Місцеві фінанси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Місцеві фінанси»

План

1. Охарактеризуйте найбільш актуальні проблеми розвитку місцевих фінансів України. Ваша точка зору щодо їх вирішення.

2. Наведіть склад доходів і видатків місцевого бюджету адміністративної одиниці, де ви проживаєте. Проаналізуйте структуру дохідної та видаткової частин місцевого бюджету.

Використана література

1. Охарактеризуйте найбільш актуальні проблеми розвитку місцевих фінансів України. Ваша точка зору щодо їх вирішення

місцевий бюджет регуляторний трансферт

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними (закріпленими) і регуляторними доходами. Закріплені (власні) доходи характеризуються тим, що вони спрямовуються в той чи інший вид бюджету залежно від відомчої підпорядкованості господарства і з урахуванням територіальної ознаки надходження коштів.

Регуляторні доходи - це доходи, що надходять у різні ланки бюджетів відповідно до відсотків від рахувань, установлених для даного бюджету з державного бюджету поточного року. До регуляторних доходів в Україні належать відрахування від податку на прибуток підприємств, прибуткового податку з громадян, акцизного збору.

У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Кошти держбюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між район ними бюджетами і бюджетами міст обласного значення в розмірах необхідних для формування дохідної частини не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визнане них законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні ви датки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Найсерйознішою проблемою, породженою старою системою, є незацікавленість місцевих органів влади у збільшенні надходжень. Будь-яке збільшення місцевих надходжень або заходи зі зменшення видатків зводяться нанівець зменшенням частки регуляторних податкових надходжень або трансфертів. Щорічні зміни нормативів від рахувань від загальнодержавних податків і зборів, що спрямовуються до місцевих бюджетів, не додають стимулів до збільшення надходжень.

Основне завдання трансфертів - вирішувати проблему вертикальної незбалансованості - наслідок невідповідності між відповідальністю за видатки та податкоспроможністю. Система трансфертів сприяє також усуненню нерівностей між адміністративно-територіальними одиницями (нерівність по горизонталі), зумовлених соціально-економічними особливостями та можливостями кожного регіону Основними характерними рисами системи трансфертів, що впливають на всю систему міжбюджетних відносин, є її передбачуваність та стимули, які вона створює для всіх рівнів управління.

Стара система трансфертів не задовольняла жодну з умов, необхідних для ефективної роботи такої системи. Першим критерієм ефективності системи трансфертів є й спроможність забезпечити місцеві органи влади ресурсами, достатніми для виконання покладених на них зобов'язань. Другим критерієм ефективної роботи системи трансфертів є забезпечення достатніх зборів податків місцевими органами влади та уникнення фіскального дефіциту. Надання трансфертів базувалося на підході "покриття дефіциту", що створювало для місцевих органів влади стимули підтримувати видатки на високому рівні, зберігати існуючу мережу та не приділяти значної уваги збільшенню надходжень до місцевих бюджетів.

Закріплення ПДВ за державним бюджетом не могло, не позначатися негативно на формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Дещо інша ситуація спостерігається з прибутковим податком з громадян. З прийняттям Закону "Про державний бюджет України на 1997 рік" прибутковий податок з громадян стовідсотково зараховується до бюджетів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Нарешті, проміжне становище займає податок на прибуток підприємств.

Розподіл підприємств - платників податку по території держави визначається особливими факторами (наприклад, політикою розміщення продуктивних сил, близькістю джерел сировини та енергії, наявністю комунікацій тощо). Тому, якщо на цій території одержують більше прибутку й податку на прибуток у розрахунку на душу населення, то це ще не означає, що такі високі доходи є виключно його заслугою, яка повинна винагороджуватися відповідною підтримкою у вигляді державного фінансування.

На окрему увагу заслуговують місцеві податки і збори, найбільш перспективними видами з погляду можливостей упровадження і за обсягами є комунальний податок, ринковий збір, збір за паркування автомобілів, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Можливості, закладені в інших платежах (зокрема, наявність потенційних платників і об'єктів оподаткування) за цими економічними умовами, досить невеликі.

Незважаючи на велике різноманіття місцевих податків, у розвинутих країнах вирішальне фіскальне значення (насамперед, на муніципальному рівні) мають тільки деякі з них, насамперед, майнові, оскільки оподаткування майна гарантує стабільне надходження доходів до бюджету.

В Україні ситуація ускладнюється слабкою розвиненістю ринку нерухомості, відсутністю, необхідних інформаційно-довідкових систем, які б характеризували оподатковуване майно, відсутністю досвіду оцінки й переоцінки вартості об'єктів, високими темпами інфляції та іншими факторами. Все ж таки майно є найперспективнішим об'єктом для розвитку місцевого оподаткування. Майнове оподаткування в нашій державі ще не введене, хоча Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 19 лютого 1997 р. № 77/97 передбачає серед загальнодержавних податок на нерухоме майно.

У ході перебудови механізму формування бюджетів необхідно вирішити ряд питань, зокрема такі: яка частка бюджетних доходів має спрямовуватись до державного бюджету, а яка залишатись на місцях; яким повинен бути норматив відрахувань від територіальних бюджетних доходів (що знайде своє відображення у нормах відрахувань від загальнодержавних податків і зборів). З цього приводу можливі такі варіанти:

1. Норматив відрахувань у відсотках від загальної суми територіальних бюджетних доходів встановлюється для регіонального бюджету, а частина коштів, що залишилась, спрямовується до вищих бюджетів.

2. За встановленими нормативами, певний відсоток територіальних бюджетних доходів спрямовується до вищих бюджетів, а решта коштів - до місцевих бюджетів.

3. Для вищих бюджетів встановлюється фіксований норматив коштів (у грошових одиницях), що перераховується до цих бюджетів, всі інші кошти спрямовуються до місцевих бюджетів.

Необхідно також визначити єдиний норматив застосовування. Якщо встановити єдиний для всіх регіонів норматив формування бюджетів, то у зв'язку з різними рівнями економічного й соціального розвитку в деяких регіонах бюджет, сформований за зазначеним нормативом, буде меншим від досягнутого, а в деяких - більше.

Є два шляхи усунення цих суперечностей:

1. Виділення з вищих бюджетів дотацій і субвенцій тим регіонам, у бюджеті яких буде недостатньо коштів для фінансового забезпечення нормативів забезпеченості.

2. Для регулювання місцевих бюджетів має бути створений фонд між територіального фінансового вирівнювання.

Важливо, щоб за рахунок власних податкових джерел поточного бюджету місцеві органи влади могли фінансувати 60-80% своїх потреб. В цьому разі їх залежність від рішень вищих органів влади стосовно дохідної частини місцевих бюджетів буде мінімальною. Що ж стосується бюджету розвитку, то, на нашу думку, наповнення його дохідної частини має відбуватись значною мірою за рахунок активної державної підтримки у вигляді дотацій на інвестиції.

Модель міжбюджетних відносин, що дісталася у спадок Україні від старої фінансової системи, підтвердила свою невідповідність вимогам часу. Модель міжбюджетних відносин нерозривно пов'язана з моделлю формування та реалізації регіональної політики, економічного розвитку регіонів, зменшенням міжрегіональних диспропорцій.

В Україні було прийнято децентралізовану модель міжбюджетних відносин, як і в інших країнах із перехідною економікою, яка, однак, не була детально відпрацьована, що зумовило ряд ускладнень при реалізації бюджетної політики.

Для України оптимальним є такий варіант побудови міжбюджетних відносин, за яким встановлюється максимально допустимий рівень самостійності місцевих органів влади: єдність правової бази регулювання бюджетних відносин, бюджетної класифікації, порядку виконання та ведення бухгалтерського обліку й звітності. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків з бюджетів і бюджетними ресурсами для їх фінансування.

Отже, існуюча система формування місцевих бюджетів має ряд серйозних недоліків: високий рівень концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань; регуляторні доходи відіграють домінуючу роль у структурі надходжень до регіональних і місцевих бюджетів, тоді як частка закріплених за територіями податкових платежів низька; практично щорічна зміна видів податків, що зараховуються до місцевих бюджетів; відсутність єдиних та досить стабільних нормативів (наприклад, на кілька років) відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів; відсутність єдиних правил зв'язку доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також науково обґрунтованої методики міжрегіонального перерозподілу доходів.

Положення стосовно запровадження моделі міжбюджетних відносин все ще залишаються не повністю здійсненими. Причини: відсутність практики законотворення в умовах незалежності, невизначеність щодо вибору моделі побудови державних фінансів і рівня її централізації, слабкість інституту місцевого самоврядування, недостатність теоретичного осмислення сутності процедур та механізмів організації міжбюджетних відносин тощо.

У ході перебудови механізму формування бюджетів необхідно вирішити, яка частка бюджетних доходів має, бути спрямована до державного бюджету, а яка запишатись на місцях. Оптимальним є варіант, коли для вищих бюджетів встановлюється фіксований норматив коштів (у грошових одиницях), що перераховується до цих бюджетів, всі інші кошти спрямовуються до місцевих бюджетів. При встановленні єдиного розміру нормативу формування місцевих бюджетів необхідно передбачити виділення з вищих бюджетів дотацій і субвенцій тим регіонам, у бюджеті яких буде недостатньо коштів для фінансового забезпечення нормативів.

2. Наведіть склад доходів і видатків місцевого бюджету адміністративної одиниці, де ви проживаєте. Проаналізуйте структуру дохідної та видаткової частин місцевого бюджету

Запорізька область входить до регіонів України, які становлять основу її індустріального та аграрного потенціалу. Посідаючи дев'яте місце в Україні за чисельністю населення, область утримує друге місце після м. Києва за обсягом виробництва валової доданої вартості в розрахунку на одного жителя. Регіональний ВВП на душу населення становить 3,8 тис. грн., що теж є другим після м. Києва показником в Україні. У галузях народного господарства задіяні 734,4 тис. осіб, з них 493,7 (понад 67%) працюють у сфері матеріального виробництва.

Запорізька область посідає четверте місце серед регіонів України за обсягами зовнішньої торгівлі, зокрема експорту. Запорізький регіон належить до найбільш інвестиційно привабливих в Україні. За обсягом прямих іноземних інвестицій в основний капітал (понад 260 млн. дол. США) область входить до першої десятки регіонів України, а за обсягом інвестицій у розрахунку на душу населення посідає четверте місце.

Запорізька область є одним із найбільш промислово розвинутих регіонів України, але її сільське господарство балансує на межі кризи, яка може виникнути через відсутність належної кількості діючих переробних підприємств та природні катаклізми. Головною вадою агропромислового комплексу області залишається тотальна централізація влади й відсутність у місцевих та районних рад можливості самостійно управляти бюджетом. Також необхідно остаточно врегулювати конфлікти навколо розпаювання земельних ділянок, що частково зменшить соціальне напруження на селі.

Склад доходів бюджету міста Запоріжжя є наступним:

1) прибутковий податок з громадян;

2) плата за землю;

3) державне мито, крім мита, що справляється за дії, вчинені арбітражними судами;

4) плата за видачу ліцензій та сертифікатів, що видаються виконавчими органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями;

5) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

6) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;

7) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

8) надходження від адміністративних штрафів за місцем вчинення правопорушення, крім штрафів ДАІ, що зараховуються в повному обсязі до Державного бюджету України;

9) штрафи, фінансові санкції та пені за порушення податкового законодавства за податками, зборами та обов'язковими платежами, що зараховуються до них.

До видатків бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень належать видатки на:

1) органи місцевого самоврядування міст, сіл, селищ у частині виконання ними власних повноважень;

2) місцеву пожежну охорону;

3) позашкільну освіту;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення з питань дітей, молоді, жінок, сім 'ї;

б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

5) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

6) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

7) програми підтримки засобів масової інформації місцевого значення;

8) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

9) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

10) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами міліції);

в) будівництво та утримання доріг місцевого значення;

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

13) фінансування інших програм, затверджених відповідною радою згідно з законодавством.

Через відсутність зворотних державних соціальних дотацій у Запорізьку область (надходження до Держбюджету від регіону в п'ять разів перевищують зворотні дотації) виникли кризи в соціальній сфері та в комунальному господарстві, у якому спостерігаються масові неплатежі населення. У майбутньому для подолання економічної та соціальної кризи Запорізький регіон потребує значних бюджетних вливань, які мають бути спрямовані на фінансування, сфер охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, культури, фізичної культури та спорту, які потерпають від постійного недофінансування та не мають альтернативних фінансових джерел.

Однак, за даними про виконання місцевих бюджетів (обласного, 5 міських (міста обласного значення), 7 районних бюджетів м. Запоріжжя, 20 районних (сільських районів), 23 селищних і 263 сільських), власні податкові надходження місцевих бюджетів мають значну вагу в обсязі бюджету області.

Основними джерелами формування бюджету є загальнодержавні податки і збори, місцеві податки і збори, дотації, субвенції й субсидії. Виконання плану доходів у 2005 р. становить: податок з доходів фізичних осіб - 93,9%, податок на прибуток підприємств комунальної власності - 84,8%, плата за землю - 92,1%, плата за воду - 101,5%, плата за надра - 216,6%, плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами -143,3%, плата за торговий патент - 120,6%, фіксований сільгоспподаток - 94,0%, місцеві податки та збори - 105,9%, неподаткові надходження - 61,4%, спеціальний - 113,7%.

Податкові надходження бюджету області становлять левову частку доходів, а саме 49,79% - 861 977 тис. грн. у 2005 р. і 43,29% - 1 068 919 тис. грн. у 2006 р. Вагомим джерелом доходів є надходження плати за землю. Але якщо проаналізувати надходження і фактичне нарахування плати за землю, то виявляється, що частина доходів у 2005 р. залишилася в недоїмці.

Щодо аналізу неподаткових надходжень до бюджету області, то їх сума нестабільна і становила у 2004 р. - 130 390,3 тис. грн., або 6,85% від загальної суми надходжень до бюджету, у 2005 р. неподаткові надходження знизились і становили всього 116 264,6 тис. грн., або 6,72%, у 2006 р. ці надходження збільшились і становили 15 535,92 тис. грн., або 6,21% загальної суми надходжень.

Протягом аналізованих років значним джерелом покриття витрат місцевих бюджетів залишаються офіційні трансферти, а саме дотація та кошти, що надходять з інших бюджетів, їх питома вага в загальному обсязі бюджету становила у 2004 р. 25,44% (440 451 тис. грн), у 2005 р. - 32,25% (796 461 тис. грн), у 2006 р. - 37,07% (1193 159 тис. грн).

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету й видатки бюджету розвитку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань і не належать до бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної й інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.

У 2004 р. загальні видатки місцевого бюджету становили 1 783 490,3 тис. грн., у 2005 р. - 2 542 668,2 тис. грн, у 2006 р. -3 164 309,1 тис. грн. Найбільша частина видатків бюджету області припадає на забезпечення діяльності бюджетних установ та заходів, що забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України. Вони представлені такими галузями, як освіта, охорона здоров'я, культура й мистецтво, соціальний захист та соціальне забезпечення.

Надані Міністерством фінансів України показники витрат на 2006 р. забезпечують потребу організацій міста в середньому тільки на 52%. По галузях це у відсотках виглядає так (у дужках - скореговані (реальні) облвиконкомом цифри): освіта - 65,9 (69); охорона здоров'я - 34,9 (41,4); органи місцевого самоврядування - 37,1 (84,8); фізична культура і спорт - 48,2 (91,7).

Діючий бюджетний механізм, за яким місцеві ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань від регуляторних податків і зборів та суми дотацій, призводить до погіршення функціонування місцевих бюджетів нижчого рівня. Це, у свою чергу, не дає змоги профінансувати всі необхідні видатки, що спричинює погіршення стану соціально-економічного розвитку.

Структуру дохідної частини місцевого бюджету показано на рисунку 1.

Рис. 1. Структура дохідної частини місцевого бюджету

Використана література

1. Безземельна Т.О. Напрями вдосконалення процесу формування місцевих бюджетів // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - № 4. - С. 8-13.

2. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право): Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 304 с.

3. Бураківський І.В., Зайчикова В.В. Фінансова політика органів місцевого самоврядування: Навч. посібник. - К.: Нора-принт, 2003. - С. 56-82.

4. Буряченко А.Є., Палій М.П. Удосконалення фінансового механізму місцевих бюджетів// Фінанси України. - 2003. - № 8. - С. 13-18.

5. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади: монографія / Нац. інститут стратегічних досліджень, - К., 1996. - 205 с.

6. Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування: Навчальний посібник. 3-тє видання доповнене і перероблене. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 432 с.

7. Сазонець І.Л., Гринько Т.В., Придатно Г.Ю. Управління місцевими фінансами: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 264 с.

8. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 560 с.

Размещено на Allbest.ru