Економічна сутність векселів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота з теми:

Економічна сутність векселів

ВСТУП

Непослідовні управлінські рішення в Україні та їхні негативні наслідки вже переконали більшість членів нашого суспільства у неефективності політики невизначеності та половинчастих реформ. Фінансово-економічна нестабільність дедалі більше підштовхує нас до визнання того факту, що шлях до добробуту пролягає через комплекс радикальних заходів, покликаних створити загальновизнані засади чесного бізнесу, дієвого законодавства і високих морально-етичних норм системи кредиту, основним інструментом якого є вексель. Надійно захищаючи інтереси і права усіх учасників кредитних угод і будучи ефективним засобом обігу й платежу, цінним папером та інструментом мобілізації капіталу, вексель виробив таку дієву систему суспільних норм і правил, яка на основі саморегулювання створює простір для дії економічних важелів подолання організаційних труднощів перехідної економіки, усуває платонеспроможність суб'єктів фінансових операцій і дає змогу налагодити якісно нове матеріально-технічне постачання.

Проте ігнорування загальновизнаних норм і правил вексельного обігу в Україні триває. Численні спроби використовувати переважно адміністративні методи впливу на виробничо-збутову діяльність, що давно вже вичерпали себе, лише посилюють загальну кризу і зумовлюють впровадження чергових волюнтаристських рішень, спричинених як відсутністю досвіду діяльності в ринковому середовищі, так і, зокрема, невмінням застосувати вексель як головний фінансовий гарант безперервності суспільного відтворення.

Світовий досвід вексельної справи створив досконалу нормативно-правову базу і багатовікові морально-етичні традиції прав і зобов'язань її учасників. Але насильницьке припинення вексельних операцій в Радянському Союзі наприкінці 20-х - на початку 30-х років у ході так званої кредитної реформи ще й нині виявляє свої негативні наслідки в Україні. Відсутність знань, умінь і навичок демократичного функціонування економіки на основі вексельного кредиту і досі не дає змоги забезпечити надійність та своєчасність розрахункових операцій. Отож становище постачальника погіршує не лише інфляція, а й фактична недієвість документа, що належно підтверджував би відвантаження продукції в борг, свідчив про беззастережні зобов'язання покупця та виключав суперечки щодо наявності чи величини боргу.

Успішне становлення засад вексельного кредиту передбачає не лише усунення недоліків теперішніх економічних відносин, а й усвідомлення економічної суті та переваг векселя як найменш ризикового боргового зобов'язання, що спонукає платника з усією виваженістю ставитися до нього. Сувора відповідальність, безумовність та неминучість своєчасного і повного платежу за векселем підштовхують боржника найефективніше використовувати у своєму обороті кредитовані ресурси, оскільки в іншому разі кредитне зобов'язання здатне привести до невідворотного покарання - аж до проголошення банкрутства. Впровадження великомасштабного вексельного обігу формує поважне ставлення до дисципліни розрахунків у вексельних контрактах і стимулює кожного учасника вексельних операцій вчасно і якісно виконувати всі зобов'язання та платежі.

Повернення вексельного обігу в сучасне життя України має відіграти суттєву роль у формуванні демократизму в економіці та кредитно-розрахункових операціях. Прийнявши Закон України «Про обіг векселів в Україні», наше суспільство отримало реальне підґрунтя максимально простого та прискореного переходу власності - до найефективніших її форм. Для нерентабельних підприємств-боржників вексель здатний стати дієвою формою їхньої реструктуризації та наступного перетворення фінансової відповідальності в майнову. Більше того, він у змозі досить швидко нормалізувати фінансовий стан абсолютної більшості підприємств навіть за мінімальної наявності у них грошових коштів. Вексель значно прискорює кредитно-розрахункові й грошові операції та розширює розмаїття способів їх проведення, що творить для економіки такі важливі переваги, як зменшення потреб у нарощуванні грошової маси і прискорення кругообігу фондів.

Володіючи векселем, кредитор є власником високоякісного комерційного документа, який надійно мобілізує боргові розрахунки і приносить істотний процентний дохід. Взаємовідносини між постачальником та покупцем вексель підносить на якісно вищий рівень. Він упорядковує і стабілізує міжгосподарські виробничо-збутові зв'язки, надає достатні гарантії вчасності й повноти отримання платежу за фактично відвантажену продукцію. Володіння векселем означає також свободу вибору контрагентів і найефективніших операцій. Вексель - це один із різновидів цінних паперів, який здатний необмежено нагромаджуватися в учасників вексельного обігу та вільно обертатися на фондовому ринку, маючи високу ліквідність, рівень якої наближається до грошей. Світовий досвід показує, що без повноцінного вексельного обігу надії на успішне виконання будь-яких програм національного розвитку залишаються безпідставними. Зокрема, стабілізація вексельних розрахунків та інших операцій має створити умови для прискорення виходу економіки України із кризи, обмежити інфляційний тиск нестачі обігових коштів і зробити непотрібними так звані планові емісії гривні, що фактично генерують інфляційне зростання цін.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ВЕКСЕЛІВ

1.1 Економічна суть векселів

Проблеми заборгованості, погіршення платіжної дисципліни та нестачі оборотних коштів настільки загострилися в Україні, що стали причиною припинення безперервності відтворювальних процесів у більшості суб'єктів господарського життя, навіть порушення виробничо-технологічних зв'язків між учасниками виробничо-збутової діяльності. Надто повільне повернення економічного життя до саморегулювання на базі ринкових відносин зводить перешкоди як радикальній перебудові суспільного, відтворення, так і вдосконаленню структури виробництва. Брак управлінського досвіду, використання системи економічних важелів у виробничо-збутовій діяльності та банківсько-кредитній системі мали наслідком упровадження примусових заліків, адміністративних покарань і обов'язкових передоплат. Але це не змінило ситуацію на краще, а хронічні неплатежі та бартеризація виробничо-збутової діяльності ставали прямою загрозою державі.

