Система фінансового планування на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Загальні положення щодо змісту фінансового планування на підприємстві

1.1 Сутність фінансового планування підприємства та його основні завдання

1.2 Принципи та методи фінансового планування

1.3 Основні різновиди фінансового планування на підприємстві

Розділ ІІ. Відстеження фінансової діяльності підприємства за допомогою документів

2.1 Найважливіший елемент фінансового планування

2.2 Оперативний фінансовий план надходження коштів і здійснення платежів за допомогою платіжного календаря

2.3 Контроль за фінансовою діяльністю підприємства через касовий план

Розділ ІІІ. Загальні методичні положення | становища | короткострокового | короткотермінового | фінансового планування будь-якої компанії

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Можливість і необхідність планування як певного виду діяльності управлінського персоналу зумовлені загальними умовами господарювання. За допомогою планування зводиться до мінімуму невизначеність ринкового середовища та його негативні наслідки для суб'єкта господарювання.

Мета даної курсової роботи - розгляд найважливішої складової управління підприємством, тобто поцесу визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягення таких цілей.

Актуальність даної теми полягає в тому, що у сучасих умовах роль фінансового планування принципово змінилася на відміну від часів централізовано керованої економіки. Зараз підприємства самі зацікавленні в тому, щоб реально оцінювати свій фінансовий стан сьогодні та на найближчу перспективу, по-перше, щоб досягти успіху в своїй господарській діяльності, по-друге, щоб своєчасно виконати свої зобов'язання перед бюджетом, соціальними фондами, банками та іншими кредиторами, тим самим захистивши себе від штрафних санкцій. Для цього необхідно заздалегідь розрахувати доходи і витрати, врахувати наслідки інфляції, зміни ринкової кон'юнктури, порушення договірних зобов'язань партнерами.

Планування об'єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам однонапрямленості і скоординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно а своєчасно вирішувати різноманітні завдання управління.

Тому предметом дослідження є фінансова документація підприємства за допомогою якої можна надавати точний звіт про стан, про фінансові операції, про позиції підприємства на ринку та контролювати і перевіряти ефективність складання та введення фінансової документації.

Об'єктом курсової роботи виступає, саме, система фінансового планування на підприємстві.

Відкрита система підприємства як його нова якість за ринкових умов і пряма залежність від взаємодії попиту та пропозиції зумовлюють необхідність створення системи планування та управління підприємством, здатної швидко й ефективно реагувати на ринкові потреби.

В роботі поставлені такі головні питання для дослідження:

сутність фінансового планування підприємства та його основні завдання;

вивчення принципів та методів фінансового планування;

основні різновиди фінансового планування на підприємстві

відстеження фінансової діяльності підприємства за допомогою документів таких як: найважливішого елементу фінансового планування - фінансового плану, оперативного фінансового плану надходження коштів і здійснення платежів через платіжний календар та касового плану;

наведені загальні методичні положення | становища | короткострокового | короткотермінового | фінансового планування будь-якої компанії.

Дана тема визивала особливу цікавість у таких вчених як: Алексєєва М.М., Балабанов И.Т., Горемикін В.А., Богомолов А.Ю., В.М. Попова, Ільїн А.І., Сергеєв І.В., Шеремєт А.Д., В.П. Грузунова, О.І. Волкова, праці яких взяті для дослідження питань роботи.

Розділ І. Загальні положення щодо змісту фінансового планування на підприємстві

1.1 Сутність фінансового планування підприємства та його основні завдання

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення ризширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінаосвий стан. Саме тому зросло значення перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємтсва.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Значення фінансового планування полягає в тому, що вого дає можливість визначити життєдіяльність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів [12, 256].

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела їх надходження;

чи достатньо засобів для виконання запланованих завдань;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

як повинен здійснюватись розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

1.2 Принципи та методи фінансового планування

Фінансове планування пов'язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів.

Принципи фінансового планування визначають характер і зміст цього виду управлінської діяльності.

Принцип фінансового співвідношення строків (золоте банківське правило) - отримання і використання коштів має здійснюватись у встановлені строки, тобто капітальні вкладення з тривалими строками окупності необхідно фінансувати за рахунок довгострокових залучених коштів.

Принцип платоспроможності - планування грошових коштів має постійно забезпечувати платоспроможність підприємства. У цьому випадку у підприємства має бути достатньо ліквідних коштів для забезпечення погашення короткострокових зобов'язань.

Принцип рентабельності капіталовкладень - для капіталовкладень необхідно вибрати найдешевші способи фінансування (фінансовий лізинг, інвестиційний селенг).

Принцип збалансованості ризиків - особливо ризикові довгострокові інвестиції доцільно фінансувати за рахунок власних коштів.

Принцип пристосування до потреб ринку - для підприємства важливо враховувати кон'юнктуру ринку та свою залежність від надання кредитів.

