Сутність лізингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Введення

1 Сутність лізингу

1.1 Поняття лізингу

1.2 Суб'єкти й об'єкти лізингових відносин

1.3 Види і типи лізингу

2 Переваги лізингу

3 Фактори, що стримують розвиток лізингу в Україні

Висновок

Список літератури

ВСТУП

Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господарства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази і модифікації основних фондів суб'єктів різноманітних форм власності. Одним з таких методів є лізинг.

До початку 60-х років лізинг в зарубіжних країнах в основному торкався роздрібних компаній, які часто орендували свої приміщення. Протягом останніх трьох десятиріч популярність лізингу стрімко зросла; замість того, щоб позичати гроші на купівлю комп'ютера, автомобіля, судна або супутника, компанія може взяти його в лізинг.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами і т.д. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних і інвестиційних операцій.

Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких є наступна: як утвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

В даний час більшість українських підприємств відчувають нестача оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів (операція РЕПО), під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного року до п'яти років. Нинішня економічна ситуація в

Україні, на думку експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування;інша сторона - гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

1 СУТНІСТЬ ЛІЗИНГУ

1.1 Поняття лізингу

Як у будь-якого складного економічного поняття у лізингу є безліч визначень. Перш за все, лізинг, - слово англійського походження, похідне від дієслова to lease - брати і здавати майно в тимчасове користування. Найбільш точно відображає сутність терміна «лізинг», на мій погляд, є наступне визначення: Лізинг являє собою інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових коштів, при якому лізингодавець зобов'язується придбати у власність обумовлене договором майно у певного продавця і надати це майно лізингоодержувачу за плату в тимчасове користування з правом подальшого викупу.

Лізингова угода, у свою чергу, являє собою сукупність договорів, необхідних для реалізації договору лізингу між лізингодавцем, лізингоодержувачем і продавцем (постачальником) предмета лізингу.

Предметом лізингу можуть бути будь-які, не споживаються речі, у тому числі підприємства й інші майнові комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше рухоме і нерухоме майно, яке може використовуватися для підприємницької діяльності. Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також майно, що федеральними законами заборонено для вільного обігу або для якого встановлено особливий порядок обращенія.1

Типова лізингова угода виглядає наступним чином. а. Користувач (після вступу в лізингові відносини лізингоодержувач) повідомляє лізингової компанії, яке обладнання йому необхідно. б. Лізингова компанія, переконавшись в ліквідності проекту, купує це обладнання у фірми-виробника, або іншої юридичної, або фізичної особи, що продає майно, що є об'єктом лізингу. в. Лізингова компанія (лізингодавець), ставши власником обладнання, передає його в тимчасове користування з правом подальшого викупу (визначається договором) лізингоодержувачу, отримуючи натомість лізингові платежі.

1.2 Суб'єкти й об'єкти лізингових відносин

У лізинговій угоді зазвичай беруть участь кілька суб'єктів.

Лізингодавець - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених чи власних грошових коштів набуває в ході реалізації лізингової угоди у власність майно й надає його в якості предмета лізингу лізингоодержувачу за певну плату, на певний строк і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу.

Лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка в відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний строк і на певних умовах під тимчасове володіння й у користування відповідно до договору лізингу.

Продавець майна (постачальник) - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю в обумовлений термін вироблене (закуповується) їм майно, що є предметом лізингу. Продавець (постачальник) зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю чи лізингоодержувачу в відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Банк (чи інша кредитна установа), що надає кошти на придбання предмета договору.

На ринку лізингових послуг можна виділити і спеціальні суб'єкти, такі як страхові компанії, що здійснюють страхування різноманітних ризиків, що виникають при лізинговій угоді: страхування майна лізингодавця, кредитів, що надаються лізенгодателю кредитною установою, від можливих ризиків неплатежів і багато іншого.

1.3 Види і типи лізингу

Ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям форм лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, що регулюють лізингові операції.

