Оцінка фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка фінансового стану підприємства

1. Оцінка фінансового стану підприємства

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

-- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

-- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

-- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

-- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

— визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану -- це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

-- аналіз абсолютних показників прибутку;

-- аналіз показників рентабельності;

-- аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

-- аналіз ефективності використання залученого капіталу;

-- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

-- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

-- аналіз кредитоспроможності підприємства;

-- оцінка використання майна та вкладеного капіталу; аналіз власних фінансових ресурсів;

-- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

-- аналіз самоокупності підприємства.

У ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, нехай найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.

Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства.

А. Показники оцінки майнового стану

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці -- позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі як характеристика стану основних засобів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є так званий коефіцієнт придатності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Б. Оцінка ліквідності та платоспроможності

1. Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто -активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці -- позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття «оборотні кошти» та «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства ( II та III розділи активу балансу). Другий -- джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

2. Маневреність власних оборотних коштів. Зростання цього показника в динаміці -- позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його -- позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Він аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину -- виробничі запаси).

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника -- 0,2.

6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника -- 50%

7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

В. Показники оцінки фінансової стійкості

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства -- забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Що більший цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

4. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника -- негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

6. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані бухгалтерського балансу (форма 1) та додатків до нього (форма 2), статистична та оперативна звітність.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви для поліпшення фінансового стану в перспективі.

Ліквідність підприємства -- це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Спробуємо, використовуючи основні показники табл. 1. оцінити ліквідність приватного підприємства.

Таблиця 1.Оцінка динаміки основних показників ліквідності

№п/п	Показник»	На початок поточного року	На кінець поточного року	Відхилення.
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,08	0,16	+0,08
2	Проміжний коефіцієнт покриття	0,61	1,38	+0,77
3	Загальний коефіцієнт покриття 3.1. Фактичний	1,2	2,5	+ 1,3
	3.2. Нормативний	1,61	2,13	+0,52
4	Коефіцієнт поточної ліквідності	2,8	3,0	+0,2
5	Коефіцієнт критичної оцінки	1,5	1,2	-0,3
6	Період інкасації дебіторської заборгованості (днів)	65	59	-6
7	Обертання матеріальних запасів (днів)	4,0	3,4	-0,6
8	Тривалість кредиторської заборгованості (днів).	62	58	-4
9	Співвідношення довгострокових зобов'язань перед кредиторами та довгострокових джерел фінансування підприємства (коефіцієнт довгострокових зобов'язань)	0,035	0,8	+0,45
10	Коефіцієнт поточної заборгованості	0,45	0,52	+0,07
11	Співвідношення вхідних грошових потоків та заборгованості кредиторам	0,13	0,17	+0,04
12	Співвідношення вхідних грошових потоків та довгострокових зобов'язань перед кредиторами	0,25	0,23	-0,02
13	Обертання постійних активів	3,0	3,1	+0,1
14	Обертання всіх активів	1,11	1,18	+0,07

Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприємства сталися істотні зміни. Так, наприкінці поточного року проти його початку становище з абсолютною ліквідністю відносно нормалізувалось. Однак фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,16 усе ще залишається нижчим за норму (0,2--0,35).

Нормативний коефіцієнт покриття, розрахований за даними підприємства, суттєво збільшився за рахунок збільшення дебіторської заборгованості та матеріальних запасів у межах необхідної потреби.

Порядок розрахунку нормативного коефіцієнта покриття подано у табл. 2.

Таблиця 2. Розрахунок нормативного коефіцієнта покриття, тис. грн.

№п/п	Показники	Значення показників	Відхилення
		на початок поточного року	на кінець поточного року
1	Матеріальні запаси в межах необхідної потреби	314,2	443,2	+ 129,0
2	Безнадійна (довгострокова) дебіторська заборгованість	33,5	42,7	+9,2
3	Короткострокова кредиторска заборгованість	570,0	430,0	-140,0
4	Нормативний коефіцієнт покриття	1,61	2,13	+0,52

Таким чином, за зростання за рік суми матеріальних запасів у межах необхідної потреби та безнадійної (довгострокової) заборгованості на 138,2 тис. грн. та за зниження короткострокової кредиторської заборгованості на 140 тис. грн. нормативний коефіцієнт покриття збільшився на 0,52 пункта. Водночас фактичний коефіцієнт покриття збільшився на 1,3 пункта, тобто більше ніж удвічі.

Загальний коефіцієнт покриття по підприємству на початок минулого періоду був нижчим за нормативний на 0,41 відсоткового пункта. За період, що аналізується, він значно зріс і став вищим за нормативний коефіцієнт покриття на 0,37 відсоткового пункта, що слід оцінити позитивно.

Проміжний коефіцієнт покриття за поточний рік порівняно з минулим зріс на 0,77 відсоткового пункта і перевищив мінімально допустиме значення (0,7--0,8). Коефіцієнт поточної ліквідності за цей період зріс із 2,8 до 3,0 і за обидва роки перевищив максимально допустиме нормативне значення (2).

Як негативну можна оцінити ситуацію з періодом інкасації дебіторської заборгованості, що є досить тривалим (65 днів). Слід відзначити як позитивний фактор те, що за рік сталося певне (хоч і незначне) зменшення його тривалості.

Показник обертання матеріальних запасів за аналізований період також знизився на 0,6 дня, що слід оцінити позитивно.

Проте в нашого підприємства співвідношення довгострокових зобов'язань перед кредиторами та довгострокових джерел фінансування нижче за середньогалузеве (1,0). До того ж це співвідношення є порівняно високим і має тенденцію до збільшення (на 0,45 відсоткового пункта).

Коефіцієнт співвідношення вхідних грошових потоків та заборгованості збільшився, що сприятиме підвищенню ліквідності підприємства.

Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями з використанням платіжного календаря.

Із даних табл. 3 можна зробити висновок, що платоспроможність підприємства є небезпечно низькою. Про це свідчать незадовільний рівень показника співвідношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу та тенденція до його дальшого зниження.

Відношення надходження коштів до довгострокової заборгованості за рік, що аналізується, зросло на 2,7 пункта, що слід оцінити позитивно: підприємство має досить коштів, щоб задовольнити не тільки поточні, а й довгострокові потреби.

Наступний показник -- відношення суми прибутку (до сплати податків) і постійних витрат до постійних витрат -- у періоді, що аналізується, є нижчим за три попередні показники. Це свідчить про те, що підприємство має можливість здійснювати постійні витрати.

Індикатором платоспроможності підприємства є відношення суми надходжень коштів і постійних витрат. У підприємства цей показник становить 4,8 за минулий рік і 5,2 за поточний рік, тобто він збільшився на 0,4 відсоткового пункта. Це свідчить про те, що стан платоспроможності підприємства відносно нормальний. Однак цей показник майже не збільшився. Доцільно оцінювати його в динаміці за триваліший період.

Показник відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості в підприємства зріс на 0,4 відсоткового пункта за рік. Це свідчить про те, що вся довгострокова заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів. Відтак захищеність одержаних підприємством кредитів можна визнати достатньою.

Відношення чистого прибутку до всієї суми активів має в підприємства тенденцію до зростання, що свідчить про збільшення (хоч і невелике) його прибутковості.

Таблиця 3. Оцінка динаміки платоспроможності підприємства (у частках одиниці)

№ п/п	Показник	Минулий рік	Поточний рік	Відхилення
1	Відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу	0,12	0,08	-0,04
2	Відношення надходжень коштів до довгострокової заборгованості	12,1	14,8	+2,7
3	Відношення суми прибутку (до сплати податків) і постійних витрат до постійних витрат	4,8	5,2	+ 0,4
4	Відношення суми надходжень коштів та постійних витрат до постійних витрат	10,7	10,9	+0,2
5	Відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості	25,8	26,2	+0,4
6	Відношення чистого прибутку до всієї суми активів	0,6	0,8	+0,2
7	Коефіцієнт зміни ліквідаційної вартості підприємства за період, що аналізується (у ліквідаційну вартість включено готівку, швидколіквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси, рахунки дебіторів, 70% від загальної суми витрат майбутніх періодів і 50% від вартості інших активів за винятком поточної та довгострокової заборгованості)		0,82

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1). абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2). нормально стійкий фінансовий стан -- коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

3). нестійкий фінансовий стан -- коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4). кризовий фінансовий стан -- коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство стає на межі банкрутства.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Розглянемо порядок розрахунку нормативних значень коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів, тобто коефіцієнта структури коштів підприємства (табл. 4). Нормативні показники розраховують фінансові аналітики підприємства.

Таблиця 4. Розрахунок нормативного значення коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів підприємства

№ п/п	Показник	Значення показними	Відхилення
		початок періоду	кінець періоду
1	Основні засоби та позаоборотні активи, які фінансуються за рахунок власних джерел (в % до всього майна)	7,97	13,05	+ 5,08
2	Необхідні матеріальні запаси (в % до усього майна)	47,56	37,57	-9,99
3	Необхідний обсяг власних коштів (р.1) + (р.2)	55,53	50,62	-4,91
4	Граничний обсяг позикових коштів (100-р.3)	44,47	49,38	+ 4,91
5	Нормативний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (р.4 : р.3)	0,8	0,98	+ 0,18

В узагальненому вигляді показники фінансової стійкості підприємства подано в табл. 5.

Таблиця 5. Показники фінансової стійкості підприємства

№ п/п	Показник	Початок періоду	Кінець періоду	Відхилення
1	Коефіцієнт автономії (незалежності)	0,1	0,7	+ 0,6
2	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів: 2.1. Фактичний 2.2. Нормативний	9,63 0,8	0,59 0,96	-9,04 + 0,19
3	Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	--	--	--
4	Коефіцієнт маневреності власних коштів	0,27	0,87	+ 0,6
5	Коефіцієнт реальної вартості основних засобів та майна підприємства	0,07	0,13	+ 0,06
6	Рівень довгострокової платоспроможності	0,1	2,0	+ 1,9

Із таблиці видно, що за відповідний період фінансова стійкість підприємства поліпшилась. Так, якщо на початок періоду, що аналізується, значення коефіцієнта автономії (відношення власних коштів до вартості майна) становило 0,1 (10 %), то на кінець цього періоду воно збільшилось до 0,7 (70 %).

Особливу увагу слід приділити коефіцієнту співвідношення позикових і власних коштів як одному із основних показників оцінки фінансової стійкості. Як видно з табл. 5, на початок цього періоду обсяг позикових коштів у 9,6 раза перевищував обсяг власних коштів, тоді як згідно із розрахованим раніше нормативним рівнем названого коефіцієнта позикові кошти не повинні були перевищувати 80 % власних коштів.

На кінець періоду фактичний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів дорівнював 0,59, що на 0,41 відсоткового пункта (майже вдвічі) нижче за нормативний (максимально допустимий) (0,98).

Отже, підприємство за рік трансформувалось із фінансово нестійкого, залежного підприємства у підприємство з певним запасом фінансової стійкості. Перетворення підприємства на фінансово стійке дає підстави вважати його надійним та перспективним діловим партнером.

Можна зробити висновок, що у звітному періоді обертання як матеріальних оборотних коштів, так і обертання коштів у розрахунках зросли. Дебіторська заборгованість перетворювалась на кошти частіше, ніж закінчувався виробничий цикл.

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності -- це сума прибутку або доходів. Відносний показник -- рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості

де Р -- рівень рентабельності, %; П -- прибуток від реалізації продукції, грн.; С -- собівартість продукції, грн.

Для оцінки рентабельності підприємства слід використовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Показники рентабельності групи «а» розраховуються на базі даних бухгалтерського обліку прибутків та збитків і становлять систему таких коефіцієнтів:

1) коефіцієнт граничного рівня валового прибутку К1

де Вп -- сума валового прибутку; Впр -- вартість продажу (реалізації продукції, робіт, послуг); Чоп -- чистий обсяг продажу (реалізації);

2) коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної операційної діяльності (К2)

де Под -- сума прибутку, отриманого від основної діяльності;

3) коефіцієнт граничного рівня прибутку від усієї діяльності підприємства -- операційної, фінансової, інвестиційної (К3)

де П -- сума прибутку до виплат за довгостроковими зобов'язаннями і податкових виплат;

4) коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку (К4)

де Чп -- сума чистого прибутку після виплати відсоткових сум за довгостроковими зобов'язаннями та сплати податків;

5) критичний коефіцієнт рентабельності (Ks)

де Зв -- це сума змінних витрат у складі вартості продажу.

Показники рентабельності групи «б» розраховуються як відношення прибутку і коштів, вкладених у підприємство засновниками, акціонерами та інвесторами. Зарубіжний досвід свідчить, що за даними звіту щодо прибутків (збитків) і балансового звіту доцільно розрахувати такі коефіцієнти:

1) коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів (К6)

де ВА -- середньорічна величина всіх виробничих активів підприємства;

2) коефіцієнт віддачі від інвестованого капіталу (К7)

де СА -- середньорічна сума всіх активів підприємства за мінусом короткострокових зобов'язань, або середньорічна сума капіталізованих коштів (акціонерний капітал + довгострокові зобов'язання);

3) коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал (К8)

де СК -- середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом.

Коефіцієнт віддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство (його називають показником майстерності використання капіталу менеджерами підприємства).

Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу -- довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. Цей коефіцієнт характеризує фінансовий стан підприємства в цілому. Наприклад, фінансова стійкість знижується, коли відсоткова ставка на позикові кошти перевищує величину цього коефіцієнта.

2. Капітальні вкладення та джерела їх фінансування

Класичною формою самофінансування інвестицій в основний капітал у країнах з розвинутою ринковою економікою є власні кошти у формі чистого прибутку (за відрахуванням дивідендних виплат акціонерам) і амортизаційні відрахування, які доповнюються певною часткою емісії (випуску) корпоративних цінних паперів і кредитом, одержаним з ринку позикового капіталу.

В Україні поки що не сформований ринок корпоративних цінних паперів. Джерела фінансування капітальних вкладень на вітчизняних підприємствах представлені на рисунку 2.1.

Рис. 2.1 Джерела фінансування інвестицій на підприємствах України

Після сплати податку на прибуток і інших аналогічних обов'язкових платежів в бюджеті підприємств залишається чистий прибуток. Його частину вони можуть спрямовувати на капітальні вкладення виробничого й невиробничого призначення.

Другим і найбільш сталим джерелом фінансування капітальних вкладень є амортизаційні відрахування. На відміну від прибутку це джерело не залежить від фінансових результатів діяльності корпорації. Величина амортизаційних відрахувань залежить від застосовуваних на підприємстві методів розрахунку, скажімо, при лінійному способі - від первісної балансової вартості основних засобів і використовуваних норм амортизації у процентах.

Амортизаційні відрахування є об'єктом фінансового планування і включаються до дохідного розділу річного (квартального) фінансового плану (бюджету доходів і витрат) корпорації. Для визначення планової суми цих відрахувань можна користуватися методом прямого рахунку або аналітичним методом.

При використанні методу прямого рахунку сума амортизаційних відрахувань встановлюється шляхом множення первісної (відтвореної) вартості об'єктів основних коштів на затверджені норми {у %) по кожному з них. Одержані результати сумують і одержують загальну суму цих відрахувань по підприємству в цілому.

При використанні аналітичного методу спочатку розраховують середню вартість основних засобів, що амортизуються, В03 на плановий рік за формулою

де Вп - первісна (відтворена) вартість основних засобів підприємства на початок періоду;

В - вартість основних засобів, що вводяться в експлуатацію протягом року;

В1 - вартість основних засобів, що вибувають з експлуатації у плановому році;

К - кількість повних місяців функціонування основних засобів у плановому періоді (у І кварталі його приймають як 10,5 місяців, у II кварталі 7,5 місяців, у III кварталі - 4,5 місяці, у IV кварталі -1,5 місяці);

12-К - кількість місяців, що залишилися до кінця року після вибуття основних засобів.

Середню вартість основних засобів у плановому періоді помножують на середню фактичну норму амортизації (Нф), яка склалася за звітом за балансовий рік:

Визначену таким чином суму амортизаційних відрахувань (А) включають до бюджету доходів і витрат підприємства на наступний рік.

Якщо власних фінансових коштів недостатньо для фінансування капітальних вкладень, залучають довгострокові позики банків, а також засоби, що мобілізуються на фінансовому ринку.

позиковий власний кошти підприємство

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К.: Либідь, 1995.

2. Славюк Р. А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - Луцьк, 1999. - 254 с.

3. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. -Житомир, 2000.

4. Финансы / Под ред. A.M. Ковалевой. - М.: Финансы и статистика, 1996.

5. Фінанси підприємств: Підручник І За ред. A.M. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 1999.

Размещено на Allbest.ru