Размещено на http://www.allbest.ru/

Види прямого оподаткування

1. Види прямого оподаткування

пряме оподаткування мито бюджет

Пряме оподаткування та його роль в формуванні доходної частини бюджету.

Прямий податок - це обов'язковий платіж, котрий стягується державою безпосередньо з доходів і майна фізичних та юридичних осіб. Прямий податок поділяється на реальний та особистий. До реальних відносять:

на землю,

промисловий,

на цінні папери.

Особисті податки включають:

прибутковий податок з громадян,

податок на прибуток підприємств та організацій,

податок на доходи від грошових капіталів,

податок на приріст капіталу,

податок на зверхприбуток,

податок з успадкувань.

Прямі податки мають суттєве значення у податковій системі України. Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування. Земельне та майнове оподаткування як за своєю бюджетною роллю, так і за впливом на платників податків поки що недостатньо вагомі. В умовах переходу від планової до ринкової економіки ще не встигла сформуватись досить сильна податкова служба, котра могла б надійно і всебічно контролювати доходи підприємств і громадян. Невизначеність законодавства й відсутність повноцінного податкового апарату значно ускладнюють контроль за доходами, особливо від підприємницької діяльності. В цих умовах майнове і земельне оподаткування може відіграти врівноважуючи роль у системі прямого оподаткування.

Важливим елементом системи прямих податків є прибуткове оподаткування. Залежно від платників податку прибуткове оподаткування класифікується на два види:

оподаткування фізичних осіб (прибутковий податок з громадян, податок на землю, податок на майно);

оподаткування юридичних осіб (податок на прибуток підприємств та організацій, податок на землю, податок на майно);

Кожен з указаних видів передбачає різні умови справляння податку. Це пояснюється тим, що доходи юридичних і фізичних осіб, маючи однакову економічну природу - добавлену вартість, розрізняються за характером використання, виконуючи різні функції. Доходи підприємств мають продуктивніший характер. Вони спрямовуються переважно на розвиток виробництва, тоді як основна частина доходів громадян використовується передусім на особисте споживання. Тому виходячи з функцій доходів підприємств, податкове навантаження при оподаткуванні цих доходів повинно бути меншим, ніж при оподаткуванні доходів громадян. Фіскальній функції податку на прибуток юридичних осіб слід надавати другорядного значення. Цю функцію більшою мірою мають виконувати інші податки, зокрема особистий прибутковий податок з громадян. Такий підхід зумовлює й відповідну структуру доходів бюджету, за якою питома вага особистого прибуткового податку з громадян більша, ніж податку на прибуток. Саме така структура і склалась в країнах з розвинутою ринковою економікою. В Україні спостерігається протилежна ситуація. Порівняно з прибутковим податком із громадян податок на прибуток має у доходах бюджету України більшу питому вагу. Крім того, слід звернути увагу, що частка податку на прибуток у бюджетних надходженнях має тенденцію до збільшення, а прибуткового податку з громадян, навпаки, - до зменшення.

Таке співвідношення двох видів прибуткового оподаткування зумовлені кількома причинами. Протягом багатьох років платежі в бюджет із прибутку підприємств завжди мали високу питому вагу в доходах держави і значно перевищували надходження від прибуткового податку з громадян. Різко змінити таке співвідношення за декілька років просто неможливо. Крім того, об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств набагато більший, ніж прибутковий податок із громадян, що також впливає на загальний розмір цих двох видів податків і забезпечує перевищення частки податку на прибуток підприємств над часткою прибуткового податок з громадян у доходах бюджету.

Водночас спостерігається й інша тенденція: різке зменшення частки платежів у бюджет із доходів господарюючих суб'єктів. Особливо різке зменшення частки платежів у бюджет із прибутку спостерігалось в 1992 та 1993 роки. Це зумовлено системою податкових пільг та практикою надання підприємцям податкового кредиту у формі відстрочки здійснення платежів у бюджет.

