Ринок цінних паперів та особливості його функціонування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський національний економічний університет

Кафедра загальної економічної теорії

Курсова робота

на тему: «Ринок цінних паперів та особливості його функціонування в Україні»

Одеса 2012

План

Вступ

1. Ринок цінних паперів

1.1 Інструментарій фондового ринку

1.2 Характеристика цінних паперів

2. Методика оцінювання та аналізу цінних паперів

3. Аналіз сучасного стану ринку цінних паперів та його інфраструктури

3.1 Теперішній стан інфраструктури ринку цінних паперів України

3.2 Сучасні тенденції у розвитку ринку цінних паперів

4. Проблеми та тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні

4.1 Проблемні питання ринку цінних паперів

4.2 Вдосконалення інфраструктури фондового ринку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Фондовий ринок є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами.

Ринок цінних паперів як складова частина фінансового ринку забезпечує акумуляцію та ефективне розміщення заощаджень в економіці, інвестування її пріоритетних галузей та об`єктів. Оздоровлення економіки України значною мірою залежить від становлення та налагодженого функціонування ринку цінних паперів, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів являється, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу. Сьогодні в Україні триває активний процес розвитку ринку цінних паперів (РЦП), формування його інфраструктури. Успішне досягнення цієї мети безпосередньо залежить від створення необхідної правової бази у сфері цінних паперів.

Дослідженням проблем формування, розвитку та вдосконалення ринку цінних паперів займалося багато зарубіжних і вітчизняних науковців. Серед вітчизняних учених, що здійснюють аналіз ринку цінних паперів, досліджують теоретичні і практичні питання його розвитку, С. Давимука, В. Загорський, А. Задоя, В. Колесник, І. Кривов'язюк, Ю. Лисенков, О. Мендрул, О. Мозговий, В. Оскольський, В. Савченко, М. Самбірський.

1. Ринок цінних паперів

1.1 Інструментарій фондового ринку

Фондовий ринок нашої держави покликаний надати можливість підприємствам та іншим комерційним структурам залучати інвестиції на розширення виробництва та надання послуг, збільшення власного капіталу та фінансових активів, сприяти прискоренню процесів реформування.

Нормальний розвиток економіки постійно потребує мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між її сферами і секторами. Важливу роль у здійсненні цього процесу відіграє фінансовий ринок.

Сучасний фінансовий ринок є складною структурою з багатьма учасниками, що оперують різноманітними фінансовими інструментами та виконують широкий набір функцій з обслуговування та управління усіма економічними процесами.

У структурі фінансового ринку особливо виділяється ринок цінних паперів, який поєднує відносини з приводу емісії та купівлі-продажу специфічного товару - цінних паперів.

Ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумуляції капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, покращенню добробуту громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин.

Ринок цінних паперів дійсно є складною організаційно-економічною системою взаємодії багаточисельних учасників стосовно обігу цінних паперів.

Ринок цінних паперів являє собою особливий сегмент фінансового ринку, на якому складаються відносини з приводу купівлі - продажу спеціальних документів (цінних паперів), які мають свою вартість, вільно обертаються і засвідчують відносини співволодіння, займу і похідні від них, між тими, хто залучає ресурси, випускаючи цінні папери (емітентами), і тими, хто їх купує (інвесторами), опосередкований, як правило, участю особливих суб'єктів підприємницької діяльності - фінансових посередників.

На ринку цінних паперів складаються відносини з приводу володіння і кредитування специфічними фінансовими інструментами - цінними паперами.

Цінні папери як грошові документи характеризуються наступними ознаками:

документарним характером;

матеріальною формою;

наявністю певного набору взаємних прав і обов'язків, що витікають із власності на цінний папір.

Документарний характер цінного паперу має те ж саме значення, що і офіційний характер. Тобто, при випуску цінних паперів емітент офіційно заявляє про умови випуску, офіційно виявляє готовність взяти на себе певні обов'язки і офіційно надає інвесторам певні права.

Матеріальна форма цінного паперу означає форму або вид матеріального носія, на якому виконаний документ. Такий носій може бути паперовим або мати форму комп'ютерного запису.

В залежності від виду цінних паперів між емітентами та інвесторами можуть виникати різноманітні права та обов'язки.

Виходячи з цього, цінний папір як грошовий документ являє собою закріплену на матеріальному носієві офіційну інформацію емітента, що передбачає виникнення взаємних прав і обов'язків між емітентом і власником даного документа.

Цінний папір вважається своєрідним аналогом грошей у вигляді документа, що дає його власникові гарантоване право на одержання визначеної суми грошей або засвідчує його право майнового володіння у встановленому для даного виду документів порядку.

За своєю природою цінні папери є борговим зобов'язаннями організацій, осіб, що випустили ці документи, перед особами, що, купивши такі документи, стали їх власниками. Зобов'язання передбачають виплату власникам цінних паперів доходу у вигляді дивідендів чи процентів.

Таким чином, випускаючи та реалізуючи цінні папери, емітент отримує суму реалізації в борг від того, хто їх придбав.

