Принципи встановлення плати за ресурси
Переваги та недоліки непрямих податків, їх місце в податковій системі. Визначення акцизів як одного із основних видів непрямих податків. Платежі за користування природними ресурсами. Принципи встановлення плати за ресурси: обов’язковість і однократність.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.10.2012 |
| Размер файла | 25,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
16
2
Размещено на http://www.allbest.ru/
Принципи встановлення плати за ресурси
1. Переваги та недоліки непрямих податків, їх місце в податковій системі
податок користування природний ресурс
Податки за формою оподаткування класифікуються на прямі та непрямі.
Непрямі податки -- це податки, закладені в ціні реалізованого товару чи наданої послуги.
Одним із основних видів непрямих податків є акцизи (специфічні та універсальні).
Акцизи -- це непрямі податки, які встановлюються державою на високорентабельні та монопольні товари (продукцію) і сплачуються покупцем.
Специфічні акцизи включаються до ціни окремих товарів. Як правило, це товари, рівень споживання яких є мало еластичним щодо рівня цін, а також специфічні товари. Ставки цього податку є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпортні товари. Така диференціація ставок зумовлена політикою держави на підтримку вітчизняних виробників.
Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на всі групи товарів та більш широкою базою оподаткування.
Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету на відміну від специфічних акцизів зростає. Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів.
Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення рівня цін у країні, де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.
У податковій формі існують три форми універсальних акцизів:
податок з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі;
податок з обороту;
податок на добавлену вартість.
Обєктом оподаткування податку з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.
Податок з обороту також стягується з обороту але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим повязаний значний недолік податків цієї групи -- кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в обєкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніше, на попередніх стадіях руху товарів.
Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але обєктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий час ліквідує його головний недолік -- кумулятивний ефект.
Розглянемо більш конкретніше одну з найпоширеніших форм універсальних акцизів податок на додану вартість.
У 1954 році француз М. Лоре описав схему дії податку, здатного замінити податок з обороту. Цей податок вперше було апробовано в Республіці Кот-дІвуар у 1960 році, в 1967 році - у Данії та частково в Бразилії, у 1968 році - у ФРН і Франції. В 70 - 80х роках податок на додану вартість дістав широке розповсюдження. На даний момент він є важливою складовою частиною податкових систем більш ніж у сорока країнах світу, в тому числі в 17 європейських країнах. В Україні податок на додану вартість був введений в 1992 році Декретом КМУ “Про податок на додану вартість” і разом з акцизним збором замінив податки з обороту і з продажу.
На сьогоднішній день в Україні порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, який набрав чинності 01.10.1997 року та іншими нормативними актами.
Податок на додану вартість - є частиною новоствореної вартосі і сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
У загальній системі податків та обовязкових платежів податок на додану вартість посідає особливе місце. Цей податок, що охоплює найбільшу кількість субєктів господарювання, є одним з основних джерел наповнення Державного бюджету України. Податок на додану вартість має високо ефективність з фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботу і послуги. Сприяє вагомому зростанню доходів держави від цього податку. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма субєктами підприємницької діяльності. Універсальні, тобто єдині, ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни.
Також до переваг податку на додану вартість можна віднести і його роль «вбудованого стабілізатора» економічного циклу. Багатовіковий досвід ефективного функціонування податкових систем розвинутих країн привів до розуміння, що сучасна бюджетна система має властивість помякшувати циклічні коливання економіки, навіть якщо не проводяться ніякі дискриційні заходи. Це, так звана, автоматична, або вбудована, стабільність бюджетної системи. Податок на додану вартість, один з непрямих податків, який виконує роль “вбудованого стабілізатора” економічного циклу.
Ефективність дії непрямих податків, а отже і податку на додану вартість, як “вбудованих стабілізаторів”, залежить від двох основних факторів. Перший -- це частка ВВП, яка вилучається державою. (табл. 1.1)
Таблиця 1.1
Частка податків у ВВП. (у фактичних цінах)
|
Показники |
1996 |
1997 |
1998 |
|
|
ВВП, млн. грн. |
81519,0 |
92484,0 |
103869,0 |
|
|
Податки та обовязкові платежі до бюджету, млн. грн |
30218,7 |
28112,0 |
28915,8 |
|
|
Питома вага податків і обовязкових платежів до бюджету у ВВП, % |
37,1 |
30,4 |
27,84 |
Як видно з таблиці 1.1, в Україні частка податків у ВВП досить висока, отже вони мають значний регулюючий потенціал.