Надходження до бюджет від податку на прибуток підприємств подані у Таблиці N 1.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у структурі доходів зведеного бюджету суттєво знижується частка податку на прибуток підприємств: із 5,7 млрд. грн. фактично в 1997 до 2,3 млрд. грн. у бюджет 1998 р. Це зумовлено насамперед уведенням нового порядку визначення оподатковуваного прибутку як різниця між валовим доходом і валовими витратами, включенням до останніх витрат на утримання соціальної сфери. Водночас підприємства отримують суттєві додаткові кошти на розвиток власного виробництва у вигляді амортизаційних витрат.

Втрати цих бюджетів від уведення нового порядку нарахування амортизації могли стати досить відчутними тому, Кабінет Міністрів запропонував, а Верховна Рада погодилась здійснити поступовий перехід до застосування нових норм амортизації шляхом уведення в 1998 році знижувального коефіцієнта 0,7 , що певною мірою збільшить базу для нарахувань податку і змогу мобілізувати до місцевих бюджетів 2,3 млрд. грн.
Податки з населення - це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між державою і населенням із приводу примусового обов'язкового вилучення частини доходу для створення централізованого грошового фонду держави.

Прибуткове оподаткування доходів громадян може здійснюватися за пропорційними і прогресивними (регресивними) ставками. Прогресія (регресія) буває прямою і ступінчастою. При прямій прогресії (регресії) ставки збільшуються (зменшуються) із зростанням доходу, і податок за цими ставками нараховується пропорційно розміру доходу. Як правило, в системі прибуткового оподаткування громадян при побудові шкали ставок використовується ступінчастий метод. Суть його полягає в тому, що дохід розбивається на частки, для кожної з яких установлюється своя ставка податку. При прогресивній шкалі кожна наступна частка доходу оподатковується за більшою, а при регресивній - за меншою ставкою, ніж попередня. Шкала ставок, яка включає інтервали доходів
для встановлених ставок, може будуватися в абсолютних і відносних величинах.

2. Мито в системі непрямих податків

Податкова політика України як складова фінансової політики на сучасному етапі формується з огляду на стосунки з іншими країнами. Відповідно до концепції ринкової економіки, в Україні здійснюється політика лібералізації зовнішньої політики, а з також має місце політика тарифного протекціонізму. (Протекціонізм - політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.) Така політика реалізується через фінансове стимулювання експорту та обмеження імпорту. Так, імпорт в Україну супроводжується сплатою мита, акцизного збору та податку на додану вартість, а експорт - сплатою тільки мита.

Необхідно зазначити, що мито за соєю економічною суттю - це податок, оскільки, по-перше, воно сплачується в обов'язковому безвідплатному порядку відповідно до вітчизняного законодавства, по-друге, не має конкретного цільового призначення [4. с. 94; 6. с. 27].

Мито - це податок, що стягується з товарів, які ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом через митний кордон України.

Мито - важлива складова податкової системи і характеризується наступним:

1. є непрямим податком, а тому йому притаманні їх основні риси: по-перше, мито включається до ціни товару як надбавка і є податком на споживання; по-друге, мито має чітко виражену фіскальну природу; по-третє, стягується за тарифами;

2. є загальнодержавним податком і у повному обсязі включається до Державного бюджету України.

Мито виконує фактично ті самі функції, що й інші податки та збори, однак має певні особливості:

- фіскальна функція мита полягає в тому, що акумулюються кошти для виконання державою покладених на неї завдань. Такий суто фіскальний підхід для встановлення мита був характерним для епохи протекціонізму, коли спеціально встановлювалися високі ставки мита, однак з початку інтеграційних процесів відбулося послаблення ролі мита у формуванні доходів держав;

- регулююча функція мита полягає в тому, що завдяки диференціації ставок відбувається коригування національних і світових цін. Можна виокремити три основні прояви цієї функції:

- протекціоністський (національна ціна буде значно нижчою за світову ціну разом із сплаченим митом),

- стимулюючий (національна ціна буде вищою за світову ціну разом із сплаченим митом)

- стабілізуючий (національна ціна дорівнюватиме світовій ціні разом із сплаченим митом) [5. с. 285].