Цінні папери завжди містять певне майнове право, реалізація якого можлива тільки за умови їх пред'явлення. Дана ознака юридичного характеру є єдиною, спільною для всіх видів цінних паперів і означає, що цінність паперу підкріплена майновим комплексом, на частину вартості якого має право претендувати власник цінного паперу.

Введення в обіг різних видів цінних паперів дає змогу без збільшення загальної грошової маси підвищити мобільність фінансових ресурсів.

У Законі України "Про цінні папери і фондову біржу" цінні папери визначаються як грошові документи, що засвідчують право володіння або боргові відносини, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, і їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходу в виді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових чи інших прав, які витікають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери діляться на наступні групи:

пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути грошові засоби, інвестовані в його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента і отримання частини прибутку в виді дивідендів і частини майна у випадку ліквідації емітента;

боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін засоби, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;

похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами або правами у відношенні до них.

До похідних цінних паперів належать фондові деривативи.

Дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право та (або) зобов'язання придбати чи продати цінні папери, кошти, валютні цінності, товари на визначених умовах в майбутньому.

До фондових деривативів належать варанти, опціони, ф'ючерси.

Варантом визнається цінний папір, що випускається разом з облігаціями або привілейованими акціями і дає право його власнику протягом встановленого терміну на купівлю простих акцій за обумовленою ціною.

Опціон - це договір (контракт) між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший купує його і отримує право купити до встановленої дати за фіксованою ціною певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон - опціон на купівлю, або продати їх - опціон на продажу.

Існує два види опціонів;

"американський", який можна реалізувати протягом всього терміну дії контракту;

"європейський", який строго реалізується на визначену наперед дату.

Ф'ючерс - це контракт, у відповідності з яким особа, що його заключає, бере на себе зобов'язання після закінчення певного терміну продати своєму клієнту ( або купити у нього ) відповідну кількість фінансових інструментів за встановленою ціною.

За спільними ознаками різноманітні види цінних паперів поєднуються у відповідні типи. Існують такі основні типи цінних паперів:

іменні і на пред'явника;

державні, муніципальні, корпоративні, фізичних осіб;

процентні, безпроцентні, дивідендні, дисконтні;

ринкові і неринкові;

з вільним і обмеженим обігом;

інші.

Цінними паперами на пред'явника визнаються такі, де не вказано ім'я власника, або які не мають власника, чиє ім'я занесене до реєстру емітента.

Державні цінні папери випускаються центральним урядом, місцевими органами влади з метою розміщення позик та мобілізації грошових ресурсів.

Муніципальні цінні папери випускаються за рішенням органів місцевої влади.

Емітентами корпоративних цінних паперів можуть бути корпорації, фінансові інститути, інші дієздатні юридичні особи.

Ринковими цінними паперами є такі, що приймають участь в обігу, з ними дозволяється здійснювати операції купівлі-продажу, що призводить до зміни власника цінного паперу.

До неринкових цінних паперів відносяться ощадні облігації, облігації пенсійних фондів та інші, що за умовами випуску закріплені за визначеними фізичними та юридичними особами без права їх передачі.

Слід зауважити, що не всякий грошовий документ має статус цінного паперу. Перелік цінних паперів закріплюється законодавчо. Він може бути повним і відкритим. У першому випадку до категорії цінних паперів належать тільки вказані в законі грошові документи. У другому випадку до категорії цінних паперів відносять усі грошові документи, перераховані в законі, а також ті не вказані, що задовольняють встановлені законом вимоги.

Для забезпечення достатньої прозорості фондового ринку має забезпечуватися широке інформування про доходність операцій з цінними паперами та ризики, пов'язані як з емітентами, так і з діяльністю посередників на фондовому ринку. Ця інформація забезпечуватиметься шляхом встановлення процедур та стандартів розкриття інформації про емісії цінних паперів, емітентів, ціни та обсяги торгівлі цінними паперами. Подавати таку інформацію повинні емітенти, посередники, системи біржової та позабіржової торгівлі, Комісія з цінних паперів через офіційні та спеціальні видання.

1.2 Характеристика цінних паперів

Обіг фінансових ресурсів на ринку цінних паперів повинен забезпечуватися різними видами цінних паперів, які ще називають інструментами такого ринку.

Слід визначити, що найбільш типовими видами цінних паперів, які випускаються і знаходяться в обігу на ринках цінних паперів різних країн світу, є такі види: акції, облігації, депозитні сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати. В деяких країнах Східної Європи, СНД, включаючи Україну, до категорії цінних паперів відносять приватизаційні папери. Як правило, в більшості країн контракти щодо цінних паперів, опціони та ф'ючерси не розглядаються як цінні папери, їх називають «контракти з цінними паперами» або «похідними інструментами». У вітчизняній літературі для їх визначення часто користуються іншомовними термінами: «деривативи» або «дериваційні інструменти». Отже, ще раз акцентуємо увагу на видах цінних паперів, які є в Україні. Це, зокрема:

акції;

облігації звичайних і місцевих внутрішніх державних позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання держави;

депозитні сертифікати;

векселі;

інвестиційні сертифікати;

приватизаційні папери.

