Проблеми грошового обігу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб`єктів держави, охоплюючи всі елементи системи виробничих відносин. Проте не кожна людина задумується про те, яке важливе значення мають гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил.

Оскільки гроші є предметом попиту, вони безпосередньо впливають на ринок товарів та послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Наприклад, при інфляції, люди по - іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін. Так як Україна йде до ринкової економіки сучасного типу і регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші є головним інструментом в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.

Метою моєї курсової роботи є розгляд основних питань, що стосуються проблем грошового обігу як у вузькому, так і в широкому плані.

У роботі я намагалася простежити проблеми розвитку грошових відносин як у світовій теорії і практиці, так і у вітчизняній. З цією метою опрацювала ряд наукових досліджень і праці зарубіжних та українських економістів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

За останні роки в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки регульованої держави вимагає відтворення в країні фінансового ринку, який забезпечує розподілення грошових коштів між учасниками економічних відносин.

Як відомо, ринок - це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він представляє сукупність товарного і грошового обороту.

У функціональному розумінні сучасний ринок - поняття більш глибоке, комплексне і представляє систему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому.

Об'єктом дослідження є сучасний грошовий ринок України.

Метою даної роботи є вивчення проблем грошового обігу, теоретичних основ організації, розкриття діючої практики з грошового ринку.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

розкриття сутності, видів та походження грошей;

досліджено роль функціонування грошового ринку ;

наведено сучасний стан грошового ринку ;

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України та комерційних банків, що знайшло своє відображення у законах «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України».

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження таких економістів, як В. Стельмах, М.І. Савлука, А.М Мороза, О. Бореславська, Н. Гребник та інші...

І. ПОХОДЖЕННЯ, СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ГРОШЕЙ

1.1 Походження та сутність грошей

Гроші - це одне з найвеличніших досягнень людства. Їх виникнення пов'язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з'явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба.

Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші(табл.1):

Різноманітні види грошей

залізо	мідь	латунь
вино	зерно	сіль
коні	вівці	кози
черепахові панцирі	зуби морської свині	китові вуса
кабанячі клики	хохолок червоного дятла	пташине пір'я
скло	поліровані кульки (намисто)	ром
меласа(чорна патока)	табак	сільськогосподарське знаряддя
круглі камені з отворами	великі кристали солі	мушлі равликів
гральні карти	шкіра	папір
золото	серебро	ножі
горщики	лодки	смола
раби	рис	цигарки

Існування грошей таке ж давнє, як існування самої людської цивілізації. Зокрема, монети із неблагородних металів стали використовуватись в обігу у міру того, як росла вартість золота. Перші золоті монети, згідно Геродота, з'явилися за Лідійського царя Гігеса (VII ст. до н.е.). Першим, хто зобразив свій профіль на монеті, був Олександр Македонський. На нашій території виготовлення золотих та срібних монет почалося за часів Володимира І (Київська Русь, кін. Х - поч. ХІ ст.). В “Руській Правді” металеві гроші називалися “кунами”, але пізніше з'являються вже і срібні “гривні”. Золоті гроші в Росії - “червонці” з'явилися у 1718р.

Появу прообразу паперових грошей можна віднести до І тис. до н.е. У цей час в Китаї з'явились гроші , виготовлені із шкір білих оленів. Усі білі олені були у власності імператора. В ХІІІ ст. відомий мандрівник Марко Поло побачив у Китаї гроші, виготовлені із перетвореної внутрішньої частини деревної кори (паперу). У XV - XVIII ст. гроші, виготовлені з паперу, появились у Європі і так широко розповсюдились і прижились, що стали основним замінником повноцінних грошей. Хоча в Європі у ХVIII -ХІХ ст. золоті і срібні монети знаходилися в обігу наряду з паперовими грошима.

На протязі століть гроші, як і погляди на них, змінювались, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним. Економічна сутність, закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов'язані і взаємозумовлені.

В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей:

1)раціоналістична;

2)еволюційна.

Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильником цієї концепції був Арістотель.

Еволюційна концепція підкреслює об'єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник еволюційної концепції - А. Сміт.

Вирішення питання про походження грошей зводиться фактично до вивчення різними теоретичними школами процесу розвитку обміну та торгівлі. Найпростішою формою обміну з економічної точки зору є бартер.

Бартер - це безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.

На цьому процес грошового розвитку не закінчився. Потрібен був такий товар-еквівалент, який би забезпечував функціонування національних і міжнародних обмінів. Роль такого еквівалента, який став грошима, закріпилась за золотом і сріблом. Така система, в якій роль загального еквівалента відіграє золото і срібло, називається біметалічною.

На початку XIX ст. в Великобританій, Голландії і Німеччині існувала монометалічна (золотогрошова система), в якій роль загального еквівалента відігравало золото. Така грошова система проіснувала відносно недовго. Вже починаючи з часу Першої світової війни золото почало витіснятись спочатку з внутрішнього, а пізніше з міжнародного обігу. Почався процес так званої демонетизації, що власне і означає припинення виконання золотом ролі грошей.

Епоху товарних грошей змінила епоха паперових грошей. Вони виявились дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні переваги порівняно з попередніми.

Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото, вони мають зміст тільки тоді, коли виконують певні функції.