У багатовіковій практиці функціонування ринкового механізму саморегулювання економіки вексель являє собою елементарний тип кредитних грошей, що необмежено використовується для оплати товарів і послуг, надання короткострокового кредиту, оформлення гарантій за міжбанківські кредити. У багатьох країнах світу вексель став головною формою сучасних розрахунково-платіжних операцій. Це означає, що й нам, в Україні, потрібно якомога швидше усвідомити неефективність адміністративних важелів та широко використати економічні, провідним серед яких є вексель.

Ефективно протистояти несвоєчасності погашення кредитів і сплати процентів за ними цілком здатне застосування вексельного обігу.

Предметом векселя є лише гроші. За його допомогою оформляються економічні відносини, що виникають між учасниками господарського життя у товарних угодах або в процесі залучення ними тимчасово вільних грошових коштів. Будучи універсальним розрахунковим засобом, вексель прискорює виконання ділових угод, забезпечує отримання кредиту і належну взаємоузгоджену відстрочку платежів. Сьогодні в розвинутих країнах за допомогою векселя здійснюється близько 90% товарних угод. Вексель упорядковує і регламентує ділові відносини між партнерами та зменшує ризик неплатежу.

Як один з найстаріших видів цінних паперів, вексель є різновидом інвестиційної цінності, що самостійно обертається на товарному і фондовому ринках, виражає позичковий характер відносин між учасниками ділових угод, обслуговує рух товарно-матеріальних цінностей та грошових обігових коштів. Вексель набув усіх властивостей кредитних грошей і став високоякісним розрахунковим засобом, що документовано засвідчує надання кредитором фінансових та грошових коштів і цим усуває суперечності між потребами укладання комерційних угод і відсутністю грошового еквіваленту для їх оплати.

Нарешті, вексель є письмовим борговим зобов'язанням для доповнення обігових коштів господарських суб'єктів. Він складається, виписується і видається за суворо встановленою законом формою, містить абстрактне грошове зобов'язання векселедавця або призначеної ним особи сплатити вексельну суму векселетримачеві або особі, яка вказана у векселі, чи оплатити їхні зобов'язання.

Отже, вексель - це борговий, комерційний, ордерний, абстрактний, ринковий, біржовий, товарно- і грошово-розпорядчий, неконвертований та неемісійний цінний папір, що являє собою основний фінансовий документ і економічний важіль сучасної ринкової економіки.

Важливою перевагою векселя є його здатність бути надійним інструментом взаєморозрахунків між суб'єктами господарського життя. Як борговий тип цінного паперу він засвідчує наявність боргових взаємовідносин між власником векселя та його емітентом. Вексель належить до числа цінних паперів, які використовуються для вільного укладання договорів купівлі-продажу, вільного обертання на ринку цінних паперів на основі попиту й пропозиції. Показниками, що визначають привабливість векселя, є також визначеність, указана тривалість перебування в обігу та ін.

Для законодавчого забезпечення вексельного обігу в Україні вже здійснено такі заходи:

* розроблено низку актів, які творять необхідне правове поле для функціонування векселя як інструмента реалізації фінансово-господарських відносин;

* унормовано порядок випуску та обігу векселів, що наближає застосування простих і переказних векселів в Україні до вимог і правил Женевської системи вексельного права;

* створено нормативно-законодавчу базу забезпечення гарантій швидкого і реального виконання вексельних зобов'язань;

* нарешті, прийнято Закон України «Про обіг векселів в Україні», який нормалізує правові відносини видачі та обігу векселів і виконання вексельних зобов'язань між суб'єктами господарювання впродовж усієї тривалості наданого кредиту.

Проте неврегульованими ще залишаються проблеми врахування індексу інфляції та мало зроблено для обмеження спроб недобросовісних боржників штучно відтягувати строки платежів. Невизначеними також є питання правового статусу державних підприємств, які перебувають у значній оперативно-господарській залежності від галузевих міністерств, та багато інших.

Застосування вексельного обігу, його складність та особливості правового регулювання потребують глибшого теоретичного обгрунтування і усвідомлення його ролі у специфічних умовах перехідної економіки України. Необхідна скоординована систематична діяльність державних законодавчих і виконавчих органів, комерційних структур, громадських асоціацій та освітніх закладів з метою розгортання загального економічного навчання. Глибоко з'ясувати основи вексельного обігу й вексельного права мають всі учасники господарського життя. Це тим більш важливо й тому, що Закон України «Про обіг векселів в Україні» передбачає надання векселездатності не лише юридичним особам, а й усім громадянам, котрі не обмежені у своїй правоздатності.

1.2 Особливості та вимоги до векселів

Вексель (нім. Wechsel - зміна, обмін, розмін) - це встановленого зразка абстрактний письмово оформлений борговий документ, за яким одна сторона угоди зобов'язується заплатити іншій певну суму грошей у зазначений термін. Основу векселя становить сукупність економічних і правових відносин комерційного кредиту.

У кредитних операціях вексель виступає насамперед гарантією повноти і своєчасності оплати зобов'язання, фінансовим інструментом, який формалізує економічну взаємозалежність покупця й продавця та передбачає їхній взаємоконтроль. Зокрема, покупець (векселедавець) за допомогою векселя контролює споживчу вартість придбаного товару та умови його постачання, а постачальник (векселетримач) оцінює платоспроможність покупця як у процесі видачі векселя, так і на момент платежу.

Вексельний кредит тісно пов'язаний з банківським кредитом. Шляхом операцій урахування чи застави векселів він легко трансформується в останній. Ось чому вексель виступає не лише борговим документом, а й високоліквідним платіжним засобом.

