Податкова звітність платників податків

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Поняття і види податкової звітності

2. Нормативні вимоги до заповнення податкової декларації

3. Способи подання податкової звітності

4. Загальні терміни подання податкової звітності

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У відповідності до ст. 67 Конституції України платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки.

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обов'язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у відповідній формі податкової звітності.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

Таким чином подання податкової звітності є обов'язком платника податків.

1. Поняття і види податкової звітності

Податковим кодексом України визначено, що подання податкової звітності - це є обов'язок платників податків, які подають за кожний звітний період податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи проводив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

Податкова декларація, розрахунок - складові податкової звітності.

Декларація у розумінні податкового кодексу - це документ, що подається до відповідного державного органу із зазначенням відомостей, на підставі яких він виконує дії (операції, процедури, функції), що належать до його компетенції.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Податкові декларації подаються відповідно до базового звітного податкового періоду, що дорівнює календарному місяцю, календарному кварталу, календарному півріччю або календарному року.

Звітний податковий період - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Якщо фізична особа вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів. Якщо платник податку помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента), останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.

Державні органи, які встановлюють форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

Інформація, вказана у поданій податковій звітності, є підставою для нарахування та сплати податкового зобов'язання. Перелік додатків до податкових декларацій як обов'язкових складових податкової звітності встановлюється відповідно до кожного податку і збору окремо. Митні декларації та спрощені податкові декларації подаються за окремими положеннями, визначеними митним законодавством та положеннями щодо спрощеної системи оподаткування.

Платники податку на прибуток, крім малих підприємств, подають разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність. У фінансовій звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці.

Податкова різниця - це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та доходами і витратами.

Тимчасова податкова різниця - це податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Постійна податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Якщо платник податків вважає, що встановлена форма податкової декларації не дає можливості всебічно та зважено відобразити в ній всі особливості оподаткування певного виду діяльності, що, в свою чергу, збільшує або зменшує податкові зобов'язання, то він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці податкової декларації.

Якщо платник вважає за необхідне, то він може подати разом з податковою декларацією доповнення в довільній формі. Такі доповнення вважаються невід'ємною частиною податкової декларації. До доповнення обов'язково додається письмове пояснення мотивів подання такого додатку з належним обґрунтуванням.

2. Нормативні вимоги до заповнення податкової декларації

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

1. тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

2. звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

3. звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

4. повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

5. код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

6. реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

7. місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

8. найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

9. дата подання звіту (або дата заповнення ? залежно від форми);

10. ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

11. підписи платника податку ? фізичної особи та/або посадових осіб платника податку засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Податковий кодекс України [Текст] : закон України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - ст.112.

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

1. відмітка про звітування за спеціальним режимом;

2. код виду економічної діяльності (КВЕД);

3. код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ (Державний класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України);

4. індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

З метою ідентифікації платника визначено, що обов'язковим реквізитом податкової звітності (крім його повного найменування або прізвища, імені по батькові платника) є код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер (якщо звітують підприємства та організації), реєстраційний номер облікової картки платника податків (якщо звітують фізичні особи). При цьому, враховуючи наявність альтернативної системи обліку фізичних осіб - платників податків, визначено, що для громадян, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, замість неї як реквізит звітності виступає серія та номер паспорта. Однак обов'язковою умовою для зазначення у звітності даного реквізиту та визнання такої звітності у відповідному статусі є попереднє повідомлення фізичною особою органів державної податкової служби про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки та наявність відмітки в паспорті про даний факт.

Податкова декларація повинна бути підписана:

1. керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.;

2. фізичною особою - платником податків або його законним представником;

3. особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків.

Для уникнення непорозумінь у стосунках з платниками встановлено, що форми звітів повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку (збору). Порядок їх складання затверджується центральним контролюючим органом.

Податкова звітність повинна відповідати вимогам інформативності, достовірності, належності, аналітичності та контрольної придатності. У зв'язку з цим визначені її обов'язкові реквізити, за відсутності яких документ втрачає свій статус, тобто не сприймається як податковий звіт платника податків.

Аналітичність та придатність звітності для контролю забезпечується такими обов'язковими реквізитами, як тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Достовірність податкової звітності отримує підтвердження шляхом неодмінного зазначення в ній ініціалів, прізвищ та реєстраційних номерів облікових карток посадових осіб платника податків, а також підписів платника податку - фізичної особи, посадових осіб платника податку, засвідчених печаткою (за її наявності).

3. Способи подання податкової звітності

податкова декларація звітність податок

Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів:

1. особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2. надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3. засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Належність платників податків до великих та середніх підприємств визначається ч. 3 ст.55 Господарського кодексу.

Суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва. Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні [Текст] : закон України від 22 березня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України.- 2012. - № 4618-VI.