Для того, щоб краще зрозуміти сутність грошей, потрібно зрозуміти їхню роль. Гроші , як і будь-яке інше поняття , мають свою сутність.

Сутність грошей виявляється через :

загальну безпосередню обмінність;

самостійну мінову вартість ;

зовнішню речову міру праці .

Корисність грошей полягає в тому, що вони сприяють руху товарів між виробниками та споживачами , обслуговують обіг індивідуальних капіталів. Носій грошових відносин має одночасно дві споживчі вартості: споживчу вартість грошового товару як товару (її мають усі мінові еквіваленти товарного походження) та споживчу вартість носія грошових відносин як грошей(формальну споживчу вартість). У відповідності до двох споживчих вартостей гроші несуть в собі дві вартості: абстрактну і мінову. З іншого боку, гроші як і будь-який інший товар має внутрішню вартість, яка визначається витратами суспільної праці на власне виготовлення. Це відображення товару в грошах. В той же час, будучи особливим товаром, гроші не можуть виразити цю вартість в ціні як звичайний товар. Мінова вартість грошей - це їх відносне товарне вираження чи купівельна спроможність. Особливістю грошового товару є наявність в ньому двох взаємопов'язаних пар: по-перше, особливій споживчій вартості грошового товару протистоїть його внутрішня (абстрактна) вартість; по-друге, формальна споживча вартість грошей взаємодіє з їх міновою(відносною) вартістю.

Перебуваючи товаром, гроші виступають як всезагальний товар. Гроші - це такий товар, в якому виражається вартість усіх інших товарів. На відміну від інших товарів, вони володіють загальною споживчою вартістю і служать втіленням вартості.

Гроші є ні засобами , ні предметами праці, вони являються засобами обігу. Гроші поєднують приватну працю і систему суспільної праці, забезпечують кількісну відповідність між працею та капіталом. Розгляд основних характеристик грошей розкриває їх сутність. Як говорив К.Маркс “гроші - це не річ, а суспільні відносини.” Вони є зовнішнім вираженням суспільних виробничих відносин, які з'явилися на грунті обміну та прийняли матеріальну форму. Це їх сама повна характеристика. При розгляді сутності грошей як матеріальної форми виробничих відносин не має ніякого значення той матеріал, з якого вони виготовлені.

Крім того, гроші мають власну класифікацію. Зокрема, за формою існування гроші бувають наявні і безготівкові.

1.2 Види грошей

В окремих сферах грошового обігу і в різні періоди за певних умов застосовуються різноманітні види грошей. Внаслідок розвитку обміну, його інтенсивності відбулося виокремлення грошей в якості загального еквівалента на матеріальній основі золота, яке, однак, має немалі недоліки:

дорожнеча;

нездатність забезпечити потребу обігу золотими грошима, так як потреби в грошах випереджають видобуток золота;

В зв'язку з цими та іншими причинами у всьому світі поступово перестали застосовувати золото в якості матеріалу для виготовлення грошей. Широкого використання набули паперові та кредитні гроші(мал.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Товарні гроші використовуються як засіб обміну, а також продаються і купуються як звичайний товар. Товарні гроші мають ту ж цінність при торгівлі ними як звичайним товаром чи при будь-якому іншому способі використання, яку вони мають як гроші.

Символічні гроші - це засіб платежу, чия вартість чи купівельна спроможність як грошей перевершує витрати їхнього виробництва чи цінність при альтернативному використанні.

Паперові гроші є лише номінальними знаками вартості, що мають примусовий курс.

Їх вартість визначається тією кількістю товарів і послуг, які можна на них придбати.

На сьогоднішній день товари ідеально прирівнюються не до золота, а до кредитно-паперових грошей, зв'язок яких із золотом практично розірваний, оскільки припинений їх вільний розмін на дорогоцінний метал. Вони тепер власне виконують роль золота, виступаючи всезагальним еквівалентом. У той же час використання знаків вартості як грошей додає їм деякі товарні риси: вони купуються і продаються, обмінюються на товар, але вони позбавлені головної властивості - власної вартості.

Особливості паперових грошей:

випускаються державою;

наділені державою примусовим курсом;

набувають представницької вартості в обігу;

позбавлені власної вартості;

виконують роль купівельного платіжного засобу.