Таким чином, митна політика держави не ставить фіскальну мету, а спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів.

Запровадження мита може мати на меті захист вітчизняного виробника; здійснення економічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів, а фіскальне значення мита має другорядне значення.

Класифікація мита може здійснюватися за такими ознаками.

1. Залежно від напрямку переміщення товарів та цінностей :

1. ввізне мито -- встановлюється для товарів, що імпортуються до країни. Основними цілями запровадження ввізного мита є:

- захист національного виробництва від небажаної іноземної конкуренції; - раціоналізація структури товарів, що імпортуються, тощо.

У вітчизняній практиці мито диференціюється залежно від країни походження товару:

преференційні ставки ввізного мита застосовуються, якщо товар ввозиться з країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони;

пільгові ставки ввізного мита застосовуються у тому разі, якщо товари походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

повні (загальні) ставки ввізного мита застосовуються в інших випадках.

2) вивізне мито -- встановлюється для товарів, що експортуються з країни. Основними цілями застосування вивізного мита є:

- обмеження експорту товарів, необхідних для національної економіки з точки зору як насичення внутрішнього ринку, так і безпеки;

- обмеження експорту сировини чи напівфабрикатів з метою стимулювання експорту кінцевої продукції.

Вивізне мито нараховується за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України. Було запроваджене лише у 1993 р. щодо продукції хімічної, металургійної, текстильної промисловості, сільського господарства, окремих видів фармацевтичних товарів тощо, але поступово коло товарів, які підлягали обкладанню вивізним митом, скорочувалося;

3) транзитне мито -- встановлюється для товарів, які перевозяться транзитом. Встановлення транзитного мита може здійснюватися з метою як наповнення дохідної частини бюджету, так і регулювання потоків товарів через територію країни. В українському законодавстві такий вид мита не передбачено.

2. Залежно від способу нарахування ставки мита :

- адвалорне мито -- нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом. При його застосуванні важливим стає визначення митної вартості товарів, яка є заявленою декларантом або визначеною митним органом вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, обчисленою на момент перетинання товарами митного кордону України. На сьогодні у вітчизняній практиці передбачено застосування правил визначення митної вартості відповідно до вимог Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 1994 р., а також відповідно до вимог Митного кодексу;

- специфічне мито - нараховується у встановленій (твердій) грошовій сумі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- комбіноване мито -- нараховується одночасно як за адвалорними, так і за специфічними ставками.

3. Залежно від мети застосування:

1)сезонне мито -- встановлюється на певний термін, однак за вітчизняним законодавством не більше ніж чотири місяці;

2)спеціальне мито -- застосовується як захисний захід, по-перше, щодо ввезення в Україну товарів у кількості та на умовах, які можуть заподіяти значну шкоду або ж створюють загрозу залодіяння значної шкоди національному товаровиробнику; по-друге, щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які нехтують національними інтересами у сфері зовнішньоекономічної діяльності; по-третє, як відповідь на дискримінаційні та(або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, що обмежують інтереси як країни, так і економічних суб'єктів.

Рішення про застосування спеціального мита має ґрунтуватися на врахуванні національних інтересів, включаючи інтереси національного товаровиробника та споживачів, вплив імпорту на зайнятість населення, інвестиції національного товаровиробника та споживачів, а також на міжнародні економічні інтереси;

3) антидемпінгове мито - застосовується передусім для захисту внутрішнього ринку від імпорту товарів за демпінговими цінами.

