Податкова стратегія підприємства і етапи її розробки

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

Податкова стратегія підприємства і етапи її розробки

Зміст

1. Принципи податкового аналізу 3

2. Податкова стратегія підприємства і етапи її розробки 4

3. Податковий контроль і його види 6

Використана література 15

1. Принципи податкового аналізу

У склад методів податкового регулювання входять ті методи, які широко застосовуються у всьому світі при вирішенні інвестиційних проблем, проведенні протекціоністської політики, регулюванні попиту і пропозиції при виконанні державних соціальних програм.

Методи податкового регулювання є основним елементом науково обґрунтованої податкової концепції держави. їх застосування передбачає цілеспрямований вплив держави на всі стадії розширеного відтворення з метою стимулювання (в окремих випадках стримування) підприємницької, інвестиційної і трудової діяльності, прискореного накопичення капіталу у найбільш пріоритетних галузях економіки, розвитку прикладної науки, техніки і соціальної сфери. Початкова умова у виборі методів податкового регулювання повинна бути одна: імперативне втручання у хід фінансово-господарських процесів повинно бути економічно обґрунтованим. Механізм податкового регулювання можна відобразити наступним чином (рис. 1).

Рис 1 - Система податкового регулювання

Адміністрування - це система заходів і прийомів, обумовлена нормами діючого законодавства, яка забезпечує мобілізацію надходжень до бюджетів всіх рівнів і державних цільових фондів.

Реструктуризація податкової заборгованості - це розстрочення сплати податкової заборгованості платників податків рівними частками на визначений строк. Реструктуризація податкового боргу - це відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником податків станом на визначену дату.

Податковий період - це термін (період часу), протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання. Наприклад, для платників податку на додану вартість, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Платники податку, що мають менший обсяг операцій з продажу, можуть застосовувати за своїм вибором

2. Податкова стратегія підприємства і етапи її розробки

Податкове планування - процес творчий, який потребує індивідуального підходу, але у цьому процесі можна виділити ряд послідовних етапів, на основі яких базується фінансово-господарська діяльність підприємства. Податкове планування з цих позицій необхідно розглядати як невід'ємну складову частину підприємницької діяльності господарюючого суб'єкта. Воно повинно здійснюватись у ході усієї господарської діяльності і бути обов'язковим її елементом.

Податкове планування па підприємстві доцільно здійснювати поетапно (рис. 2). Ці етапи не потрібно розглядати як чітку і однозначну послідовність дій, які обов'язково гарантують зменшення податкових зобов'язань.

Рис 2 - Основні етапи податкового планування на підприємстві

Якщо перші три етапи мають місце тільки один раз - до реєстрації підприємства, то 4-13 етапи відносяться до поточного податкового планування, які повинно органічно вписуватись у всю систему управління господарюючого суб'єкту.

1. Формування мети і завдань, визначення сфери виробництва і обігу, напрямків господарської діяльності підприємства.

Правильне і точне формулювання мети створення підприємства і завдань, які воно повинне вирішувати у процесі своєї фінансово-господарської діяльності, визначення сфери і напрямків вкладання капіталів дозволяє оптимізувати податкові платежі за рахунок вибору різних ставок і об'єктів оподаткування.

2. Врахування регіональних особливостей в оподаткуванні фінансово господарської діяльності.

Цей етап податкового планування безпосередньо пов'язаний з регіональною диверсифікацією діяльності підприємства, що дозволяє використовувати податкові переваги окремих територій.

Виділяють, як правило, наступні групи регіональних утворень з різними системами оподаткування: спеціальні (вільні) економічні зони своєї країни. У межах цих зон законодавчо встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності і спеціальний порядок встановлення податкового режиму.

Відповідно до діючого законодавства в Україні передбачено функціонування 11 спеціальних економічних зон (СЕЗ), 9 регіонів, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності (ТРП) (станом на 01.01.2003 p.).

Основними пріоритетними видами економічної діяльності па цих територіях є: сільське господарство; добувна промисловість;

3. Податковий контроль і його види

податковий заборгованість фінансовий протекціоністський

Будь-яка господарська та управлінська діяльність передбачає певні контрольні дії, спрямовані на те, щоб гарантувати виконання поставлених завдань. Як у процесі, так і після завершення такої роботи необхідно дати правильну оцінку фактично зробленому і досягнутому, виявити недопустимі відхилення від мети і пов'язані з цим негативні наслідки, віднайти нові, раніше невідомі можливості і резерви.

Сутність контролю зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблем, змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів для їх розв'язання, усунення порушень і попередження їх в подальшому.

Важливим є управлінський аспект контролю, згідно з яким контроль можна трактувати як функцію, підсистему та елемент менеджменту у фінансовому секторі народного господарства.

Фінансовий контроль - це система активних дій, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та громадянами Украйні, по спостереженню за функціонуванням будь-якого об'єкта управління у частині утворення, розподілу та використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності, виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва, задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб та удосконалення управління економікою.

У зв'язку з незабезпеченістю економіки України достатнім обсягом фінансових ресурсів, провідна роль у регулюванні їх потоків, раціональному і ефективному використанню належить системі державного фінансового контролю, який здійснюють Рахункова палата Верховної Ради України, Міністерство фінансів, органи державної контрольно-ревізійної та податкової служб, Державного казначейства і Держаної митної служби, підрозділи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку тощо. Лінійні зв'язки між органами державного фінансового контролю наведені па рис.7.1.

Функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні раціонального застосування державою (Кабінетом Міністрів, міністерствами, іншими органами влади) методів регулювання економічних процесів, які в умовах існування різних форм і видів власності, вільного підприємництва, економічної самостійності виробників, ринку, ринкових відносин у системі всієї економіки є (у порівнянні з адміністративними і правовими) найбільш виправданими, динамічними і ефективними.

Серед контролюючих органів виконавчої влади центральне місце займають органи, які контролюють сплату податків, зборів і обов'язкових платежів.

Контролюючий орган - це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Контролюючими органами є:

1. Митні органи - стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів па митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

2. Установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України.

3. Установи Фондів соціального страхування України - стосовно внесків до Фондів соціального страхування України.

4. Податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у п.1; 2; 3.

Вищеперераховані органи відносяться до суб'єктів податкового контролю.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у т. ч. за запитами правоохоронних органів.

Податковий контроль - елемент фінансового контролю і податкового механізму. Він є також необхідною умовою ефективного податкового менеджменту.

Податковий контроль зумовлений необхідністю перевірки виконання платниками своїх зобов'язань, які безпосередньо встановленні ст.67 Конституції України, якою визначено, що суб'єкти господарювання, а також фізичні особи зобов'язані сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Рис 3 - Модель лінійних зв'язків між органами фінансового контролю

Згідно ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1. Вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.

2. Подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, податкову звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

3. Сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

4. Допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції Закону України від 05.02.98 р. із змінами в Україні є здійснення контролю за та доповненнями) основним завданням органів податкової служби додержанням платниками податків податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи із положень цього Закону, необхідно виділити об'єкти контролю. А це, насамперед, є нарахування та сплата до бюджетів і державних цільових фондів податків і зборів усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Об'єктом контролю є також доходи громадян України, іноземців та осіб без громадянства у тііі частіші, в якій вони виступають платниками податків і зборів.

Податковий контроль проводиться службовими особами податкових органів шляхом обліку платників податків і об'єктів, які підлягають оподаткуванню, документальних перевірок, опитування платників податків та інших осіб, перевірки даних обліку і звітності, обстеження приміщень і територій, де можуть знаходитись об'єкти, які підлягають оподаткуванню або використовуються для отримання доходу.

Правові основи діяльності державних податкових органів України щодо здійснення податкового контролю закріплено в основних законах України та Указах Президента, насамперед, в Законі України "Про систему оподаткування" (у редакції Закону України від 18.02.97 р. №77/97-ВР зі змінами та доповненнями). Відповідно до ст. 5 цього Закону податковий контроль розпочинається на стадії державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді податкового обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Це надзвичайно важливий етап податкового контролю, оскільки на цій стадії формується авторитет платника податку, а на підставі статутних та установчих документів встановлюються ризикові (фіктивні, одноденні) суб'єкти господарської діяльності, які свідомо не сплачують податки та обов'язкові платежі.