Принцип максимальної рентабельності - доцільно вибирати ті капіталовкладення, які забезпечують максимальну рентабельність.

Поряд із загальними принципами планування існють і специфічні принципи, а саме: цільова напрямленість, системність, безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів, адекватність об'єкта та предмета планування [15, 135].

Найважливішим принципом планування є вибір та обгрунтування цілей, кінцевої мети, результатів діяльності підприємства. Чітко визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування. Беручи, загалом, виокремлюють п'ять основних цілей підприємства:

господарсько-економічну, зумовлену вимогами забезпечення високої ефективості виробничої системи, випуску суспільно необхідної конкретної продукції;

виробничо-технологічну, що відображає основне функціональне призначення підприємства - випуск певної продукції належної якості;

науково-технічну, тобто постійне прискорення науково-технічного прогресу, що матеріалізується в постійному поліпшенні продукції та оновленні технічної бази виробництва;

соціальну - якомога білш повне забезпечення матеріальних і духовних потреб працівника підприємства;

екологічну - забезпечення вимоги відтворюваності ресурсів та виготовлення екологічно безпечної продукції.

Ефективність і реальність планів значною мірою залежить від ступеня реалізації принципу системності. Цей принцип передбачає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та зворотні зв'язки в його системі. Системний підхід треба використовувати для обгрунтування й розв'язування планових завдань на будь-якому рівні управління. За допомогою системного аналізу можна відповісти на такі важливі питання, як: визначення цілей та їхньої субординації, можливість знайдення альтернативних шляхів та способів досягнення цілей, що різняться за складністю, термінами реалізації, соціальними наслідками.

Важливою проблемою та вагомою передумовою реалістичності планування є забезпечення його безперервності. Принцип безперервності означає:

підтримування безперервної планової перспективи, формування й періодичнузміну горизонту планування, що залежить від загальних соціально-політичних та економічних передумов, темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень, вірогідності передбачення майбутнього;

взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів;

своєчасне коригування перспективних і поточних планів, виходячи із одержаних сигналів щодо зовнішніх та внутрішніх змін умов господарювання.

Однією з найважливіших вимог до планових рішень є забезпечення оптимальності використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів підприємства має орієнтуватись на потреби, умови та кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів як суто виробничих, так і організаційних [18, 352].

Важливою якісною характеристикою плану є його збалансованість, тобто необхідна та достатня кількісна відповідність між взаємозв'язаними розділами й показниками плану. За ринкових умов, коли постійно змінюється зовнішнє й внутрішнє середовище діяльності підприємства, украй важливо створити передумови для адекватної динамічної збалансовансованості та мобільності виробництва. Навіть ідеально збалансований за його складання план не гарантує, що в процесі виконання не виникне диспропорцій під впливом різноманітних чинників. Принцип збалансованості потребує також планування ресурсоного забезпечення можливості швидкої та адеватної реакції на зміни в умовах господарювання.

Принцип адекватності системи планування щодо об'єкта та умов його діяльності виходить із того, що, оскільки ринкове середовище зумовлює постійну зміну номенклатури продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологій і факторів виробництва, оскільки методи планування, показники та розділи планів, організація самого процесу їхньої розробки підлягають постійному перегляду, а за необхідності - застосуванню поліпшених або принципово нових методів тав процедур планування.

Методи фінансового планування - це конкретні способи планових розрахунків. Вибираючи ці методи, необхідно виходити з певних вимог до них. Методи планування мають бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин, якнайповніше враховувати профіль діяльності об'єкта планування та різноманітні засоби досягнення основної підприємницької мети - збільшення прибутку, відповідати видовим ознакам плану, що розробляється. Класифікацію найвідоміших методів планування наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Загальновживана класифікація методів планування діяльності та розвитку підприємства

Класифікаційні ознаки	Методи планування
Вихідна позиція для розробки плану	Ресурсний (за можливостями) Цільовий (за потребами)
Принципи визначення планових показників	Естраполяційний Інтерполяційний
Спосіб розрахунку планових показників	Екстремально-статистичний Факторний Нормавний
Узгодженність ресурсів та потреб	Балансовий Матричний
Варіантність планів	Одноваріантний Поліваріантний Економіко-математичної оптимізації
Спосіб виконання розрахункових операцій	Ручний Механізований Автоматизований
Форма подання планових показників	Табличний Лінійно-графічний Логіко-структурний

Розглянемо декілька з них. Ресурсний метод планування, виділений за ознакою «Вихідна позиція для розробки плану», із урахуванням ринкових умов господарювасння та наявних ресурсів може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції. З посиленням конкурентної боротьби вихідною позицією, початковим моментом планування стають потреби ринку, попит на продукцію. Підприємство самостійно виконує цілепокладання, визначає мету діяльності і для її досягнення формує відповідні плани [16, 23].

