Размещено на http://www.allbest.ru/

• Принципи та порядок формування інвестиційних проектів
• Інвестиційний проект -- це викладення цілей та особливостей конкретного інвестування й обґрунтування його доцільності. Без нього неможливо здійснювати інвестиції. Опрацювання інвестиційного проекту залежить від інвестора та чинних законів держави.

Далі під інвестиційним проектом розуміється письмовий документ, де викладено мету, методи реалізації, опис об'єкта інвестування, фінансову доцільність інвестиції. Такий проект потрібний як для власних цілей інвестора, так і для ознайомлення з намірами інвестора всіх можливих заінтересованих сторін: партнерів, банків, майбутніх споживачів.

Інвестиційний проект має типовий зміст, що поділяється на розділи. Наведемо можливий склад розділів та орієнтовні форми табличних матеріалів.

Опис інвестиційного проекту

Короткий опис

Це стислий (до 4 сторінок) конкретний виклад суті проекту (мета, обсяг інвестиційних витрат, технологія виробництва, доходи, окупність, ефективність, характер продукції, реальність збуту).

Продукція:

* опис товарів (чи послуг), що мають вироблятися; їх відмінність від типової продукції, що є на ринку;

* характеристика якості продукції, обгрунтування конкурентоспроможності;

* гарантійне обслуговування продукції;

* умови (патент, авторські права) технічної захищеності продукції.

Ринок та організація збуту продукції:

* обґрунтування прогнозованої ціни продукції чи послуг;

* обсяги можливої реалізації продукції;

* споживачі продукції (юридичні та фізичні особи);

* порівняння з продукцією конкурентів на ринку;

* аналіз конкурентного середовища (фірми-виробники, якість продукції, ціни, потенційний обсяг ринку);

* стратегія маркетингової діяльності (організація реклами, витрати на рекламу, ціноутворення, можливості стимулювання продажу, формування іміджу продукції та фірми в цілому).

Виробничий план (обсяг і структура виробництва товарів і послуг):

* номенклатура продукції та послуг;

* обсяг продажу;

* календарний графік обсягу виробництва (за кварталами) на наступні два-три роки, що розроблюється щомісяця або в тижневому режимі;

* забезпеченість виробництва матеріально-технічними ресурсами (номенклатура, кількість, ціна, загальні витрати, постачальники, можливість отримання, договори на постачання);

* система контролю якості продукції;

* місця та умови зберігання матеріально-технічних ресурсів;

* умови зберігання готової продукції;

* вплив на зовнішнє середовище й витрати на дотримання вимог щодо цього, засоби утилізації відходів.

Персонал та соціально-трудові питання:

* організаційна схема управління підприємством, перелік усіх підрозділів та характер взаємодії (технологічної чи інформаційно-функціональної);

* керівники, їхня службова характеристика та об'єктивні дані про них;

* штатний розпис, посадові обов'язки, вимоги до кваліфікації та спеціальності працівників, розподіл відповідальності;

* посадовий оклад або прогнозований рівень заробітної плати персоналу;

* потреба в навчанні персоналу, періодичність і обсяги витрат на підвищення кваліфікації працівників;

* умови стимулювання праці, особливо керівних працівників усіх рівнів.

Організаційний план (опис питань, пов'язаних з реалізацією інвестицій):

* обсяги та структура інвестиційних витрат;

* кошторис витрат;

* технічна база підприємства, приміщення, технологія виробництва;

* джерела фінансування інвестицій;

* обсяг і структура основних фондів;

* юридична форма підприємства, форма власності на основні фонди. Фінансовий план:

* витрати на виробництво товарів і послуг;

* очікувані у прогнозованому періоді обсяги реалізації продукції та послуг;

* обсяги надходжень і витрат підприємства;

* зведений баланс активів і пасивів підприємства (за формою бухгалтерського балансу підприємства);

* обсяги та напрями використання прибутку;

* порядок фінансування та обсяги позик, потрібних для реалізації проекту;

* терміни та графік повернення позик;

* пропозиції щодо умов можливої угоди на одержання потрібної позики та порядок розрахунків за фінансовими зобов'язаннями.