У ст.9 зазначеного Закону конкретно визначено обов'язки платників податків і зборів, порушення або невиконання яких є підставою для здійснення попереднього або подальшого контролю, за наслідками якого вживаються заходи щодо притягнення платників податків і зборів до адміністративної, фінансової та кримінальної відповідальності.

При розгляді питання щодо застосування до платників фінансових санкцій та адміністративних штрафів необхідно пам'ятати, що до 01.04.2001р. відповідальність визначалась пунктами 7 та 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 05.02.98 р. № 83/98-ВР (зі змінами та доповненнями) та окремими законами України, декретами Кабінету Міністрів з питань оподаткування.

Із набранням чинності Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-111 встановлено єдиний порядок та терміни подання податкової звітності, нарахування пені, погашення податкової заборгованості та застосування штрафних санкцій.

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) та

Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. №98/96-ВР (зі змінами і доповненнями) регулюється порядок здійснення контролю у сфері готівкових розрахунків.

Взаємовідносини державних податкових органів та суб'єктів малого підприємництва регламентуються Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. №746/99).

Велике значення для платників податків та державних податкових органів мають Указ Президента України "Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.98 р. №817/98 та Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами" від 21.01.99 р. №112.

Існує цілий ряд й інших законів, які регулюють взаємовідносини платників податків та державних податкових органів, але вищезазначені законодавчі акти є пріоритетними в системі оподаткування. Схематично ієрархія податкового законодавства, зокрема і в сфері податкового контролю виглядає наступним чином (рис. 4).

Рис 4 - Ієрархія податкового законодавства України в сфері податкового контролю

Виходячи зі специфіки конкретного податку або обов'язкового платежу, центральним податковим органом формується ідеологія та затверджується методологія здійснення податкового контролю, яка впроваджується в усіх державних податкових органах. Існуючі об'єкти, етапи та процедури податкового контролю мають наступний вигляд (рис.5).

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

Рис 5 - Основні об'єкти, етапи та процедури контролю за платниками податків

Якість податкового контролю, що включає рівень, повноту, достовірність, порядок виконання податковими інспекторами як суб'єктами контролю роботи із забезпечення його цілей, реалізації окремих процедур, є досить важливою умовою ефективності діяльності податкових служб.

Одна з головних вимог до податкового контролю випливає із класичних принципів оподаткування: контроль повинен приносити значно більше коштів, ніж було затрачено на його проведення.

В організаційному аспекті податковий контроль забезпечується відповідними джерелами інформації, формами здійснення, процедурами дослідження господарських операцій, методичними прийомами документального і фактичного контролю. Для здійснення податкового контролю використовують наступні джерела інформації:

1. Документальні - вивчаючи первинні облікові документи, регістри обліку, облікову та фінансову звітність, фахівці перевіряють достовірність господарських операцій, податкових розрахунків та від повідпість їх чинному законодавству.

2. Фактичні - фахівці з'ясовують кількісний та якісний склад майна та зобов'язань суб'єктів підприємницької діяльності, які пов'язані з формуванням об'єктів оподаткування.

Обидва джерела формування інформаційної бази податкового контролю взаємопов'язані і тільки у поєднанні дають змогу визначити реальний розмір об'єктів оподаткування.

Таким чином, податковий контроль - це діяльність посадових осіб контролюючих органів у сфері оподаткування щодо спостереження за відповідністю процесу організації платниками податків обліку об'єктів оподаткування, методики обчислення та сплати податків прийнятим актам законодавства з питань оподаткування; щодо виявлення відхилень, допущених у ході виконання податкових правил та визначення впливу наслідків порушень на податкові зобов'язання.

Використана література

1. А.І. Крисовський, А.Я Кізима. Податковий менеджмент. Навч посіб. Теропіль - 2004

2. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення. -К.:КНЕУ, 2000. -192 с.

3. Д'яконова І.І. Податки та податкова полiтика України. - К: Наук. думка, 1997.

Размещено на Allbest.ru