Під час виділення видів лізингу виходять передусім з ознак їх класифікації, які характеризують відношення до орендованого майна;тип фінансування лізингової операції, тип лізингового майна, склад учасників лізингової угоди, тип переданого в лізинг майна; ступінь окупності лізингового майна, сектор ринку, де проводяться лізинговіоперації; відношення до податкових, митних та амортизаційних пільг та преференцій, порядок лізингових платежів.

У відношенні до орендованого майна (чи по об'єму обслуговування)лізинг поділяється на:

Чистий - коли всі витрати по обслуговуванню майна приймає на себе лізингоотримувач. При цьому лізингоодержувач переказує лізингодавцючисті, або нетто, платежі. Більшість послуг на вітчизняному лізинговомуринку устаткування є чистими.

Повний, коли лізингодавець приймає на себе всі витрати по обслуговуванню майна. Його використовують, як правило, самі виробники устаткування. За вартістю повний лізинг один з найдорожчих, так як у лізингодавця збільшуються витрати на технічне обслуговування, супровід кваліфікованим персоналом, ремонт, постачання необхідної сировини та комплектуючих виробів та ін.

Частковий (з частковим набором послуг), коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

За типом фінансування лізинг поділяється на: терміновий, коли має місце одноразова оренда майна.

Поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення першого строку угода продовжується на наступний період. При цьому об'єкти лізингу через певний час в залежності від зносу та за бажанням лізингоодержувача замінюються на більш досконалі зразки. Лізингоодержувач приймає на себе всі витрати на заміну устаткування. Кількість об'єктів лізингу і строки їх використання при поновлюваному лізингу заздалегідь сторонами не визначаються.

Різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг, який дозволяє лізингоодержувачу доповнити список орендованого устаткування без укладання нових контрактів. Це дуже важливо для підприємств з безперервним виробничим циклом та при жорсткій контрактній кооперації з партнерами. Генеральний лізинг використовується, коли вимагається термінова поставка чи заміна вже отриманого по лізингу устаткування, а часу, необхідного на опрацювання та укладання нової угоди, як правило, немає. За умовою угоди в режимі генерального лізингу лізингоодержувачу у випадку виникнення термінової непередбаченої необхідності в отриманні додаткового устаткування достатньо направити лізингодавцю запит на поставку потрібного устаткування із посиланням на узгоджений перелік чи каталог. В кінці періоду, на який була укладена угода, відбувається різночасовості витрат лізингодавця і укладається нова угода.

Залежно від складу учасників (суб'єктів) угоди розрізняють наступні види лізингу:

Прямий лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об'єкт в лізинг (двостороння угода). По суті, цю угоду не можна назвати класичною лізинговою угодою, оскільки в ній не бере лізингова компанія.

Непрямий лізинг, коли передача майна в лізинг відбувається через посередника. Угода такого роду схожа на класичну лізингову операцію, так як в ній беруть участь постачальник, лізингодавець і лізингоодержувач, причому кожний з них виступає самостійно.

Роздільний лізинг (лізинг за участю багатьох сторін) - цей вид лізингу поширений як форма фінансування складних великомасштабних об'єктів, таких, як авіатехніка, морські та річкові судна, залізничні поїзди, бурові платформи тощо Такий лізинг називається ще груповим, або акціонерним, лізингом за участю декількох компаній постачальників, лізингодавців та залученням кредитних коштів у ряду банків, а також страхуванням лізингового майна і повернення лізингових платежів за допомогою страхових пулів. Цей вид лізингу вважається найскладнішим, оскільки йому властиве багатоканальне фінансування. Специфічною особливістю даного виду лізингу є те, що лізингодавці забезпечують лише частину суми, необхідної для купівлі об'єкта лізингу. Ці кошти залучаються та акумулюються шляхом випуску акцій та розповсюдження їх серед лізингодавців, які беруть участь у фінансуванні угоди. Решта частина контрактної вартості об'єкта лізингу фінансується кредиторами (банками, іншими інвесторами). Характерно, що при цьому кредитори не мають, як правило, права вимагати погасити заборгованість за кредитами безпосередньо у лізингодавців. В цих угодах через велику кількість учасників присутні: повірений кредиторів - для координації дій позикодавців, і повірений лізингодавців - для управління спільними діями контрагентів. Повірений лізингодавців діє в якості номінального лізингодавця і отримує титул власника обладнання. Він же розподіляє прибуток між акціонерами.