Це робить вексель одночасно різновидом і кредитно-розрахункових документів, і цінних паперів, і кредитних грошей. Як і комерційному кредитові, вексельним відносинам властиві добровільність, свобода вибору партнерів, взаємодовіра І економічна взаємовигода, платність та строковість, обов'язковість повноцінного повернення кредитованих коштів. При цьому головне значення векселя як провідного фінансового документа ринкової економіки полягає у прискоренні укладання ділових угод і зменшенні ризиків неплатежу, скороченні потреб у коштах оборотних фондів та прискоренні їхнього руху, усуненні банківської монополії на кредитні ресурси тощо.

Векселеві притаманні такі найважливіші особливості:

1. Абстрактність зобов'язання, що оформлене векселем. Текст векселя не містить інформації про угоду, що стала підставою для виписування векселя. Тому невиконання зобов'язань за основною угодою не може приводити до невиконання умов вексельного зобов'язання.

2. Безспірність зобов'язань за векселем. Більше того, добросовісний тримач векселя має правовий захист від заперечень, які міг би висунути йому боржник. А права наступних тримачів векселя не залежать від прав попередників.

3. Безумовний характер зобов'язань за векселем. У тексті векселя просто викладено нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити вказану суму. Будь-які обмеження або умови типу: «платіть за умов...», «платіть за товар, що має бути поставлений...» тощо позбавляють цей документ сили вексельного права.

4. Текст векселя містить наказ або зобов'язання сплатити вказану грошову суму. Документ, у якому є зобов'язання про передання у власність кредитора не грошову суму, а будь-який товар, документи, цінності чи права, сили векселя не має.

5. Вексель є письмовим фінансовим документом. Жодна, навіть публічно проголошена, заява про прийняття вексельного зобов'язання не створює правового поля векселя. Усні заяви не породжують вексельних правовідносин в усіх операціях: видачі векселя, акцептуванні, індосуванні, протесті, авалі тощо. Лише письмова форма з відміткою на самому векселі у вигляді визначених написів набуває юридичної сили. Ось чому застосування непаперової форми у випуску векселів як записів на рахунках неможливе.

6. Вексель - строго формалізований фінансовий документ, що має обов'язкові реквізити. Відсутність будь-якого з них означає, що цей документ не має сили вексельного права, а є звичайною борговою розпискою або наказом про оплату грошових коштів, що регулюється нормами цивільного права.

7. Особи, зобов'язані за векселем, несуть солідарну відповідальність. У разі невиконання вексельного зобов'язання основним боржником векселетримач може звернутися за стягненням до будь-кого з попередників вексельного ланцюга.

8. Право вимоги платежу за векселем належить лише законному векселетримачеві. Вексельне право захищає права законного векселетримача від претензій колишнього власника втраченого векселя і від заперечень зобов'язаної особи.

9. Вексель має підвищену оборотність. За допомогою передавального напису (індосаменту) вексель легко переходить від одного векселетримача до іншого. Це робиться не на основі цивільного права уступлення і нотаріального засвідчення, а простим нанесенням на вексель індосаменту.

У випадку неплатежу за векселем векселетримач у належний термін здійснює нотаріальний протест. Щоб вексельні зобов'язання мали дієздатність вексельного права, до них висуваються суворі вимоги.

По-перше, вексель має виписуватися за точно встановленими законом правилами. Вексель у класичному розумінні є, мабуть, найзаформалізованішим фінансовим документом. Лише у письмовому вигляді, складений з дотриманням усіх формальностей вексель має силу вексельного права.

По-друге, вексельні угоди, що оформлені згідно з законом, користуються правом спрощеного й прискореного способу стягнення боргу. При цьому таке стягнення може здійснюватися не лише з боржника, а й із поручителів та інших надписувачів, кожен з яких, поставивши свій підпис на векселі, стає гарантом платежу.

По-третє, вексель є найважливішим кредитно-розрахунковим ордерний документом, який містить безумовне зобов'язання сторони, що його виписала, сплатити у встановлений термін і у визначеній сумі гроші пред'явникові векселя. Безумовність векселя не дозволяє векселедавцю вдаватися до будь-яких обмежень. Водночас абстрактність вексельних зобов'язань може надавати можливість навмисного відходу від вимог класичного векселя, в тому числі для використання векселів для легалізації доходів тіньового сектора економіки. Це зумовлює необхідність для учасників вексельного процесу додаткових витрат на вивчення фінансового стану і платоспроможності векселедавця та недопущення його недобросовісних дій.

По-четверте, вексель може виписуватися як платником, так і продавцем-постачальником. Постачальник, виписавши вексель, повідомляє платника або того, хто має прийняти вексель, шляхом надсилання йому копії векселя або поштово-телеграфного повідомлення про вчинену дію. Якщо ж ідеться про платника, то він, виписавши вексель на свого боржника, повинен повідомити його про це. А векселетримач, зі свого боку, надсилає йому вексель для акцепту. Така операція пред'явлення векселя платникові з пропозицією акцептувати його називається презентацією. Платник у ході презентації має обов'язково дати свою згоду на оплату векселя, лише після цього вексель стає повноцінним виконавським документом. Неакцептований вексель в обігу перебувати не може, і його повертають векселедавцеві.

По-п'яте, економічна суть векселя полягає в тому, що він не має власної вартості, а лише представляє товарну вартість тих угод, які оформлені згідно з ним. За відповідність тексту векселя характерові та масштабам укладених угод особисту відповідальність несе векселедавець.

По-шосте, операції з урахування і переврахування векселів у державних і комерційних банках дають змогу не тільки регулювати обсяги грошової маси, а й контролювати виконання зобов'язань суб'єктами господарських відносин. Продавці та виробники, отримавши у розрахунок вексель, можуть легко перетворити його на грошові кошти, а покупці - зробити вексель формою комерційного кредиту. Підприємства-суміжники шляхом складання векселів дістають можливість здійснювати прямі розрахунки, не вдаючись до послуг банків, що забезпечує загальне прискорення розрахунків, підвищення оборотності фондів і зменшення потреб в оборотних коштах.