Оцінювання ризику та заходи для страхування:

* опис проблем, що можуть виникнути під час реалізації проекту та вплинути на його очікувану прибутковість;

* аналіз залежності результатів інвестування від окремих факторів, урахованих у розрахунку ефективності проекту;

* план можливих дій з нейтралізації негативних факторів або своєчасного страхування від наслідків негативних дій;

* оцінювання ефективності інвестицій в умовах можливого найсприятливішого та найнесприятливішого розвитку подій, розподіл імовірностей успішного здійснення інвестиційних намірів інвесторів, побудова інтервалів та меж задовільного розвитку запроектованих подій. Управління реалізацією інвестиційного проекту:

* календарний план виконання робіт (початок, завершення, загальний час до завершення етапу, послідовність етапів);

* організація моніторингу за відхиленням від плану робіт;

* плани та організація подолання можливих відхилень від планових орієнтирів;

* критерії прийняття рішення про вихід з проекту та мінімізації збитків.

Економічна ефективність:

* розрахунок загальної прибутковості проекту, чистої зведеної вартості, рентабельності, терміну окупності інвестицій, співвідношення доходів і витрат. інвестиційний збут фінансування страхування

Якість і обгрунтованість інвестиційного проекту не тільки визначають об'єкт інвестування, а й свідчать про кваліфікацію та обізнаність розробника проекту, рівень управління та планування роботи підприємства. Розроблюється такий проект методом аналізу та прогнозування роботи підприємства.

Стратегія фінансування інвестиційного проекту

Цей розділ бізнес-плану є найважливішим і узагальнюючим. Він містить прогноз обсягів реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства, графік досягнення беззбитковості. Цей розділ становить найбільший інтерес для інвесторів та банківських установ, які надають кредити.

Згідно з фінансовим планом розроблюють стратегію фінансування інвестицій і план повернення коштів інвесторам. Найчастіше стратегію фінансування інвестиційного проекту виокремлюють у самостійний розділ.

Фінансовий план будують у вигляді порівняння майбутніх доходів та експлуатаційних витрат з виходом на валовий і чистий прибутки, грошовий потік.

Грошовий потік -- це основний показник, що характеризує ефективність здійснення інвестицій. Він охоплює чистий прибуток і суму амортизації, що є джерелом для повернення інвестору вкладеного капіталу.

План доходів і витрат можна побудувати у вигляді табл. 25, де на перший рік експлуатації інвестиційного об'єкта показники прогнозуються помісячно, на другий -- поквартально, на третій і наступні -- у цілому за рік.

Графік беззбитковості

Наступним етапом розробки фінансової стратегії у процесі складання інвестиційного бізнес-плану є побудова графіка беззбитковості. Він показує вплив на розмір прибутку таких основних показників, як обсяг виробництва продукції, продажна ціна та собівартість реалізації продукції (включаючи умовно-постійні та змінні витрати).

За допомогою зазначеного графіка можна визначити точку (поріг) беззбитковості, яка показує, за якого обсягу випуску й реалізації продукції (послуг) буде досягнуто повної самоокупності господарської діяльності проекту інвестування. Зі збільшенням обсягів продажу прибуток збільшуватиметься за рахунок того, що частина витрат (які називають умовно-постійними) залишатиметься незмінною.

Поріг беззбитковості можна визначити за формулою

де В -- загальний обсяг випуску (кількість) продукції, при якому досягається беззбитковість виробництва; ПВВ -- умовно-постійні витрати на весь випуск; Ц -- ціна одиниці продукції; ЗВО -- змінні витрати на одиницю продукції.

До умовно-постійних витрат зараховують такі, що не залежать від обсягу виробництва (амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на адміністративно-управлінський апарат тощо).

До змінних витрат зараховують такі, що залежать від обсягу виробництва (вартість матеріалів, палива, енергії, технологічні затрати, основна заробітна плата працівників тощо).

Законодавчі акти України, зокрема типові положення з планування, обліку та калькуляції собівартості продукції у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, не передбачають розподілу витрат під час їх планування та обліку на постійні та змінні. Через відсутність інформації про ці групи витрат виникають певні труднощі у процесі визначення й аналізу порога беззбитковості (особливо під час прогнозування фінансових показників від майбутньої діяльності інвестиційного проекту, коли важко уявити, як формуватимуться ті чи інші витрати у разі зміни обсягів виробництва).