Однією з форм прямого лізингу є зворотний лізинг. Зворотний лізинг являє собою систему взаємопов'язаних угод, за якої фірма-власник землі, будівель, споруд чи устаткування продає цю власність фінансовому інституту (банку, страхової компанії, інвестиційному фонду, фірмі, спеціально орієнтованій на лізингов і операції) з одночасним оформленням угоди про довгострокову оренду своєї колишньої власності на умовах лізингу.

Зворотний лізинг виступає в даному випадку як альтернатива заставної операції, причому продавець власності, що в результат і угоди стає її орендарем, негайно отримує в своє розпорядження від покупця взаємно узгоджену суму угоди купівлі-продажу, а покупець продовжує брати участь у цій операції, але вже в якості орендодавця. Зворотний лізинг необхідний, передусім, для тих господарюючих суб'єктів, яким терміново потрібні значні обсяги оборотних коштів.

Зворотний лізинг виступає в даному випадку як альтернатива заставної операції, причому продавець власності, що в результаті угоди стає її орендарем, негайно отримує в своє розпорядження від покупця взаємно узгоджену суму угоди купівлі-продажу, а покупець продовжує брати участь у цій операції, але вже в якості орендодавця. Зворотний лізинг необхідний, передусім, для тих господарюючих суб'єктів, яким терміново потрібні значні обсяги оборотних коштів.

Важливою перевагою зворотного лізингу являється використання вже що знаходиться в експлуатації устаткування в якості джерела фінансування нових об'єктів з випливає з цього можливістю використання податкових пільг, що надаються учасникам лізингових операцій. Зворотний лізинг дає можливість рефінансувати капітальні вкладення з меншими затратами, ніж при залученні банківських позик, особливо якщо платоспроможність підприємства ставиться кредитними організаціями під сумнів через несприятливе співвідношення між його статутним капіталом і позиковими фондами.

При зворотному лізингу орендна плата встановлюється за такою схемою: сума платежів повинна бути достатньою для повного відшкодування інвестору всієї суми, яка була виплачена ним при купівлі, і плюс до цього забезпечувати середню норму прибутку на інвестований капітал.

За типом майна розрізняють:

- лізинг рухомого майна (устаткування, техніка, автомобілі, судна, літаки тощо), у тому числі нового і що був у використанні;

- лізинг нерухомості (будівлі, споруди).

За ступенем окупності майна лізинг розподіляється на:

- лізинг з повною окупністю (чи близькою до повної), коли протягом терміну дії лізингового договору відбувається повна чи близька до повної амортизації майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна;

- лізинг з неповною окупністю, при якому протягом дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна і окупається лише частина його.

Відповідно до ознак окупності (умов амортизації майна) розрізняють фінансовий та оперативний лізинг.

Фінансовий (капітальний, прямий) лізинг - являє собою взаємини партнерів, що передбачають протягом періоду дії угоди між ними виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові видатки і прибуток лізингодавця.

Оперативний (сервісний) лізинг - являє собою орендні відносини, за яких витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням та утриманням предметів оренди, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Полягає він, як правило, на 2-5 років.

При оперативному лізингу ризик псування або втрати об'єкта лежить в основному на лізингодавці. Ставка лізингових платежів зазвичай вища, ніж при фінансовому лізингу, через відсутність гарантії окупності витрат. По закінченні оперативного лізингового договору лізингоодержувач має право: продовжити строк договору на більш вигідних умовах; повернути обладнання лізингодавцю; купити обладнання у лізингодавця при наявності угоди (опціону) на купівлю за ринковою вартістю.

У залежності від сектора ринку, де проводяться лізингові операції, розрізняють:

Внутрішній лізинг. Внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну.

