Размещено на http://www.allbest.ru/

• Діяльність кредитних спілок на фінансовому ринку України
• Діяльність кредитних спілок на фінансовому ринку України

Майно кредитної спілки формується за рахунок:

* вступних та пайових внесків членів кредитної спілки;

* плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від впровадження інших видів статутної діяльності;

* доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів;

* грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

* інших надходжень, не заборонених законодавством.

Майно кредитної спілки є її власністю. Для забезпечення своєї діяльності кредитна спілка створює резервний фонд та інші фонди. Резервний фонд призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів. Резервний фонд кредитної спілки формується за рахунок вступних внесків членів кредитної спілки та частини доходів кредитної спілки. Статутом кредитної спілки можуть бути передбачені й інші джерела формування резервного фонду. У разі ліквідації кредитної спілки невикористані кошти резервного фонду розподіляються між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків. Кредитна спілка відповідно до свого статуту:

* приймає вступні та пайові внески від членів спілки;

* надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 10 відсотків вартості активів кредитної спілки;

* залучає на договірних умовах кошти своїх членів на депозитних рахунках як у готівковій, так і безготівковій формі, у тому числі заробітну плату та інші доходи членів безпосередньо з місць їх нарахування. Розмір вкладів одного члена кредитної спілки не може перевищувати 20 відсотків від загальних пасивів кредитної спілки;

* виступає поручителем, виконанняяледом спілки зобов'язань перед третіми особами у межах вкладів даного члена кредитної спілки;

* розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах комерційних банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, та в Національній асоціації кредитних спілок України, а також стає власником державних цінних паперів, перелік яких встановлюється уповноваженим органом;

* залучає на договірних умовах кошти Національної асоціації кредитних спілок України, кредити банків у сумі, що не перевищує 50 відсотків вартості активів кредитної спілки на момент залучення, виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням уповноваженого органу;

* оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг, у тому числі житлово-комунальних, у межах вкладів члена кредитної спілки або наданого йому кредиту;

* здійснює благодійництво за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження кредитною спілкою іншої діяльності не допускається.
Кредитна спілка має право самостійно встановлювати:

* розмір плати (відсотків), яка нараховується кредитною спілкою на депозитні вклади її членів;

* розмір плати (відсотків) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою;

* ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою;

* види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів;

* способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.

Нерозподілений дохід, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків.

Збитки кредитної спілки покриваються у порядку, що визначається загальними зборами членів кредитної спілки.

Кредитна спілка та її посадові особи зобов'язані зберігати таємницю щодо вкладів, внесків та фінансових операцій членів кредитної спілки. Довідки щодо вкладів, внесків та фінансових операцій видаються особисто членам кредитної спілки (їх представникам) лише щодо належних їм вкладів, внесків та їх фінансових операцій за відповідною заявою, а також судам, органам прокуратури; служби безпеки; внутрішніх справ, податкової міліції у справах, що знаходяться в провадженні.

Фінансові результати діяльності кредитної спілки визначаються на підставі річного бухгалтерського балансу. Річний бухгалтерський баланс підлягає затвердженню вищим органом управління кредитної спілки. Кошти, внесені членами кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (відсотки) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кошти, що належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, обліковуються окремо.

Питання про оподаткування кредитних спілок врегульовано діючим законодавством26. У відповідності із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" кредитні спілки належать до неприбуткових установ і звільняються від оподаткування доходи отримані у вигляді внесків які надходять в кредитні спілки, а також пасивні доходи, отримані із джерел, визначених законодавством про кредитні спілки. Тобто, якщо статутні документи кредитної спілки відповідають нормам діючого законодавства України, то такі кредитні спілки вносяться у Реєстр неприбуткових організацій і установ і користуються пільгами, передбаченими Законом україни "Про оподаткування прибутку підприємства".

Кошти, що належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а тимчасово вільні кошти членів кредитної спілки можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах комерційних банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, у Національній асоціації кредитних спілок України, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється уповноваженим органом.

Кожний член кредитної спілки має право одержати у будь-який час належні йому на праві приватної власності кошти у порядку і строки, визначені статутом кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Об'єднання кредитних спілок. З метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів кредитні спілки мавють право на добровільних засадах затсовувати між собою об'єднання кредитних спілок (вступати в об'єднання кредитних спілок):

* місцеві - у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, якщо членами такого об'єднання є не менше десяти кредитних спілок, які становлять більш, як третю частину від кількості кредитних спілок, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

* всеукраїнські -- об'єднання кредитних спілок, що мають спільну ознаку членства, за умови, що членами таких об'єднань є не менше десяти кредитних спілок, які становлять більш як третю частину від кількості таких кредитних спілок в Україні.