Кредитні гроші - це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором та боржником, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах(мал.2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Коли власник товару продає його в кредит, він не обмежується усним зобов'язанням покупця сплатити його, а вимагає боргову розписку, в якій, як правило, зазначаються товар, його ціна і строк погашення боргу. Така боргова розписка є посередником векселя, так само, як останній є безпосереднім попередником кредитних грошей. Вексель - це письмове боргове зобов'язання суворо встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу при настанні встановленого строку. Вперше векселі з'явились в Італії в середні віки. Спочатку вони використовувалися для пересилання грошей, потім почали проникати в сферу товарного обігу, виконуючи функцію засобу платежу і загального грошового зобов'язання. Обліком векселів займаються банки. Векселі бувають простими та переказними, а залежно від характеру виникнення поділяються на комерційні і банківські. Вексель може передаватися від однієї особи до іншої, тобто він має певні риси грошей, але не виконує роль загального еквівалента. Фактично банк скуповує векселі, розплачуючись за них власними векселями, які називаються банкнотами. Банкнота - це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель. Коли було скасовано золотомонетний грошовий обіг, а далі й будь-який обмін банкнот на золото, банкноти стали втрачати істотні риси класичних кредитних грошей і поступово перетворилися на різновид паперових грошей. Цьому сприяло й те, що багато держав, потребуючи грошей, дозволили емісійним банкам випускати банкноти не лише під забезпечення комерційних векселів, а й під векселі скарбниці (облігації державних позик) і просто для покриття дефіциту державного бюджету. Тим самим кредитні гроші, окрім власних функцій, виконують ще й функції паперових грошей. Сама ж банкнота стала своєрідним “гібридом” кредитних і паперових грошей. Випуск банкнот банками здійснюється не лише під векселі, а й під золото та інші дорогоцінності. Векселі, кредитні гроші, банкноти - важливі елементи функціонування ринку. В процесі становлення ринкових відносин, виникнення і зміцнення ролі фондових, валютних, товарних бірж, комерційних банків у нашій країні вони починають активно використовуватись у господарському механізмі. З розвитком безготівкових розрахунків з'являється нова форма кредитних грошей - чек(рис.3). Він являє собою письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити певну суму грошей чекотримачеві. Чековий обіг у розвинутих країнах дуже поширений. Так, у США понад 90 % сімей мають чекові книжки, в Англії - 60 % сімей. У структурі сучасних кредитних грошей приблизно ? припадає на чеки і ? - на банкноти “Основи економічної теорії” під ред. Клинка і Нестеренка.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

У наш час широкого розповсюдження набули кредитні картки, які є іменними платіжно-розрахунковими документами, що засвідчують особу власника рахунка в банку і надають йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

Це нова форма розрахунків, яка застосовується завдяки впровадженню комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. На сьогодні це найбільш прогресивний і зручний платіжний засіб, який діє у рамках спеціального каналу зв'язку з банком (наприклад, між банком і торговельними підприємствами під час розрахунків). Тим самим вони значно прискорюють взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей.

Вперше система банківських карток була створена у 1958 р. одним з найбільших банків США Bank of Amerika. У 1974 р. в результаті інтернаціоналізації діяльності Американської компанії банківських карток була утворена система VISA International.

До електронних платіжних засобів відносяться кредитні та дебетні картки. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основна його зручність полягає в тому, що не доводиться носити великі суми готівки зі собою, а крім того у разі втрати карточки ніхто не зможе нею скористатись, бо код доступу знає тільки її власник.

Кредитні картки є двох форм: індивідуальні (вони можуть бути стандартними і золотими) та корпоративні (бізнес-картки). “Золоті” картки обслуговують осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають численні пільги для користувачів.

Дебетні поділяються на картки об'єднаних і регіональних систем. За технологічними особливостями розрізняють картки двох видів - з магнітною смужкою та з вбудованою мікросхемою.

У світі є багато платіжних систем з використанням кредитних та дебетних карток. Найпоширенішою із них є VISA, пластикові картки якої приймаються до оплати у 230 країнах світу, більш ніж у 15 мільйонах підприємств торгівлі і сервісу.

Нині в розвинутих країнах налічуються десятки видів пластикових кредитних карток (смарт-карток), у тому числі для придбання товарів і послуг, для здійснення подорожей і відпочинку, для міжнародних розрахунків (системи “Віза”, “Америкен Експрес”, “Мастеркард”, “Єврокард” та ін. - див. додаток 1,2). У США випущено понад 600 млн кредитних карток, якими користуються більше 70 % сімей країни 2² “Основи економічної теорії” під ред. Базилевича . У фінансових послугах населення розвинутих країн світу частка кредитної картки близько 20 %.

Новим етапом еволюції грошей стала поява “електронних грошей”. Це абсолютно нова система грошового обігу, яка за допомогою новітніх комп'ютерних технологій та систем зв'язку дозволяє легко переводити кошти з одного рахунку на інший. Сучасні електронні гроші - це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші грошові документи при безготівкових розрахунках.

Електронні гроші посилюють тенденцію дематеріалізації грошових засобів, значно підвищують їхній обіг, заощаджують суспільні витрати, що позитивно впливає на економічний розвиток країни.

В Україні система електронних платіжних розрахунків прогресивно розвивається. У вересні 1995 р. було створене АТ “Укркарт”, під керівництвом якого здійснюється проект впровадження національних платіжних карток. Це вигідно для всіх, адже використання пластикових карток прискорює взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Від цього виграють як банки та власники карток, так і держава, в якій скорочуються видатки на емісію готівки.

Західні економісти схиляються до думки, що в майбутньому паперові гроші - банкноти і чеки повністю зникнуть, їх замінять електронні міжбанківські трансакції. Гроші залишаться, але стануть “невидимими”.

ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1 Сутність і структура грошового ринку

Як відомо, грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів (мал 1.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал.1.1 Потоки грошових коштів

В умовах ринкової економіки виникає дві протилежні ситуації:

1. Домашні господарства, як правило, витрачають щорічно менше, ніж отримують доходів, тобто у них з'являються заощадження. Заощадження - це частина доходів домашніх господарств, яка не використовується на купівлю товарів та послуг, сплату податків та інших боргових зобов'язань.