Зовнішній (міжнародний) лізинг - до нього відносяться угоди, в яких хоча б одна із сторін належить іншій країні. До цього ж виду лізингу відносять і операції, що проводяться лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна зі сторін веде свою діяльність і має капітал спільно з зарубіжної фірмою.

2 ПЕРЕВАГИ ЛІЗИНГУ

Лізинг цікавий всім суб'єктам лізингових відносин: споживачеві обладнання, інвестору, представником якого в даному випадку є лізингова компанія; державі, яка може використовувати лізинг для напрямку інвестицій у пріоритетні галузі економіки, і, нарешті, банку, який в результаті лізингу може розраховувати на впевнену довгострокову прибуток.

Основні переваги лізингу, найбільш актуальні з у рахуванням особливостей економічною ситуацією, що склалася в Росії на даному етапі, полягає в наступному:

Для держави. При сформованій економічній ситуації і гострої необхідності в пожвавлення інвестиційної активності проблема розвитку лізингу набуває для держави особливої актуальності.

Цей фінансовий інструмент сприяє мобілізації фінансових коштів для інвестиційної діяльності.

Забезпечує за допомогою свого механізму гарантоване використання інвестиційних ресурсів на цілі переоснащення виробництва.

Держава, заохочуючи лізингову діяльність і використовуючи для цього, наприклад, податкові пільги, може істотно зменшити бюджетні асигнування на фінансування інвестицій, ефективно управляти процесом вдосконалення їх галузевої структури, сприяти розвитку товарного виробництва та сфери послуг, підвищення експортного потенціалу, скорочення відтоку приватного російського капіталу на Захід, створення додаткових робочих місць, особливо у сфері малого підприємництва, вирішення і інших нагальних соціально-економічних завдань.

Для лізингоодержувача. При наявності рентабельного проекту споживач має можливість отримати обладнання та розпочати те чи інше виробництво без великих одноразових витрат. Це особливо актуально для початківців дрібних і середніх підприємців.

Зменшення розмірів податку на майно підприємств, оскільки вартість об'єктів лізингу, хоча це й не обов'язково, але в більшості випадків, відображається в активі балансу лізингодавця. При здійсненні оперативного лізингу предмет лізингу враховується на балансі лізингодавця.

Першого липня 1995 Постановою Уряду Російської Федерації №661 були прийняті з «Зміни і доповнення, що вносяться до Положення про склад витрат з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), і про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку». Наслідком з цього постанови є зниження розмірів платежів податку на прибуток, оскільки лізингові платежі відносяться на витрати, що включаються в собівартість продукції.

Згідно з Федеральним законом «Про лізинг» до всіх видів рухомого майна, що формує об'єкт лізингу і відносяться до активної частини основних фондів дозволено застосовувати механізм прискореної амортизації з коефіцієнтом не вище 3.

У лізингоотримувача спрощується бухгалтерський облік, так як за основним засобів, нарахування амортизації, виплату частини податків і управління боргом облік здійснює лізингова компанія.

У договорі лізингу можна передбачити використання більш зручних, гнучких схем погашення заборгованості.

До всіх перерахованих випадків можна додати і варіант, при якому сам банк стає лізингоодержувачем. Це дуже вигідно для банку, оскільки при це полегшується баланс банку, що в свою чергу позитивно відбивається на економічні показники, що характеризують банківську діяльність.

Наприклад, при лізингу вартість незавершеного виробництва поступово включається в собівартість і не буде згубно впливати на категорію «капітал»і, отже, на розрахунки обов'язкових економічних нормативів діяльності кредитних організацій.

Для лізингодавця. Для лізингових компаній як інвесторів лізинг забезпечує необхідну прибуток на вкладений капітал при більш низькому ризику (у порівнянні зі звичайним кредитуванням) за рахунок дієвого захисту від неплатоспроможності клієнта.

До завершального платежу лізингодавець залишається юридичним власником обладнання, так що у випадку зриву розрахунків може витребувати це обладнання і реалізувати його для погашення збитків.

У разі банкрутства лізингоодержувача обладнання також в обов'язковому порядку повертається лізинговій компанії.

