Проблеми оптимізації структури джерел фінансових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми оптимізації структури джерел фінансових ресурсів

Зміст

Вступ

1. Склад і структура активів підприємства

2. Аналіз власних фінансових ресурсів

3. Проблеми оптимізації структури джерел фінансових ресурсів на СП «Афамія»

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами, з метою забезпечення формування фінансового капіталу підприємства. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій, нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Ефективність фінансової діяльності підприємств у першу чергу, мабуть, залежить від розробленої стратегії управління. Створення, визначення і реалізація стратегії управління фінансовим капіталом підприємства належить до доволі складних і трудомістких завдань.

Ступінь дослідженості питання. В українській фінансовій літературі питання формування фінансового капіталу на підприємстві, оптимізація структури капіталу підприємства висвітлюються недостатньо. Тому сформульована тема дослідження є нині нагальною, вкрай цікавою для глибокого вивчення та аналізу. Сьогодні дослідженням питаннями формування фінансового капіталу підприємства займаються такі науковці, як Воробйов Ю.М., Петленко Ю.В., Свєшникова М.С. та цілий ряд інших.

Об'єктом дослідження в даній роботі виступає спільне підприємство “Афамія”.

Предметом дослідження виступають фінансово-економічні процеси та закономірності, що мають місце в ході здійснення господарської діяльності підприємствами.

Методологічною і теоретичною основою дослідження стали системний підхід до аналізу економічних явищ, аналіз і синтез категорій і явищ та ін.

Метою дослідження є:

визначення основних факторів формування фінансового капіталу підприємства;

вивчення структури джерел формування фінансового капіталу;

вказати на особливості формування фінансового капіталу різних типів підприємств;

охарактеризувати діяльність досліджуваного підприємства;

провести деталізований аналіз як власних так і позикових фінансових ресурсів формування фінансового капіталу СП “Афамія”

вивчення зарубіжного досвіду у питанні визначення вартості капіталу;

висвітлення проблем оптимізації структури фінансового капіталу досліджуваного підприємства.

Структура роботи обумовлена завданнями, які ставив перед собою автор при її написанні. Дана робота складається з: вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної та літератури, в роботі також приводяться дванадцять рисунків що узагальнюють та наочно представляють елементи викладеного матеріалу та дев'ять таблиць.

фінансовий ресурс капітал

1. Склад і структура активів підприємства

Активи являють собою ресурси, контрольовані підприємством, використання яких призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їх розміщення та використання.

Згідно ПБО 2 Баланс і активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи.

Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл- це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах: 

I розділ- необоротні активи;

II розділ - оборотні активи;

III розділ- витрати майбутніх періодів.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи[5].

До оборотних активів належать: запаси (виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари); векселі одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, поступи 9 чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів); дебіторська заборгованість за розрахунками ( з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти ( в національній валюті, в іноземній валюті); інші оборотні активи.

Характеризуючи активи як об'єкт управління, необхідно відмітити особливості їх окремих складових частин. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації і на протязі кожного операційного циклу.
В процесі формування і управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги і недоліки в порівнянні з оборотними активами. Основними перевагами оборотних активів в порівнянні з оборотними активами є: менший ризик інфляційного зменшення та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість швидкими темпами, між темпи інфляції; здатність приносити стабільний прибуток в разі несприятливої господарської діяльності щодо орендних та лізингових платежів. Можливість більш інтенсивного використання в періоди підйому ринкової інфраструктури.
До недоліків слід віднести: можливість на реального зносу при швидкій зміні техніки і технологічних процесів; низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів; низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів при погіршенні платоспроможності підприємства.

Водночас при управлінні оборотними активами слід враховувати переваги і недоліки їх у порівнянні їх з необоротними активами. До основних переваг можна віднести наступне: більш висока ліквідність; знаходження частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу; можливість швидкої реструктуризації ї оборотних активів; можливість підвищити швидкість обігу шляхом раціонального управління.

Недоліки можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових активів; додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів; більш високий рівень фінансових ризиків[9].

