3.4 Франція

Прибутковий податок. Обкладення по прогресивній шкалі: ставки від 0 до 58 % (при прибутку понад 246,8 тис. євро). Стягується з фізичних осіб-резидентів (включаючи учасників партнерств, що не оподатковуються корпоративним податком) з всіх прибутків, в тому числі і з іноземних джерел. Передбачені вирахування збитків за п'ять минулих років, цільові пільги, а також пільги для низькооплачуваних, немолодих людей, інвалідів і ін. Нерезиденти сплачують податок з прибутків у Франції.

У доповнення до прибуткового податку з фізичних осіб-резидентів стягується соціальний збір в розмірі 2,4 % [1].

Податок на прибуток корпорацій. Стандартна ставка 33 %; знижені ставки 10-24 % (з прибутків від земельних ділянок і сільськогосподарських ферм). Стягується з компаній, деяких державних підприємств, що займаються промисловою або торговою діяльністю, а також асоціацій і партнерств, не звільнених від сплати даного податку. Резиденти і нерезиденти сплачують податок з прибутку від бізнесу у Франції. Звільняються при певних обставинах регіональні і інші місцеві організації, сільськогосподарські кооперативи, інвестиційні компанії і деякі інші. Збитки можуть бути враховані за період в п'ять років [1].

3.5 Швеція

Національний податок на прибуток стягується з резидентів з всього прибутку, а з нерезидентів - з прибутків, отриманих з шведських джерел. Компанія вважається податковим резидентом, якщо вона утворена (зареєстрована) в Швеції або має постійне представництво на її території.

Ставка податку на прибуток корпорацій встановлена в розмірі 28 %. Не існує відмінностей при оподаткуванні розподіленого і нерозподіленого прибутку компанії. Також не існує ніяких місцевих податків для корпорацій.

Прибуток визначається відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку, з невеликим коректуванням з метою оподаткування. При підрахунку прибутку акції оцінюються по нижній ринковій ціні. Альтернативний метод оцінки - 97 % ціни придбання, але він повинен застосовуватися при оцінці усього акціонерного портфеля. Оподатковувана база зменшується на суми витрат на ведення бізнесу, включаючи проценти по кредитах на інвестування філіалу або придбання нового обладнання, витрати, які не віднімаються, такі, як перевищуючі встановлені норми, витрати на розважальні заходи і витрати, пов'язані з операціями з алкогольними напоями. Норми амортизаційних відрахувань для цілей оподаткування звичайно співпадають з нормами бухгалтерської амортизації.

Для обладнання, патентів, торгових марок, іміджу фірми, суми амортизаційних відрахувань списуються прямолінійним методом по ставці 20 % в рік або методом зменшення балансової вартості по ставці 30 % [1].

Той або інший метод може використовуватися при умові, що всі активи будуть оцінені з використанням одного і того ж методу в році. Також існує прямолінійний метод списання по залишковій вартості по ставці 25 % [1].

Обладнання з передбачуваним терміном використання менше за 3 роки або вартістю менше за 2000 шведських крон може бути списано в рік його придбання. Але встановлений граничний розмір списання амортизаційних відрахувань, не перевищуючий 10 000 шведських крон для компаній з щорічним оборотом більше за 200 мільйонів шведських крон або з річною середньосписковою кількістю найманих працівників 200 чоловік.

Будівлі амортизуються по ставках, що варіюються від 2 до 5 % від вартості придбання (не включаючи витрати на поліпшення їх якості). Амортизаційні ставки залежать в основному від цілей використання будівель. Земля не є предметом нарахування амортизації, хоч витрати на рекультивацію земель і можуть амортизуватися по ставці 5 % в рік. Прибуток від реалізації матеріальних і нематеріальних основних засобів і інших активів повинен бути включений в сукупний оподатковуваний прибуток підприємства і, отже, обкладається по ставці 28 %. Збиток, отриманий при реалізації капітальних активів, списується за рахунок сукупного прибутку без всяких тимчасових обмежень. Однак збиток, виникаючий від реалізації інвестиційного портфеля акцій і інших подібних фінансових інструментів, може прийматися до заліку тільки в рахунок прибутку, отриманого на такий же вид власності.