Найбільш розповсюдженою формою заощаджень є: нагромадження у готівковій формі, вклади в банки або придбання цінних паперів.

2. Як правило, протилежна ситуація виникає з боку фірм. Вони позичають гроші, що пов'язано з необхідністю здійснення прямих інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Отже, якщо у сімейних господарстві снують надлишки грошових коштів (заощадження), а фірмам, навпаки, конче потрібні грошові кошти для інвестицій, то необхідний механізм передачі їх. Саме такий механізм утворюється завдяки функціонуванню фінансових ринків. Канали фінансового зв'язку, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи:

1. Канали прямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників (мал. 1.2):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал.1.2 Схема руху грошових потоків на фінансовому ринку(пряме і непряме фінансування)

2. Канали прямого фінансування - можуть здійснюватися двома способами:

а) коли кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій і обмін на право участі у власності на цю фірму (капітальне фінансування). Прикладом такого фінансування є продаж фірмами акцій (мал.1.3):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал 1.3 Капітальне фінансування

2) коли кошти передаються фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов'язання повернути ці кошти в майбутньому з процентами (фінансування шляхом отримання позик). Наглядним прикладом такого фінансування є продаж облігацій (мал.1.4):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1.4 Фінансування шляхом отримання позик

Канали непрямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників (мал.1.2) До фінансових посередників належать різноманітні кредитно-фінансові установи (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та інші).

Структура грошового ринку. Грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками. За видами інструментів грошовий ринок складається з двох взаємопов'язаних і доповнюючи одне одного, але окремих функціонуючих ринків:

1. Ринок позикових капіталів - він охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. Отже, об'єктом оперування є власне не гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

2. Ринок цінних паперів - він охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

Отже, грошовий ринок з притаманною йому системою фінансових посередників (банки, пара банки, фондові біржі) - це те середовище, в якому реалізуються відносини власності, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються ресурси. Саме ринки цінних паперів і позикових капіталів забезпечують перерозподіл трудових, матеріальних ресурсів між різними галузями економіки, сприяють структурній перебудові суспільного виробництва. Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів, що обертаються на грошовому ринку, тут можна виділити два основних його сегменти: Ринок грошей і Ринок капіталів. На першому з них продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов'язання 1-го року), на другому - грошові кошти у вигляді середньострокових та довгострокових кредитів та фінансових активів (боргові зобов'язання строком не більше 1-го року) та акції (мал.1.5)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1.5 Структура грошового (фінансового ринку)

Ринок грошей (монетарний ринок) - мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту й пропозиції на гроші як специфічний товар.

Слід підкреслити, що гроші не “продаються” і не “купуються” у тому ж розумінні, як продаються і купуються звичайні товари за відповідними цінами. Тут закладено інший сенс - гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позикового процента. Тому ринок грошей є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позикові операції.

Об'єктом купівлі-продажу на ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною “товару”, продається і купується на ринку, позиковий процент.

За функціональними ознаками грошовий ринок складається з двох секторів:

- міжбанківський ринок;

- відкритий ринок.

Міжбанківський ринок стихійно виникає у кожній країні для забезпечення проведення банківських операцій та надання кредитів для вирівнювання міжбанківського платіжного обороту. Міжбанківський ринок обслуговує угоди з приводу короткострокових (небезпечних) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Крім цього, операції на міжбанківському ринку дають змогу отримувати додаткові прибутки, управляти процентами та банківськими ризиками.

Відкритий ринок. На відкритому ринку відбувається купівля та продаж цінних паперів (короткострокових зобов'язань держави) центральним банком.

Центральний банк може продати частину свого портфеля цінних паперів безпосередньо комерційним банкам чи посередникам ринку, а через них - населенню та фірмам. В обох випадках у комерційних банків зменшуються їх вільні резерви та кредитний потенціал. І навпаки, якщо центральний банк буде купувати цінні папери у комерційних банків, фірм та населення, то у комерційних банках відповідно зросте розмір вільних резервів та кредитний потенціал. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики центрального банку.

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право власності або відносини позичання, визначають відносини між особою, яка випустила цінні папери (емітентом), та їх власником, а також передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів і можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Усю сукупність можна поділити:

1. Залежно від тих відносин, які вони засвідчують:

- цінні папери, що відображають відносини співволодіння (акції, коносаменти, ваучери тощо);

- цінні папери, що відображають кредитні відносини (облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі тощо).

2. Залежно від цілей та терміну:

- фондові цінні папери (акції, облігації);

- комерційні цінні папери (векселі, чеки, заставні свідоцтва).

Фондові цінні папери відрізняються масовим характером емісії, випускаються у великих кількостях, причому кожний цінний папір тотожний іншому і являє собою якусь частку в акціонерному чи облігаційному фонді. Фондові цінні папери можуть бути:

а) основними (відображають основні майнові права та вимоги);

б) допоміжними (відображають право періодичного отримання доходу (процента чи дивіденду), так звані купони.

Комерційні цінні папери випускаються як правило, в одному екземплярі.