Лізингодавцем передається лізингоотримувачу не грошові ресурси, контроль над використанням яких не завжди можливий, а безпосередньо за собивиробництва.

Звільнення від сплати податку на прибуток, що отримана від реалізації договорів фінансового лізингу з терміном дії не менше трьох років.

Лізингодавець частково звільняється від сплати митних зборів і податків щодо тимчасово ввозиться на територію РФ продукції, яка є об'єктом міжнародного лізингу.

Для продавців лізингового майна. У розвитку лізингу зацікавлені не тільки лізингоотримувачі як споживачі устаткування, але і діючі виробництва, оскільки за рахунок лізингу розширюється ринок збуту виробленого ними устаткування.

Збільшується дохід від реалізації запчастин до лізингової обладнання, здійснення його сервісу та модернізації.

Аналіз півстолітній історії розвитку світового лізингового ринку дозволяє говорити про чотири основні варіанти організації лізингу:

- лізингові служби, створені в структурі банків;

- універсальні лізингові компанії, які створюються банками;

- спеціалізовані лізингові компанії, які створюються великими виробниками машин і устаткування, і лізинг частину своєї продукції;

- лізингові компанії, які створюються великими фірмами, спеціалізуються на постачанні та обслуговуванні техніки.

У російських умовах виділяється ще два варіанти організації лізингу.

Лізингові компанії, які створюються міністерствами і відомствами для вирішення вузьких внутрівідомчих завдань. У цьому випадку ресурси лізингових компаній виходять з державного або місцевого бюджету (як це зроблено для розвитку лізингу комбайнів російського виробництва).

Лізингові компанії, створені іноземними інвесторами.

У Росії організація лізингу, в якій лізингодавцем виступає банк, була характерна для етапу становлення ринку лізингових послуг. Однак широкого розвитку на цьому етапі лізинг не отримав.

Тим не менше, привабливість лізингу як інструменту для здійснення інвестиційної діяльності, що знижує ризики, продовжує цікавити фінансові інститути, які почали шукати оптимальні шляхи і форми його застосування.

Сьогодні найбільшим потенціалом за обсягом лізингових операцій має лізингові компанії, які створюються банками, що говорить про раціональність даної структури організації в сьогоднішніх економічних умовах.

Першочергова проблема, яка розв'язується будь-лізинговою компанією, - пошук стабільних джерел фінансових ресурсів для закупівлі лізінгуемого обладнання. Ця проблема автоматично вирішується в лізингових компаніях, створених за участю комерційних банків.

3 ФАКТОРИ, ЩО СТРИМУЮТЬ РОЗВИТОК ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

1995 рік став стартовим для широкого розвитку лізингової інфраструктури. Лізингові компанії почали інтенсивно створюватися в різних регіонах країни. Це стало наслідком задекларованої

Урядом Росії політики сприяння розвитку лізингу. Це виразилося в безлічі нормативних актів, що надають різноманітні пільги суб'єктам лізингових відносин. Одним з таких документів було прийняте Урядом Росії постанову №633 від 29 червня 1995

«Про розвиток лізингу в інвестиційній діяльності», в якому передбачено надання серйозної державної підтримки, створення сприятливого економічного середовища для широкого розвитку лізингу на вітчизняному ринку.

На жаль, незважаючи на благі цілі, вийшло знову «як завжди». І зараз розвитку лізингу в нашій країні перешкоджає ряд наступних серйозних факторів. За кордоном терміном «лізинг» називаються відносини фінансової оренди строком від 3-х років. А в нашій країні не створено поки що сприятливий клімат для довгострокових інвестицій. Необхідно прийняття податкового законодавства, що надає пільги банкам, що покривають їх ризики, пов'язані з довгостроковим кредитуванням.