Як зазначалось, згідно із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні, як правило, передаються шляхом повного індосаменту, тобто передавальним записом, що засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. Цінні папери на пред'явника обертаються на ринку вільно. Цінні папери можуть використовуватися для здійснення розрахунків, а також у вигляді застави для забезпечення платежів і кредитів. Спадкоємність цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного законодавства України. Умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулювання посередницької діяльності в організації їх обігу на території України визначаються Законом України «Про цінні папери і фондову біржу». Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів в Україні визначають Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та інші нормативні документи.

2. Методика оцінювання та аналізу цінних паперів

Вартість є однією з найважливіших характеристик цінних паперів. Оскільки цінний папір є грошовим документом, він має вартість, визначену в грошових одиницях.

Акції можуть мати: номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну вартість, ринкову ціну та курс.

Номінальна вартість - це вартість, яку номінально має один пай статутного фонду акціонерного товариства. У західній практиці інколи випускають безномінальні акції, тобто на бланках паперових акцій не вказують номінальну вартість цих грошових документів. Однак таке трапляється доволі рідко.

Поняття «номінальна вартість акцій» слід відрізняти від поняття «номінальна вартість випуску акцій». Перше вживають у випадках, коли йдеться про номінальну вартість акцій цього випуску. Тобто поняття «номінальна вартість випуску акцій», власне, означає суму номінальних вартостей усіх акцій, які були випущені в межах цього випуску.

За своїми розмірами номінальна вартість одного випуску акцій може дорівнювати статутному фонду акціонерного товариства, але вони можуть і відрізнятися. Річ у тім, що на Заході дозволено випускати не всю кількість заявлених до випуску акцій, а лише частину, після чого акціонерне товариство може вважатися таким, що утворилося. Крім цього, навіть тоді, коли всі заявлені акції були випущені в обіг, не всі вони були придбані. Тобто номінальна вартість випущених сплачених акцій не дорівнюватиме статутному фонду, якщо такі акції були оплачені за їхньою номінальною ціною.

Емісійна вартість - ціна, за якою акція реалізується на первинному ринку. В разі випуску акцій за допомогою посередників (андеррайтерів) проблема встановлення емісійної вартості перестає бути проблемою лише акціонерного товариства, тому інколи її розв'язують шляхом тривалих переговорів між товариством і посередниками . Припущення помилок під час визначення емісійної вартості акцій може одразу ускладнити розміщення та подальший обіг їх. За загальним правилом, емісійна вартість акцій не має бути занадто низькою або занадто високою.

Інколи емісійна вартість за розмірами збігається з номінальною вартістю. Такі випадки, як правило, мають місце тоді, коли акційне товариство випускає свої акції самостійно, без допомоги посередників. Оплата посередницьких послуг здійснюється за рахунок різниці між емісійною та номінальною вартостями акцій. Тобто перша має трохи перевищувати останню.

Балансова вартість - це величина власного капіталу, що припадає на одну акцію. Якщо емітовано лише прості акції, ця вартість визначається шляхом ділення власного капіталу на кількість акцій. Якщо випущено також привілейовані акції, то власний капітал зменшується на сукупну вартість привілейованих акцій за номіналом або за викупною ціною (для відзивних акцій).

Ліквідаційна вартість визначається в момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує вартість майна акціонерного товариства, що підлягає реалізації, у фактичних цінах після розрахунку з кредиторами, яка припадає на одну акцію.

Ринкова вартість (або курсова вартість) - ціна, за якою акції продаються і купуються на ринку; саме за цією ціною акції котируються на вторинному ринку цінних паперів.

Якщо ринкова вартість акцій є більшою за номінальну, це означає, що інвестори погоджуються сплатити більше грошей за акції певного товариства, оскільки вони вважають стан товариства солідним, а товариство - здатним сплачувати дивіденди, тобто інвестори впевнені у справах товариства та його доходах.

Курс акції - відношення ринкової ціни до номіналу, яке виражається у відсотках.

Методами штучного регулювання курсової ціни акцій є дроблення і консолідація акцій.

Дроблення акцій (спліт) - це процедура, під час якої акції, викуплені акціонерами, діляться на більшу кількість акцій, тобто їхня чисельність зростає у кілька разів. Після такого дроблення акціонер, який від початку володів, наприклад 100 акціями, вже має в наявності 200, 300 або 400 акцій. Одначе така процедура знижує ринкову вартість акцій, що робить їх привабливішими для придбання, особливо якщо розмір дивіденду на одну акцію зберігається або зменшується в меншій пропорції. А це, своєю чергою, є ознакою того, що їхній курс за деякий час знову зросте і, як наслідок, пропорційно дробленню збільшаться доходи перших інвесторів.