3. Згідно з особливостями обігу цінних паперів:

- ринкові, які вільно продаються і купуються на вторинному ринку, але можуть бути пред'явлені емітентові достроково;

- неринкові - не мають вторинного обігу, але можуть бути пред'явлені емітентові достроково (наприклад, ощадні сертифікати).

4. Залежно від організації обігу цінних паперів:

- іменні цінні папери (підтвердження прав здійснюється на підставі імені власника, внесеного в текст цінного папера та в книгу реєстрації);

- цінні папери на пред'явника (для підтвердження прав власника достатньо простого пред'явлення цінного папера).

Іменні цінні папери можуть передаватися іншим особам шляхом індосаменту - передавального запису, що засвідчує перехід прав на цінний папір до іншої особи.

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

5. Залежно від змісту тексту цінного паперу:

- каузальні цінні папери (у них є посилання на умови їх випуску або на характер, строки, умови угод, що лежать в їх основі);

- абстрактні цінні папери (наприклад, вексель) носять безумовний характер.

Основна маса цінних паперів оформляється як каузальні.

6. Згідно з правовим статусом емітента, ступеня ризику, гарантій охорони інтересів інвесторів:

- державні цінні папери (облігації внутрішніх позик, казначейські зобов'язання);

- недержавні цінні папери (акції акціонерних товариств, ощадні сертифікати).

Відповідно до Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, в Україні можуть випускатись та перебувати в обігу такі види цінних паперів:

- акції;

- облігації:

а) внутрішніх державних і місцевих позик;

б) облігації підприємств;

- казначейські зобов'язання держави;

- ощадні сертифікати;

- векселі.

2.2 Суб'єкти грошового ринку

грошовий інфляція фінансування

У грошового ринку немає визначеної локалізації, його учасниками (суб'єктам) виступають банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, короткострокові боргові зобов'язання. Інструментами ринку грошей є: скарбницькі та комерційні векселі, облігації, бони, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.

Безперечно, головні учасники грошового ринку - комерційні банки, які постійно або час від часу можуть виступати як продавці, покупці або посередники. На грошовому ринку між банками ведеться оперативна жвава торгівля, при якій окремі банки відчувають тимчасову потребу в грошових коштах, а інші мають тимчасовий надлишок ліквідних коштів і намагаються прибутково розмістити ці кошти.

Комерційні банки мобілізують тимчасово вільні грошові кошти клієнтів (депозити). Частка залучених коштів становить фонд обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані тримати в центральному банку у визначених пропорціях до вартості своїх зобов'язань (пасивів). Решта коштів може бути використана для проведення операцій на міжбанківському та відкритому ринках.

Держава також виходять на ринок як позичальник шляхом розміщення та реалізації державних цінних паперів. Ці функції держава покладає на свого агента - центральний банк.

За своїми ознаками такі цінні папери характеризуються високою номінальною вартістю, емісією у формі торгів (аукціонів) із обов'язковим записом на окремий рахунок у центральному банку.

Для забезпечення ліквідності цінних паперів і капіталізації державного боргу запроваджується механізм використання державного майна (це зокрема, основні фонди, земля, рудники, золото, валюта тощо).

Центральний банк майже завжди виступає на ринку грошей у ролі позикодавця. Його завдання - надавати банківській системі позики, щоб комерційні банки в свою чергу позичали гроші іншим економічним агентам. Національний банк кредитує комерційні банки через викуп цінних паперів, кредитні аукціони та дисконтні операції з векселями .

Поряд з традиційними учасниками на ринку грошей функціонують посередницькі організації. Це: позабіржові маклери, котрі займаються тим, що зводять кредиторів і позичальників, отримуючи за це комісійні винагороди, які їм виплачують позичальники дилерські контори, облікові контори (доми), які мають статус банків і здійснюють грошові операції, позичаючи в одних учасників ринку, щоб дати в борг іншим, й отримують прибуток з різниці процентних ставок. В Україні нині створюються мережа регіональних дилерських центрів для здійснення операцій з державними цінними паперами, кредитними ресурсами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. З'являються нові учасники ринку - фінансові та страхові компанії, пенсійні фонди та ін. Вони випускають короткострокові зобов'язання, які продають кредиторам або самі виступають у ролі кредитора.

Головною функцією грошового ринку є балансування попиту та пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента як ціни грошей. У зв'язку з цим особливого значення набуває вивчення механізмів формування попиту та пропозиції грошей.

2.3 Мотиви та чинники, що визначають параметри попиту на гроші

Монетарна теорія розглядає багатство як один із визначальних чинників попиту на гроші. У працях Джона Мейнарда Кейнса розроблена методологія оцінки попиту на різні форми багатства. Гроші - це лише одна із розмаїтих форм багатства.

Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства, які індивідууми мають намір зберігати у грошовій формі. Це означає, що попит на гроші слід розглядати як попит на запас грошей у певній, фіксований у часі, момент, а не як потік грошей, який визначається за певний період часу.

Попит на гроші відрізняється від попиту на інші товари. Гроші бажані не задля самих себе, а для того, щоб купувати за них необхідні товари. Грішми володіють через їх представницьку вартість. Але зберігання грошей є обмеженим, оскільки нагромадження багатства у формі грошей а не в інших формах, характеризується вартістю втрачених можливостей: ми відмовляємося від процентного доходу, дивідендів, тримаючи гроші “на руках”. А тому попит на гроші опирається на потребу здійснювати трансакційні операції, мотив споживання і на бажання володіти активами у майбутньому, тобто утримувати гроші як засіб нагромадження вартості.

Отже існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші: попит на гроші для трансакцій і попит як на активи.

Попит на гроші для трансакцій. Такий попит існує оскільки індивідууми потребують готівки чи депозитних грошей, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечуються через агрегат М1і пов'язані здебільшого, з величиною опре цій або номінальним ВВП.

Попит на гроші для трансакцій чутливий до втрат від зберігання грошей. Коли процентна ставка на альтернативні види активів зростає порівняно зі ставкою процента на гроші, то фізичні та юридичні особи намагаються зменшити суми нагромадження своїх грошей, і прагнуть тримати гроші як активи.

Попит як на активи. Таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться до концептуального поняття “портфеля”. “Портфель” (набір цінних паперів або інших ліквідних активів) показує, як (в яких формах) раціональні інвестори вкладають своє багатство в економіку.

Теорія портфеля ґрунтується на фундаментальному припущенні, що інвестори в основному робитимуть ризиковані вклади тільки тоді, коли їх доходи від інвестицій будуть ультрависокими. З двох видів доходів, що приносять однакові доходи, індивідууми оберуть безпечніший. Щоб привернути увагу індивідуумів від низько ризикованих активів до ризикованих (акції, нерухоме майно), останні повинні забезпечувати вищі доходи.

Теорія портфеля пояснює, як не схильний до ризику інвестор повинен розмістити своє багатство. Важливим правилом є диверсифікація портфеля між різними видами активів. Тому не дивно, що багато індивідуумів тримають гроші не тільки для трансакцій, а й як частину своєї стратегії розміщення багатства.

Чинники, що визначають параметри попиту на гроші.

Попит на гроші залежить від економічних змінних: рівня цін (інфляції), реальних доходів і норми процента.

Функціональну залежність попиту на гроші математично можна записати у вигляді формули:

(4.1)

Аналіз чинників, що визначають параметри попиту на гроші можна узагальнити в табл. 4.1

З цієї таблиці можна виділити три аспекти попиту на гроші:

- по-перше, зростання динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, включаючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;

- по-друге, зростання альтернативної вартості, збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;

Таблиця 1 Попит на гроші

Показники	Зростання динаміки цін (Р)	Зростання реальних доходів (Y)	Зростання альтернативної вартості збереження грошей (процентна ставка)
Номінальний попит на гроші Реальний попит на гроші	Пропорційно збільшує залишки грошей Не змінює попиту на реальні залишки грошей	Збільшує попит Збільшує попит	Зменшує попит Зменшує попит

- по третє, більш високий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові позики.

Ці три вищевказані аспекти попиту на грошові ресурси взагалі вважаються дуже важливим напрямом проведення конкретної монетарної політики.

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система управляє пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формуванні грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг в країні. Серед цих важелів важливе місце належить таким макроекономічним показникам: грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор, які широко використовуються у визначенні потенційних можливостей емісії і прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база - це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на сонові якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Тоді пропозиція грошей () прямо пропорційна грошовій базі () і залежить від величини грошового мультиплікатора ():

(5.1)

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на пропозицію грошей, ще називають ланкою підвищення ефективності або “сильних” грошей. Цей показник відомий у монетарній теорії як - high-powered money. Він визначає категорію грошей, яка може безпосередньо контролюватися центральним банком, тобто відноситься до числа найважливіших показників діяльності банківської системи з точки зору впливу на ситуацію. Що складається на грошовому ринку. За структурою грошова база складається з суми готівки в обігу, готівки в сейфах (залишків кас банків) і резервів комерційних банків, що є на рахунку у центральному банку. При цьому загальний обсяг банківських резервів включає суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку (рис. 5.1):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5.1 Компоненти грошової бази та пропозиції грошей

На рисунку 5.1 грошова маса (пропозиція) показана як сума двох грошових компонентів: (готівка в обігу) (депозити до запитання):

(5.2)

Грошова база включає: (гроші готівкою) (банківські резерви):

(5.3)

Банківські резерви - це резервна категорія, яка включає також гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в поточному обігу і вони не входять до складу грошових агрегатів (, ). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей залишиться незмінною. Наявність такого зв'язку створює монетарну базу для впливу на масу грошей через систему регулювання банківських резервів. Для цього в кожній країні вводиться механізм обов'язкового резервування банківських пасивів.

Якщо фактична сума резервів, включаючи залишок каси, меншою ніж сума обов'язкового резерву, банк зобов'язаний негайно поповнити свої резерви. Якщо фактичний резерв виявиться більшим обов'язкового, то це свідчить про наявність у банку вільного (наднормативного) резерву, в межах якого комерційний банк може здійснювати кредитну експансію. Отже, вільні резерви виступають у ролі кредитного потенціалу банку.Зв'язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).