Залежно від позиції підприємства на ринку застосовуються й різні принципи визначення кінцевого та проміжних значень планових показників. За монопольного становища, браку загрози з боку конкурентів підприємство може сподіватися, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням тих самих тенденцій. Відтак проміжні та кінцеві значення планових показників визначають методом екстраполяції - на підставі динаміки цих показників у минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, буде збережено в майбутньому.

Принципово протилежним є інтерполятивний метод, за яким підприємство встановлює ціль для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Тобто на протилежність поступальному рухові за екстраполяції інтерполятивний метод передбачає зворотний рух - від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин. Для визначення ступеня обгрунтованості показників важливим є виокремлення методів планування за способом розрахунку планових завдань.

Дослідно-статистичний метод передбачає для встановлення планових показників використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин. Більш обгрунтованим є факторний метод планування, згідно з яким планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників. Факторні розрахунки застосовуються передовсім за планування ефективності виробництва (визначення можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартосі продукції).

При фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. Застосовується при загрозі надходжень і витрат їх грошових фондів, квартального плану доходів та витрат, платіжного календаря.

Нормативний - полягає в тому, що на основі встановлених норм та техніко-економічних нормативів (ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів) розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

Розрахунково-аналітичний - планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

З метою отримання найоптимальнішого варіанта планових рішень проводять їх оптимізацію. Для цього можуть використовуватись різні критерії вибору:

максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу;

мінімум фінансових витрат;

мінімум поточних витрат;

мінімум вкладень капіталу за максимально ефективного результату;

максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Економіко-математичне модулювання - дозволяє знайти кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів.

1.3 Основні різновиди фінансового планування на підприємстві

Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві.

Стратегічне планування - процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових цілей та напрямків діяльності підприємства.

Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір цілей. Основну ціль підприємства заведено називати місією. Вибір місії підприємства здійснюється з урахуванням дії чинників зовнішнього середовища. Виходячи із загальної місії підприємства формулюють його інші стратегічні цілі. Реальність та ефективність стратегії підприємства буде забезпечено, якщо стратегічні цілі будуть: конкретними та вимірюваними, чітко зорієнтованими у часі, досяжними, збалансованими, ресурсно забезпеченими, однонапрямленими та такими, що взаємно підтримують одна одну. При цьому бажано встановлювати цілі для кожного напрямку діяльності підприємства [17, 37].

Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є аналіз зовнішнього середовища, тобто процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливочті й загрози для підприємства.

Для розробки та здійснення стратугії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства. Ідеться передовсім про мікроекономічний аналіз попиту, пропозиції та рівня конкуренції.

Перед прийняттям стратегічного рішення щодо конкретного вибору проводиться ідентифікація стадії його життєвого циклу. У процесі ідентифікації одну стадію відрізняють від іншої за допомогою таких показників, як відсоток зростання обсягів продажу, кількість конкурентів, темпи технологічних змін, частота модифікування виробу [22, 133].

Залежно від тривалості планового періоду планування поділяється на перспективне й поточне.

Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Залежно від горизонту планування перспективний план розробляється із різним ступенем деталізації.

Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування, тобто календарне погодження виробничого процесу між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технічного процесу.

Складання середньо- та короткострокових планів належить до тактичного планування діяльності будь-якого підприємства. Тактичне планування за певними ознаками істотно відрізняється від розробки й практичного здійснення стратугії. Існують три аспекти цієї різниці.

Перший - часовий: що віддаленіші наслідки має план, що важче від нього відмовитись, то більш стратегічним він є. Це означає, що стратегічне планування зв'язане з рішенням, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду і які буде складно виправити. Тактичні плани лише конкретизують та доповнюють стратегічні.

Другий - за охопленням сфер впливу: стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємтсва, а тактичне має вузьке спрямування.

Третій - сутнісно-змістовний: якщо стратегічні плани окреслюють місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підприємства, а також принципово важливі загальні засоби досягнення таких, то тактичні мають чітко визначити всю сукупність конкретних практичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.

Отже, завжди існує певна відностість, умовність у розподілі чаcoвих горизонтів планування (і відповідно планових документів стратегічного значення й тактичного забезпечення) на довго-, середньо- та короткострокові плани. Але тривала практика планової роботи визначила період в один рік як найбільш прийнятний для розробки тактичних короткострокових планів. Середньострокові плани розробляються на період у кілька років для конкретизації, деталізації завдань довгострокового стратегічного плану. Можна стверджувати, що середньостроковий план - це кількісно визначена на певний період стратегія підприємства за всіма або за найважливішими субстратегіями.

