Формування статутного капіталу підприємств різної форми власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат з теми:

Формування статутного капіталу підприємств різної форми власності

Зміст

Вступ

1. Формування статутного капіталу підприємств різної форми власності

2. Збільшення статутного капіталу підприємств різної організаційно-правової форми

3. Зменшення статутного капіталу підприємств різної організаційно-правової форми

Висновки

Використана література

Вступ

Статутний капітал, за трактуванням П(С)БО 2, це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємств. З правової точки зору статутний фонд підприємства - це виділені підприємству або притягнуті іншим законним способом фінансові ресурси, що закріплені за підприємством на правах власності або повного господарського ведення.

Розмір статутного фонду суб'єкта господарювання визначається власниками (учасниками) підприємства і обумовлений функціями, які на нього покладені, та вимогами законодавства. Порядок і джерела формування статутного фонду залежать від типу підприємства і форми власності, на основі якої функціонує підприємство. Українське законодавство регулює мінімальний розмір статутного фонду та вимоги до його фактичної оплати наступним чином:

- для акціонерних товариств - це 1250 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент реєстрації AT. Засновники AT здійснюють свої внески у статутний фонд згідно з статутом, всі інші акціонери роблять внески згідно з договором купівлі акцій;

- для ТОВ - це 100 мінімальних заробітних плат з умовою оплати 30% внесків до моменту реєстрації засновницького договору і повної оплати не пізніше року після реєстрації;

- для приватних підприємств розмір статутного фонду не встановлюється, як і вимоги до його повної оплати.

Статутний фонд призначений для утворення основних і оборотних активів підприємства, тому його розмір визначається специфікою галузі та масштабами бізнесу, тобто економічним бар'єром входження в галузь.

1. Формування статутного капіталу підприємств різної форми власності

Розмір статутного фонду новоствореного підприємства розраховується підсумовуванням таких витрат:

- кошторисної вартості будівництва;

- вартості технологічного устаткування;

- вартості запроваджуваної технології, включаючи навчання працівників;

- вартості мінімальних нормативних виробничих запасів усіх видів;

- запасу готової продукції;

- величини витрат майбутніх періодів тощо.

З іншого боку, сам розмір мобілізованого статутного капіталу впливає на господарську діяльність підприємства тим, що він, як матеріальна гарантія повернення кредиту, значною мірою визначає можливості зовнішнього фінансування. Слід відзначити також вплив величини статутного капіталу на ділову репутацію суб'єкта господарювання, що є взагалі досить важливим чинником підприємницької діяльності.

Майном засновників підприємства, яке вноситься у статутний фонд можуть бути грошові кошти засновників; машини, устаткування, матеріали, земельної ділянки (за наявності ринку землі); права на інтелектуальну власність (відкриття, патенти, ліцензії, наукові звіти, гудвіл);цінні папери.

Оцінка основних фондів, які вносяться у статутний капітал, здійснюється за залишковою вартістю за даними бухгалтерського обліку тієї організації, звідкіля надходять майно. Оцінка іншого майна здійснюється за ціною його придбання. В окремих випадках, законодавством дозволена оцінка високоліквідного дефіцитного майна за його ринковою вартістю.

Цінні папери, що належать засновникам і передаються у статутний фонд, оцінюються за вартістю придбання. Нематеріальні активи передаються у статутний фонд як право користування ними і оцінюються на договірній основі між засновниками.

Статутний капітал підприємства змінюється у відповідності до зміни його фінансової стратегії або при приведенні у відповідність балансової вартості активів підприємства з їх ринковою вартістю. Також здійснюється рух усередині самого статутного капіталу через зміни у співвідношенні оплаченої і неоплаченої частин статутного фонду.