Грошовий мультиплікатор - це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку. Величина (коефіцієнт) грошового мультиплікатора визначається за формулою:

, де (5.4)

с - відношення готівки до депозитів, r - норма обов'язкового банківського резерву. Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разі зростає ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною норми обов'язкових резервів, а також до співвідношення між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що із збільшенням резервної норми або при більш високому співвідношенні готівки відносно депозитів, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься. Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він у кратно разів примножує кількісні параметри грошової маси, тобто він показує максимальну кількість нових грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця від операцій на відкритому ринку. Пропозиція грошей. Нагадаємо, що пропозиція грошей () прямо пропорційна пропозиції грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора. Пропозиція грошей визначається формулою:

або (5.5 5.6)

Отже, з цього рівняння можна зробити висновок про те, що взаємодія двох величин: грошової бази і грошового мультиплікатора визначає потенційні можливості банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси, тобто додаткової пропозиції грошей.

Гроші виконують свої функції відповідно до потреб економіки; власне розвиток грошового механізму поступово сприяв нагромадженню капіталів і здійсненню інвестицій, які забезпечують процес розширеного відтворення. Але, якщо пропозиція грошей здійснюється у суспільстві безконтрольно, то вона може порушити гармонію розвитку економіки і призвести до непередбачуваних наслідків. Можна сказати, що гроші “слухняно” виконують свої функції тоді, коли їх випускають у достатній кількості, що дає можливість уникнути “заторів” у грошовому обороті.

Дестабілізація грошової системи, а звідси й розвиток інфляційних процесів, починається з порушення рівноваги на монетарному ринку, рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Однак, надмірної пропозиції грошей не існує взагалі. Вона як економічне явище може розглядатися лише стосовно попиту грошей.

З цієї причини на грошовому ринку завжди виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних органів знаходити такий грошовий механізм, який приводив би у відповідність виробництво і споживання, нагромадження та інвестиції.

Принципово важливою грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Монетаристами опрацьовано декілька теоретичних моделей встановлення грошової рівноваги на основі взаємодії грошової маси, реальних доходів і норми процента.

ІІІ. СУЧАСНИЙ ГРОШОВИЙ РИНОК

3.1 Економічна ситуація в Харківській області

У 2006 році в розвитку економіки області простежувалась позитивна динаміка, однак темпи зростання уповільнились та були нижчі за загальноукраїнські.

Економічне зростання значною мірою забезпечувалося за рахунок збільшення приватного споживання, чому сприяло зростання реальних доходів населення. Одночасно спостерігалось посилення інфляційного тиску.

Обсяги виробленої промисловими підприємствами Харківщини продукції зросли за січень-грудень 2006 року порівняно з відповідним періодом 2005 року на 5,9 %. Темпи зростання в промисловості області були суттєво нижчі за минулорічні (112,5 %) та нижчі за загальноукраїнські (106,2 %).

Головними чинниками зростання у промисловості стали високі темпи зростання в переробній промисловості та на підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії, газу і води; за підсумками року вони склали відповідно 6,1 % та 9,8 %. Водночас у добувній промисловості обсяги виробництва у звітному році скоротилися на 0,2 %.

У харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів випуск продукції проти 2005 року збільшився на 11,5 %, у тому числі у промисловості: м'ясній - на 31,6 %, тютюновій - на 13,5 %; на підприємствах з виробництва жирів - на 28,5 %, напоїв - на 7,9 %, макаронних виробів - на 0,6 %, хліба і хлібобулочних виробів - на 1,7 %. При цьому скоротили за рік обсяги продукції підприємства з промислового перероблення овочів і фруктів (на 20,8%), з оброблення зерна, виробництва крохмалю ( на 12,2 %), молочної промисловості ( на 1,7 %).

У машинобудуванні обсяг виробництва проти 2005 року скоротився на 2,5%. Випуск продукції знизився у виробництвах: побутових приладів (на 45,8 %), медичного, хірургічного та ортопедичного устаткування (на 36,7%), сільськогосподарських машин (на 31,8 %), акумуляторів та електричних батарей (на 28,6%), велосипедів та мотоциклів (на 20,4%), устаткування для автомобілів (на 16,1%), оптичного і фотографічного устаткування (на 5,1%). Збільшення обсягів продукції за цей період спостерігалось у виробництвах: ламп та освітлювального устаткування (у 2,2 разу), корпусів для автомобілів і причепів (на 38,4 %), двигунів, генераторів і трансформаторів (на 30,2%), верстатів (на 12,0%), ізольованого дроту та кабелю (на 11,9%), механічного устаткування (на 5,9%), контрольно-вимірювальної апаратури (на 3,3%), апаратури для записування та відтворювання звуку і зображення (на 2,1%), електророзподільної та контрольної апаратури (на 1,5 %). У січні-листопаді 2006 року підприємствами області реалізовано промислової продукції на 21,2 млрд.грн., в тому числі: на 6,4 млрд.грн. (30,4 %) - у харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів, на 3,9 млрд.грн. (18,6 %) - у машинобудуванні, на 3,7 млрд.грн. (17,6 %) - у виробництві та розподіленні електроенергії, газу, води.

У загальному обсязі реалізації 82,4 % припадає на продукцію добувної і обробної промисловості, що складає 17,4 млрд.грн. Обсяг реалізованої продукції підприємств цього угруповання розподіляється таким чином: 42,1 % - це товари широкого та тривалого використання, 39,6 % - сировинна продукція, 18,3 % - інвестиційна.

