Зміст, завдання та формування прибутку підприємства

В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

неасигнована частина не має конкретного призначення.

У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку, яка б могла бути виплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби.

Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним з найбільш поширених добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмеження може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.

Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен становити не менше 25 % величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотках, але не менше 5 % чистого прибутку.

Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних коштів, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені засновницькими документами.

Дивіденди -- це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) підприємства, як правило, відповідно до їх часток у статутному (пайовому) капіталі підприємства.

Відповідно до Закону України від 18.06.1991 р. № 1201-ХІІ «Про цінні папери і фондову біржу» (зі змінами та доповненнями) основним джерелом виплати дивідендів за акціями є чистий прибуток товариства.

За рахунок нерозподіленого прибутку також можуть виплачуватися дивіденди, оголошені у звітному періоді. У тому разі, коли чистий прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів може провадитися за рахунок резервного капіталу. Отже, для нарахування дивідендів, крім чистого прибутку поточного року, можуть бути використані нерозподілений прибуток та резервний капітал.

З уведенням у дію в 2004 р. Цивільного кодексу України змінюється регулювання порядку розподілу прибутку акціонерного товариства серед його акціонерів. Так, оголошення і виплата дивідендів товариством можливі за дотримання таких умов:

* повна оплата всіх випущених акцій;

* перевищення вартості чистих активів над величиною статутного та резервного капіталу.

Кодексом передбачається також можливість уведення іншими законами України додаткових обмежень щодо розподілу чистого прибутку серед акціонерів.

Дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за підсумками звітного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету. Здебільшого дивіденди виплачуються у грошовій формі. Також дивіденди можуть виплачуватися й у вигляді акцій, і тоді вони мають назву акції-дивіденди. Вартість акцій-дивідендів становить певний відсоток від кількості акцій, що перебувають у власності акціонерів. Оскільки кількість додаткових акцій, отриманих кожним акціонером у вигляді акцій-дивідендів, пропорційна кількості акцій, що перебувають у їхній власності, то частка загального капіталу, який перебуває у власності кожного акціонера, не змінюється.

Відповідно до чинного законодавства статут акціонерного товариства має містити відомості про термін та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками звітного року.

Це не є загальноприйнятою у світі нормою. Звичайною нормою є виплата дивідендів один раз на півроку або на квартал, рідше -- один раз на місяць. Як правило, акціонерні товариства намагаються виплачувати дивіденди, навіть якщо їх розмір невеликий. Це пов'язано з тим, що очікування майбутніх дивідендів є одним з найбільш значимих чинників, які впливають на рішення інвестора про придбання акцій.

Дивіденди встановлюються у певній грошовій сумі на акцію або як процент від її номінальної вартості. Повідомлення про розмір дивідендів і порядок їх виплати товариство має довести до відома акціонерів. Сума дивідендів одного акціонера визначається множенням суми дивідендів, що припадають на одну акцію, на кількість належних йому і цілком оплачених акцій.

Дивіденди нараховуються на акції, що випущені і перебувають в обігу, за винятком власних акцій, викуплених товариством. Товариство зобов'язане продати або анулювати такі акції не пізніше одного року з моменту їх придбання. Протягом цього часу розподіл прибутку, а також голосування та визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадяться без урахування власних акцій, придбаних товариством.

Існують дві основні вимоги щодо виплати грошових дивідендів за залишковим принципом:

* нагромадження чистого прибутку, необхідного для фінансування інвестиційної діяльності -- товариство має нагромадити достатню суму нерозподіленого прибутку (а за необхідності -- і резервного капіталу) перед нарахуванням дивідендів;

* наявність достатньої суми грошових коштів, що гарантує можливість оголосити і виплатити дивіденди.

За браком необхідної суми наявних грошових коштів акціонерні товариства вирішують проблему виплати дивідендів запозиченням грошей, які мають бути повернені за рахунок нерозподіленого прибутку.