Статутний капітал підприємства реєструється і вказується у повному розмірі за позицією пасиву балансу "Статутний капітал", але фінансова діяльність має реальним джерелом фінансування лише фактично оплачену його частину. Співвідношення оплаченої і неоплаченої частин статутного фонду характеризує власні фінансові можливості підприємства. Умова оплатності статутного фонду в певні терміни націлена на підвищення фінансової стійкості підприємства і закріплена законодавчо, зокрема Законом "Про господарські товариства". Для всіх видів товариств (AT, TOB і ін.) акції і внески повинні бути цілком оплачені протягом 1 року після реєстрації статуту. У противному разі засновник штрафується, і недоліком українського законодавства є саме не оправдано низькі ставки штрафу. Кількісно співвідношення оплаченої і неоплаченої частин статутного фонду розраховується по пасиву балансу і стандарту бухгалтерського обліку № 4 «Звіт про власний капітал». У балансі підсумкова сума власних засобів зменшується на суму неоплаченого капіталу. Порядок формування статутного фонду підприємств різних типів в залежності від виду власності наведений у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Формування статутного капіталу на підприємствах основних організаційно-правових форм

Статутний фонд державних підприємств формується коштами бюджетів відповідних рівнів. Здебільшого державні підприємства створюються не виключно бюджетним фінансуванням, а за частковою участю держави в капіталі підприємства. Приведення статутного фонду таких підприємств до необхідних розмірів здійснюється або за рахунок прибутку від діяльності, або за рахунок бюджетних коштів з відповідного бюджету (за статтею бюджету "фінансування капітальних вкладень"), або у порядку внутрішньогалузевого перерозподілу бюджетних коштів органом державної влади вищого рівня.

Статутний фонд колективних підприємств (товариств) утворюється як при приватизації або при оренді підприємства, так і при об'єднанні коштів власників при створенні нового підприємства. У перших двох випадках колективне підприємство одержало статутний фонд колишнього державного підприємства і надалі повинне в ході господарської діяльності його оптимізувати під даний бізнес. Статутний фонд нового колективного підприємства формується виключно за домовленістю власників (ТОВ) або новою емісією акцій (AT).

Статутний фонд приватного підприємства формується коштами його власника у відповідності потреб підприємницької діяльності.

Найбільш складною формою утворення статутного фонду є корпоративна форма організації капіталу, яка використовує закріплення частки статутного капіталу за кожним власником за допомогою емісії корпоративних прав.

Корпоративними правами (акціями, частками у статутному капіталі ТОВ і паями) називаються права власників підприємства на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи на отримання частини прибутку підприємства пропорційно належним правам та отримання частини активів при ліквідації підприємства також пропорційно належним правам.

Емітентом корпоративних прав для формування статутного капіталу акціонерного товариства залежно від форми власності підприємства виступає або держава (у разі державного підприємства), або підприємство-юридична особа, яке формує власний капітал і від свого імені розміщує корпоративні права та бере на себе відповідні зобов'язання. Корпоративні права (акції, паї) оцінюються за номінальною вартістю, балансовою вартістю, балансовим курсом, емісійним курсом, ринковим курсом.

Номінальна вартість акції (частки) - це вартість цінного паперу, зафіксована у проспекті емісії (у свідоцтві учасника) і яка враховується у всіх випадках, коли власник корпоративних прав реалізує свої права як власника підприємства. Сукупна номінальна вартість випущених корпоративних прав утворює статутний (номінальний) капітал юридичної особи.

де ВН - номінальна вартість корпоративних прав, грн..;

СК - розмір статутного капіталу, тис. грн.;

Ч - кількість емітованих корпоративних прав, шт.

Балансова вартість корпоративних прав (розрахункова) характеризує їх бухгалтерську вартість і дорівнює розміру власного капіталу, який припадає на одну випущену акцію (пай) і порівняно з номінальною вартістю характеризує приріст власного капіталу в ході господарської діяльності.

де ВБ - балансова вартість корпоративних прав, грн;

ВК - власний капітал (за балансом), тис. грн.

Балансовий (розрахунковий) курс корпоративних прав характеризує інвестиційну привабливість емітента порівнянням статутного та нарощеного капіталу підприємства і при новій емісії прав береться за основу для встановлення курсу емісії.

Для підвищення обґрунтованості балансового курсу корпоративних прав до розрахунків долучаються приховані резерви (збитки) звітного періоду і визначається скоригований балансовий курс.

де КБС - балансовий курс скоригований; ПР - приховані резерви (збитки).

Емісійний курс акцій - це курс, за яким акції (облігації) розміщуються на первинному ринку цінних паперів виходячи з емісійної та номінальної вартості цінного папера.