По-сьоме, векселі, виникнувши з функції платежу, не мають примусового обігу, оскільки вони забезпечені товарами, поставку яких здійснено під векселі. А з іншого боку, як зазначалося, векселі самостійної вартості не мають, і їх не можна ототожнювати з грошима. На відміну від грошей векселі одночасно слугують і кредитними документами, які відображають реальні вартісні величини комерційних угод, що виникають у відносинах між кредиторами і боржниками, і виступають знаками золота, що безпосередньо пов'язані з товарними операціями і рухом товарних цінностей.

1.3 Види векселів

Є два основних види векселів: простий і переказний.

Простий вексель (соло-вексель) - це вексель, що містить просте і нічим необумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити певну суму векселедержателю (кредитору).

Переказний вексель (тратта)- це вексель, що має простий. нічим не обумовлений наказ векселедавця (трасанта) третій особі (трасату-платнику) сплатити певну суму отримувачу або за його наказом.

Векселі, крім основних видів - простих і переказних, ~ розподіляють набагато інших форм, в залежності від призначення, строку дії, ступеня фінансового забезпечення, ступеня надійності, форми оплати та інших характеристик. Це, зокрема, такі форми:

Акцептований вексель - це вексель, який має акцепт (згоду) платника (трасата) на його оплату.

Акцептований вексель з дружніх намірів - це вексель без наміру прийняти на себе грошове зобов'язання.

Банківський вексель - цей вексель засвідчує внесення підприємством до банку депозиту в сумі, що вказана у векселі, а банк зобов'язується його погасити за пред'явленням до сплати у зазначений на ньому строк (разом з відсотками).

Бланковий вексель - у якому покупець акцептує пустий формуляр (бланк) векселя, який в подальшому буде заповнений продавцем (наприклад, у випадку, коли під час переговорів не встановлені строк поставки остаточна ціна товару, або вона може змінитися в результаті - доставки). Звичайно, такий вексель може бути виписаний тільки сторонами, які повністю довіряють одна одній, тому що при внесені до нього суми відмінної від узгодженої з платником, останній все рівно змушений буде її сплатити.

Бронзовий вексель - це вексель, який не мас реального забезпечення і виписується на вигадану особу. Його метою є отримання під нього (застава, облік) грошей у банку, або використання для погашення боргів по реальних товарних угодах чи фінансових зобов'язаннях. Зустрічається, в практиці, і такий варіант, коли дві реальні фірми обмінюються векселями та реєструють їх у різних банках. Перед строком погашення перших векселів вони знову виписують векселі один на одного і за допомогою їх обліку роблять спробу погасити стару позику.

Вексель в іноземній валюті - це вексель, за яким дійсним вважається платіж в іноземній валюті, наприклад в доларах.

Вексель гарантійний - це вексель, який виданий для забезпечення комерційної угоди без наміру векселедержателя отримати від векселедавця зазначеної у векселі суми.

Вексель, що належить до оплати - це вексель, за яким необхідно здійснити платіж.

Вексель, з особливими умовами оплати - це вексель, в якому вказані умови оплати, відмінні від звичайних.

Документарний вексель - це вексель, забезпечений товарними документами.

Довгостроковий вексель - це вексель, виписаний на тривалий строк, як правило, , більше одного місяця.

Доміцілірований переказний вексель - це вексель, який мас помітку про те, що він підлягає оплаті третьою особою (доміціліантом) в місці знаходження платника чи іншому місці.

Дружній вексель - це вексель, за яким не стоїть ніякої реальної угоди, ніякого реального фінансового зобов'язання, однак особи, які беруть участь у векселі, є реальними. Дружніми векселями зустрічно обмінюються дві реальні особи, що перебувають у довірчих стосунках для того, щоб облікувати, або передати у заставу цей вексель до банку, отримавши під нього реальні гроші, або використати цей вексель для здійснення платежів за товари. Такі векселі, як правило, виписуються особами, що перебувають у важкому фінансовому стані. Або при безумовній довірі, одна юридична особа акцептує вексель Іншої, яка має нестатки. Передбачається, що той, хто виписав вексель, згодом відшукає кошти, щоб самому погасити його.

Вексель до оплати - це вексель не для акцептування.

Забезпечувальний вексель - виписується для забезпечення позики ненадійного кредитора. Він зберігається у банку і не призначається для подальшого обігу. Якщо платіж здійснюється в строк, то вексель гаситься, якщо ні - то боржнику пред'являються претензії.

Вексель зі знижкою - це вексель, придбаний зі знижкою, який реалізується при погашенні за повну вартість.

Вексель з певним строком платежів - це вексель, у якому вказана конкретна дата здійснення платежу.

Вексель зі строком платежів за пред'явленням - це вексель, який оплачується за пред'явленням. Даний строк може бути скорочений або продовжений трасатом та скорочений індосаментом.

Іменний вексель - це вексель, виданий конкретній юридичній чи фізичній особі, чиє ім'я вказане в ньому.

Іноземний вексель - це вексель, виданий в одній країні, а оплачений в іншій.

Казначейський вексель - це вексель з кредитним зобов'язанням держави, який випускається в обіг з дисконтом та оплачується з настанням строку його погашення за повною (номінальною) вартістю.

Комерційний (товарний) вексель - використовується у взаємовідносинах покупця і продавця за реальними угодами. Основою грошового зобов'язання, оформленого таким векселем, є товарна угода, комерційний кредит, що надасться продавцем покупцю при реалізації товару. В цій якості вексель може виступати, з одного боку, як знаряддя кредиту, а з іншого боку, - виконувати функцію розрахункового засобу, переходячи із рук в руки багато разів та обслуговуючи в якості замінника грошей численні угоди купівлі - продажу товарів.

Короткостроковий вексель - це вексель, що виданий з вказуванням короткого, як правило, не більше одного місяця, строку оплати.

Місцевий вексель - це вексель, який оплачується в місцевій валюті.

Вексель на пред'явника - це вексель, за яким право на отримання платежу мас будь-який пред'явник за невідкладною вимогою.