Значна кількість дроблень здійснюється для збільшення кількості акцій в обігу. Разом із тим інколи застосовують процедуру консолідації (реверсне дроблення) акцій. Консолідація зменшує кількість акцій в обігу і збільшує біржовий курс акції шляхом обміну частини однієї знову випущеної акції на кожну раніше випущену. Так, наприклад, при зворотному дробленні акції у співвідношенні 1 : 2 одна нова акція обмінюється на дві раніше випущені. Зворотне дроблення використовують також для підвищення комерційної привабливості акцій шляхом доведення їхнього курсу до вищого рівня.

Облігації можуть мати три види вартості: номінальну, емісійну та ринкову.

Номінальна вартість облігації:

для паперових облігацій - це ціна, що вказана на бланку облігації

для непаперових облігацій - це ціна, яку номінально має одна облігація.

Номінальну вартість облігації встановлює емітент.

Емісійна вартість - ціна, за якою облігації випускаються на ринок.

Ринкова вартість облігацій - ціна, яка складається на певний час на ринку щодо облігацій конкретних емітентів і конкретних випусків унаслідок співвідношення пропозиції та попиту. Остання залежить від волі покупців та продавців облігацій. У разі випуску відсоткових (купонних) облігацій номінальна, емісійна й ринкова вартості можуть не збігатися. Під час випуску дисконтних облігацій емісійна і ринкова ціни завжди є меншими за номінальну.

Оцінку якостей різних видів і окремих випусків цінних паперів у країнах з розвиненим інвестиційним ринком здійснюють спеціалізовані агенції. Вони присвоюють паперам рейтинг, що дає змогу судити про ймовірність своєчасного погашення зобов'язань.

Рейтингова організація звичайним шляхом проводить аналіз звітів про прибутки та збитки, а також балансів позичальників, але не встановлює яких-небудь стандартів оцінки.

У своїй роботі з присвоєння рейтингу організація використовує всю доступну інформацію про позичальника і галузь, в якій він оперує.

Наприклад, для визначення рейтингу облігацій підприємства промисловості враховуються такі чинники: доходи емітента (спеціалісти аналізують коротко- та довгострокові перспективи прибутковості організації, її поточні доходи, доходи минулих періодів, репутацію продукції компанії, характер галузі), якість управління компанією, дивідендна політика, амортизаційна практика, забезпеченість облігацій основним капіталом, чистими ліквідними активами тощо.

Багато хто є переконаним, що рейтингові оцінки акцій є недосконалими, оскільки акції не мають всіх характеристик, котрі асоціюються з надійними інвестиціями. Акції є нестійкими в ціні, дохід по акціям є негарантованим, розмір дивідендів не є фіксованим тощо.

Інвестори, як правило, обмежуються придбанням цінних паперів інвестиційного рівня. Тому кредитний ризик не є головною проблемою під час придбання, наприклад, облігацій: вкладення у державні й муніципальні папери практично застраховані від ризику.

Водночас треба наголосити, що папери нижчої якості дають вищий прибуток. Тому під час економічних спадів, коли можливості видання кредитів скорочуються, можливі придбання паперів менш солідних фірм, які приносять вищий прибуток.

3. Аналіз сучасного стану ринку цінних паперів та його інфраструктури

3.1 Теперішній стан інфраструктури ринку цінних паперів України

Нині в Україні існують три депозитарії: комерційний «Міжрегіональний фондовий союз" (МФС), в якому враховується левова частка всіх корпоративних цінних паперів, недавно почав практичну комерційну діяльність Національний депозитарій України (НДУ) і депозитарій Нацбанку. Однак кількість депозитаріїв не позначається позитивно на якості і найголовніше - надійності обліку прав власності на ціннопаперові активи. Швидше навпаки - відсутність єдиного повнофункціонального центрального депозитарію вже багато років дозволяє процвітати в країні такого явища, як рейдерство. В Україні сьогодні діють близько 40-50 професійно підготовлених рейдерських груп, які щороку здійснюють операції на $ 3,5 млрд.

Природно, що така ситуація знижує довіру інвесторів до країни, оскільки в усьому світі рейдерство розцінюється як неспроможність держави в захисті прав власників, інвесторів та акціонерів. Ця проблема в Україні, на думку експертів, ускладнюється тим, що за останній рік не були прийняті відповідні закони, у тому числі закон про акціонерні товариства, які б посилили захист від рейдерських атак. Ще одна причина - сотні компаній-реєстраторів, які ведуть реєстри всіх власників вітчизняних підприємств. Говорити про надійність такої облікової системи не доводиться - маніпуляції з реєстрами акціонерів є одним з найбільш популярних інструментів у рейдерських атаках.

Проте послугами реєстраторів в Україні як і раніше, користуються понад 18,5 тис. емітентів (відкриті та закриті акціонерні товариства, чиї акції випущені в документарній формі). Концепція Держінвестицій припускає відмовитися від документарної форми випуску цінних паперів на користь більш надійної та сучасної бездокументарній. При цьому нині існуючі реєстратори і зберігачі повинні бути реорганізовані в депозитарні установи, ведення обліку прав власності на цінні папери має бути сконцентровано в центральному депозитарії.