Основою оцінки нематеріальних активів, яка найчастіше приймається підприємствами є історична собівартість, тобто активи, які відображаються за сумою сплачених грошових коштів на момент їх придбання. Аналогічною оцінкою є така поточна собівартість, тобто оцінка необоротних активів придбаних підприємством але нерозрахована в цінах на поточний момент. Необоротні активи, які реалізуються підприємством в процесі господарської діяльності відображаються за вартістю реалізації цих активів.

Теперішня вартість являє собою активи, які відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів під час звичайної діяльності підприємства.
Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності вирішує питання доцільності поділу активів на оборотні та необоротних ознаки, згідно з ПБО 2 “Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов'язковим.

Склад активів підприємства див. дод. (А)

Наявні у кожного підприємства активи, вони одержують з відповідних джерел. Джерела утворення майна підприємства поділяються на два види: власний капітал (внески власників, прибуток, резерви, фонди, безповоротне фінансування тощо) та зобов'язання (залучені кошти - кредити, кредиторська заборгованість тощо).

Між активами і джерелами їх утворення на підприємстві існує тісний взаємозв'язок. Яка сума є активів, така сума є джерел їх утворення. У вартісному виразі цю рівність можна виразити так:

А=Д.

де А - вартість активів; Д - сума джерел активів.

Джерела формування активів підприємства можуть існувати у багатьох формах (Дод. Б).

Власний капітал - це активи підприємства, що залишаються після вирахування його зобов'язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

довгострокового фінансування господарської діяльності - знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

відповідальності та захисту прав кредиторів - відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом;

фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

самостійності та влади - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності (автономності) та впливу його власників на підприємство;

розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Збереження свого капіталу підприємство може забезпечити тільки при отриманні прибутку.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватись внаслідок прибуткової господарської діяльності, а також збільшення вартості активів, непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка (індексація) необоротних активів, переоцінка оборотних активів тощо).

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

інвестований (вкладений або сплачений капітал);

прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений та індексований капітал, резервний капітал, спеціальні фонди і нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, ста-тутний капітал - це первісне джерело інвестування та формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Активи підприємства можуть формуватися за рахунок прирівняних до власного капіталу джерел - забезпечення наступних витрат і платежів, величина яких на календарну дату може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишків коштів цільового фінансування та цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

Забезпечення - зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення. Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуризацію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами і використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені[6].

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Для здійснення господарської діяльності всі суб'єкти підприємництва, як правило, залучають майно через зобов'язання.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання - це обов'язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Зобов'язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов'язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні - зобов'язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості та якості.

Зобов'язання підприємства поділяються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання.

До довгострокових зобов'язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов'язання;

відстрочені податкові зобов'язання;

інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування.

Під комплексним оцінюванням фінансового активу розуміють визначення його основних характеристик -- ліквідності, ризиковості, дохідності тощо. При цьому насамперед підлягають оцінюванню ринкова вартість активу та реальна ставка доходу, яку він забезпечує інвестору, або необхідна ставка доходу, яку фінансовий актив має забезпечити інвестору відповідно до його ризиковості та ліквідності.

Оцінювання фінансових активів здійснюється як на первинному, так і на вторинному ринках. На первинному ринку воно полягає у встановленні такої ставки доходу за фінансовим активом, яка б відповідала ступеню його ризиковості, ринковим процентним ставкам, кредитному рейтингу емітента.

На вторинному ринку -- це переоцінка фінансового активу, коригування його ринкової ціни так, щоб фінансовий актив певного рівня ризику забезпечував відповідний рівень доходу.

У процесі оцінювання фінансових активів учасники ринку визначають так звану внутрішню, або дійсну, вартість активу, яка певною мірою є оцінкою його поточної ринкової вартості. Порівнюючи внутрішню вартість з поточною ринковою ціною, учасники ринку приймають рішення щодо інвестування коштів у фінансовий актив. Внутрішня вартість будь-якого фінансового активу може бути визначена як теперішня вартість очікуваних грошових потоків за активом, дисконтованих за процентною ставкою, що визначається ступенем ризику даного фінансового активу та поточними ринковими процентними ставками. Внутрішня вартість може бути як більшою, так і меншою поточної ринкової вартості, що встановлюється на ринку в результаті зрівноваження попиту і пропозиції на даний актив. Те, наскільки добре вона буде відображати поточну ринкову вартість, залежить від вибору ставки дисконтування та точності визначення очікуваних грошових потоків за конкретним фінансовим активом.

