Прибуток від реалізації та методи його обчислення

1. Прибуток від реалізації та методи його обчислення

Прибуток, який є основним фінансовим показником і результатом підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів, забезпечує значну потребу в фінансових ресурсах не тільки самих підприємств, але й держави в цілому.

Основними методами планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку й аналітичний метод. Основою для розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів і господарських договорах.

Найпоширенішим методом планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку. Суть його полягає в тому, що прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу товарної продукції (доходом), за вирахуванням податку на додану вартість і акцизів, і її собівартістю. Основою для розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, яка базується на замовленнях споживачів і господарських договорах. Проте починаючи розрахунок планової величини прибутку, необхідно уточнити обсяг продукції, від продажу якої очікується цей прибуток. При цьому потрібно відрізняти плановий розмір прибутку в розрахунку на товарний випуск продукції від прибутку, запланованого на обсяг продукції, що продається.

Прибуток по товарному випуску продукції планується на основі кошторису затрат на виробництво і реалізацію продукції та її вартості в діючих цінах реалізації без податку на додану вартість та акцизів. Розрахунок ведеться за формулою

продукція прибуток рентабельність кредитування

де Птп - прибуток по запланованому випуску товарної продукції; Втп - випуск товарної продукції в запланованому періоді в натуральному виразі; Ц - ціна за одиницю продукції без ПДВ, акцизів; С - собівартість одиниці товарної продукції.

Розрахунок прибутку на продукцію, яка продається в запланованому періоді, виконується в аналогічному порядку тільки в розрахунку на обсяг проданої продукції. При цьому обсяг проданої продукції в запланованому періоді в натуральному виразі визначається як сума залишків продукції, що не продана, на початок запланованого періоду, обсягу випуску товарної продукції в запланованому періоді без урахування залишків готової продукції, які не будуть продані в кінці запланованого періоду. Виходячи з цього, розрахунок планової суми прибутку від продажу продукції можна подати в такий спосіб:

де Ппп - прибуток від продажу продукції в запланованому періоді; Пзпнр -прибуток у залишках продукції, що не продана на початок запланованого періоду; Птп - прибуток по товарній продукції, передбачуваної до випуску в запланованому періоді; П3пкр - прибуток у залишках продукції, що не буде продана в запланованому періоді.

Визначенню прибутку за цим методом повинно передувати визначення обсягу випуску порівнюваної та непорівнюваної товарної продукції в запланованому періоді за собівартістю і в цінах продажу, а також залишків готової продукції на складі і товарів, відвантажених на початок і кінець запланованого періоду.

Для отримання загального (підсумкового) прибутку до розрахованої суми прибутку від продажу товарної продукції запланованого року додають прибуток у залишках продукції, не проданої на початок запланованого року, прибуток від іншого продажу (від продажу основних фондів та нематеріальних активів, від операцій з цінними паперами та валютними цінностями, від здачі майна в оренду тощо) і коригують отриману суму прибутку на прибуток від надзвичайних подій.

Ця методика розрахунку прибутку застосовується при плануванні результатів від продажу товарної продукції, коли легко визначити обсяг реалізованої продукції в цінах продажу та за собівартістю. Цей метод застосовується, як правило, за умови невеликого асортименту виготовленої продукції. Основною перевагою методу прямого рахунку планування прибутку при відомих цінах і незмінних витратах протягом запланованого періоду є його точність.

Але метод прямого рахунку не дозволяє виявити окремих факторів впливу на плановий прибуток, і при широкій номенклатурі продукції, що виготовляється, дуже трудомісткий. Його можна використати в сучасних умовах господарювання, коли підлягають частим змінам ціни, зарплата та інші обставини, тільки на короткий період часу. Це практично виключає його застосування при річному та перспективному плануванні прибутку.

В умовах випуску широкого асортименту продукції та необхідності планування прибутку на рік і велику перспективу, його розрахунок на відповідний плановий період виконується аналітичним методом. При цьому методі прибуток розраховується не по кожному виду продукції, що випускається в запланованому році, а по всій порівнюваній і непорівнюваній товарній продукції.

При плануванні прибутку аналітичним методом необхідно вирішувати послідовно такі задачі:

¦ Розрахунок базової рентабельності як відокремленої частки очікуваної суми прибутку за звітний рік на собівартість порівнюваної товарної продукції за той же період. Він здійснюється за формулою

де РБ - базова (очікувана) рентабельність; П0 - очікуваний прибуток за звітний базисний рік; Стп - собівартість товарної продукції базисного року.

