створюють на стадії виробництва, однак кількісно його можна визначити та використати лише під час вартісного розподілу.

Фінансові ресурси акціонерного товариства приймають участь у формуванні прибутку акціонерного товариства. Прибуток як чистий доход акціонерного товариства формується в процесі його господарської діяльності і реалізується після продажу продукції, яка вироблена, виконання робіт, надання послуг. Його величина залежить від роботи товариства, ефективності використання залучення фінансових ресурсів.

4. Особливості використання фінансових ресурсів акціонерних товариств

Використання фінансових ресурсів здійснюється товариством у багатьох напрямках, головним з яких є:

Платежі органів фінансово-банківської системи (податкові платежі, платежі у бюджет, сплата процентів банкам за використання кредитами, погашення взятих раніше позик, страхові платежі).

Інвестування власних коштів у капітальні витрати (реінвестування), яке пов'язане з розширенням виробництва і технічним його оновленням, переходом на нові прогресивні технології, використання "Ноу-хау" - це комплекс технічних знань та комерційних таємниць.

"Ноу-хау" технічного характеру включає:

дослідні незареєстровані зразки виробів, окремі деталі, пристосування для обробки;

технічну документацію (формули, розрахунки, креслення) - інструкції;

знання і навики в області бухгалтерії, статистики та фінансової звітності, правової та економічної роботи.

"Ноу-хау" комерційного характеру:

адресні банки даних;

картотеки клієнтів, поставників;

данні про організації та ефективності виробництва;

данні про організації збута та розповсюдження продукції;

методи та форми реклами;

данні про навчання персоналу.

На відміну від таємниць виробництва "Ноу-хау" не патентуються. "Ноу-хау" є власністю юридичної або фізичної особи та відповідно становиться предметом купівлі-продажу. Як правило, "Ноу-хау" в якості товару є супутником продажу патентів та ліцензій, що є як би продовженням (інструкцією до нього), але може реалізовуватися самостійно. Продаж "Ноу-хау" має свої особливості. Для оцінки покупець повинен хоча би частково ознайомитися з його сутністю; при цьому власник ризикує втратити монополію на "Ноу-хау", не продав його. Тому рекомендується укладати попередню угоду на передпродажне ознайомлення з "Ноу-хау". В ньому оговорюється конфіденційність інформації та відповідальність в разі використання.

При визначені ціни "Ноу-хау" необхідно пам'ятати, що вона окупиться майбутнім прибутком, який отримає користувач. У світової практиці ціна "Ноу-хау" складає 5% від майбутнього прибутку, але є випадки, коли вона досягає 20%. Види оплати "Ноу-хау":

роялті - поступові виплати за "Ноу-хау" пропорційно визначеним показникам у ході його використання.

паушальний платіж - одноразовий, обумовлений заздалегідь платіж.

"кост плас" - виплати за додаткові послуги за узгодженими розцінками понад узгодженої ціни.

Інвестування фінансових ресурсів в цінні папери, придбані на ринку: акції і облігації інших фірм, в державні займи.

Направлення фінансових ресурсів на створення грошових фондів заохочувального та соціального характеру.

Використання фінансових ресурсів на благодійні цілі, спонсорство.

При здійсненні великих капітальних вкладень в реконструкцію та розширення підприємства можна використати випуск цінних паперів.

Отже, форми і методи створення та використання фондів фінансових ресурсів потребують постійного удосконалення за такими напрямками:

- удосконалення методів створення й використання фондів фінансових ресурсів на основі науково-обгрунтованих нормативів бюджетної забезпеченості;

- забезпечення переходу до середньострокового та перспективного фінансового планування фондів фінансових ресурсів на всix pівнях управління економікою;

- удосконалення механізму залучення фінансових ресурсів до інвестиційної сфери, у тому числі особистих накопичень громадян;

- запровадження ефективної системи витрачання коштів бюджету на соціальні потреби суспільства з одночасним посиленням регулятивної ролі бюджету в забезпеченні добробуту населення;

