Оподаткування податком на прибуток підприємств операцій їх розрахунками в іноземній валюті

Размещено на http://www.allbest.ru/

17

Оподаткування податком на прибуток підприємств операцій їх розрахунками в іноземній валюті

Зміст

1. Структурна побудова податкової системи. Фактори, що визначають структуру податкової системи 3

2. Поняття податкового зобов'язання по ПДВ, дата його виникнення 10

3. Оподаткування податком на прибуток підприємств операцій їх розрахунками в іноземній валюті 14

Задача 17

Використана література 19

1. Структурна побудова податкової системи. Фактори, що визначають структуру податкової системи

Серед безлічі економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку, важливе місце займають податки. В умовах ринкових відносин, і особливо в перехідний до ринку період, податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки. Держава широка використовує податкову політику як визначений регулятор впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом керування економікою в умовах ринку. Від того, наскільки правильно побудована система оподатковування, залежить ефективне функціонування всього народного господарства.

Застосування податків є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий доход і прибуток підприємства. За допомогою податків держава одержує у своє розпорядження ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також витрати по соціальному забезпеченню, що змінюють розподіл доходів. Система податкового обкладання визначає кінцевий розподіл доходів між людьми.

Отже, оподатковування -- це система розподілу доходів між юридичними чи фізичними особами і державою, а податки являють собою обов'язкові платежі в бюджет, стягнуті державою на основі закону з юридичних і фізичних осіб для задоволення суспільних потреб. Податки виражають обов'язку юридичних і фізичних осіб, що одержують доходи, брати участь у формуванні фінансових ресурсів держави. Будучи інструментом перерозподілу, податки покликані гасити виникаючі збої в системі розподілу і стимулювати (чи стримувати) людей у розвитку тієї чи іншої форми діяльності. Тому податки виступають найважливішою ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах. Головні принципи оподатковування -- це рівномірність і визначеність. Рівномірність -- це єдиний підхід держави до платників податків з погляду загальності, єдності правил, а так само рівного ступеня збитку, що понесе платник податків. Сутність визначеності полягає в тому, що порядок оподатковування встановлюється заздалегідь законом, так що розмір і термін сплати податку відомий завчасно. Держава так само визначає міри стягнення за невиконання даного закону.

Для того щоб більш глибоко вникнути в суть податкових платежів, важливо визначити основні принципи оподатковування, що сформулював Адам Смит у формі чотирьох положень, чотирьох основних, можна сказати, що стали класичними принципів, з якими, як правило, погоджувалися наступні автори. Вони зводяться до наступного:

"1. Піддані держави повинні брати участь у покритті витрат уряду, кожний по можливості, тобто відповідно до доходу, яким він користається під охороною уряду. Дотримання цього чи положення зневага їм веде до так називаної чи рівності нерівності обкладання.

2. Податок, що зобов'язаний сплачувати кожний, повинний бути точно визначений, а не зроблений. Розмір податку, час і спосіб його сплати повинні бути ясні і відомі як самому платнику, так і всякому іншому...

3. Кожен податок повинний стягуватися в такий час і такий спосіб, які найбільш зручні для платника...

4. Кожен податок повинний бути улаштований так, щоб він витягав з кишені платника можливо менше поверх того, що надходить у каси держави".

Принципи Адама Сміта, завдяки їхній простоті і ясності, не вимагають ніяких інших роз'яснень і ілюстрацій, крім тих, котрі містяться в них самих, вони стали "аксіомами" податкової політики.

Сьогодні ці принципи розширені і доповнені відповідно до духу нового часу. Сучасні принципи оподатковування вийшли такі:

1. Рівень податкової ставки повинний установлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня доходів. Податок з доходу повинний бути прогресивним (тобто чим більше доход, тим більший відсоток від нього сплачується у виді податку). Принцип цей дотримується далеко не завжди, деякі податки в багатьох країнах розраховуються пропорційно (ставка податку однакова для всіх оподатковуваних сум).