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами. Основними функціями прибутку є такі (рис. ):



Рис.. Функції прибутку

Прибуток підприємства:

слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;

є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;

прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання.

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства.

1. Маргінальний прибуток (Пм) - це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

ПМ=ЧД-СМ, ()

де ЧД- чистий дохід підприємства, грн.;

Сш - сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.

2. Валовий прибуток (Пв), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):

Пв=ЧД-Спв, ()

де Спв - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.

3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (Под) являє собою різницю між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

(визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності:

5. Прибуток від звичайної діяльності підприємства (Пш0) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

6. Чистий прибуток підприємства (Пч) визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

Размещено на http://www.allbest.ru/

65

На рис. подано розгорнуту схему формування прибутку підприємства відповідно до чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Як видно, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

В умовах ринкових відносин велике значення має обгрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

На рис. подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.



Рис.. Схема розподілу чистого прибутку підприємства

Фонд розвитку виробництва є власним джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов'язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства.

Формування власного резервного (страхового) фонду здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища у результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

Чистий прибуток також є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємства, а для акціонерних підприємств - виплат дивідендів акціонерам.

Для стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання. За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства.

На прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні (рис.).

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

Рис. Класифікація факторів, що впливають на величину прибутку підприємства

Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та предметів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу. Зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці та ефективніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

2.2 Характеристика підприємства

Сільськогосподарський виробничий кооператив є багатофункціональним кооперативом /в подальшому "кооператив"/. Кооператив -- це добровільне об'єднання фізичних осіб /далі членів/, і зареєстрований державним органом у відповідності до вимог законодавства України.

Кооператив діє відповідно до законів України "Про власність", "Про сільськогосподарську кооперацію", Установчого договору, Статуту та іншого чинного законодавства України.

Кооператив має назву:

Повна назва кооперативу: Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Котовського.

Скорочена назва кооперативу: СВК імені Котовського. Юридична адреса: с. Соломна, Волочиський р-н, Хмельницька область,Україна.

Кооператив створюється на невизначений термін. Порядок ліквідації кооперативу визначено цим Статутом та чинним законодавством України.

Сільськогосподарський виробничий кооператив як багатофункціональний кооператив набуває своїх прав юридичної особи з моменту офіційної реєстрації райдержадміністрацією. Кооператив має право укладати договори /контракти, угоди/, набувати майнові і немайнові права, виступати позивачем чи відповідачем у судових органах.

Кооператив не підпорядковується у своїй діяльності вимогам державних органів, якщо їх дії суперечать чинному законодавству України. Користується повною господарською самостійністю і незалежністю в питаннях визначення структури управління, порядку прийняття рішень, цінової політики і оплати праці, розподілу чистого прибутку, а також у питаннях своєї господарської та фінансової діяльності і внутрішнього управління у відповідності до чинного законодавства України.

Кооператив має:

- власне /відокремлене/ майно, відображене у самостійному балансі та у бухгалтерській документації;

- печатку з повною назвою кооперативу та штампи;

- інші реквізити юридичної особи;

- розрахунковий та інші рахунки в українській та іноземній валюті в банках.

Кооператив несе відповідальність за зобов'язаннями свого підприємства усім належним йому майном. В інших випадках кооператив не несе відповідальності за борги та зобов'язання вищезазначених власників юридичних осіб, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством або цим Статутом.

Засновниками кооперативу є фізичні особи перераховані в установчому договорі.

Засновниками кооперативу можуть бути тільки громадяни України, які внесли свій вступний внесок до неподільного фонду, обов'язковий майновий пай в розмірах, передбачених установчими документами кооперативу.