Суб'єктами мікропідприємництва є:

1. фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

2. юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами малого підприємництва є:

1. фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

2. юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб'єкти господарювання належать до суб'єктів середнього підприємництва. Господарський кодекс України [Текст] : закон України від 16 січня 2003 р. № 436 - ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення органу державної податкової служби з вини оператора поштового зв'язку, такий оператор несе відповідальність відповідно до закону. У такому разі платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації. Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) органу державної податкової служби другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення. Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації. Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог подання декларації посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

2. у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з таких причин як зміна показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо забороняється.

У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, ? протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Але, якщо орган державної податкової служби не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або не надсилає його платнику податків у встановлений строк, то податкова декларація вважається поданою.

У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

2. оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому Податковим Кодексом України.

У разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:

1. юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить;

2. фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;

3. податкові агенти.

4. Загальні терміни подання податкової звітності

У статті 67 Конституції України зазначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Конституція України [Текст] : закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141. Таким чином, своєчасна сплата податків і зборів є одним з основних обов'язків платника податків. З метою реалізації обов'язків платника податків Податковий кодекс України встановлює строки сплати податку.

Строком сплати податку визнається період часу, що починаться з моменту виникнення податкового обов'язку платника податків і закінчується моментом закінчення строку сплати податку. Податки сплачуються протягом певного строку, встановленого календарною датою. Строки сплати податків можна розділити на:

а) декадні податки - сплачуються один раз на десять днів;

б) щомісячні податки ? сплачуються один раз на місяць;

в) щоквартальні податки - сплачуються один раз на квартал;

г) піврічні податки - сплачуються один раз у півроку;

д) щорічні податки - сплачуються один раз на рік;

е) одноразові визначення суми податку (об'єкта оподаткування) та наростаючим підсумком (за характером (методом) відображення в податковій декларації суми податкового зобов'язання).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового обов'язку, зазначену в наданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що спливають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період ? період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Податковим періодом є період (календарний рік або інший строк), протягом і після закінчення якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником податків.

Податковий період необхідно відрізняти від звітного періоду. Із самого початку податковий період не пов'язується з періодом формування об'єкта оподаткування. На підставі податкового періоду й особливостей його застосування забезпечується періодичне надходження податків у бюджети за підсумками фактичної діяльності платника в податковому періоді.

Податковий період встановлюється для кожного податку окремо відповідним законодавчим актом, що закріплює даний податок. Податковий період може рівнятися календарному року або становити інший строк відповідно до характеру й особливостей конкретного податку. Найчастіше податковий період збігається зі звітним. Але в деяких випадках їх необхідно розмежовувати. Підставою такого розмежування є збіг або розбіжність обов'язку щодо сплати податку й обов'язку звітності щодо сплати цього податку.

Податковим періодом може бути:

1. календарний рік;

2. календарний квартал;

3. календарний місяць;

4. календарний день.

Податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

3. календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб до 1 травня року, що настає за звітним;

5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України за ред. Азарова М.Я. http://www.profiwins.com.ua/uk/comentsnk.html

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Якщо з питань окремого податку, збору звітний (податковий) період не встановлено, податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені для місячного базового звітного (податкового) періоду.

Висновок

Податковим кодексом України визначено, що подання податкової звітності - це є обов'язок платників податків.

Податкова звітність повинна відповідати вимогам інформативності, достовірності, належності, аналітичності та контрольної придатності. У зв'язку з цим визначені її обов'язкові реквізити, за відсутності яких документ втрачає свій статус, тобто не сприймається як податковий звіт платника податків.

Платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. Таким чином, своєчасна сплата податків і зборів є одним з основних обов'язків платника податків. З метою реалізації обов'язків платника податків Податковий кодекс України встановлює строки сплати податку.

Державною податковою адміністрацією України розроблено програмне забезпечення системи формування та передачі до органів податкової служби податкової звітності, податкових накладних і реєстрів податкових накладних в електронному вигляді. Програмне забезпечення безкоштовно передається платнику в ДПІ за місцем перебування на податковому обліку. А фахівці податкової інспекції надають необхідну допомогу платникам з питань практичного впровадження та використання електронної звітності, що сприяє збільшенню числа платників податків, що подають звітність в електронній формі та забезпечує всебічний контроль за діяльністю підприємств, а також дає змогу підвищити ефективність формування звітності, мінімізувати кількість документальних перевірок платників.

Список використаної літератури

1. Конституція України [Текст] : закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Податковий кодекс України [Текст] : закон України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - ст.112.

3. Господарський кодекс України [Текст] : закон України від 16 січня 2003 р. № 436 - ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

4. Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні [Текст] : закон України від 22 березня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України.- 2012. - № 4618-VI.

5. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України за ред. Азарова М.Я. http://www.profiwins.com.ua/uk/comentsnk.html

Размещено на Allbest.ru

Размещено на Allbest.ru