2. Необхідно додавати всі зусилля, щоб оподатковування доходів носило однократний характер. Багаторазове обкладання чи доходу капіталу неприпустимо. Прикладом здійснення цього принципу служить заміна в розвитих країнах податку з обороту, де обкладання обороту відбувалося по наростаючій кривій, на ПДВ, де знову створений чистий продукт обкладається податком всего один раз аж до його реалізації.

3. Обов'язковість сплати податків. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу.

4. Система і процедура виплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки.

5. Податкова система повинна бути гнучкої і легко адаптируемой до мінливого суспільно-політичним потребам.

6. Податкова система повинна забезпечувати перерозподіл створюваного ВВП і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

Крім того, схема сплати податку повинна бути доступна для сприйняття платника податків, а об'єкт податку повинний мати захист від подвійного чи потрійного обкладання.

Податки можуть стягуватися такими способами:

1. Кадастровий -- (від слова кодастр -- таблиця, довідник) коли об'єкт податку диференційований на групи по визначеній ознаці. Перелік цих груп і їхні ознаки заноситься в спеціальні довідники. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий метод характерний тим, що величина податку не залежить від прибутковості об'єкта. Прикладом такого податку може служити податок на власників транспортних засобів. Він стягується по встановленій ставці від потужності транспортного засобу, не залежно від того, використовується цей транспортний чи засіб простоює.

2. На основі декларації. Декларація -- документ, у якому платник податку приводить розрахунок доходу і податку з його. Характерною рисою такого методу є те, що виплата податку провадиться після одержання доходу й особою яка одержує доход. Прикладом може служити податок на прибуток.

3. У джерела. Цей податок вноситься особою яка виплачує доход. Тому оплата податку провадиться до одержання доходу, причому одержувач доходу одержує його зменшеним на суму податку. Наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб. Цей податок виплачується чи підприємством організацією, на якій працює фізична особа. Тобто до виплати, наприклад, заробітної плати з її віднімається сума податку і перелічується в бюджет. Інша сума виплачується працівнику.

Існують два види податкової системи -- шедyлярна і глобальна.

У шедyлярной податковій системі весь доход, одержуваний платником податків, поділяється на частині -- шедyли. Кожна з цих частин обкладається податком особливим образом. Для різних шедyл можуть бути встановлені різні ставки, пільги й інші елементи податку, перераховані вище. У глобальній податковій системі всі доходи фізичних і юридичних осіб обкладаються однаково. Така система полегшує розрахунок податків і спрощує планування фінансового результату для підприємців. Глобальна податкова система широко застосовується в Західних державах.

Податки бувають двох видів. Перший вид -- податки на доходи і майно: прибутковий податок і податок на прибуток корпорацій (фірм); на соціальне страхування і на фонд заробітної плати і робочу силу (так називані соціальні податки, соціальні внески); податки на володіння, у тому числі податки на власність, включаючи землю й іншу нерухомість; податок на переклад прибутку і капіталів за рубіж і інші. Вони стягуються з конкретної фізичної чи юридичної особи, їх називають прямими податками. Другий вид -- податки на товари і послуги: податок з обороту -- у більшості розвитих країн замінений податком на додаткову вартість; акцизи (податки, послуги, що включаються прямо в ціну чи товару,); на спадщину; на угоди з нерухомістю і цінними паперами й інші. Це непрямі податки. Вони чи частково цілком переносяться на ціну чи товару послуги.

Прямі податки важко перенести на споживача. З них легше всього справа обстоїть з податками на землю і на іншу нерухомість: вони включаються в орендну і квартирну плату, ціну сільськогосподарської продукції. Непрямі податки переносяться на кінцевого споживача в залежності від ступеня еластичності попиту на товари і послуги, оподатковувані цими податками. Ніж менш еластичний попит, тим велика частина податку перекладається на споживача. Ніж менш еластична пропозиція, тим менша частина податку перекладається на споживача, а велика сплачується за рахунок прибутку. У довгостроковому плані еластичність пропозиції росте, і на споживача перекладається усе велика частина непрямих податків. У випадку високої еластичності попиту збільшення непрямих податків може привести до скорочення споживання, а при високій еластичності пропозиції -- до скорочення чистого прибутку, що викликає скорочення чи капіталовкладень переливши капіталу в інші сфери діяльності.

