Склад і структура витрат торговельних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Склад і структура витрат торговельних підприємств

План

Самоокупність і самофінансування як основний принцип фінансово-господарської діяльності кооперативних підприємств і організацій в умовах ринкової економіки 3

Склад і структура витрат торговельних підприємств і організацій, їх класифікація, джерела відшкодування 5

Задача 80 8

Задача 82 10

Використана література 12

 Самоокупність і самофінансування як основний принцип фінансово-господарської діяльності кооперативних підприємств і організацій в умовах ринкової економіки

самофінансування витрата торговельна

Самоокупність означає, що виручка від реалізації продукції повинна відшкодувати витрати на її виробництво і реалізацію. Що стосується самофінансування, то воно полягає не тільки в окупності затрат, а й в самозароблюваності коштів на виробництво і соціальний розвиток підприємства.

Під самофінансуванням розуміється фінансове забезпечення розширеного відтворення на підприємствах, в організаціях і об'єднаннях агропромислового комплексу за рахунок власних коштів. Основним джерелом самофінансування є прибуток і амортизаційні відрахування. Для сезонного покриття нестачі власних ресурсів використовується банківський кредит за умови його повернення в установлені строки.

Відомо, що самофінансування означає фінансування з власних джерел: амортизаційних відрахувань і прибутку. Однак підприємство не завжди може повністю забезпечити себе власними фінансовими ресурсами, тому широко використовує позикові та залучені кошти. Стійкість фінансового стану підприємства завжди характеризується перевищенням власних засобів над позиковими в господарсько-торговельному процесі. В процесі аналізу фінансового стану виникає необхідність у вивченні рівня самофінансування, що визначається з допомогою коефіцієнта самофінансування. Він визначається:

Кс = (П + А) / (З + К),

де:

П -- прибуток, направлений до фонду нагромадження;

А -- амортизаційні кошти;

З -- позичені кошти;

К -- кредиторська заборгованість.

Рівень самофінансування підприємства за звітний період і його модифікацію у порівнянні з минулим звітним роком можна проаналізувати, склавши таку аналітичну таблицю.

З даних аналітичної таблиці видно, що коефіцієнт самофінансування в звітному році 55,5. Це означає, що обсяг власних джерел фінансування розвитку виробництва підприємств в 55,5 раза перевищує обсяг залучених коштів. Зростання коефіцієнта самофінансування на 5,2 (55,5 - 50,3) означає, що рівень самофінансування збільшився 100).

Фінансовий стан підприємстваза звітний період на 10,3% (5,2 / 50,3 значно зміцнюють надходження за його продукцію, а також валюта, що надходить на валютний рахунок. У процесі аналізу вивчається питання валютної самоокупності, тобто перевищення надходження валюти над її витратами.

Підприємство, як правило, прагне нагромаджувати валютний фонд. Аналіз валютної самоокупності здійснюється в розрізі окремих валютних операцій шляхом зіставлення надходження валюти з витратою. Основним джерелом інформації для такого аналізу є форма статистичної звітності «Звіт про рух коштів».

З наведених даних видно, що надходження валюти було більше, ніж витрати, що свідчить про дотримання умов валютної самоокупності.

Склад і структура витрат торговельних підприємств і організацій, їх класифікація, джерела відшкодування

Для торгових підприємств не передбачений окремий рахунок для обліку витрат. Крім того, усі витрати враховуються не на одному рахунку, а розділяються за їхніми видами. Оскільки витрати обігу являють собою витрати, що пов'язані з операційною діяльністю, то їх підрозділяють на адміністративні витрати, на збут та інші витрати операційної діяльності і обліковують, відповідно, на рахунках 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" і 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Крім цього, такі витрати, як відсотки за кредит (і не тільки в торгових підприємств), відносяться до складу фінансових витрат, облік яких ведеться на окремому рахунку 95 "Фінансові витрати". До того ж, Планом рахунків передбачені окремі рахунки для обліку витрат у розрізі видів діяльності. Найменування рахунків і субрахунків до них являють собою докладний опис складу витрат із класифікацією за видами діяльності.