Другим фактором є еластичність податкової системи -- показник, який відбиває зміну величини податкових надходжень залежно від зміни величини ВВП або національного доходу. Кожен окремий податок впливає на еластичність податкової системи України залежно від еластичності цього податку і питомої ваги податку в загальній сумі податкових надходжень. Збільшення першого і другого факторів збільшує еластичність податкової системи в цілому (табл. 1.2)
Таблиця 1.2
Питома вага непрямих податків в податкових надходженнях України (%).
|
Показники |
1996 |
1997 |
1998 |
|
|
Податкові надходження, всього |
100 |
100 |
100 |
|
|
Податок на додану вартість |
36,4 |
35,4 |
31,4 |
|
|
Акцизний збір |
3,7 |
5,4 |
5,4 |
|
|
Державне мито |
1,1 |
1,3 |
1,2 |
Еластичність окремого податку визначається, по-перше, еластичністю обєкта оподаткування щодо ВВП; по-друге, видом податкових ставок: фіксовані ставки зменшують еластичність надходжень від відповідного податку, в той час як процентні ставки призводять до її збільшення.
Недоліком податку на додану вартість є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.
Обчислення та стягнення ПДВ потребує чіткого визначення обєкта оподаткування -- добавленої вартості. Вона є часткою нової вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові:
Вартість матеріалів чи сировини, а також послуг виробничого характеру, що відносять на собівартість;
Заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги;
Прибуток.
Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в нову вартість товару чи послуги. У свою чергу, заробітна плата та прибуток є тими частинами нової вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю.
Обчислити її обсяг можна двома методами:
перший -- від повної вартості відраховується вартість сировини, матеріалів, послуг виробничого характеру;
другий -- скласти величини заробітної плати та прибутку.
Найзручнішим і найпоширенішим є перший метод, він і застосовується в Україні.
Обчислення добавленої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникати подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах виробництвах в реалізації.
Четвертий метод обчислення ПДВ дістав назву податкового кредиту, або метод розрахунків-фактур. Саме він свого часу був прийнятий країнами Євро Союзу при запровадженні ПДВ, і зараз найпоширеніший у практиці оподаткуванні.
Для обчислення ПДВ може застосовуватись як одна так і декілька ставок. З точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, що полегшить контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні групи товарів, що зумовлюються соціально-політичними чинниками. В Україні відповідно до Закону України “Про податок на добавлену вартість обєкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків. а також податок обчислюється за нульовою ставкою.
Ставка 20% застосовується при включенні ПДВ до ціни реалізованих товарів, робіт, послуг.
Для обчислення ПДВ до обороту, що включає у себе суму цього податку. застосовується коефіцієнт 0,1667 (20%/120%).
2. Принципи встановлення плати за ресурси: обов'язковість і однократність
Держава в особі його повноважних органів зацікавлена в тім, щоб природні ресурси використовувалися не по-хижацькому, а більш-менш рівномірно і планомірно. Для цього служать рентні платежі за природні ресурси, ціль яких зрівняти економічні умови видобутку і керувати цими умовами. В даний час це правило складає важливу складову господарювання України.
Донедавна в літературі існувала безліч підходів до економічної оцінки природних ресурсів, але необхідність її визначення була визнана не відразу. Якийсь час широко обговорювалася концепція безкоштовності природних благ. Її автори затверджували, що, оскільки природні блага не є об'єктами купівлі-продажу, те методологічно невірно їхній якось оцінювати: введення оцінки природних ресурсів у господарську практику буде гальмувати розробку корисних копалин, розширення сільськогосподарського виробництва і т.д.
Тому розроблялися родовища з високим змістом корисних копалин у руді, цілинні землі являли собою великий резерв для екстенсивного розвитку сільського господарства, а неосяжні простори тайги - для розширення лісорозробок. Витрати, що були потрібні на освоєння нових земель, на залучення в господарський оборот нових родовищ, були невеликі. Ці обставини до деякої міри були підтвердженням концепції безкоштовності природних благ. Однак вичерпання найбільш зручних родовищ, розробка яких дозволяла одержувати дешеву сировину, різке подорожчання залучення в сільськогосподарський оборот додаткової посівної площі - усе це свідчило про помилковість представлень про природні ресурси як про "дарові блага" природи.