У цілому оцінювання внутрішньої вартості активу складається з трьох етапів:

1) обчислення визначеного або оцінювання невизначеного очікуваного грошового потоку та оцінювання ймовірності отримання цього грошового потоку інвестором;

2) визначення процентної ставки для дисконтування очікуваного грошового потоку;

3) безпосереднє обчислення теперішньої вартості грошового потоку з використанням величини грошового потоку та процентної ставки.

Очікувані грошові потоки за фінансовим активом можуть бути більш або менш визначені як за величиною, так і за терміном надходження. Тому оцінювання очікуваних грошових потоків за активом полягає в обчисленні визначених або оцінюванні невизначених грошових потоків. В останньому випадку оцінюється не тільки величина очікуваного грошового потоку, а і ймовірність його надходження.

До фінансових активів з чітко визначеним майбутнім грошовим потоком належать облігації, для яких визначаються величина і моменти процентних виплат, а також сума та термін погашення. У цьому разі залишається тільки проблема оцінювання ймовірності отримання грошового потоку. Для державних облігацій ця ймовірність дуже висока, а якщо це облігації підприємства, можуть виникнути проблеми своєчасної виплати доходу, загроза банкрутства підприємства тощо. Незважаючи на це, очікуваний грошовий потік для облігацій є практично завжди більш визначеною величиною, ніж майбутній дохід від акцій. Дійсно, майбутні дивідендні виплати залежать і від отриманого корпорацією доходу, і від політики, що проводиться менеджментом корпорації, і від ринкової вартості активів корпорації, яка з часом може суттєво змінитись. Досить невизначеною може бути також майбутня ціна продажу фінансового активу на ринку у випадку, коли інвестор вирішить продати актив, що йому належить[5].

Для того щоб визначити процентну ставку для дисконтування, треба розуміти, що ця ставка є сумою двох складових -- безпечної або безризикової процентної ставки та ставки, що являє собою премію за ризик інвестування в цей актив.

Безпечна процентна ставка на розвинених фінансових ринках дорівнює процентній ставці за короткостроковими (до 3 міс.) державними борговими зобов'язаннями. В Україні при визначенні безпечної ставки враховують ставку рефінансування НБУ, ставки за депозитними вкладами тощо. Щодо премії за ризик, то тут важливо врахувати основні види ризиків (кредитні, валютні, економічні), характерні для цього активу, та правильно оцінити їх величину.

Якщо фінансовий актив є борговим зобов'язанням, ставка дисконтування визначається на основі існуючих процентних ставок за подібними зобов'язаннями і відображає очікувану дохідність фінансового активу.

Механізм оцінювання акцій відрізняється від механізму оцінювання інших фінансових активів, оскільки акції є безстроковими інструментами власності, дохідність яких залежить від багатьох чинників, які пов'язані не тільки з поточним фінансовим становищем корпорації, а й з очікуваними в майбутньому змінами в її діяльності. Ринкову вартість акцій конкретної ї корпорації насамперед формують чинники, безпосередньо пов'язані з діяльністю корпорації та з очікуваннями учасників ринку щодо перспектив її розвитку.

До основних чинників, які визначають ринкову вартість та дохідність акції, належать ефективність фінансово-господарської діяльності корпорації, конкурентна позиція на ринку, дивідендна політика, яку проводить менеджмент корпорації, стан галузі, в якій працює корпорація, стан економіки в цілому тощо. Крім визначення внутрішньої вартості акції за наведеним вище алгоритмом, існує ще кілька методів оцінювання поточної ринкової вартості акцій.