Ордерний вексель - це вексель, що надає право на отримання платежу першій особі, чиє ім'я вказується в документі, або іншій особі за наказом першої.

Першокласний вексель - це особливо надійний, який фактично не може бути не оплаченим.

Переоблікований вексель - це вексель, придбаний центральним банком до завершення строку платежу і який уже врахований на грошовому ринку.

Прима - перший екземпляр векселя.

Секунда - другий екземпляр векселя.

Терція - третій екземпляр переказного векселя.

Продовжений вексель - це вексель, строк дії якого продовжено.

Покритий вексель - вид векселя, який заснований на реальних угодах.

Прострочений вексель - строк оплати якого закінчився.

Ультимо - вексель з оплатою в кінці місяця.

Фінансові векселі - які мають в основі грошового зобов'язання фінансові операції, тобто нетоварні фінансові операції пов'язані з купівлею-продажем. Зокрема, це може бути: видана підприємством за рахунок вільних коштів іншому підприємству позика; оформлення простроченої кредиторської заборгованості; зобов'язання одержувача кредиту щодо його погашення.

1.4 Суб'єкти вексельних відносин, їхні права та обов'язки

Сторонами операцій з простим векселем виступають дві особи:

- векселедавець - особа, яка виписує вексель і є платником за векселем;

- векселедержатель - перший одержувач векселя, перед яким платник бере зобов'язання про платіж.

Сторонами операцій з переказним векселем виступають:

- векселедавець (трасант) - особа, що виписує вексель, в якому міститься вимога до іншої особи сплатити суму, передбачену у векселі;

- платник (трасат) - особа до якої трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;

- ремітент - перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель.

До інших суб'єктів, які впливають на формування вексельних відносин на наступних етапах, можна віднести:

- акцептанта - особу, яка взяла на себе зобов'язання платника по пред'явленому векселю;

- індосанта - особу, яка передала право по векселю шляхом вчинення передавального напису;

- індосатора - особу, на користь якої здійснюється індосамент.

Отже за переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк. Ця спеціальна дія називається акцептом тратти. Тому переказний вексель має форму наказу трасанта платнику (який після акцепту стає акцептантом) здійснити платіж за векселем.

Усіх учасників операцій з векселями пов'язують правовідносини, кінцевим предметом яких є сплата вексельної суми.

Трасант, підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, бере на себе перед ремітентом відповідальність за його оплату. Але трасант не є основним боржником за векселем. Його відповідальність носить вторинний характер, тому що вона настає тільки у випадку несплати векселя платником.

Ремітенту (наступному держателю векселя) належить право вимагати від трасанта сплати за векселем у випадку відмови платника від акцепта або сплати векселя. Але це право може бути використане лише при дотриманні ремітентом (держателем) таких умов: своєчасного пред'явлення вексель акцепту або платежу та здійснення протесту у випадку неакцепту або неплатежу. Але якщо трасант зробить у векселі відмітку "без протесту" або "без витрат", то дотримання перелічених умов для пред'явлення вимоги про платіж до трасанта не обов'язкове. Зобов'язання трасанта перед ремітентом і наступним держателем векселя підтверджується підписом трасанта на векселі і в силу цього носить вексельний характер.

Разом з тим трасант і ремітент пов'язані відносинами тієї угоди, яка була передумовою видачі векселя. Ці правовідносини між ними регулюються не нормами вексельного права, а нормами цивільного права про зобов'язання, що витікають із договорів. Отже видача векселя, створюючи вексельні відносини між трасантом і ремітентом, не зупиняє правовідносин, які існують між ними за основною угодою.

Платник, що не акцептував вексель, не є відповідальною за вексель особою, тому що він не підписував векселя (підпис породжує відповідальність). Але акцепт не є обов'язковою дією для того, щоб платник здійснив оплату виставленого на його адресу векселя. Тому ремітент (чи інший утримувач векселя) має право передати вексель платнику у відповідний строк для оплати. Платіж, здійснений платником за таким векселем звільняє платника від його зобов'язання за основним договором з трасантом, а також звільнить трасанту від його відповідальності перед ремітентом чи іншим держателем за цим векселем. З оплатою векселя платником вексель гаситься. Якщо платник відмовиться від оплати векселя, він буде нести відповідальність тільки перед трасантом, але відповідальність не вексельну, а таку, що виникає із укладеної між ними угоди, за якою і був виставлений вексель.

Акцептант - це особа, яка взяла на себе зобов'язання здійснити оплату за виставленим на неї переказним векселем. Завдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем. Таким чином, акцепт є письмовим зобов'язанням на векселі платника сплатити його утримувачу в строк. З того моменту, як акцептант повернув акцептований ним вексель, його зобов'язання по цьому векселю стає безвідривним (навіть, якщо він пізніше й закреслив свій підпис).

Акцепт здійснюється у вигляді напису на лицьовому боці векселя. Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як повним (на всю суму векселя), так і частковим (на частину суми векселя) . У випадку відмови в акцепті векселедержатель повинен опротестувати вексель в неакцепті. В цьому випадку у останнього утримувача векселя виникає право оплати в порядку регресу, тобто зворотної вимоги до попередніх зобов'язаних за векселем осіб.

РОЗДІЛ 2. ОПЕРАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ З ВЕКСЕЛЯМИ

Операції з векселями можна поділити на дві групи: 1) ті, що пов'язані з видачею і погашенням векселів. У них задіяні власні векселі, згідно з якими підприємство або інша юридична особа виступає платником у переказному векселі чи векселедавцем у простому: 2) ті, що пов'язані з обігом «чужих» векселів, які отримано у розрахунках. У них підприємство або особа виступає надписувачем, котрий не бере участі у складанні векселя, але в процесі вексельного обігу набуває відповідних прав і обов'язків.