У 2007 році чиновники затіяли найбільшу за всю історію незалежної України реформу фондового ринку. Проте, Юлія Тимошенко «достроково» завершила реформу фондового ринку вартістю в 2 млрд. гривень. Приводом для скасування рішення минулого уряду стала відсутність коштів, необхідних для розвитку ринку, і конфлікт інтересів з главою Держагентства з інвестицій та інновацій Віктором Івченком.

Програма, розроблена відомством пана Івченка, передбачала цілий ряд кардинальних (у деяких випадках - навіть радикальних) нововведень і змін в правилах гри на фондовому ринку практично для всіх його учасників. Зокрема, планувалося об'єднати і поліпшити роботу українських фондових бірж, створити єдиний центральний депозитарій (на базі Національного депозитарію України) і розрахунково-клірингову палату, розробити законопроекти «Про інвестиційні банки» і «Про венчурні фонди». Крім того, планувалося створення нових фінансових інститутів за участю держави - венчурного інвестфонду, інноваційно-інвестиційного банку і фінустанови муніципального розвитку.

За оцінками розробників, в результаті реалізації програми вже до 2012 року на біржах мало заключатися половина всіх угод із цінними паперами (зараз цей показник не перевищує 5%), при цьому річний обсяг біржових торгів - перевищити $ 200 млрд. (за підсумками минулого року - $ 7,3 млрд., левова частка - результат фондової біржі ПФТС). Капіталізація вітчизняного ринку цінних паперів за п'ять років могла б досягти 70% ВВП, а основними його гравцями стати внутрішні інституційні інвестори - інвестиційні та пенсійні фонди, страхові компанії та інвестиційні банки. Зокрема, активи невенчурних ІСІ, за прогнозами фахівців Держінвестицій, в 2012 році повинні були б перевищити позначку в 1 трлн. грн., а, наприклад, активи недержавних пенсійних фондів c 220 млн. зрости до 190 млрд. грн.

Правда, щоб забезпечити небачені раніше темпи зростання вітчизняного фондового ринку, одного бажання чиновників або учасників ринку явно недостатньо. На реалізацію програми модернізації ринків капіталу знадобилося б майже два мільярди гривень. Відповідно до прогнозних обсягів фінансування, протягом п'яти років передбачалося витратити 1,85 млрд. грн., З яких 1,47 млрд. грн. - Кошти держбюджету. Саме така велика сума (точніше відсутність її в бюджеті), за словами чиновників Кабміну, і стала приводом для скасування рішення попереднього уряду.

Скасувавши Концепцію модернізації ринків капіталу, іншого плану з розвитку вітчизняного ринку ціннопаперових Кабмін запропонувати не зумів. Тому, очевидно, займатися фондовою реформою тепер будуть на Банковій. Як очікується, вже найближчим часом повинні опублікувати президентський указ про невідкладні заходи щодо розвитку фондового ринку. Про нинішній його появ заявив сам Віктор Ющенко, виступаючи на одному з інвестиційних форумів. Нарікаючи на низькі обсяги вітчизняного ринку цінних паперів, президент пообіцяв, що одним з пріоритетів державної політики стане поліпшення фондової інфраструктури. «Указ сприятиме підвищенню стандартів біржової діяльності і зниженню ризиків інвесторів при вкладенні у цінні папери», - зазначив Ющенко.

З окремих пропозицій до проекту президентського указу стає цілком очевидним його схожість до Концепції модернізації ринків капіталу, відхиленою урядом. Серед заходів, спрямованих на розвиток інфраструктури фондового ринку, проектом указу передбачена і розробка законопроекту «Про інвестиційні банки», і суттєве розширення фінансових інструментів, і спрощення режиму оподатковування на фондовому ринку. Так само, як і Концепція Держінвестицій, у проекті указу позначені і заходи щодо збільшення обсягів торгів на фондових біржах. Для цього, зокрема, пропонується розробити законопроект, згідно з яким як мінімум 10% акцій підприємства, що приватизується повинні обов'язково продаватися на фондовій біржі.

3.2 Сучасні тенденції у розвитку ринку цінних паперів

Останні десятиріччя ХХ ст. визначили нові напрями, за якими може розвиватися світовий ринок цінних паперів у довготерміновій перспективі. Отже, розглянемо ключові тенденції, оскільки їхній вплив із часом може позначитися і на характері функціонування ринку цінних паперів в Україні. Цими тенденціями є: інтернаціоналізація й глобалізація ринку; підвищення рівня організованості й посилення державного контролю; комп'ютеризація ринку цінних паперів; нововведення на ринку; сек'юритизація тощо.

Інтернаціоналізація і глобалізація ринку цінних паперів означає, що національний капітал переходить кордони країн, формується світовий ринок цінних паперів, стосовно якого національні ринки цінних паперів стають вторинними. Інвестор з будь-якої країни дістає можливість вкладати свої вільні кошти у цінні папери, що обертаються в інших країнах. Національні ринки перетворюються на складові глобального ринку цінних паперів. Торгівля на такому ринку триває безперервно й повсюдно. Його підґрунтя становлять цінні папери транснаціональних компаній.

