Аналіз сучасних тенденцій банкрутства підприємств в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Проблеми банкрутства підприємств є особливо актуальними в умовах економічної кризи. В такі періоди механізм банкрутства є своєрідним критерієм відбору більш ефективних підприємств.

Згідно інформації, яка надходить до Державного департаменту з питань банкрутства, протягом 2008 року порушено 11338 справ про банкрутство підприємств різної форми власності, тоді як у 2007 році ця кількість складала 13 792 справ, тобто на 17,8 % більше. З них справ про банкрутство державних підприємств та підприємств з державною часткою більше за 25 відсотків порушено на 6 відсотків більше, ніж за 2007 рік (204 та 217 відповідно). Так, справ про банкрутство державних підприємств порушено на 4 % менше (151 та 157 відповідно), підприємств з державною часткою більше 25 відсотків на 12 % менше (53 та 60 відповідно).

В таблиці 1 наведено дані про кількість порушених справ про банкрутство підприємств у 2002-2009 роках.

Таблиця 1 - Показники порушення справ про банкрутство протягом 2002-2009 років

Ми бачимо, що кількість банкрутств підприємств в 2002-2009 роках щорічно зростала, причому перше найбільш активне зростання їх кількості відбулося в 2006 році (на 2892 підприємства проти приросту на 276 підприємств у 2005 році відносно 2004-го). Надалі кількість банкрутств також зростала, і в 2007 році їх чисельність збільшилася ще на 3109 підприємств. Проте в наступному 2008 році кількість банкрутств скоротилася на 2454 випадки, хоча їх рівень все ще перевищував рівень 2006 року. Водночас за 2002-2008 роки кількість підприємств, що збанкрутували, зросла на 4878 одиниць.

Більшість збанкрутілих в 2002-2009 роках підприємств належать до недержавних форм власності. При цьому кількість банкрутств підприємств, що перебувають у державній власності, в дослідженому періоді скоротилася на 84 підприємства. Скорочення чисельності державних підприємств-банкрутів відбувалося в усіх досліджених роках, крім 2007, коли їх кількість зросла на чотири підприємства. Водночас найбільше скорочення збанкрутілих державних підприємств мало місце в 2004 році - на 32 підприємства порівняно з 2003 роком. При цьому якщо в 2002 році серед державних підприємств-банкрутів переважали підприємства з високою часткою державного капіталу (196 із 235 підприємств), то надалі частка таких підприємств скорочувалася, і в 2008 році складала 53 підприємства із 151 збанкрутілих. В цілому, на нашу думку, скорочення чисельності підприємств-банкрутів, що перебувають у державній формі власності, можна пояснити як покращенням управління даними підприємствами, так і скороченням їх чисельності через приватизаційні процеси.

Початок економічної кризи наприкінці 2008 року справив негативний вплив на статистику банкрутств підприємств в Україні. Так, за даними зведеної інформації по Департаменту з питань банкрутства, станом на 01.02.2010 року загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства становила 14642, що на 3304 одиниці більше, ніж в 2008 році. При цьому з них кількість державних підприємств складає 443 одиниці, що на 292 підприємства більше, ніж в 2008 році.

Серед державних підприємств-банкрутів також зросла частка підприємств, у капіталі яких частка державного капіталу перевищує 25 %, зросла до 152 одиниць, тобто на 106 підприємств. Характерним є також те, що переважна більшість державних підприємств-банкрутів знаходяться у стадії ліквідації (177 підприємств, в тому числі з часткою державного капіталу понад 25 % - 56 підприємств).

Переважна кількість підприємств-банкрутів зазнає ліквідації. Так, впродовж січня 2010 року було ліквідовано 452 підприємства, тоді як відновлення платоспроможності відбулося тільки на 9 підприємствах (з них одне державне). Лише на шести підприємствах було укладено мирову угоду, і на двох - виконано боржником всі зобов'язання перед його кредиторами. Водночас протягом січня було порушено 527 нових справ про банкрутство, з яких 5 - стосовно державних підприємств.

Банкрутство підприємства безпосередньо пов'язане з погіршенням його фінансового стану і отриманням збитків. За даними Державногокомітету статистики, в 2009 році збитки підприємств України суттєво зросли (рисунок 1, без урахування малих підприємств).

банкрутство криза підприємство

Рисунок 1 - Частка підприємств, що отримали збиток, в загальній кількості підприємств України в 2002-2009 роках

За даними аналізу, в 2002-2009 роках чисельність збиткових підприємств скорочувалася, починаючи з 2003 року, і суттєво зростала, починаючи з 2008 року. Найнижча чисельність збиткових підприємств спостерігалася в 2007 році - 32,5 %. В наступному році їх кількість зросла до 38,9 %, а в 2009 році - до 47,2 %. Тобто, негативний вплив фінансової кризи на фінансовий результат діяльності підприємств почав здійснюватися ще в 2008 році, що і призвело до різкого зростання банкрутств у 2009 році.

Чисельність підприємств, що отримали збиток від господарської діяльності, відрізняється за видами економічної діяльності та за регіонами країни. Так, найбільше збитків отримали підприємства, що займаються торгівлею автомобілями та мотоциклами, їх технічним обслуговуванням та ремонтом - 60,7 % всіх таких підприємств, а також підприємства будівельної сфери - 57,7 %, промисловості - 52 %, а також комунального господарства, надання індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури і спорту - 51,3%.

Найменша питома вага збиткових підприємств в 2009 році була в сільському господарстві - 18,1 %. Тому можна передбачити, що саме підприємства тих галузей, де отримуються найвищі збитки, мають надалі найвищий ризик банкрутства.

Найбільше збиткових підприємств в 2009 році було в таких областях України, як Волинська (54,6 %), Запорізька (52,9 %), Чернігівська (52,8 %), Житомирська (52,4 %) та в Криму (52,3 %). Найменше підприємств, що отримали збиток, в Закарпатській області (32,4 %), м. Севастополі (40,1 %), Черкаській області та м. Києві (по 42,4 %). Але найбільші обсяги збитків у вартісному вираженні були отримані підприємствами в областях з високорозвиненою промисловістю - Луганській (- 688,4 млн грн), Донецькій (- 640,2 млн грн) та Полтавській (- 419,7 млн грн). Найбільше прибутків отримано у м. Києві (3507,8 млн грн), Київській області (75,4 млн грн) та Харківській області (65,9 млн грн). Підприємства Хмельницької області в 2009 році отримали сумарні збитки в сумі 4,9 млн грн, Івано-Франківської - збитки у сумі 90,9 млн грн.

Таблиця 2 - Питома вага збиткових підприємств у загальній кількості підприємств за областями України, %

Можна сказати, що регіони з меншою питомою вагою промислових підприємств також мають менше передумов для зростання чисельності підприємств-банкрутів на своїй території. Це підтверджує приклад Хмельницької області, де значною є частка сільськогосподарських підприємств, які в сучасній економічній ситуації зазнають менших збитків.

Водночас погіршення ситуації з кількістю підприємств-банкрутів спостерігається і в інших країнах світу. Так, в Польщі в другому кварталі поточного року зареєстровано майже 200 банкрутств компаній, що майже удвічі більше, ніж за перші три місяці року. В першому півріччі в Польщі збанкрутувало 290 підприємств, що на 50 % більше, ніж у першій половині 2008 року. Серед збанкрутілих компаній переважають виробничі підприємства (майже 100) і підприємства, що працюють у сфері послуг (близько 80). Більш як по 30 збанкрутілих компаній припадає на будівельну галузь і на підприємства, що займаються оптовим продажем. Ще близько 20 банкрутів - фірми, які займалися роздрібним продажем.

Банкрутство - це одна із юридичних підстав ліквідації підприємства, яка виявляється у неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього термін пред'явлені йому кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. Основна мета банкрутства - не ліквідація підприємства, а задоволення вимог кредиторів через визнання боржника банкрутом. Тобто банкрутство не є самоціллю, а лише засобами для звільнення від боргів.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України. Крім того, для врегулювання багатьох проблем, що виникають між боржником і кредитором в господарському процесі, сторони і учасники застосовують цілий ряд норм Господарського кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та інших законодавчих актів. Одночасно в багатьох випадках сторонам і учасникам господарського процесу при провадженні у справах про банкрутство допоможуть цілий ряд підзаконних актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України тощо.

Згідно із Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - це кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Сторони - це головні діючі й процесуальні особи, серед яких виникають горизонтальні відносини. Тільки вони можуть ініціювати питання про банкрутство, вирішити питання про його припинення.

Поряд зі сторонами у справі про банкрутство є й інші учасники - це арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна боржника (орган, уповноважений управляти майном), а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Особливим учасником в процедурі банкрутства є арбітражний керуючий. Через нього здійснюється зв'язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.

Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, унаслідок чого воно з'являється банкрутом юридично.

2. Технічне банкрутство. Цей термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санування, звичайно не призводить до юридичного його банкрутства.

3. Навмисне банкрутство. Воно характеризує навмисне створення (чи збільшення) керівником чи власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються в карному порядку.

4. Фіктивне банкрутство. Воно характеризує свідомо помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань чи знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку.

Передумови банкрутства різноманітні - це результат взаємодії численних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Їх можна класифікувати в такий спосіб.

Внутрішні фактори:

1. Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності чи неефективної інвестиційної політики.

2. Низький рівень техніки, технології й організації виробництва.

3. Зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності і як наслідок - високий рівень собівартості, збитки, "проїдання" власного капіталу.

4. Створення наднормативних залишків незавершеного будівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, готової продукції, у зв'язку з чим відбувається затоварення, сповільнюється оборотність капіталу й створюється його дефіцит. Це змушує підприємство „залазити” в борги, що може бути причиною його банкрутства.

5. Погана клієнтура підприємства, яка платить з запізненням чи не платить зовсім через банкрутство, що змушує підприємство самому залазити в борги. Так зароджується ланцюгове банкрутство.