Кредитні й комісійні операції банків з векселями (див. табл. 1.) є значним джерелом їхнього прибутку. Аналогічні операції можуть здійснювати також страхові компанії, пенсійні фонди та інші фінансові структури.

Таблиця 1 - Класифікація банківських операцій з векселями

Немає обмежень і для придбання векселів іншими юридичними особами. Зокрема, значні нагромадження векселів зосереджуються у процесі виробничо-збутової діяльності тих підприємств, які широко використовують продаж своєї продукції у кредит. Отримавши за їх поставку векселі, вони в свою чергу можуть вільно й необмежено розраховуватися ними зі своїми постачальниками, а ті - зі своїми і т.д.

До настання терміну платежу постачальник товарів під векселі за необхідності може уступити своє право отримання платежу іншій юридичній особі шляхом обміну векселів на грошові кошти у банку або на інші товари чи послуги. Тобто позабанківські операції з векселями здатні набувати найрізноманітнішого характеру.

Одночасно з банківськими й позабанківськими структурами нині розширюють свої операції з векселями професійні торгівці цінними паперами. Брокерські контори роблять це з метою прибуткового розміщення капіталу. Формуючи значні пакети векселів, вони ведуть їх належну класифікацію, здійснюють управління пакетами векселів своїх клієнтів, надають послуги клірингу, консалтингу тощо. Таке розмаїття вексельних операцій підтверджує високу ліквідність векселів.

У сучасних умовах вексель придатний для здійснення багатьох операцій, серед яких:

* оплата товарів і послуг;

* надання короткострокових кредитів;

* повернення раніше отриманих позичок;

* оформлення боргових відносин між банками;

* купівля-продаж та короткострокове інвестування капіталу з метою отримання доходу;

* надання кредитів комерційними банками піл заставу векселів.

Установи Національного банку України мають можливість перевраховувати (рефінансувати) дисконтовані комерційними банками векселі та надавати їм ломбардний кредит під заставу векселів. Виняток становлять векселі, які заповнені на користь комерційних банків і передбачають оформлення простроченої заборгованості та процентів за простроченими банківськими позиками. Як умову надання кредиту під заставу векселів установи НБУ ставлять вимогу, щоб векселі були врахованими комерційними банками протягом не менше як 30 днів зі строками їх погашення до 60 днів. При цьому комерційні банки здатні виконувати операції дисконту векселів, вексельного кредитування, застосування векселів в експортно-імпортних операціях і розрахунках з державним бюджетом.

Будучи провідним економічним інструментом та найбільш капіталізованим цінним папером, вексель як боргове зобов'язання наближається до всіх інших видів боргових цінних паперів, у тому числі до облігацій.

Проте в Україні налагодження повноцінного вексельного обігу наштовхується на багато труднощів. Це можна пояснити такими причинами:

* багаторічною забороною вексельного обігу: в 1927 р. права виписування векселів були позбавлені фізичні особи, а з 1930 р. - юридичні учасники господарського життя;

* втратою традицій високих морально-етичних норм і навичок проведення вексельних операцій. Нині більшість підприємців та працівників обліку не вміють ні скласти, ні обслуговувати вексельні зобов'язання. Більше того, досвіду практичної діяльності з векселями не мають навіть банківські службовці, які за своїми основними функціями зобов'язані здійснювати масштабні вексельні операції. Не вистачає необхідного обсягу знань також юристам підприємств, нотаріусам, суддям та іншим фахівцям, що безпосередньо задіяні в операціях вексельного обігу.

Вексельний обіг охоплює період від складання і видачі векселя до його погашення, тобто сплати вексельної суми. Обслуговуючи ділові угоди, вексель легко переходить із рук до рук векселетримачів у вигляді його купівлі-продажу, індосування та інших дій, що передбачені вексельним і цивільним законодавством і які приводять до зміни особи векселетримача як власника векселя.

Прикладом найпростішого вексельного обігу є відносини між боржником (векселедавцем) і векселетримачем, що поставив товари у кредит, виконав роботи чи надав послуги (див. схему 1.).

Схема 1 - 1 - видача векселя у процесі оформлення угоди; 2 - пред'явлення векселя до платежу після збігу обумовленого угодою часу; 3 - погашення векселя, тобто безумовна оплата вексельної суми; 4 - повернення погашеного векселя векселедавцеві з розпискою на ньому про отримання грошей

Дещо складнішою стає схема вексельного обігу тоді, коли угоди оформлюються переказними векселями (див. схему 2.).

Отож підіб'ємо деякі підсумки.

Схема 2 - 1 - виписування векселедавцем векселя за товари, отримані від постачальника, який тепер стає векселетримачем; 2 - презентація векселя векселетримачем до акцепту щодо вказаного у тексті векселя платника; З - підтвердження платником своєї зголи повністю сплатити вказану суму у визначений термін; 4 - пред'явлення векселетримачем після збігу встановленого терміну векселя до оплати; 5 - сплата боржником вексельної суми; 6 - нанесення векселетримачем відмітки на векселі про отримання платежу і вручення погашеного векселя платникові

На обох схемах пунктиром показані звичайні комерційні угоди, а дії, що регулюються вексельним правом, відображено суцільними лініями.

2.1 Вексельні позики

Обліковий (дисконтний) кредит. При обліку векселів банк фактично купує у клієнта вексель (зобов'язання третьої особи), одержувачем коштів за яким до дисконту векселя банком був його клієнт. Під час дисконтної операції останній отримує від банку грошові кошти під облікованій вексель як кредит, який буде сплачений векселедавцем у строк встановлений в векселі, але одержувачем цих коштів вже стає банк. Передача банку векселя здійснюється шляхом індосаменту, тобто передавальним надписом на векселі, який містить доручення власника векселя банку отримати належну оплату по векселю. Таким чином, клієнт рефінансує в банку віддані третій особі в кредит кошти. Кредитна установа при необхідності може рефінансувати цей вексель в Центральному банку. Ціна купівлі векселя представляє собою його номінальну вартість за виключенням ставки за облікову позику.

Обов'язковою умовою при дисконті векселів є їх висока ліквідність. Оскільки у вітчизняній практиці вони виставляються на термін не більше 90 днів, то дисконтний банківський кредит с короткостроковим. Сутність облікових операцій полягає в тому, що відпуск товару в кредит під вексель (комерційний кредит) при дисконті перетворюється на банківський кредит, а кредитором для покупця товару в кредит стає банк, якому продавець індосу-вав (передав індосаментним надписом) вексель покупця. При дисконтному кредиті векселі повинні мати не менше двох надписів, тобто векселедавця і першою векселеодержувача. Сума облікової ставки утримується банком в момент обліку векселя, але зараховується на прибутковий рахунок банку після погашення векселя, тобто після надходження по ньому платежу. Визначення вексельної суми здійснюється за наступною формулою:



де S - сума до сплати за векселем, D - дисконт, N - номінальна сума векселя, Т - відносна тривалість періоду до моменту платежу за векселем.

Окрім утримання суми дисконту, який є платою за кредит, банки можуть утримувати комісійні за інкасацію векселів (дамно), поштово-телеграфні послуги (порто), а також витрати, пов'язані з опротестуванням векселів.

Позики під заставу векселів. Позики під заставу векселів бувають строковими, коли власник векселів зобов'язаний викупити їх у банку в термін, що встановлюється в момент укладання договору про надання кредиту під заставу векселя, або до вимоги (онкольні позики), повернення яких банк може вимагати в будь-який час після падання кредиту. Для використання позикових коштів банк відкриває клієнту спеціальний позиковий рахунок, з якого позичальник здійснює розрахункові операції в розмірі суми виділеного кредиту. Така позика може надаватися шляхом видачі клієнту лімітованої чекової книжки. При видачі кредиту під заставу векселів банк обумовлює в договорі максимальний розмір позики, розмір застави і співвідношення між забезпеченням і заборгованістю по рахунку, величину проценту і комісії па користь банку, право спрямування в погашення позики сум, що надходять для сплати векселів або інших сум, що надходять на поточний рахунок клієнта.

При використанні такого кредиту банк повинен слідкувати за розмірами вільного залишку ліміту на позиковому рахунку. Перед проведенням операції зі спеціального позикового рахунку позичальника відповідальний банківський службовець перевіряє наявність залишків невикористаного кредиту, їх відповідність ліміту граничних сум, що надходять на його погашення, відповідність ліміту граничних залишків з графіком надходження сум на його погашення, обумовленому в кредитному договорі. Кредит надасться в сумі надлишку вексельного забезпечення, але не більше невикористаного ліміту.

Основні відмінності між дисконтом векселів і позик під заставу векселів полягають в наступному.

1. При здійсненні обліку векселів банк стає їх власником, при позиці - векселі передаються йому в якості гарантії забезпечення повернення кредиту. В цьому випадку банку надасться право на отримання платежів по закладених векселях, тільки якщо позичальник повертає кредит. При дисконті джерелом погашення кредиту виступають платежі по векселю.

2. При заставі векселів клієнт отримує кредит в межах 60-90 % від валюти (суми) векселів до певного строку і використовує заставу, паралельно погашає її в повному обсязі до встановленого строку. При порушенні графіку погашення позики, банком може бути призупинений рахунок, чого не можна зробити при дисконті векселів, оскільки, в цьому випадку кредит видається одразу на повну суму векселя за вирахуванням облікової ставки.

3. При заставі векселів їх сума обліковується на позабалансових рахунках. При обліку (дисконті) векселів їх сума відображається в загальному балансі банку. Тобто, здійснюючи дисконті операції, банки можуть акумулювати значну частину векселів. При правильній організації вексельний портфель може стати надійним джерелом доходу, більш стійким, ніж цінні папери (наприклад, акції), оскільки ліквідність векселів обумовлена точними строками, а також різними варіантами використання векселів і їх захисту.

Переоблік і перезастава векселів. Облікові (дисконтні) ставки і заставні операції з векселями дають банкам можливість з меншим ризиком порушення ліквідності вкладати в ці операції менш сталі депозити (залишки на рахунках клієнтів), так як при неочікуваному вилученні таких коштів комерційні банки для додержання своєї ліквідності можуть рефінансуватися в Національному (Центральному) банку або в інших комерційних банках в формі переобліку або перезастави векселів. На первинному етапі розвитку вексельного ринку, ринку цінних паперів, внаслідок нерозвиненості вексельного обігу, Національний банк, як і всі суб'єкти фінансово-господарської діяльності, відноситься обережно до переобліку і перезастави векселів. Переоблік і перезастава векселів здійснюється тільки за таких умов:

- всі надані векселі за терміном оплати не повинні перевищувати 90 днів і бути такими, щоб їх можна було своєчасно отримати на місці платежу;

- надані векселі повинні містити не менше двох підписів, не;враховуючи підпису того комерційного банку, який надав ці векселі, перекази векселі - ще і акцепт платника.

- наявність ліміту кредитування. При цьому до переобліку приймаються тільки обліковані векселі, а до перезастави - як обліковані за дисконтними операціями, так і векселі, що взяті в якості застави під операції позики.

2.2 Операції, направлені на підвищення надійності векселів

Крім проведення перевірочних заходів, що направлені на вивчення платоспроможності векселедавців і інших платників по векселях, важливе значення мають процедури, що покликані збільшити надійність векселя. Сутність цих процедур зводиться до того, що вони дозволяють розширити коло осіб, відповідальних по векселю. До таких процедурних операцій відноситься індосамент, акцепт, аваль і протест векселя.