- створення фондів фінансових ресурсів для підтримки малого бізнесу шляхом розробки й використання цільових програм;

- посилення фінансового контролю за діяльністю державних підприємств і організацій, підвищення відповідальності керівників державних підприємств за ефективне використання державного майна, отримання фінансової дисципліни;

- оздоровлення фінансового становища в державі та зміцнення грошового обігу завдяки ліквідації взаємозаліків за платежами до бюджету та усунення бактеризації господарських зв'язків;

- удосконалення податкової системи, забезпечення оптимального рівня податкових надходжень для формування фондів фінансових ресурсів на загальнодержавному її регіональних рівнях, створення сприятливих умов для підприємницької діяльності.

5. Фінансове прогнозування доходів та витрат акціонерного товариства

Питання фінансового прогнозування посідають важливе місце в теорії і практиці господарської діяльності корпорацій. У теоретичному плані фінансове планування розглядається як невід'ємна частина загального планування виробничо-господарської діяльності корпорацій.

Фінансове планування на підприємстві - це планування всіх його доходів та напрямків використання грошових засобів для забезпечення розвитку підприємства. Фінансове планування здійснюється за допомогою складання фінансових планів різного змісту та призначення в залежності від задач та об'єктів планування.

Формою фінансового плану на підприємствах є баланс доходів та витрат, де знаходять відображення результати їх фінансової діяльності, взаємовідносини з бюджетом, банками.

Дослідники підкреслюють, що реальність і правильність урахування всіх зовнішніх, економічних, фінансових, валютних та інших обставин визначає врешті-решт якість фінансових планів, які розробляються акціонерним товариством.

Під час розробки планів кожне акціонерне товариство ставить перед собою певні цілі. Для визначення цілей і сфер прикладання капіталу акціонерне товариство має поставити конкретні, основані на розрахунках завдання.

Процес планування починається з прогнозу обсягів продажу на наступний рік, а також на п'ять років. Потім визначаються необхідні активи для підтримки цільового рівня обсягів продажу та приймається рішення щодо джерел фінансування необхідних активів. На цій стадії можливо спроектувати баланс підприємства і звіти про доходи, визначити розміри витрат на виробництво та реалізацію, а також обсяги запасів сировини та матеріалів.

Прогноз обсягів продажу найчастіше починається з огляду величин продажу за минулі 2-3 роки. Враховують і обсяги виробництва та реалізації підприємств галузі на ринку України.

Якщо підприємство виробляє декілька видів продукції (товару), то починаючи прогнозування, спочатку необхідно розробити прогнози для кожного виду, ґрунтуючись на попередніх темпах зростання. Після цього прогнозується рівень економічної активності на кожному з регіонів ринку, де працює компанія. Також приділяють увагу майбутній частці ринку, що займе фірма на кожній території, виробничі та дистриб'юторські можливості фірми, потенціал конкурентів, виробництво нової продукції, що запланована як акціонерним товариством, так і її конкурентами. Треба врахувати і збільшення експорту.

Поставки на експорт перебувають під впливом обмінних курсів, політики урядів тощо. На продаж ще впливають рекламні компанії, умови кредитування, дебіторська і кредиторська заборгованість. Тому треба прогнозувати зміни і в цих сферах. Прогнози розробляються для кожного відділу в сукупності та на базі окремої продукції. Прогнози продажу окремої продукції сумуються, і отримана величина порівнюється із сукупними прогнозами компанії. Таким чином, оперативний і чіткий прогноз продажу - важлива передумова прибутковості виробництва.

На основі прогнозу продажів фінансовий відділ складає гіпотетичні фінансові документи:

- баланс комерційної діяльності;

- звіт про доходи;

- звіт про зміни фінансового стану.