У сільському господарстві не вдалося подолати спад виробництва. У 2006 року загальне виробництво продукції сільського господарства проти 2005 року скоротилося на 11,8 %, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах - на 9,1 %, у господарствах населення - на 14 % (у 2005 році приріст виробництва сільськогосподарської продукції складав 7,7 %). У цілому по Україні обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за 2006 рік проти 2005 року збільшився на 6,2 % .

Стабільне зростання спостерігалось у торгівлі; оборот роздрібної торгівлі за січень-грудень 2006 року становив 17597 млн.грн. і в порівняних цінах збільшився проти січня-грудня минулого року на 25,4 %.

Загальний обсяг роздрібного товарообороту підприємств-юридичних осіб за січень-грудень поточного року становив 8843,7 млн.грн., і проти відповідного періоду 2005 року фізичний обсяг його зріс на 24,4 %.

Питома вага роздрібного товарообороту підприємств державної форми власності складала 1,9 %, комунальної - 1,3 %, приватної - 96,8 % .

За січень-грудень поточного року одному мешканцю області реалізовано товарів (у середньому за місяць) на 261 грн. проти 198 грн. у відповідному періоді минулого року.

У задоволенні потреб населення в товарах значне місце належало ринкам. За рахунок організованих ринків у січні-грудні 2006 року формувалось 32,7 % загального обсягу продажу споживчих товарів. В обороті цих ринків 4,9 % обсягів складав продаж сільськогосподарських продуктів.

Позитивна динаміка в промисловості та торгівлі сприяла зростанню обсягів транспортних послуг.

За січень-грудень 2006 року всіма видами транспорту перевезено (відправлено) 41,5 млн.т вантажів, виконано 26078,4 млн.ткм вантажної роботи. Проти відповідного періоду минулого року обсяги вантажних перевезень та вантажної роботи збільшилися на 11,5 % та 9,9 % відповідно.

Підприємствами зв'язку Харківської області за січень-листопад 2006 року було надано послуг зв'язку на суму 1254,0 млн.грн., з них 665,7 млн.грн. - населенню, що складає 53,1% від загального підсумку. Порівняно з відповідним періодом минулого року обсяги наданих послуг зв'язку зросли на 26,5 % (у порівняних цінах).

Найбільша питома вага із загальної суми доходів припадає на послуги мобільного - 50,8 %, міжміського (включаючи міжнародний) - 21,6%, міського телефонного зв'язку - 12,7%.

Динамічно розвивалась будівельна галузь.

Будівельними підприємствами усіх форм власності, що працювали за контрактами підряду, за 2006 рік виконано власними силами робіт на суму 1 995,1 млн.грн., або 100,0% укладених контрактів на рік. Порівняно з попереднім роком обсяг підрядних робіт у порівняних цінах зріс на 16,7%.

Знизили обсяги робіт 152 підприємства, що становить майже половину від загальної кількості будівельних організацій (46,5%).

Обсяги робіт, виконані власними силами будівельних підприємств, у грудні поточного року склали 232,3 млн.грн. і в порівнянні з груднем минулого року збільшились на 6,4 %.

Приріст споживчих цін в області впродовж 2006 року становив 12,7 % та був вищим за аналогічний показник по Україні 11,6 % та за 2005 рік - 10,3 %.

Темпи приросту (зниження) споживчих цін та цін виробників промислової продукції по області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Разом із цим підвищення темпів зростання споживчих цін у порівнянні з попереднім роком не було свідченням посилення інфляційних тенденцій на споживчому ринку. Основним чинником формування індексу споживчих цін у 2006 році було зростання тарифів на платні послуги, більшість із яких регулюються адміністративно. Саме адміністративне збільшення тарифів на житлово - комунальні послуги, яке відбулося у другій половині року, внесло суттєві корективи до загальної тенденції в динаміці індексу споживчих цін, яка впродовж перших восьми місяців знаходилась в прийнятних межах і демонструвала тенденцію до поступового зниження інфляційного тиску.

Тарифи на платні послуги упродовж звітного року зросли на 54,7 %. Зокрема, в групі житлово - комунальних послуг тарифи за центральне опалення і гаряче водопостачання зросли у 2,4 разу, газопостачання - на 79,5 %, холодне водопостачання - на 71,1 %, електроенергію - на 56,1 %, каналізацію - на 61,1 %. Зросла вартість проїзду у пасажирському залізничному транспорті на 31,7 % (міжміському поїзді), міському та автодорожньому транспорті - на 12,7 % (приміському і міському автобусі, метро, вантажних автомобільних перевезень) та регулярних авіаційних перевезень - на 28,0 %. Підвищилася вартість навчання в закладах середньої, вищої і початкової загальної освіти, навчання на курсах на 10,4-25,0 %, індивідуальних і деяких ремонтних видів послуг - на 15,2-35,2 %.

Натомість, динаміка цін на продовольчі та непродовольчі товари була повільною порівняно з попереднім роком.

Так, у 2006 році продовольчі товари подорожчали всього на 2,5 % (у 2005 році - на 11,2 %). При цьому обсяг роздрібного товарообігу в області в 2006 році становив 17,6 млрд.грн., що у порівняних цінах на 2,5 % більше за обсяг 2005 року.