Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, в ході якої здійснюється перетинання митного кордону України майном або робочою силою і яка має місце як на території України, так і за її межами. Всі підприємства у сфері ЗЕД мають рівне право на всі її види, які прямо не заборонені законодавством України. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємствами-резидентами України не вимагає державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють діяльність у сфері ЗЕД на території України, підлягають реєстрації як учасники ЗЕД центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Ліцензуванню (наявності спеціального дозволу) підлягає не сфера діяльності підприємства на зовнішньому ринку взагалі, а тільки окремі види діяльності, такі як транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами тощо. Без обмежень здійснюються посередницькі операції на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення й інших, по яких право власності на товар не переходить до посередника.

1. Види зовнішньоекономічної діяльності

До зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної на території України, відноситься:

- експорт і імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

- надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських і інших, котрі прямо і винятково не заборонені законами України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб'єктами

суб'єктами господарської діяльності; навчання і підготовка фахівців на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами;

- кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних партнерів;

- організація і здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів і інших подібних заходів;

- товарообмінні (бартерні) операції;

- орендні, у тому числі лізингові, операції;

- операції з валютою на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку та ін.

Міжнародні комерційні угоди за видами можна розділити на договори купівлі-продажу і товарообмінні. Угоди купівлі-продажу означають пряму передачу об'єкта угоди експортером у власність безпосередньому учасникові угоди - покупцю (імпортеру) після його оплати.

По товарообмінних договорах (договори зустрічної торгівлі) один товар обмінюється на інший з дотриманням якихось умов, що залежать від типу укладеної угоди. Тому у рамках товарообмінної угоди той самий контрагент виступає імпортером одних товарів і експортером інших товарів.

Рис. 1. Класифікація договорів на міжнародних товарних ринках

Бартерні операції (barter transaction) - це операції по обміну визначеної кількості товарів одного або різних видів на еквівалентну по вартості кількість іншого товару або товарів.

Зустрічні закупівлі (counterpurchase) означають зобов'язання експортера закупити на визначену суму товари в країні імпортера. При цьому в період переговорів сторони можуть і не знати, які конкретно товари імпортер може запропонувати і які експортер може закупити, обговорюється, головним чином, сума поставок.

Компенсаційні контракти відрізняються від бартерних тим, що відбувається обмін декількома товарами з кожної сторони. Контракт містить перелік товарів і суму постачання.

Великомасштабні операції на компенсаційній основі полягають у тому, що одна країна, використовуючи устаткування і технологію іншої країни, будує на своїй території промисловий об'єкт, продукцією якого і буде розраховуватися за отримані устаткування і технологію.

Операції на давальницькій сировині полягають у тому що одна країна, поставляє в іншу країну сировину на переробку і платить за це частиною виготовленої продукції.

Викуп застарілої продукції стосується, насамперед, машино-технічних виробів: автотранспортної техніки, дорожньо-будівельної техніки, сільськогосподарських машин, літаків тощо. Імпортер ставить обов'язковою умовою для експортера викупити в нього застарілу техніку, надану по лізингу. Експортер надалі може її перепродати за зниженою ціною.

Постачання на комплектацію означають, що неодмінною умовою контракту на виготовлення складної техніки з іноземним замовником є закупівля комплектуючих частин (приладів) у самого цього замовника.

Реекспортні операції передбачають продаж і вивіз із країни (експорт) раніше завезених сюди товарів (по імпорту) без їхньої переробки.

Реімпортні операції, по суті, являють собою експортні операції, що не відбулися, і означають ввіз у країну раніше експортованих з неї товарів. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами кордонів своєї країни двічі: при вивезенні і ввезенні.