До зовнішніх факторів відносяться наступні:

Економічні: кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, ріст цін на ресурси, зміну кон'юнктури ринку, неплатоспроможність і банкрутство партнерів. Однієї з причин неспроможності суб'єктів господарювання може бути неправильна фіскальна політика держави. Високий рівень оподатковування може стати не підсилу підприємству.

Політичні: політична нестабільність суспільства, зовнішньоекономічна політика держави, розриви економічних зв'язків, втрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недосконалість законодавства у сфері господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й інших проявів регулюючої функції держави.

Посилення міжнародної конкуренції в зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу.

Демографічні: чисельність, склад народонаселення, рівень добробуту народу, культурний рівень суспільства, що визначають розмір і структуру потреб і платоспроможний попит населення на ті чи інші види товарів і послуг.

Неплатоспроможність пов'язана з недосконалим податковим законодавством (провина держави), коли підприємство, одержавши від покупця кошти, повинне сплачувати податки. Виходить парадокс - невигідно бути законослухняним суб'єктом. Якщо сплатиш усі податки, не одержавши гроші від покупця, то станеш банкрутом, і навпаки, не сплатиш податків - можна сподіватися на їхню відстрочку чи прощення, але банкрутом не будеш.

Банкрутство є, як правило, наслідком спільної дії внутрішніх і зовнішніх факторів. У розвитих країнах з ринковою економікою, стійкою економічною і політичною системою руйнування суб'єктів господарювання на 1/3 зв'язано з зовнішніми факторами і на 2/3 - із внутрішніми.

Таким чином, у законодавчій і фінансовій практиці існує декілька видів банкрутства підприємств. Банкрутство підприємств обумовлено різноманітними факторами як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Не дивлячись на статистику розвинутих країн, в нашій країні значна частина банкрутств пов'язана з зовнішніми факторами.

Чинниками, що посилюють погіршення ситуації польських фірм, аналітики компанії називають зниження обсягів експорту, залежність від імпортних комплектуючих у виробництві експортних товарів і внутрішній попит, що зменшується. Також експерти відзначають збільшення кількості великих фірм серед збанкрутілих, зокрема тих, акції яких продаються на фондових майданчиках. У першому півріччі у Польщі збанкрутувало близько 30 таких фірм. 70 % загальної кількості збанкрутілих фірм за перші шість місяців року становлять товариства з обмеженою відповідальністю.

Аналогічні процеси відбуваються також і в інших країнах світу - США, Японії, країнах ЄС тощо.

Відмінною рисою кризового часу є також поява такого виду банкрутів, як фізичні особи-банкрути. Передусім до таких відносяться позичальники банків. Банкрутство актуальне і рятівне для тих, хто винен банку значну суму (від 20-30 тисяч доларів США) і через кризу виявився в безвихідній пастці. Красномовніше ілюструє таку пастку позичальник, який взяв іпотечний кредит у доларах є потерпілим з трьох сторін: звільнений з роботи (залишився без джерел доходів), постраждав від падіння гривні восени 2008 року і постраждав від знецінення нерухомості. За своїм обов`язком фінансовій установі позичальник відповідає всім своїм майном - у тому числі і квартирою, на яку брав кредит. А реалізація заставної квартири, що значно знецінилася, в більшості випадків не дозволить погасити борг банку, і в цьому випадку в позичальника попереду виявляться роки боргового життя. У кращому випадку це загрожує неможливістю коли-небудь оформити на себе будь-яке майно, в гіршому - довічне відрахування певного відсотка з зарплати.

Результат, якого можна досягти фізичній особі за допомогою оформлення банкрутства та звернення до суду, відрізняється від варіанту банкрутства підприємства лише ліквідацією довічного боргу і високою ризикованістю схеми. Тому банкрутство фізичних осіб є мало поширеним явищем і критично оцінюється багатьма юристами.

Отже можна зробити висновок, що динаміка банкрутств в Україні істотно збільшилася в період кризи. Також характерною особливістю є зростання чисельності державних підприємств-банкрутів. Одночасно збільшується кількість підприємств, що отримують збитки від своєї діяльності, а отже мають передумови для банкрутства в майбутньому. На сьогодні до таких підприємств передусім відносяться ті, що працюють у промисловості та будівництві. Водночас підприємства сільського господарства мають менше збитків, а отже і менший ризик банкрутства.

Банкрутство підприємств в Україні є поширеним явищем сьогодення. Світова економічна криза, нестабільність економічного і політичного середовища в країні, недосконалість правового та податкового законодавства призвели до збільшення кількості неплатоспроможних підприємств, які прямують до банкрутства, що призводить у більшості випадків до ліквідації таких підприємств. Загалом банкрутство є регулятором ринкової економіки, основне призначення якого полягає у «відсіюванні» неефективних, неплатоспроможних та збиткових суб'єктів підприємницької діяльності. Незважаючи на це, ми можемо констатувати, що рівень банкрутства в Україні є досить високим.

Актуальність проблеми банкрутства підприємства в Україні особливо загострюється у зв'язку з кризовими явищами в економіці країни як в цілому, так і на рівні кожного окремого підприємства.

Размещено на Allbest.ru