Податок з власників транспортних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

17

Податок з власників транспортних засобів

Зміст

Вступ 3

1. Податок з власників транспортних засобів 5

1.1 Поняття податку, суб'єкти та об'єкти оподаткування 5

1.2 Порядок сплати податку з власників транспортних засобів 10

1.3 Перевірка технічного засобу 11

2. Порядок розрахунку та сплати фіксованого сільськогосподарського податку 17

2.1 податок за землю, поняття та регулювання 17

2.2 Сплата податку за землю 20

Висновки 27

Використана література 28

Вступ

Система оподаткування -- сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов'язки й відповідальність платників.

Кожна держава встановлює власну систему оподаткування, тобто визначає платників податків, об'єкти оподаткування, види податків і порядок їх сплати. Тип системи оподаткування визначається співвідношенням чотирьох секторів формування податків і зборів (обов'язкових платежів): державний; комерційний; фінансовий; населення.

Ці питання регулюються Законом України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. Згідно з цим Законом установлення і скасування податків до бюджетів і до державних цільових фондів здійснюється Верховною Радою України, а також -- у межах, установлених цим Законом, іншими законами України про оподаткування, -- Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додаткові пільги з оподаткування в межах сум, що надходять до їхніх бюджетів.

Ставки, механізм справляння податків і пільги з оподаткування визначаються тільки законодавчими актами про оподаткування. Зміни й доповнення до вказаного вище Закону, інших законодавчих актів про оподаткування стосовно пільг, ставок податків, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності від початку нового бюджетного року.

Податкова система України базується на принципах: стимулювання підприємницької виробничої Діяльності та інвестиційної активності; обов'язковості; рівнозначності й пропорційності; рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальної справедливості; стабільності; економічної обґрунтованості; рівномірності сплати; компетенції; єдиного підходу й доступності.

Державні цільові фонди -- це фонди, що створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законодавчими актами податків. Усі державні цільові фонди, крім Пенсійного фонду України, включаються до Державного бюджету України.

До основних ознак податку належать: примусовість та обов'язковість, відсутність у платника вибору (платити чи не платити) і встановлення відповідальності за ухилення від сплати податку.

Законодавство України про оподаткування не визначає різниці між податком, збором (обов'язковим платежем) і митом. Воно засноване на єдності їхніх основних ознак (обов'язковість сплати, примусовий характер, здійснення контролю за їх надходженням із боку єдиного органу -- державної податкової адміністрації).

Одначе, поряд із спільними ознаками, між ними існують і певні відмінності. Податки, на відміну від зборів та інших обов'язкових платежів, мають головне значення для формування бюджету, оскільки вони забезпечують 80% надходжень до його дохідної частини. Мета податків -- задоволення потреб держави, тоді як збори і мито спрямовані на задоволення потреб або видатків окремих установ. Податки являють собою безумовні платежі, тоді як збори чи мито сплачуються у зв'язку з наданням платникові послуги з боку державної установи, що виконує свої владні повноваження. Збори і мито здебільшого мають разовий характер, тоді як податки сплачуються з певною періодичністю.

Різниця між збором і митом полягає в тому, що збір є платежем за наявність певного права, а мито -- за здійснення на користь платника дій, які мають юридичне значення.

1. Податок з власників транспортних засобів

1.1 Поняття податку, суб'єкти та об'єкти оподаткування

Законом України від 10 лютого 1997 р. Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів було запроваджено зазначений податок з метою фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймах. Платники податку з власників транспортних засобів - це підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування даним податком є:

трактори (колісні) - код за Гармонізованою системою опису та кодування товарів 8701, крім тих, що на гусеничному ходу, - код 87 01 ЗО;

автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 87 02;

автомобілі легкові - код 87 03;

автомобілі вантажні - код 87 04;

автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 87 05 (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном крім тих. що мають об'єм циліндра двигуна до 50 смЗ;

яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних) - код 89 03 91;

човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних), - код 89 03 92;

інші човни (крім спортивних) - код 89 03 99.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року.

Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за законодавчо встановленими ставками.

Сума нарахованого податку з власників транспортних засобів за кожним наземним та водним транспортним (ПВТЗ) визначається за формулою:

де Оц - об'єм циліндрів двигуна в розрізі кожної марки і моделі транспортного засобу, потужність електродвигуна і довжина плаваючого засобу;

К - кількість однорідних транспортних засобів у розрізі марок і моделей;

Ст - ставка податку, що застосовується при розрахунку податку з кожних 100 об'єму циліндрів двигуна, із 1 квт потужності електродвигуна і 100 см довжини плавзасобу в розрізі кожної моделі і марки транспортного засобу.

При визначені суми податку, що підлягає сплаті, враховуються пільги та звільнення. Нарахована сума податку і сума, що підлягає сплаті, округлюються.

У порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають розрахунки суми податку за формою, затвердженою Державною податковою адміністрацією України за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу).

У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу

Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.

Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі встановленої суми.

У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередніх роки.

До транспортних засобів, що не є об'єктами оподаткування, належать:

трактори на гусеничному ходу;

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 см3;

автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні;

транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;

машини і механізми для сільськогосподарських робіт;

яхти, судна парусні і човни спортивні.

Від сплати податку звільняються:

а) підприємства автомобільного транспорту загального користування щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності;

б) навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно учбових транспортних засобів, при умові використання їх за призначенням;

в) особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтях 4-11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтях 6 і 8 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", а також інваліди незалежно від групи інвалідності - щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м;

г) особи, зазначені у пунктах З і 4 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 смЗ або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 смЗ чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю;

д) на 50% сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти;

е) на 50 % - громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 р. включно.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:

фізичними особами - перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;

юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертається. Фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній, і за поточний роки, а платники, звільнені від сплати, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Юридичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, платіжні доручення про сплату податку з написом (поміткою) установи банку про зарахування податку.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводяться.

1.2 Порядок сплати податку з власників транспортних засобів

Платниками податку з власників транспортних засобів є громадяни України, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які, відповідно до статті 2 цього Закону, є об'єктами оподаткування.

У статті 5 цього Закону йдеться про те, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:

фізичними особами - перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.

Отже, Законом не передбачено звільнення від сплати податку власників транспортних засобів у зв'язку з невикористанням такого транспортного засобу або його несправністю. Тобто названий податок сплачується незалежно від того, чи справний такий транспортний засіб і чи користується ним власник.

Згідно зі статтею 6 цього Закону, у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів, зобов'язані сплатити податок, але не більш як за два попередні роки.

Щодо вимоги сплати податку, то статтею 5 цього Закону передбачено сплату податку власниками транспортних засобів перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів, тобто сплачувати податок необхідно в зазначений термін, а в будь-який інший період вимагати сплати такого податку підстав немає.

В цій ситуації доцільно було б зняти транспортний засіб з обліку (оскільки машина несправна і нею не користуються), сплативши при цьому податок згідно зі статтею 6 Закону.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів марок і моделей, причепів та мотоколясок" №1388 від 07.09.98 р. (зі змінами), зняття з обліку транспорних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що засвідчує його особу, виконавчого напису нотаріусів або за рішенням суду. Дозволяється здійснювати огляд транспортних засобів, які знімаються з обліку, за місцезнаходженням таких транспортних засобів, з дотриманням вимог пункту 14 цих правил. Такий огляд оформляється відповідним актом, скріплюється підписом посадової особи та печаткою підрозділу ДАІ. Згідно з пунктом 46 цього Закону, вибракувані транспортні засоби громадян знімаються з обліку за заявами їх власників.

1.3 Перевірка технічного засобу

Технiчний огляд транспортного засобу розпочинається з перевiрки вiдповiдностi типу, марки, моделi, номерного знака, номерiв шасi (рами) i кузова записам у реєстрацiйному документi. У разi виявлення розбiжностей або пiдробки цих номерiв чи записiв у реєстрацiйних документах i посвiдченнях водiїв, застосовуються заходи, передбаченi чинним законодавством.

У 2006 роцi державному технiчному огляду пiдлягають:

- легковi та вантажнi автомобiлi, мотоцикли, моторолери, причепи, напiвпричепи установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi;

- легковi та вантажнi автомобiлi, мотоцикли, моторолери, причепи, напiвпричепи iндивiдуальних власникiв рiк випуску яких закiнчується на парну цифру, а також незалежно вiд року випуску, всi вище перелiченi транспортнi засоби у разi використання їх у комерцiйних цiлях;

- автобуси, вантажнi автомобiлi, пристосованi для перевезення людей - два рази на рiк, а у разi використання їх для надання послуг з перевезення пасажирiв та спецiалiзованi автомобiлi для перевезення небезпечних вантажiв - щокварталу.

Технiчний огляд причепiв i напiвпричепiв незалежно вiд року випуску проводиться одночасно з проходженням техогляду автомобiля.

Державний технiчний огляд транспортних засобiв проводиться:

- з 2 сiчня по 31 липня, для яких встановлено термiн один раз на рiк або на два роки;

- з 2 сiчня по 31 липня та з 1 вересня по 30 листопада, для яких встановлено термiн два рази на рiк;

- протягом попереднього кварталу, для яких встановлено термiн щокварталу.

При технiчному оглядi транспортного засобу його власник пред'являє свiй паспорт (пiдприємства, установи i органiзацiї - копiю наказу про закрiплення водiя за транспортним засобом), реєстрацiйний документ, квитанцiї про сплату встановленої суми податку з власникiв транспортних засобiв (документ, що засвiдчує право на пiльги про звiльнення вiд податку) та коштiв за технiчний огляд i талон про проходження технiчного огляду. У водiя також перевiряється наявнiсть посвiдчення водiя на право керування вiдповiдною категорiєю транспортних засобiв i довiдки про медичне обстеження на придатнiсть до керування автотранспортом.

Плата за проведення технiчного огляду транспортних засобiв встановлена у вiдповiдностi до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23.05.2001 р. № 556 i становить:

для автомобiля, автобуса - 7,50 грн.;

мотоцикла, моторолера, причепа, напiвпричепа - 4,50 грн.

Якщо технiчний стан транспортного засобу при техоглядi перевiрявся з використанням дiагностичного обладнання та приладiв, то стягується плата у розмiрi - 34 грн.

Вартiсть талона про проходження техогляду становить 11,89 грн.

Вартiсть талона про проходження квартального техогляду становить 18,75 грн.

Справним вважається повнiстю укомплектований транспортний засiб, який має задовiльний зовнiшнiй вигляд i технiчний стан якого вiдповiдає вимогам законодавства, правил, норм i стандартiв щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

На кожний транспортний засiб, що пройшов технiчний огляд, видається талон, в якому працiвник Державтоiнспекцiї робить вiдповiднi вiдмiтки i посвiдчує їх своїм пiдписом i особистим штампом. Талон про проходження технiчного огляду закрiплюється в правому нижньому кутку вiтрового скла транспортного засобу.

У вiдповiдностi до вимог статi 37 Закону України "Про дорожнiй рух" та пункту 31.3 Правил дорожнього руху України експлуатацiя транспортних засобiв без талона про проходження техогляду забороняється iз вилученням номерного знаку. У разi втрати вказаного талона його дублiкат видається Державтоiнспекцiєю пiсля перевiрки технiчного стану транспортного засобу.

При неможливостi подання транспортного засобу на мiсце технiчного огляду (через несправнiсть та з iнших причин) у встановлений строк його власник повинен подати до Державтоiнспекцiї письмову заяву, здати номерний знак i пред'явити квитанцiї про сплату податку з власникiв транспортних засобiв.

Власники, якi у встановленi строки не подали транспортнi засоби на державний технiчний огляд, притягуються до адмiнiстративної вiдповiдальностi (штрафу вiд 17 до 34 гривень).

Експлуатацiя транспортних засобiв, що не пройшли технiчного огляду у встановленi строки, забороняється зi зняттям номерного знака до усунення несправностей i повторного технiчного огляду.

Згiдно з вимогами Закону України "Про податок з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв" та Закону України "Про внесення змiн до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рiк" та iнших законодавчих актiв" № 2505, роздiлом XII зазначеного Закону внесено змiни до Закону України "Про податок з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв" вiд 18.02.1997 № 1963-XII, встановленi ставки вказаного податку та особи, якi користуються пiльгами по його сплатi. Обчислення податку з власникiв автомототранспортних засобiв ведеться в залежностi вiд об'єму цилiндрiв двигуна за ставками у нацiональнiй валютi України за кожнi 100 см. куб.

Ставки податку становлять:

Легковi автомобiлi:

Об'єм Ставка податку До 1000 куб.см 3 грн. з 100 куб.см вiд 1001 куб.см до 1500 куб.см 4 грн. з 100 куб.см вiд 1501 куб.см до 1800 куб.см 5 грн. з 100 куб.см вiд 1801 куб.см до 2500 куб.см 10 грн. з 100 куб.см вiд 2501 куб.см до 3500 куб.см 25 грн. з 100 куб.см вiд 3501 куб.см i бiльше 40 грн. з 100 куб.см

Вантажнi автомобiлi:

Об'єм Ставка податку до 8200 куб.см 15 грн. з 100 куб.см вiд 8201 до 15000 куб.см 20 грн. з 100 куб.см вiд 15001 куб.см i бiльше 25 грн. з 100 куб.см Сiдельнi тягачi 15 грн. з 100 куб.см Автомобiлi спецiального призначення (крiм пожежних i швидкої допомоги) 5 грн. з 100 куб.см

Автобуси:

Об'єм Ставка податку Автомобiлi для перевезення не менш як 10 осiб, включаючи водiя 5 грн. з 100 куб.см

Мотоцикли (мопеди), велосипеди з двигуном (крiм тих, що мають об'єм цилiндра двигуна до 50 см3) з об'ємом цилiндрiв двигуна:

Об'єм Ставка податку до 500 куб.см 3 грн. з 100 куб.см вiд 501 куб.см до 800 куб.см 5 грн. з 100 куб.см вiд 801 куб.см i бiльше 10 грн. з 100 куб.см

Податок з власникiв транспортних засобiв (фiзичних осiб) сплачується за кожен рiк окремо, або ж за два роки перед технiчним оглядом автотранспорту. Наприклад: гр. Волосянко, який має у власностi автомобiль, повинен представити його на техогляд в 2005 роцi. Податок гр. Волосянко може сплачувати щорiчно в 2004 i 2005 роках, або один раз за два роки (за 2004 i 2005 роки) перед проходженням технiчного огляду в 2005 роцi.

Вiдповiдно до вказаного Закону вiд сплати податку звiльняються щодо одного автомобiля з об'ємом цилiндрiв двигуна до 2500 куб.см або одного мотоцикла з об'ємом цилiндрiв двигуна до 650 куб.см:

-особи, зазначенi у пунктах 1-4 статтi 14 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи;

- особи, зазначенi у статтях 4-11 Закону України "Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту";

- особи, зазначенi у статтi 8 Закону України "Про основнi засади соцiального захисту ветеранiв працi та iнших громадян похилого вiку в Українi" (Герої Соцiалiстичної працi та кавалери 3-х орденiв Трудової Слави);

- iнвалiди незалежно вiд групи iнвалiдностi (у тому числi дiти-iнвалiди за поданням органiв соцiального захисту)

Крiм цього, цим Законом додатково передбаченi пiльги по сплатi податку:

-особи, зазначеним у ст. 6 Закону України "Про основнi засади соцiального захисту ветеранiв працi та iнших громадян похилого вiку в Українi" - до таких осiб вiдносяться: громадяни, якi сумлiнно працювали в народному господарствi, державних установах, органiзацiях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 рокiв - жiнки i 40 рокiв - чоловiки) i вийшли на пенсiю; громадяни, яким призначенi пенсiї на пiльгових умовах; пенсiонери, нагородженi медаллю "Ветеран працi" за законодавством колишнього Союзу РСР.

2. Порядок розрахунку та сплати фіксованого сільськогосподарського податку

2.1 податок за землю, поняття та регулювання

транспортний податок збір

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, прийнятим 25 жовтня 2001 року, Законом України від 06.10.98 № 161-ХIV «Про оренду землі» (у редакції Закону України від 02.10.03 № 1211-IV, далі -- Закон № 161), Цивільним кодексом України, законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, та договором оренди землі.
Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України надання в оренду земельних ділянок, орендодавцями яких є відповідні органи виконавчої влади або сільські, селищні, міські ради, здійснюється на підставі рішень вказаних органів шляхом укладення договорів оренди земельної ділянки.
Договір на оренду землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161). Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі».

Як встановлено статтею 18 Закону № 161, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 21 Закону № 161 орендна плата за землю -- це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Однією із істотних умов договору оренди землі згідно зі статтею 15 Закону № 161 є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.
У випадку, який розглядається, договором визначено, що розмір орендної плати за землю встановлений на рівні земельного податку. Отже, слід розглянути чи змінювався порядок обчислення суми земельного податку в 2005 році у порівнянні з попередніми роками, починаючи з року, в якому був укладений договір на оренду земельної ділянки. При цьому слід врахувати, чи не вносились зміни до договору.

Якщо протягом попередніх років умови договору не змінилися, то розмір земельного податку, а відповідно і орендної плати за землю, залежатиме лише від індексації ставок земельного податку (якщо грошова оцінка землі не встановлена) або від індексації грошової оцінки землі (якщо така оцінка встановлена).

Відповідно до останнього абзацу статті 7 Закону України «Про плату за землю», по земельних ділянках населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена, ставки земельного податку, встановлені частиною другою статті 7 цього Закону, застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, зокрема, у 2002-2005 роках відповідними законами України про Державний бюджет України визначалось, що по населених пунктах, грошова оцінка яких не проведена, застосовуються ставки земельного податку, встановлені частиною другою статті 7 Закону України «Про плату за землю», збільшені в 3,03 раза, а у 2006 році -- в 3,10 раза. Тобто у 2002-2005 роках коефіцієнт індексації ставок земельного податку по населених пунктах, грошова оцінка яких не встановлена, не змінювався, а був змінений лише у 2006 році.

Щодо індексації нормативної грошової оцінки земель, то згідно із статтею 23 Закону № 2535, грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель». Для уточнення грошової оцінки земельних ділянок станом на 1 січня кожного року використовується коефіцієнт індексації, який розраховується виходячи з середньорічного індексу інфляції попередніх років.

На виконання вказаної постанови Державний комітет України по земельних ресурсах листом від 13 січня 2006 року № 14-22-7/114 повідомив Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські головні управління земельних ресурсів про те, що грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 1 квітня 1996 року, та грошова оцінка сільськогосподарських угідь, яка проведена станом на 1 липня 1995 року, підлягає індексації станом на 1 січня 2006 року на коефіцієнт 2,551, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік -- 1,703, за 1997 рік -- 1,059, за 1998 рік -- 1,006, за 1999 рік -- 1,127, за 2000 рік -- 1,182, за 2001 рік -- 1,02, за 2005 рік -- 1,035.

Зокрема, за 2002, 2003 та 2004 роки нормативна грошова оцінка земель не індексувалась, оскільки коефіцієнт індексації у ці роки не перевищував одиниці (індекс інфляції за попередні роки не перевищував 110 відсотків). Оскільки середньорічний індекс інфляції за 2005 рік становив 113,5 відсотка, то коефіцієнт індексації грошової оцінки земель за 2005 рік склав 1,035.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, розмір орендної плати за земельні ділянки в межах населеного пункту, який встановлений у договорі на оренду земельної ділянки на рівні суми земельного податку, що повинен бути сплачений юридичною особою у 2006 році, залежатиме від того, у якому році був укладений договір та від коефіцієнтів індексації ставок земельного податку (у випадку, якщо грошова оцінка земель населеного пункту не встановлена) або від індексації нормативної грошової оцінки (якщо грошова оцінка земель населеного пункту встановлена).

2.2 Сплата податку за землю

Усі землі України, відповідно до цільового призначення, поділяються на:

* землі сільськогосподарського призначення;

* землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

* землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

* землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

* землі лісового фонду;

* землі водного фонду;

* землі запасу.

Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які виносять рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках -- органами, які затверджують проекти землеустрою та ухвалюють рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Для платників фіксованого сільськогосподарського податку, земельні угіддя яких не входять до гipських зон та полiських територiй, розрахунок суми податку здiйснюеться за формулою:

Tфсг = S рiллi х (Г рiллi) х (0,5/100) + Sсiножатi х (Г сiножатi х 0,5/100) + S пасовища х (Гпасовища х 0,5/100) + (S 6агаторiчних насаджень х (Г 6агаторiч. насад. х 0,3/100)

Для платникiв фiксованого податку, якi здiйснюють дiяльнiсть у гiрських зонах та полiських територiях, розрахунок суми податку здiйснюеться за формулою:

Tфсг= Sрiллi х (Г рiллi) х (0,3/100) + S сiножатi х (Г сiножатi х 0,3/100) + S пасовища х (Г пасовища) х (0,3/100) + (S 6агаторiчних насаджень х (Г 6агаторiч. насад. х 0,1/100),

де Tфсг - сума фіксованого сільськогосподарського податку;

S - площа земельної ділянки;

Г - грошова оцінка земель.

Якщо у сільськогосподарських товаровиробників нарахована у 1997 році сума податків i зборів (обов'язкових платежів) перевищує суму фіксованого податку більше як у три рази, то до суми фіксованого податку застосовуються тaкi коефiцiєнти:

- у разi перевищення у три-чотири рази - 1,5;

- у разi перевищення більш як у чотири рази - 2.

Платники податку визначають суму фіксованого сiльськогосподарського податку на поточний piк i подають загальний розрахунок на всю площу с/г угiдь органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку та окремо за кожною земельною ділянкою подають розрахунок ФСП до opraнiв державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки до 1 лютого поточного року.

У випадку, коли у звітному перiодi відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача, вiдповiдно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здiйснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року i протягом мiсяця надати розрахунки до opгaнів державної податкової служби за мiсцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за мiсцем cвоєї реєстрацiї разом з витягом з державного земельного кадастру про склад земельних угiдь та їх грошову оцiнку.

До 1 квiтня 2001 року, до введення в дiю Закону України вiд 1 грудня 2000 року № 2181-111 "Про порядок погашення заборгованостi перед бюджетами i державними цiльовими фондами", сплата податку проводилася щомiсячно до 20 числа мiсяця, наступного за звiтним, у розмiрiтретини суми податку, визначеної на кожний квартал вiд рiчної суми податку, у таких розмiрах:

- у І кварталi - 10 вiдсоткiв;

- у ІІ кварталi - 10 вiдсоткiв;

- у ІІІ кварталi - 50 вiдсоткiв;

- у IV кварталi - 30 вiдсоткiв.

3 1 квiтня 2001 року фiксований сiльськогосподарський податок сплачується щомiсячно, протягом 30 днів, наступних за oстаннім календарним днем звiтного (податкового) перiоду, у розмiрах третини суми податку, визначеної на кожний квартал від рiчної суми податку.Oсновні суми виплат вiдповiдно до встановлених нормативiвприпадають на ІІI (50%) i IV (30%) квартали. У І i IІ кварталах сплачується по 10% вiд загальної суми податку, нарахованого за piк. Отже, такий механiзм сплати податку вpaxoвує сезонний характер сiльськогосподарського виробництва.

При передачі у власність або для користування громадянам земельних ділянок, залежно від їхнього призначення, розміри цих ділянок будуть значно відрізнятися. Для ведення фермерського господарства розмір земельної ділянки не може бути більшим від 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх інших земель.

Для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням місцевих рад народних депутатів передаються безкоштовно у власність земельні ділянки у межах населених пунктів за розміром не більші ніж 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися в користування земельні ділянки, але розміром не більші за 1 гектар. Збільшення розмірів ділянок землі до двох гектарів можливе, але тільки за погодженням з обласною радою народних депутатів.

Для ведення індивідуального садівництва розмір земельної ділянки не повинен перевищувати 0,12 гектара. При цьому, якщо громадянин уже має у власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства, то йому також надається ділянка для садівництва.

Для випасу худоби (при її наявності) і сінокосіння громадянам може виділятися земельна ділянка, але не більше 1 гектара.

Якщо громадяни не мають у власності або користуванні земельних ділянок для ведення фермерського господарства, особистого підсобного господарства, садової або дачної ділянки, їм можуть даватися земельні ділянки для городництва, але не більше 0,5 гектара.

Для будівництва індивідуальних житлових будинків громадянам можуть виділятися земельні ділянки за рішенням місцевих рад народних депутатів, але не більші ніж 0,25 гектара у сільській місцевості і 0,15 гектара в селищах міського типу; членам колективних сільськогосподарських підприємств і працівникам радгоспів може виділятися для індивідуальної забудови не більше 0,25 гектара, у містах -- 0,1 гектара.

Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищувати 0,1 гектара, а для будівництва індивідуальних гаражів -- 0,01 гектара.

Кожний власник або користувач земельної ділянки є потенційним платником земельного податку і повинен перебувати на обліку у податковій інспекції за місцем розташування такої ділянки.

З метою обліку платників і нарахування земельного податку, а також надання пільг по платі за землю податкові органи щорічно проводять облік громадян і земельних ділянок. Такий облік проводиться, як правило, до 1 травня на підставі записів у земельно-кадастровій документації виконавчих комітетів місцевих рад та інших документів, пов'язаних з відводом і наданням земельних ділянок. При необхідності працівники податкових органів можуть проводити перевірку даних безпосередньо за місцем розташування земельної ділянки, а також вимагати з громадян відповідні документи, що підтверджують володіння або користування землею та право на пільги.

Одночасно з проведенням обліку платників проводиться нарахування земельного податку з урахуванням пільг.

Плату розраховують, виходячи з грошової оцінки земель, їх місця розташування і призначення. При цьому має значення, в якій місцевості знаходиться земельна ділянка -- у сільській чи міській, яка чисельність населеного пункту. Якщо землі знаходяться в курортній або заповідній зонах, то плата за землю буде вищою.

Плата за земельні ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за ставками земельного податку з одного гектара, встановленими у відсотках від грошової оцінки сільськогосподарських угідь у таких розмірах:

- для ріллі, косовиць і пасовищ -- 0,1%;

для багаторічних насаджень -- 0,03%.

Плата за землі, що розташовані в населених пунктах, у випадку, коли встановлена їхня грошова оцінка, здійснюється в розмірі 1% від їхньої грошової оцінки, за винятком тих, що знаходяться під індивідуальними гаражами і дачними ділянками громадян. У цьому випадку сума податку складе 0,03% від грошової оцінки земельної ділянки.

Якщо грошова оцінка земельних ділянок не встановлена, то середні ставки земельного податку встановлюються в грошовому вираженні (1,5 - 21,0 копійки за 1 кв. м) залежно від групи населеного пункту, на території якого розташована земельна ділянка.

У Києві, Сімферополі, Севастополі і містах обласного підпорядкування, а також у населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку застосовуються коефіцієнти від 1,2 до 3,0, що збільшують суму земельного податку.

Після нарахування земельного податку громадянам податкові органи виписують платіжні повідомлення на сплату податку і відкривають особові рахунки окремо на кожного власника або користувача земельною ділянкою.

У платіжному повідомленні вказується прізвище, ім'я, по батькові громадянина, його адреса, ідентифікаційний номер, сума податку на землю, адреса місця розташування ділянки. Якщо за громадянином є заборгованість із земельного податку, то в платіжному повідомленні, крім цього, вказується сума недоїмки минулих періодів і нарахованої пені.

Платіжні повідомлення на сплату земельного податку вручаються громадянину особисто або відсилаються поштою, але не пізніше 15 липня поточного року.

Сплата земельного податку здійснюється рівними частинами у два терміни: до 15 серпня і до 15 листопада. Тобто, сплату земельного податку можна робити два рази на рік по 50% від загальної суми податку, що підлягає до сплати в поточному році.

Земельний податок громадяни можуть сплачувати до каси виконавчого комітету сільської ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки через відділення Ощадного або інших банків України.

Необхідно звернути увагу громадян на те, що за несвоєчасну сплату земельного податку податкові органи зобов'язані відповідно до законодавства нарахувати пеню за кожний день прострочення платежу.

Вiдстрочка на сплату податку. Враховуючи високий piвeнь виробничоro ризику, притаманного сiльськогосподарському виробництву, iз середини 2000 року в економiчному механiзмi ФСП передбачено можливicть одержання вiдстрочки на сплату податку у разi настання стихiйного лиха, посухи та iнших форс-мажорних обставин.

Вiдстрочка на сплату податку надається сiльськогосподарським товаровиробникам, у яких документально пiдтверджено знищення посiвiв на територiї понад 20% загальної площi сiльськогосподарських угiдь. Передбачено також надання вiдстрочки для платникiв податкiв, у яких частка доходiв вiд реалiзацiї продукцiї тваринництва становить не менш як 50% у разi загибелi або iнфекцiйних захворювань понад 15% загальної чисельностi тварин.

Тривалicть перiоду вiдстрочки становить 1 piк (у разi знищення посiвiв сiльськогосподарських культур на територiї вiд 20 до 50% загальної площi сiльськогосподарських угiдь i 2 роки (у разi знищення посiвiв на площi понад 50%).

Необхiдно зазначити, що вiдстрочка на сплату податку поширюється як на поточнi платежi, так i на прострочену заборгованiсть iз ФСП. Остаточно податок мaє бути сплачений протягом наступного пicля закiнчення вiдстрочки року. Можливiсть одержання вiдстрочки на сплату ФСП максимально вpaxoвує високий piвень виробничого ризику, характерний для сiльського господарства.

Висновки

Платники податку з власників транспортних засобів - це підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування.

Щодо вимоги сплати податку, то статтею 5 цього Закону передбачено сплату податку власниками транспортних засобів перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів, тобто сплачувати податок необхідно в зазначений термін, а в будь-який інший період вимагати сплати такого податку підстав немає.

Плата за земельні ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за ставками земельного податку з одного гектара, встановленими у відсотках від грошової оцінки сільськогосподарських угідь.

Сплата земельного податку здійснюється рівними частинами у два терміни: до 15 серпня і до 15 листопада. Тобто, сплату земельного податку можна робити два рази на рік по 50% від загальної суми податку, що підлягає до сплати в поточному році.

Земельний податок громадяни можуть сплачувати до каси виконавчого комітету сільської ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки через відділення Ощадного або інших банків України.

Використана література

1. Бiленчук П.Д, Задояний М.Т, Форостовець В.А. Мiсцевi податки i збори. Правове регулювання: Навч. посiб. - К: ATIKA, 1999.

2. Д'яконова І.І. Податки та податкова полiтика України. - К: Наук. думка, 2002.

3. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці/ Держ.подат. адміністрація України;Акад.ДПС України. -Ірпінь:Акад.ДПС України, 2001. -335с.

4. Фiнансове право: Пiдруч. / За ред. Л.К. Воронової. - Xapкiв: Консум, 1998.

5. Юткина Т.Ф. Налоги и налогообложение: Учеб. - М.: ИНФРА-М,1998.

Размещено на Allbest.ru