2. Державне регулювання діяльності підприємств на світовому ринку

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає у тому, що не обмежуючи вільного доступу підприємств до світового ринку, одночасно заходами протекціоністської спрямованості вітчизняні виробники захищаються від іноземної конкуренції. Відповідно до цих завдань держава постійно коригує законодавство у сфері ЗЕД виходячи з прийнятої концепції вільної торгівлі в рамках COT і необхідності захисту національних інтересів країни. Органами державного регулювання ЗЕД виступають Міністерство економіки України, Державний митний Комітет України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України та їх органи на місцях.

Основними документами, що регулюють діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин, є Господарський кодекс України та Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", "Про регулювання товаробмінних (бартерних операцій) у сфері зовнішньоекономічної діяльності", "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах".

Держава законодавчо регулює такі аспекти зовнішньоекономічної політики, як квотування і ліцензування імпорту та експорту окремих товарів, механізм бартерних (товарообмінних) операцій, митні збори, валютне регулювання і валютний контроль.

контракт підприємство валютний фінансовий

Рис. 2. Методи державного регулювання ЗЕД суб'єктів господарювання

Квотування зовнішньоекономічних операцій означає обмеження загальної кількості і (або) сумарної митної вартості товарів, що можуть бути завезені (вивезені) за визначений період. Квотування вводиться у випадках, передбачених законом і діючими міжнародними договорами України. Розрізняють такі види квот: глобальні, групові, індивідуальні, антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні.

Обсяг загальної квоти по товару може поділятися на ряд квот: квота для державних потреб; квоти підприємств, які визначаються галузевими підприємствами; регіональні квоти для господарської діяльності органів місцевої влади; квоти для аукціонного продажу всім потенційним експортерам.

Ліцензування експорту (імпорту) - це видача дозволу на експорт (імпорт) протягом встановленого терміну визначених товарів або валюти з метою інвестицій і кредитування. Закон про ЗЕД передбачає такі види ліцензій: антидемпінгова, компенсаційна, спеціальна, відкрита (індивідуальна), генеральна. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється в двох формах. Автоматичне ліцензування -- це дозвіл на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти. Неавтоматичне ліцензування означає дозвіл на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких установлюються визначені квоти.

Валютне регулювання та валютний контроль охоплює відносини по переміщенню валютних цінностей внаслідок здійснення ЗЕД. Основним чинником запровадження такого регулювання є забезпечення повноти оподаткування доходів суб'єктів ЗЕД, регулювання національного валютного ринку та запобігання порушенням валютного законодавства.

Декларування валютних цінностей та іншого майна, що належить підприємству, здійснюється щоквартально у регіональних відділеннях НБУ та місцевих податкових органах і є обов'язковою умовою для всіх резидентів, що здійснюють оформлення експортно-імпортних вантажів.

Регулювання терміну розрахунків по ЗЕД стосується дотримання 90-денного терміну зарахування коштів від експорту на рахунок експортера, починаючи з дати митного оформлення товару за винятком експорту окремих видів товарів, наприклад, фармацевтичної продукції. Імпортні операції з виплатою авансу та відстрочкою платежу понад 90 днів ліцензуються в НБУ. Регулювання імпорту для бартерних операцій базується на встановленні терміну ввезення на митну територію України імпортних товарів впродовж 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації.

Регулювання розподілу валютної виручки між підприємством-резидентом та Державним валютним фондом України полягає у встановленні з 2002 р. обов'язкового продажу підприємством через уповноважені фінансові установи на міжбанківському валютному ринку 50% валютних надходжень у валюті першої категорії (ВКВ). Виключенням є надходження валютних кредитів, валютних депозитів, інвестицій у розвиток підприємства, проценти по валютних вкладах та ін.

Регулювання придбання валюти для платежів по зовнішньоекономічних контрактах передбачає придбання валюти уповноваженим банком за заявкою імпортера в розмірі, передбаченому контрактом, та здійснення платежу протягом 5 днів після її отримання на валютний рахунок імпортера.

Захист національного товаровиробника передбачає протидію демпінговому імпорту та імпорту, що наносить або може завдати істотної шкоди національним товаровиробникам.

