Управління державним боргом

Приймаючи рішення щодо реструктуризації зовнішнього державного боргу, необхідно враховувати, що відмова держави від вчасного виконання своїх боргових зобов'язань спричиняє деякі втрати у строках доступу до ринків позичкових капіталів і ринків збуту для товарів вітчизняного експорту.

Зокрема, внаслідок зниження кредитних рейтингів після започаткування переговорного процесу вартість залучення позичкових коштів для резидентів країни збільшується. Крім того, після проведення реструктуризації зовнішньої заборгованості обсяги припливу позичкового капіталу до національної економіки зменшуються. Це зумовлено переоцінкою боргових ризиків з боку потенційних кредиторів і зниженням кредитоспроможності урядів-позичальників.

Отже, реструктуризація зовнішніх комерційних зобов'язань може застосовуватися лише як інструмент антикризового управління в процесі реалізації ризиків пролонгації боргу.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного управління місцевими та державними фінансами - управління державним боргом. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Державний борг -- це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного боргу, динаміка й темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур.

Основні принципи державного кредиту - добровільність, строковість, зворотність і платність. Позики держави не забезпечуються конкретною заставою, хоча держава гарантує виконання своїх зобов'язань всім своїм майном, і здебільшого не мають цільового спрямування.

У складі державного боргу України розрізняють внутрішній - сума запозичень від внутрішніх кредиторів та зовнішній - вся сума заборгованості кредиторам за межами країни. За строками борг складається із заборгованостей минулих років і заборгованості, що знову виникає за новими борговими зобов'язаннями.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду.

Державний зовнішній борг -- це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними.

Управління державним боргом -- це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення.

Управління державним боргом охоплює комплекс заходів, пов'язаних з випуском і погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням умов випуску державних цінних паперів, підтриманням їхнього ринкового курсу, визначенням розміру доходу та його виплатою, встановленням ліміту державного боргу тощо. Основними завданнями такого управління є мінімізація витрат з обслуговування боргу, забезпечення оптимальної структури боргу у плані збільшення питомої ваги довгострокових та зменшення питомої ваги короткострокових позик і забезпечення ефективного використання запозичених фінансових ресурсів. Державне казначейство України у процесі управління державним боргом виконує такі функції:

- веде облік операцій з утворення, обслуговування та погашення внутрішнього боргу держави;

- обліковує випуск, розміщення, забезпечує поточне обслуговування та погашення цінних паперів уряду;

- контролює, обліковує та готує звітність про надходження коштів до бюджету від розміщення цінних паперів;

- здійснює погашення державних цінних паперів і поточних платежів за ними;

- веде облік заборгованості за кредитами, одержаними від НБУ на покриття дефіциту бюджету, забезпечує поточні платежі та погашення основного боргу за ними;

- обліковує операції з власними векселями, проводить остаточні розрахунки за ними;

- здійснює облік, обслуговування та погашення зовнішнього боргу держави;

- контролює відшкодування резидентами збитків, завданих бюджету від неповернення позик, отриманих під гарантії Уряду;

- готує оперативну звітність, складає аналітичні довідки про утворення, обслуговування й погашення державного боргу за окремими кредиторами та джерелами утворення.

Для врегулювання боргових проблем країн із низьким рівнем доходів функціонує Програма зниження боргу (Debt Reduction Facility) Міжнародної асоціації розвитку. Основним інструментом реалізації Програми зниження боргу є викуп боржником своїх боргових зобов'язань на вторинному ринку з дисконтом за рахунок коштів МАР. Допускається також використання коштів МАР на проведення операцій "своп".

Приймаючи рішення щодо реструктуризації зовнішнього державного боргу, необхідно враховувати, що відмова держави від вчасного виконання своїх боргових зобов'язань спричиняє деякі втрати у строках доступу до ринків позичкових капіталів і ринків збуту для товарів вітчизняного експорту.

Зокрема, внаслідок зниження кредитних рейтингів після започаткування переговорного процесу вартість залучення позичкових коштів для резидентів країни збільшується. Крім того, після проведення реструктуризації зовнішньої заборгованості обсяги припливу позичкового капіталу до національної економіки зменшуються. Це зумовлено переоцінкою боргових ризиків з боку потенційних кредиторів і зниженням кредитоспроможності урядів-позичальників.

Отже, реструктуризація зовнішніх комерційних зобов'язань може застосовуватися лише як інструмент антикризового управління в процесі реалізації ризиків пролонгації боргу.

Список використаної літератури

1. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опа-рін, Л. Сафонова та ін. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.

2. Бюджетна система України: Навч. посіб. / С.І.Юрій, Й.М.Бескид, В.Г.Дем'янішін та ін. - К.: НГОС, 2000. - 400 с.

3. Василик ОД., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. - К.: ЦУЛ, 2004. - 544 с.

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2002. - 608 с.

5. Вахненко Т. Державний борг України: поточний стан та ризики // Економіка України. - 2007. - № 10.- С. 37-45.

6. Галушка Є. О., Охрімовський О. В., Хижняк Й. С, Ротар Д П Казначейська справа: Підручник. - Чернівці: Книги - XXI 2008. - 464 с.

7. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007. - 592 с.

8. Кириленко О.П. Фінанси (теорія та вітчизняна практика):Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2002. - 212 с.

9. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я., Коломієць Г.Б. Бюджетний менеджмент. - К.: КНЕУ, 2002. - 336 с.

10. Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навч. посіб. - Черкаси: Відлуння, 1999. - 376 с.

11. Рожко О.Д. Державний борг у забезпеченні економічного зростання // Фінанси України. - 2003. - № 1. - С.82-87.

12. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ. - 2001. - 186 с.

13. Сидоренко В. Реформування бюджетної системи України // Збірник наукових праць НАДУ при Президентові України. - К., 2005. - вип. 1. - С. 212 - 215.

14. Формування і функціонування бюджетної системи України [Монографія] / С.О.Булгакова, О.Т. Колодій, Л.В.Єрмошенко та інші; за заг. Ред. А.А.Мазаракі. - К.: Книга, 2003. - 344 с.

15. Юрій С. І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. -- К.: ШОС, 2000. - 400 с.

16. Якулъ І. Є. Бюджетна політика України // Фінанси України. - 1998. - № 2. - С. 48 - 51.

Размещено на Allbest.ru