Підвищення рівня організованості й посилення державного контролю за ринком цінних паперів має за мету забезпечення надійності ринку і довіри до нього з боку масового інвестора. Жодна держава сьогодні не може допустити, щоб віра в цей ринок похитнулася і маси людей, котрі вклали свої заощадження у цінні папери своєї або будь-якої іншої країни, раптом втратили їх унаслідок якихось катаклізмів або шахрайства.

Комп'ютеризація ринку цінних паперів уможливила революцію в обслуговуванні ринку шляхом сучасних систем швидких розрахунків між учасниками ринку та способах торгівлі. Комп'ютеризація становить фундамент усіх нововведень на ринку цінних паперів.

Нововведеннями на ринку цінних паперів є нові інструменти ринку, нові системи торгівлі цінними паперами, нова інфраструктура ринку.

Новими інструментами є, передусім, різноманітні види похідних цінних паперів, причому процес створення нових цінних паперів, їхніх видів і різновидів не припиняється. Від 1980-х років набули поширення різноманітні форми фінансових інновацій - опціони, ф'ючерси, свопи тощо. Попри те, що головною метою нововведень було пристосування до кризових явищ на фінансових ринках, перелічені цінності посіли домінантні позиції за умов стабілізації ринків, розширили ємність їх, потіснивши традиційні форми кредиту.

Нові системи торгівлі - це системи, засновані на використанні комп'ютерів і сучасних засобів зв'язку. Вони дають змогу вести торгівлю цілковито в автоматизованому режимі, без посередників і особистих контактів між продавцями й покупцями.

Нова інфраструктура ринку - це сучасні інформаційні системи, системи клірингу і розрахунків, депозитарного обслуговування ринку цінних паперів. Рушійною силою процесу вдосконалення інфраструктури ринку цінних паперів є насамперед споживачі послуг - інвестори та емітенти. За цих умов між інститутами ринку розгортається жорстка боротьба за клієнтів. Про це передусім свідчать зростання числа професійних учасників ринку, прискорений розвиток і постійне вдосконалення торговельних майданчиків, поліпшення якості наданих послуг і зниження їхньої вартості.

Сек'юритизація - це тенденція переходу грошових коштів зі своїх традиційних форм, якими є заощадження, готівка, депозити тощо, у форму цінних паперів. Це дістає вияв у тому, що дедалі більша маса капіталу набуває цієї форми, на місце одних цінних паперів заступають інші, доступніші для великої кількості інвесторів.

Україна вступила на шлях реформування суспільства наприкінці ХХ ст., коли у світі триває глобалізація всіх процесів, зокрема й економічних. Досвід розвинених країн зумовлює потребу переймати їхній досвід для підвищення життєвого рівня населення і збільшення можливостей держави.

4. Проблеми та тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні

4.1 Проблемні питання ринку цінних паперів

Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні та якісні параметри для української економіки. Відповідність української економіки світовим стандартам потребує створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних і закордонних інвесторів. Створення такого інвестиційного клімату передбачає політичну і законодавчу стабільність, формування економічно обґрунтованої податкової політики, вмикання економіки у світові господарські комунікації, розвиток в Україні повного комплексу інфраструктури фондового ринку. Формування відповідних умов для інвестиційної діяльності є важливим напрямком державної політики.

Функціонування ринку капіталів залежить від чіткої організації не тільки банківської системи в країні а й ринку цінних паперів. Взаємозв'язок між цими складовими ринку капіталів продемонструвала недавня криза в багатьох країнах світу. Розвиток ринку цінних паперів забезпечується формуванням його інфраструктури. Ефективність інфраструктури ринку цінних паперів:

- впливає на акумуляцію та концентрацію коштів населення і підприємств;

- сприяє залученню вітчизняного й іноземного капіталу в економіку країни;

- сприяє приватизації на її завершальному етапі;

- узгоджує майнові інтереси країни, інституціональних і індивідуальних інвесторів в процесі обігу цінних паперів;

- економить суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та поліпшує взаємні розрахунки підприємств;

- сприяє підвищенню ефективності керування підприємством;

- створює умови для інтеграції країни у світову економічну систему завдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування ринку цінних паперів.

Україна ще й досі знаходиться далеко від головних потоків капіталу. Спроби ринкових перетворень окремих сторін господарської діяльності, нажаль, не призводять до бажаного результату. Відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери та сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливості ефективно управляти господарською діяльністю і конкурентно оцінювати вартість виробничих ресурсів. Недосконала система обліку прав власності на майно у поєднанні із відсутністю загальнонаціональних ринків основних ресурсів виробництва робить українську продукцію неконкурентною а українські підприємства збитковими.

За відсутності єдиного в країні фондового центру майже неможливою стає прозорість ринку. Прозорість ринку цінних паперів дає інвесторам впевненість у правильності свого вибору. Інвестор не віддасть своїх грошей туди, де від нього не приховують інформацію. Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансову довіру дрібних інвесторів і на розміри коштів, що залучаються.