Розрізняють також тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки. Тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розмірів доходу. Пропорційні -- діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта податку без обліку диференціації його величини. Прогресивні ставки припускають зростання величини ставки в міру росту доходу. Прогресивні податки -- це ті податки, тягар яких сильніше давить на осіб з великими доходами. Регресивні ставки припускають зниження величини ставки в міру росту доходу. Регресивний податок може і не приводити до росту абсолютної суми надходжень у бюджет при збільшенні доходів платників податків.

У залежності від використання податки поділяються на загальні і специфічні. Загальні податки використовуються на фінансування поточних і капітальних витрат державного і місцевого бюджетів без закріплення за яким або визначеним видом витрат. Специфічні податки мають цільове призначення (наприклад, відрахування на соціальне чи страхування відрахування на дорожні фонди).

На додаток до всьому необхідно виділити об'єкти оподатковування, пільги по податках відповідно до закону. "Об'єктами оподатковування є доходи (прибуток), вартість окремих товарів, окремі види діяльності платника податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майна юридичних і фізичних осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг і інші об'єкти, установлені законодавчими актами."

"По податках можуть встановлюватися в порядку і на умовах, законодавчими актами, що випливають пільги:

неоподатковуваний мінімум об'єкта податку;

вилучення з обкладання визначених елементів об'єкта податку;

звільнення від сплати податку окремих чи осіб категорії платників;

зниження податкових ставок;

відрахування з податкового окладу (податкового платежу за розрахунковий період);

цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити (відстрочку стягування податків);

інші податкові пільги."

Податкова система -- один з головних елементів ринкової економіки. Вона виступає головним інструментом впливу держави на розвиток господарства, визначення пріоритетів соціального й економічного розвитку. Тому необхідно, щоб податкова система Росії була адаптована до нових суспільних відносин, відповідала світовому досвіду.

У новій податковій системі, виходячи з Федерального пристрою Росії на відміну від попередніх років, більш чітко розмежовані права і відповідальність відповідних рівнів керування (Федерального і територіального) у питаннях оподатковування. Уведення місцевих податків і зборів, як доповнення переліку діючих Федеральних податків, передбачене законодавством, дозволило більш повно врахувати різноманітні місцеві потреби і види доходів для місцевих бюджетів.

І все-таки нове податкове законодавство не повною мірою підходить до новим умовам. Його основні недоліки наступні: зайва ущільненість, заплутаність, наявність великої кількості пільг для різних категорій платників, що не стимулюють ріст ефективності виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, упровадження перспективних чи технологій збільшення випуску товарів народного споживання. Чинне законодавство фактично закрите стосовно світового, не стимулює залучення в народне господарство іноземних інвестицій. Світовий досвід свідчить, що податкове законодавство -- не застигла схема, воно постійно змінюється, пристосовується до відтворювальних процесів, ринку.

Нестабільність наших податків, постійний перегляд ставок, кількості податків, пільг і т.д. безсумнівно відіграє негативну роль, особливо в період переходу російської економіки до ринкових відносин, а також перешкоджає інвестиціям як вітчизняним, так і іноземним. Нестабільність податкової системи на сьогоднішній день -- головна проблема реформи оподатковування.