Середньо- і короткострокові плани взаємопов'язані. Вони складаються за єдиною методологією та мають однакову структуру, показану в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Типова структура тактичних планів підприємства

Основні розділи	Їх особливості
Маркетингова діяльність	Плани маркетингу для основних виробів і загальний план для всієї продукції підприємства
Виробнича діяльність	Випуск продукції в натурі і за вартістю, обгрунтування виробничої програми підприємства
Науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи	Нові технології та вироби
Праця, кадри, соціальний розвиток колективу	Персонал, фонд заробітної плати, продуктивність, умови праці та побуту
Капітальні вкладення та капітальне будівництво	Інвестиції, будівельномонтажні роботи, уведення в дію основних фондів
Матеріально-технічне забезпечення	Потреба в матеріальних ресурсах і джерела її задоволення
Організація виробництва, праці та управління	Удосконалення форм і методів, структурна перебудова
Природоохоронна діяльність	Заходи стосовно охорони й раціонального використання природних ресурсів
Зовнішньо-економічна діяльність	Показники цієї діяльності, результати експортно-імпортних операцій
Витрати, прибуток, рентабельність	Собівартість виробів і всього обсягу продукції, прибуток і рентабельність
Фінансова діяльність	Баланс доходів і витрат, взаємовідносини з бюджетом, кредитні відносини

Змістова характеристика тактичних планів передбачає також виокремлювання за певними ознаками показників, що за ними встановлюються планові завдання, визначається ступінь їхнього виконання, оцінюється діяльність підприємства взагалі.

За економічним змістом показники поділяються на натуральні та вартісні. Натуральні показники необхідні для матеріально-речового виразу та обргунтування плану: кількість продукції, що виробляється, неоюхідні матеріали, устаткування. Вартісні показники використовуютьсчя для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів тощо. Між натуральними та вартісними показниками існує тісний зв'язок та взаємозалежність. Вартісні показники розраховуються на підставі натуральних, але водночас, виходячи з узагальненої вартісної оцінки витрат та результатів, стимулюють раціональне використання ресурсів, зростання ефективності виробництва.

За економічним призначенням показники поділяються на кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсги виробництва та ресурсів, що споживаються: обсяг продукції, матеріалів, виробничі фонди, кількість працівників. Другі показують ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва: продуктивність праці, матеріаломісткість продукції, фондовіддача, собівартість продукції.

Розрізняють також абсолютні та відносні показники. Перші характеизують те чи те явище абсолютно, без порівняння з іншими показниками. Зробити таке порівняння дають змогу відносні показники. Наприклад, кількість працівників, як абсолютний показник дає інформацію про ступінь використання фактора живої праці, але якщо цей показник співвіднести з обсягом виробництва чи порівняти обсяг виобництва з кількістю праціцвників, то матимемо відносний показник трудомісткості одиниці продукції (продуктивності праці одного працівника).

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого - засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.

У процесі оперетивного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів - окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць - на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тидень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання та потоного регулювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризація.

У процесі оперативного планування треба розв'язувати такі головні завдання:

забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової прoдукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства;

установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;

максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове (міжцехо), а для окремих цехів - у розрізі дільниць і робочих місць (внутрішньоцехове).

Міжцехове оперативне планування має на меті забезпечити скоординовану діяльність і необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства згідно з послідовністю технолоогічних процесів (заготівельних, обробних, складальних) та з урахуванням цехових функцій - основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні. Але головним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їхнього пересування між цехами (виробництва).

Внутрішньоцехове оперативне планування включає розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їхнього виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування: подетальну, компонентну та на замовлення. Вибір системи оперативного-виробничого планування залежить від типу виробництва, складу й особливостей продукції. Перевагу віддають тій системі, яка дає змогу найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування.

Розділ ІІ. Відстеження фінансової діяльності підприємства за допомогою документів

2.1 Найважливіший елемент фінансового планування

За умов економічної кризи перехідного періоду бізнес-план підприємства має передусім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-пану є найактуальнішим.

Фінансовий план - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю.

Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

прогноз обсягів реалізації;

баланс грошових надходжень та витрат;

таблицю доходів та витрат;

прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

розрахунок точки беззбитковості.

Найпоширенішою формою фінансового плану є баланс доходів та витрат (Табл. 2.1). Його метою є взаємоузгодження доходів та витрат. За перевищення доходів над витратами сума перевищення може направлятися в резервний фонд. Коли витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, якої бракує. Додаткові фінансові ресурси можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо.

Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною.