3. Митне оформлення вантажів

Митне регулювання ЗЕД - це вплив на господарську діяльність підприємства шляхом встановлення мита, платежів за митне оформлення і митних пільг та регулюванням митними правилами перетинання кордону країни об'єктами експорту та імпорту згідно з Митним кодексом України. "Єдиний митний тариф", передбачений Митним кодексом України, - це система ввізних, вивізних та транзитних ставок мита. Митні ставки на товари розділені на 3 групи:

1 група. Преференційні ставки (найчастіше нульові) - на товари з країн митного союзу з Україною і країн, що розвиваються.

2 група. Пільгові ставки - на товари з країн, яким наданий режим найбільшого сприяння (у 1,5-2 рази менше повних ставок).

3 група. Повні (загальні) ставки на всі інші товари. Мають на меті захист національного товаровиробника.

За способом нарахування застосовуються такі види мита:

- адвалорне мито встановлюється у відсотках до митної вартості товару;

- специфічне мито встановлюється як фіксований платіж на одиницю товару, який обкладається митом;

- комбіноване мито поєднує відсотковий платіж та платіж фіксованою сумою.

Перелік платежів, що необхідно зробити для ввезення вантажу на митну територію України включає мито, яким обкладається товар відповідно до Єдиного митного тарифу України, плату за митне оформлення згідно зі ставками визначеними постановою КМУ, акцизний збір та ПДВ згідно з чинним законодавством.

Згідно Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, митні та податкові платежі нараховуються на митну вартість товару яка є вказаною у вантажній митній декларації ціною, що сплачена фактично за товар або повинна бути сплачена на момент завезення товару на митну територію України. Фактично сплачена ціна включає підтверджені документально ціну закупівлі товару за кордоном та всі додаткові витрати до митного кордону України (комісійні або брокерські витрати, вантажні, транспортні, складські та інші витрати).

Розрахункова ціна імпорту має основою індикативні ціни, які затверджуються КМУ для використання у митному оформленні товарів.

Вивізним митом в Україні обкладається обмежений перелік товарів. Для експортних операцій митна вартість товару визначається перерахуванням ціни контракту на поточний курс НБУ на дату подання митної декларації. При сплаті вивізного мита допускається оформлення мита простим векселем з відстрочкою платежу не більше ніж на 90 днів з дня подання митної декларації.

Митні правила, встановлені Митним кодексом України, є змістом митного контролю і визначають порядок митного оформлення переміщення вантажу через державний кордон України. Митне оформлення товару включає:

- складання вантажної митної декларації;

- сплату митних платежів і податків;

- перевірку митним органом декларації, ліцензії, контракту та всіх супровідних документів на вантаж;

- державну реєстрацію вантажної митної декларації.

4. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних контрактів

Міждержавні угоди встановлюють загальні принципи розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, а в зовнішньоторговельних контрактах вони конкретизуються у фінансово-розрахункові умови контракту. У пункті контракту "Ціна контракту" фіксуються валютно-фінансові умови контракту, які визначають валюту ціни і валюту платежу. Це дуже важливий пункт договору, який впливає на його економічний результат тому, що валютна ефективність контракту залежить від вибору виду ціни за способом її розрахунку.

Валюта ціни - це валюта, у якій визначаються ціни на товар (грошова одиниця, у якій виражена ціна товару в зовнішньоторговельному контракті, також має назву валюти угоди.

Валюта платежу - це валюта, у якій відбувається оплата товару або погашення кредиту. Валютою платежу може бути будь-яка валюта, узгоджена контрагентами. Вона може збігатися з валютою угоди, але може і відрізнятися від неї. Розбіжність валюти ціни і валюти платежу застосовується як один з найпростіших методів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти (наприклад, долара) знизився, то сума платежу в гривнях пропорційно зменшується, і навпаки. Ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (кредитор), а ризик її підвищення - імпортер (боржник).

