Державний борг загалом є достатньо складним механізмом, функціонування якого залежить від дій багатьох суб'єктів ринкових відносин. Тому управління державним боргом потребує використання цілої системи методів з його регулювання. Ці методи є актуальними за умови виявлення проблем, які існують в цій сфері. Тому спочатку необхідно проаналізувати загальний стан державного боргу України і визначитись, наскільки взагалі є ефективною поточна політика з його управління.

Головними причинами виникнення і збільшення державного боргу є:

ь хронічний дефіцит Державного бюджету;

ь перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;

ь дискреційна фіскальна політика, спрямована на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат;

ь розширення економічної функції держави;

ь дія автоматичних стабілізаторів (циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення соціальних трансфертів під час економічної кризи);

ь залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;

ь вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців).

Зазначимо фактори, які можуть мати позитивний вплив на економіку країни внаслідок зростання державного боргу:

ь прискорення темпів економічного зростання;

ь позики, залучені суб'єктами господарювання, зазвичай, мають інвестиційне спрямування;

ь реалізація програм довготермінового кредитування банками фізичних і юридичних осіб тощо.

Серед негативних явищ, пов'язаних із збільшенням державного боргу, варто зазначити такі:

ь нестабільність валютних курсів, яка може вплинути на можливості виконання зобов'язань у визначені терміни;

ь невідповідність валюти запозичень і валюти основної частини активів суб'єкта господарювання;

ь неможливість виконати зобов'язання внаслідок ускладнень з доступом до джерел іноземної валюти;

ь низька ліквідність світових фінансових ринків може знизити можливості щодо реструктуризації заборгованості.

Політика управління державним боргом є важливим компонентом здійснюваної фінансової політики та істотною складовою процесів макроекономічного регулювання. Стратегічною метою управління державним боргом є забезпечення необхідними обсягами ліквідних коштів загального державного управління та мінімізації витрат, пов'язаних з ризиками, погашенням та обслуговуванням державного боргу; створення передумов макроекономічної стабільності у коротко - та довготерміновому періодах.

Основними засадами управління державним боргом є оптимізація структури державного боргу; мінімізація витрат на обслуговування державного боргу; мінімізація ризиків, пов'язаних із цим боргом; сприяння розвитку внутрішнього ринку державних запозичень. Управління державним боргом здійснює Міністерство фінансів України, або за його дорученням та від імені інші організації та установи.

Управління державним боргом має за мету досягнення стабільного економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів іноземних інвестицій.

Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись таких принципів:

ь безумовності - забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе під час укладання договору позики;

ь зниження ризиків - розміщення і погашення позик таким чином, щоб максимально знизити вплив змін кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань;

ь оптимальності структури - підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань за термінами обіговості та погашення;

ь зберігання фінансової незалежності - підтримка оптимальної структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами й інвесторами-нерезидентами;

ь прозорості - дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

У процесі управління державним боргом необхідно враховувати економічну та політичну ситуацію в державі, рівень інфляції, ділову активність суб'єктів підприємницької діяльності, ступінь ризику країни щодо неповернення боргу.

Висновки