Метод "дійсної вартості акції" ґрунтується на аналізі співвідношення поточної ринкової ціни акції до величини прибутку корпорації, що припадає на одну акцію. Метод "ринкової оцінки активів" передбачає проведення оцінювання активів корпорації з метою уточнення дійсної вартості акції. Цей метод, як правило, використовують у разі злиття та придбання корпорацій. Ще одним ефективним методом оцінювання акцій, який враховує ризики, що супроводжують діяльність корпорацій, є метод, що базується на моделі оцінювання капітальних активів (МОКА). Він дає змогу оцінити очікувану дохідність акцій на основі безризикових ринкових процентних ставок та ризику, що властивий конкретній акції.

2. Аналіз власних фінансових ресурсів

Спільне українсько-сірійське підприємство “Афамія” було створене 4 січня 1993 року за рішенням та з використанням фінансового капіталу її засновника.

Правова регламентація фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється відповідно до законів України "Про підприємництво", "Про власність", "Про підприємства в Україні", іншого чинного законодавства України, а також її Статуту. СП згідно законодавства України є юридичною особою, володіє відособленим майном, має самостійний баланс, круглу печатку та фірмові бланки із своїм найменуванням, а також інші реквізити, передбачені чинним законодавством. Юридична адреса підприємства: Україна, м.Чернівці, вул. Червоноармійська 57.

Фінансово-господарська діяльність СП “Афамія” здійснюється за принципами господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Підприємство може створювати філії, представництва, інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних та розрахункових рахунків, які діють як на території України, так і за її межами. СП може створювати дочірні підприємства з правом юридичної особи як на території України, так і за її межами, вступати в господарські товариства, асоціації та інші господарські об'єднання .

Основною метою діяльності підприємства є сприяння задоволенню потреб населення у високоякісних товарах народного споживання, розвиток комерційних зв'язків з підприємствами виробниками та постачальниками з інших регіонів країни та із-за кордону.

З метою реалізації встановлених завдань СП “Афамія” в порядку та межах, встановлених чинним законодавством здійснює такі види діяльності:

оптово-роздрібна (в т.ч. по каталогам ), комісійна та консигнаційна торгівля будь-якими товарами народного споживання та виробничо-технічного призначення (в т.ч. через власну або орендовану торговельну мережу );

торгівельно-закупівельна, посередницька, комісійна та агентська діяльність з метою насичення ринку продуктовими та іншими товарами народного споживання;

виробництво товарів народного споживання та виробничо-технічного призначення;

відкриття фірмових магазинів, салонів;

організація та участь у виставках-продажах, ярмарках, аукціонах та інших комерційних закладах;

створення мережі закладів громадського харчування (бари, ресторани, кафе);

надання транспортно-експедиційних та складських послуг;

ремонт та обслуговування автомобільної техніки, прокат та продаж автотехніки, організація автосалонів, автомагазинів, автотехстанцій;

надання послуг щодо міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автотранспортом;

надання платних інформаційних, представницьких та маркетингових послуг;

операції з нерухомістю ( в т.ч. посередницькі) ;

рекламна, зовнішньоекономічна та інші види діяльності.

3 метою ефективного співробітництва з зарубіжними країнами СП “Афамія” може приймати участь в переговорах з комерційних та інших питань з іноземними партнерами, в проведенні аукціонів, торгів, відряджувати своїх спеціалістів за кордон для обміну досвідом та навчання. Зовнішньоекономічна діяльність підрегламентується Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншим чинним законодавством, а також нормами міжнародного права.

Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність СП “Афамія” має право:

здійснювати експортно-імпортні, товарообмінні операції;

надавати іноземним суб'єктам господарської діяльності виробничі, посередницькі, агентські, консультаційні послуги, а також одержувати різні види послуг від іноземних партнерів;

провадити розрахункові і кредитні операції з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

здійснювати спільну підприємницьку діяльність з іноземними суб'єктами господарської діяльності, створювати спільні підприємства, проводити спільні господарські операції, спільно володіти майном як на території України, так і за її межами;

створювати за кордоном дочірні підприємства, філії, представництва;

організовувати і здійснювати оптову, консигнаційну і роздрібну торгівлю на території України за іноземну валюту.

У 2009 році, у зв'язку з введенням в дію мініпекарні, структура управління спільним підприємством "Афамія", зазнала певних змін і на сьогоднішній день має вигляд представлений на рисунку 2.1.

Господарська діяльність підприємства здійснюється ним на базі належного йому на праві власності, орендованого або наданого в користування майна позикового та власного фінансового капіталу.

Загальний капітал СП “Афамія” складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Рис. 2.1 - Структура управління СП “Афамія”

Статутний фонд СП “Афамія” утворений за рахунок грошових внесків засновників і становить 203 тис. гривень. За рішенням засновників розмір статутного фонду фірми може бути змінений. Збільшення розміру статутного фонду можливе за рахунок внесення засновниками додаткових внесків.

Фінансові ресурси СП формуються із:

грошових внесків засновників;

доходів від господарської діяльності;

кредитів банків і інших кредиторів;

інших грошових надходжень, одержаних підприємством у встановленому законодавством порядку.

Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі, а також має право надавати банкам на договірній основі право використання своїх грошових коштів і встановлювати проценти за їх використання.

Прибуток СП утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат (в т.ч. сплата орендної плати за орендоване майно) і витрат на оплату праці.

З балансового прибутку підприємства сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету, здійснюється формування фондів.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків залишається у повному розпорядженні та розподіляється в порядку, встановленому за рішенням засновників.

Валютна виручка зараховується на валютний балансовий рахунок підприємства і може використовуватися на придбання продукції, товарів, обладнання, послуг, зміцнення матеріальної бази, соціальної сфери та на інші цілі, що не суперечать статуту та законодавству.

Таким чином, виходячи з приведеної характеристики діяльності СП “Афамія” можна виділити наступні фактори формування його фінансового капіталу:

фінансовий стан підприємства, як практична можливість залучення додаткових фінансових ресурсів;

приватна форма власності даного підприємства;

домінування торговельно-посередницького виду діяльності;

направленість на розширення виробничого виду діяльності;

8-річний досвід роботи на ринку;

невеликі розміри та вартість основних фондів підприємства;

робота на регіональному ринку (Західний регіон)

спрощена система керівництва підприємством.

Виходячи з того, що досліджуване підприємство є діючим можна вказати наступні джерела (як дійсні так і проектні) формування його фінансового капіталу:

1. Власні:

кошти засновників СП;

прибуток, що спрямовується на капіталізацію;

амортизаційні та інші відрахування.

2. Позикові:

довгострокові кредити банків;

короткострокові кредити банків;

короткостроковий комерційний кредит;

кредиторська заборгованість;

інші внутрішні джерела позикових коштів.

Переходячи до деталізованого аналізу джерел формування фінансового капіталу досліджуваного підприємства, передусім слід зауважити, що статутний фонд СП “Афамія”, сформований із коштів його засновників, впродовж останніх трьох років становив 203 тис.грн.

Відсутність тенденцій до зростання розміру статутного фонду пояснюється передусім загальним фінансовим станом підприємства, яке останні три роки працює у збитковому режимі. Зокрема динаміку збитковості відображено у таблиці 2 .1.

Таблиця 2.1 - Аналіз фінансових результатів СП “Афамія”

Показник	2007	2008	() тис.грн.	(%)	2009	() тис.грн.	(%)
Валовий прибуток	139,4	40,7	-98,7	-70,8	19,8	20,9	51,4
Чистий прибуток (збиток)	-6,1	-18,4	-12,3	202	-45,3	-26,9	146
Амортизаційні відрахування	24,3	26,5	2,2	9,1	9,2	-17,3	-65,8

Стосовно ж динаміки амортизаційних відрахувань, то, як видно з приведеної вище таблиці, їх обсяги значно скоротились у 2009 році в порівнянні з 2008 роком, що безпосередньо пов'язано із загальним фінансовим станом досліджуваного підприємства.