З огляду на викладене науковцям доцільно розробити класифікатор ступеня залежності тих чи інших витрат від зміни обсягів виробництва. Оскільки практично немає суто постійних і суто змінних витрат, доцільно виразити залежність тих чи інших витрат від зміни обсягів виробництва у процентному відношенні. Використовуючи ці нормативи, можна визначити постійні та змінні витрати, розрахувати й графічно зобразити умови досягнення беззбитковості.

Особливість підготовки інвестиційного проекту (ІП) полягає в розгляді явищ та процесів господарської діяльності підприємства з позицій майбутнього, з точки зору проекції елементів минулого та теперішнього в елементи майбутнього.

Інвестиційне проектування - це розробка комплексу технічної документації, що містить техніко-економічне обґрунтування (проектне креслення, пояснювальні записки, бізнес-план інвестиційного проекту й інші матеріали), а також докладний кошторис, що визначає вартість всього інвестиційного проекту.

На даний період підприємства, які активно розвиваються, стикаються з необхідністю залучення інвестицій, тобто з вкладенням інвестиційних коштів (власних або позикових) у різні проекти з метою організації нових, модернізації та розширенню діючих виробництв, максимізації прибутку та інше.

В Україні склалася реальна ситуація, коли і вітчизняні, і західні інвестори зацікавлені вкладати гроші в проекти довгострокового розвитку. При цьому розглядаються вже не просто окремі проекти. Перевага найчастіше віддається підприємствам, які мають пророблений обґрунтований комплексний інвестиційний проект, який складається з декількох окремих проектів та визначає обсяг, структуру і напрямки інвестицій як усередині підприємства, так і поза ним з метою розвитку виробництва, підвищення його ефективності, збільшення прибутку і т.д. Отже, наявність гарної бізнес-ідеї і передумов для її реалізації ще не гарантує одержання фінансування проекту. Необхідно привернути увагу потенційного інвестора, переконати його в доцільності участі в проекті за допомогою конкретного документу, яким є бізнес-план інвестиційного проекту, розробці якого потрібно приділяти серйозну увагу.

Бізнес-план інвестиційного проекту дає можливість всебічно оцінити якість розробленої бізнес-ідеї проекту, ефективність майбутнього бізнесу, спрогнозувати й оцінити можливі ризики, визначити комерційну і бюджетну ефективність проекту, довести ідею і мету проекту до акціонерів, потенційних партнерів і інвесторів.

Написання інвестиційного проекту (ІП) вимагає дотримання певних стандартів:

по формі написання ІП повинен бути стислим, але водночас адекватно розкривати сутність підприємницької ідеї. Слід використовувати загальновідомі терміни; інформацію потрібно викладати в діловому стилі, але якомога доступніше;

по стилю викладення матеріалу ІП має бути функціональним, тобто містити лише корисну інформацію, яка цікавить або може цікавити потенційного інвестора. За необхідності додаткова, пояснювальна, первинна інформація може бути винесена в додатки (обсяг додатків не обмежується);

по методу підбору інформації ІП повинен ґрунтуватися на фактичних даних та реалістичних припущеннях;

по структурі подачі інформації ІП має бути легким для сприйняття, чітким та логічним; таким, щоб у ньому можна було швидко знайти потрібну інформацію;

по стилю роботи з представленням готового бізнес-плану інвестиційного проекту до потенційного інвестора має забезпечуватися охорона конфіденційної інформації про фірму та її діяльність.

Стандартною вимогою щодо подання інвестиційного проекту є бізнес-план. Подання бізнес-плану може розрізнятися за формою, однак основна його структура є аналогічною для всіх інвестиційних проектів.