У вітчизняному законодавстві поняття демпінгу не можна вважати чітко окресленим. Так, у Законі України «Про Єдиний митний тариф» зазначено, що антидемпінгове мито застосовується у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду. На нашу думку, в даному разі вітчизняне законодавство не зовсім коректно подає визначення демпінгу потребує коригування відповідно до принципів ГАТТ від 1994 р. Так, демпінгом вважається надходження товару однієї країни на ринок іншої за ціною, що нижче нормальної ціни товару та може спричинити матеріальні збитки промисловості, створеній на території країни-імпортера, або ж суттєво стримує створення вітчизняної промисловості. Під нормальною ціною розуміють ціну даного товару, встановлену в рамках звичайної торгової угоди, що укладається країною-екс-портером з будь-якою іншою країною. Так, саме на основі зіставлення нормальної та експортної цін можна визначити наявність демпінгу, а у вітчизняному законодавстві наголошується на ціні, яка значно нижче за ціни інших експортерів. Однак в умовах конкуренції може виникнути ситуація, коли підприємство здатне суттєво знизити витрати, наприклад за рахунок впровадження нових технологій, і, як наслідок, зменшити відповідно ціни, проте в такій ситуації не можна говорити про демпінг;

4) компенсаційне мито - застосовується, по-перше, у разі ввезення на митну територію України товарів, що є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику; по-друге, у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Слід зазначити, що Україна майже не використовує на практиці спеціальні, антидемпінгові та компенсаційні мита для захисту внутрішнього ринку, хоча їх роль надзвичайно важлива, особливо з точки зору економічної безпеки.

Так, у 2002 р. Кабінетом Міністрів України введено спеціальне мито у розмірі 20% щодо низки російських товарів у кількості 22 позицій, в тому числі залізняка, хлору, мінеральних добрив, деяких фарб і лаків, бавовняних тканин, феросплавів. Мито було введено на період дії спеціального мита, встановленого Росією у травні 2001 р. на українські труби з чорних металів. Також з ЗО липня по 8 грудня 2002 р. було введено спеціальне мито на нові легкові автомобілі з Росії з робочим об'ємом циліндра від 1000 до 1500 см3, що ввозяться громадянами на митну територію України, у розмірі 31,7%. Мета введення -- підтримка вітчизняного виробника.

З цією ж метою 27 вересня 2003 р. Україна ввела антидемпінгове мито терміном на 5 років на імпорт сірників з Росії та Білорусі. У рішенні Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 12.09.2003 р. розмір ставки ввізного мита для російських сірників установлено на рівні 8,8%, однак продукція ЗАТ «Плитспичпром» (Балабаново) обкладатися митом не буде. Для білоруських виробників розміри мита є значно вищими: ЗАТ «Пинскдрев» - 31,8%, «Борисовдрев» - 68,7%, інших виробників -- 95,7%.

Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, що підлягають оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Об 'єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України, або їх кількісні показники. Для визначення митної вартості валюта контракту перераховується у національну валюту України за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації. При встановленні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунках-фактурах, а також витрати на транспортування, (навантаження, розвантаження, перевантаження ти страхування) до пункту перетинання митного кордону, комісійні, брокерські послуги тощо. За явної невідповідності заявленої митної вартості реальним цінам її величину встановлюють митні органи, виходячи з цін на ідентичні товари чи інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

Запроваджено два види ставок, за якими обчислюється сума мита, що підлягає сплаті до бюджету:

* у процентах до митної вартості товарів;

* у встановленому грошовому виразі на одиницю товару.

У свою чергу, процентні ставки, відповідно до Єдиного митного тарифу України та інших законодавчих актів України, залежно від країни походження товарів розподіляються на преференційні, пільгові та повні (загальні ставки).

У встановленому грошовому виразі (євро) на одиницю товару ставки запроваджені по підакцизних товарах.

Сума мита, належна до сплати, перераховується платниками на рахунки митних органів, що здійснюють митне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу, після чого в установлені строки ці суми перераховуються до бюджету.

Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита випуск товарів та майна митними органами не здійснюється. За заявою декларанта та наявності гарантії банку митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на один місяць. При несплаті рахунка в строк, указаний митним органом, сума мита стягується в безспірному порядку з нарахуванням пені за кожний день прострочення.