Інтереси руху кредитних спілок України та їх об'єднань представляє Національна асоціація кредитних спілок України. Членами Національної асоціації кредитних спілок України можуть бути виключно кредитні спілки та їх об'єднання. Національна асоціація кредитних спілок України є неприбутковою організацією, метою діяльності якої є забезпечення фінансової стабільності кредитних спілок. Нерозподілений дохід, одержаний Національною асоціацією кредитних спілок України, спрямовується на поповнення стабілізаційного фонду асоціації.

Особливості функціонування кредитних спілок в Україні: прикладний аспект. Кредитні спілки мають право кредитувати тільки фізичних осіб. Більшість кредитних спілок спеціалізується на мілкому "споживчому" кредитуванні "під" придбання побутової техніки, товарів, будівництво, ремонт квартири, ремонт машини, навчання, проведення сімейних свят і т.ін. В якості фізичних осіб кредити в кредитних спілках можуть брати фермери (на придбання обладнання, купівлю зерна і насіння, техніки) або просто фізособи-підприємці. Сама популярна сьогодні послуга кредитних спілок - кредитування купівлі на виплат при купівлі товарів народного споживання (телевізорів, холодильників, побутової апаратури, пральних машин, меблів, комп'ютерів і т. ін.). Як правило кредитні сг'тки укладають із торгівельною організацією угоду "про співробітництво" і оплачує товар або послугу в розмірі до 100% її вартості. Покупець вносить частину вартості товару в касу кредитної спілки, а в розмірі суми, якої не дістає до вартості товару, отримує кредит, і кредитна спілка самостійно оплачує торговій організації 100% вартості товару. Після цього покупець стає боржником кредитної спілки. За такою ж схемою можна отримати кредит на оплату навчання або медичних поелуг.

Згідно Тимчасового положення про кредитні спілки, максимальний розмір кредиту одному позичальнику не може перевищувати 10% суми активів кредитної спілки. Найбільші українські кредитні спілки мають активи біля 1 мли. грн., відповідно, максимальний кредит, який можна отримати в кредитній спілці - не більше 100 тис. грн.

В залежності від виду кредиту і його суми гроші позичальник може отримати безпосередньо в касі кредитної спілки готівкою або гроші перераховуються на рахунок магазину (навчального закладу, поліклініки і т.ін.). За бажання позичальника гроші можуть перерахувати на його рахунок в банку, але в такому випадку фізичній особі доведеться платити банку комісійні за зняття готівки з рахунку (як правило, 0,5-1% від суми, в залежності від банка, в якому знаходиться рахунок).

Терміни кредитування в сільськогосподарських кредитних спілках обумовлені сезоном 6-7 місяців. Споживчі кредити оформляються терміном від 1 місяця до 1 року. Найбільш типовий термін кредитної угоди - 6 місяців. В межах 100-200 грн. можна отримати кредит терміном на 3-5 днів.

Працівники кредитних спілок називають такі кредити "хвилівками".
Надавати кредити терміном більше одного року кредитні спілки не мають можливості. У випадку, якщо позичальник не може розплатитись вчасно, термін дії угоди йому продовжують, при цьому підвищують процентну ставку за користування кредитом.

Більшість кредитних спілок сьогодні встановлює процентні ставки по кредитах в розмірі від 3 до 8% в місяць, в залежності від суми, виду, терміну умов кредитування.

Отримати кредит в кредитній спілці може тільки член кредитної спілки. Це головна вимога до позичальника (вона, в принципі, формальна). Кредитні спілки, які надають споживчі кредити вимагають, щоб позичальник мав постійне місце роботи і зарплату не нижче мінімальної (118 грн.). В фермерських кредитних спілках таких вимог нема. Щоб стати повноправним членом кредитної спілки, потрібно сплатити вступний внесок (від 10 грн. до 20 грн.) і пайовий внесок (від 20 грн.). Такий незначний розмір внеску для учасника кредитної спілки робить значною мірою формальним принцип кредитування виключно членів кредитної спілки (особливо у "споживчих" кредитних спілках). У великих кредитних спілках, які спеціалізуються на кредитуванні купівлі на виплат споживчих товарів, пайовий внесок складає всього 50 коп. в рік.