де КЕ - курс емісії;

BE - емісійна вартість цінного папера, грн.

Емісійна вартість цінних паперів нижньою межею має номінальну вартість, а верхньою - ціну, встановлену виходячи з інвестиційних якостей цінного папера (дохідності та ризикованості). Нижче за номінальну вартість, згідно з законодавчими обмеженнями, акції продаватися не можуть. З іншого боку - емісійна ціна повинна відшкодовувати витрати на проведення емісії, тобто для емітента емісійна ціна не може бути нижчою ніж номінальна ціна плюс витрати на емісію. До таких витрат відносяться оплата послуг фінансових посередників на розміщення акцій, оплата незалежного аудиту та реєстраторських послуг, витрати на бланки цінного папера при документарній формі емісії, витрати на рекламу емісії, оплата державного мита при реєстрації емісії в розмірі 0,1% від суми емісії.

Обґрунтування курсу емісії ускладнюється врахуванням попиту інвесторів на придбання акції: завищений курс емісії несе у собі загрозу неповного розміщення емісії. Разом з тим, висока фактична ціна продажу акції при первинному розміщенні мобілізує для підприємства додатковий капітал понад зареєстрований статутний - емісійний дохід, який відбивається у балансі як додатковий вкладений капітал. Курс емісії додаткового випуску акцій чи інших корпоративних прав (паїв) достатньо обґрунтовано може розраховуватися виходячи з скоригованої на приховані резерви балансової вартості акцій попереднього випуску, тому що інвестор, крім частки у статутному фонді, отримує також частку додаткового капіталу підприємства.

Такий підхід застосовується також при збільшенні статутного капіталу ТОВ залученням нового інвестора, коли новий власник окрім номінальної вартості частки у статутному капіталі, сплачує ажіо як еквівалент наявного додаткового капіталу ТОВ, тобто сформованих у попередні періоди резервів підприємства. Для підприємства емісійний дохід (ажіо) вигідний створенням власного капіталу, на який не потрібно нараховувати дивіденди.

Ринковий курс акцій - це вартість продажу акцій на фондовому ринку (біржовому традиційному, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому), яка визначається на основі базових показників дохідності цінного папера, скоригованих на поточний ринковий попит та пропозицію цього папера. Біржовий ринковий курс акцій встановлюється в ході реалізації угод купівлі-продажів і фіксується котируванням за результатами денних торгів. Фінансова діяльність акціонерного товариства, акції якого обертаються на фондовому ринку, націлена на збільшення їх ринкової ціни, що дозволяє розширити джерела додаткового залучення капіталу шляхом нової емісії акцій емісією корпоративних облігацій, або підвищити свою кредитоспроможність для банків.

2. Збільшення статутного капіталу підприємств різної організаційно-правової форми

Основними цілями збільшення статутного капіталу працюючого підприємства є:

- мобілізація власних фінансових ресурсів;

- підвищення фінансової незалежності підприємства, що одночасно означає покращання його кредитоспроможності;

- акумуляція фінансового капіталу для фінансових інвестицій у формі участі в капіталі та створення портфельних інвестицій;

- зменшення ринкової ціни акцій шляхом додаткового випуску акцій з метою залучення інвесторів, які зменшують свої ризики придбанням цінних паперів з невисокою ринковою вартістю;

- збільшення бази для нарахування дивідендів з метою зниження їх норми для залучення додаткових інвесторів, для яких висока норма дивідендів свідчить про ризикованість діяльності підприємства.

Збільшення статутного фонду підприємства здійснюється при одночасному збільшенні загального капіталу підприємства з зовнішніх джерел фінансування або при збереженні його на постійному рівні за рахунок внутрішнього фінансування.

Рис. 2.1 - Методи та джерела збільшення статутного фонду підприємства

статутний капітал підприємство конверсія

Важливе значення у разі збільшення статутного капіталу має врегулювання механізму використання переважних прав власників на участь у збільшенні капіталу та встановлення курсу емісії корпоративних прав.

Механізм збільшення статутного капіталу залежить від типу підприємства, а точніше - від можливості підприємств різної організаційної форми отримати додатковий власний капітал на фондовому ринку.