Членами сільськогосподарського виробничого кооперативу є тільки фізичні особи, прийняті до кооперативу у встановленому цим Статутом порядку, які вносять вступні внески, майновий пай до фондів кооперативу, визнають статут і дотримується його вимог, користуються послугами, формують та беруть участь у діяльності кооперативу за такими принципами:

- добровільність членства та безперешкодний вихід з кооперативу;

- обов'язкова трудова участь у діяльності кооперативу;

- демократичність управлінням кооперативом, рівність прав у прийнятті рішень за правилом "один член кооперативу - один голос";

- обмеження виплат часток доходу на паї;

- розподіл доходу відповідно їх участі в діяльності кооперативу;

- участь в здійсненні контролю за діяльністю кооперативу в порядку, передбаченому Статутом цього кооперативу;

- має право бути членом кількох обслуговуючих кооперативів, різних за напрямами діяльності.

Головною метою кооперативу є задоволення потреб як його засновників і членів, так і населення України в /сільськогосподарській продукції, одержання доходу в інтересах його засновників та членів, а також сприяння розвитку агропромислового комплексу на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва.

Кооператив здійснює виробництво сільськогосподарської продукції, переробку і реалізацію, надає різні послуги сільськогосподарським товаровиробникам, здійснює обслуговування переважно членів сільськогосподарського кооперативу.

Кооператив має право займатися будь-якою діяльністю, незаборонену чинним законодавством, як на території України, так і за її кордоном.

Предметом діяльності кооперативу є:

виробництво сільськогосподарської продукції, як землеробства та тваринництва, її переробка і реалізація, а також забезпечення членів кооперативу сільськогосподарськими товарами;

надання різних видів послуг у сільській місцевості, не заборонені законодавством;

участь в діяльності інших підприємств, а також створення власних підприємств, якщо вони сприяють розвитку кооперативу, або збільшують його дохід;

виготовлення сировини і матеріалів та відпуск їх сільськогосподарським товаровиробникам та іншим споживачам;

заготівля, зберігання, переробка і продаж сільськогосподарської продукції як власного виробництва так і придбаної;

надання транспортних, ремонтних, будівельних послуг, послуг з ветеринарного обслуговування та племінної роботи, побутових та інших послуг;

створення підсобних підприємств і промислів;

надання технічної допомоги в обробітку землі і збиранні урожаю;

виробництво та реалізація товарів народного споживання, продуктів харчування;

заготівля і переробка шкірсировини, виготовлення виробів з неї;

заготівля і. переробка деревини, виготовлення запчастин, вузлів та виробів з неї;

вирощування, відгодівля та переробка ВРХ, свиней, овець та птиці;

заготівля ВРХ, свиней, овець, продукції тваринництва у фізичних та юридичних осіб за готівку та по бартерних угодах;

торгівля гуртом та в роздріб продовольчими та непродовольчими товарами, алкогольними та тютюновими виробами,

здійснення медичної та ветеринарної практики;

організація інвестиційної діяльності у встановленому законодавством порядку;

здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом кооперативу;

зовнішньоекономічна діяльність у встановленому законодавством порядку, направлена на утворення ефективних господарських структур міжгалузевого характеру;

виконання робіт по автоматизації та механізації виробничих процесів;

сервісне обслуговування транспортних засобів, а також виконання усього комплексу робіт з цим пов'язаних;

транспортно-експедиторські послуги;

організація громадського харчування та усіх видів побутового обслуговування населення;

експортно-імпортна торгівля товарообмінна та посередницька діяльність продовольчими та непродовольчими товарами, продукцією власного виробництва та придбаною;

проведення біржових, брокерських, дилерських та інших операцій у власних інтересах та в інтересах третіх осіб;

здійснення актів доброчинності та милосердя;

у випадках передбачених чинним законодавством, кооператив одержує ліцензії на заняття окремими видами діяльності;

здійснення інших видів діяльності кооперативом, які не суперечать чинному законодавству України.

Органи управління кооперативом

Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Органами управління кооперативу є:

загальні збори членів кооперативу -- як вищий орган управління;

правління кооперативу;

голова кооперативу, він же як голова правління, очолює його і обирається загальними зборами на термін - три роки. Функції голови кооперативу і як голови правління та порядок його обрання або відкликання визначаються цим статутом;

якщо правління кооперативу наймає виконавчого директора (який не є членом кооперативу), функцій голови кооперативу виконує виконавчий директор;

До виключної компетенції загальних зборів кооперативу відносяться наступні питання:

затвердження статуту, правил внутрішнього розпорядку кооперативу та внесення змін і доповнень до них;

визначення основних напрямків виробничої і фінансової діяльності кооперативу;

розгляд і затвердження річних планів, звітність правління кооперативу, ревізійної комісії, порядок розподілу і визначення доходу та порядку покриття збитків;

Правління кооперативу:

правління кооперативу вибирається на загальних зборах на три роки. До складу правління обирають тільки членів кооперативу;

члени правління кооперативу мають право обирати із свого складу заступника голови та секретаря правління. Члени правління переважно працюють на громадських засадах. Згідно рішення загальних зборів членам

правління можуть бути видані винагороди за роботу в якості члена правління;

розробляє і виносить на затвердження загальних зборів локальні акти /правила внутрішнього розпорядку, положення про оплату праці, положення про ревізійну комісію, тощо/.

розробляє і виносить на затвердження загальних зборів напрями розвитку кооперативу;

скликає загальні збори членів кооперативу і контролює їх виконання прийнятих загальними зборами рішень, які відповідають вимогам Конституції і чинного законодавства України;

вирішує питання прийому в члени кооперативу, згідно рішення загальних зборів кооперативу. В разі відсутності такого рішення, правління вносить на затвердження загальних зборів пропозиції про прийняття до кооперативу нових членів та припинення членства;

доручає голові укладати трудові угоди /контракти/ у разі найму які не є членами кооперативу;

кооператив в особі правління може на добровільних засадах приймати до виконання державне або регіональне замовлення на сільськогосподарську продукцію та сировину, виходячи з економічних інтересів кооперативу і рівня доходу;

правління кооперативу самостійно, без втручання любих органів та установ, визначає розмір готівки коштів, яка постійно повинна знаходитися в касі кооперативу, в межах необхідних для безперервної діяльності та на інші цілі і витрачання пов'язані з договірною і фінансовою діяльністю,

правління делегує голові право на прийняття поточних питань письмовими розпорядженнями /відпусках, відрядженнях тощо/. Книга розпоряджень ведеться секретарем правління, з послідуючим затвердженням на засіданні правлінні;

забезпечує збереження майна кооперативу;

організовує, у разі потреби, проведення незалежних аудиторських перевірок;

правління вирішує питання навчання членів кооперативу, співробітництва з вітчизняними та іноземними організаціями, заключения господарських та інших договорів;

засідання правління проводиться не рідше одного разу у два місяці. Рішення правління приймається більшістю голосів, якщо на ньому присутні не менше як 2/3 складу членів правління кооперативу;

для підготовки окремих питань правління кооперативу може утворювати спеціальну комісію з членів кооперативу із залученням відповідних спеціалістів /адвокатів, юристів, експертів і інших/ як консультантів з оплатою на договірних засадах;

головою правління на посаді є голова кооперативу;

правління обирається загальними зборами шляхом відкритого або таємного голосування;

Секретар правління /він же секретар загальник зборів/ відповідав за ведення протоколів та розпоряджень голови правління. Ці обов'язки виконуються секретарем або іншою особою на оплатній основі;

Голова правління, члени правління обираються строком на 3 роки. Допускаються повторні вибори. За рішенням загальних зборів члени правління кооперативу або голова правління можуть в любий час бути відозвані від посади на підставах, передбачених законодавством України та цим статутом;

Рішення правління повинні прийматися у відповідності до вимог чинного законодавства України, установчих документів кооперативу, проекти яких повинні бути підготовлені відповідними посадовими особами та спеціалістами за дорученням голови правління не пізніше 3-х днів до початку засідання правління;

Засідання правління повинно скликатись негайно, якщо цього вимагає половина членів правління із зазначенням вагомих причин. Засідання правління скликається його головою;

Правління правомочне приймати рішення, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 членів правління, правління приймає рішення більшістю голосів.