Таблиця 2.1 Баланс доходів і витрат грошових коштів

Статті доходів і витрат	Рядок	Сума, тис. грн.
І. Надходження
А. Від основної діяльності
1. Доходи від реалізації продукції, робіт, послуг	1
2. Інші операційні доходи	2
Підсумок по розділу А	3
Б. Від фінансових операцій
1. Доходи від участі в капіталі	4
2. Дивіденди і проценти одержані	5
3. Доходи від інших фінансових операцій	6
Підсумок по розділу Б	7
В. Від іншої звичайної діяльності
1. Доходи від реалізації фінансових інвестицій	8
2. Доходи від реалізації необоротних активів	9
3. Доходи від реалізації майнових комплексів	10
4. Інші доходи від звичайної діяльності	11
Підсумок по розділу В	12
Г. Від надзвичайних подій
1. Відшкодування збитків від надзвичайних подій	13
2. Інші надзвичайні доходи	14
Підсумок по розділу Г	15
Всього надходжень	16
ІІ. Витрати
А. За основною діяльністю
1. Витрати на реалізовану готову продукцію, роботи	17
2. Адміністративні витрати	18
3. Витрати на збут	19
4. Інші операційні витрати	20
Підсумок по розділу А	21
Б. За фінансовими операціями
1. Витрати від участі в капіталі	22
2. Проценти за користування кредитами	23
3. Інші фінансові витрати	24
Підсумок по розділу Б	25
В. За іншою звичайною діяльністю
1. Витрати за реалізованими фінансовими інвестиціями	26
2. Витрати за реалізованими необоротними активами	27
3. Витрати за реалізованими майновими комплексами	28
Підсумок по розділу В	29
Г. За надзвичайними подіями
1. Витрати від стихійного лиха	30
2. Витрати від техногенних аварій	31
3. Інші надзвичайні витрати	32
Підсумок по розділу Г	33
Всього витрат	34
Фінансовий результат (ряд. 16 - ряд. 37)	35
ІІІ. Податок на прибуток	36
Результат від основної діяльності (ряд. 3 - ряд. 21)	37
Результат від фінансових операцій (ряд. 7 - ряд. 25)	38
Результат від іншої звичайної діяльності (ряд. 12 - ряд. 29)	39
Результат від надзвичайних подій (ряд. 15 - ряд. 33)	40

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

Розробка проекту фінансового плану.

Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах, оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак або надлишок фінансових ресурсів. Розбивка річного фінансового плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів. Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.

У процесі складання балансу доходів та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженнями коштів, передбачених у першому розділі балансу доходів і витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі балансу доходів та витрат, повинні покриватися з виручкою від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням ПДВ та акцизного збору). Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням ПДВ і акцизного збору) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з'являються збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.

У процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат та відрахувань з джерелом фінансування. З метою перевірки правильності складання балансу доходів та витрат складається перевірочна таблиця (шахматка) до фінансового плану. У ній по горизонталі показують напрямки використання коштів, а по вертикалі - джерела. Таблицю складають, заповнюючи спочатку підсумкові показники доходів та витрат. Потім для кожної статті витрат указують відповідні джерела фінансування. Така таблиця дає змогу збалансувати доходи та витрати в розрізі окремих статей, виявити цільовий характер використання доходів та надходжень, визначити способи одержання коштів [11, 254].

Виконання фінансового плану здійснюється в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою складають баланс грошових надходжень. Він показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери, а в період, коли виникає додаткова потреба - забезпечити залучення коштів.

2.2 Оперативний фінансовий план надходження коштів і здійснення платежів за допомогою платіжного календаря

Для контролю за надходженням фактичної виручки на розрахунковий рахунок та за витрачанням готівкових фінансових ресурсів підприємству необхідне оперативне планування, яке доповнює поточне. Це пов'язано з тим, що фінансування запланованої підприємницької діяльності повинне здійснюватися за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за їх формуванням.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та використанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. В платіжному календарі відбито грошових коштів відповідно до їх надходження та використання (Табл. 2.2.).

система короткострокове фінансове планування

Таблиця 2.2 Платіжний календар

№	Статті	План	Факт	Відхил.
	Надходження
1	Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг від основної діяльності
2	Виручка від реалізації основних фондів, нематеріальних активів, непотрібних і зайвих залишків сировини і матеріалів
3	Штрафи, пені та інші надходження від застосування економічних санкцій
4	Надходження від реалізації цінних паперів і валюти
5	Дивіденди, відсотки, прибутки від цінних паперів та депозитів
6	Надходження від погашення дебіторської заборгованості покупців
7	Кредити отримані
8	Аванси, отримані від покупців, замовників
9	Надходження орендної плати
10	Отримана безповоротна фінансова допомога
11	Цільові надходження
12	Кошти, що надходять для формування статутного фонду
13	Інші надходження
	Всього надходжень
	Видатки
1	Платежі, пов'язані із задоволенням негайних потреб
2	Заробітна плата і прирівняні до неї платежі
3	Платежі в бюджет усього
	у тім числі: акцизний збір податок на додану вартість податок на прибуток податок на землю податок із власників транспортних засобів інші податки і збори
4	Внески в Пенсійний фонд
5	Внески на обов'язкове соціальне страхування і страхування на випадок безробіття
6	Інші відрахування в позабюджетні фонди
7	Оплата за товарно-матеріальні цінності
8	Оплата рахунків за отримані послуги підрядчиків за виконання капітальних робіт
9	Погашення кредиторської заборгованості
10	Погашення термінових позичок банку
11	Погашення прострочених позичок банку
12	Погашення довгострокових позичок банку
13	Сплата відсотків за кредит
14	Авансові платежі
15	Орендна плата
16	Платежі за векселями
17	Виплата дивідендів
18	Інші видатки
	Всього видатків
	Перевищення надходжень над видатками
	Перевищення видатків над надходженнями
	Залишок коштів на початок року
	Залишок коштів на кінець року

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства, спостерігати за станом оборотних коштів. Він також вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді [21, 303].