Платіжні умови контракту у сфері ЗЕД включають умови платежу та банки, які будуть здійснювати платежі. Умовами платежу визначаються:

- спосіб платежу (готівковий розрахунок, кредит, кліринг);

- форма розрахунку ( передоплата, аванс імпортера, платіж після отримання товару, платіж проти надання документів, документ проти акцепта, відкритий строк платежу, інкасо, акредитив);

- розрахункові інструменти (банківський переказ, чек, вексель );

- вид гарантії платежу для експортера;

- спосіб гарантування поставки імпортеру;

- строки здійснення розрахунків.

Спосіб платежу - це правові реквізити зовнішньоторговельного контракту, що визначають, як продаватиметься товар: на умовах готівкового платежу або в кредит чи на умовах клірингових розрахунків. Контрактом визначається спосіб здійснення платежу на певній стадії виконання угоди:

- до одержання підтвердження про завершення відвантаження товару в порту відправлення;

- під комплект товарних документів (рахунок-фактура, коносамент, страховий поліс тощо), іноді з правом відстрочки платежу на 5-7 днів, а по поставках нафти - на 30 днів;

- під прийняття товару імпортером у порту призначення. Залежно від виду товару іноді застосовують змішані способи розрахунків: частковий платіж під вручення товарних документів і остаточний розрахунок після прийняття товару.

Необхідно взяти до уваги, що різні форми розрахунків неоднаково вигідні для імпортера та експортера і тому є предметом узгождення між ними (рис. 16.3). Для експортера найбільш бажаною формою розрахунків є передоплата (або авансовий платіж) та документарний безвідзивний акредитив, по якому оплата здійснюється після одержання документів про поставку товару (комерційний рахунок та усі документи про відправлення та страхування вантажу). Для імпортера найбільш вигідним є відкритий строк платежу, тобто необумовлений терміном оплати.

Інкасова форма розрахунків "документ проти платежу" регулюється "Уніфікованими правилами по інкасо" (МТП, 1978 p.). Ризик для імпортера полягає в тому, що імпортер повинен спочатку відвантажити продукцію, а потім передати в банк документи на оплату. Гарантією платежу є банківська гарантія банку експортера (на термін оплати і суму оплати) або застосування телеграфного інкасо. Телеграфне інкасо (чисте інкасо) -- це платежі за фактом договору щодо пред'явлення будь-якого платіжного документа (вексель, чек тощо) але без комерційних документів.

Рис. 3. Форми розрахунку (платежу) у міжнародній торгівлі в порядку їх вигідності

Документарне інкасо передбачає, що в банк експортера, крім виставлених вимог на оплату, додаються всі необхідні документи на товар і весь цей комплект йде у банк імпортера. Документи на товар передаються самому імпортеру тільки після оплати контракту ( інкасо "документи проти платежу") або після акцепту тратти (інкасо "документи проти акцепту"). У процедурі інкасо застосовується документарний кредит -- надання експортерові його банком кредиту відразу після надання тратти і додаткових документів, а потім йде звичайна процедура документарного інкасо.

Інструменти (засоби) платежу по договорах ЗЕД визначаються також з урахуванням різнонаправлених інтересів контрагентів. Розрахунки здійснюються за допомогою векселів, платіжних доручень, банківських переказів (поштових або телеграфних), чеків (іменних, ордерних, на пред'явника).

Інструменти платежу встановлюються контрактом відповідно до особливостей фінансового ринку країни. Так, чеки застосовуються в умовах розвиненої банківської системи, і крім звичайних чеків, застосовується банківський чек (імпортер дає вказівку своєму банку відправити експортерові чек). Слід визнати, що для експортера переказний вексель більш вигідний тим, що переводить дебіторську заборгованість у комерційний вексель, який можна продати. Крім того, документарний переказний вексель -найменш ризикований засіб розрахунку.

