Звіт про рух грошових коштів. Плата за землю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Звіт про рух грошових коштів. Плата за землю

Зміст

1. Мета, якісні характеристики та принципи підготовки фінансової звітності

2. Загальна характеристика звіту про рух грошових коштів

3. Плата за землю

Використана література

1. Мета, якісні характеристики та принципи підготовки фінансової звітності

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність -- бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів у:

-- придбанні, продажу цінних паперів і володінні ними;

-- участі в капіталі підприємства;

-- оцінці якості управління;

-- оцінці здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

-- забезпеченості зобов'язань підприємства;

-- визначенні суми дивідендів, які належить розподілити;

-- регулюванні діяльності підприємства;

-- інших рішеннях.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності за умови відповідності таким критеріям:

-- існує вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею;

-- оцінка статті може бути достовірно визначена. Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів.

До фінансової звітності включають показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства.

Баланс -- звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Звіт про власний капітал -- звіт, що відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати -- звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства у звітному періоді.

Звіт про рух грошових коштів -- звіт, що відображає надходження й витрату грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Примітки до фінансових звітів -- сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Елементами фінансових звітів є активи, зобов'язання, власний капітал, доходи й витрати.

Елементи фінансових звітів формують статті фінансової звітності.

Звітний період для складання фінансової звітності -- календарний рік. Баланс підприємства складають на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжну (місячну, квартальну) звітність, що охоплює певний період, складають наростаючим підсумком від початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути коротшим від дванадцяти місяців, але не довшим за п'ятнадцять місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період від початку року до моменту ліквідації.

Якісними характеристиками фінансової звітності є:

Зрозумілість -- інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути дохідливою та розрахованою на однозначне її тлумачення користувачами за наявності в них достатніх знань і заінтересованості в сприйнятті цієї інформації.

Доречність -- фінансова звітність має містити лише доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені в минулому.

Достовірність -- фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо в ній немає помилок і викривлень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності.

Порівнюваність -- фінансова звітність має надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою порівнюваності є наведення відповідної інформації попереднього періоду й розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Облікова політика -- сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання й подання фінансової звітності.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

-- автономності підприємства -- підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

-- неперервності діяльності -- передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме;

-- періодичності -- передбачає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

-- історичної (фактичної) собівартості -- визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

-- нарахування та відповідності доходів і витрат -- згідно з ним для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи й витрати відображаються в обліку та звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від часу надходження та сплати грошей;

-- повного висвітлення -- фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її підставі;

-- послідовності -- постійне (з року в рік) здійснення підприємством обраної облікової політики. її зміна має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

-- обачності -- методи оцінки, застосовані в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки доходів і активів підприємства;

-- превалювання змісту над формою -- операції мають обліковуватися відповідно до їхньої суті, а не лише виходячи з юридичної форми;

-- єдиного грошового вимірника -- вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

2. Загальна характеристика звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3) містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів і їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Рух коштів відображується у Звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової,

Операційна діяльність -- це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Це:

-- надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

-- надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);

-- платежі постачальникам;

-- виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність -- це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Це:

-- платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

-- надходження коштів від продажу необоротних активів;

-- надання позик іншим підприємствам;

-- надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність -- це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Це:

-- випуск власного капіталу (акцій);

-- отримання позик та їх погашення;

-- викуп акцій власної емісії;

-- виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить насамперед від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери, звичайно, є інвестиційною діяльністю підприємства, проте основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Негрошові операції-- це операції, які не потребують грошових коштів або їх еквівалентів. Це:

-- бартерні операції;

-- надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

-- перетворення зобов'язань на власний капітал. Негрошові операції не включають до Звіту про рух грошових коштів.

Для складання Звіту про рух грошових коштів використовують показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Рис. 4. Послідовність складання Звіту про рух грошових коштів

Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п'ять основних етапів (рис. 4).

У Примітках до фінансової звітності розкривається інформація про рух грошових коштів:

а) склад грошових коштів та їх еквівалентів;

б) склад статей «Інші надходження», «Інші платежі» та інших статей, які об'єднують кілька видів грошових потоків;

в) негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

г) наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівалентів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.

У разі придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:

а) загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;

б) частину загальної вартості майнового комплексу, яка була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;

в) суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;

г) суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) і зобов'язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

Для забезпечення фінансово-економічної стабільності і розвитку підприємства необхідно враховувати усі потоки грошових коштів від будь-якої його діяльності. Під час кожного з видів діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) підприємство функціонує у певному середовищі, в якому співпрацює з суб'єктами, що мають прямий вплив на нього.

Під час кожного з видів діяльності підприємства виникає певний рух грошових коштів. Так, операційна діяльність пов'язана з такими потоками грошових коштів, як: надходження грошових коштів від продажу продукції, товарів, робіт, послуг; від надання майна підприємства в оренду; витрачання грошових коштів під час платежів постачальникам за сировину, товари, послуги; при виплаті заробітної плати працівникам підприємства; грошові надходження та платежі страховій компанії у вигляді страхових внесків та страхового відшкодування тощо.

Прикладом руху грошових коштів від інвестиційної діяльності є: грошові платежі, пов'язані з придбанням основних засобів, нематеріальних та інших довгострокових активів; грошові платежі для придбання корпоративних або боргових цінних паперів інших підприємств та паїв участі у спільних підприємствах тощо.

Рух грошових коштів від фінансової діяльності виникає, коли мають місце: грошові надходження від емісії власних акцій або інших пайових інструментів підприємства; грошові виплати власникам під час викупу підприємством акцій; грошові надходження від випуску облігацій та довгострокових кредитів; грошові виплати для погашення отриманих позик тощо.

Сам звіт про рух грошових коштів має форму таблиці, в якій потоки грошових коштів розподілено за трьома напрямами діяльності підприємства: операційною, інвестиційною та фінансовою. Ці грошові потоки знайшли своє відображення у відповідних розділах звіту:

1. Рух коштів у результаті операційної діяльності.

2. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності.

3. Рух коштів у результаті фінансової діяльності.

Показником звітності, на підставі якого можна зробити висновки про ефективність управління підприємством у цілому, є чистий рух грошових коштів за звітний період. Він обчислюється як різниця між надходженнями і витратами грошових коштів від усіх видів діяльності.

Таким чином, Звіт про рух грошових коштів - це звіт про зміни фінансово-економічного стану підприємства, побудований на основі методу потоку грошових коштів. Він дає змогу оцінити очікувані надходження та витрачання грошових коштів, достатність грошових потоків від операційної діяльності, зробити висновки про ефективність та обґрунтованість проведення підприємством інвестиційної діяльності, оцінити необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів.

3. Плата за землю

Одним з найтрадиційніших податків, котрий має давню історію в податкових системах, є земельний податок. Він, поряд із системою акцизних зборів, становить собою механізм рентних важелів і застосовується до специфічного природного фактору - землі. За його допомогою перерозподіляється та частина чистого прибутку, яка отримана виробниками без будь-якого зв'язку з їхніми витратами й зусиллями, лише завдяки безпосередньо земельній ділянці.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю або земельний податок є одним із різновидів майнового оподаткування, і її розмір не залежить від результатів господарської діяльності платника. Основним законодавчим документом, що встановлює порядок його сплати й внесення до бюджету, є Закон України від 22.12.99 р. № 1344-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-ХИ (далі - Закон № 1344-ХІІ).

Об'єктом плати за землю є ділянка землі, котра перебуває у власності або в користувача, у тому числі - на умовах оренди. Законодавством передбачені два варіанти плати за землю - земельний податок або орендна плата, що обумовлюється залежно від грошової оцінки земель.

Земельний податок стягується із землевласників або землекористувачів, які мають державні акти на право власності або право постійного користування землею, видані й зареєстровані сільськими, селищними, міськими чи районними Радами, у вигляді орендної плати, що сплачується орендарем згідно з укладеним з орендодавцем договором.

Орендна плата становить собою платіж, здійснюваний орендарем за користування земельною ділянкою, причому об'єктом орендних відносин повинна бути саме земельна ділянка, а термін договору оренди, відповідно до статті 8 Земельного кодексу України, не може бути тривалішим за три роки - для надання земельної ділянки в короткострокове користування й п'ятдесят років - у випадку довгострокового користування.

Відповідно до Листа державної податкової адміністрації України від 26.06.98 № 7702/10/29-0217 "Про порядок обліку надходжень плати за землю" величина, умови й терміни стягнення орендної плати за землю з юридичних осіб встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем та орендарем.

Відповідно до частини 2 ст. 8 Земельного кодексу України орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради та власники землі.

Величина земельного податку визначається залежно від площі земельної ділянки й грошової оцінки земель, а у разі її відсутності - у відповідності зі ст. 7 Закону.

Площа оподатковуваної земельної ділянки підтверджується державними актами на право власності або постійного користування ним, а у разі його відсутності - випискою із Земельно-кадастрової книги. Грошова оцінка земельної ділянки здійснюється державним комітетом України із земельних ресурсів. Ставки податку на земельні ділянки, грошова вартість яких визначена, зазначені у відсотках. Ставки земельного податку по видах земельних ділянок здійснюються у відсотках до їхньої грошової оцінки.

Крім ставок податку, існує цілий ряд коефіцієнтів, застосовуваних до цих ставок залежно від місця розташування земельної ділянки та її цільового призначення (коефіцієнт 1 -К1). Законом № 1344 внесені зміни, відповідно до яких ставки земельного податку, наведені в Законі про плату за землю, застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

У населених пунктах, віднесених до курортних, до ставок земельного податку застосовуються додаткові коефіцієнти (коефіцієнт 2 - К2). Локальні коефіцієнти, застосовувані до ставок земельного податку, доводяться до відомості населення рішеннями місцевих рад. Таким чином, перш ніж обчислювати податок, необхідно з'ясувати ставки податку й відповідні локальні коефіцієнти у відділі земельних ресурсів при органі місцевої влади.

Існує ціла низка коефіцієнтів, застосовуваних безпосередньо до розрахованої суми податку, відповідно збільшуючи або зменшуючи її (коефіцієнт збільшення (зменшення) суми податку - Кп).

Таким чином, сума податку на землі, грошова оцінка котрого встановлена, розраховується за формулою:

П = (Плз х Го х Сп/100) х Кп,

грошовий фінансовий звіт земельний податок

де П - обчислена сума податку, грн.;

Плз - площа земельної ділянки, м2;

Го- грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки, грн.;

Сп - ставка податку, у відсотках до грошової оцінки;

Кп - коефіцієнт збільшення (зменшення) суми податку.

Інакше буде обчислюватися податок на землі, оцінка яких не здійснена:

П = (Плз х Сп х К) х Кп,

де П - обчислена сума податку, грн.;

Плз - площа земельної ділянки, м2;

Сп - ставка податку, у копійках за м2;

К - коефіцієнти індексації ставки податку (Kl, K2, КЗ);

Кп - коефіцієнт збільшення (зменшення) суми податку.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.04 р. № 2285-1У у 2005 році по населених пунктах, грошова оцінка земель яких не здійснена, застосовується коефіцієнт збільшення в 3,03 рази.

Статтею 12 Закону про плату за землю передбачене звільнення окремих категорій платників податків від сплати земельного податку. При цьому якщо право на пільгу в платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, що йде за місяцем, у якому виникло це право. У випадку втрати права на пільгу протягом року податок сплачується, починаючи з місяця, що йде за місяцем, у якому втрачене це право.

Наведемо перелік деяких платників, які мають право не сплачувати земельний податок:

- заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, пам'ятники природи, заповідні урочища й парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва;

- вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю й професійно-технічних училищ;

- органи державної влади й органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи й організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету;

- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні спорудження, котрі використовуються ними за цільовим призначенням;

- зареєстровані релігійні й благодійні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю;

Відповідно до п.п. 5.2.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування". Тому податок на землю включається до валових витрат.

За земельну ділянку, на якій розташований будинок, що перебуває в користуванні декількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно до тієї частини площі будинку, яка перебуває в їхньому користуванні.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

Юридичні особи сплачують земельний податок та орендну плату за земельні ділянки щомісяця протягом 30 календарних днів, що йдуть за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Власники землі й землекористувачі - виробники товарної сільськогосподарської й рибної продукції, а також громадяни сплачують земельний податок однаковими частками у два терміни - до 15 серпня й до 15 листопада.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні цього року. Надлишкове сплачені суми податку підлягають поверненню платникові за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються на сплату податку за наступний рік. Платники, які вчасно не були притягнуті до сплати земельного податку, сплачують податок не більше ніж за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платникові допускаються не більше ніж за два попередні роки.

Використана література

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.07.2000.

2. Азаров М.Я. Про податки і збори населенню України: Навчальний посібник. - К., 2000.

3. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навч.-метод.посібник для самост.вивч.дисц. - К., 2000.

4. Бутинець Ф.Ф., Бондар В.П., Канурна З.Ф., Малюга Н.M., Мошенський С.З. Звітність підприємства: Навч. посіб. / За ред. Ф.Ф. Бутинця, Н.А. Остап'юк. - Житомир: ЖДТУ, 2005. - 427 с.

5. Гольцова С, М., Плікус І. И. Звітність підприємств (фінансова, статистична, консолідована та до фондів соціального та пенсійного страхування): Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. - К.: Центр навч. літ., 2004. - 292 с.

6. Журавель Г.П. Звітність підприємств: Навч. посіб. / Г.П. Журавель, П.Я. Хомин. - К.: Професіонал, 2006. - 656 с.

7. Звітність підприємств: Навч. посіб. / Верига Ю.А., Фесенко Д.М., Левченко З.М. та ін. - К.: ЦНЛ, 2005. - 656 с.

8. Звітність підприємств: Навч. посіб. / За ред. Ф.Ф. Бутинця, Н.А. Остап'юк. - Житомир: ЖДТУ, 2005. - 428 с.

Размещено на www.allbest.ru