Загалом аналіз власних фінансових ресурсів формування фінансового капіталу проводять на основі розрахункових коефіцієнтів серед них найбільш вагомим є наступні.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу - характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

Розрахунок та аналіз вказаних вище коефіцієнтів приводиться у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Аналіз коефіцієнтів, що характеризують власний фінансовий капітал СП “Афамія”

Показник	2007	2008	()	2009	()
Власний капітал (ВК)	150,3	142,8	-7,5	97,5	-45,3
Активи (А)	228,0	190,3	-37,7	184,2	-6,1
Необоротні активи (НА)	156,3	163,3	7,0	154,1	-9,2
Довгострокові кредити (ДК)	0	0	0,0	0	0,0
Довгострокові позики (ДП)	0	0	0,0	0	0,0
Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,66	0,75	0,1	0,53	-0,2
Коефіцієнт фінансової залежності	1,52	1,33	-0,2	1,89	0,6
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,04	-0,14	-0,10	-0,58	-0,4

На основі отриманих вище даних можна побудувати ряд графічних залежностей, що відображатимуть динаміку розрахованих коефіцієнтів (див. рис.2.2).

Рис. 2.2 - Динаміка фінансових коефіцієнтів СП “Афамія”

З приведеного рисунку видно, що коефіцієнт концентрації власного капіталу при зростанні у 2008 році зазнав спаду у 2009 році, що свідчить про зниження фінансової стійкості досліджуваного підприємства. Низькі абсолютні значення коефіцієнта концентрації власного капіталу характеризують зниження частки власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність.

Значення коефіцієнта фінансової залежності, що значно перевищують 1 свідчать про нездатність власників самим забезпечити фінансування свого підприємства. Стрімке ж зростання цього коефіцієнта також свідчить про негаразди в галузі фінансування.

Що стосується коефіцієнту маневреності власного капіталу, то в його динаміці спостерігається тенденція до спаду на протязі усього досліджуваного проміжку часу, що свідчить про зниження частки фінансових ресурсів, що використовуються для фінансування поточної діяльності.

Загалом залучення зовнішніх джерел формування позикового фінансового капіталу можливе лише за умови досить високої платоспроможності підприємства - здатності своєчасно проводити платежі за своїми строковими зобов'язаннями. В рамках же даного пункту нам достатньо буде провести вивчення поточної платоспроможності, яка за певний період визначається за даними балансу шляхом порівняння суми його платіжних коштів зі строковими зобов'язаннями.

Про платоспроможність підприємства говорить перевищення платіжних коштів над строковими зобов'язаннями. Свідком неплатоспроможності виступає відсутність грошей на розрахунковому рахунку та інших рахунках у банках; наявність прострочених кредитів, позик, заборгованості; порушення строків виплати коштів з оплати праці тощо. Відповідний аналіз для досліджуваного підприємства відображено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Структура платіжних коштів і строкових зобов'язань СП “Афамія” станом на початок року

На кінець 2007 року

На кінець 2008 року

На кінець 2009 року

Платіжні кошти

Тис. грн

Строкові зобов'я-зання

Тис. грн

Платіжні кошти

Тис. грн

Строкові зобов'я-зання

Тис. грн

Платіжні кошти

Тис. грн

Строкові зобов'я-зання

Тис. грн

Виробничі запаси

6,2

Кредити банків

39,8

Виробничі запаси

4,4

Кредити банків

24,9

Виробничі запаси

3,4

Кредити банків

19,0

Товари

44,2

Кредитор-ська забор-гованість

25,2

Товари

17,9

Кредитор-ська забор-гованість

22,6

Товари

19,6

Кредитор-ська забор-гованість

71,7

Дебіторсь-ка заборго-ваність

5

Дебіторсь-ка заборго-ваність

2,4

Дебіторсь-ка заборго-ваність

6,8

Грошові кошти

4,1

Грошові кошти

1,4

Грошові кошти

0,4

Всього

59,5

Всього

65,0

Всього

26,1

Всього

47,5

Всього

30,2

Всього

86,7

Перевищення строкових зобов'язань над платіжними

5,5 8,5%

Перевищення строкових зобов'язань над платіжними

21,4 45,1%

Перевищення строкових зобов'язань над платіжними

56,5 65,2%

Наведена інформація показує, що СП “Афамія” у 2007 році було в змозі сплатити 91,5% своїх боргів, у 2008 - 54,1%, а у 2009 - лише 34,8%, решта ж боргів залишаються несплаченими і переходять до розряду прострочених, що приводить до сплати штрафних санкцій, тобто до додаткових витрат. У графічному виразі динаміку поточної платоспроможності СП “Афамія” відображено на рис.2.3.

Рис. 2.3 - Динаміка поточної платоспроможності СП “Афамія”

Виходячи із стійкої тенденції до зниження поточної платоспроможності та її низьких абсолютних значень, можна сказати, що досліджуване підприємство не може розраховувати на довгострокові кредити банків, що і виражається у нульовому значенні коефіцієнту довгострокового залучення позикових коштів (див. табл.2.4.).

Таблиця 2.4

Аналіз коефіцієнтів, що характеризують власний фінансовий капітал СП “Афамія”

Показник	2007	2008	()	2009	()
Власний капітал (ВК)	150,3	142,8	-7,5	97,5	-45,3
Довгострокові кредити (ДК)	0	0	0,0	0	0,0
Довгострокові позики (ДП)	0	0	0,0	0	0,0
Позикові кошти (ПКш)	39,9	24,9	-15,0	71,1	46,2
Власні кошти (ВКш)	4,1	1,4	-2,7	0,4	-1,0
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0	0	0,0	0	0,0
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	9,7	17,8	8,1	177,8	160,0

Зростання коефіцієнту співвідношення позикових та власних коштів (особливо у 2009 році) свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Що ж до кредиторської заборгованості, яка також відноситься до джерел формування позикового фінансового капіталу підприємства, то аналіз її на СП “Афамія” можна провести з використанням розрахунково-аналітичної таблиці (див.табл.2.5.)

Таблиця 2.5

Аналіз кредиторської заборгованості СП “Афамія”

Кредиторська заборгованість	2007 р.	2008 р.	Відхилення	2009 р.	Відхилення
			Абс.	Відн.		Абс.	Відн.
Всього	65	100%	47,5	100%	-17,5	-26,9	86,7	100%	39,2	82,5
1. За товари, роботи, послуги	20,6	31,7%	17,2	36,2%	-3,4	-16,5%	3,3	3,8	-13,9	-80,8%
2. Кредити і позики	39,8	61,2%	24,9	52,4%	-14,9	-37,4%	15	17,3	-9,9	-39,8%
3. За оплатою праці персоналу	2,7	4,2%	2,7	5,7%	0,0	0,0%	1	1,2	-1,7	-63,0%
4. З бюджетом	0,6	0,9%	1,9	4,0%	1,3	216,7%	1	1,2	-0,9	-47,4%
5.По позабюд-жетних платежах	0,2	0,3%	0,3	0,6%	0,1	50,0%	0	0,0	-0,3	-100%
6. За страхуванням	1	1,5%	0,5	1,1%	-0,5	-50,0%	0	0,0	-0,5	-100%
7. Інші заборгованості	0,1	0,2%	0	0,0%	-0,1	-100%	66,4	76,6	66,4	-

Використовуючи дані таблиці динаміку зміни кредиторської заборгованості можна зобразити на діаграмі.



Рис. 2.4 - Динаміка зміни кредиторської заборгованості СП “Афамія”

Порівнюючи динаміку кредиторської заборгованості за три роки ми бачимо, що в цілому вона зменшилася у 2008 році і збільшилася у 2009 р. за рахунок значного збільшення заборгованості із внутрішніх розрахунків.

Нижче представлено структуру кредиторської заборгованості на протязі досліджуваного часового проміжку (див рис.2.5 - рис.2.7).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Як видно з приведених рисунків в структурі кредиторської заборгованості у перші два роки найбільшу частку складали заборгованості по оплаті товарів і послуг, а також кредити банків. Натомість у 2009 році вони значно скоротились і основну долю стала складати заборгованість із внутрішніх розрахунків.

3. Проблеми оптимізації структури джерел фінансових ресурсів на СП «Афамія»

Як власні, так і залучені джерела фінансування діяльності підприємств мають свою вартість, що складається із сум витрат на залучення кожного джерела. У практиці зарубіжних корпорацій вартість авансованого капіталу визначають за формулою:

V=kidi , (3.1)

де V-- вартість авансованого капіталу;

k, -- ціна і-того джерела коштів;

d, -- питома вага і-того джерела коштів у загальній структурі.