Платіжний календар складається на основі реальної інформаційної бази про грошові потоки підприємства. Інформаційною базою платіжного календаря є плани підприємства, наприклад план реалізації продукції, кошторису витрат на виробництво, плану капітальних вкладень, виписки за рахунками підприємства, за нормативно встановленими термінами платежів фінансових зобов'язань, договори, графік виплати заробітної плати, внутрішні накази.

2.3 Контроль за фінансовою діяльністю підприємства через касовий план

Крім того, підприємство складає касовий план, тобто план обороту наявних коштів, в якому відображаються їх надходження і витрачання. Упорядкування і виконання касового плану забезпечують суворий контроль за спрямуванням наявних коштів, своєчасне їх одержання й ефективне використання.

Касовий план - це план обігу готівки підприємства, який необхідний для контролю за її надходженням і витрачанням. Він розробляється на квартал і у встановлений строк представляється до комерційного банку, з яким підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування.

Касовий план складається за типовою формою і містить чотири розділи [13, 294].

Перший розділ відображає надходження готівки (крім грошей, отриманих у банку) на підприємство в плановому кварталі за конкретними джерелами надходження (торгова виручка, виручка залізничного, повітряного транспорту, комунальні платежі, квартплата, виручка підприємств побутового обслуговування, інші надходження). Із загальної суми надходжень необхідно зазначити суми, які витрачаються на місці з виручки і здаються до каси банку.

У другому розділі показують види видатків підприємства готівкою (на заробітну плату, стипендії, постійні надбавки та інші види оплати праці, на виплату пенсій і допомог по соціальному страхуванню, на господарські витрати та витрати на відрядження).

Третій розділ містить розрахунок виплат заробітної плати та інших видів оплати праці на плановий квартал з урахуванням всіх можливих утримань (податків, платежів за спецодяг, погашення позик тощо). Якщо заробітна плата працівників перераховується до банків платіжним дорученням, то ці види перерахувань також відображаються у третьому розділі. Всі види утримань і перерахувань, вартість натуральних видач і пільг, що обліковуються у фонді оплати праці, вираховуються із загального фонду оплати праці.

У четвертому розділі заповнюється календар видач заробітної плати працівникам і службовцям, де у встановлені строки (конкретні числа місяця) вказуються суми виплат підприємству готівкою. Ці суми відповідно до договору розрахунково-касового обслуговування банк видає підприємству за встановлену в договорі плату. Якщо фактично касова заявка в конкретні місяці перевищує суму, вказану в касовому плані, то банк, як правило, стягує підвищений відсоток за видачу готівки, що заздалегідь фіксується у договорі розрахунково-касового обслуговування (Табл. 2.3).

Касовий план необхідний підприємству, щоб більш точно представити розмір зобов'язань перед працівниками підприємства по заробітній платі і розмір інших виплат. Банку, що обслуговує підприємство, також необхідний касовий план, щоб скласти зведений касовий план на обслуговування своїх клієнтів у встановлені строки.

Якщо підприємство має потребу в короткостроковому кредиті, то необхідні документи представляють в банк у відповідності до його вимог, у результаті чого і укладається договір про кредитне обслуговування. Однак потрібно, щоб цьому передував обґрунтований розрахунок розміру кредиту, а також тієї суми, яку необхідно повернути банку. Ефективність заходу, що кредитується, чи очікувана виручка від реалізації продукції повинна забезпечити своєчасне повернення кредиту і виключити штрафні санкції.

Таблиця 2.3 Приблизна форма касового плану на 1 кв.