В деяких, особливо “фермерських”, члени спілки отримують право користуватися кредитом тільки після внесення пайового внеску в розмірі 200 грн. (одноразово або по частинах). На пайові внески членів кредитних спілок нараховуються проценти. Одноразовий пайовий внесок обмежується сумою, яка дорівнює 20 мінімальним зарплатам. Деякі кредитні спілки вимагають, щоб член кредитної спілки, у якого пайовий внесок складає суму більше 20 мінімальних зарплат, пред'являв кредитній спілці декларацію про доходи.

Застава для кредитної спілки - гарантія погашення кредиту. Так, наприклад, в фермерських кредитних спілках заставою виступає майно фермера: с/г техніка, зерно, урожай. В кредитних спілках "побутової" направленості, які працюють з кредитуванням купівлі на виплат, заставою є товари, придбані в кредит. А якщо, наприклад, сума кредиту складає 5 тис. грн. і більше, деякі кредитні спілки вимагають в заставу майно. Його вартість повинна в два рази перевищувати суму кредиту.

Заставою може виступати не тільки майно позичальника, але також і грошове та майнове поручительство інших осіб або гарантійні листи організацій, в яких члени кредитної спілки працюють. Якщо справа доходить до реалізації застави, то все здійснюється суворо у відповідності із Законом "Про заставу". Кредитна спілка звертається до суду, і якщо він приймає рішення про реалізацію заставленого майна, це здійснюють судові виконавці. Порядок реалізації майна судовими виконавцями встановлено відповідними законодавчими актами.

Суть і види портфеля цінних паперів

Комерційні банки формують свої портфелі цінних паперів, виходячи з обраної керівництвом інвестиційної політики та головної мети, якої прагне досягти банк у процесі вкладення коштів у цінні папери. Після вивчення характеристик усіх цінних паперів, які обертаються на ринку, інвестиційний менеджмент аналізує їх з погляду того, чи підходять вони до портфеля банку. Наступним етапом є прийняття рішення щодо купівлі чи продажу певних фінансових інструментів.

У банківській практиці виділяють два основні підходи до управління портфелем цінних паперів, які називають активною та пасивною інвестиційною політикою.

Для активної інвестиційної політики є характерним:

активна гра на підвищення з недооціненими цінними паперами;

активна гра на зниження з цінними паперами із завищеною ціною;

великі обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів;

в основному короткостроковий характер інвестицій;

низький рівень диверсифікації;

висока концентрація окремих ризикових цінних паперів;

спекулятивний характер і високий рівень ризиковості;

результатом є формування активного портфеля.

Головні характеристики пасивної інвестиційної політики:

інвестиції мають більш довгостроковий характер;

відсутність значних оборотів за операціями купівлі-продажу цінних паперів;

високий рівень диверсифікації, частка окремих цінних паперів мала, ризик збалансований;

результатом є формування пасивного портфеля.

Відповідно до обраної інвестиційної політики банківські портфелі цінних паперів поділяються на два основних типи - активні та пасивні.
Пасивні портфелі цінних паперів являються добре диверсифікованими, а їх ліквідність, ризик і дохідність відповідають середньоринковим. При формуванні таких портфелів менеджмент не включає до їх складу різко недооцінених або високоризикових (спекулятивних) цінних паперів, тобто банк ніби пливе за течією. Прикладом може бути формування індексних портфелів, до яких входять ті самі цінні папери, на основі яких розраховується певний фондовий індекс. Ринкова вартість такого портфеля прямує за рухом фондового індексу. Перевагами є мінімізація витрат на аналітичну підтримку індексного портфеля та витрат, пов'язаних з виходом на ринок (комісійні, біржові, гарантійні внески тощо).

Активні портфелі включають цінні папери, курси яких нині (або у перспективі) різко відхиляються від цін, визначених середньоринковими умовами і можуть зазнавати сильних коливань. Склад такого портфеля активно регулюється, спираючись на постійний докладний аналіз кон'юнктури ринку. Характерною рисою активного портфелю є наявність значних оборотів з операцій купівлі-продажу фінансових інструментів з метою відновлення його складу. Активні портфелі формуються значною мірою «проти ринку», тому інвестиційний менеджер постійно приймає рішення, намагаючись «побити ринок», а не пливти за його течією. Виграш досягається завдяки купівлі цінних паперів на нижніх точках поточних коливань курсової вартості та продажу їх на ринку на верхніх точках.
Інший варіант формування активного портфеля - це пошук та придбання недооцінених паперів, наприклад, у розрахунку на одиницю переробленої емітентом нафти, газу і т. ін., порівняно з цінними паперами аналогічних підприємств. У цьому разі активний портфель забезпечує підвищену дохідність за рахунок тривалого росту курсової вартості цінних паперів при тих самих значеннях ліквідності і ризику, що і в пасивному портфелі. При формуванні активного портфеля інвестиції не мають довгострокового характеру, а рівень диверсифікації незначний.

У цілому активний підхід до управління портфелем цінних паперів містить велику спекулятивну складову і характеризується не лише грою (спекуляцією) на майбутніх цінах та відсоткових ставках, а й наданням дилерських послуг та постійних котирувань цін покупця та продавця. Органи банківського нагляду в більшості країн несхвально ставляться до спекулятивної торгівлі цінними паперами в банку, через що багато інвестиційних менеджерів, особливо в невеликих банківських установах, віддають перевагу пасивному портфелю. Але втручання регулюючих органів - це не єдина перепона для застосування активної інвестиційної політики. Багато банків, у тому числі в розвинених країнах, стикаються з проблемами недостатньої кількості досвідчених менеджерів та відсутності налагоджених ринків цінних паперів. У результаті для більшості невеликих банків пасивна інвестиційна політика стає єдино доступною. Великі міжнародні та регіональні банки, навпаки, дотримуються активної політики і, незважаючи на регулятивні обмеження, час від часу грають на майбутніх змінах ставок та курсів цінних паперів.

Склад та характер портфеля цінних паперів банку визначається не тільки інвестиційною політикою, а й метою, яку поставлено у процесі його формування та управління. Головна мета процесу управління портфелем цінних паперів може бути по-різному визначена менеджментом банку. Здебільшого банк формує портфель цінних паперів з метою:

а) максимізації прибутків;

б) підтримки ліквідності;

в) зниження ризику активів.

При виборі мети необхідно визначити пріоритети, оскільки одночасне досягнення всіх цілей на практиці неможливе. Але менеджмент банку може прийняти рішення про розподіл портфеля на кілька складових частин, кожна з яких слугуватиме досягненню певної мети.

З погляду завдань, що постають перед менеджментом у процесі формування банківського портфеля цінних паперів, виділяють кілька типів портфелів.

1. Портфель росту орієнтований на придбання цінних паперів, ринкова вартість яких швидко зростає. Мета створення портфеля росту полягає в нарощуванні капіталу інвесторів. Тому значна частина прибутків спрямовується на поповнення капіталу, а відсотки, доходи, дивіденди виплачуються власникам у невеликому розмірі, або взагалі не виплачуються. До складу такого портфеля включають насамперед акції; приватизаційні папери; папери, що засвідчують право власності на паї; інші цінні папери з невизначеним прибутком.

2. Портфель доходу слугує для отримання високих поточних надходжень: рентних платежів, відсоткових виплат, дивідендів. Для такого портфеля відношення стабільно отримуваного доходу до ринкової вартості цінних паперів, що входять до його складу, вище за середньоринкове значення. Відповідно ринкова вартість такого портфеля зростає повільно. Портфель доходу формується здебільшого з ощадних сертифікатів, облігацій, привілейованих акцій, казначейських зобов'язань.

3. Портфель ризикового капіталу складається переважно з цінних паперів та паїв молодих компаній, що проводять на ринку агресивну стратегію швидкого розширення. Формування такого портфеля має на меті отримання надприбутків за рахунок придбання акцій, приватизаційних паперів, векселів у момент, коли вони різко недооцінені на ринку. До складу такого портфеля можуть входити деривативи, операції з якими проводяться з метою одержання спекулятивних прибутків за рахунок сприятливих змін у їх ціні. По суті, це спекулятивний портфель, який формується з метою перепродажу цінних паперів, тільки-но ринкові ціни на них почнуть зростати. Такий портфель характеризується високим рівнем ризику і може приносити значні збитки, оскільки за статистикою близько 80% молодих компаній банкрутують, а проведення спекулятивних операцій на фондових та ф'ючерсних біржах призводило до банкрутства навіть великі банки.

4. Збалансований портфель має на меті досягнення кількох цілей: нарощування капіталу, отримання високого доходу, підтримка ліквідності. До складу такого портфеля можуть входити цінні папери зі швидко зростаючою ринковою вартістю, високоприбуткові цінні папери. Висока ризиковість таких вкладень знижується шляхом придбання безризикових та високоліквідних цінних паперів, завдяки чому ризики портфеля в цілому стають збалансованими. Фактично при формуванні збалансованого портфеля застосовується метод диверсифікації. У більшості зарубіжних банків менеджмент надає перевагу саме такому портфелю цінних паперів.

Прикладом може слугувати досить швидке розміщення на міжнародних ринках цінних паперів урядів України та Росії, деномінованих у німецьких марках та доларах США. З погляду зарубіжних інвесторів такі папери є високоризиковими. Але їх дохідність значно перевищує середній рівень дохідності цінних паперів на цих ринках, тому інвестори ризикують деякою частиною своїх коштів у надії на отримання високих прибутків. Розмір вкладень розраховується так, що в разі реалізації ризику - затримки виплат, необхідності реінвестування тощо, втрати не носитимуть доленосного характеру (банкрутство, різке погіршення фінансового стану) для інвестора.

5. Спеціалізований портфель формується з огляду не на загальний цільовий критерій, а за окремими критеріями, такими як вид цінних паперів, галузева чи регіональна належність, вид ризику, період обігу тощо. Наприклад, залежно від певного критерію банк може сформувати такі спеціалізовані портфелі цінних паперів:

портфель короткострокових цінних паперів;

портфель середньо- і довгострокових паперів з фіксованим доходом, сформований з облігацій;

галузевий портфель, який складається із цінних паперів емітентів однієї галузі, наприклад, енергетики чи нафтової промисловості;

портфель іноземних цінних паперів;

портфель державних цінних паперів - облігації уряду та місцевих органів влади, казначейські зобов'язання.

Кожний з таких портфелів слугуватиме досягненню певної мети.
З погляду надійності портфель цінних паперів банку оцінюється за наступними критеріями:

рівень загального ризику портфеля;

практика використання методів зниження ризику, таких як диверсифікація і хеджування;

ступінь ліквідності портфеля;

співвідношення середньозваженого строку погашення портфеля та тривалості планового періоду інвестування (інвестиційного горизонту);
відповідність цілям, яких прагне досягти банк за допомогою портфеля.

Завдання

Розрахувати поточну, ефективну та повну дохідність облігацій за нижченаведеними даними

Номінальна ціна , грн. - 1000,0

Ринкова ціна, грн. - 950,0

Купонний дохід, % річних - 24

Термін обігу, міс - 24

Частота нарахування доходу - раз на рік

Поточна дохідність (Current Yield) - дохідність, що визначається співвідношенням річних купонних платежів і поточної вартості облігації.

Поточна дохідність = 240 / 950 = 0,253 = 25,3%

Ефективна дохідність

,

кредитна спілка фінансовий облігація

де До - абсолютна величина купонного доходу;

НВО - номінальна вартість облігації;

r - річна купонна ставка, %.

Ефективна дохідність дорівнює = 24 * 1000 / 100 = 240

Повний річний дохід від акції у відсотках ( Да ) обчислюють за формулою:

,

де СД - дивіденди за рік, грн.;

Цр - курсова ціна акції на момент обчислення, грн.;

Цн - номінальна чи купівельна ціна акції, грн.

Ставка дисконту приймаємо 10%

СД = 240 / 1,1 + 240 * (1+0,1)2 = 218,18 + 198,35 = 416,53

Да = (416,53 + (950 - 1000) / 100) * 100 = 366,53 / 1000 * 100 = 36,65%

Завдання

На депозитний вклад внесено 800 грн. визначить суму доходу за депозитною операцією та її дохідність, якщо передбачена капіталізація доходу, проценти нараховуються щоквартально.

Термін вкладу, місяців - 6

Процентні ставки, % річних за

1 квартал - 18,0 %

2 квартал - 18,5 %

Прибуток за 1 квартал 800*0,18 = 144

Прибуток за 2 квартал 944*0,185 = 174,64

Сума доходу 144+174,64 = 318,64

Дохідність (318,64 - 800) / 800 *100 = 60,17 %

Список використаної літератури

Василик О.Д. Державні фінанси України. Навчальний посібники - К.: Вища школа, 1997.

Діденко С.І. Фінанси України. Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1996р.

Думинко А. Розвиток ринку муніципальних цінних паперів./ Економічна Україна 1997. №7.с.28-29.

Кузнєцова Н.С., Козарук У.Р. Ринок цінних паперів в Україні - К.: Юрінком Інтер, 1998 - 528с.

Лішиков В.М. Методологічні принципи аналізу суті ринку в цілому та України зокрема./ Фінанси України 1998. №3.

Бурмака М.О. Регулювання фондового ринку України./ Фінанси України 1998 №11 с.78.

Размещено на Allbest.ru