Збільшення статутного капіталу ТОВ здійснюється лише додатковими внесками власників або реінвестуванням прибутку. Оформлення зміни статутного капіталу супроводжується витратами на перереєстрацію засновницьких документів, державне мито за перереєстрацію, на оплату послуг нотаріату. Нові власники, крім оплати додаткового паю, вносять у власний капітал узгоджене зборами засновників ажіо у розмірі частки наявних у ТОВ резервів, яка буде належати новому власнику.

Учасники товариства користуються переважним правом на здійснення додаткових внесків у статутний капітал чи на придбання частки учасника, який нею поступився, пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Збільшення статутного капіталу AT. Зміна статутного фонду AT здійснюється за рішенням акціонерів. Зміна статутного фонду відбивається у звітності бухгалтерським обліком тільки після державної реєстрації нового розміру фонду. Збільшення статутного фонду до однієї третини може здійснити саме правління AT, якщо це передбачено статутом товариства.

Зміни статутного фонду регулюються «Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства» затвердженого Комісією з цінних паперів і фондового ринку від 08.04.1998 р. № 44. Збільшення статутного фонду AT можливе лише за умови, що всі раніше випущені акції оплачені по вартості не нижче номіналу, тобто заявлений першою емісією статутний капітал є реально оплаченим.

Збільшення статутного капіталу здійснюється такими методами:

- збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості новою емісією при забезпеченні власникам переважного права підписки на додаткові акції. Джерелами оплати нових акцій виступають: додаткові внески учасників і засновників; дивіденди, що виплачуються акціями (реінвестування прибутку), резерви з нерозподіленого прибутку;

- збільшення номінальної вартості акцій, коли акції попередніх випусків обмінюються з доплатою на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє кожний акціонер. Збільшення статутного фонду здійснюється переважно за рахунок додаткового капіталу;

- конверсія короткострокової кредиторської заборгованості за допомогою надання кредиторам акцій на суму боргу;

- конверсія довгострокової і середньострокової кредиторської заборгованості обміном облігацій на акції.

В ході збільшення статутного капіталу AT важливим і нерідко конфліктним питанням є компенсація втрат власників корпоративних прав. Законодавство захищає власників переважним правом на купівлю додатково випущених акцій (часток), що забезпечує збереження їх часток (в процентному співвідношенні) у статутному фонді, а відтак і в усьому майні підприємства. Нові інвестори AT, які бажають придбати акції нової емісії, або колишні власники, які бажають купити акцій більше, ніж їх квота у статутному капіталі купують переважні права в тих акціонерів, які не мають бажання ними скористатися (і цим компенсують їх втрати), або на ринку. Права продаються та купуються на біржі, як правило, два тижні після початку підписки на акції нової емісії, але перед проведенням самої емісії.

Співвідношення обміну старих акцій на нові за курсом емісії визначається формулою:

де Коб. - коефіцієнт обміну старих акцій на нові;

СК0 - статутний капітал до збільшення;

СК1 - статутний капітал після збільшення.

3. Зменшення статутного капіталу підприємств різної організаційно-правової форми

Як і у разі збільшення статутного капіталу зменшення статутного капіталу також супроводжується внесенням змін у засновницькі документи з відповідною перереєстрацію підприємства. До зменшення статутного капіталу підприємство вдається у разі необхідності з метою:

- приведення у відповідність низького ринкового курсу корпоративних прав з номінальною вартістю статутного капіталу;

- одержання санаційного прибутку, який спрямовується на покриття балансових збитків в ході добровільної або примусової санації;

- перерозподілу корпоративних прав при концентрації статутного капіталу в окремих власників;

- зменшення високого рівня капіталізації підприємства з метою мінімізації дивідендів;

- при відсутності у підприємства інвестиційних проектів за умови збереження досягнутого рівня продажів власники бажають повернути частину вкладених у бізнес коштів;

- зменшення кількості власників шляхом виходу окремих учасників зі складу товариства (ТОВ).

Обсяги зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів (учасників). Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного капіталу приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. При зменшенні статутного капіталу його розмір не може бути меншим за мінімальний розмір статутного капіталу, визначений законодавством. Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності лише з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Зменшення статутного капіталу, пов'язане з виплатами компенсацій власникам корпоративних прав допускається за наявності згоди кредиторів, оскільки зменшення майна утискає права кредиторів на погашення боргів. У разі передачі для анулювання власниками своїх корпоративних прав безкоштовно врахування інтересів кредиторів на цю операцію не поширюються.