Джерела надходження готівки	Факт 1 кв. поперед нього року	План 1 кв. поточного року
1	2	3
1. Торгова виручка від продажу споживчих товарів по всіх каналах реалізації
2. Виручка пасажирського транспорту
3. Квартирна плата і комунальні платежі
4. Виручка видовищних організацій
5. Виручка підприємств, що надають інші послуги
6. Надходження від реалізації нерухомості
7. Надходження від реалізації державних та інших цінних паперів
8. Інші надходження
9. Всього
3 загальної суми надходжень: 9.1. Витрачається на місці із виручки 9.2. Здається до каси банку 9.3. Здається до каси інших банків
ВИТРАТИ
Види витрат готівкою	Факт 1 кв. поперед нього року	План витрат
1	2	3
1. На заробітну плату, виплати соціального характеру і ін.
2. На виплату пенсій і допомог по соцстраху
3. На виплату за договорами страхування
4. На погашення і виплату доходу за цінними паперами
5. На купівлю державних та інших цінних паперів
6. На видачу позик співробітникам
7. На витрати по відрядженнях
8. На господарські витрати, в тому числі на представницькі витрати, паливно-мастильні матеріали
9. На закупівлю сільськогосподарських продуктів у населення
10. Всього
РОЗРАХУНОК ВИПЛАТ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, ВИПЛАТ СОЦІАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ІН.
Показник	Планове значення
1	2
1. Фонд заробітної плати 1.1. Оплата за відпрацьований час1.2. Заохочувальні та інші виплати
2. Виплати соціального характеру
3. Надбавки до заробітної плати
4. Авторські винагороди
5. Стипендії
6. Всього
Всього утримань, в тому числі:податків;за товари, куплені в кредит;за харчування;платежів за добровільними видами страхування;за квартплату і комунальні платежі;інші утримання
Всього перерахувань, в тому числі перерахування:у вклади;по акцептованих платіжних дорученнях;для видач по кредитних картах
Підлягає видачі готівкою - всього, в тому числі:зі своїх касових надходжень;із готівки, що одержують у банку

IV. КАЛЕНДАР ВИДАЧІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ РОБІТНИКАМ І СЛУЖБОВЦЯМ ПО ВСТАНОВЛЕНИХ СТРОКАХ

	Числа
	1	2	3	4	...	26	27	28	29	30
Січень
Лютий
Березень
Керівник організації Головний бухгалтер

Розділ ІІІ Загальні методичні положення | становища | короткострокового | короткотермінового | фінансового планування будь-якої компанії

Завданням | задачею | короткострокового | короткотермінового | фінансового планування | планерування | є | з'являється | забезпечення фінансування діяльності компанії і ефективне використання тимчасово вільних грошових коштів. Для забезпечення безперервного розвитку підприємству потрібний капітал, тобто | цебто | гроші, вкладені в будівлі, машини і устаткування | обладнання | , в покупку | купівлю | і зберігання запасів, рахунки | лічбу | дебіторів і інші активи. У більшості компаній потреба, що накопичилася, в капіталі росте | зростає | не рівномірно, а швидше | скоріше | хвилеподібно. Потреба в капіталі має виразно | чіткий | виражену | виказувати | позитивну залежність від зростання | зросту | об'ємів | обсягів | операцій компанії.

Потреба, що накопичилася в капіталі, може бути задоволена за рахунок короткострокових | короткотермінових | і довгострокових джерел фінансування. Коли довгострокове фінансування не покриває всіх потреб в капіталі, компанії необхідно удаватися до короткострокового | короткотермінового | фінансування для мобілізації бракуючих засобів | коштів | . Коли довгострокові фінансові ресурси, отримані | одержувати | компанією, вище, ніж її потреба, що накопичилася в капіталі, тоді у | біля | компанії виникає надлишок грошових коштів, який вона може використовувати для короткострокового | короткотермінового | інвестування. Таким чином, сума довгострокового фінансування, отриманого | одержувати | компанією при даній потребі, що накопичилася в капіталі, визначає, чи є | з'являється | компанія в короткостроковому | короткотерміновому | періоді позичальником або кредитором, тобто кредитується або інвестує.

Нижче наводиться загальний приклад, який служить ілюстрацією методології короткострокового | короткотермінового | фінансового планування [14,138] | планерування | .

Аналіз фінансового стану будь-якої компанії припускає спочатку аналіз балансу компанії, потім звіту про прибутки і збитки, звіту про джерела грошових коштів і звіту про їх використання. Аналіз балансу компанії починається з оцінки зміни основних статей або в порівнянні з попереднім періодом, або за ряд попередніх періодів. Звіт про прибутки і збитки покаже виручку компанії за період, основні витратні статті, розмір прибутку.

Для розширеного аналізу використовують систему коефіцієнтів, що розраховуються на основі статей балансу і звіту про прибутки і збитки. Крупні підприємства розробляють свої, зручніші для даного підприємства системи, але і вони засновані на загальноприйнятих коефіцієнтах.

Важливу роль при аналізі фінансового стану | достатку | підприємства грає величина власних оборотних коштів. Власні оборотні кошти (чистий працюючий капітал) - це ті засоби | кошти | , які підприємство використовує для поточної оперативній діяльності (придбання | надбання | запасів, оплати рахунків | лічби | і ін.), що фінансуються за рахунок | лічба | довгострокових зобов'язань і власного капіталу. Баланс підприємства спрощується з | із | введенням | вступом | статті власних оборотних коштів.

