Податкові ризики

Размещено на http://www.allbest.ru

8

Размещено на http://www.allbest.ru

Податкові ризики

1. Сутність податкових ризиків та їх урахування в підприємницькій діяльності

Основним видом діяльності більшості підприємств (окрім спеціалізованих -- банки, кредитні спілки, фінансові групи тощо) є виробництво продукції, товарів, послуг, що пов'язано з наявністю різних видів виробничого, комерційного, транспортного ризиків. Виробничу діяльність підприємств супроводжує фінансова, яка генерує різноманітні види ризиків.

Фінанси підприємства є системою грошових відносин, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб'єктів господарювання в процесі відтворення. Фінансову діяльність формує система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансовий ризик -- ризик, який виникає при здійсненні фінансового підприємництва або фінансових операцій і пов'язаний з імовірністю втрат фінансових ресурсів.

Виокремлюють кілька великих груп фінансових ризиків.

1. Валютні та інфляційні ризики, пов'язані із змінами купівельної здатності грошей. Ці ризики за сферою впливу належать до зовнішніх, причини їх виникнення безпосередньо не пов'язані з діяльністю підприємства, але суттєво впливають на його функціонування. Хоча основні чинники валютного та інфляційного ризику породжуються на макрорівні (діяльність державних інститутів, в т.ч. інших країн та ін.), підприємства повинні прогнозувати і враховувати негативний їх вплив, здійснювати активну адаптаційну політику тощо.

2. Ризики фінансової стійкості, пов'язані з порушенням рівноваги фінансового розвитку підприємства або незбалансованою ліквідністю його активів. Ризики фінансової стійкості та ліквідності -- це ризики невідповідності у структурі пасивів та активів підприємства.

Ця група охоплює два види ризику:

-- ризик зниження фінансової стійкості. Він генерується недосконалою структурою капіталу (надто великою часткою залучених коштів), що породжує незбалансованість обсягів потоків доходів (від різних напрямів діяльності) і зобов'язань (перед банками -- по кредитах, перед державою -- по податках і відрахуваннях, працівникам -- по заробітній платі, перед партерами -- по постачанню матеріально-енергетичних ресурсів, наданню послуг тощо). Критичним ступенем прояву наслідків зниження фінансової стійкості є банкрутство підприємства;

-- ризик ліквідності. Виникає цей ризик за необхідності оперативного конвертування активів підприємства в готівкові кошти. Такі ризики спричинюють дефіцит готівкових коштів у момент, коли виникає нагальна потреба; втрати при терміновій реалізації цінних паперів або інших активів внаслідок недооцінювання їхньої якості і споживчої вартості. Підприємство, обтяжене ризиком ліквідності, може бути вимушене залучати засоби за дуже високою відсотковою ставкою для задоволення поточної потреби в готівці, що призведе до додаткових витрат і зниження прибутку. Одержання доходів, як правило, пов'язане з тимчасовою втратою частини ліквідності капіталу.

Для оцінювання цієї групи ризиків зазвичай використовують рейтинговий (порівняння даних по однорідних підприємствах або у динаміці для певного підприємства і визначення місця (рангу, рейтингу) у переліку), або нормативний (порівняння даних конкретного підприємства з нормативними значеннями для галузі, країни тощо) методи, обчислюючи і аналізуючи різні показники фінансового стану підприємства (передусім -- показники фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності).

3. Кредитний ризик чи ризик неповернення боргу. Він однаково стосується всіх суб'єктів господарської діяльності. Він присутній у фінансовій діяльності виробничого підприємства при наданні ним товарного (комерційного) або споживчого кредиту покупцям. Для банків, кредитних спілок та інших фінансових організацій, де кредитування належить до операційної діяльності, цей вид ризику є визначальним і постійним.

Він може набувати таких форм:

-- ризик вибору недобросовісного партнера, спричинений неправильною оцінкою кредитоспроможності партнера, неповною інформованістю про його ринковий статус;

-- промисловий ризик, пов'язаний з можливістю спаду виробництва чи попиту на продукцію певної галузі;

-- ризик урегулювання і поставок, зумовлений невиконанням з будь-яких причин договірних зобов'язань;

-- ризик, спричинений трансформацією виду ресурсів (найчастіше за терміном), втратою їх споживчої вартості для споживача або зниженням корисності використання;

-- ризик форс-мажорних обставин. Підприємство-боржник може використати три основні джерела погашення зобов'язань:

1) кошти, одержань в результаті операційної діяльності підприємства;

2) кошти, отримані внаслідок продажу фіксованих активів чи запасів цінних паперів;

3) додаткові нові кошти (наприклад, отримана нова позичка або кошти за випуск власних акцій).