Беручи до уваги, що в країнах з розвиненими ринковими економічними системами накопичено достатній досвід в області планування й аналізу інвестицій, -- зневажати цим досвідом було б безглуздо. Використовувані сьогодні загальноприйняті стандарти для всіх розвинених країн, в тому числі методи планування й критерії оцінки ефективності інвестиційних проектів служать тією самою мовою або мостом , що забезпечує діалог і взаєморозуміння інвесторів і підприємців різних країн. До таких стандартів можна віднести методики оцінки ефективності інвестиційних проектів таких авторитетних міжнародних організацій як: ЮНІДО, Світовий банк й Європейський банк реконструкції й розвитку. Загальним для них є те, що всі вони базуються на класичних принципах інвестиційного менеджменту, планування та аналізу.

Успіх інвестиційного проекту безпосередньо пов'язаний з умінням кваліковано представити потенційному інвестору переконливу методику розрахунку й управління можливими ризиками, а також - відповідні гарантії приросту, а, в крайньому випадку, повернення вкладеного капіталу. Інвестори, приймаючи своє рішення, чітко орієнтуються на основні види невизначеностей та інвестиційних ризиків, які вироблені в процесі інвестиційної практики. Тому підприємці, які хочуть зацікавити й переконати потенційного інвестора, змушені користуватися ними, як вказівниками на своєму шляху.

Якщо інвестиційний проект надто великий, складний і багатоплановий, він однозначно потребує від інвестора одноразових і значних капіталовкладень для його реалізації. Це може відразу налякати інвесторів або змусити їх відмовитися від нього як від надто витратного й ризикового. Тому в подібних випадках треба відразу розділяти надто громіздкий інвестиційний проект на декілька самостійних та інвестиційно привабливих бізнесів-проектів, під які легше відшукати реальних інвесторів, послідовно й поетапно запускаючи і реалізовуючи цілий проект.

Звичайно, якщо проект правильно оформлений за міжнародними стандартами, це відразу підвищує його шанси бути проінвестованим.

Інвестиційний процес завжди пов'язаний з ризиком, і чим більш довгостроковий проект і строки його окупності, тим він ризикованіший. При розробці та аналізі інвестиційних проектів завжди необхідно враховувати фактор часу. Не виникає сумніву , що гривня, отримана сьогодні, коштує дорожче гривні, отриманої через рік. Для того, щоб правильніше оцінити майбутні доходи від інвестиційної діяльності, потрібно за допомогою спеціальних математичних методів та інвестиційного аналізу розрахувати та проаналізувати майбутню вартість інвестиційних коштів.

Основою розвитку бізнес-середовища є реальна здатність ставити й вирішувати завдання з інвестиційного проектування керівниками всіх рівнів та сфер діяльності. Якщо вітчизняні підприємці навчаться застосовувати відповідні міжнародні стандарти з бізнес-планування в своїх інвестиційних проектах, їм стане значно легше й простіше знайти із зарубіжними інвесторами спільну мову і збільшити обсяги капіталовкладень у розвиток своїх підприємств відразу в декілька разів. Залучення фахівців, які володіють досвідом розробки інвестиційних проектів та пошуку потенційних інвесторів, дозволить скоротити час на підготовку, підвищити якість інвестиційних проектів і наблизити очікуваний результат, полегшити зусилля щодо отримання зовнішнього фінансування. В свою чергу, держава повинна сприяти формуванню привабливого інвестиційного клімату та гарантувати інвесторам недоторканість їхнього капіталу і можливості його повернення з відповідним прибутком. Це елементарна арифметика будь-якого бізнесу, яка повинна запрацювати і на інвестиційному ринку.

Використана література

1. Макроекономіка С. Панчишин. - К.: Либідь, 2002. - 616 с.

2. Інвестознавство В.Г. Федоренко. - К.: МАУП, 2002. - 408 с.

3. Методи оцінки ефективності інвестицій. - К.: ВІРА-Р, 1999. - 320 с.

4. Основи економічної теорії. Мочерний С.В. - Тернопіль, 1993. - 688 с.

5. Галкин В.Ю. "Новые методы хозяйствования: налоговые платежи из прибыли предприятий и их роль в формировании доходов государственного бюджета". М., Минфин СССР, 1991.

6. Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стэнли Л. Брю "Экономикс: принципы, проблемы и политика". Баку, 1992.

7. Столяров В. Ф., Хасан-Бек Ц. М. "Налогообложение и рыночная экономика". Киев, 1991.

Размещено на Allbest.ru