Зменшення статутного капіталу ТОВ здійснюється двома основними способами:

- при виході одного або кількох учасників зі складу товариства статутний капітал зменшується на належну їм частку. Виплата відповідної частки здійснюється після затвердження звіту за рік і в строк до 12 місяців з дня припинення членства у товаристві. На вимогу учасника та за згодою товариства внесок може бути повернено повністю або частково в натуральній формі;

- зменшенням частки у статутному капіталі всіх чи окремих учасників.

Зменшення статутного капіталу AT. Рішення про зменшення статутного капіталу приймається загальними зборами акціонерів чи іншим уповноваженим власниками органом за умови, що попередній випуск акцій зареєстровано у встановленому порядку. Відповідне рішення оформлюється протоколом і після цього виконавчий орган товариства публікує у друкованих органах Верховної Ради України або Кабінету Міністрів, або в офіційному виданні фондової біржі повідомлення для кредиторів та акціонерів про намір зменшити розмір статутного капіталу товариства. Повідомлення має містити: реквізити AT; мотиви, спосіб і розмір зменшення статутного капіталу; дані про кількість акцій, що вилучаються; їх загальну вартість; термін вилучення акцій та наслідки відмови акціонера від обміну акцій у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу шляхом зниження номінальної вартості акцій, а також строк подання заперечень кредиторів. Зменшення розміру статутного капіталу AT відбуватися шляхом зменшення номінальної вартості акцій (деномінація) або зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості. Методами зменшення виступає конверсія (заміна старих акцій на нові меншої номінальної вартості); безкоштовна передача акцій до анулювання; зменшення кількості акцій на основі їх викупу з подальшим анулюванням.

Висновки

Розмір статутного фонду новоствореного підприємства розраховується підсумовуванням таких витрат: кошторисної вартості будівництва; вартості технологічного устаткування; вартості запроваджуваної технології, включаючи навчання працівників; вартості мінімальних нормативних виробничих запасів усіх видів; запасу готової продукції; величини витрат майбутніх періодів тощо.

Статутний капітал підприємства змінюється у відповідності до зміни його фінансової стратегії або при приведенні у відповідність балансової вартості активів підприємства з їх ринковою вартістю. Також здійснюється рух усередині самого статутного капіталу через зміни у співвідношенні оплаченої і неоплаченої частин статутного фонду.

Статутний фонд державних підприємств формується коштами бюджетів відповідних рівнів. Здебільшого державні підприємства створюються не виключно бюджетним фінансуванням, а за частковою участю держави в капіталі підприємства. Приведення статутного фонду таких підприємств до необхідних розмірів здійснюється або за рахунок прибутку від діяльності, або за рахунок бюджетних коштів з відповідного бюджету (за статтею бюджету "фінансування капітальних вкладень"), або у порядку внутрішньогалузевого перерозподілу бюджетних коштів органом державної влади вищого рівня.

Статутний фонд колективних підприємств (товариств) утворюється як при приватизації або при оренді підприємства, так і при об'єднанні коштів власників при створенні нового підприємства. У перших двох випадках колективне підприємство одержало статутний фонд колишнього державного підприємства і надалі повинне в ході господарської діяльності його оптимізувати під даний бізнес. Статутний фонд нового колективного підприємства формується виключно за домовленістю власників (ТОВ) або новою емісією акцій (AT).

Статутний фонд приватного підприємства формується коштами його власника у відповідності потреб підприємницької діяльності.

Збільшення статутного фонду підприємства здійснюється при одночасному збільшенні загального капіталу підприємства з зовнішніх джерел фінансування або при збереженні його на постійному рівні за рахунок внутрішнього фінансування.

Використана література

1. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. - Луцьк: Вежа, 2001.

2. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003.

3. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000.

4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Навч. пос. / а ред. А.І. Кредісова. - К.: Віра-Р, 1998.

5. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. - К.: МАУП, 2003.

6. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2002.

7. Філіна Г.І. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навчальний посібник. - К: Центр учбової літератури, 2007. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru