Платоспроможність та ліквідність

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Платоспроможність та ліквідність

ЗМІСТ

1. Платоспроможність та ліквідність, загальні та відмінні риси показників ефективності діяльності підприємства 3

2. Моделі визначення ступеню вірогідності банкрутства 8

Задача 18

Використана література 19

1. Платоспроможність та ліквідність, загальні та відмінні риси показників ефективності діяльності підприємства

банкрутство ліквідність платоспроможність

Одними з характеристик фінансової стійкості підприємства є платоспроможність підприємства та його ліквідність.

Платоспроможність показує наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за всіма короткостроковими зобов'язаннями, які потребують негайного погашення.

Задовільна платоспроможність підприємства підтверджується такими формальними параметрами :

- наявність вільних грошових коштів на поточних, валютних і інших рахунках в банках;

- відсутність довгострокової простроченої заборгованості постачальникам, банкам, персоналу, бюджету;

- наявність вільних оборотних коштів (чистого оборотного капіталу) на початок і кінець звітного періоду.

Низька платоспроможність може бути як випадковою, тимчасовою, так і довгостроковою(хронічною). Останій рівень платоспроможності може привести підприємство до банкрутства.

Ліквідність підприємства - це наявність у підприємства оборотних активів, теоретично достатніх для погашення поточних зобов'язань та одночасного здійснення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції.

Таким чином, ліквідність та платоспроможність - це не тотожні поняття.

Ліквідність менш динамічна порівняно з платоспроможністю. Це обумовлено тим, що на підприємстві у міру стабілізації його операційної діяльності складається певна структура активів та пасивів, внаслідок чого коефіцієнти ліквідності залишаються незмінними або мають незначне відхилення від попереднього значення.

І, навпаки, фінансовий стан підприємства з погляду платоспроможності характеризується різними змінами та залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами, виконання плану реалізації продукції, своєчасного надходження платежів від контрагентів тощо.

Підприємство може бути більшою або меншою мірою ліквідним, оскільки до складу оборотних активів належать різнорідні оборотні кошти, і ті, які повільно реалізуються для погашення певного виду заборгованості.

Прийнята П(С)БО 2 “Баланс” структурна будова балансу відповідає ранжуванню активів підприємства за ступенем ліквідності та пасивів за строками погашення.

АКТИВ	ПАСИВ
1.Необоротні активи	1.Власний капітал
2. Оборотні активи	2.Забезпечення майбутніх витрат та платежів
3. Витрати майбутніх періодів	3. Довгострокові зобов'язання
	4. Поточні зобов'язання
	5. Доходи майбутніх періодів
Баланс	Баланс

Так, до миттєво ліквідних активів (А1) відносяться грошові кошти та їх еквіваленти;

до активів, що швидко реалізуються (А2) відноситься поточна дебіторська заборгованість;

до активів, що повільно реалізуються (А3) відноситься готова продукція, запаси та витрати у незавершеному виробництві, товари, довгострокові інвестиції та довгострокова дебіторська заборгованість;

 до активів, що важко реалізуються (А4) відносяться необоротні активи без довгострокових інвестицій та довгострокової дебіторської заборгованості.

Пасиви балансу за ступенем строковості їх погашення розділяють наступним чином:

П1 - найбільш строкові зобов'язання (кредиторська заборгованість);

П2 - короткострокові пасиви (короткострокові кредити та позики);

П3 - довгострокові пасиви (довгострокові кредити та займи, забезпечення наступних витрат та платежів, без суми цільового фінансування);

П4 - постійні пасиви (власний капітал та цільове фінансування підприємства).

Отже, ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань підприємства такими активами, строк перетворення яких в грошових коштах відповідає строку погашення зобов'язань.

Баланс вважається абсолютно ліквідним , якщо:

Це пояснюється тим, що якщо постійні активи перекривають активи, що важко реалізуються, дотримується важлива умова платоспроможності - наявність у підприємства власних оборотних коштів, які забезпечують безперервний відновлювальний процес. Рівність постійних пасивів та активів, що важко реалізуються відображає нижню межу платоспроможності за рахунок власних коштів підприємства. Характеристика відносних показників ліквідності та платоспроможності підприємства. Ця група показників характеризує можливості підприємства вчасно розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дає змогу оцінити можливості господарства щодо миттєвого погашення своїх поточних зобов'язань. Його розраховують як відношення грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:

 (1)

де Кабс.л- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ГК -- грошові кошти і поточні фінансові інвестиції;

ПЗ -- поточні зобов'язання.

Нормативним значенням коефіцієнта абсолютної ліквідності вважають рівень 0,2. Але це досить умовна величина. Річ у тім, що значні залишки грошових коштів на рахунках у банку чи касі можуть свідчити про неефективну політику щодо їх використання, невдало складені чи відсутні плани грошових потоків. Підприємству важливо мати наявні грошові кошти на дату відповідних платежів, а не завжди. Тому аналізуючи коефіцієнт абсолютної ліквідності, необхідно звернути увагу на структури поточних зобов'язань. Якщо останні є економічно виправданими, то значення коефіцієнта абсолютної ліквідності, менше за нормативне, не є свідченням проблем у підприємства з погашенням своїх поточних зобов'язань. Коли ж величина цього показника буде більше нормативної, але при цьому в підприємства є значні обсяги невиправданих економічно поточних зобов'язань, це означатиме низьку абсолютну ліквідність підприємства та свідчить про недалекоглядну політику керівництва у сфері розрахунків.

Коефіцієнт проміжної ліквідності (як видно із його назви) відображає проміжну ліквідність підприємства. Він дорівнює відношенню грошових коштів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості до поточних зобов'язань:

Оптимальним вважають значення цього коефіцієнта у межах від 0,6 до 1 (залежно від специфіки кожної галузі). При його аналізі необхідно особливу увагу звернути на структуру дебіторської заборгованості. Якщо в структурі значну частку займає дебіторська заборгованість, не сплачена в строк, чи сумнівна дебіторська заборгованість, то необхідно детально розібратися з кожним дебітором, виявивши його можливості оплатити свої рахунки. Якщо ймовірність одержання заборгованості незначна, її необхідно виключити із загальної величини дебіторської заборгованості під час розрахунку коефіцієнта проміжної ліквідності. Крім того, при цьому необхідно також звернути увагу на тривалість обороту дебіторської заборгованості. Якщо остання значно перевищує середньогалузевий рівень, імовірність неодержання платежів буде підвищуватися.

Коефіцієнт загального покриття (загальної ліквідності) дорівнює відношенню всіх оборотних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань:

Раніше вважалося, що коефіцієнт загального покриття не повинен бути меншим двох. Сьогодні відносно надійним вважається його рівень у межах 1,3--1,7. Однак при цьому необхідно враховувати багато обставин. Так, значний вплив на можливості підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями виявляє структура та ліквідність матеріально-виробничих запасів, незавершеного виробництва. Тому при однаковому значенні коефіцієнта загального покриття реальна можливість різних підприємств може відрізнятися. Також необхідно враховувати тривалість обороту матеріально-виробничих запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості. Якщо перші два показники значно перевищують третій, у підприємства можуть виникнути проблеми із своєчасною оплатою своїх поточних зобов'язань навіть при високому значенні коефіцієнта загального покриття.

Коефіцієнт грошової платоспроможності дорівнює відношенню грошових коштів підприємства та їх еквівалентів до поточних зобов'язань, тобто цей показник відповідає дорівнює абсолютній ліквідності підприємства.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності дорівнює відношенню суми грошових коштів підприємства, їх еквівалентів, поточної дебіторської заборгованості, готової продукції, товарів до поточних зобов'язань.

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності дорівнює відношенню оборотних активів до поточних зобов'язань, тобто є тотожним цей показник коефіцієнту загальної ліквідності.

2. Моделі визначення ступеню вірогідності банкрутства

Теоретично та на практиці у фінансовому аналізі використовуються декілька підходів прогнозування фінансового стану підприємства з позиції оцінки можливої втрати чи відновлення платоспроможності, можливого його банкрутства. А саме:

1) розрахунок індексу кредитоспроможності підприємства;

2) система формалізованих та неформалізованих критеріїв;

3) розрахунок обмеженої кількості показників ліквідності та платоспроможності.

На Заході для прогнозування імовірності банкрутства широко використовується модель Э. Альтмана, яка називається індексом кредитоспроможності. Даний індекс побудовано за допомогою апарата мультиплікативного дискримінантного аналізу. Він дозволяє приблизно розподілити підприємства на потенційних банкрутів і небанкрутів.

При побудові індексу, у 60-і роки Э. Альтман вивчив фінансовий стан 33-х збанкрутілих американських фірм і порівняв їхні дані з показниками процвітаючих підприємств тих же галузей і аналогічних масштабів. Дослідження дозволило Э. Альтману виявити п'ять показників, від яких найбільшою мірою залежить імовірність банкрутства, і визначити їхні вагові коефіцієнти. У результаті в 1968 році була отримана така модель:

Z = 1,2 х X1+ 1,4 х Х2 + 3,3 х Хз + 0,6 х Х4 + 0,999 х Х5 (2)



Якщо:

Z < 1,8 - ймовірність банкрутства підприємства дуже висока;

Z від 1,9 до 2,7 - ймовірність банкрутства середня;

Z від 2,8 до 2,9 - ймовірність банкрутства невелика;

Z > 3,0 - ймовірність банкрутства підприємства дуже маленька.

У 1993 році Альтманом була переглянута модель 1968 року і на її основі була виведена нова модель:

Z = 0,717хX1 + 0,847хX2 + 3,107хX3 + 0,42хX4 + 0,998хX5 (3)

Мінімальне допустиме значення Z - 1,23.

Наведена модель має один, але дуже вагомий недолік - по суті її можна розглядати лише по відношенню до великих підприємств, які котують свої акції на біржах. Саме для таких компаній можна отримати об'єктивну ринкову оцінку власного капіталу - показник Х4.

Для компаній, акції яких не котуються на біржі, Альтман запропонував модифікований варіант формули прогнозування:

Z = 0,717хX1 + 0,847хX2 + 3,10хX3 + 0,42хX4 + 0,995хX5 (4)

де: Х1, Х2, Х3, Х5 - відповідають показникам моделей 1968 та 1993 років;

Граничне значення Z при цьому дорівнює 1,23.

Потрібно відмітити, механічний переніс американської практики в умови української економіки може призвести до значних відхилень в розрахунках від реальних умов. Тому моделі Альтмана не завжди забезпечують достатню точність аналізу ймовірності банкрутства. Їх потрібно співставляти з показниками фінансового стану підприємства (ліквідністю балансу, коефіцієнтами ліквідності, коефіцієнтами відновлення (втрати) платоспроможності, типом фінансової стійкості, коефіцієнтами забезпеченості оборотними активами, коефіцієнтами автономії тощо). При відсутності явних протиріч вважати коефіцієнти Альтмана придатними для ситуації, що розглядається, для узагальненого фінансового аналізу за сукупністю показників, що розглядаються.

Наступником Альтмана щодо формування моделей прогнозування ймовірності банкрутства підприємств був Спрінгейта, який вивів свою модель:

Z =1,03 х X1 + 3,07 х X2 + 0,66 х X3 + 0,4 х X4 (5)

Мінімальне допустиме значення за цією моделлю Z - 0,862.