Кредитний ризик супроводжує весь період кредитування. При наданні комерційного кредиту ризик виникає у момент продажу і зберігається до одержання усього обсягу платежу за угодою. При банківській позичці кредитний ризик присутній протягом усього періоду до моменту повернення боргу.

Величина кредитного ризику -- сума, що може бути втрачена при несплаті чи простроченні виплати заборгованості. Максимальний потенційний збиток становить повна сума заборгованості у разі її невиплати клієнтом.

На практиці застосовують певні заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику:

-- лімітування, тобто встановлення межі кредиту (сума, час тощо);

-- дотримання нормативів кредитного ризику;

-- диверсифікацію кредитних операцій;

-- аналіз платоспроможності та кредитоспроможності позичальника;

-- отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення кредиту (гарант, застава);

-- оперативність при стягненні боргу;

-- страхування кредитних операцій;

-- визначення кредитної політики;

-- підтримання оптимальної структури заборгованості за кредитами;

-- формування резервів.

Сприяє покриттю можливих втрат від кредитного ризику створення загального і спеціального резервів. Частина цих резервів формується одночасно з наданням кредиту, а частина -- при виникненні проблемних позичок.

Нефінансові підприємства з метою зниження ступеня кредитних ризиків використовують спеціальні форми рефінансування дебіторської заборгованості, зокрема:

1) факторинг -- фінансову операцію, що полягає в переуступці підприємством-продавцем права одержання грошових коштів по платіжних документах за поставлену продукцію на користь банку або спеціалізованої компанії, які приймають на себе всі кредитні ризики по інкасації боргу і беруть з підприємства-продавця певну комісійну плату у відсотках до суми платежу (залежить від рівня платоспроможності покупця і передбачених термінів оплати). При проведенні такої операції банк протягом трьох днів здійснює кредитування підприємства-продавця у формі попередньої оплати боргових вимог за платіжними документами (як правило, у розмірі 70--90% суми боргу і за пільговими відсотками залежно від фактора ризику). Залишок суми банк депонує у формі страхового резерву на випадок непогашення боргу покупцем і повертає підприємству-продавцю після повного повернення кредиту;

2) облік виданих покупцем продукції векселів -- фінансову операцію, яка передбачає їх продаж банку (іншому об'єкту господарювання) за певною (дисконтною) ціною, встановленою залежно від номіналу, терміну погашення і облікової вексельної ставки (охоплює середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, премію за ризик за умов низької платоспроможності підприємця-покупця). Ця операція здійснюється лише з перевідними векселями;

3) форфейтинг -- фінансову операцію рефінансування дебіторської заборгованості по експортному товарному кредиту через передачу (індосамент) перевідного векселя на користь банку (факторингової компанії) з виплатою комісійної винагороди. Форфейтинг перетворює заборгованість покупця за товарний кредит на заборгованість банку за фінансовий кредит. Операція використовується при здійсненні довгострокових експортних поставок і дає змогу експортеру швидко одержати грошові кошти через облік векселів, однак має високу вартість.

4. Фінансово-інвестиційні ризики, які супроводжують інвестиційну діяльність підприємства, обтяжують досягнення запланованих цілей інвестування (прибутку або соціального ефекту) і загрожують грошовими втратами.

Фінансово-інвестиційні ризики поділяють на три великі групи:

-- ризик фінансових інвестицій належить до портфельних, оскільки діє на всю сукупність фінансових інвестицій (акції, облігації, ощадні (депозитні) сертифікати), якими оперує підприємство. Рівень портфельного ризику завжди нижчий, ніж рівень окремих інвестиційних інструментів, які до нього належать (за рахунок ефекту диверсифікації, коваріації тощо);

-- ризик окремого фінансового інвестиційного інструменту розглядають як імовірність відхилення фактичного інвестиційного доходу від очікуваної його величини за невизначеності динаміки кон'юнктури відповідного сегмента фінансового ринку і майбутніх результатів господарської діяльності його емітента (юридична особа або держава, яка випускає в обіг цінні папери, платіжно-розрахункові документи або грошові знаки і зобов'язується виконувати вимоги, що випливають з умов випуску). Оцінка рівня ризику окремого фінансового інвестиційного активу є важливим інструментом формування сукупного інвестиційного портфеля підприємства відповідно до вибраної ним фінансової політики і характеру інвестиційної поведінки. Однак необхідно брати до уваги, що рівень портфельного ризику формується не як сума індивідуальних ризиків окремих фінансових інструментів, а як результат цілеспрямованої диверсифікації портфеля, спрямованої на зниження сукупного рівня його ризику;

-- ризик реальних інвестицій (інвестиційного проекту чи проектний) виникає у процесі реалізації інвестиційного проекту за несприятливих подій, які спричинять зниження його очікуваної ефективності. Цей ризик є об'єктивним явищем у функціонуванні будь-якого підприємства, яке здійснює реальне інвестування (будівництво, придбання (розробка, реконструкція) нової техніки, технології, продукту). Рівень ризику реальних інвестицій є варіабельним внаслідок дії різноманітних об'єктивних і суб'єктивних динамічних факторів, тому необхідна індивідуальна оцінка кожного конкретного інвестиційного проекту.

5. Відсоткові ризики як окремий різновид фінансово-кредитних та фінансово-інвестиційних ризиків зумовлені небезпекою виникнення втрат у комерційних банків, кредитних установ, інвестиційних компаній внаслідок перевищення відсоткових ставок, які виплачуються за запозичені кошти, над ставками по наданих кредитах.

До відсоткових ризиків відносять також ризики втрат, які можуть понести інвестори у зв'язку зі змінами дивідендів по акціях, відсоткових ставок на ринку по облігаціях, сертифікатах та інших цінних паперах.

Базовою відсотковою ставкою за кредитами комерційних банків є облікова ставка центрального банку (НБУ), за якою він рефінансує комерційні банки. Базова відсоткова ставка може бути вищою або нижчою від облікової ставки. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порівняно з обліковою ставкою), він має право встановлювати нижчі від облікової ставки відсотки за своїми позичками. Облікова ставка центрального банку залежить від його грошово-кредитної політики, відсоткових ставок на міжнародному ринку позичкових капіталів, стану платіжного балансу країни і курсу національної валюти.

Кредитні ризики розглядають як імовірність неповернення позичальником узятої суми позики та відсотків за нею. Фактичну ставку відсотка з урахуванням кредитного ризику можна виразити формулою:

податковий ризик фінансовий

де р -- імовірність неповернення позичальником суми позики та відсотків за нею (0<р<1); r -- базова (або безризикова) відсоткова ставка (у частках одиниці).

Уточнена формула розрахунку відсоткової ставки з урахуванням інфляційного ризику має такий вигляд:

де ri -- надбавка за очікуване та неочікуване зростання інфляції (у частках одиниці).

6. Податковий ризик - це вид фінансового ризику, що визначає можливість виникнення втрат в зв'язку з введенням нових або збільшенням рівня ставок діючих податків і зборів. Він також пов'язаний із імовірністю зміни строків і умов здійснення окремих податкових платежів, можливістю скасування діючих податкових пільг у сфері господарської діяльності підприємства.

Важливим і найбільш складним етапом дослідження податкових ризиків є їх якісний аналіз. Головна його мета -- виявити об'єктивні й суб'єктивні чинники, котрі породжують ризик у сфері оподаткування, ідентифікувати всі ключові (суттєві) ризики, встановити взаємозв'язок між джерелами та видами податкових ризиків, оцінити конкретні види податкових ризиків із фінансово-економічних, політичних, соціальних та етичних позицій. Для якісного аналізу ризиків у сфері оподаткування необхідно класифікувати джерела їх виникнення та види ризиків, які спричиняє те чи те джерело. Слід зазначити, що питання якісного аналізу податкових ризиків та їх класифікація недостатньо розроблені. Однією із перших спроб є класифікація причин виникнення податкових ризиків, запропонована О.М. Десятнюк. Дослідник виокремлює три групи причин виникнення податкових ризиків, а саме:

-- недоліки соціально-економічного характеру (скорочення виробництва, зростання цін, зниження платоспроможності населення, інфляційні процеси, кризи платежів);

-- недоліки організацій по-правового характеру (недосконалість системи обліку платників податків і контролю за їхньою діяльністю, недостатній рівень кваліфікації податківців, їх недостатня захищеність, неузгодженість дій контрольних органів у процесі податкового контролю);

-- недоліки нормативно-правового характеру (нестабільність податкового законодавства, невідповідність положень у нормативних документах,

неврегульованість питань, пов'язаних з моментом вступу нормативного документа в дію).

Однак, виокремлюючи три групи причин, цей науковець розглядає практично один вид податкових ризиків -- порушення податкового законодавства. Хоча слід зазначити, що різні види порушень він характеризує досить детально. Щодо діяльності податкових органів, то загалом увага приділяється лише ризикам порушення податкового законодавства, про що свідчать нормативні документи Державної податкової служби. Автоматизована система роботи з податковими ризиками, яка сьогодні існує в Україні, налічує понад 500 ризиків. Слід також зауважити, що є науковці (О.Ю. Безгубенко, П.Т. Гега, В. І. Грушко, А.Є. Гутник, А.М. Жеребних, І.І. Кучеров, С.В. Онишко, І.М. Тараненко та інші), які, не досліджуючи безпосередньо проблему податкових ризиків, значну увагу приділяють аналізу причин та чинників, що призводять до бюджетних втрат. Серед них вони називають низький рівень податкової культури платників, недоліки податкової системи, недосконалість чинного законодавства, кризові явища розрахунково-платіжної дисципліни тощо. Та, зрештою, ці причини і є джерелами податкових ризиків. Праці зазначених науковців є фундаментом для дослідження обраної проблеми.

Пропонується така класифікація джерел виникнення податкових ризиків з урахуванням доробку вчених-економістів (рис. 1):

Рис. 1.

Визначальною є група чинників психологічного характеру. Завжди об'єктивно існує опір фіску і прагнення з боку платника обійти податки. Це пов'язано, зокрема, із властивим людині матеріальним інстинктом, який реалізується через корисливий інтерес у процесі розподілу створеного продукту. Тим більше, що платник є безпосереднім учасником виробничого процесу і прагне отримати те, що заробив. Матеріальний інстинкт підсилюється наявністю елементу спротиву примусові у процесі оподаткування. Навіть якщо зовні суб'єкт здається покірним і законослухняним, зокрема у питаннях сплати податків, підсвідомо він намагається протистояти примусові. Щоб зменшити цей чинник ризику, в державі вживається заходів із суспільного виховання у платників податків почуття громадського обов'язку щодо сплати податків. Це питання набуває особливої актуальності в Україні, де характерними є низька податкова культура і свідомість платників податків. І найкращих успіхів у цьому можна досягти лише тоді, коли платники бачитимуть, що сплачені ними кошти ефективно використовуються і повертаються членам суспільства у вигляді матеріальних і нематеріальних благ. Та цілком уникнути впливу цього чинника неможливо. Отже, у протиборстві корисливого Інтересу й громадського обов'язку формується відповідна поведінка платника, і від того, який елемент переважає, залежатиме ступінь податкового ризику. На відміну від психологічних інші чинники можуть мати тимчасовий характер.

Дія одного або сукупності чинників призводить до виникнення певних видів податкових ризиків (рисунок 2).

Ризик економічної кризи виникає внаслідок погіршення макроекономічної ситуації в країні. За умови гнучкої податкової системи зниження обсягів виробництва автоматично призведе до зменшення податкових надходжень до бюджету. За негнучкої податкової системи у разі спаду виробництва насамперед виникає ризик втрат у платника.

Ризик податкової політики пов'язаний із введенням нових податків, зменшенням або збільшенням податкових ставок, запровадженням або скасуванням пільг тощо. Зміни у податковій політиці можуть призвести до втрат як у держави, так і у платника. Наприклад, зменшення податкових ставок, введення нових пільг може спричинити втрати надходжень до бюджету. Протилежні заходи сприятимуть виникненню ризику збільшення податкового тягаря або ризику мінімізації податків з боку платника.

Рисунок 2. Види податкових ризиків.

Ризик прогнозування та планування податкових надходжень виникає з недосконалості цього процесу. Насамперед від помилок прогнозування та планування податків може постраждати державний бюджет. Так, якщо план податкових надходжень буде завищений і нереальний, то можуть виникнути труднощі з виконанням бюджету і мобілізацією необхідних для покриття запланованих видатків коштів. Та негативні наслідки цього процесу можуть торкнутися також і платників, оскільки може бути посилено податковий контроль.

Ризик уникнення оподаткування зумовлено насамперед фіскальною психологією платника. Його підсилюють причини нормативно-правового характеру. Платник намагається використовувати недосконалість законодавства, подвійне (неоднозначне) тлумачення тих чи тих положень на свою користь. Цей ризик процвітає в умовах великої кількості податкових пільг, коли платники намагаються штучно обгрунтувати підстави для їх застосування.

Причини нормативно-правового характеру призводять також до ризику порушення податкового законодавства. Ця група чинників спричиняє можливість втрат як у держави, так і у платників. Наприклад, неправильне тлумачення платником тих чи тих положень нормативно-правових актів може призвести до несвідомого порушення податкового законодавства, а отже, до втрат через сплату донарахованих у результаті перевірок обсягів податків, фінансових санкцій та адміністративних штрафів. Зазвичай недосконалість чинного законодавства призводить до несвідомих порушень значну кількість платників. Водночас можливі навмисні порушення законодавства з метою ухилення від сплати податків, що зумовлюється насамперед фіскальною психологією платників. Але цьому процесові можуть також сприяти галузеві особливості та специфіка окремих видів діяльності платника або окремих видів операцій. У зв'язку з цим розрізняють загальні і специфічні податкові ризики. До загальних належать ті види порушень податкового законодавства, які можуть мати місце у будь-якого платника. Специфічні -- це види порушень, характерні лише для окремих платників і зумовлені саме галузевими особливостями або специфікою господарських операцій.

Недоліки організаційно-правового характеру спричиняють ризик адміністрування. Недостатній рівень обліково-аналітичної роботи, недосконала організація контрольної діяльності, низька кваліфікація податківців зменшують ефективність управління податковим боргом, результативність податкового контролю. У результаті суми податкового боргу списуються, багато порушень залишаються невиявленими. Отже, зростає ризик бюджетних втрат. Зрозуміло, що наявність цієї групи чинників певною мірою вигідна платнику, оскільки це знижує ризик втрат, пов'язаних із податковим контролем.

Для платника характерними є ризик посилення податкового тягаря, ризик мінімізації податків, ризик податкового контролю, ризик карного переслідування податкового характеру. Розглянемо ці види ризиків детальніше.

Ризики посилення податкового тягаря властиві економічним проектам тривалого характеру, таким, як нові підприємства, інвестиції в нерухомість і устаткування, довгострокові кредити. До таких ризиків належать не лише виникнення нових податків і зростання ставок уже існуючих податків, а й скасування податкових пільг.

Великі інвестори в розвинених країнах мають цілі пакети інвестиційних програм, кожна із яких перебуває на певній стадії реалізації. Керування диверсифікованими інвестиціями приводить до формулювання досить складних на сьогодні завдань податкового планування -- як врахувати майбутні податкові зміни, що впливають на низку інвестиційних проектів, щоб збільшити інтегрований показник вартості таких проектів. З огляду на податкові ризики, найбільшу небезпеку становить істотне збільшення ставок діючих податків і введення нових податків. Завдання врахування ризиків майбутнього посилення податкового тягаря може бути сформульоване як пошук оптимальних управлінських рішень щодо оперативного перерозподілу інвестиційних ресурсів з використанням вартісного критерію. Водночас оптимізація оподаткування не завжди пов'язана з ризиком посилення податкового тиску. Платники намагаються мінімізувати податки і уникати оподаткування з метою зниження податкового тиску, який склався в умовах чинного законодавства. Оскільки економічна діяльність за загальним правилом пов'язана з витратами і не може бути безкоштовною, то й оптимізація податків завжди має деяку ціну. Отже, виникає ризик втрат від мінімізації податків.

Витрати, пов'язані з оптимізацією оподаткування, можуть мати різний характер. За умови здійснення законної мінімізації -- це витрати на податкові консультації і власне на організацію податкових схем, урахування податкових пільг, на участь посередників, відкриття офшорних зон тощо. За умови протиправної мінімізації -- витрати спрямовуються на фірми-одноденки (ліхтарі), організацію протиправних схем, зокрема отримання готівки за фіктивними угодами, хабар тошо.

Під ризиками податкової мінімізації розуміють можливості зазнати фінансових збитків, пов'язаних з цим процесом, виражених у грошовому еквіваленті. Грошовий еквівалент є тут цілком об'єктивним, тому що можливі втрати -- конфіскація товару, податкові штрафи -- усе виражається в грошових сумах.

У сфері економічної діяльності, пов'язаної з мінімізацією, є свої найбільш поширені механізми. Ступінь їхньої відповідності закону в конкретних ситуаціях може бути різною. До них належать: кураторство з боку окремих керівників податкової служби, податкової поліції, митних органів; платне надання пільгових податкових схем, підприємств; посередників; одержання "правильних" роз'яснень контрольних органів; врегулювання окремих питань податкового контролю (інформування про форми і час податкового контролю, зменшення сум недоїмок податків за підсумками податкової перевірки, закриття юридичної особи без обов'язкової перевірки тощо).

Ризик податкового контролю виникає у зв'язку з можливими втратами через стягнення фінансових штрафів та адміністративних санкцій, передбачених за правопорушення податкового законодавства. Тобто -- це ризик неус-відомлюваного порушення податкового законодавства або свідомого ухилення від сплати податків. Ризики податкового контролю істотно залежать від рівня активності платника податків щодо мінімізації податків. У законослухняного платника податків ризики податкового контролю досить невеликі і скоріше зводяться до можливості появи і виявлення податковими органами випадкових помилок податкового обліку. У платника податків, що починає активні дії щодо мінімізації податків, ці ризики істотно зростають, оскільки в своєму прагненні зменшити податковий тягар платник може вийти за межі дозволеного. Отже, вживання заходів щодо зменшення ризику податкового тягаря може призвести до зростання ризику податкового контролю. У результаті загальні ризики мінімізації податків можна оцінити як сукупність можливих прямих збитків платника податків від податкового контролю, включаючи стягнення недоїмок і штрафів, а також можливі майбутні витрати на врегулювання негативної ситуації. У цьому разі оцінюються ризики звичайного податкового контролю, тобто контролю з боку територіальних податкових органів у межах їхньої звичайної діяльності. Ризики замовленого податкового контролю, ініційовані правоохоронними органами чи окремими високопосадовцями в рамках "політичного замовлення", є форс-мажором і не можуть бути оцінені досить точно.

Викладене вище свідчить про те, що між різними видами ризиків існує певний взаємозв'язок.

Ризики податкового контролю включають також імовірність втрат від анулювання ліцензій, дозволів на здійснення підприємницької діяльності, ліквідації організації за позовом податківців.

До ризиків податкового контролю щодо фізичних осіб також відносять ризики, пов'язані з контролем за великими витратами.

Ризики карного переслідування. Істотні фінансові втрати можуть виникнути у платників податків і в межах карного переслідування за здійснення правопорушень, передбачених статтями Кримінального кодексу України. Карне переслідування автоматично означає витрати на кваліфікований супровід. Навіть якщо справу буде вирішено на користь платника, можуть бути значними негативні наслідки, зокрема це призводить до зниження іміджу підприємства та пов'язаних із цим негараздів. Ці ризики прямо стосуються не лише платників податків, що ухиляються від сплати податків, а й цілком законослухняних підприємств -- платників податків з великими фінансовими показниками.

Окрім цього, існує низка малоймовірних специфічних податкових ризиків, що не цілком піддаються класифікації, негативний вплив яких, проте, може бути досить великим. Так, у разі підвищеної публічної уваги податкової міліції до підприємства може виникнути багато додаткових проблем.

Майже усі види розглянутих податкових ризиків є актуальними для України. Так, на нашу думку, загрозою втрат надходжень до бюджету може бути ризик податкової політики. Як відомо, основним напрямом податкової реформи, яка нині розробляється в Україні, є істотне зниження податкового тиску. Але це може не призвести до розширення бази оподаткування за рахунок легалізації тіньових оборотів. Ми погоджуємося з думкою економістів, які вважають, що насправді немає жодних гарантій, що підприємці, відпрацювавши схеми ухилення від оподаткування, побажають вийти з „тіні" й сплачувати податки за зниженими ставками. Отже, увагу, насамперед, слід приділити розробці ризиків уникнення оподаткування, порушення законодавства та адміністрування податків. Скорочення податкових пільг, двозначностей у законодавстві, уточнення окремих норм скоріше приведуть до мінімізації ризику бюджетних втрат. Ми також вважаємо, що досить нагальним в Україні є питання вдосконалення процесу адміністрування податків, особливо щодо застосування заходів впливу на податкову поведінку платника й стягнення податкового боргу, а також удосконалення податкового контролю й системи штрафних санкцій.

Отже, кожна із запропонованих груп податкових ризиків містить багато різновидів, кожний з яких потребує окремого якісного й кількісного аналізу з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку і податкової культури платників в Україні.

Слід зазначити, що наведена класифікація показує лише основні напрями пошуку різноманітних податкових ризиків, кожний з яких може стати окремим питанням для дослідження. Важливою є проблема щодо оцінювання рейтингу значущості операційних ризиків у сфері оподаткування. Актуальним є також питання щодо сутності категорії "міра ризику" у сфері податкових відносин. Потребує подальшого дослідження проблема типологізації підходів до вимірювання податкових ризиків. Тут можна виокремити кілька концептуальних підходів, зокрема:

-- вимірювання податкових ризиків як збитків у несприятливих ситуаціях;

-- вимірювання на основі варіативності;

-- вимірювання на основі сподіваної корисності;

-- вимірювання на підґрунті показників чутливості щодо різних суб'єктів економічних відносин та їх ставлення до ризику.

Задача 3

Фірма повинна вирішити, скільки костюмів замовити для одного сезону. При замовленні 120 костюмів витрати складуть 150 грн. за костюм, але якщо замовити 80 костюмів, витрати фірми виростуть до 160 грн. за костюм. Ціна продажу визначена в розмірі 210 грн. за одиницю товару. При цьому фірма не впевнена, яким буде загальний збут. Всі непродані костюми можуть бути повернені, але лише за половину ціни. Без додаткової інформації можна передбачити ймовірність 0,5 їх збуту в кількості 80 штук. Як поступить фірма? Яка ціна інформації за точний прогноз по збуту?

Розрахуємо доход при замовленні і реалізації 80 костюмів.

Е_{80; 80} = -160 * 80 + 210 * 80 = 4000 (грн.).

Розрахуємо доход при замовленні і реалізації 120 костюмів.

Е_{120; 120} = -150 * 120 + 210 * 120 = 7200 (грн.).

Розрахуємо доход при замовленні 120 і реалізації 80 костюмів.

Е_{120; 80} до = -150 * 120 + 210 * 80 + 150/2 * 80 = -18000 + 16800 + 6000 = = 4800 (грн.).

Розрахуємо очікуване значення доходу для випадку, коли рішення про максимальний обсяг закупівлі приймається в умовах неповної поінформованості.

Е_н = 0,5 * 7200 + 0,5 * 4800 = 1200 (грн.).

Розрахуємо очікуване значення доходу для випадку, коли рішення про обсяг закупівлі приймається в умовах повної поінформованості. У цьому випадку, якщо буде відомо, що обсяг збуту складе 80 шт., то обсяг замовлення буде рівним 80 шт. Якщо ж обсяг збуту складе 120 шт. - то обсяг замовлення буде 120 шт. Оскільки заздалегідь невідомо, який сценарій буде реалізований, то приймаємо їх рівноймовірними.

Е₀ = 0,5 * 4000 + 0,5 * 7200 = 5600 (грн.).

Граничну вартість інформації визначимо за формулою:

ВІ_пр Е0 - Ен 5600 - 1200 = 4400 (грн.).

Використана література

1. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 292 с.

2. Вітлінський В.В., Тимченко О.М. Джерела і види податкових ризиків, їх взаємозв'язок // Фінанси України. - 2007. - № 3. - С. 132-139.

3. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання: Навчальний посібник. - К: Центр навч. л-ри, 2003. - 188 с.

4. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. 2-ге вид., доп. перероб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 220 с.

Размещено на Allbest.ru