5. Фінансування зовнішньоекономічної діяльності

Банківське кредитування зовнішньоекономічних операцій має особливостями посилення гарантування кредитів та розширення сфери страхування кредитних відносин. Банківське кредитування експорту та імпорту здійснюється у формі позик під заставу товарів, товарних документів, векселів, а також обліку тратт. Для надійних партнерів банки застосовують практику надання бланкових кредитів.

У міжнародній торгівлі банківські кредити мають переваги над фірмовими кредитами у тому, що фінансовий кредит передбачає свободу вибору ринку товару. Поширеною формою кредитування великих контрактів по ЗЕД стало утворення банківських консорціумів. Механізм банківського кредитування підприємств побудований на акцептному кредиті у формі акцепту тратти. Експортер домовляється з імпортером, що платіж за товари буде здійснений через банк шляхом акцепту виставлених експортером тратт. Крім того, акцептовані векселі легко реалізуються на ринку позикових капіталів, що розширює можливість кредитування зовнішньої торгівлі.

Акцептно-рамбурсний кредит є спеціальною формою кредитування ЗЕД, яка поєднанує акцепт векселів експортера банком третьої країни і переказ (рамбурсування) суми векселя імпортером банкові-акцептанту. Специфіка й перевага акцептно-рамбурсного кредиту полягає у тому, що в його механізмі задіяні одночасно акредетив та акцептований переказний вексель, який обертається на світовому ринку позикового капіталу.

Довгострокові кредити за компенсаційними угодами грунтуються на взаємних великомасштабних міждержавних поставках товарів на рівну суму. Такі кредити завжди є цільовими. Отримуючи в кредит (на 8-15 років) машини, обладнання для створення та реконструкції підприємств, освоєння природних ресурсів, позичальник на погашення кредиту здійснює зустрічні поставки продукції за узгодженим сторонами договору списком товарів.

Під час реалізації великих компенсаційних угод застосування фірмових кредитів звичайно обмежене. Тут переважають довгострокові консорціальні кредити, що надаються банківськими консорціумами.

Довгострокові міждержавні кредити (на 10-15 і більше років) за рахунок асигнувань із державного бюджету.

Спільне фінансування кількома кредитними установами великих проектів, переважно у галузях інфраструктури. Ініціаторами спільного фінансування виступають міжнародні фінансові інституції, які залучають до цих операцій приватні комерційні банки, що, як правило, кредитують найприбутковішу частину проекту.

Проектне фінансування застосовується у фінансуванні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, що реалізують великі інвестиційні проекти, для яких експортується обладнання та матеріали.

Однією з форм довгострокового приватного міжнародного кредиту є емісія боргових цінних паперів, які розміщуються на світовому ринку цінних паперів.

Фірмовий комерційний кредит (кредит постачальника) у зовнішньоекономічній діяльності в своїх сучасних модифікаціях тісно переплітається з банківським кредитуванням. Комерційний кредит у ЗЕД надається у суто товарній формі, у формі авансів, у вигляді грошових позик (фінансовий кредит, який має назву кредит покупцю),

Фірмовий комерційний кредит за способом оформлення буває:

- вексельним кредитом, оформленим переказним векселем, який імпортер акцептує;

- кредитом за відкритим рахунком, розрахунки за яким здійснюються шляхом оплати імпортером рахунків-фактур на придбаний товар після їх отримання або встановленням контрактом періодичності платежів по регулярних поставках товару.

Розрахунки по товарному кредиту, у відповідності до міжнародної практики платежів, здійснюються поетапно:

1 етап. Відповідно до умов контракту протягом 30 днів після його підписання покупець (імпортер) банківським переказом здійснює авансовий платіж, найчастіше у розмірі 10% суми контракту.

2 етап. Після поставки товару покупець виплачує з безвідкличного акредитиву до 20% суми контракту. На інші 70% банк, що виконує акредитив, акцептує і авалює виписані продавцем кілька тратт, поділивши суму платежу на частини, і стільки ж тратт на відсотки за розстрочку платежу. Кількість тратт відповідає умовам розстрочки.