Нерозвиненість інфраструктури лізингового ринку. Інфраструктура, що сприяє розвитку лізинг в Росії повинна містити в собі більше широку мережу лізингових компаній, спеціалізованих консалтингових фірм та відповідну систему інформаційного забезпечення про пропозиції лізингових послуг. Нерозвиненість інфраструктури (сформованих механізмів фінансування, розрахунків, мінімізація ризиків, ефективних маркетингових та збутових структур і т. п.) пред'являє нереально високі вимоги до керівникам і службовцям лізингових компаній.

Нестача кваліфікованих кадрів для лізингових компаній.

ВИСНОВОК

Лізинг стає гнучким і багатообіцяючим економічним важелем здатним залучити інвестиції, сприяти підйому вітчизняного виробництва, залучити капітал у життєво важливі галузі економіки країни, забезпечити реальну підтримку малому бізнесу, забезпечити довгостроковий та надійний дохід для комерційних банків і т. п. На особа величезний потенціал лізингу в Росії.

Влада, декларувавши політику сприяння лізингу як інвестиційному інструменту за останні роки підготували солідну нормативну базу. На жаль не всі пільги, визначені законом, підкріплені інструкціями на місцях і фактично не виконуються.

На закінчення варто ще раз підкреслити, що лізинг не є дешевою заміною кредиту. Існують певні переваги фінансування обладнання основних засобів, але навички кредитування та оцінка фінансових потоків виявляється настільки ж критичними, як при не забезпеченому кредиті. Іншими словами пропадає основний привабливий момент для лізингоотримувачів (зокрема для малого бізнесу), що полягає в тому, щоб почати справу без достатніх коштів, але з високо ефективним проектом, так як і при лізингу банки вимагають надання застави (об'єкт лізингової угоди може становити цінність для проекту, але не володіти ліквідністю в тій мірі, щоб покрити витрати банку).

Таким чином, лізинг став ефективним інструментом обслуговування інвестиційних проектів «своїх» клієнтів банку. Але потенціал лізингу в

Росії дуже великий і державою і лізинговими компаніями виконана величезна робота.

На мій погляд, нашій країні не вистачає комплексної програми, у рамках якої був би з таких елементів:

- була б продумана і створена більш розвинена інфраструктура ринку лізингових послуг, яка включала б: підготовку кваліфікованих кадрів, інформаційне висвітлення послуг, що надаються;

- надання банкам більш широкого спектра пільг при довгостроковому кредитуванні лізингових угод (більше 3-х років);

- розвиток системи гарантій, щоб уникнути 100% застави при лізингу (наприклад, страхування).

- поряд з уже прийнятими заходами, посилити комплекс заходів із залучення іноземних інвестицій у рамках лізингу.

Така програма змогла б підштовхнути комерційні банки замість отримання сумнівних, ризикових прибутків у короткостроковому період і переорієнтуватися на довгострокове інвестування коштів в російську економіку для отримання впевненою прибутку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

майно лізинг розвиток україна

1. Цивільний Кодекс Російської Федерації (6, Статті 665-670).

2. Федеральний закон від 29 жовтня 1998 р. №164-ФЗ «Про лізинг».

3. «Зміни та доповнення, що вносяться до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), і про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку». Затверджені постановою Уряду Російської Федерації від 1липня 1995 р. №661.

4. Постанова уряду РФ від 21 липня 1997 р. №915 «Про заходи щодо розвитку лізингу в Російській Федерації».

5. Адріасова І.В. Лізинг: бути чи не бути? // Бізнес і банки, №2, 1998.

6. Гладких Р.А. «Лізинг як форма інвестиційної діяльності», // Бізнес і банки, - М., №30, 1998.

7. Голощапов В. «Розвиток лізингу в Україні: реальність і перспективи», // Фінансовий бізнес, - М., №7, 1996.

8. Масленченков Ю. «Коротка характеристика законодавчої бази лізингу та основних його суб'єктів», // Фінансист - М., №9, 1998.

9. Чіненков А.Є. «Фінансова оренда (лізинг) та її правове регулювання», // Бухгалтерія і банки, - М., №3, 1997.

10. «Про розвиток лізингу в інвестиційній діяльності». - Фінансова оренда. Лізинг, - М., Приор, 1996.

Размещено на Allbest.ru