Щоб | аби | показати джерела зростання | зросту | і шляху | колії | використання чистого капіталу використовують звіт про джерела і використання чистого працюючого капіталу. Він складається по тому ж алгоритму, що і звіт про рух грошових коштів тільки | лише | в даному випадку як початкова | вихідна | інформація приймається скорочений баланс компанії. Аналіз фінансового стану | достатку | компанії здійснюється з метою допомогти в прогнозуванні і плануванні | планеруванні | відтоків і приток | припливів | грошових коштів.

Основну частину | частку | притоки | припливу | грошових коштів, як правило, генерує основна діяльність підприємства. Наприклад | приміром | , для компанії "PVA | " основна діяльність - продаж продукту А. Першим кроком є | з'являється | прогноз збуту продукту А. Це може бути поквартальний, щомісячний, потижневий, деякі компанії роблять | чинять | навіть щоденні прогнози. Як правило, важко спланувати продажі на такий | настільки | короткий період з | із | прийнятним | допустимим | ступенем | мірою | точність. У нашому прикладі | зразку | компанія "PVA | " може здійснювати якісні квартальні прогнози, тоді планування | планерування | приток | припливів | грошових коштів здійснюється з | із | розбиттям | розбивкою | по кварталах.

Відтоки грошових коштів умовно згрупуємо таким чином:

1) Оплата рахунків постачальників. Прогноз виходить з припущення про те, що всі рахунки | лічба | постачальників оплачуються вчасно. Відстрочення | відстрочка | або затягування оплати, як правило, загрожує втратою знижок за швидку оплату.

2) Оплата праці, управлінські і інші витрати. У цю категорію входять всі решта поточних витрат | затрат | компанії.

3) Витрати на капіталовкладення.

4) Податок на прибуток, виплати відсотків | процентів | і дивідендів.

Наступний | такий | крок - це розрахунок потреби в додаткових джерелах. Потреба у фінансуванні розраховується з урахуванням | з врахуванням | мінімального необхідного залишку | остачі | грошових коштів на розрахунковому рахунку | лічбі | . Далі ухвалення | прийняття | рішення про джерела фінансування і напрями | направлення | використання тимчасово вільних грошових коштів (якщо такі є | наявний | ).

Серед можливих джерел фінансування виділяють: короткострокова | короткотермінова | банківська позика, комерційні папери, торговий | торгівельний | кредит, давальницька сировина, прострочена заборгованість постачальникам, факторинг (продаж дебіторській заборгованості), короткострокова | короткотермінова | оренда.

Кожне з джерел має свої плюси і мінуси. Оптимальне рішення | розв'язання | приймається з урахуванням | з врахуванням | положення | становища | компанії, ситуації на ринку кредитних ресурсів і ін. Коли компанія отримує | одержує | кредит по угодах, вона | , як правило, зобов'язана тримати компенсаційний залишок | остачу | грошових коштів як депозит в банці. За певних умов стратегія фінансування компанії виглядає очевидною: спочатку треба використовувати можливості | спроможності | кредитної лінії, при необхідності на повну | цілковиту | потужність, до вичерпання встановленого | установленого | ліміту кредитування. Але | та | якщо потреби в грошових коштах все ж таки | все же | перевищать можливості | спроможності | кредитної лінії, то треба удатися до прострочених платежів.

Короткострокові плани фінансування розробляються методом проб і помилок. Спочатку фінансовий менеджер складає один план, аналізує його, потім розробляє ще один при інших допущеннях про умови фінансування і інвестицій. Такі спроби і помилки важливі | поважні | для менеджера, оскільки | тому що | дозволяють зрозуміти справжню | теперішню | природу проблем, з | із | якими стикається компанія.

Ті підприємства, у | біля | яких не виникає необхідності в адаптації моделі до їх специфічній зовнішності | подобі | , можуть використовувати моделі, розроблені для загальних | спільних | ситуацій банками, бухгалтерськими фірмами | фірма-виготовлювачами | , консультантами або спеціалізованими фірмами | фірма-виготовлювачами | що продають програмні продукти. Основна частина | частка | цих моделей представлена | уявляти | програмами комп'ютерного моделювання. Вони просто розраховують наслідки допущень і різних варіантів управлінських рішень | розв'язань | , які задають менеджери.

Іноді | інколи | корисно використовувати оптимізаційні моделі, що допомагають в тих випадках коли компанія стикається з | із | складними проблемами, в яких поміщено | ув'язнений | декілька альтернатив і обмежень, і тому метод проб і помилок в цьому випадку ніколи не дасть відповіді на питання про кращий варіант.

Для підприємств, які слідують | прямують | стратегії «лідерства за витратами» більш показана деталізована технологія бюджетування. Якщо ж підприємство практично сповідає стратегію диверсифікації продукції, то воно може обмежитися менш деталізованою методологією. На закінчення підкреслю, що розглянутий | розглядувати | вище приклад | зразок | служить лише спрощеною наочною | наглядною | ілюстрацією методичного підходу до короткострокового | короткотермінового | фінансовому плануванню | планеруванню |.

Висновки

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Воно має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами. Пов'язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів.