Однією з найважливіших характеристик взаємозв'язку затрат, обсягу виробництва і прибутку є аналіз беззбитковості.

Такий аналіз можливий при системі обліку змінних затрат, основою якої є поділ затрат на постійні та змінні, а також при використанні показника маржинального доходу.

Точка беззбитковості - це такий обсяг реалізації, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутку, ні збитків.

Синонімами поняття точки беззбитковості є точка рентабельності, мертва точка, точка критичного обсягу реалізації. Аналіз беззбитковості використовують при:

1) започаткувати нового виду діяльності, наприклад, при організації нового виду виробництва;

2) при розвитку і розширенні того, що вже існує,

3) виготовленні нового виду продукції, наданні нового виду послуг.

Аналіз беззбитковості дає змогу відповісти на такі важливі питання:

Чи зростає можливість беззбиткової роботи компанії, або чи зменшується вона протягом певного періоду часу?

Чи покриє збільшення обсягу продажів затрати на проведення маркетингової програми?

Чи збільшиться прибутковість підприємства після впровадження на ринок нового продукту?

Чи окупиться модернізація виробництва?

Отже цілі, для яких використовують аналіз беззбитковості, слідуючі:

1) оцінка початкового періоду функціонування нового підприємства;

2) оцінка прибутковості нового виду послуг або нового виду продукції;

3) оцінка прибутковості інвестицій при нарощуванні основного капіталу.

Основні методи визначення точки беззбитковості. Точка беззбитковості може бути визначена трьома методами.

1) методом рівняння;

2) методом маржинального доходу,

3) графічним методом.

Метод рівняння. Згідно з цим методом для визначення точки беззбитковості використовують загальну формулу розрахунку доходу від реалізації:

Звідси, згідно з наведеним правилом, формула розрахунку точки беззбитковості матиме вигляд:

Дохід від реалізації = змінні витрати + постійні витрати + О.

Точка беззбитковості =

Метод маржинального доходу

Маржинальний дохід = постійні затрати + прибуток.

У точці беззбитковості:

Маржинальний дохід = постійні затрати.

Формула точки беззбитковості у штуках:

Формула беззбитковості у грошовому виразі:

Коефіцієнт маржинального доходу (КМД) - це співвідношення суми маржинального доходу і суми доходу від реалізації.

Графічний метод

Рис.1. Графік беззбитковості

Обсяг продажів, що перевищує точку беззбитковості, забезпечує прибуток. Якщо обсяг продажів нижче від точки беззбитковості, підприємство зазнає збитків.

Точка беззбитковості, отже, вказує на те, при якому обсязі виробництва дохід від реалізації покриє сумарні (валові) витрати підприємства. Точка беззбитковості залежить від трьох факторів:

ціни продажу виробленого товару;

змінних витрат виробництва, реалізації, управління;

постійних витрат виробництва, реалізації, управління.

Зменшення ціни реалізації продукції вимагає збільшення обсягу продажів. Збільшення змінних витрат на одиницю виробу вимагає збільшення обсягу продажів у точці беззбитковості. Аналогічно збільшення суми постійних витрат вимагає збільшення обсягу продажів у точці критичного обсягу виробництва.

Аналіз беззбитковості для багатономенклатурного виробництва. У тому разі, коли підприємство виготовляє і продає декілька видів продукції, точку беззбитковості можна визначити, виходячи із загального коефіцієнта маржинального доходу і всієї суми доходу від реалізації (табл.1).

Таблиця 1. Визначення точки беззбитковості для багато номенклатурного виробництва

Приклад. Коефіцієнт загального маржинального доходу

КЗМД = = 0,54

Точка беззбитковості:

ТБ = = 3704 грн.

Слід урахувати що зі зміною структури виробництва коефіцієнт загального маржинального доходу і величина точки беззбитковості змінюються, тому їх належить визначати для кожного варіанта.

Операційний важіль та його складові. Дія операційного (виробничого, господарського) важеля проявляється у тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди приводить до більшої зміни величини прибутку.

Ідея операційного (виробничого) важеля грунтується на поділі затрат на постійні і змінні. Аналогічний поділ, як було описано раніше, покладено в основу аналізу беззбитковості, що дає відповідь на запитання: скільки одиниць товарів і послуг має продати підприємство, щоб покрити свої постійні затрати. Ціна при тому має компенсувати всі змінні затрати і враховувати маржинальний дохід для покриття постійних затрат і прибутку. Після продажу кількості товару, необхідної для покриття постійних затрат, маржинальний дохід від кожної додатково проданої одиниці товару піде на формування прибутку (за умови, що не буде стрибкоподібного зростання обсягів, яке може призвести до значного зростання постійних затрат).

На рис.2 показана схема грошового обігу підприємства за участю операційного важеля.

Рис.2. Схема грошового обігу підприємства за участю операційного важеля

Операційний важіль показує у скільки разів може змінитися значення прибутку при збільшенні (зменшенні) обсягу продажів.

Цей ефект зумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних та змінних затрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні обсягу виробництва. Отже. Операційний важіль залежить від співвідношення постійних і змінних затрат. Чим більший рівень постійних затрат, тим більша сила впливу операційного важеля. Вказуючи на темпи падіння прибутку з кожним процентом зниження виторгу, сила операційного важеля свідчить про рівень підприємницького ризику даного підприємства.

Операційний важіль =2,5 рази

% зміни прибутку = % зміни виторгу х операційний важіль.

У нашому прикладі:

маржинальний дохід = 20 000 грн.

прибуток = 000 грн.

операційний важіль = 20 000: 8 000 = 2,5.

Якщо підприємство планує збільшити обсяг продажу на 10 %, то сума прибутку збільшиться на 25 % (10 х 2,5 = 25), (12 х2,5) = 30 %.

Оскільки сила дії операційного важеля залежить від співвідношення постійних та змінних затрат, його можна використовувати для управління структурою затрат підприємства, для вибору оптимальних співвідношень затрат. Якій структурі надати перевагу:

з переважанням змінних затрат (Малий операційний важіль);

з переважанням постійних затрат (великий операційний важіль).

Приклад. Візьмемо дані про фінансові результати двох підприємств з однаковою сумою прибутку і різною структурою затрат (див. табл.2).

Таблиця 2. Фінансові результати діяльності підприємства А і Б

Ситуація 1.

Обсяг реалізації збільшився на 20 %

Ситуація 2.

Обсяг реалізації зменшився на 20 %

Отже, якщо підприємство збільшує обсяг продажів, то перевагу слід надати структурі затрат підприємства Б з вищим операційним важелем: кожен процент приросту виторгу принесе цьому підприємству значно більший процент приросту прибутку, ніж підприємству А. Однак якщо виторг у 50 тис. грн. є граничне можливий, а обсяг реалізації час від часу знижується, то сприятливішою вважають структуру витрат підприємства А, - тому, що воно не втрачає маржинальний дохід і прибуток так швидко, як підприємство Б. Динаміка прибутку підприємства А в цих умовах значно стабільніша. Крім того, при відносно низьких постійних затратах у періоди різкого падіння продажів збитки підприємства А виникають не відразу.

Тому ідеальними умовами для підприємства є поєднання низьких постійних затрат високим маржинальним доходом. Для підприємств, які мають велику кількість застарілих основних фондів, скла операційного важеля становить неабияку небезпеку: в умовах економічної нестабільності падіння платоспроможного попиту клієнтів та високої інфляції кожен процент зниження виторгу обертається значним падінням прибутку і входженням підприємства в зону збитків.

Розрахунок точки беззбитковості, запасу фінансової міцності та сили впливу операційного важеля. Оскільки аналіз "витрати - обсяг - прибуток" потребує розподілу витрат на змінні та постійні, при аналітичних розрахунках необхідно розрізняти перші витрати від других за допомогою проміжного результату діяльності підприємства. Цю величину називають валовою маржею, результатом від реалізації після відшкодування змінних витрат, сумою покриття або внеском. Головною метою підприємства є максимізація валової маржі, оскільки саме вона є межею покриття постійних витрат і формування прибутку.

Сила впливу операційного важеля розраховується відношенням валової маржі до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку приносить кожний відсоток зміни виручки.

Операційний аналіз також часто називають аналізом беззбитковості, оскільки він дозволяє розраховувати таку суму або кількість продаж, при яких надходження дорівнює витрачанню. Бізнес не несе збитків, але і не приносить прибутків. Точка беззбитковості - це та межа, яку підприємству слід перевищити, щоб вижити. Тому точку беззбитковості називають межею рентабельності. Чим вищою є межа рентабельності, тим складніше її перевищити. З низькою межею рентабельності легше переносити зменшення попиту, відмовитись від завищеної ціни реалізації. Зниження межі рентабельності можна досягти за рахунок збільшення валової маржі або скорочення постійних витрат.

Ідеальні умови для бізнесу - поєднання низьких постійних витрат з високою валовою маржею. Необхідно знаходити вдалий компроміс між постійними та змінними витратами.

Запас фінансової міцності показує, як виручка від реалізації віддаляється від межі рентабельності.

Всі величини, що беруть участь в розрахунках, очищені від ПДВ. Розрахунок починається з розподілу постійних та змінних витрат, тому що, без цього неможливо розрахувати валову маржу. Співставивши її з сумою виручки, одержують коефіцієнт валової маржі (частку валової маржі у складі виручки від реалізації). Діленням постійних витрат на коефіцієнт валової маржі отримують поріг (межу) рентабельності. Перевищення фактичної виручки від реалізації на межею рентабельності складає запас фінансової міцності підприємства. Запланований прибуток розраховується множенням запасу фінансової міцності на коефіцієнт валової маржі.

На рис.3 і 4 показано високий і низький рівні операційного важелю.

Рис.3. Високий рівень операційного важеля

точка беззбитковість операційний важель

Рис.4. Низький рівень операційного важеля

Для підприємства краща ситуація, коли рівень операційного важеля високий. Тоді підприємству легше перейти межу рентабельності і увійти в зону прибутків.

Таким чином, максимізація прибутку шляхом зміни частки змінних і постійних витрат, визначення точки беззбитковості і запасу фінансової міцності відкриває можливості підприємствам планувати на перспективу розміри зростання прибутку і заздалегідь приймати відповідні заходи щодо зміни в той чи інший бік величини змінних і постійних витрат.

Прогнозні розрахунки прибутку важливі не лише для самих підприємств та організацій, які виробляють і реалізують продукцію (послуги), але й для акціонерів, інвесторів, банків, пов'язаних з діяльністю даного підприємства. Тому планування оптимальної величини прибутку є важливим фактором успішної підприємницької діяльності підприємств і організацій в період становлення ринкової економіки.

Фінансовий леверидж (важіль). Фінансовий леверидж показує ступінь використанні підприємством позикових коштів. Чим більшою мірою підприємство фінансується за рахунок одержання позик, тим більшою мірою використовується фінансовий леверидж.

Основним результуючим показником слугує чистий прибуток підприємства, що залежить від багатьох чинників. Зокрема його можна представити як різницю між виручкою від реалізації продукції і витратами виробничого і фінансового характеру. Такий поділ витрат дає можливість управляти кожною з часток. В умовах ринкової економіки вивчення факторної структури прибутку є важливим елементом у фінансуванні виробничо-господарської діяльності підприємства. Воно дозволяє враховувати кредити комерційних банків, що відрізняються за запропонованими ними процентними ставками.

Таким чином, з позиції фінансового менеджменту чистий прибуток підприємства залежить від таких факторів: раціональність використання наданих підприємству фінансових ресурсів; напрямок вкладення цих коштів; структура джерел коштів.

Перший фактор відображається в обсязі і структурі основних і оборотних фондів підприємства та ефективності їх використання. Оскільки основними елементами собівартості продукції є постійні і змінні витрати, необхідно враховувати співвідношення між ними, тому що воно визначається фінансовою і технічною політикою, обраною підприємством. У зв'язку з цим зміна структури собівартості може істотно впливати на розмір прибутку.

Проте співвідношення між цими елементами має нелінійний характер, тому знаходження оптимального співвідношення постійних і змінних витрат являє собою певну складність. Цей взаємозв'язок характеризується категорією виробничого левериджу, рівень якого визначає, крім того, величину виробничого ризику для підприємства.

Таким чином, виробничий леверидж кількісно характеризується співвідношенням між постійними і змінними витратами в загальній собівартості і впливає на фінансові результати діяльності підприємства. У розрахунковій схемі він визначає ланцюжок показника "прибутку до вирахування відсотків і податків".

Зміна прибутку до вирахування відсотків і податків обумовлена зміною операційного левериджу і кількісно виражає виробничий ризик. Чим вище рівень виробничого левериджу, тим вищий виробничий ризик підприємства.

Як приклад можна розглянути фондомісткі галузі народного господарства, в яких частка постійних витрат дуже висока, наприклад, нафтовидобуток, металургійна промисловість, залізничний транспорт, житлово-комунальне господарство (водовідведення і водоспоживання) тощо.

Поняття виробничого левериджу виникло при формуванні фінансових планів значних капіталовкладень на підприємстві. Це поняття також пов'язано із здійснюваною технічною політикою підприємства, що істотно впливає на структуру його джерел коштів.

Таким чином, рівень виробничого левериджу, що характеризується потенційною можливістю впливу на прибуток до відрахування відсотків і податків, визначається структурою собівартості та обсягом реалізації продукції.

Категорія фінансового левериджу пов'язана з фінансовим ризиком, що знаходить відображення у співвідношенні власного і позикового капіталу як джерел довгострокового фінансування виробничо-господарської діяльності підприємства. Використання позикових коштів, як правило, збільшує витрати підприємства, що впливає на розмір його прибутку. Рівень фінансового левериджу прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику підприємства і необхідну акціонерам норму прибутку.

Підприємства, що залучають значні обсяги позикового капіталу, називаються підприємствами з високим рівнем фінансового левериджу. Підприємства, що здійснюють свою виробничо-господарську діяльність в основному за рахунок власних фінансових ресурсів, називаються фінансово незалежними.

Таким чином, рівень фінансового левериджу, що склався на підприємстві, характеризує потенційні можливості впливу на чистий прибуток шляхом зміни обсягу і структури довгострокових пасивів.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий леверидж. Його вплив характеризується взаємодією трьох показників: виручки від реалізації продукції; витрат виробничого і фінансового характеру; чистим прибутком.

На рис.5 подано схему взаємозв'язку описаних показників. У ній відображено механізм формування і деталізації статей звіту про фінансові результати.

У цій схемі велика увага з позиції стратегічного планування приділяється операційному і фінансовому левериджу. Це пов'язано з тим, що саме умовно-постійні витрати виробничого і фінансового характеру значною мірою формують кінцеві фінансові результати підприємства. Капіталомісткі напрямки діяльності підприємства формують високий рівень операційного левериджу. Вибір оптимальної структури джерел фінансування виробничо-господарської діяльності підприємства пов'язаний з фінансовим левериджем. Ці два показники пов'язані між собою обернено пропорційною залежністю.

Рис.5. Вплив левериджу на економічні показники підприємства

Фінансовий леверидж є одним з основних механізмів реалізації завдання максимізації рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику. Фактор фінансового левериджу виникає з появою позикових коштів і дозволяє одержати підприємству додатковий прибуток на власний капітал. Ефект фінансового левериджу, що виникає, відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при використанні позикових коштів. Він розраховується за формулою:

де Ефл - ефект фінансового левериджу, %;

Спп - ставка податку з прибутку, десятковий дріб;

kBPA - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

k - середній розмір відсотків за кредит, %;

Кп - середня вартість позикового капіталу;

Кв - середня вартість власного капіталу підприємства.

У цій формулі виділяють три основні складові:

1. Податковий коректор фінансового левериджу (1 - Спп). Він показує ступінь прояву ефекту фінансового левериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку підприємства.

2. Диференціал фінансового левериджу (КВРА - КПК). Він показує зміни у співвідношенні коефіцієнта валової рентабельності активів підприємства і середнього розміру відсотків за кредит.

3. Коефіцієнт фінансового левериджу (Кп/Кв). Він характеризує величину позикового капіталу в розрахунку на одиницю власного капіталу.

Отже, із зростанням розміру позикових коштів у загальній сумі капіталу підприємства збільшується рівень прибутку на власний капітал. При цьому зростають і фінансові ризики, пов'язані з можливими втратами прибутку.

Таким чином, підприємству необхідно враховувати механізм впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику, що дозволить управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

Зв'язок операційного та фінансового прибутку. Операційно-фінансовий леверидж. Розглянуті вище операційний та фінансовий леверидж мають. тісний взаємозв'язок.

Операційний леверидж - потенційна можливість впливати на величину поточного прибутку шляхом зміни структури витрат та обсягу виробництва. Чим більша величина постійних витрат, тим більша буде чутливість поточного прибутку до зміни обсягів реалізації.

Фінансовий леверидж - потенційна можливість впливати на величину балансового прибутку шляхом зміни обсягів і структури власних і довгострокових позикових коштів. Чим більше буде використання довгострокових зобов'язань, тим більшою буде чутливість зміни балансового прибутку від зміни поточного прибутку.

Отже, якщо підприємство використовує одразу операційний і фінансовий леверидж, то досить незначні зміни в обсязі виробництва можуть привести до істотних змін чистого прибутку. У цьому випадку прийнято говорити про рівень операційно-фінансового левериджу на підприємстві. Взаємозв'язок між операційним і фінансовим левериджем наочно відображає рис.6. Математично цей зв'язок можна відобразити так:

Рол = Рол х Рфл

Рис.6. Взаємозв'язок операційного та фінансового левериджу

де Рофл - рівень операційно-фінансового левериджу.

Або

Рол = маржинальний дохід

балансовий прибуток

Таким чином, рівень операційно-фінансового левериджу дорівнює відношенню маржинального доходу та балансового прибутку.

Висновки. Отже, аналіз беззбитковості передбачає низку припущень, при які мати уявлення при його використанні.

По-перше, - це постійність продажної ціни, яка, своєю чергою, грунтується на двох інших припущеннях;

еластичність попиту на продукцію дуже висока, що дає змогу залишатись ціні постійною у міру збільшення продажів;

ціна продажу продукції за звітний період часу стабільна.

По-друге, припущення полягає у тому, що змінні витрати на продукцію теж відносно стабільні, а постійні і змінні втрати правильно визначені і класифіковані.

По-третє, припущення передбачає, що в запланованому періоді можливі зміни обсягів виробництва, які забезпечують самоокупність.

Максимізація прибутку шляхом зміни частки змінних і постійних витрат, визначення точки беззбитковості і запасу фінансової міцності відкриває можливості підприємствам планувати на перспективу розміри зростання прибутку і заздалегідь приймати відповідні заходи щодо зміни в той чи інший бік величини змінних і постійних витрат.

Операційний леверидж - потенційна можливість впливати на величину поточного прибутку шляхом зміни структури витрат та обсягу виробництва. Чим більша величина постійних витрат, тим більша буде чутливість поточного прибутку до зміни обсягів реалізації.

Фінансовий леверидж - потенційна можливість впливати на величину балансового прибутку шляхом зміни обсягів і структури власних і довгострокових позикових коштів.

Чим більше буде використання довгострокових зобов'язань, тим більшою буде чутливість зміни балансового прибутку від зміни поточного прибутку.

Задача

Компанія X продає свої вироби за ціною 5,5 грн за штуку. Змінні витрати на виробництво і реалізацію одиниці товару становлять 3,25 грн. Маржинальний дохід - 3 грн. Загальна сума постійних витрат - 360000 грн.

Визначити:

а) точку беззбитковості і проаналізувати ефект операційного важеля;

б) як зміниться прибуток (збиток) компанії, якщо обсяг виробництва зміщується від точки беззбитковості з прирощенням чи зменшенням на 20 %.

Визначимо точку беззбитковості (ТБ) для компанії Х:

а) за умови, що ТБ визначають у штуках:

5,5х = 3,25х + 360000; 2,25 х = 360000; х = 160000 штук;

б) за умови, що ТБ визначають у грошовому виразі:

х = 0,6 х + 360000; 0,4х = 360000; х = 900000 грн.

Обсяг продажів, що перевищує точку беззбитковості, забезпечує прибуток. Якщо обсяг продажів нижче від точки беззбитковості, підприємство зазнає збитків.

Точка беззбитковості, отже, вказує на те, при якому обсязі виробництва дохід від реалізації покриє сумарні (валові) витрати підприємства. Точка беззбитковості залежить від трьох факторів:

ціни продажу виробленого товару;

змінних витрат виробництва, реалізації, управління;

постійних витрат виробництва, реалізації, управління.

Зменшення ціни реалізації продукції вимагає збільшення обсягу продажів. Збільшення змінних витрат на одиницю виробу вимагає збільшення обсягу продажів у точці беззбитковості. Аналогічно збільшення суми постійних витрат вимагає збільшення обсягу продажів у точці критичного обсягу виробництва.

Список використаної літератури