Для аналізу ймовірності банкрутства також використовується шестифакторна модель - універсальна дискримінантна функція:

Z = 1,5хX1 + 0,08хX2 + 10хX3 + 5хX4 + 0,3хX5 + 0,1хX6 (6)

Якщо:

Z>2, то підприємство фінансово стійке і йому не загрожує банкрутство;

1<Z<2, то фінансова стійкість підприємства порушена, але за умови антикризового управління банкрутство йому не загрожує;

0<Z<1, то підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z<0, то підприємство є напівбанкрутом.

На практиці для аналітичних оцінок ймовірності банкрутства підприємства також використовують системи критеріїв. Так розглянемо двофакторну систему показників. До першого рівня відносяться критерії та показники, негативні поточні значення яких свідчать про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення, в тому числі і банкрутство. До таких критеріїв відносяться:

· вагомі втрати в основній виробничій діяльності, які постійно повторюються;

· перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

· перебільшене використання короткострокових запозичених коштів в якості джерел фінансування довгострокових вкладень;

· низькі значення показників ліквідності;

· хронічна нестача оборотних засобів;

· неправильна реінвестиційна політика;

· велика частка запозичених коштів в загальній сумі джерел засобів, яка постійно збільшується;

· хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами;

· висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;

· наявність залежаних та понаднормованих товарів і виробничих запасів;

· погіршання відношень з банківськими установами;

· застосування у виробничому процесі обладнання з закінченим терміном експлуатації.

До другого рівня входять критерії та показники, негативні значення яких не дають змоги розглядати поточний фінансовий стан підприємства як критичний. Поряд з цим вони вказують, що при певних умовах, обставинах ситуація може різко погіршитися. До них відносяться:

· втрата основних співробітників апарата управління;

· вимушені зупинки та порушення ритмічності виробничо-технологічного процесу;

· недостатня диверсифікація діяльності підприємства;

· участь підприємства в судових справах з непередбаченим результатом;

· втрата ключових контрагентів;

· недооцінка необхідності постійного технічного та технологічного оновлення підприємства;

· неефективні довгострокові угоди;

· політичний ризик, пов'язаний з підприємством в цілому чи його основними підрозділами.

Не всі з розглянутих критеріїв можуть бути розрахованими безпосередньо за даними фінансової звітності, потрібна додаткова інформація. Критичні значення вищезазначених критеріїв повинні бути деталізовані за галузями, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних.

До методів інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємств відносяться:

- визначення коефіцієнта фінансування важколіквідних активів;

- оцінки задовільності структури балансу.

Метод інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємств є досить надійним та широко використовуваним у світовій практиці. За цим методом будується шкала значень коефіцієнта фінансування важколіквідних активів. Тобто, визначається співвідношення між важколіквідними активами (необоротними активами та запасами товарно-матеріальних цінностей) з величиною джерел їх фінансування за різними варіантами їх комбінування (рис. 1.).

Уникнути суб'єктивізму при визначені ознак кризового стану на підставі аналізу фінансових коефіцієнтів можна шляхом розробки чіткого алгоритму оцінки задовільності структури балансу підприємства. Приклад такого алгоритму приведено на рисунку 2.

За цим способом оцінка ймовірності банкрутства здійснюється за допомогою таких показників:



Рис. 1. Оцінка ймовірності банкрутства за допомогою коефіцієнта фінансування важколіквідних активів.

1) коефіцієнта поточної ліквідності (К1):

(7)

де: ГК - грошові кошти;

ЕГК - еквіваленти грошових коштів;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ПЗ - поточні зобов'язання.

2) коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами (К2):



Рис. 2. Послідовність оцінки платоспроможності підприємства

Як видно з наведеної схеми, у випадку якщо структура балансу за результатами аналізу коефіцієнтів поточної ліквідності (К1) та коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами (К2) визнана задовільною, додатково оцінюється стійкість фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта втрати платоспроможності (К3), який визначається за формулою:

де: К1п, К1к - коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець періоду;

3 - нормативний строк втрати платоспроможності (3 місяці);

Т - звітний період у місяцях.Якщо ж за результатами аналізу структура балансу визнається незадовільною, то тоді виникає необхідність додатково розрахувати коефіцієнт відновлення платоспроможності (К4) на протязі найближчих 6 місяців за формулою:

Нормативні значення показників, за якими здійснюють оцінку ймовірності банкрутства є такі:

Коефіцієнт поточної ліквідності = 1,7.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами = 1.

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності = 1.

Отже за наведеною методикою прогнозування ймовірності банкрутства підприємства видно, що основою порядку розрахунків показників цієї методики являються дані форми 1 фінансової звітності - баланс. Тому дана методика є найбільш простою за інформативним забезпеченням.

В Україні розроблена та діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств 27.06.1997 р. Наведена методика відповідає положенням Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.95 р. Основним завданням аналізу за даною методикою є оцінка результатів господарської діяльності підприємств за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання підприємства платоспроможним (неплатоспроможним) і подання пропозицій щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств.

Інформаційними джерелами проведення даного налізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу ВОК, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень тощо.

За методикою проведення аналізу необхідним є визначення динаміки:

· валюти балансу та його структури;

· джерел ВОК на основі коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового леверіджу, забезпеченості власними коштами;

· структури кредиторської заборгованості;

· активів підприємства та їх структури з огляду участі у виробництві та з огляду ліквідності;

· структур и оборотних активів на базі коефіцієнта оборотності, часу обороту, середньої тривалості одного обороту запасів;

· власних оборотних засобів та платоспроможності, які визначаються наступними показниками:

1) робочим капіталом (власні оборотні засоби);

2) маневреністю робочого капіталу - часткою запасів у його загальній сумі:

- витрат на виробництво;

- прибутковості підприємства;

- використання прибутку.

Результати аналізу заносять у зведену форму „Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти”. Після цього комісія робить висновки щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

Задача

Розрахувати строк окупності проектів і вибрати найбільш вигідний з них, якщо про проекти є наступні дані:

Початкові інвестиції	І - проект	ІІ - проект	ІІІ - проект
	38900	44100	40200
Доходи за роками
1 -й рік	11200	13350	12650
2 -й рік	16500	11750	15400
3 -й рік	13850	19200	15600
4 -й рік	14450	15900	7900
5 - й рік	22000	10600	18450

Щоб розрахувати окупності проектів використовуємо формулу

Р1 = 11200 + 16500 + 13850 = 41550;

Р2 = 13350 + 11750 + 19200 = 44300;

Р3 = 12650 + 15400 + 15600 = 43650.

Оскільки строк окупності у трьох проектах складає 3 роки то розраховує за рентабельністю проектів.

Рентабельність 1-го проекту Р = 11200 + 16500 + 1380 + 14450 + 22000 = 78,000/38900*100=200,51

Рентабельність 2-го проекту Р = 13350 + 11750 + 19200 + 15900 + 10600 = 70,800/44100*100=160,54

Рентабельність 3-го проекту Р = 12650 + 15400 + 15600 + 7900 + 18450 = 70,000/40200*100=174,13

Отже як видно найбільшу рентабельність має 1 - проект.

Використана література

1. Поліщук Н.В. Методи аналізу діяльності підприємства. // Фінанси України.-2001.- №1.- С.61-66.

2. Положення (стандарт ) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р., №87. //Галицькі контракти. -1999.- №32.-С.2-4.

3. Руденко Л.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.: Навч. посібн.- К.:НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.- 421с.

4. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск, МП «Экоперспектива», 1998. - 498 с.

5. Суторміна В.М., Федоров В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій.- К.: “Либідь”1993. - 370 с.

6. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.посібник.-К.: КНЕУ.- 2000.- 412 с.

7. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К:КНЕУ, 2003. - 554 с.

Размещено на Allbest.ru