Прорахунки в економічній політиці останніх десятиліть привели до різкого падіння ефективності використання природних ресурсів, що продовжує залишатися вкрай низкою, а нерідко і зовсім не відповідає інтересам країни. У цьому зв'язку, такий інструмент, як платежі за природні ресурси повинний не тільки підвищити якісний рівень використання природних ресурсів, але й істотно поповнити бюджети різних рівнів.
Отже, платежі за користування природними ресурсами - є найважливішим компонентом економічного механізму природокористування. Чинним законодавством сформована правова основа для встановлення плати за користування надрами, лісами, водою, землею й іншими видами природних ресурсів на основі рентного чи підходу фіксованих платежів. Платежі, що надходять, (податки) розподіляються між федеральним бюджетом і бюджетом конкретного суб'єкта Федерації в пропорціях, установлених природно-ресурсними законами. Однак прямі надходження у федеральний бюджет від платежів за користування природними ресурсами незначні і складають не більш 5% (без обліку акцизів) від усіх податкових доходів, що надходять, що в дуже обмеженій мері забезпечує відтворення природних ресурсів, що компенсує. Збільшення розмірів платежів за природокористування можливо тільки при зменшенні частки (величини) інших податків, тому що сумарні податки, стягнуті з природокористувачів, як правило, знаходяться на гранично високому рівні.
Перш ніж оцінювати роль природоресурсних платежів у доходах бюджету, визначимо: що таке природні ресурси.
Легального визначення дається у Законі «Про охорону навколишнього середовища», відповідно до якого, природні ресурси - компонента природного середовища, природні об'єкти і природно-антропогенні об'єкти, що чи використовуються можуть бути використані при здійсненні господарської й іншої діяльності як джерела енергії, продуктів виробництва і предметів споживання і мають споживчу цінність. При цьому під використанням природних ресурсів, розуміється - експлуатація природних ресурсів, залучення їх у господарський оборот, у тому числі усі види впливу на них у процесі господарської й іншої діяльності;
Отже, яка ж роль природоресурсних платежів у доходах бюджету? Проаналізуємо відповідні розділи бюджету України за 2002 рік і проекту бюджету на 2003 рік.
Так у 2002 році надходження в бюджет від платежів за природні ресурси склали не менше 5% від загальної суми бюджетних засобів.
Загальна оцінка впливу природно-ресурсного потенціалу країни на формування дохідної частини бюджету така: Україна володіє значним природно-ресурсним потенціалом. По оцінках українських учених-економістів національне багатство країни в розрахунку на душу населення складає 400 тис. дол. США, з них на потенціал природно-ресурсного комплексу приходиться 160 тис. дол. США чи 40%, що в 10 разів вище відповідного сукупного показника США і Канади. У той же час доходи держави від використання даної частини національного багатства явно недостатні. Недоотриманий рентний доход держави від використання природних ресурсів щорічно оцінюється в 40-46 млрд. дол. США.
Як відзначається на Закінчення на проект бюджету на 2003 р., у 2003 році передбачувані сукупні доходи федерального бюджету за рахунок статей, що стосується використання природних ресурсів, включаючи акцизні податки на природний газ, платежі за користування природними ресурсами, а також відповідні неподаткові доходи, складуть близько 326 млрд. карбованців, що приблизно в 4-5 разів менше оцінного рівня недоотриманих рентних доходів від використанні природних ресурсів.
У 2003 році 61% обсягу бюджетних доходів від використання природних ресурсів відповідно до проекту федерального закону повинне зараховуватися у федеральний бюджет. У той же час доходи від деяких видів податкових надходжень (платежі за користування лісовим фондом, плата за користування водяними об'єктами, земельний податок, плата за право користування об'єктами тваринного світу) цілком надходять у бюджети суб'єктів України.
Отже, ми прийшли до висновку про те, що продовжуються тенденції загального зниження доходів (виражених у порівнянних цінах) від використання природних ресурсів у 2002-2003 роках (у тому числі від платежів за природні ресурси).
Уперше плата за природні ресурси була введена урядовою постановою №32 від 7 січня 1988 р. Держкомприроди установив порядок визначення і внесення плати. Потім цей Порядок був затверджений постановою Уряду України від 9 січня 1991 р. №13 для всіх підприємств незалежно від підпорядкованості і форм власності.