У митному оподаткуванні існувала і продовжує значною мірою існувати розгалужена система різноманітних пільг і звільнень від сплати як ввізного, так і вивізного мита великою категорією юридичних і фізичних осіб. Зокрема, митні пільги і преференції надаються згідно із Законом України «Про Єдиний митний тариф», Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. № 4-93 «Про Єдиний митний тариф України», а також іншими законодавчими актами України та міжнародними договорами. Затверджено спеціальні Класифікатори пільг в обкладанні товарів ввізними та вивізним митом. Пільги встановлюються на певний термін, як правило, не більше 5 років. Наприклад, від сплати ввізного мита звільняються такі групи товарів (крім підакцизних):

1. товари, які використовуються у будівництві суден, броньованих машин, автомобілів, автобусів, космічної техніки, літакобудівникові тощо, якщо такі товари не виробляються в Україні чи виробляються, однак не мають відповідних стандартів якості;

2. товари, які ввозяться для потреб:

- збірних команд України, що беруть участь в Олімпійських іграх;

- розвідувальних органів;

- економічних суб'єктів у реалізації інвестиційних проектів в окремих областях та містах України; СЕЗ «Сиваш», «Закарпаття». «Азов», «Донецьк», «Курортополіс Трускавець», «Славутич», «Інтерпорт Ковель», «Порт Крим», «Рені», «Порто-франко», «Миколаїв», «Яворів» тощо;

3. товари, які надходять в Україну на виконання Угод між Україною та іншими державами. Наприклад, співробітництво у галузі попередження промислових аварій, науково-технічна кооперація підприємств оборонної галузі тощо; товари, які надходять для подолання проблем Чорнобиля; гуманітарна допомога; інше.

Наявна значна кількість пільг для спільних підприємств. Митні пільги, передбачені чинним законодавством, забезпечують їм високу рентабельність, створюють кращі умови в ціновій конкуренції. Як правило, в Україну завозяться готові або майже готові машини, а участь української сторони в їх виготовленні зводиться (в кращому випадку) до агрегатного складання. Таким шляхом під виглядом спільних підприємств здійснюється проникнення іноземної сільськогосподарської техніки та іншої продукції машинобудування, яка виготовляється або може виготовлятися на вітчизняних підприємствах. Тому на сьогодні постає питання щодо перегляду існуючих пільг з точки зору їх впливу на національну економіку, і насамперед національного виробника.

3. Громадянин за основним місцем роботи отримав заробітну плату 400 грн. також він працює в іншій фірмі, де заробітна плата дорівнює 200 грн. розрахувати суму прибуткового податку

Ставка прибуткового податку становить 15% тому сума податку:

(400 + 200 ) * 0,15 = 30 грн.

Використана література

1. Закон України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" в редакцiї Закону вiд 22 05. 1997 р. № 283/97-ВР // ВВР України.1997. - № 27 зi змiнами та допов. .

2. Закон України "Про систему оподаткування" в редакцiї Закону № 77/97-ВР Biд 18.02.97// ВВР України - 1997. -№ 16.

3. Законодавство України про податки i збори з громадян: Зб. нормат. aктів. - К: Юрiнком, 2000.

4. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення. -К.:КНЕУ, 2000. -192 с.

5. Бiленчук П.Д, Задояний М. Т, Форостовець В. А. Мiсцевi податки i збори. Правове регулювання: Навч. посiб. - К: ATIKA, 1999.

6. Величко О., Дмитренко І. Iноземний досвiд реформування податкової системи// Eкономіст - 1998. - № 7-9. С. 120-123.

7. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И, Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К: МАУП, 2000.

8. Данілов О.Д., Лапшин Ю.В., Онищенко В.А. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентними податками та зборами. Неподаткові платежі: Навчальний посібник.- Ірпінь: Акадекмія ДПС України, 2002.-292с.

Размещено на Allbest.ru