Важливим завданням фінансового планування є прогноз грошових потоків, який дає змогу визначити майбутні грошові надходження акціонерного товариства та їх витрати. При цьому необхідно передбачити час надходження грошових коштів та їх витрачання. Такий прогноз забезпечить у майбутньому контроль над грошовими потоками. Грошові потоки акціонерного товариства забезпечують й ліквідність, тобто здатність платити за придбану сировину, матеріали, гасити позики, сплачувати відсотки та дивіденди.

Акціонерне товариство складає фінансовий план на один рік і на п'ятирічний період. План включає документи, що мають спеціальне призначення. Головним з них є:

- прогноз продажі;

- варіанти фінансових документів, що передбачаються;

- бюджет грошових надходжень і витрат;

- бюджет капітальних вкладень;

- фінансовий план зовнішнього фінансування. Усі планові документи внутрішньо взаємопов'язані. Фінансовий план представляє для фінансового директора ефективний метод оцінки росту товариства і її майбутніх фінансових потреб та визначення найкращого способу фінансування цих потреб.

Все це стало можливо за умови, що ВРУ прийняли рішення про роздержавлення майна. На Україні іде процес приватизації та корпоратизації.

6. Проблеми та перспективи, пов'язані з розвитком та утворенням акціонерних товариств

Важливою формою підприємництва, є організація акціонерних підприємств.

Акціонерні форми господарювання базуються на створенні акціонерних товариств. У Законі України "Про господарські товариства" зазначається, що акціонернім товариством називається організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язання тільки майном товариства.

Акціонерне товариство - це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воно створюється шляхом централізації коштів (об'єднання капіталу) різних осіб, проведеної за допомогою продажу акцій із метою здійснення господарської діяльності й одержання прибутку.

Головною метою створення акціонерних товариств у нашій країні є залучення до господарського обігу вільних коштів (грошових і матеріальних) працюючих, а також підприємств для виконання певних господарських завдань. Акціонерне товариство створюється на основі купівлі-продажу акцій.

У якості учасників об'єднання капіталу шляхом створення акціонерного товариства можуть виступати фізичні і юридичні особи.

Внеском учасника товариства в об'єднаний капітал можуть бути кошти, а також будь-які матеріальні цінності, цінні папери, права користування природними ресурсами й інші майнові права, у тому числі право на інтелектуальну власність.

Вартість внесеного кожним засновником майна визначається в грошовій формі спільним рішенням учасників товариства. Об'єднане майно, оцінене в грошовому вираженні, складає статутний капітал (фонд) товариства.

Останній розділяється на визначену кількість рівних частин. Свідченням про внесення таких частин є акція, а грошове вираження цієї частки зветься номінальної вартості (номіналу) акцій.

Таким чином, акціонерне товариство має статутний капітал, розділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, що випускаються товариством в обертання на ринок цінних паперів.

Функціонування акціонерного товариства здійснюється з обов'язковим дотриманням умов господарської діяльності, встановлених українським законодавством.

Товариство має повну господарську самостійність у визначенні форми керування, прийняття господарських рішень, збуту, встановлення цін, оплати праці і розподілу прибутку.

Термін діяльності товариства не обмежений або ж установлюється його учасниками.

Акціонерне товариство відповідає за своїми обов'язками всіма наявними активами. Проте по зобов'язаннях окремих своїх учасників (акціонерів) товариство не відповідає.

Акціонерні підприємства поділяються на два види: акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржах; акціонерне товариство закритого типу, акції якого поширюються лише серед його засновників.

Функціонування акціонерного товариства закритого типу відрізняється й іншими особливостями, що в обов'язковому порядку повинні бути відбиті в його статуті. Акціонерні товариства закритого типу - це в основному невеличкі приватні підприємства з невисокою чисельністю акціонерів, такі, як магазини, ательє, майстерні, гаражі і т.п.

Основними характеристиками акціонерного товариства відкритого типу є масштаби об'єднаного капіталу і велика кількість власників. Основна ідея, що звичайно переслідується при створенні такої форми приватного підприємства, полягає в притягненні і концентрації великих коштів (капіталу) населення й інших підприємств із метою їх використання для одержання прибутку.