3 етап. В міру настання термінів платежу банк продавця (експортера) пред'являє виконуючому банку спочатку першу тратту на основний борг, потім першу тратту на відсотки.

4 етап і всі наступні етапи повторюють етап 3-й у залежно від того, на скільки частин поділена сума платежу.

Платою за надання товарного кредиту в договорі встановлюється або ціна з включенням плати за кредит, або відсотки за кредит за фіксованою ставкою або за змінною ставкою. Змінна ставка відсотка по товарному кредиту протягом усього терміну кредиту періодично (раз у півроку або квартал) коригується відповідно до ринкових процентних ставок по 3- або 6-місячних міжбанківських депозитах. Найчастіше за основу береться процентна ставка по міжбанківських депозитах на Лондонському ринку (ЛІБОР) до якої додається фіксований відсоток, наприклад в договорі процентна ставка "ЛІБОР плюс 1%".

Авансовий платіж імпортера експортеру з метою авансування оборотних коштів у виконання експортного контракту є для експортера одночасно гарантією виконання контракту.

Кредит покупцеві являє собою ефективну форму поєднання товарного і фінансового кредиту, коли за ініціативою експортера після подання його пропозиції банк або консорціум банків в країні експортера надає покупцеві кредит для оплати конкретного договору купівлі-продажу (рис. 16.4).

Рис. .4. Схема надання кредиту покупцеві

Кредит покупцеві означає, що зовнішньоторговельна угода оформляється двома договорами: контрактом на поставку товару (головний контракт) та договором банківського кредитування імпортера з гарантією банку покупця. В разі неповної поставки товару експортером кредитування покупця зупиняється з огляду на цільовий характер фінансування. Кредит покупцеві звичайно є середньостроковим або довгостроковим кредитом, оформленим кредитною лінією для іноземного покупця, чим стимулюється національне виробництво.

Міжнародний факторинг передбачає більш тверді вимоги до експортера, ніж до постачальників на внутрішньому ринку.

Особливістю зовнішньоторговельного факторингу є його завжди відкритий характер, відсутність прав регресу до експортера і спеціалізація факторингової компанії на обслуговуванні ринку однієї країни або ринку визначеної продукції. Договір міжнародного факторингу включає спеціально обговорений спосіб розрахунку граничної суми платежу і зазначені обставини, за яких фактор зобов'язана здійснити безумовний платіж на користь постачальника. Вартість міжнародного факторингу визначається за тими ж принципами, що і для внутрішнього факторингу.

Залежно від кількості учасників факторингового обслуговування міжнародний факторинг буває прямим і двостороннім (взаємним). Прямий факторинг, що передбачає трьох партнерів, більш дешевий, але і більш ризикований, тому що стягування нерезидентом боргів в іншій країні завжди має складності.

a) прямий експортний факторинг

б) прямий імпортний факторинг

Рис. 5. Схеми прямого міжнародного факторингу

У разі прямого імпортного факторингу фактор країни-імпортера укладає угоду з експортером про переуступку йому боргових вимог по даній країні, здійснюючи страхування кредитного ризику, облік та інкасування вимог, що є для факторингової компанії внутрішніми. Враховуючи валютні обмеження різних країн, платежі по факторингу звичайно здійснює банк в країні експортера, а фактор здебільшого надає лише гарантію платежу.

Двосторонній (взаємний) факторинг передбачає чотирьох партнерів: експортер і його факторингова компанія та імпортер і його факторингова компанія.

Рис. 6. Схема двостороннього факторингу

Перевага взаємного факторингу полягає в тому, що для експортера є більш вигідним укладення договору факторингу з однією факторинговою компанією, яка буде його обслуговувати по боргах у всіх країнах.

