Розвиток податкової системи в перехідній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

1. Назвати види непрямих податків, їх переваги і недоліки

Непрямі податки відіграють значну роль у формуванні доходів держави та податковому регулюванні історично основним видом непрямих податків був акциз, коли об'єктом оподаткування, як правило, виступала вартість товарів, що мали певну специфічну особливість (тютюн, алкогольні напої, предмети розкоші), або рівень споживання яких значно залежав від зміни цін. Сьогодні в більшості країн у підакцизні групи товарів включено: алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин, легкові автомобілі, коштовності, інші предмети розкоші. Розвиток непрямого оподаткування призвів до появи податку з обороту (своєрідного універсального акцизу), який у деяких країнах трансформувався у податок з продаж або податок на додану вартість.

У світовій фіскальній практиці непрямі податки, що звичайно називаються податками на споживання, включають три основних види: податок з обороту, податок з продаж, які використовувались у практиці розвинених країн до 1950 p., а потім і податок на додану вартість (ПДВ), що замінив у багатьох країнах перші два види і сьогодні є провідним непрямим податком. У Західній Європі бюджет формується наполовину з непрямих податків. Зберігаючи переваги інших податків на споживання, ПДВ значною мірою звільнений від їх основних недоліків. Теоретично він являє собою частку (%) від вартості, що додана на кожній стадії виробництва та обігу. Залишаючись багаторазовим, ПДВ перебуває у прямій залежності від реального внеску кожної стадії у вартість кінцевого продукту, а отже, зберігає можливості держави впливати на всі стадії відтворення.

Отже, непрямі податки - це податки, які не залежать від доходів або майна окремого платника, а визначаються розміром споживання. Непрямі податки включаються в ціни як надбавка (або складова), і їх сплачує кінцевий споживач. Переважно їх сплачують платники, які більше споживають, тобто ті, які мають більші доходи.

Непрямі податки:

* сплачує одна особа, а податкове навантаження несе інша;

* включаються у ціну тільки на стадії реалізації як надбавка до ціни товару;

* стягуються за тарифами;

* стягуються зі споживання цінностей: витрат і користування

речами.

Виходячи з характеру торговельної діяльності, непрямі податки поділяються на три групи (рис. 1.):

* акцизи і фіскальні монополії, які використовуються у внутрішній торгівлі;

* мито на товари, яке використовується у зовнішній торгівлі. Оскільки, непрямі податки включаються в ціну товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів, а податковий тягар падає на ті групи населення, які характеризуються більш високим рівнем споживання, їхні види залежать від особливостей ціноутворення, і звідси випливає розподіл податків.

Саме непрямі податки є однією з причин зростання цін на споживчі товари і сплачуються споживачами побічно у вигляді більш високої плати за товари. Тобто, ознакою непрямих податків є завуальована від справжніх платників форма вилучення частини їх доходів.

Непрямі податки за своїм змістом мають регресивний характер: чим більший дохід, тим менша питома вага непрямих податків у доході споживача, і навпаки, чим менший дохід, тим більша питома вага цих податків. Таким чином, непрямі податки є найбільш соціальне несправедливими. податок оподаткування кредит



Рис. 1. Класифікація непрямих податків

До акцизів відносять непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни.

Сутність фіскальної монополії полягає у встановленні державою такої ціни, яка забезпечувала б їй певні надходження. Фіскальна монополія виражає прибуток держави від реалізації монопольних товарів. Вона може бути повною або частковою. При частковій держава монополізує тільки процес ціноутворення або ціноутворення і процес виробництва певних товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виняткове право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами. Об'єктом фіскальних монополій завжди були найбільш масові споживчі товари: сіль, алкогольні напої, тютюн, сірники тощо.

Особливим видом непрямих податків є мито, яке встановлюється при ввезенні, вивезенні та транзиті товарів через кордон держави. У практиці оподаткування існують різні форми мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, вирівнювальне.

Непрямі податки мають свої переваги і недоліки (рис. 2).

До переваг непрямих податків належать:

- збільшення доходів держави при зростанні населення та його добробуту;

- регулярність і швидкість надходжень до бюджету;

- вирівнювання міжрегіонального розподілу доходів, оскільки споживання майже рівномірне в територіальному розрізі;

- стримуючий вплив на споживання товарів, шкідливих для здоров'я, і підвищення моральності населення;

- можливість впливу держави на розвиток виробництва і сфери послуг;

- зручність, яка полягає у тому, що при цьому має місце близькість до місця внесення, відсутність втрати часу при внесенні, вони не мають примусового характеру, не потребують накопичення певних коштів.

Рис. 2. Переваги та недоліки непрямих податків

Однак не можна абстрагуватись і від тих недоліків, що негативно впливають на податкову систему через необгрунтоване використання непрямих податків. Найбільший недолік - це відсутність безпосередньої залежності від розміру доходів платників, регресивний характер. Ще К. Маркс вважав податки на споживання податками на бідних, а тому гостро їх засуджував. Групи осіб з низьким рівнем доходу як податок у ціні споживчих товарів сплачують більшу частку свого доходу порівняно з високоприбутковими групами. Тому проблема забезпечення ефективності введення цих податків повинна враховувати величину диференціації населення за рівнем доходів та відносну частку низькооплачуваних категорій населення.

Соціальна несправедливість непрямих податків може певною мірою нейтралізуватися державою шляхом вилучення товарів першої необхідності з кола оподатковуваних. Але виникає суперечність: адже швидкість надходження податків, стабільність і рівномірність забезпечуються саме оподаткуванням товарів широкого вжитку. Тому державі необхідно якнайповніше врахувати інтереси усіх членів суспільства, прийти до компромісного розподілу податкового тягаря.

У сучасних умовах вплив непрямих податків на підвищення цін, крім негативності саме цього фактора, достатньо обґрунтовано вважають джерелом розвитку інфляційних тенденцій. Крім того, не менш істотним недоліком непрямих податків слід вважати обмежені можливості їх використання для стимулювання виробництва. Деякі можливості стимулювання закладені в непрямих податках щодо регулювання структури споживання, однак їх реалізація перебуває у безпосередньому зв'язку з відпрацьованістю механізму визначення та стягнення. Практика переконливо свідчить, що не завжди регулювання споживання шляхом непрямих податків має наслідком лише позитивні результати.

2. Як класифікуються податки залежно від об'єкта оподаткування та за формою оподаткування

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяють на:

* податки на доходи та прибутки - обов'язкові платежі, які справляються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування е заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий дохід підприємства;

* податки на споживання - обов'язкові платежі, які справляються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;

* майнові податки - обов'язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів);

* ресурсні платежі або платежі рентного характеру - обов'язкові збори, які справляються в процесі використання ресурсних платежів, які перебувають у державній формі власності.

За формою оподаткування податки поділяють на:

* прямі податки - обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);

* непрямі податки - обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкта оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

3. Який порядок обчислення та сплати податку на землю? Хто має пільги при сплаті цього податку?

Одним з найтрадиційніших податків, котрий має давню історію в податкових системах, є земельний податок. Він, поряд із системою акцизних зборів, становить собою механізм рентних важелів і застосовується до специфічного природного фактору - землі. За його допомогою перерозподіляється та частина чистого прибутку, яка отримана виробниками без будь-якого зв'язку з їхніми витратами й зусиллями, лише завдяки безпосередньо земельній ділянці.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю або земельний податок є одним із різновидів майнового оподаткування, і її розмір не залежить від результатів господарської діяльності платника. Основним законодавчим документом, що встановлює порядок його сплати й внесення до бюджету, є Закон України від 22.12.99 р. № 1344-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-ХИ (далі - Закон № 1344-ХІІ).

Об'єктом плати за землю є ділянка землі, котра перебуває у власності або в користувача, у тому числі - на умовах оренди. Законодавством передбачені два варіанти плати за землю - земельний податок або орендна плата, що обумовлюється залежно від грошової оцінки земель.

Земельний податок стягується із землевласників або землекористувачів, які мають державні акти на право власності або право постійного користування землею, видані й зареєстровані сільськими, селищними, міськими чи районними Радами, у вигляді орендної плати, що сплачується орендарем згідно з укладеним з орендодавцем договором.

Орендна плата становить собою платіж, здійснюваний орендарем за користування земельною ділянкою, причому об'єктом орендних відносин повинна бути саме земельна ділянка, а термін договору оренди, відповідно до статті 8 Земельного кодексу України, не може бути тривалішим за три роки - для надання земельної ділянки в короткострокове користування й п'ятдесят років - у випадку довгострокового користування.

Відповідно до Листа державної податкової адміністрації України від 26.06.98 № 7702/10/29-0217 "Про порядок обліку надходжень плати за землю" величина, умови й терміни стягнення орендної плати за землю з юридичних осіб встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем та орендарем.

Відповідно до частини 2 ст. 8 Земельного кодексу України орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради та власники землі.

Величина земельного податку визначається залежно від площі земельної ділянки й грошової оцінки земель, а у разі її відсутності - у відповідності зі ст. 7 Закону.

Площа оподатковуваної земельної ділянки підтверджується державними актами на право власності або постійного користування ним, а у разі його відсутності - випискою із Земельно-кадастрової книги. Грошова оцінка земельної ділянки здійснюється державним комітетом України із земельних ресурсів. Ставки податку на земельні ділянки, грошова вартість яких визначена, зазначені у відсотках. Ставки земельного податку по видах земельних ділянок здійснюються у відсотках до їхньої грошової оцінки.

Крім ставок податку, існує цілий ряд коефіцієнтів, застосовуваних до цих ставок залежно від місця розташування земельної ділянки та її цільового призначення (коефіцієнт 1 -К1). Законом № 1344 внесені зміни, відповідно до яких ставки земельного податку, наведені в Законі про плату за землю, застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

У населених пунктах, віднесених до курортних, до ставок земельного податку застосовуються додаткові коефіцієнти (коефіцієнт 2 - К2). Локальні коефіцієнти, застосовувані до ставок земельного податку, доводяться до відомості населення рішеннями місцевих рад. Таким чином, перш ніж обчислювати податок, необхідно з'ясувати ставки податку й відповідні локальні коефіцієнти у відділі земельних ресурсів при органі місцевої влади.

Існує ціла низка коефіцієнтів, застосовуваних безпосередньо до розрахованої суми податку, відповідно збільшуючи або зменшуючи її (коефіцієнт збільшення (зменшення) суми податку - Кп).

Таким чином, сума податку на землі, грошова оцінка котрого встановлена, розраховується за формулою:

П = (Плз х Го х Сп/100) х Кп,

де П - обчислена сума податку, грн.;

Плз - площа земельної ділянки, м²;

Го- грошова оцінка 1 м² земельної ділянки, грн.;

Сп - ставка податку, у відсотках до грошової оцінки;

Кп - коефіцієнт збільшення (зменшення) суми податку.

Інакше буде обчислюватися податок на землі, оцінка яких не здійснена:

П = (Плз х Сп х К) х Кп,

де П - обчислена сума податку, грн.;

Плз - площа земельної ділянки, м2;

Сп - ставка податку, у копійках за м2;

К - коефіцієнти індексації ставки податку (Kl, K2, КЗ);

Кп - коефіцієнт збільшення (зменшення) суми податку.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.04 р. № 2285-1У у 2005 році по населених пунктах, грошова оцінка земель яких не здійснена, застосовується коефіцієнт збільшення в 3,03 рази.

Статтею 12 Закону про плату за землю передбачене звільнення окремих категорій платників податків від сплати земельного податку. При цьому якщо право на пільгу в платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, що йде за місяцем, у якому виникло це право. У випадку втрати права на пільгу протягом року податок сплачується, починаючи з місяця, що йде за місяцем, у якому втрачене це право.

Наведемо перелік деяких платників, які мають право не сплачувати земельний податок:

- заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, пам'ятники природи, заповідні урочища й парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва;

- вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю й професійно-технічних училищ;

- органи державної влади й органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи й організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету;

- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні спорудження, котрі використовуються ними за цільовим призначенням;

- зареєстровані релігійні й благодійні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю;

Відповідно до п.п. 5.2.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування". Тому податок на землю включається до валових витрат.

За земельну ділянку, на якій розташований будинок, що перебуває в користуванні декількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно до тієї частини площі будинку, яка перебуває в їхньому користуванні.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

Юридичні особи сплачують земельний податок та орендну плату за земельні ділянки щомісяця протягом 30 календарних днів, що йдуть за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Власники землі й землекористувачі - виробники товарної сільськогосподарської й рибної продукції, а також громадяни сплачують земельний податок однаковими частками у два терміни - до 15 серпня й до 15 листопада.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні цього року. Надлишкове сплачені суми податку підлягають поверненню платникові за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються на сплату податку за наступний рік. Платники, які вчасно не були притягнуті до сплати земельного податку, сплачують податок не більше ніж за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платникові допускаються не більше ніж за два попередні роки.

4. Що слід розуміти під терміном «Податковий кредит»?

Податковий кредит -- сума чи вартість витрат, понесених платником податку-резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів-фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на спішну податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року. При проведенні річного перерахунку податку на доходи фізична особа використовує податковий кредит для зменшення суми загальнорічного оподаткованого доходу. Платник податку має право скористатися податковим кредитом за підсумками звітного податкового року. Основною умовою для застосування і податкового кредиту є документальне підтвердження витрат, які включаються до складу податкового кредиту. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме:

- фіскальним або товарним чеком,

- касовим ордером,

- товарною накладною,

- іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Зазначені документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту. Податковим законодавством передбачається перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту. Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

- частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку;

- суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

- суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім ї першого ступеня споріднення, але не більше суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року:

а) при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення - до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором;

б) при навчанні обох членів подружжя - окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання. Членами подружжя вважаються особи, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом;

- суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються ви матами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на:

а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);

б) водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захворювань;

в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;

г) аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування;

д) операції з переміни статі;

е) лікування венеричних захворювань, крім СНіДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування;

є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

ж) клонування людини або її органів;

з) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України;

- суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування як такого платника податку, так і членів його сім 7 першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) при страхуванні платника податку - суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.;

б) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення - 50 відсотків суми, у розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї, якщо сума витрат не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.

Особливості застосування податкового кредиту

- нараховується виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційн ий номер;

- загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата;

- невикористаний податковий кредит, за наслідками звітного податкового року, не мас права переноситись на наступні податкові роки.

Поряд із правами по нарахуванню податкового кредиту для платника податку існують обмеження щодо права на застосування податкового кредиту.

Важливо також знати, що сума податкового кредиту, що надається платнику, не може бути більшою, ніж сума доходу, одержаного як заробітна плата.

Якщо сума податкового кредиту, нарахованого платником податку перевищує суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата, податковий кредит надається такому платнику податку в розмірі суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного податкового року як заробітна плата.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

5. Задача

На підприємстві працює троє робітників.

1. Громадянка В. має двох дітей віком до 16 років, її місячна заробітна плата становить 176 грн.

2. Громадянка Г. має трьох дітей віком до 16 років, її місячна заробітна плата становить 176 грн.

3. Громадянка Д. має трьох дітей віком до 16 років, її місячна заробітна плата становить 286 грн.

Розрахувати величину прибуткового податку, який утримується з доходів цих працівників.

Для громадянки В. згідно з статтею 6 інструкції «Про прибутковий податок з громадян» сукупний оподаткований дохід буде зменшено на суму неоподаткованого мінімуму на кожну дитину, тобто: 17 грн. х 2 = 34 грн.

Тепер визначимо суму, що підлягає оподатковуванню прибутковим податком: 176 грн - 34 грн = 142 грн.

Сума 142 грн. підлягає оподаткуванню згідно зі шкалою: (142 грн - 85 грн) х 20% + 6,80 грн = 18,2 грн.

Отже, 18,2 - сума прибуткового податку, яку потрібно утримати із заробітної плати громадянки В.

Для громадянки Г. сукупний оподаткований дохід буде зменшено на суму неоподаткованого мінімуму на кожну дитину, тобто: 17 грн. х 3 = 51 грн.

Тепер визначимо суму, що підлягає оподатковуванню прибутковим податком: 176 грн - 51 грн = 125 грн.

Сума 125 грн. підлягає оподаткуванню згідно зі шкалою: (125 грн - 85 грн) х 20% + 6,80 грн = 14,8 грн.

Отже, 14,8 - сума прибуткового податку, яку потрібно утримати із заробітної плати громадянки Г.

Для громадянки Д. сукупний оподаткований дохід буде зменшено на суму неоподаткованого мінімуму на кожну дитину, тобто: 17 грн. х 3 = 51 грн.

Тепер визначимо суму, що підлягає оподатковуванню прибутковим податком: 286 грн - 51 грн = 235 грн.

Сума 235 грн. підлягає оподаткуванню згідно зі шкалою: (235 грн - 170 грн) х 20% + 19,55 грн = 32,55 грн.

Отже, 32,55 - сума прибуткового податку, яку потрібно утримати із заробітної плати громадянки Д.

Список використаної літератури

1. Азаров М.Я. Про податки і збори населенню України: Навчальний посібник. - К., 2000.

2. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навч.-метод.посібник для самост.вивч.дисц. - К., 2000.

3. Бутинець Ф.Ф., Лебедзевич Я.В. Податкова система України. Збірник завдань і вправ. - Житомир, 1999.

4. Вдовиченко М.І. Податкова система України. Практикум: Навчальний посібник. - К., 2001.

5. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці: Навчальний посібник. - К.,2004.

6. Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення: Тематичний збірник в 2-х томах. -К., 2001.

7. Про податки і збори населенню України: Посібник /Азаров М. Я., Бондаренко Г. І., Мельник П. В., Лекарь С. І., Зайцев В. І., Макаров Д. В., Тарангул Л. Л. - Ірпінь, 2000.

Размещено на Allbest.ru