Акціонерне товариство закритого типу являє собою об'єднання не тільки капіталів, але і конкретних учасників (фізичних і юридичних осіб).

І Акціонерні товариства відкритого і закритого типів - підприємства засновані на об'єднанні капіталів. Для обох обов'язкова наявність статутного капіталу, що розділяється на паї й акції; взаємовідносини між учасниками (акціонерами) щодо керування підприємством, розподілом його прибутків і майна в обох випадках будуються в залежності від розміру внесеного ними капіталу.

Об'єднує ці два види акціонерних товариств і та обставина, що вони засновані на принципі обмеженої майнової відповідальності. За своїми обов'язками відповідає акціонерна компанія або Товариство, як самостійний суб'єкт права, а акціонери ризикують лише втратити належні їм акції (паї).

Контрольний пакет акцій - це кількість звичайних акцій у власності акціонера, що забезпечує можливість практично одноособового

прийняття або блокування рішень із питань діяльності товариства на загальних зборах акціонерів.

Розвиток акціонерних товариств в Україні

Одним із найбільш помітних подій в економіці України останніми роками стало масове створення акціонерних товариств. Так, зокрема, переважна частина комерційних банків України має саме таку організаційно-правову форму. До того ж у ході приватизації середні та великі підприємства перетворюються в акціонерні товариства з подальшим продажем акцій фізичним і юридичним особам.

Як свідчить світовий та певною мірою і вітчизняний досвід, корпорації домінують серед усіх інших організаційно-правових типів підприємств. Так, наприклад, частка продукції корпорацій у валовому внутрішньому продукті США становить приблизно 90%. В Україні на початок 2004 року акціонерні підприємства виробляли 65% загального обсягу промислової продукції (мал. 1). При порівнянні треба враховувати перехідний стан української економіки, а також ті, що питома вага акціонерних товариств у національному продукті України постійно підвищується, а тому є всі підстави вважати, що й в Україні в найближчому майбутньому остаточно визначиться вирішальний вплив результатів діяльності акціонерних товариств на стан та динаміку національної економіки.

Малюнок 1

В Україні, як відомо, здійснено масову приватизацію підприємств. Однак вона, й зокрема перетворення підприємств в акціонерні товариства, поки що не забезпечила підвищення ефективності функціонування їх. Приватна власність у вигляді акціонерних товариств, створених у результаті приватизації в Україні, не довела ще своїх переваг перед державною. Така ситуація значною мірою пов'язана з незадовільною в цілому організацією корпоративного управління цими підприємствами. Тому розв'язання питання, яким буде реальний ефект приватизації в цілому та для окремих її учасників-інвесторів, вирішальною мірою залежить від того, наскільки ефективно буде організовано корпоративне управління. Треба зважати також на те, що ефективність будь-якої економіки значною мірою залежить від її здатності залучати інвестиції - внутрішні та зовнішні. Ринок корпоративних цінних паперів - один із найголовніших інструментів мобілізації інвестиційних ресурсів у сучасних умовах. Українська економіка відчуває зараз обмежені можливості внутрішніх інвесторів, у тому числі й комерційних банків. Разом з тим, не виявляють поки що достатнього інтересу до України зовні інвестори.

Аналізуючи причини стриманого ставлення іноземних інвесторів до України, як правило, зосереджують увагу на параметрах макроекономічного рівня: недосконалості та нестабільності "правил гри", зокрема податкового законодавства, великій ресурсній залежності від інших країн, невизначеності перспектив тощо. Але поряд з цим, слід бачити й інші, не менш важливі, причини, а саме:

- недостатню професійну підготовку багатьох керівників акціонерного товариства для забезпечення ефективного використання інвестицій;

- низький у цілому рівень відповідальності менеджерів акціонерного товариства перед акціонерами;

- складність отримання повної та достовірної інформації про стан підприємств;

- недостатня захищеність інвесторів у питаннях прав власності;

- відсутність певних навичок і традицій в організації корпоративних відносин;

- низький у цілому рівень кваліфікації представників судової влади в питаннях фондових відносин та приватизації.