Концентрація капіталу, зменшення кількості акціонерних товариств і зростання їхньої рентабельності (включаючи прибутковість для інвестора), централізація Національної депозитарної системи разом з розвитком і концентрацією біржової і позабіржової торгівлі, розумна достатність державного регулювання та податкового пресінгу - от далеко не повний, але важливий комплекс мір для підйому ринку цінних паперів в Україні.

Інфраструктурні елементи організованого ринку є учасниками Національної депозитарної системи України, якісне функціонування якої має забезпечити утворений Національний депозитарій України. Адекватне функціонування та взаємодія інформаційної, облікової системи та системи виконання угод створює умови для появи цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого фондового ринку в Україні. Цей фундамент має забезпечити ефективність державного регулювання, необхідний рівень захисту прав власності інвесторів і має сприяти надходженню інвестицій в економіку України.

Україна в даному випадку навіть не вчиться на власному досвіді, вже не кажучи про досвід інших країн. Українське загальне законодавство визначає, що обіг фінансового інструменту - грошей регулюється спеціальним законодавством і документами Національного банку України. Невже у відношенні ще більш специфічного фінансового інструменту -цінних паперів важко застосувати ту ж саму норму. Тим більше таке спеціальне законодавство існує а стандарти, встановлені Національним депозитарієм України підлягають обов'язковому виконанню всіма учасниками Національної депозитарної системи(Указ Президента України від 22 червня 1999 року N 703/99). Цілком зрозуміло, що для впровадження цієї ідеї необхідно ревізувати нормативну базу щодо ринку цінних паперів. Однак, досвід інших країн і стан справ в Україні наполегливо підштовхує до вирішення цієї проблеми.

Стандартизація обліку прав власності на цінні папери Національним депозитарієм України має стати практичним кроком щодо гармонізації законодавства України з світовими і Європейськими нормами. Встановлення відповідних стандартів депозитарного обліку буде сприяти підвищенню прозорості фондового ринку та сприяти зростанню операцій на фондовому ринку, що фактично веде до підвищення доходної частини бюджету України за рахунок відповідних податків.

Постійна увага Президента України і Уряду до формування фондового ринку в Україні, на наш погляд, мають забезпечити консолідацію усіх здорових сил для якнайскорішого подолання проблем на ринку цінних паперів в Україні.

4.2 Вдосконалення інфраструктури фондового ринку

фондовий ринок інфраструктура суверенітет

Ліквідний, надійний та прозорий ринок цінних паперів має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом:

- сприяння надходження інвестицій у реальний сектор економіки;

- створення ефективної системи захисту прав та інтересів вітчизняних й іноземних інвесторів;

- створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, зокрема й недержавних пенсійних фондів;

- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначити ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

- створення умов для підвищення конкурентоспроможності ринку цінних паперів України з його подальшою цивілізованою інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

- гармонізації політики держави на ринку цінних паперів з грошово-кредитною, валютною й бюджетно-податковою політикою з метою дальшого розвитку ринку цінних паперів України.

Серед новацій, запропонованих в Основних напрямах розвитку фондового ринку, потрібно вирізнити податкове стимулювання його розвитку. Зокрема, воно потребує:

- звільнення від оподаткування на прибуток підприємств і податку на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій ринку цінних паперів;

- включення до складу емісійного доходу емітента сум перевищення виручки від повторного розміщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних паперів;

- скасування плати (державного мита) за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів у частині, що відповідає сумі раніше зареєстрованої емісії, та реєстрацію інформації про випуск цінних паперів, розміщення яких здійснюється на організаційно оформленому ринку;

- відмови від оподаткування курсових різниць, що виникають при перерахуванні в національну валюту інвестицій на ринку цінних паперів, які надходять в іноземній валюті;

- застосування податкової застави щодо забезпечення податкового боргу професійного учасника ринку цінних паперів у розмірі, який не перевищує подвійної суми боргу.

Крім того, необхідно вирішити питання щодо: забезпечення безперервного моніторингу оплати послуг брокера, біржі та депозитарію протягом терміну виконання розрахунків; стовідсоткового резервування всіх активів (цінних паперів та грошових коштів) до дня, що передує укладанню угод; забезпечення укладання електронних угод та їх підписання електронним цифровим підписом депозитарію МФС як центру сертифікації ключів.

Ефективним шляхом розв'язання зазначених проблем у розрахунках може бути реєстрація депозитарієм власної платіжної системи, що забезпечить можливість ведення рахунків клієнтів брокерів, брокерів, зберігачів, та організація доступу до цих рахунків через платіжні картки.

При цьому важливо забезпечити належний рівень ліквідності та платоспроможності платіжної системи шляхом використання грошового рахунку виключно в Національному банку.

Крім того, доцільним є використання методів заліку (неттінгу), як по грошових коштах, так і по цінних паперах, а також відображення в обліковій системі депозитарію та зберігачів виключно результатів неттінгу та надання за необхідністю та окремою вимогою зберігачів розрахунків за цими результатами.