¦ Обчислення обсягу товарної продукції в запланованому періоді за собівартістю звітного року і розрахунок прибутку на товарну продукцію виходячи із базової рентабельності. При цьому розрахунок прибутку по товарній продукції на основі базової рентабельності здійснюється за формулою

де Птп - прибуток по товарній продукції запланованого року; ТСБ - обсяг товарної продукції в оцінці за собівартістю базового періоду.

¦ Облік впливу на плановий прибуток різних факторів: зміни (зниження, збільшення) собівартості продукції в запланованому році; підвищення якості та сортності реалізованої продукції; зміни рівня цін на продукцію, що продається.

При кінцевому розрахунку планової суми прибутку від продажу продукції враховуються також зміни прибутку в залишках готової продукції та товарів на початок і кінець запланованого року.

Для визначення загальної суми прибутку від продажу продукції до прибутку від продажу товарної продукції додаються (вираховуються) зміни прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і кінець запланованого року.

Для визначення загальної суми прибутку по підприємству до суми прибутку від продажу продукції додають прибуток від продажу послуг, основних фондів і нематеріальних активів, прибуток від операцій з цінними паперами і валютними цінностями, від здачі майна в оренду тощо, а також враховують надзвичайні доходи і витрати. При цьому прибуток по вказаних операціях планується, як правило, на основі прогнозів у вирішенні тих чи інших операцій. Прибуток (збиток) від надзвичайних доходів і витрат визначається, як правило, на основі аналізу їх за минулі роки.

Крім розрахунку прибутку методом прямого рахунку і аналітичним методом, існує ще так званий метод сполученого розрахунку. В ньому поєднуються елементи розрахунку прибутку першого і другого способів. А отже, вартість товарної продукції в цінах запланованого року та за собівартістю звітного року визначається методом прямого рахунку, а вплив на планову суму прибутку змін собівартості, якості, асортименту, цін та інших факторів встановлюється за допомогою аналітичного методу.

Небанківські фінансово-кредитні установи (НБФКУ) можуть відігравати важливу роль у розвитку економіки підприємства. Вони є складовою фінансово-інвестиційного ринку, важливим елементом банківської інфраструктури. Це створює додаткові можливості для посередництва у залученні заощаджень громадян та розширенні можливостей підприємств у виборі джерел фінансування. Досвід багатьох країн переконує, що за участі небанківських фінансових посередників вдається нівелювати деякі з негативних наслідків малозабезпеченості більшої частини населення. Незаможні люди не мають великих заощаджень. Однак їхні сукупні збереження можуть сягати значних сум. Мобілізуватимуть ці кошти небанківські фінансові посередники, завдяки чому населення матиме змогу отримувати додаткові доходи, а економіка країни в цілому одержати додаткове джерело інвестицій.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої НБФКУ ще не відіграють тієї позитивної ролі в економіці, якої від них можна було б очікувати. їх участь у фінансовому посередництві, підтримці розвитку малого та середнього бізнесу й подоланні бідності практично непомітна. Репутація окремих структур НБФКУ, зокрема довірчих товариств та пенсійних фондів, щодо збереження коштів населення незадовільна. Ці установи своєю діяльністю не сприяли зміцненню довіри до себе з боку громадян. Здебільшого малоефективна робота та непоодинокі випадки шахрайства в цих закладах призводили до зменшення заощаджень багатьох незаможних родин.

Кредитна спілка є водночас формою взаємодопомоги громадян, їх громадською організацією, яка створює різноманітні колективні фонди, що використовуються на суспільні потреби, та фінансовою установою, яка може надавати своїм членам майже повний перелік банківських послуг.

Особливість кредитної спілки в тому, що фінансові послуги вона надає виключно своїм членам. Ними можуть бути лише фізичні особи, проте, згідно з законом, від імені членів кредитної спілки кредити можуть отримувати також селянські (фермерські) господарства та приватні підприємства, які перебувають у їх власності. Напевне, саме таким чином законодавці спробували підтримати селянський (фермерський) сектор економіки країни, адже банки вважають такі види кредитування надто ризикованим і, відповідно, неприбутковим сегментом ринку фінансових послуг.

Отже, кредитні спілки мають широкі можливості й хороші шанси для подальшого розвитку на фінансовому ринку. Доброю ознакою є врегулювання їх діяльності на законодавчому рівні.

Важливою ланкою фінансової системи держави є інститути спільного інвестування (ІСІ). Це пайові та корпоративні інвестиційні фонди, а також компанії з управління активами інвестиційних фондів.