Розв'язання цих та деяких інших проблем - одна з умов створення більшої зацікавленості іноземних інвесторів до української економіки.

Структура та організація управління акціонерним товариством є найбільш складаними з усіх Інших організаційно-правових типів підприємств. Акціонерне товариство є, як правило, середніми або великими за розмірами підприємствами. Власники акціонерного товариства у цілому дуже обмежено займаються управлінням підприємством. Їхня роль зводиться, головним чином, до визначення що виють менеджерів підприємства (шляхом виборів або призначення), організації контролю за їхньою роботою та встановлення загальних напрямків діяльності підприємства.

В Україні держава залишила за собою пакети акцій певної частини приватизованих підприємств. Як правило в акціонерних товариствах, у яких держава зацікавлена, вона залишила у своїй власності пакети акцій у розмірі 26% статутного фонду. Володіння такими пакетами дає можливість блокувати небажані зміни в статуті акціонерного товариства, проведення його реорганізації. Тобто в держави залишилися певні важелі реального впливу на діяльність акціонерного товариства. Але враховуючи економічну реальність слід констатувати, що держава в Україні е поки ще не пасивним акціонером. До цього часу не створено механізму ефективного управління державними частками корпоративної власності.

Держава має чітко визначити, хто та на яких умовах буде управляти державними пакетами акцій. Суб'єктами управління можуть виступати як державні чиновники так і приватні особи. Щоб забезпечити певні умови довготривалої стабільності в роботі підприємства, дуже важливим є продаж великих пакетів акцій саме стратегічним інвесторам, а не випадковим інвесторам спекулятивної організації.

Висновки

Фінанси підприємств - це складна економічна категорія. У вітчизняній економічній літературі прийнято вважати, що фінанси підприємств - це економічні грошові відносини, які виникають в процесі формування, розподілу і використання грошових фондів і доходів підприємств. Ряд сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених вважають, що фінанси підприємств - це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються задля здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг. Фінанси підприємств займають основоположне місце у фінансовій системі держави. Вони обслуговують процес створення нової вартості, яка знаходить своє відображення у вартості валового внутрішнього продукту, і забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет і позабюджетні фонди.

Фінанси впливають на кількісні і якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу на підприємстві, а також на кінцеві результати його діяльності. Кваліфіковане управління фінансами сприяє швидкій адаптації підприємств до роботи у конкурентному ринковому середовищі, трансформації їх діяльності відповідно до змін чинного законодавства.

Фінансові ресурси необхідні підприємству для фінансування виробничого процесу. Їх формують під час організації підприємства і поповнюють протягом періоду його функціонування.

В ході економічних реформ в Україні фінансовий механізм акціонерних товариств знаходиться на стадії становлення. Розробляється і вдосконалюється законодавча база, утворюються основні інститути фінансового ринку.

Фінансову роботу на підприємстві здійснює фінансова служба. Завдання фінансиста - раціонально організувати фінансову роботу на підприємстві, вибирати оптимальні форми фінансування поточної, фінансової та інвестиційної діяльності; ефективно управляти наявними фінансовими ресурсами з метою забезпечення зростання доходів, прибутків і рентабельності підприємства.

Вивчення матеріалу дало нам змогу зрозуміти:

· сутність фінансів підприємств, їх місце у фінансовій системі держави;

· функції фінансів підприємств;

· склад фінансових відносин підприємств;

· сутність фінансових ресурсів підприємств та джерела їх формування;

· основи організації фінансів підприємств;

· зміст, порядок організації і завдання фінансової роботи на підприємстві.

Література

1. Цивільний кодекс України. / Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - ст. 356.

2. Господарський кодекс України. / Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 19-22. - ст. 144.

3. Цивільний кодекс України (науково-практичний коментар). - Х.: "Одіссей", 2000. - 800с.

4. Закон України "Про господарські товариства". /Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49 (03.12.1991). - ст. 682.