Форфейтинг - це купівля без регресу спеціальним фінансовим інститутом (форфейтером) у експортера векселів або інших вимог по товарних поставках. Особливість експортного форфейтингу полягає в обслуговуванні вже цілком оформленої конкретної угоди, тобто витрати на форфейтинг включаються в експортну ціну ще на стадії укладення контракту. Відсутність права регресу означає, що всі ризики по оплаті контракту бере на себе форфейтер. Експортер відповідає лише за правильне оформлення передачі вимог форфейтеру та за сам поставлений товар. Прийняття форфейтером на себе також політичних ризиків обмежує його застосування у країнах з нестабільним політичним становищем.

Форфейтинг проводиться факторинговою фірмою або фор-фейтинговою фірмою, що купує гарантовані банком або самим форфейтером векселі для перепродажу на ринку цінних паперів, тоді як при факторингу боргові зобов'язання не призначені для обігу на ринку цінних паперів. Гарантування банком векселів для форфейтингу є необхідним, оскільки при необоротності угоди у випадку неплатежу з боку боржника форфейтер реально може покластися тільки на банківську гарантію як на єдине реальне забезпечення укладеної угоди.

Форфейтинг використовує купівлю форфейтером векселів тільки по дисконтній та незмінній у майбутньому процентній ставці авансом за весь термін кредиту. Для експортера це означає, що він фактично трансформує свою кредитно-платіжну операцію по ЗЕД у илатіжно-розрахункову операцію з готівковим платежем. Застосування фіксованої (незмінної) процентної ставки, стягнутої форфейтером за всю операцію в повному обсязі на самому початку її реалізації в поєднанні з хеджуванням ризиків ЗЕД, робить форфейтування цілком прийнятною і доступною послугою для більшості експортерів і відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного кредитування і рефінансування зовнішньоторговельних операцій.

Нормальною умовою форфейтингового кредиту виступає його регулярне погашення частинами. Боргові розписки і векселі виписуються, як правило, у доларах США, ЄВРО і швейцарських франках, чим знижуються курсові ризики, хоча врахувати вексель можна в будь-якій валюті (ВКВ).

ВИСНОВКИ

До зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної на території України, відноситься: експорт і імпорт товарів, капіталів і робочої сили; надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб'єктами суб'єктами господарської діяльності; навчання і підготовка фахівців на комерційній основі; міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами; кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України; спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб'єктів господарської діяльності; діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних партнерів; організація і здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів і інших подібних заходів; товарообмінні (бартерні) операції; орендні, у тому числі лізингові, операції; операції з валютою на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку та ін.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає у тому, що не обмежуючи вільного доступу підприємств до світового ринку, одночасно заходами протекціоністської спрямованості вітчизняні виробники захищаються від іноземної конкуренції. Відповідно до цих завдань держава постійно коригує законодавство у сфері ЗЕД виходячи з прийнятої концепції вільної торгівлі в рамках COT і необхідності захисту національних інтересів країни.

Міждержавні угоди встановлюють загальні принципи розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, а в зовнішньоторговельних контрактах вони конкретизуються у фінансово-розрахункові умови контракту. У пункті контракту "Ціна контракту" фіксуються валютно-фінансові умови контракту, які визначають валюту ціни і валюту платежу. Це дуже важливий пункт договору, який впливає на його економічний результат тому, що валютна ефективність контракту залежить від вибору виду ціни за способом її розрахунку.

Банківське кредитування зовнішньоекономічних операцій має особливостями посилення гарантування кредитів та розширення сфери страхування кредитних відносин. Банківське кредитування експорту та імпорту здійснюється у формі позик під заставу товарів, товарних документів, векселів, а також обліку тратт. Для надійних партнерів банки застосовують практику надання бланкових кредитів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. - Луцьк: Вежа, 2001.

2. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003.

3. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000.

4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Навч. пос. /За ред. А.І. Кредісова. - К.: Віра-Р, 1998.

5. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. - К.: МАУП, 2003.

6. Фінанси підприємств. Підручник /За ред. A.M. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2002.

7. Філіна Г.І. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навчальний посібник. - К: Центр учбової літератури, 2007. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru