Перевірка правильності обчислення й повноти сплати податку на прибуток

Размещено на http://www.allbest.ru

24

Размещено на http://www.allbest.ru

Перевірка правильності обчислення й повноти сплати податку на прибуток

План

1. Програма перевірки

2. Причини ухилень від сплати податкових платежів суб'єктами оподаткування

3. Перевірка правильності обчислення й повноти сплати податку на прибуток

4. Особливості оподаткування юридичних осіб платників єдиного податку

5. Планування податкових платежів

Використана література

1. Програма перевірки

оподаткування перевірка прибуток

Програма документальної перевірки -- це обов'язковий мінімум питань, що підлягають документальній перевірці, який у разі необхідності посадова особа, що здійснює перевірку, може розширити та ускладнити.

Програма має відображати особливості виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства стосовно повного і правильного обчислення й сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Питання, які необхідно з'ясувати в програмі перевірки, викладаються в такій послідовності, щоб вони дозволили забезпечити не тільки всебічну документальну перевірку підприємства, а й системну, яка сприяє виявленню порушень, їх причин, а також визначити їх наслідки. Програма може містити такі основні питання:

-- підпорядкованість підприємства, сфери діяльності, вид діяльності, правомірність створення та реєстрації підприємства;

-- відповідність діяльності підприємства його статуту;

-- наявність ліцензій на право здійснення окремих видів діяльності;

-- проведення аудиторських перевірок;

-- стан бухгалтерського і податкового обліку та звітності. Встановлюється, за якою формою обліку ведеться бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, чи забезпечує організація бухгалтерського й податкового обліку на підприємстві перевірку достовірності звітних даних про прибуток підприємства;

-- правильність відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів попередньої перевірки;

-- відповідність показників балансу даним головної книги, реєстрам бухгалтерського й податкового обліку, а також даним, відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих до податкової служби;

-- правильність визначення валового доходу, валових витрат, доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), доходів від іншої реалізації, доходів від позареалізаційних операцій;

-- правильність визначення прибутку, який оподатковується;

-- правильність проведення інвентаризації та відображення її результатів в обліку;

-- правильність обліку витрат на виробництво (обіг), які відносяться на валові витрати;

-- амортизаційні відрахування; --матеріальні витрати;

-- витрати на оплату праці;

-- відрахування на соціальні заходи;

-- витрати майбутніх періодів;

-- невиробничі витрати;

-- правомірність включення до складу витрат сум, віднесених на забраковану продукцію або на простої;

-- правомірність обліку збитків та інших невиробничих витрат;

-- правомірність податкового й бухгалтерського обліку реалізації готової продукції (робіт, послуг), включаючи бартерні операції;

-- правомірність визначення сукупного валового доходу та ско-ригованого валового доходу;

-- правомірність визначення валових витрат з метою оподаткування;

-- правомірність застосування пільг з оподаткування;

-- правильність складання декларацій на підставі перевіреної фактичної інформації;

-- правомірність обчислення і відображення в бухгалтерському й податковому обліку податку на додану вартість;

-- правомірність індексації та переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та порядок їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку;

-- правомірність розрахунку і відображення в обліку й звітності, а також своєчасне перерахування до бюджету акцизного збору;

-- правильність утримань, повнота відображення в обліку й своєчасність перерахування до бюджету прибуткового податку із заробітної плати працівників;

-- правильність нарахування й відрахувань у позабюджетні фонди;

-- правильність обчислення й своєчасність перерахування до бюджету податку з власників транспортних засобів;

-- правильність обчислення й своєчасність перерахування до бюджету місцевих податків і зборів;

-- правильність ведення обліку валютних операцій і відповідність фактичних даних звітним;

-- відповідність встановленим лімітам залишків готівкових грошових коштів в касі, норм витрати готівкових коштів на поточні потреби, повнота оприбутковування і відображення в обліку й звітності готівки в касі;

-- стан простроченої дебіторської й кредиторської заборгованостей;

-- своєчасність і повнота погашення й перерахування пені при виявленні документальними перевірками несвоєчасно внесених до бюджету сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

-- своєчасність і правильність обчислення, відображення в обліку і звітності, а також своєчасне перерахування до бюджету оплати за воду й користування землею;

-- своєчасність надходження валютної виручки за експортну продукцію, а також своєчасне отримання товарно-матеріальних цінностей, що імпортуються;

-- повнота й правильність ведення товарно-касової книги;

-- повнота й правильність ведення касової книги;

-- повнота і правильність відображення реалізації товарів (робіт, послуг) звітними даними касових апаратів, бухгалтерським і податковим обліком;

-- повнота і правильність відображення фактичних даних у звітних деклараціях та розрахунках, представлених у податкову службу;

-- стан розрахунків з податків, зборів та інших обов'язкових платежів з бюджетними й цільовими фондами;

-- інші питання, що стосуються правильності обчислення, відображення в обліку та звітності й своєчасності перерахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, питання своєчасної сплати платежів до бюджету.

2. Причини ухилень від сплати податкових платежів суб'єктами оподаткування

У системі ринкових відносин ухиляння від сплати податків -- це явище, яке базується на відносинах, що складаються у процесі розподілу і перерозподілу доходу.

У закордонній фінансовій літературі для означення різних видів ухилення від податків використовуються окремі терміни. Ті з них, що мають цілком легальний характер, виникають через недосконалість законодавства чи у результаті лобіювання у парламенті навмисне створених "податкових лазівок" (tax loopholes) для певних категорій платників, мають назву "tax avoidance" -- уникнення, обхід податку.

З огляду на особливості нормотворчості та юридичних казусів, що уникнення від сплати податків може ґрунтуватись на основі податкового планування за допомогою використання законних пільг та механізмів, на детальному і досконалому знанні норм податкового законодавства і правильному їх застосуванні з метою побудови економічної діяльності таким чином, щоб виключити або зменшити розмір податкових зобов'язань або податкових платежів, тобто з метою їх оптимізації.

Нелегальне ухилення злочинним способом, яке переслідується законом, іменується "tax evasion" -- ухилення від податку у незаконній формі. Такі ухилення є продуктом антидержавної поведінки податкоплатників у результаті їхніх намірів чи завдяки створеним їм умовам.

Під ухиленням від сплати податків слід розуміти діяння особи, спрямоване на повну або часткову несплату певних податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які мають сплачуватись підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, а також фізичними особами. Фактично ухилення характеризується бездіяльністю, тобто невиконанням конституційного обов'язку зі сплати податків, зборів і обов'язкових платежів.

Податковій теорії і практиці відомі чотири основних види причин нелегального ухилення від сплати податків:

1. Моральні:

* відсутність моральної відповідальності за ухилення від оподаткування;

* несприймання платниками податків законодавства у сфері оподаткування;

* могутній власницький інстинкт, який особливо інтенсивно виявляється на рівні особистості

2. Політичні:

* лобіювання інтересів окремих груп платників податків

3. Економічні:

* розбалансованість банківської системи;

* криза платежів;

* інфляційні процеси;

* зниження платоспроможності населення;

* дефіцит бюджету

4. Технічні:

* складність, суперечливість, нестабільність податкового законодавства;

* недостатній рівень юридичної та економічної підготовки працівників органів контролю у сфері оподаткування;

* брак досвіду боротьби з податковими правопорушеннями;

* недостатня захищеність працівників органів контролю при виконанні ними службових обов'язків

У будь-якій державі трапляються факти корупції у вищих ешелонах влади, використання державних коштів на особисті потреби. Тому платники податків не відчувають моральної відповідальності за ухилення від оподаткування. Загальні потреби, для задоволення яких через податки формується бюджет держави, не сприймаються платниками податків як необхідна реальність, особливо якщо витрати держави не підзвітні громадськості.

Крім того, у перехідних умовах при зміні економічних формацій закони взагалі сприймаються номінально (абстрактно), а закони про податки - тим більше. Останні часто взагалі ігноруються, тому що вони спрямовані на зменшення дохідності приватногосподарської і корпоративної діяльності.

Багато платників податків ухиляється від їх сплати, мотивуючи це значним рівнем податкового тягаря, а також надмірним державним регулюванням на мікрорівні, яке робить операційні витрати на ведення легального бізнесу надто високими.

Розглядаючи податковий тягар як причину, необхідно зауважити, що з погляду інституціонального напрямку фінансової науки платники вдаються до приховування своїх доходів від оподаткування в тому разі, якщо вартість їх приховування є нижчою за вигоди, які це приховування дає.

Крім цього фактору є й інші фактори, що впливають на ріні ення індивідів про сплату податків чи ухилення від них. Серед таких факторів -- ефективність використання державою податкових надходжень, яка оцінюється наявністю позитивних наслідків державної діяльності в економічній і соціальній сферах, відсутність марнотратства державних коштів; інфляція, яка спричинює невдоволення індивіда фіском, оскільки через фіксовані прогресивні ставки прибуткового податку він змушений сплачувати більшу частку свого доходу; наділення громадян демократичним правом участі в ухваленні рішень (наприклад, через референдум або народну ініціативу).

Існують і політичні причини ухилення від податків. У тих випадках, коли у державі є стійка тенденція лобіювання при визначенні напрямків економічної політики, платник податків вважає своїм обов'язком потурбуватись про особисті інтереси та інтереси своїх працівників, які залишились без захисту лобістів. Якщо при проведенні державної політики інтереси окремих груп ставляться над інтересами інших (без економічних на те причин), то платники податків, які вважають себе обділеними, вишукують різноманітні варіанти зменшення податкових виплат.

Що ж стосується економічних причин ухилення від сплати податків, то тут необхідно зазначити, що процес становлення системи оподаткування в Україні відбувається в умовах, які характеризуються розбалансованістю банківської системи, кризою платежів, інфляційними процесами, зростанням цін і зниженням платоспроможності населення, значним дефіцитом бюджету. Суттєвою технічною причиною ухилення від сплати податків є складність і суперечливість національного законодавства. Технічна складність оподаткування дозволяє платнику податків уникати платежів, не порушуючи закону. Це ускладнює і практику податкового контролю. Його результати прямо залежать від зрозумілості методик оподаткування,технічного забезпечення податкових перевірок, бухгалтерського обліку і звітності, системи обліку платників податків. В останні роки податкове законодавство змінювалось досить часто, що негативно позначилось на розвитку виробництва і діяльності суб'єктів підприємництва. Діяльність у сфері оподаткування сьогодні регулюється величезною кількістю нормативних актів. Досить часто окремі положення законодавства не узгоджуються між собою. Крім того, недостатній рівень юридичної та економічної підготовки працівників податкових органів, відсутність достатнього досвіду боротьби з порушеннями податкового законодавства також сприяє ухиленню від сплати податків. Цьому ж сприяє і недостатня захищеність працівників податкових органів при виконанні ними службових обов'язків від фізичного і психологічного тиску з боку порушників податкового законодавства.

3. Перевірка правильності обчислення й повноти сплати податку на прибуток

Регулювання стягування податку на прибуток здійснюється на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.

Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку.

Відповідно до законодавства платниками податку на прибуток є:

-- суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські й інші підприємства, установи й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами;

-- з числа нерезидентів -- фізичні чи юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, що отримують доходи з джерелом їх походження в Україні, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус чи імунітет відповідно до міжнародних договорів України;

-- дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації і їх представництва;

-- філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на інші території, ніж платник податку;

-- бюджетні організації.

Об'єктом оподатковування є прибуток підприємств, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід являє собою загальну суму доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриману протягом звітного періоду, в грошовій, матеріальній формах.

До складу валових доходів включені:

1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів.

2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами.

3. Доходи від спільної діяльності й у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходи від здійснення операцій лізингу (оренди).

4. Доходи, не враховані при обчисленні валового доходу попередніх періодів і виявлені в звітному періоді.

5. Доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій.

Валові витрати виробництва -- сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, що здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що здобуваються платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

1. Суми будь-яких витрат, сплачені протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції й охороною праці.

2. Суми грошових коштів або вартість майна, добровільно перераховані в Державний бюджет України неприбутковим організаціям.

3. Суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75% таких осіб.

4. Суми коштів, внесених у страхові резерви.

5. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів.

6. Суми витрат, не включені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів.

7. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущеними помилками і виявлені в звітному податковому періоді в розрахунку податкового обов'язку.

8. Суми безнадійної заборгованості.

9. Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

10. Суми зборів на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

11. Будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків з боргових зобов'язань протягом звітного періоду.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, що наступає за звітним кварталом. Не пізніше 25 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, представляють у податкові органи декларацію про прибуток за звітний квартал, розрахований наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Платники податку не пізніше 15 лютого року, що наступає за звітним, надають податковому органу річний бухгалтерський звіт, що може бути підтверджений висновками аудиту.

Протягом кварталу підприємства сплачують авансові внески податку до бюджету за 1 і 2 місяці кварталу наростаючим підсумком з початку року. Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками 1 і 2 місяців кварталу до 20 числа 2 і 3 місяців кварталу відповідно. Розрахунки авансових внесків здійснюються підприємствами самостійно.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від підприємницької діяльності, щокварталу наростаючим підсумком з початку податкового року.

У сучасних умовах оподатковування доходів юридичних осіб здійснюється без прогресії за ставкою 25%.

Одним з основних питань податкового контролю є перевірка правильності обчислення і повноти сплати податку на прибуток.

При перевірці інспектор у першу чергу визначає, хто є платником податку на прибуток відповідно до законодавства України. Особлива увага приділяється резидентству платників, правильності їх реєстрації в податкових органах.

Під час проведення перевірки має місце перевірка правильності оформлення декларації про прибуток підприємства. Форми і порядок складання декларацій з податку на прибуток підприємства встановлені Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143 зі змінами та доповненнями від 12.10.2005 р. № 448.

Дані, приведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку і звітності. Вірогідність даних підтверджується підписами керівників підприємства і головного бухгалтера, а при відсутності на підприємстві бухгалтерської служби -- фахівця, що веде облік, і завіряється печаткою. Необхідно враховувати, що податкова декларація надається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника.

Декларація заповнюється друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі. Заповнення олівцем не дозволяється.

Декларація складається із головної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щоквартально, у тому числі за рік, а чотири (Р1-4) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин -- К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин.

У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У головній частині декларації потрібно зробити позначку про вид Декларації:

1. Звітна -- стандартна форма поточної звітності для звичайних підприємств (без філій з консолідованою сплатою).

2. Звітна консолідована -- форма поточної звітності для підприємств, що сплачують податок на прибуток консолідовано зі своїми філіями.

3. Звітна нова -- використовується після письмової пропозиції податкового органу, якщо раніше подану декларацію він не визнає.

При попередній перевірці декларації контролю підлягають:

-- своєчасність подання податкових декларацій з податку на прибуток;

-- дотримання вимог щодо порядку заповнення в залежності від того, в якій формі подається декларація -- у повній або спрощеній;

-- наявність необхідних додатків і узгодженість звітних даних;

-- правильність арифметичних підрахунків та визначення сум оподатковуваного прибутку або збитку за звітний період.

При перевірці важливо установити своєчасність нарахування авансів, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань з урахуванням особливостей оподатковування підприємства.

При визначенні фінансових результатів від здійснення товарообмінних операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, посадовою особою податкової служби враховується позитивна чи негативна різниця результатів перерахування дебіторської і кредиторської заборгованості в іноземній валюті.

Під час проведення перевірки виявляється правомірність відображення прибутку чи збитку від продажу цінних паперів. Інспектор перевіряє повноту відображення операцій у бухгалтерському обліку, уточнює повноту відбитої інформації в обліку. Далі перевіряється правомірність і повнота перерахунку дебіторської заборгованості, причому контролюється перерахунок за кожною дебіторською заборгованістю, а також контролюється повнота і правильність відображення сум перерахунку на рахунках бухобліку.

Ревізор аналізує пооб'єктне перевищення виторгу від продажу основних фондів, а також відображення цих сум в бухгалтерському обліку.

У ході перевірки здійснюється контроль за правильністю проведення індексації (балансової вартості груп основних фондів і нематеріальних активів) і її відображення в бухгалтерському обліку. Далі увага звертається на кожен випадок безоплатного одержання товарів. При цьому важливо встановити причину передачі, а також повне і своєчасне відображення в бухгалтерському обліку.

Під час перевірки встановлюється правильність оформлення вартості робіт і послуг, наданих без компенсації їхньої вартості. Перевіряється вартість матеріальних цінностей, переданих платником податку отримувачу відповідно до договорів зберігання і використаних ним у власному виробництві чи господарському обороті і виробництві.

Крім цього, під час перевірки увага звертається на правильність формування бухгалтерських записів сум від перерахунку доходу з завершених довгострокових договорів у випадку завищення суми податкових зобов'язань. Окремо перевіряється облік балансової вартості матеріалів, сировини.

Далі в ході перевірки аналізуються операції, з яких проведені суми отриманих штрафів і неустойок.

Платник податків несе відповідальність, якщо:

-- на момент перевірки податковим органом не має бухгалтерських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку за відповідні періоди;

-- не представили чи несвоєчасно представили в податковий орган податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку в бюджет;

-- за результатами перевірки платника податку виявлений випадок арифметичних помилок чи описок, що призвели до заниження суми податку, але не більш як на 5% суми загальних зобов'язань за період, що перевіряється;

-- виявлені випадки заниження суми податку, приховання доходів чи об'єктів оподатковування.

4. Особливості оподаткування юридичних осіб платників єдиного податку

Суб'єкт підприємницької діяльності -- юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

-- 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати ПДВ згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;

-- 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкт малого підприємництва юридична особа зобов'язаний вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Причому форму першої і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, установлює Державна податкова адміністрація України. Порядок ведення другої книги регламентується відповідним нормативним документом НБУ.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва -- юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і у випадку обрання ними єдиного податку за ставкою 6 % розрахунок про сплату ПДВ, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Сплата податку здійснюється не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Останнє перераховує суми єдиного податку в таких розмірах:

-- до Державного бюджету України -- 20 %;

-- до місцевого бюджету -- 23 %;

-- до Пенсійного фонду України -- 42 %;

-- на обов'язкове соціальне страхування -- 15 %, у тому числі до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття -- 4 %.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва -- юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Слід зауважити, що таке рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у випадку подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього податкового періоду.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, у якому проведено їх державну реєстрацію.

5. Планування податкових платежів

Основною складовою податкового менеджменту є планування податкових платежів. Воно являє собою процес розробки податкових планів, виходячи з нормативів (ставок), які затверджені в законодавчих актах -- законах України, указах Президента України, постановах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а також у підзаконних актах з метою своєчасного й повного визначення податкових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів (державним, місцевим), а також обов'язкових платежів і зборів у позабюджетні фонди.

Планування податкових платежів залежно від рівня управління подано на рис. 1.

Рис. 1. Планування податкових платежів підприємства

Державне планування податкових платежів відбувається при розробці плану державного бюджету на майбутній період. Головним при цьому плануванні є аналіз виконання бюджету за попередній період, витрат держави та розрахунок витратних статей бюджету на майбутній період. Виходячи з витратної частини розраховується і дохідна частина бюджету. У країнах з розвиненою ринковою економікою найбільшу питому вагу в дохідній частині бюджету мають податкові платежі. В Україні, де ще не завершено процес приватизації, питому вагу мають доходи від приватизації державного майна, нарахування на цінні папери підприємств з частками державного майна у статутному фонді, а також доходи від експорту тощо.

Планування податкових платежів місцевими органами самоврядування проводиться на підставі законів України, але при цьому існують і деякі особливості:

1. Централізовано на державному рівні визначаються перелік місцевих податків, обов'язкових платежів і зборів, їх максимальні ставки. Конкретні розміри податкових платежів по кожному податку встановлює місцевий орган влади, виходячи з місцевих умов господарювання.

2. Високі темпи зростання ставок оподаткування. У деяких регіонах України строк дії їх не перевищує кількох місяців. Це негативно впливає на планування податкових платежів і на розвиток підприємництва в регіоні.

3. Визначення розмірів податкових платежів з боку місцевих органів самоврядування має переважно суб'єктивний характер і залежить не від об'єктивних умов, які складаються в регіоні, а від керівника регіону та стосунків, що склалися між ним і платником податку.

4. Розрахунок плану місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів проводиться, виходячи із загальних витрат регіону, але, на відміну від державного бюджету, в бюджетах місцевих органів самоврядування питома вага податкових платежів місцевих платників менша, оскільки частка коштів на покриття витрат місцевих органів влади надходить з державного бюджету.

5. Залежність місцевих бюджетів від дотацій з державного бюджету, тому затвердження їх відбувається після визначення всієї допомоги, на яку можуть розраховувати місцеві органи самоврядування.

Податкове планування підприємства має примусовий характер. Воно відбувається згідно з тією законодавчою базою, яка існує в державі, у тому числі й з підзаконними актами, які затверджуються на державному та місцевому рівнях. Існує різниця в мотивації розрахунку податкових платежів. Якщо на державному та регіональному рівнях загальна сума податкових платежів розраховується на підставі витратної частини бюджету, то на рівні підприємства податки сплачуються незалежно від бюджету підприємства, тобто від його витрат та прибутків (наприклад, непрямі податки). Тому планування податкових платежів на рівні підприємства має свої особливості. Якщо підприємство виступає як суб'єкт господарювання і має можливість вибору напрямів діяльності, обсягів виробництва (виконання робіт, надання послуг), інших параметрів, у нього є більше можливостей для маневрування при визначенні своєї податкової політики, у тому числі при плануванні її на майбутнє.

Головним типом податкового планування на рівні державного бюджету та бюджету місцевих органів самоврядування є стратегічне податкове планування. Рішення приймаються на підставі розробленого плану податкових платежів і прогнозування. Основна мета його -- економічне обґрунтування якісних і кількісних параметрів, щоб забезпечити фінансування соціально-економічного розвитку держави. Планувати можна як на рік, так і на віддаленішу перспективу.

Податкове планування базується на результатах наукових досліджень звітних аналітичних даних, їх збору та обробки, визначенні негативних і позитивних рис оподаткування в поточному році, їх впливу на різні напрями економічної діяльності (наприклад, темпи зростання інвестування, різних зрушень у галузі, співвідношення рівня доходів у різних регіонах держави, а також між різними верствами населення, підприємствами різних напрямів господарської діяльності тощо).

Головна мета державного планування податкових платежів -- визначення обсягів фінансових ресурсів по платниках податків для централізації грошових коштів у загальнодержавному бюджеті. Державне планування зорієнтоване на максимально можливий рівень стягнення податків з дотриманням вимог економічного закону суспільства -- постійне збільшення витрат державного бюджету. Це відбувається з різних причин:

* збільшення населення регіону та держави;

* зростання потреб населення регіону;

* збільшення доходів населення;

* зростання добробуту населення;

* підвищення загальноосвітнього рівня тощо.

Планування податкових платежів на підприємстві передбачає визначення сум податків та обов'язкових платежів, які мають бути сплачені до бюджетів різного рівня.

Податкове планування передбачає визначення (обчислення) сум податкових платежів на плановий період, а саме: податків, зборів та обов'язкових платежів, що їх відносять на витрати виробництва й обігу (включають до собівартості продукції, робіт і послуг); податків, які сплачують з прибутку; акцизів -- податків, що їх включають до ціни реалізації понад відпускну ціну виробника (ПДВ, акцизний збір, ввізне мито); загальної суми податкових платежів.

Від сумарної величини податків, які сплачує підприємство за певний календарний період, залежить, по-перше, чистий прибуток підприємства і, по-друге, його потреба в обігових коштах для обслуговування процесу виробництва та реалізації. Тому кожне підприємство має шукати законні можливості мінімізації податкових платежів. Несплата податків -- це злочин проти держави. Невикористання всіх законних можливостей для зменшення оподаткування -- це злочин проти власного підприємства. Право платника податку на захист своїх фінансових інтересів і своєї власності випливає з основних юридичних принципів (зокрема з таких, як недоторканність приватної власності) і підтримується більшістю цивілізованих держав світу.

Оцінку ефективності податкового планування здійснюють через зменшення податкового навантаження на підприємство. Для цього можна використовувати такі показники:

-- абсолютне зменшення податкових платежів, сплачуваних підприємством за певний час (місяць, квартал, рік);

-- відносне зменшення податкових платежів, сплачуваних підприємством за певний час (з урахуванням зміни обсягів реалізації");

-- загальний коефіцієнт ефективності оподаткування підприємства -- відношення суми чистого прибутку підприємства, отриманого від усіх видів господарської діяльності за певний період (місяць, квартал, рік), до суми прямих податкових платежів за цей період;

-- коефіцієнт ефективності податкової політики підприємства -- відношення економії податкових платежів від реалізації податкової політики за певний період до суми податкових платежів у базовому році;

-- коефіцієнт оподаткування витрат -- відношення суми податкових платежів, що їх зараховують до собівартості продукції, до суми витрат виробництва (обігу) підприємства за певний період;

-- коефіцієнт оподаткування доходів -- відношення податкових платежів, що їх включають до ціни продукції і сплачують з доходів підприємства, до суми валового доходу за певний період;

-- коефіцієнт оподаткування прибутку - відношення суми податкових платежів, сплачуваних з прибутку підприємства за певний період, до суми балансового прибутку за той же період;

-- коефіцієнт пільгового оподаткуванні операційної діяльності підприємства -- відношення загальної суми податкових пільг до всієї суми податкових платежів.

Використана література

1. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В. Податковий менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2008. - 525 с.

2. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2003. - 260 с.

3. Кізима А.Я. Податковий менеджмент: Навч.-метод, посіб. - Т.: Астон, 2002. - 166 с.

4. Крисоватий А.І., Кізима АЛ. Податковий менеджмент: Навч. посіб. - Т.: Карт-бланш, 2004. - 304 с.

5. Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. Податковий менеджмент: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 328 с.

Размещено на Allbest.ru