По важливих питаннях, делегованих загальними зборами правління, рішення приймається за наявності 3/4 складу членів правління, більшістю голосів.

Голова кооперативу обирається загальними зборами на три роки. Він:

управляє кооперативом, в межах визначеної компетенції, установчим договором та статутом кооперативу, відповідає за свої дії на підставі законодавства та установчих документів;

голова веде справи кооперативу у відповідності до вимог законодавства, зокрема Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", із змінами та доповненнями, установчого договору, цього статуту, правил внутрішнього розпорядку та інших нормативних актів, прийнятих загальники зборами або правлінням кооперативу;

голова правління представляє інтереси кооперативу без доручення у державних, судових, недержавних та інших органах, а також перед іншими підприємствами, установами, організаціями. Голова правління укладає на підставі рішення правління, різного виду господарських та інших договорів. Він же розпоряджається фінансами та майном, на підставі рішення загальних зборів або, по їх дорученню, правління кооперативу;

Ревізійна комісія кооперативу підзвітна загальним зборам кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу, відкритим або таємним голосування, обирають ревізійну комісію строком на 3 роки для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу.

В члени ревізійної комісії не можуть бути обрані члени правління, а також близькі родичі /чоловік, дружина, син, дочка/ голови правління, головного бухгалтера та матеріально відповідальних осіб.

В члени ревізійної комісії обираються лише члени кооперативу, які мають відповідну спеціальну підготовку та практичний досвід.

Голова ревізійної комісії, його заступник та секретар обирається членами комісії на першому засіданні більшістю голосів присутніх.

Члени кооперативу несуть майнову відповідальність за зобов'язаннями кооперативу лише в розмірі власних пайових внесків, включаючи не внесену частку внеску.

Кооператив, як юридична особа, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном.

Кооператив не відповідає за зобов'язаннями своїх засновників і членів кооперативу та держави.

Кооператив відповідає за свої зобов'язання всім належним йому майном, яке включено до неподільного фонду.

Кооператив не відповідає по зобов'язаннях держави, а держава не відповідав по зобов'язаннях кооперативу.

Збитки, завдані кооперативу внаслідок виконання вказівок органів державної влади або їх посадових осіб, що порушують права кооперативу, а також внаслідок невиконання чи неналежного виконання органами державної влади передбачених законодавством обов'язків щодо кооперативу, підлягають відшкодуванню цими органами. Такі спори з питань відшкодування цими органами збитків вирішуються судом загальної юрисдикції або арбітражним судом.

Право власності сільськогосподарського виробничого кооперативу

Кооператив є власником будівель, споруд, майнових внесків його членів, грошей, виготовленої /виробленої/ ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Для здійснення господарської, фінансової та іншої діяльності виробничий кооператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові та інші фонди.

Майно кооперативу поділяється на. пайовий і неподільний фонди.

Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна виробничого кооперативу, крім землі. Пайові внески членів кооперативу в неподільний фонд не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду визначаються загальними зборами.

Розміри пайового внеску до кооперативу встановлюються для вступаючих членів за їхньою заявою -- рішенням загальних зборів кооперативу.

Фінансові ресурси сільськогосподарського виробничого кооперативу формуються за рахунок:

- доходу від реалізації сільськогосподарської та іншої продукції, наданих робіт послуг;

- пайових внесків членів кооперативу;

- кредитів;

- інших надходжень, не заборонених законодавством.

Голова кооперативу використовує фінансові ресурси відповідно до кошторисів або інших документів, затвердженими загальними зборами кооперативу, або по їх дорученню - затверджених правлінням.

Інші питання права власності кооперативу, формування майна, його джерела, а також порядок використання доходу регулюється законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", із наступними змінами та доповненнями, а також рішеннями загальних зборів кооперативу, або по їх дорученню - правлінням.

Для покриття можливих збитків кооперативу, за рішенням загальних зборів створюється резервний /страховий фонд/ у розмірі 20% від пайового фонду.

Резервний фонд формується щорічним відрахуванням в розмірі до 5% від доходу кооперативу.

За рішенням загальних зборів, за рахунок доходу кооперативу, можуть створюватись інші фонди, це:

- фонд матеріального заохочення;

- фонд розвитку виробництва;

- фонд соціального розвитку;

- інші.

Порядок створення і використання відповідних фондів визначається положенням про них, яке затверджуються рішенням загальних зборів кооперативу.

Частиною доходу кооперативу є кооперативні виплати, які за рішення правління, розподіляється між членами кооперативу відповідно до обсягів виконаних робіт, наданих послуг, коштів одержаних кооперативом у вигляді надбавок до цін під час реалізації продукції та внаслідок зниження цін у разі придбання товарів та з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в його діяльності.

Нарахування і виплати часток доходу на паї здійсніться за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування фондів для його розвитку.

Відсотки часток доходу на паї, як для членів так і асоційованих членів кооперативу, визначаються в рівних відсотках. Виплата часток доходу на паї визначена до розподілу може бути не більше 10 відсотків від всього доходу кооперативу.

Відповідно до рішення загальних зборів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися товарами, збільшенням паю, грішми, цінними паперами тощо.

Спірні питання щодо права на майновий пай та виплата часток доходу на нього, вирішуються в судовому порядку.

Право власності членів виробничого кооперативу є спадковим.

Господарський рік у кооперативі починається з 1 січня та закінчується 31 грудня кожного року. Фінансовий рік співпадає з календарним. По закінченню кожного року складається річний баланс кооперативу.

Кооператив веде балансову бухгалтерську, фінансову, статистичну та іншу звітність, встановлену діючим законодавством України, що стосується сільськогосподарських виробничих кооперативів.

Контроль за фінансовою діяльністю кооперативу здійснює ревізійна комісія.

Ревізійна комісія проводить щорічні планові ревізії у відповідності з рішенням загальних зборів кооперативу.

На вимогу правління, або 20% членів кооперативу та за рішенням загальник зборів, ревізійною комісією можуть проводитись позапланові ревізії.

Кооператив в особі голови може укладати договори з спеціалізованими організаціями для перевірки і підтвердження фінансової звітності.

Не пізніше 1 місяця після закінчення господарського року правління або голова кооперативу повинні забезпечити складання річного звіту і балансу за минулий господарський рік.

Ревізійна комісія має право перевірити наслідки інвентаризації товароматеріальних цінностей.

Голова представляє річний звіт і баланс ревізійної комісії із зауваженнями комісії, для затвердження загальними зборами кооперативу.

Річний звіт і баланс із звітом ревізійної комісії повинні знаходитись до початку загальних вборів в службовому приміщенні кооперативу /у головного бухгалтера/ з метою ознайомлення з цими документами членів кооперативу.

Звіт ревізійної комісії про перевірку річного звіту та балансу подається на розгляд та затвердження черговим загальним зборам кооперативу.

2.3 Дохід кооперативу

Дохід кооперативу утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці.

З доходу кооперативу виплачуються процент за кредити банків, а також вносяться передбаченні законодавством України відповідні податки та інші платежі до бюджету.

Чистий дохід, одержаний після здійснення розрахунків зазначених в п. 9.2. цього статуту, залишається в повному розпорядженні кооперативу, загальні збори якого визначають напрями його використання.

На частку кожного члена у пайовому фонді нараховуються дивіденди, розмір яких залежить від розміру частки кожного члену кооперативу.

Дивіденди члени можуть отримувати готівкою у визначений установчим договором або загальними зборами кооперативу. У випадку зарахування дивідендів на рахунки членів кооперативу, ці кошти за рішенням загальних зборів кооперативу можуть направлятись у фонд соціально-культурного розвитку і обов'язково при цьому збільшується частка у пайовому фонді кожного члена кооперативу.

Рішення про спосіб покриття збитків кооперативу приймають загальні збори більшістю % голосів.

Річні збитки кооперативу по рішенню загальних зборів кооперативу (більшістю 3/4) можуть бути перенесені на новий фінансовий рік, чи покриті за рахунок інших майнових фондів. Також в такому порядку збитки можуть компенсуватись із неподільного фонду та за згодою пайовиків шляхом списання з пайових внесків членів кооперативу.

Якщо для відшкодування річних збитків використовувались, по рішенню загальних зборів, пайові внески членів кооперативу, то доля /частка/ цих збитків, що припадає на кожного члена кооперативу, вираховується в залежності від розміру пайових внесків кожного члена, які вже сплачені, або мають бути сплачені, згідно установчого договору чи статуту.

Питання права власності кооперативу, формування майна, його джерела формування регулюються у відповідності до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" з наступними змінами і доповненнями.

Трудові відносини членів кооперативу регулюються Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", цим статутом, установчим договором, правилами внутрішнього розпорядку та положенням про оплату праці членів кооперативу, затверджених загальними зборами кооперативу.

При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці жінок, молоді і інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Для виконання статутних завдань і цілей кооператив через правління може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не членами кооперативу.

За згодою сторін між кооперативом та найманим працівником, по рішенню правління кооперативу, головою укладається письмовий договір у формі, контракту.

Кооператив, через загальні збори його членів, або по дорученню зборів - правління, самостійно визначає форми і систему оплати праці членів кооперативу і на інших працівників з урахуванням норм і гарантій встановлених законодавством, здійснює у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. По рішенню загальних зборів здійснює ліквідацію кооперативу, скорочення чисельності або штату працівників з дотриманням вимог трудового законодавства.

Кооперативні виплати і виплати часток доходу на паї членам кооперативу та асоційованим членам, до оплати праці не належать.

Правління кооперативу та його голова забезпечують дотримання встановлених норм і правил з охорони праці, техніки безпеки виробничої санітарії.

Кооператив несе відповідальність за шкоду, заподіяігу здоров'ю членам кооперативу - фізичним особам і найманим працівникам, якщо вони виконували доручені їм службові обов'язки, відповідно до чинного законодавства України з цих питань.

3. Аналіз розподілу прибутку

3.1 Визначення фінансового результату діяльності підприємства

фінансовий прибуток дохід

В умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість підприємства забезпечувати фінансування багатьох своїх програм, пов'язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням власної конкурентної позиції та виходом на нові ринки тощо.

Фінансування програм розвитку підприємства передбачає використання як власних (статутний капітал, прибуток, акумульована сума амортизаційних відрахувань), так і залучених зовнішніх джерел коштів (отримання позик та банківських кредитів). Потенційних кредиторів та інвесторів передусім цікавить результативність діяльності підприємства, тобто величина отриманого ним прибутку. Прибутковість є одним із показників кредитоспроможності підприємства, що враховується під час укладання кредитної угоди з банком. Прибуток також є джерелом виплати дивідендів за випущеними підприємством акціями; при цьому розмір сплачуваних дивідендів впливає на їхню інвестиційну привабливість на фондовому ринку.

Прибуток підприємства визначається з урахуванням фінансових результатів як операційної, так і іншої його діяльності.

Порядок визначення фінансового результату від звичайної діяльності підприємства подано на рис.. Він складається з двох етапів: на першому обчислюється прибуток (збитки) від операційної діяльності, на другому - фінансові результати з урахуванням фінансової та інвестиційної діяльності.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає здійснення таких кроків: 1) обчислення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, (товарів, робіт, послуг); 2) визначення валового прибутку; 3) обчислення прибутків (збитків) від операційної діяльності.

Розглянемо послідовність здійснення розрахунків.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) та без урахування наданих покупцям знижок, вартості повернених ними товарів. Він зменшується на такі податки, збори і відрахування.

Податок на додану вартість - це сума податку на додану вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

Акцизний збір - це сума, врахована у складі доходу (виручки) від реалізації підакцизної продукції (товарів).

Інші відрахування з доходу - це сума наданих покупцям знижок, вартість повернених ними товарів та інші суми, що підлягають вилученню з доходу від реалізації.

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і відрахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства.

Визначимо валовий прибуток (збиток) підприємства. Для цього необхідно від чистого доходу підприємства відняти виробничу собівартість реалізованої ним продукції.



Рис.. Визначення фінансового результату звичайної діяльності підприємства

До валового прибутку (збитку) додаються отримані підприємством інші операційні доходи. До них відносять доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), доходи від надання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату операційної діяльності підприємства валовий прибуток зменшується на:

адміністративні витрати -- загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу; витрати на утримання основних засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі, амортизація, страхування, поточний ремонт, комунальні послуги, охорона тощо); витрати на зв'язок; оплата послуг аудиторських та консалтингових фірм; інші витрати загальногосподарського призначення;

витрати на збут - це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, товарів: витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари; оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, робітникам відділу збуту та складів, водіям тощо; витрати на рекламу та дослідження ринку; інші витрати, пов'язані зі збутом (відрядження, транспортування продукції підприємства покупцям, страхування доставки тощо);

інші операційні витрати включають: собівартість реалізованих виробничих запасів; витрати на формування резерву для покриття сумнівних (безнадійних) боргів дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім тих, які включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Різниця між валовим прибутком (збитком) та зазначеними витратами становить фінансовий результат від операційної діяльності підприємства. Він коригується на суми таких доходів (збільшується) та витрат (зменшується), що пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю:

дохід від участі у капіталі - це дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі у капіталі;

інші фінансові доходи включають: отримані підприємством дивіденди та інші доходи від здійснених ним фінансових операцій;

інші доходи - це дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів та майнових комплексів; інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю підприємства;

фінансові витрати включають витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу;

втрати від участі в капіталі - це збиток підприємства, спричинений його інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі у капіталі.

Інші витрати підприємства включають: собівартість реалізованих фінансових інвестицій; балансову вартість необоротних активів, майнових комплексів; втрати від зниження курсу валюти, якою підприємство володіє на банківських рахунках (і яка не використовується ним під час операційної діяльності); втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, що виникають у процесі нормального функціонування підприємства, але які не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Таким чином, отримуємо фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності підприємства до оподаткування.

Якщо підприємство отримало прибуток, він підлягає оподаткуванню. Різниця між отриманим підприємством прибутком та сумою податку на прибуток становить чистий прибуток підприємства або фінансовий результат його діяльності.

3.2 Оцінка фінансово-економічного стану та ефективності діяльності підприємства

Під час здійснення виробничо-господарської діяльності перед підприємством постає безліч різноманітних завдань, успішне вирішення яких визначає стабільність та міцність його фінансово-економічного стану, що відображає ефективність здійснюваних операцій, фінансову незалежність і платоспроможність.

Фінансово-економічним станом підприємства цікавляться кредитори під час вирішення питання про надання йому позик та кредитів, інвестори - при схваленні рішень про доцільність інвестування в нього. Крім того, фінансово-економічний стан підприємства є об'єктом постійної уваги як конкурентів, так і партнерів.

Фінансово-економічний стан підприємства перебуває також у центрі уваги і керівництва самого підприємства, оскільки відображає всі позитивні та негативні впливи прийнятих ним рішень на ефективність діяльності організаціїю

Основними загальнодоступними джерелами інформації, на підставі якої можна зробити висновки про фінансово-економічний стан та ефективність роботи підприємства, є його фінансова звітність: Баланс (форма №1), Звіт про фінансові результати (форма №2) та Звіт про рух грошових коштів (форма №3).

Размещено на Allbest.ru