Мінекології України у 1991 році були розроблені Загальні принципи платного природокористування в умовах переходу України до ринку, а також проекти нормативно-правових актів про введення платного природокористування на території України. Пізніше платність використання природних ресурсів була закріплена в ст. 20 Закону «Про охорону навколишнього середовища». Уведені нормативи плати за викиди (скидання) забруднюючих речовин і розміщення відходів виявилися зручними для практичних розрахунків із природокористувачами, доказові з погляду позивача і відповідача при виникненні арбітражних справ.
Раніше діюча редакція Закону «Про охорону навколишнього середовища» містила окрему статтю 20 (Платність використання природних ресурсів), що закріплювала:
1. Платність природокористування включає плату за природні ресурси, за забруднення навколишньої природного середовища і за інші види впливу.
2. Плата за природні ресурси (земля, надра, вода, ліс і інша рослинність, тваринний світ, рекреаційні й інші природні ресурси) стягується:
за право користування природними ресурсами в межах установлених лімітів;
за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів;
на відтворення й охорону природних ресурсів.
3. Плата за забруднення навколишньої природного середовища й інші види впливу стягується за:
викиди, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів і інші види забруднення в межах установлених лімітів;
викиди, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів і інші види забруднення понад установлені ліміти.
Нині діючий закон «Про охорону навколишнього середовища» не містить окремої статті, присвяченої врегулюванню плати за природокористування, але це не означає, що із сучасних правовідносин виключена платність природокористування.
Даному принципу листується норми Закону «Про охорону навколишнього середовища» (Платність природокористування), відповідно до якого, плата за природні ресурси (земля, надра, вода, ліс і інша рослинність, тваринний світ, рекреаційні й інші природні ресурси) стягується:
за право користування природними ресурсами в межах установлених лімітів;
за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів;
на відтворення й охорону природних ресурсів.
І однієї з головних проблем низької прибутковості платежів за природні ресурси є явно занижені ставки плати і високий рівень тіньової діяльності.
Торкнемося, наприклад, платежів за лісові природні ресурси. У період, що пройшов після кризи 1998 року, темпи росту відповідних ставок відставали від темпів росту цін на продукцію лісового комплексу.
Особливо слід зазначити недосконалість системи розподілу доходів від надходжень плати за водяні об'єкти. У порушення діючого водяного законодавства і конституційних норм доходи від плати за водяні об'єкти цілком передаються в бюджети суб'єктів України.
Специфічними особливостями природно-ресурсного потенціалу країни є його розмаїтість, а також масштабність і комплексність вхідних у нього елементів. Одночасно для природних ресурсів України в багатьох випадках характерні, з одного боку, слабка задіяність у господарському використанні, а з іншого боку - складність і високий рівень витрат по їхньому освоєнню.
Детальний аналіз закордонного досвіду показує, що ефективне регулювання природокористування може здійснюватися при одночасному використанні двох видів платежів за природні ресурси: за їхню витрату (споживання) і за право користування природними об'єктами в межах визначеної території. За допомогою першого виду платежів регулюється інтенсивність використання природних ресурсів і забезпечується нагромадження засобів на їхнє відтворення й охорону. Платежі за право користування природними ресурсами покликані регулювати розподіл території між конкуруючими видами природокористування. За рахунок надходжень від цих платежів можна здійснювати фінансування природоохоронних, соціальних і інших нестатків даної території. Рівень цих платежі повинний корелювати з ринковими цінами на відповідне сировину з урахуванням попиту і пропозиції і, одночасно, сприяти цілям ресурсозбереження.
Україна володіє певним природно-ресурсним потенціалом. Крім того, на території України розташована значна кількість об'єктів загальносвітового і загальнонаціонального надбання, що мають особливе природоохоронне, наукове, культурне, естетичне, рекреаційне й оздоровче значення. Майбутнє України досить сильно залежить від ефективного використання природно-ресурсного потенціалу. От чому в умовах переходу до стійкого розвитку пріоритет повинний бути відданий невичерпному природокористуванню, охороні і відтворенню природних ресурсів. Тому ресурсні платежі повинні бути економічно значимими, мати істотну питому вагу в загальній структурі податків. Три групи податкових платежів покликані скласти систему оподатковування в сфері природокористування: податки за право користування природними ресурсами; платежі на відтворення й охорону природних ресурсів; платежі за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів. Податкова система повинна забезпечувати вилучення економічної ренти на користь усього суспільства.
3. Задача
Вихідні дані:
|
Показники |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
Собівартість од. продукції, грн. |
100 |
150 |
140 |
130 |
110 |
|
|
Прибуток від собіватрочті, % |
20 |
10 |
30 |
20 |
15 |
|
|
К-ть прод., що виробляється протягом кожного місяця, шт. |
100 |
200 |
50 |
150 |
110 |
1. Відпускна ціна:
100*1,2=120 (грн.)
150*1,1=165 (грн.)
140*1,3=182 (грн.)
130*1,2=156 (грн.)
110*1,15=126,5 (грн.)
2. Сума акцизного збору, що припадає на одиницю продукціі (7%):
120*0,07=8,4 (грн.)
165*0,07=11,55 (грн.)
182*0,07=12,74 (грн.)
156*0,07=10,92 (грн.)
126,5*0,07=8,86 (грн.)
3. Періодичність сплати налогів - до 20 числа наступного за звітним.
Сума ПДВ, яку сплатить ВАТ за звітний період:
120*100=12000 (грн.)
165*200=33000 (грн.)
182*50=9100 (грн.)
156*150=23400 (грн.)
126,5*110=13915 (грн.)
Разом за 5 місяців:105330 (грн.)
ПДВ: 105330*0,2=21066 (грн.)
Використана література
Основи екологічного права. - Харків, 2000.
Природокористування: в питаннях і відповідях. - К., 2001.
Закон України “Про Державний бюджет України” від 30.12.97 N796/97 ВР.
Закон України “Про систему оподаткування” від 25.11.91 N1251-XII.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 N168/97-ВР зі змінами і доповненнями.
Указ Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 07.08.98 N857/98.
А.П. Кісельов “Основи бізнесу” Київ, “Вища школа”, 1997р.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Способи розподілу податків на прямі та непрямі. Схема системи оподаткування в Україні. Групи непрямих податків в залежності від характеру торговельної діяльності. Причини широкого розповсюдження непрямих податків, їх головні переваги та недоліки.
реферат [25,3 K], добавлен 14.05.2011Економічна сутність непрямих податків та їх роль у формуванні доходів бюджету держави. Документальне оформлення нарахування та сплати податків, акцизного збору. Автоматизація обліку непрямих податків з використанням сучасних індифікаційних технологій.
дипломная работа [64,8 K], добавлен 15.01.2011Податкова система України. Сутність, переваги та недоліки непрямого оподаткування в умовах ринкової економіки. Аналіз та механізми справляння непрямих податків в Україні. Економетричний аналіз впливу непрямих податків на формування державного бюджета.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 07.07.2010Сутність непрямих податків та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств. Порядок обчислення і сплата непрямих податків в Україні. Недоліки та перспективи непрямого оподаткування в Україні. Досвід інших країн.
курсовая работа [66,9 K], добавлен 13.12.2003Сутність непрямих податків та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств. Порядок обчислення і сплати непрямих податків в Україні. Недоліки та перспективи непрямого оподаткування в Україні.
курсовая работа [64,9 K], добавлен 13.12.2003Структура державної податкової інспекції м. Вознесенська в Миколаївській області. Облік та роз`яснювальна робота з платниками податків. Контроль за справлянням непрямих та непрямих податків, акцизного збору, ресурсних і майнових податків та платежів.
отчет по практике [58,8 K], добавлен 09.11.2011Сутність непрямого оподаткування та його ефективність. Особливості нарахування і сплати податку на додану вартість. Динаміка та структура надходжень непрямих податків. Роль непрямих податків у формуванні доходів Державного та Зведеного бюджетів України.
курсовая работа [635,6 K], добавлен 09.03.2015Правова основа справляння платежів за користування природними ресурсами; механізм розрахунку і порядок сплати. Визначення збору за землю, воду, забруднення навколишнього середовища, геологорозвідувальні роботи; особливості природно-ресурсного потенціалу.
курсовая работа [93,2 K], добавлен 06.03.2012Економічний зміст та функції податків як вагомого фінансового регулятора економічних процесів. Проблема класифікації податків. Переваги і недоліки прямих податків. Характеристика різних видів оподаткування, їх характерні риси та особливості застосування.
курсовая работа [409,8 K], добавлен 05.06.2011Загальне ознайомлення із структурою державної податкової інспекції (ДПІ) України. Організаційна структура районної ДПІ в Святошинському районі м. Києва. Контроль за справлянням різних видів податків. Ознайомлення з автоматизованою інформаційною системою.
отчет по практике [152,5 K], добавлен 10.07.2010