До інших заходів треба віднести такі: впровадження електронного цифрового підпису депозитарію у всіх клієнтів депозитарію та всіх учасників платіжної системи депозитарію; забезпечення можливості електронного документообігу між всіма членами центру сертифікації ключів депозитарію; вивчення можливості використання гарантійного фонду для забезпечення гарантування виконання розрахунків.

Державна участь в регулюванні фондового ринку необхідна, оскільки це ринок є дуже масштабним і ризикованим для фінансової безпеки країни. Особливо активну роль держава повинно виконувати на початкових етапах становлення ринку цінних паперів в країні, т.д. Тільки вона може запустити це ринок в його цивілізованій безпечній формі.

Висновки

На підставі викладеного можна зробити висновок, що стратегія подальшого розвитку ринку цінних паперів повинна бути серйозно скоригована у напрямку органічної прив'язки цілей відтворення та структурної перебудови економіки з продуманим розвитком фондового обігу. Цінні папери усіх емітентів - держави, акціонерних товариств - повинні забезпечити приплив грошових коштів у необхідні точки зростання саме виробничого сектора.

З цією метою необхідно визначити ряд пріоритетних галузей, виробничих підприємств, які й стануть точками зростання. Такими точками, на наш погляд, можуть бути будівництво, вітчизняне автомобілебудування, сучасні оборонні технології як воєнного, так і мирного призначення.

Спостерігається тенденція щодо регулярного спаду випусків акцій кожні три роки, а потім їх зростання майже однаковими темпами.

Серед фінансових інструментів найбільші обсяги випусків зареєстровано з акціями - 37,52% та облігаціями підприємств - 33,38% від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів у 2007 році.

Наступним кроком у цьому напрямку повинно стати звільнення (часткове або повне) доходів від інвестицій, зокрема у цінні папери виробничих підприємств, від оподаткування. Крім того, режим пільгового оподаткування і сприяння притоку іноземних інвестицій доцільно встановити і для самих підприємств, що стали точками зростання. Ще один важливий момент - дотримання стабільності і незмінності встановлених пільг протягом певного терміну (наприклад, трьох - п'яти років). У результаті зазначених заходів на ринку цінних паперів з'являться гарантовані державою фінансові інструменти досить високої якості. Вдала реалізація окремих проектів дозволить інвесторам розраховувати не стільки на отримання суперкороткострокових спекулятивних доходів, скільки на доходи від тривалого і послідовного зростання ринкової ціни випущених цінних паперів та виплачених дивідендів і процентів.

Є й інші шляхи підтримки виробничих підприємств. Світова практика свідчить, що випуск цінних паперів, забезпечених доходами за інвестиційними проектами, - досить поширений механізм залучення необхідних грошових коштів. Тому після визначення пріоритетів фінансової підтримки можлива організація випуску цільових середньострокових державних позик, кошти від розміщення яких спрямовуватимуться на розвиток перспективних виробництв. При цьому слід унеможливити використання даних коштів на інші цілі, насамперед на споживання. Суттєвим доповненням також можуть бути податкові пільги для даних підприємств. Таким чином, оподаткування із караючого і стримуючого фактору перетвориться у стимулюючий. Причому самі по собі інвестиції у виробництво, які тісно пов'язані із розвитком обігу фінансових інструментів, вимагатимуть відповідної розбудови інфраструктури ринку цінних паперів.

Зазначені заходи, дадуть змогу, з одного боку, певною мірою забезпечити приплив так необхідних коштів у сферу виробництва, а з іншого - сприятимуть формуванню ринку якісних фінансових інструментів - акцій та облігацій, випущених підприємствами, які швидко зростають, з відповідною їм сучасною інфраструктурою випуску та обігу.

Список використаної літератури

1. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи // Банківська справа. - 1997.

2. Ватаманюк З.Г. Ринок цінних паперів в умовах фінансової глобалізації/ З.Г. Ватаманюк, Н.В. Звонар //Фінанси України. - 2007 .

3. Галенко О. Вітчизняний ринок цінних паперів:досвід минулого //Вісник Національного банку України. - 1998.

4. Кондрашихін А. Регіональні особливості функціонування ринку цінних паперів // Актуальні проблеми економіки. - 2003.

5. Косик С. Становлення ринку цінних паперів //Економіка. Фінанси. Право. - 2002.

6. Лепейко Т. Інструменти ринку цінних паперів в Україні //Банківська справа. - 2000.

7. Назарчук М. Про заходи щодо розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні //Економіка України. - 2005.

8. Назарчук М., Курбацкий Г. Проблемы организованного рынка ценных бумаг Украины // Цінні папери України. - 2005

9. Полонець В. Тернистий шлях розвитку ринку цінних паперів України,: або Цікаві події в післякризовий період із кінця 1998 р. по вересень 2000 р. //Політика і культура. - 2002.

10. Попов В. Ринок цінних паперів у відтворювальному процесі перехідної економіки //Фінанси України. - 1998.

11. Приказюк Н.В. Рейтинг цінних паперів: світовий досвід та перспективи впровадження в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005.

12. Румянцев С. Пріоритети розвитку фондового ринку // Цінні папери України. - 2005.

Размещено на Allbest.ru