Індосамент - передавальний напис на векселі, шо засвідчує перехід прав за векселем до іншої особи. Такий напис передбачає, що індосант має всі необхідні ознаки гаранта по векселю, тому його напис виконує також гарантійні функції, а він разом з іншими учасниками вексельної угоди несе відповідальність за своєчасний платіж. Згідно з ст. 12 Положення "Про простий і переказний вексель" індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим. Частковий індосамент є недійсним. Будь-яке обмеження вважається ненаписаним. Індосант відповідає за акцепт або платіж, якщо при здійсненні передавального напису не обумовлене протилежне. Він може заборонити новий індосамент. В таких випадках він не несе відповідальності перед особами, якими вексель був переіндосований після заборони.

Акцепт векселя - напис, за допомогою якого підтверджується згода акцептанта на оплату векселя. Метою цієї операції є збільшення кола осіб, відповідальних за векселем, тобто збільшення його надійності. Якщо в якості акцептанта виступає банк (банківський акцепт), то вексель набуває статусу першокласного, високоліквідного зобов'язання по векселю. Разом з тим, акцепт не є обов'язковим атрибутом векселя. Скажімо, він не потрібен, коли відносини виникли безпосередньо між клієнтом-векселедавцем і банком. Але, якщо виникла необхідність його вільного обігу на ринку векселів, акцептний напис на векселі є обов'язковою умовою.

Акцептантами можуть виступати треті особи. В цьому випадку акцептант виступає гарантом платежу, за Що отримує акцептну комісію. На розвинутому ринку вексельного обігу акцептні послуги переростають в самостійну кредитну діяльність, що приносить банкам або іншим гарантам відповідний прибуток у вигляді акцептної комісії. В певному розумінні таку діяльність іноді називають акцептним кредитом, який видасться у вигляді гарантійної послуги. Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований вексель як платіжний засіб для купівлі товарів, оплати зобов'язань перед іншими кредиторами, обліку векселя в банку.

На відміну від облікового кредиту, який надається векселедержателю (одержувачу коштів по векселю), акцептний кредит надасться векселедавцю (платнику за векселем) і виступає в якості гарантійної послуги. Кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя. В цьому документі трасант вказує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду провести платіж. Клієнт виставляє на банк переказний вексель. Банк його акцептує з умовою, що, до настання строку платежу по векселю, клієнт внесе в банк суму, необхідну для погашення векселя. Позичальник (векселедавець) може використати акцептований банком вексель як платіжний засіб для купівлі товарів, оплати своїх зобов'язань перед іншими кредиторами, обліку в іншому банку.

Облік векселя може бути здійснений в банку їло його акцептував. В цьому випадку банк стає не тільки гарантом, але і безпосереднім кредитором клієнта. Оскільки умовою акцептного кредиту є грошове покриття суми векселя боржником до настання строку погашення векселя, банки пред'являють високі вимоги до надійності клієнтів. Якщо позичальник не виконав своїх зобов'язань перед банком-гарантом, у відповідності з вексельним правом банк здійснює зворотну вимогу до векселедавця з наступним примусовим стягненням боргу з позичальника. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

Аваль векселя - це гарантія, внаслідок якої особа, що надала цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов'язання якоїсь із зобов'язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).

Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі). Також аваль може Даватися і на окремому аркуші із зазначенням місця видачі. Аваль виражається словами "Вважати за аваль", "Гарантую", "Як аваліст за ..." або іншими рівнозначними формулюваннями, а також підписом аваліста. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем.

В авалі повинно бути зазначено за кого він виданий. Аваліст може бути як третьою особою, яка не має відношення до векселя, так і одним із надписантів векселя.

Аваліст відповідає так само, як і особа, за яку видана гарантія, однак аваліст є боржником "другої черги", і аваль набуває чинності лише теля невиконання зобов'язань особою, за яку він виданий. Зобов'язання аваліста є дійсними навіть у тому разі, якщо навіть те зобов'язання, яке він гарантував, виявиться недійсним будь-якої іншої причини, крім дефекту форми.

За умови невиконання клієнтом ранку своїх зобов'язань банк-аваліст має оплатити вексель. Оплачуючи переказний вексель, банк-аваліст набуває права, що випливають з переказного векселя, за яку був виданий аваль, так і проти тих осіб, які зобов'язані перед цією особою.

При настанні строку платежу векселедержатель може звернутися з вимогою про платіж за векселем до банку-аваліста, якщо вексель не був оплачений або був оплачений частково. Крім того, векселедержатель може звернутися до аваліста і до настання строку платежу у випадках:

- якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

- в разі банкрутства (неплатоспроможності) трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні;

- в разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом;

- в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

- в разі банкрутства (неплатоспроможності) трасанту за векселем, що не підлягає акцепту.

Банк-аваліст зобов'язаний оплачувати вексель тільки в розмірі тієї суми, на яку він дав аваль. Також банк може сплатити векселедержателю відсотки і пеню на повну суму векселя, витрати на опротестування, відсилання повідомлень та інші втрати, якщо вимога про такі пред'явлена банку векселедержателем або надписувачем, який оплатив вексель в порядку регресу.

Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках:

1) якщо мала місце відмова від платежу або акцепту, - проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепт векселя;

2) якщо трасат припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, - проти пред'явлення опротестованого векселя;

3) в разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі оголошення банкрутом (неплатоспроможним) трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, - проти рішення суду про оголошення банкрутом.

Якщо з вимогою про платіж до банку звертається не останній векселедержатель, а надписував, який придбав вексель за регресом, то в цьому разі банк відповідає лише перед тим із надписувані в, який поставив свій підпис після позичальника. Відповідальність, банку за аваліста припиняється в разі:

- оплати векселя платником;

- оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника;

- закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

Протест векселя. Ця операція направлена на підвищення відповідальності сторін вексельної угоди. З даною процедурою поетизується право векселедержателя пред'явити регресний позов до індосантів, акцептантів, авалістів і векселедавця. Нормальна організація вексельного обігу потребує безумовного дотримання вексельної дисципліни. Недопустимим с погашення вексельних боргів державними дотаціями, переписування векселів або їх погашення шляхом видачі нових позик.