2. Поняття податкового зобов'язання по ПДВ, дата його виникнення

Податок на додану вартість (ПДВ) є загальнодержавним, непрямим податком на споживну вартість, що справляється з юридичних та фізичних осіб. ПДВ є відносно молодим податком. Він був розроблений і запроваджений вперше у Франції у 1954 р. В Україні податок на додану вартість почав справлятися з 1992 р. і зараз стягується на основі Закону України "Про податок на додану вартість". ПДВ є частиною новоствореної вартості, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. ПДВ є найбільш надійним і постійним джерелом надходжень доходів до державного бюджету. Він активно використовується при розробці податкової політики. За допомогою податку вирішується чисто фіскальна мета оподаткування, пов'язана з поповненням доходів державного бюджету. Він має і важливі економічні наслідки: стимулює економічну активність, зниження витрат виробництва, сприяє покращенню якості продукції. ПДВ вельми зручний і простий із суто адміністративного погляду (маються на увазі методи його обчислення, порядок збору та сплати, аудит і т. п.). Нормативною базою застосування ПДВ є Закон «Про податок на додану вартість», який визначає платників податку, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Платниками ПДВ є: - особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду з останніх двадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; - особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України; - особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку незалежно від обсягів продажу; особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом продукції згідно із законами України з питань оподаткування.

Всі платники податку сплачують податок на додану вартість на однакових умовах, незалежно від того, в якій валюті провадяться розрахунки. Законом України "Про податок на додану вартість" запроваджується спеціальна реєстрація платників податку на додану вартість у державній податковій інспекції за місцем її розміщення. Податкова інспекція видає платникам свідоцтво про реєстрацію та індивідуальний податковий номер.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: - продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця; - ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки; - вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається з їхньої договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. Законодавство також містить перелік операцій, що не є об'єктом стягування податку на додану вартість.

Пільги за податком на додану вартість передбачені на послуги, які надаються у лікувальних закладах, закладах освіти, архівних установах, у сфері соціального захисту дітей, людей похилого віку, інвалідів, службах зайнятості. Надаються пільги на операції з продажу товарів спеціального призначення для інвалідів, лікарських засобів та виробів медичного призначення, путівок на санаторно-курортне лікування, послуг з доставки пенсій та грошової допомоги, а також робіт з будівництва житла за рахунок коштів інвесторів для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання службових обов'язків. Податок на додану вартість платник податку обчислює самостійно виходячи із сум, що становлять його податкові зобов'язання та податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата їх оприбуткування у касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відчуження товарів (робіт, послуг) повинно супроводжуватися виписуванням податкової накладної. Платник податку зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну.

У податковій накладній має бути зазначено окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місцеперебування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без урахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцеві, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і водночас розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Податковий кредит у механізмі стягнення податку на додану вартість - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тобто та сума, яка підлягає відшкодуванню платнику з бюджету. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

3. Оподаткування податком на прибуток підприємств операцій їх розрахунками в іноземній валюті

Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у абзаці першому цього підпункту.

Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:

основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Задача

оподаткування валюта фінансовий санкція

Державною податковою адміністрацією області у період з 19.07.2005 р. по 28.07. 2005 р. було проведено тематичну документальну перевірку діяльності ТзОВ «Аптека», за результатами якої було складено акт.

Акт передано до районної податкової інспекції і через 10 днів останньою прийнято рішення про застосування і стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.

Відповідно до рішення ТзОВ «Аптека» до бюджету донараховано 18785 грн. податку на прибуток, штрафні санкції в розмірі 5% суми 93925 грн.

Загальна сума стягнення 19724,25 грн. ТзОВ «Аптека» з рішенням районної податкової інспекції не погоджується.

Обґрунтуйте правильність рішення податкового органу, позицію підприємства та підготуйте свій варіант вирішення проблеми.

Податкова адміністрація правильно нарахувала і подала стягнення до ТзОВ «Аптека». Свою незгоду підприємство може оскаржити в судовому порядку або подати скаргу.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Використана література

1. Закон України про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами від 24.12. 2000 р.

2. А.І. Крисовський, А.Я Кізима. Податковий менеджмент. Навч посіб. Теропіль - 2008

3. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення. -К.:КНЕУ, 2006. -192 с.

4. Д'яконова І.І. Податки та податкова полiтика України. - К: Наук. думка, 2007.

Размещено на Allbest.ru