Дивіденди, отримані від шведських компаній, звільнені від оподаткування. Дивіденди, отримані від зарубіжного філіалу (мінімальний пакет акцій не менше за 25 %), також можуть бути звільнені від обкладення при умові, що філіал обкладається по ставці не менш ніж 15 % [1].

Понесені збитки можуть бути зараховані за рахунок отриманого прибутку наступного року і не можуть перенестися на рахунки минулих років.

Роботодавець зобов'язаний виплачувати внески до соціальних фондів за своїх працівників (резидентів Швеції) в розмірі 33 % від валової заробітної плати, включаючи вартість додаткових виплат і пільг. Громадяни ЄС, працюючі в Швеції, керуються законодавчими актами ЄС. Знижена ставка внесків в розмірі 21,39 % встановлена на підприємницький і трудовий прибуток громадян, вік яких перевищує 65 років. У деяких сільських північних районах Швеції діюча ставка може бути знижена на 5-10 % [1].

Законодавством встановлений податковий кредит на суми податків на прибуток від капіталу, сплачених за рубежем. Відносно зарубіжних дивідендів податковий кредит надається тільки на суму податку, утриманого у джерела, але не на суму зарубіжного корпоративного податку. Замість цього дивіденди, отримані від зарубіжного філіалу (мінімальний пакет акцій не менше за 25 %), також звільнені від обкладення при умові, що філіал обкладається по ставці не менш ніж 15 %. Якщо поставлені умови не здійснимі, то стандартний податковий кредит в розмірі 13 % додається до кредиту по податку, утриманому у джерела виплати, але дивіденди в Швеції обкладаються по ставці корпоративного податку (28 %). Діюча ставка на дивіденди коректується міжнародними угодами про уникнення подвійного оподаткування. Невикористаний податковий кредит може бути перенесений на термін до трьох років. Прибуток, отриманий від зарубіжного представництва, повинен бути включений в оподатковувану базу головного шведського відділення, якщо немає поправки на податкову угоду [1].

3.6 Іспанія

У наш час провідні економісти Європи схильні прираховувати Іспанію до середньорозвинутих європейських країн. У певній мірі цій обставині сприяв сприятливий для інвестицій податковий курс Іспанського уряду. Іспанія ділиться на 17 автономних територій, які включають в себе 56 провінцій. Наварра і Країна Басків користуються правом самостійно вводити різні види регіональних і місцевих податків. Вони самі збирають федеральні податки, відраховуючи законодавчо встановлений відсоток від них до федерального бюджету. Каталонія і деякі інші регіони мають повноваження регулювати податкові ставки. Інші території не мають права проведення самостійної податкової політики [1].

Відповідно до адміністративно-територіального поділу податкова система Іспанії трьохрівнева. Юридичні і фізичні особи платять федеральні, регіональні і місцеві податки. Після проведення в 1994 році часткової податкової реформи залишилося п'ять видів основних федеральних податків: прибутковий податок (38% прибутків федерального бюджету), податок на прибуток корпорацій (8,2% прибутків федерального бюджету), податок на додану вартість (24,9%), акцизи на алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо, автомобілі і деякі інші товари (13,2%), а також митні збори і пені за прострочення податкових платежів. Регіональні прибутки складаються з податку на власність (1,7% від прибутків регіонального бюджету), податку на майно, перехідне в порядку успадкування або дарування (2%), податку на передачу майна (6,4%), податку на гральний бізнес (2,2%), податку на гру бінго (0,6%), податків на водопровід і систему водопостачання і каналізації (0,3%), податку на страхування життя і ряду інших дрібних податків. Серед місцевих податків, що встановлюються провінціями, необхідно відмітити наступні: податок на нерухомість (14,9% муніципальних прибутки), податок на економічну діяльність (3,4%), податок на автотранспорт (4,1%), податок на зростаючу вартість земельних ділянок, податок на будівництво будівель громадської значущості, податок на вивіз сміття і т.д. Таким чином, в основі формування регіональних бюджетів лежать не стільки власні джерела, скільки субсидії, тобто податки перерозподіляються "зверху вниз" [1].

Податок на прибуток компаній. Фінансову звітність компаній в Іспанії складають наступні документи: звітний баланс, звіт про прибутки і річний звіт в своїх стандартних формах плюс фінансовий звіт, що складається керівництвом компаній з всіх основних питань фінансового становища компанії і результатів її діяльності за рік. Все це представляється до відповідних органів в термін не більш трьох місяців після завершення звітного періоду [1].

Податком на прибуток компаній обкладаються всі підприємства, що мають статус юридичної особи по законах Іспанії (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, повні і командитні товариства), а також іноземні юридичні особи, що здійснюють діяльність на території Іспанії. Однак закриті інвестиційні компанії і професійні асоціації, тимчасові спілки підприємств (спільні підприємства), підприємства, що створюються на основі угод про розділ продукції, а також групи економічного інтересу виключаються з числа платників цього податку в тому значенні, що вони не звітують самостійно перед податковими органами, а всі їх прибутки (або збитки) відразу відносяться на рахунки їх засновників (учасників) в пропорціях, визначених засновницьким договором.

Компанії-резиденти Іспанії підлягають оподаткуванню на прибуток по всіх прибутках з всіх джерел, як в Іспанії, так і за її межами. Компанії-нерезиденти обкладаються тільки по прибутках, які отримані або в Іспанії, або з джерел Іспанії [1].

Висновки

Отже, податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку. З 1 січня 1995 року основним видом прямого податку, що стягується з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, який був введений Законом України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств». Всі попередні три роки характеризувалися коливаннями законодавця від оподаткування прибутків до оподаткування прибутку.

Платник податку на прибуток являє собою складну систему.

При цьому законодавцем закладається положення, що Національний банк України і його установи сплачують до державного бюджету суму перевищення валових прибутків над витратами згідно з кошторисами витрат. Підприємства ж, що мають відособлені підрозділи без статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податок на прибуток (п. 2.3 Закону України від 22 травня 1997 року).

Об'єкт оподаткування можна диференціювати в залежності від території його отримання на прибутки, отримані:

на території України;

на континентальному шельфі;

за межами України (із заліком сум податкових платежів, сплачених за кордоном).

Деяким спрощенням в Законі України від 22 травня 1997 року може розглядатися ст. 3 «Об'єкт оподаткування», яка закріпляє як об'єкт оподаткування прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового прибутку звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

У сучасних умовах оподаткування прибутків юридичних осіб здійснюється по одній ставці, без прогресії. Прибутки ж фізичних осіб - по прогресивній шкалі. У ряді випадків це набуває конфіскаційного характеру. Світова практика свідчить про те, що прогресивне оподаткування повинно «накривати» не більше 20 % всіх платників податків, а максимальна ставка податку - не більше 1 % їх загального числа. Відсутність серйозного теоретичного опрацювання змушує законодавчо декілька разів на рік міняти шкалу оподаткування. Справа ускладнюється і широкою диференціацією величин особистих прибутків населення. Напевне, доцільно розробити шкалу прибутків, що включає біля 8-10 груп з приблизно однаковою різницею прибутків всередині кожної групи. При цьому особливо важливо виділити максимальну межу останньої, самої високої групи, яка б «включала» найвищу ставку податку.

Найгострішою проблемою для економіки України є реформування існуючої податкової системи, надання їй нормальної, цивілізованої якості.

Реформування податкової політики необхідно провадити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку - необхідно полегшити податковий тиск.

Література та джерела