Інвестиційні фонди покликані виконувати важливу функцію -- залучення дрібних заощаджень населення у великих обсягах і реінвестування їх у виробничу діяльність. В окремих країнах із перехідною економікою інвестиційні фонди зуміли накопичити активи в сумі, що дорівнює 5--12% ВВП, тоді як в Україні цей показник становить менш ніж 0,21% ВВП.

З даних таблиці видно, що фінансовим результатом підприємства є прибуток. Порівнюючи дані за базовий і звітний період, можна сказати наступне:

1) фінансовий результат від звичайної діяльності, так само як і чистий прибуток у звітному періоді збільшилися на 7,6 тис. грн., порівняно із базовим або на 16,89 %.

Отже, збільшення основних фінансових показників фірми посприяло збільшенню чистого прибутку на підприємстві.

Завдання 2

З даних таблиці видно, що фінансовим результатом підприємства є прибуток. Порівнюючи дані за базовий і звітний період, можна сказати наступне:

3) фінансовий результат у звітному періоді збільшився на 7,6 тис. грн., порівняно із базовим або на 16,89 %.

Завдання 3

Як відомо, розмір виручки від реалізації продукції залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації, кількості продукції, що реалізується.

Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації продукції, якщо загальна зміна виручки від реалізації складатиме:

Отже, за звітний період виручка від реалізації продукції збільшилася на 50 тис. грн.. Ця зміна є результатом впливу таких факторів, як зміна ціни реалізації та обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити таким чином:

Таким чином, зростання цін сприяло збільшенню виручки від реалізації продукції на 14, 29 тис. грн., а збільшення обсягу випуску -- на 35,71 тис. грн.

Розрахунки доводять, що на підприємстві спостерігається розширення виробництва.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:

Таким чином, за рахунок збільшення обсягу випуску собівартість продукції збільшилася на 15,24, тис. грн., за рахунок зміни цін -- на 4,76 тис. грн.

Як випливає з розрахунку, зміна цін вплинула на чистий прибуток у вигляді двох складових (показників) -- виручки та собівартості. При цьому вплив зміни цін на розмір чистого прибутку у складі виручки і собівартості носить різноспрямований характер: зростання виручки від реалізації сприяє зростанню чистого прибутку, а зростання собівартості сприяє зменшенню прибутку. З урахуванням цього вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити таким чином:

Узагальнимо вплив факторів на зміну розміру валового прибутку підприємства: 9,53 + 35,71 - 15,24 = 30 тис. грн.

З даних таблиці зміна валового прибутку становить також 200 - 170 = 30 тис. грн.

Завдання 4

Проаналізуємо динаміку показників ліквідності. Так, на початок аналізованого періоду цей показник для підприємства становив:

на кінець року:

Рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності вкрай незадовільний, оскільки величина наявних грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недостатня для покриття найближчим часом короткотермінової заборгованості. Коефіцієнт проміжної ліквідності для аналізованого підприємства на початок аналізованого періоду становив

на кінець аналізованого періоду:

Проміжний коефіцієнт ліквідності не досягнув за аналізований період теоретично виправданого рівня і залишається вкрай низьким, що свідчить про низький рівень платоспроможності підприємства.

Для аналізованого підприємства рівень загального коефіцієнта ліквідності становив на початок року:

на кінець року:

Рівень коефіцієнта загальної ліквідності не відповідає теоретично виправданому рівню, оскільки величина поточних зобов'язань рівна величині оборотних активів підприємства, які формують ліквідні активи підприємства.

Зі сказаного раніше можна зробити висновок, що ліквідність характеризує підприємство з точки зору можливості розрахуватися зі своїми зобов'язаннями за певний період шляхом перетворення своїх активів на гроші

Оцінка ліквідності підприємства згідно з даними таблиці свідчить про незадовільний стан розрахунків підприємства за своїми поточними зобов'язаннями, що підтверджують значення коефіцієнтів у їх співвідношенні з нормативними значеннями.

Завдання 5

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку -- капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив -- 0,4... 0,6).

Мінімальне значення цього показника -- 0,1. Коли показник опускається нижче від цього значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство -- неплатоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

Загалом, фінансову стійкість підприємства можна вважати задовільною, оскільки стабільність економічного зростання низька, і одержаний прибуток, який залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву, недостатній для інтенсивного зростання майна підприємства.

Частка власного капіталу, яка використовується для фінансування поточної діяльності знаходиться в теоретично виправданих межах, хоча і знижується, тим самим погіршується маневрування власного капіталу.

Размещено на Allbest.ru