Оцінка фінансового стану та діагностика ймовірності наростання банкрутства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ДІАГНОСТИКА ЙМОВІРНОСТІ НАСТАННЯ БАНКРУТСТВА

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ “ДІМЕКС” 5

1.1 Історія створення та характеристика фірми “ДІМЕКС” як суб'єкта малого підприємництва 5

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК СИСТЕМА ІНДИКАТОРІВ ТА ІНСТРУМЕНТ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 10

2.1 Методи та прийоми проведення аналізу фінансового стану 10

2.2 Методика розрахунку показників фінансового стану підприємства 15

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ДІАГНОСТИКА ЙМОВІРНОСТІ НАСТАННЯ БАНКРУТСТВА 33

3.1 Оцінка та аналіз фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства 33

3.2 Аналіз фінансового потенціалу 39

3.3 Оцінка ліквідності і платоспроможності 42

3.4 Оцінка фінансової стійкості 44

3.5 Аналіз прибутку і рентабельності та вірогідності банкрутства 46

ВИСНОВКИ 49

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 52

ВСТУП

В теперішній час аналіз господарської діяльності займає важливе місце як серед економічних наук, так і практичній діяльності. Його розглядають як одну з функцій управління виробництвом, оскільки на основі його результатів розробляються і обґрунтовуються управлінські рішення. Велику роль відіграє аналіз у визначенні та використанні резервів підвищення ефективності виробництва: він сприяє економному використанню ресурсів, виявленню і впровадженню передового досвіду, науковій організації праці, новій техніці і технології виробництва, попередженню зайвих затрат, різних недоліків в роботі і т.інш. В результаті цього укріплюється економічна позиція підприємства, підвищується ефективність виробництва та конкурентне становище суб'єкта підприємницької діяльності на обраному сегменті ринку. Недооцінка ролі аналізу господарської діяльності, помилки в планах і управлінських діях в сучасних умовах приносять відчутні втрати. І, навпаки, ті підприємства, на яких серйозно відносяться до аналізу господарської діяльності, мають гарні результати, високу економічну ефективність.

Фінансовий стан підприємства - сукупність показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів - проявляється в платоспроможності підприємства, внаслідок відповідності фактичного кругообігу коштів на всіх його етапах розрахунковим показникам. Економічна природа поняття “фінансовий стан підприємства” досить складна, оскільки в ній відбивається взаємодія виробничої та фінансової діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану є невід'ємною частиною економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства.

Джерелом інформації для аналізу фінансового стану є стандартна фінансова звітність. Для деталізації окремих питань можуть використовуватись також реєстри бухгалтерського обліку, первинна документація, листування із банками, фінансовими органами тощо.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ “ДІМЕКС”

1.1 Історія створення та характеристика фірми “ДІМЕКС” як суб'єкта малого підприємництва

Приватне підприємство “ДІМЕКС” засноване на підставі приватної власності окремого громадянина України (далі Власник), який одночасно є і його директором, з метою отримання прибутку на вкладений капітал шляхом здійснення господарсько-комерційної діяльності відповідно до Законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про власність” та на виконання статуту даного суб'єкта господарської діяльності. Статут “ДІМЕКС” /реєстраційний номер 0937/ зареєстровано в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 14 вересня 2001 року.

Підприємство має свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і занесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /ідентифікаційний код 30579770/. Це свідоцтво та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

“ДІМЕКС” є юридичною особою, володіє відокремленим майном на праві власності, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки, а також круглу печатку, кутовий та інші штампи, товарний знак, бланки зі своїми реквізитами. Фірма володіє, користується та розпоряджається належним йому майном на праві повного господарського ведення, включаючи майно передане підприємству Власником відповідно до чинного законодавства.

Підприємство відповідає по своїх обов'язках всім своїм майном. Не відповідає по обов'язках держави, а держава не відповідає обов'язках підприємства. Держава стимулює розвиток малих підприємств України: надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше. Органи державного управління будують свої відносини з підприємствами, використовуючи економічні методи. Органам державного управління забороняється встановлювати будь-які види оподаткування, крім тих, що визначаються законами України про податки.

Підприємство також не відповідає за зобов'язаннями Власника, а Власник зазнає збитки в межах вартості майна підприємства. Також, слід зауважити, що відповідно свого статуту “ДІМЕКС” має наступні права і обов'язки:

Підприємство зобов'язане :

охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів;

забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги щодо захисту здоров'я споживачів продукції;

забезпечувати інші вимоги згідно чинного законодавства України.

Підприємство несе відповідальність за :

виконання вимог та нормативів щодо охорони та раціонального використання земель, вод , надр та інших природних ресурсів, а також за додержання встановлених нормативів відходів і скидів у навколишнє середовище і розміщення в ньому відходів;

порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил господарської діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Мета створення фірми - здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку шляхом задоволення потреб громадян у послугах і роботах, що надаються сферах, визначених предметом діяльності; а також задоволення на основі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів Власника та членів трудового колективу підприємства.

Основними видами діяльності “ДІМЕКС” є:

виготовлення ексклюзивного одягу під замовлення;

закупівля, реалізація, монтаж та ремонт швейного обладнання.

Слід зазначити, що послуги - це діяльність суб'єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників - особисті, колективні, громадські. Вони є результатом різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців), і, як правило, веде до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги. Специфіка послуг як продукції полягає в тому, що послуги не накопичуються, не транспортуються, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються, в основному, в момент їх надання. Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Функціонування підприємства та його організаційна структура визначаються формою власності. Оскільки це приватне підприємство і має одного засновника, то й управління його діяльністю здійснюється безпосередньо Власником-директором підприємства, який самостійно вирішує всі питання поточної діяльності підприємства і перспективи його розвитку. У разі інтенсифікації чи розширення діяльності фірми Власник при необхідності має право призначити Виконавчого Директора і передати йому частину прав по керівництву підприємством.

Директор організовує виробничо-господарську діяльність, несе повну відповідальність за прибутковість підприємства, діє від імені і представляє підприємство без доручення в усіх підприємствах, організація, установах і здійснює зв'язок з іншими юридичними особами і громадянами, укладає договори, видає доручення, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки підприємства.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець-Власник має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору, в тому числі у випадках, передбачених законами України, - контракту підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в країні мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства.

Директор самостійно визначає структуру управління підприємства, приймає на роботу, звільняє, переводить на іншу роботу осіб, які працюють на трудових договорах, затверджує штатний розклад, видає накази, вказівки, обов'язкові для всіх працюючих на підприємстві, визначає порядок збереження штампів, печатки, їх використання, організовує надання державним органам бухгалтерської і статистичної звітності. Власник має право одним своїм підписом підписувати банківські та інші фінансові документи.

“ДІМЕКС” здійснює облік і звітність та сплачує податки та інші обов'язкові платежі за спрощеною системою, оскільки, по-перше середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб; по-друге, виручка за рік не перевищує 1 млн. грн. (складала за три останні роки, відповідно, 50,7; 80,2; 155,1 тис. грн.). Відповідно зазначеного ПОРЯДКУ фірма має свідоцтво від 26 грудня 2005 року на право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою 10 відсотків. Податок сплачується поквартально виходячи із обсягу отриманої виручки із розбивкою по місяцях. Звітна форма - РОЗРАХУНОК сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, що сплачує податок за ставкою 10 відсотків - затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 1999 року № 553.

Відповідно до наведеного вище звільнення від сплати цілої низки податків та платежів, “ДІМЕКС” окрім сплати єдиного податку, здійснює відрахування від фонду заробітної плати своїх працівників на такі цілі, як :

обов'язкове державне пенсійне страхування (1-5%);

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з

тимчасовою втратою працездатності (0,25-0,5%);

до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (0,2%);

до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Також здійснюється відрахування та сплата податку з доходів фізичних осіб - працівників фірми.

Положення (стандарт) 25 встановлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма №1-м) і Звіту про фінансові результати (форма №2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком. Підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік визнаються відповідно до чинного законодавства суб'єктами малого підприємництва, застосовують Положення (стандарт) 25 у звітному році. Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва подається згідно форми, що є додатком до Положення (стандарту) 25. Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК СИСТЕМА ІНДИКАТОРІВ ТА ІНСТРУМЕНТ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

2.1 Методи та прийоми проведення аналізу фінансового стану підприємства

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можливо назвати шість основних прийомів аналізу:

Горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат.

Трендів аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто, основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників.

Порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства порівняно з показниками конкурентів.

Факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів на результативний показник -де термінових (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково - методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії на практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового зокрема.

Перший рівень класифікації відокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних зв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

експертних оцінок і сценаріїв;

психологічні;

морфологічні;

порівняльні;

побудови системи показників;

побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, довід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

ланцюгових підстановок;

арифметичних різниць;

балансовий;

виокремлення ізольованого впливу факторів;

відсоткових чисел;

диференційний;

інтегральний;

простих і складних відсотків;

дисконтування;

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математично - статистичні методи (кореляційний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи показників, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах, вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі передбачуваного характеру, Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу.

Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються головним чином у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів, та розгляді і з'ясування причин відхилень даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделях.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. Їхня кількість та застосування залежить від конкретних цілей аналізу та його завдання в кожному конкретному випадку.

Існуюча різноманітність організаційно - правових форм господарювання вітчизняних підприємств просовує на перший план проблему вибору раціональної системи показників оцінки їх фінансового стану, оскільки існуючі методичні підходи породжують багаточисельність оціночних показників роботи підприємств незалежно від форми власності та організаційно - правового статусу.

Неприємність більшості методичних рекомендацій з надзвичайно великим набором фінансових коефіцієнтів, що пропонуються обумовлена тим, що, по-перше, ускладнюється праця по проведенню фінансового аналізу взагалі, по-друге, неможливо провести просту відповідність між показниками, що пропонуються, оскільки для кожного підприємства діють свої принципи, по-третє, можливі значення того чи іншого фінансового показника часто не відображають реального положення виробничо - господарської діяльності підприємства, по-четверте, дискусійним є питання про пріоритет фінансових коефіцієнтів, по-п'яте, відсутність спеціальних видань, що дозволяють ознайомитися з фінансовою звітністю інших підприємств. Все це, з одного боку, знижує ефективність фінансового аналізу, а з іншого - потребує розробки відповідних методичних рекомендацій по вибору відповідної системи показників оцінки фінансового стану підприємств різних форм господарювання.

В основі підходу, що пропонується лежить спроба відбору найбільш оптимального на сучасному етапі функціонування економіки України системи фінансових показників оцінки фінансового стану підприємств, яка може бути застосована на підприємствах різних форм власності.

Ця система фінансових показників оцінки фінансового стану суб'єкту, що господарює складається з п'яти рівнів показників, які дозволяють дати об'єктивну оцінку його господарсько - фінансової діяльності.

Перед проведенням основних етапів аналізу, доцільно провести аналіз балансу підприємства, який дозволить визначити структуру коштів підприємства та джерела їх утворення.

Аналіз балансу складається з двох етапів: вертикального аналізу та горизонтального.

За допомогою вертикального аналізу визначається структура балансу, за допомогою горизонтального аналізу - зміна статей балансу у часі.

Основна частина аналізу фінансового стану проводиться за наступним сценарієм.

На першому рівні проводиться оцінка фінансової стійкості підприємства по основних фінансових показниках, які відображають сутність стійкості фінансового стану.

На другому рівні оцінюються показники ліквідності та платоспроможності, на цьому етапі необхідно оцінити наявні суми ліквідних активів та майбутні зміни ліквідності.

На третьому рівні пропонується розрахунок показників рентабельності та прибутковості, які дозволяють з різних позицій відобразити дохідність і ефективність господарської діяльності підприємства. Дана група характеризує фінансові результати по відношенню до отриманого доходу від реалізації, а також до вкладеного капіталу.

На четвертому рівні здійснюється оцінка ділової активності господарюючого суб'єкта ринку. Показники даного рівня оцінки фінансового стану дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує власні кошти.

І на останньому, п'ятому, рівні здійснюється оцінка майнового стану підприємства.

Застосування такої методики дозволить визначити рівень фінансової стійкості підприємства, зробити вірний вибір партнера, дати обґрунтовану оцінку ділової активності і ефективності підприємницької діяльності, проаналізувати положення підприємства на ринку.

2.2 Методика розрахунку показників фінансового стану підприємства

При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати про запас його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією метою насамперед всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від обсягу виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.

Змінні витрати збільшуються чи зменшуються пропорційно обсягу виробництва продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.

Постійні затрати не залежать від обсягу виробництва і реалізації продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін.

Постійні затрати разом з прибутком складають маржинальний дохід підприємства.

Поділ затрат на сукупні і змінні і використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки, яка необхідна для того, щоб покрити всі сукупні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю.

Між статтями активу і пасиву балансу існує тісна взаємозалежність. Кожна стаття балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позичені кошти. Не виключається випадок формування довгострокових активів і за рахунок короткострокових кредитів банку. Поточні активи формуються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позичених коштів.

В залежності від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) прийнято ділити на дві частини:

Змінну частину, яка складена за рахунок короткострокових зобов'язань підприємства;

Постійний мінімум поточних активів, який формується за рахунок власного і довгострокового позиченого капіталу.

Фінансування діяльності підприємства за рахунок довгострокових кредитів і позик дозволяє значно розширювати масштаби виробництва і отримувати більший прибуток. Сума власного капіталу та довгострокових кредитів і позик складають довгостроковий капітал підприємства. При аналізі довгострокових залучених джерел фінансування слід враховувати, що перевищення їх розміру над сумою власного оборотного капіталу означає використання підприємством частини довгострокових позик на фінансування поточних операцій. Це збільшує витрати виробництва і свідчить про недостатній рівень менеджменту на підприємстві.

Фінансова стійкість підприємства показує стабільність його діяльності в світлі довгострокової перспективи і характеризується співвідношенням власних і запозичених коштів, тому показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, які мають довгострокові вкладення у капіталі фірми. Вони відображають здатність підприємства гасити довгострокову заборгованість.

Методика розрахунку цих коефіцієнтів відображена в таблиці 2.1.

Коефіцієнт незалежності (автономності, власності, концентрації власного капіталу. Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансове стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Рекомендується нижня межа цього показника на рівні) 0,6 (або 60%).

Таблиця 2.1 Показники фінансової стійкості

Показник	Порядок розрахунку	За рядками балансу
Коефіцієнт незалежності	Власний капітал Всього госп. засобів	ряд.380 ряд.640
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	Залучений капітал Всього госп. засобів	ряд.480+ряд.620 ряд.640
Коефіцієнт заборгованості	Залучений капітал Власний капітал	ряд.480+ряд.620 ряд.380
Коефіцієнт маневреності власних засобів	Власні оборотні засоби Власний капітал	ряд.260-ряд.620 ряд.380
Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових засобів	Довгострокові зобов'язання Довгострокові зобов'язання + Власний капітал	ряд.480 ряд.480+ряд.380
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	Довгострокові зобов'язання Основні засоби та інші позаоборотні активи	ряд.480 ряд.080
Коефіцієнт структури залученого капіталу	Довгострокові зобов'язання Залучений капітал	ряд.480 ряд.480+ряд.620

Фінансова стабільність підприємства залежить як від складу джерел фінансування, так і від напрямків розміщення коштів в активах підприємства. Для визначення мобільності використання власних коштів підприємства обчислюється коефіцієнт маневреності, який характеризує питому вагу власних оборотних коштів у загальному обсязі власного капіталу.

Збільшення коефіцієнту оцінюється позитивно, тому що за рахунок власних оборотних коштів покривається основна частина виробничих запасів і розрахунків з дебіторами.

Як відомо, власний капітал в балансі відображається загальною сумою. Щоб визначити, скільки його використовується в обороті, необхідно від загальної суми по першому і другому розділах пасиву балансу відрахувати суму довгострокових активів.

Суму власного оборотного капіталу можна розрахувати і таким чином: від загальної суми поточних активів відрахувати суму короткострокових фінансових зобов'язань. Різниця може показати, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу чи що залишається в обороті підприємства, якщо погасити всю короткострокову заборгованість кредиторам .

Розраховується також структура розподілення власного капіталу, а саме доля власного оборотного капіталу в загальній його сумі. Відношення власного оборотного капіталу в загальній його сумі отримало назву “коефіцієнта маневреності власних засобів”, який показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами.

Надлишок чи нестача джерел коштів для формування запасів і затрат (матеріальних оборотних фондів) являється одним з критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства.

Існують такі типи фінансової стійкості:

абсолютна стійкість фінансового стану (якщо запаси і затрати менші суми власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності);

нормальна стійкість (якщо запаси і затрати дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності);

нестійкий, передкризовий фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів;

кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх реформування і підприємство стає на межу банкрутства.

Фінансово стійким підприємством можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов`язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Ліквідність фірми - це спроможність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Фірма, оборотний капітал якої складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило вважається більш ліквідною, порівняно з фірмою, оборотний капітал якої складається переважно з запасів.

Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Активи, які швидко реалізуються (А2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів може бути різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.

3. Активи, які повільно реалізуються (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більше ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям.

Бажано, використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на додану вартість на суму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдено покупця. Запаси сировини, матеріалів, незавершеної продукції можуть потребувати попередньої обробки, перед тим, як їх можна буде продати і перетворити на явні кошти.

4. Активи, які важко реалізуються (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті I розділу активу балансу “Необоротні активи”.

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів фірми. Поточні активи більш ліквідні, ніж інші активи, інше майно фірми.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином:

1. Найбільш строкові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позички, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви - статті ІІ розділу пасиву балансу “Довгострокові зобов'язання”.

4. Постійні пасиви (П4) - статті I розділу пасиву балансу “Власний капітал”.

Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності фірми необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 ? П1

А2 ? П2

А3 ? П3

А4 ? П4

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу в тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і активів, що швидко реалізуються з найбільш строковими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш строкових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності фірми виконувати свої короткострокові зобов'язання впродовж звітного періоду. Вони дають уявлення не тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.

Найважливішими серед них є:

* коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;

* коефіцієнт термінової ліквідності;

* коефіцієнт абсолютної ліквідності;

* чистий оборотний капітал.

Методика розрахунку цих показників наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Показники ліквідності та платоспроможності

Показник	Порядок розрахунку	За рядками балансу
Величина власних оборотних засобів	Поточні активи - поточні пасиви	ряд.260-ряд.620
Маневреність функціонуючого капіталу	Грошові засоби Власні оборотні засоби	ряд.230+ряд.240+ряд.220 ряд.260
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові засоби Поточні зобов'язання	ряд.230+ряд.240+ряд.220 ряд.620
Коефіцієнт термінової ліквідності	Грошові засоби, розрахунки та інші активи Поточні зобов'язання	ряд.150-ряд.250 ряд.620
Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття)	Поточні активи Поточні зобов'язання	ряд.260 ряд.620
Частка оборотних засобів в активах	Поточні активи Всього господарських засобів	ряд.260 ряд.280
Частка виробничих запасів в поточних активах	Запаси і затрати Поточні активи	ряд.100-ряд.140 ряд.260
Частка власних оборотних засобів в покритті запасів	Власні оборотні засоби Запаси і затрати	ряд.260-ряд.620 ряд.260

Величина власних оборотних засобів (функціонуючого капіталу). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є, джерелом покриття поточних активів підприємства, тобто активів, які мають оборотність меншу за один рік. Цей показник залежить від структури активів та від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. Ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Маневреність функціонуючого капіталу (власних оборотних засобів). Характеризує ту частину власних оборотних засобів, які мають абсолютну ліквідність. Для підприємства, що нормально функціонує, цей показник змінюється в межах від нуля до одиниці. Він може залежати, зокрема, від того, наскільки велика щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах. Ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Являє собою найбільш жорсткий критерій ліквідності підприємства. Показує, яка частина короткострокових позичкових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. В західній літературі рекомендується нижня межа показника на рівні 0,2.

Коефіцієнт термінової ліквідності. Характеризує частину короткострокових позичкових зобов'язань, які можуть бути погашені не лише за рахунок грошових коштів, а також за рахунок короткострокових цінних паперів та дебіторської заборгованості. В західній літературі приводиться орієнтовне нижнє значення показника 1. Однак, ця оцінка має умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на фактори, що зумовили його зміни. Так, якщо зростання коефіцієнта термінової ліквідності було пов'язане, в основному, із зростанням дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивної сторони.

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття). Дає загальну оцінку ліквідності поточних активів, включаючи запаси, і показує, скільки поточних активів підприємства приходиться на одиницю поточних зобов'язань. Логіка розрахунку даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Таким чином, якщо поточні активи перевершують за величиною довгострокові зобов'язання, підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує. Значення показника може значно варіювати по галузях та видах діяльності. Його ріст в динаміці розглядається як сприятлива тенденція. В західній обліково-аналітичній практиці нижнє значення показника 2.

Коефіцієнт покриття запасів і затрат. Вказує на достатність власних засобів для покриття запасів товарно-матеріальних цінностей і затрат. Оптимальним вважається значення цього показника на рівні 0,5.

Коефіцієнт покриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці фінансового аналізу на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою його господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов'язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статтях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що швидко реалізуються. До складу платежів і зобов'язань входять заборгованість з оплати праці, короткострокові та прострочені кредити банку, кредиторська заборгованість з постачальниками та іншими кредиторами і першочергові платежі.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів є гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентноздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо.

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного будівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи.

Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов'язання підприємства:

Заборгованість, строк оплати якої вже настав;

Заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;

Довгострокова заборгованість.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери.

Поточна платоспроможність - це здатність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов'язань, але для цього необхідні грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деяких найбільш ліквідних засобів, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.

Цей показник характеризує відношення мобільних засобів до короткострокової заборгованості. Він дає можливість встановити і в якій мірі сума мобільних запасів покриває суму короткострокових зобов'язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здатність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов'язання, тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства.

Позитивне значення свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Чим більша величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більша впевненість, що існуючі зобов'язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов'язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний обсяг вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволікання засобів в дебіторську заборгованість може бути пов'язано з не вмілим управлінням активами.

У фінансовому аналізі показники платоспроможності мають дещо інше аналітичне навантаження, ніж показники ліквідності (повної або поточної): якщо ліквідність характеризує підприємство з точки зору можливості розрахуватися за своїми зобов`язаннями за певний час за допомогою перетворення своїх активів на гроші, то під платоспроможністю розуміють здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби (наприклад, швидколіквідні цінні папери). Рівень платоспроможності підприємства рекомендується визначати за формулою:

(2.1)

де: Кпс - коефіцієнт платоспроможності;

ЧЛА - “чисті” ліквідні активи (гроші, швидколіквідні цінні папери);

ПКм - короткотерміновий (поточний) позиковий капітал, строк проведення якого настав або настає впродовж кількох днів.

Підприємство для підтримання своєї платоспроможності повинно так будувати свої платіжні стосунки з кредиторами і свої платіжні календарі, щоб цей показник постійно перебував на рівні 1. Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність:

недоїмок з платежів до бюджету;

простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;

непогашених у встановлений строк банківських кредитів;

заборгованості постачальникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Аналіз динаміки загальної суми таких прострочених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

Отже, однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин є ліквідність. Якщо стан розміщення зобов'язань підприємства відповідає умовам ліквідності, то підприємство застраховане від ймовірності банкрутства. Показники ліквідності дають уявлення про платоспроможність фірми на даний момент і у випадку надзвичайних подій. Платоспроможність підприємства є важливою умовою його господарської діяльності, оскільки показує можливість підприємства сплачувати кошти по зобов'язаннях.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Показники рентабельності показують, на скільки прибуткова діяльність підприємства. Ці коефіцієнти розраховуються віднесенням прибутку до витрачених засобів, або віднесенням отриманого прибутку до обсягу реалізації продукції.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:

коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства;

коефіцієнт рентабельності поточних активів;

коефіцієнт рентабельності реалізації;

коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

Методику розрахунку цих показників видно з таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Показники рентабельності

Показник	Порядок розрахунку	За рядками балансу
Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства	Чистий прибуток Середньорічна вартість активів підприємств	ряд.220 (ф2) (ряд.280п+ряд.280к):2
Коефіцієнт рентабельності поточних активів	Чистий прибуток Середньорічна вартість поточних активів підприємств	ряд.220 (ф2) (ряд.260п+ряд.260к):2
Коефіцієнт рентабельності реалізації	Прибуток від реалізації Виручка від реалізації	ряд.100 ряд.010
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Чистий прибуток Середня величина власного капіталу	ряд.220 (ф2) (ряд.380п+ряд.380к):2

Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства (рентабельність активів). Показує, скільки прибутку за рік одержано на кожну одиницю засобів, вкладених у підприємство незалежно від джерела залучення цих засобів. Цей показник є одним із найбільш важливих індикаторів конкурентоспроможності підприємства. При цьому рівень рентабельності порівнюється із середньогалузевим коефіцієнтом.

Коефіцієнт рентабельності поточних активів показує, скільки прибутку одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи.

Коефіцієнт рентабельності реалізації (рентабельність продукції).

Розраховується шляхом ділення прибутку на обсяг реалізованої продукції. Розрізняють два показника рентабельності реалізації:

з розрахунку валового прибутку від реалізації продукції

з розрахунку чистого прибутку.

Коефіцієнт рентабельності реалізації 1. Показує, скільки валового прибутку міститься а кожній грошовій одиниці реалізованої продукції. В ньому знаходять відображення зміни в політиці ціноутворення і здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину засобів, яка необхідна для оплати поточних витрат, що виникають в ході виробничо-господарської діяльності, виплати податків і т.д. Динаміка коефіцієнта може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням матеріально-виробничих запасів. В ході аналізу цього показника слід пам'ятати, що на його рівень істотний вплив мають методи обліку матеріально-виробничих запасів.

Коефіцієнт рентабельності реалізації 2. Показує, скільки чистого прибутку міститься в кожній грошовій одиниці реалізованої продукції.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу. Дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками у виробництво і порівняти цей показник з можливим отриманням доходу від вкладення цих засобів в інші цінні папери. Він впливає на котирування акцій компаній. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна грошова одиниця, вкладена власниками компанії.

Отже, рентабельність вкладень в діяльність того чи іншого виду оцінюється кількістю грошових одиниць прибутку, яка припадає на одну грошову одиницю авансованого капіталу. Але якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від господарської діяльності підприємства, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності. показники рентабельності мають вигляд відношення відповідних фінансових результатів до авансованих засобів.

Ділова активність визначається результатами і ефективністю поточної основної виробничої діяльності підприємства. Показники ділової активності дозволяють оцінити, наскільки ефективно підприємство використовує свої засоби. До цієї групи належать різні показники оборотності. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обертання засобів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму здійснює безпосередній вплив на платоспроможність підприємства. Методика розрахунку даних показників наведена в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Показники ділової активності

Показник	Порядок розрахунку	За рядками балансу
Коефіцієнт трансформації	Виручка від реалізації продукції Середній підсумок активу балансу	ряд.010 (ф2) ряд.280 (ф1)
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Виручка від реалізації продукції Середня дебіторська заборгованість	ряд.010 (ф2) ряд.160-ряд.200
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Виручка від реалізації продукції Середня кредиторська заборгованість	ряд.040 (ф2) ряд.530-ряд.600
Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів	Витрати на виробництво продукції Середні виробничі запаси	ряд.040 (ф2) ряд.100-ряд.140
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Виручка від реалізації Середня величина власного капіталу	ряд.010 (ф2) ряд.380 (ф1)
Коефіцієнт оборотності основних засобів	Виручка від реалізації Середньорічна вартість основних фондів	ряд.010 (ф2) (ряд.030п+ряд.030к):2

Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації). Характеризує ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їх залучення, тобто показує, скільки разів за рік (чи інший звітний період) здійснюється повний цикл виробництв.) та обігу, який приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей коефіцієнт варіює в залежності від галузі.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (засобів в розрахунках). Коефіцієнт показує, скільки разів в середньому дебіторська заборгованість (або лише рахунки покупців) перетворювались на грошові засоби протягом звітного періоду. Незважаючи на те, що для аналізу даного коефіцієнта не існує іншої бази порівняння, крім середньогалузевих коефіцієнтів, цей показник варто порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє порівнювати умови, на яких інші компанії надають підприємству комерційний кредит, з тими умовами, на яких підприємство надає кредит іншим підприємствам.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Показує, скільки підприємству потрібно оборотів для сплати виставлених йому рахунків.

Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів. Відображає швидкість реалізації цих запасів. В ході аналізу цього показника необхідно враховувати вплив оцінки матеріально-виробничих запасів, особливо при порівнянні діяльності даного підприємства з конкурентами. Взагалі, чим вищий показник оборотності запасів, тим менше засобів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних засобів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні засоби і тим стійкіший фінансовий стан підприємства. Особливо актуальним є підвищення оборотності і зменшення запасів при наявності значної заборгованості в пасивах підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу. Показує обсяг реалізованої продукції, що припадає на одиницю власного капіталу, авансованого у виробництво. З фінансової точки зору він характеризує швидкість обороту вкладеного капіталу, з економічної - активність грошових коштів, якими ризикує вкладник. Якщо він надто високий (що означає значне перевищення рівня реалізації над вкладеним капіталом), це викликає збільшення кредитних ресурсів і можливість досягнення тієї межі, за якою кредитори беруть більшу участь в бізнесі, ніж власники компанії. В цьому випадку відношення зобов'язань до власного капіталу збільшується, збільшується також ризик кредиторів, і компанія може мати значні ускладнення, викликані зменшенням доходів або загальної тенденції зниження цін. Низький показник вказує на бездіяльність частини власних засобів. В цьому випадку показник оборотності власного капіталу вказує на необхідність вкладення власних засобів в інше, більш вигідне в даних умовах, джерело доходів.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача). Показує, скільки реалізованої продукції припадає на одиницю засобів, вкладених в основні фонди. Підвищення фондовіддачі, окрім збільшення обсягу реалізації продукції, може бути досягнуто як за рахунок відносно невеликої частки основних засобів, так і за рахунок їх більш високого технічного рівня. Зрозуміло, що величина фондовіддачі значно коливається в залежності від особливостей галузі та її капіталомісткості. Однак, загальна закономірність така, що чим вища фондовіддача, тим нижчі витрати звітного періоду. Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній обсяг реалізації, або про надто високий рівень вкладень у ці види активів.