Склад і структура витрат у торгівлі має відповідати Методичним рекомендаціям з формування складу витрат і порядку їх планування в торговельній діяльності, що затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.02 № 145. Ці Методичні рекомендації визначають склад поточних витрат торговельної діяльності і порядок їх планування в підприємствах усіх форм власності незалежно від організаційно-правових форм господарювання і мають рекомендаційний характер. Норми рекомендацій базуються на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

До складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, і виникають у процесі руху товарів, а також витрати підприємств громадського харчування, що пов'язані з випуском і реалізацією продукції власного виробництва (далі -- підприємства торгівлі).

Поточні витрати підприємства торгівлі -- це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових і фінансових ресурсів. Згідно із стандартами бухгалтерського обліку витрати -- це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Собівартість реалізованих товарів включає вартість реалізованих товарних запасів, визначену розрахунковим шляхом відповідно до П(С)БО 9 "Запаси", та транспортно-заготівельних витрат, які припадають на реалізовані товари.

До складу поточних витрат підприємства торгівлі входять витрати обігу -- представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які становлять за своєю суттю собівартість послуг з доведення товарів від виробника до споживача та пов'язаних із зміною форм вартості.

До складу витрат обігу включають операційні витрати, транспортно-заготівельні витрати, що припадають на реалізовані товари (продукцію власного виробництва підприємств громадського харчування -- далі продукція), та відсотки за кредит, що відносяться до витрат фінансової діяльності.

Класифікація витрат. У плануванні та обліку поточні витрати торговельної діяльності класифікують за видами діяльності, економічними елементами та підгалузями торгівлі (оптова торгівля, роздрібна торгівля, громадське харчування).

В управлінні поточними витратами торговельної діяльності, крім зазначених класифікаційних ознак, можна застосовувати додаткові ознаки класифікації -- за ступенем реагування на зміну обсягів діяльності, за періодами, за центрами відповідальності чи місцем виникнення, за ступенем однорідності, за можливістю контролю в конкретному структурному підрозділі, за принципами організації управління.

Поточні витрати підприємств торгівлі за видами діяльності класифікуються за такими групами: витрати операційної діяльності; витрати фінансової діяльності; витрати інвестиційної діяльності; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні витрати. Витрати операційної діяльності поділяють на: витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів (продукції); адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.

Витрати операційної діяльності за їх економічним змістом групують за економічними елементами та статтями витрат.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому вираженні за їх видами (це групування дозволяє відповісти на запитання, що витрачено за даний звітний період).

Статті калькуляції характеризують склад використаних ресурсів залежно від напрямів діяльності (операційна, фінансова, інвестиційна діяльність) та об'єкта витрат.

Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати з метою їх аналізу та контролю -- одні витрати показують за їх видами (елементами), інші -- за комплексними статтями (включаючи кілька елементів). При цьому один економічний елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

За ступенем реагування на зміну обсягів діяльності витрати поділяють на умовно-постійні та змінні.

До умовно-постійних відносять такі витрати, розмір яких не змінюється внаслідок зміни обсягів товарообігу. До постійних належать витрати, пов'язані з управлінням діяльністю підприємства, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва підприємства громадського харчування тощо.

Змінні витрати включають у себе ті види витрат, величина яких змінюється зі зміною обсягів товарообігу. До змінних витрат належать витрати підприємств торгівлі на сировину, купівельні напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці торговельно-оперативного персоналу та відповідні суми відрахувань на соціальні заходи, а також інші витрати.

Задача 80

Дати порівняльну характеристику ефективності використання оборотних коштів торговельного підприємства у звітному році на основі таких даних

Вказати:

1. Схему кругообороту оборотних засобів торговельних підприємств;

2. Які фактори впливають на швидкість кругообороту оборотних засобів підприємств торгівлі;

3. Шляхи прискорення кругообороту оборотних засобів на підприємствах гуртової і роздрібної торгівлі.

Коефіцієнт оборотності Коб = Q / B = обсяг реалізованої продукції / середньорічні запаси

Коб за звітний період = 16936,0 / 1167,0 = 14,5

Коб за минулий рік = 15134,0 / 1248,0 = 12,1

Коефіцієнт завантаження = В / Q = середньорічний запас / реалізація

Кзв за звітний період = 1167 / 6936,0 = 0,07

За минулий рік = 1248,0 / 15134,0 = 0,08

Тривалість обороту за звітний рік 1167 * 360 / 16936 = 25 дн.

За минулий період = 1248 * 360 / 15134 = 30 дн.

Рентабельність підприємства за звітний період

R = Прибуток / середньорічні запаси = 123,0 / 1167,0 = 0,10

За минулий період 144,0 / 1248,0 = 0,11

Кругооборот оборотних засобів в торговельних підприємствах починається з вкладення коштів в товари, реалізація через торгові мережі, поступлення виручки в касу, на розрахунках в банках, кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість), використання коштів для поповнення запасів обігових кошітв.

Фактори впливу на швидкість кругообороту оборотних коштів: - в результаті прискорення оборотності оборотних засобів зменшується потреба в них, що дає змогу підприємству вивільнити певну суму коштів з обороту, прискорення оборотності оборотних засобів впливає на приріст прибутку та рівень рентабельності

Шляхи прискорення кругообороту в підприємства торгівлі це оптимальний обсяг поставки товарів, від марчендайзингу від попиту і збуту товарів, асортименту товару, якості товару, обслуговування, розрахунків з поставщиками, договору з поставщиками.

Задача 82

Визначити загальну потребу промислового підприємства в оборотних коштах на квартал методом техніко-економічних розрахунків на основі таких даних

Вказати:

1. Складові елементи норми запасів на сировину і матеріали;

2. які чинники впливають на величину норми оборотних засобів;

3. Джерела формування планових оборотних засобів на промисловому підприємстві.

1. планова рентабельність 3840,0 * 18% /100 = 691,2

Собівартість реалізованої продукції 3840,0 - 691,2 = 3148,8 тис.грн

Питома вага сировини і матеріалів

3148,8 * 56,0 % / 100 = 1763,3 тис.

Потреба підприємства в оборотних коштах 1763,3 + 84,0 = 1847,3

Одноденна потреба в оборотних коштах

1847,3 / 90 = 20,5 тис.грн

Загальна потреба в оборотних коштах

20,5 * 15 = 307,5 тис.грн

Складовими елементами запасів на сировину і матеріали належать сировина і матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі та ін.

На величину норми обігових коштів впливають створення мінімальних запасів, швидкість їх обігу. Норма запасу обігових коштів складається з таких елементів транспортний запас, підготовчий запас, технологічний запас, поточний (складський) запас, гарантійний (страховий) запас.

Джерелами формування планових оборотних запасів є розміри поставки матеріальних ресурсів, оптимальне кількість поставок протягом року, середній рівень запасів матеріальних ресурсів, визначення інтервалу між двома поставками, загальний випуск продукції, витрати підприємства на зберігання.

Використана література

Економічний аналіз: Навчальний посібник / За ред. Чумаченка М.Г. - К.: КНЕУ, 2001р.

Зелль А. Бизнес-план: Инвестиции и финансирование, планирование и оценка поэктов/ Пер. С нем. А.В. Игнатов, Е.Н. Станиславчик.- М.:Ось-98, 2001.- 283с.

Основы економической теории: Учебное пособие/ Под ред. Мочерного С.В. -К.: Знание, 2000. -264с.

Фінансовий менеджмент/ Под ред. Е.С. Стояновой. - М.: Перспектива, 2004 р.

Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Поддерьогіна. - К.: КНЕУ, 2005 р.

 Размещено на www.allbest.r