Цей показник розраховується для визначення мінімуму повернення вкладених у діяльність підприємства фінансових ресурсів і може використовуватися для визначення вартості підприємства в цілому. Оскільки статистики з українських підприємств немає, ми можемо вдатися до прикладу із зарубіжної практики (див.табл.3.1).

Таблиця 3.1 - Вартість фінансових ресурсів на прикладі International Business Machines Corporation and Subsidiary Companies

Джерела фінансових ресурсів	Сума, дол. США	Питома вага, %	Цінова ставка, %	Вартість джерел, %
Залучені:
короткострокові	33951	27,54	8,5	2,34
довгострокові	55794	45,27	5,2	2,35
Звичайні акції	6531	5,30	16.5	0.87
Нерозподілений прибуток	26983	21,89	15,2	3,32
Разом	123259	100,00	--	8.88

Отже, рівень затрат для підтримання економічного потенціалу підприємства при структурі фінансових ресурсів, наведених у табл. 1, становить 8,8%. Це означає, що підприємство може приймати рішення будь-якого інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких буде не нижчим від 8,8%. Для інвестування коштів у конкретний проект дане підприємство повинне порівняти значення норми рентабельності інвестицій (IRR) із вартістю джерел авансованих фінансових ресурсів, при цьому зв'язок між ними має бути таким: якщо IRR > 8,8%, інвестиційний проект приймається, якщо IRR < 8,8%, інвестиційний проект відхиляється, якщо IRR = 8,8%, інвестиційний проект не буде ні прибутковим, ні збитковим, тобто доходи, отримані від інвестицій, дорівнюватимуть інвестиційним затратам.

Для порівняння показника вартості авансованих фінансових ресурсів, поданого в табл. 1 для International Business Machines Corporation and Subsidiary Companies, із практикою американських компаній звернемося до прикладу, наведеного В.В. Ковальовим", "заданими 177 американських компаній, 16,8% компаній із проаналізованої вибірки мали вартість капіталу до 11,0%, 65% компаній - від 11 до 17% і 19,2% компаній - понад 19%".

У зарубіжній практиці функціонування підприємницьких структур пов'язане передусім із фінансуванням коштів на довгостроковій основі для отримання прибутку. Управління активами, пов'язане з отриманням прибутку, характеризується такою величиною, як фінансовий ліверидж. За визначенням Джеймса К. Ван Хорна, "фінансовий ліверидж - це використання залучених коштів із фіксованим процентом для зростання прибутку власників звичайних акцій". В економічній літературі зустрічається й інше поняття - фінансовий важіль.

Розрізняють три види лівериджу: виробничий (операційний), фінансовий та виробничо-фінансовий. Розподіл лівериджу на фінансовий та виробничий пов'язаний з існуванням двох видів підприємницьких ризиків. Дія підприємницького ризику пов'язується із силою виробничого (операційного) важеля, який, у свою чергу, залежить від питомої ваги постійних витрат у їх загальній структурі та змін попиту й пропозиції на сировину й матеріали. Один із провідних американських спеціалістів у галузі фінансового менеджменту Є. Брігхем зазначав: "Якщо рівень постійних затрат компанії високий і не опускається в період падіння попиту на продукцію, підприємницький ризик підвищується". Отже, виробничий (оперативний) ліверидж -- це потенційна можливість підприємницької структури впливати на величину валового доходу через зміни у структурі виробничих затрат (собівартості) та обсягу випущеної продукції.

Значні коливання рентабельності активів, що пов'язані передусім із частими змінами умов кредитування, спричиняють зростання витрат виробництва, яке призводить до постійних змін у структурі фінансових ресурсів, а саме: у зміні співвідношення власних та залучених як джерел довгострокового фінансування. Цей взаємозв'язок характеризується силою фінансового важеля і є величиною фінансового лівериджу. Тому, на нашу думку, фінансовий ліверидж має потенційну можливість впливати на прибуток через зміни обсягів та структури довгострокових пасивів.

Одночасна дія виробничого (оперативного) та фінансового лівериджу характеризується категорією виробничо-фінансового лівериджу, для якого властивим є вплив одночасно трьох факторів: виручки від реалізації, витрат виробничого та чисто фінансового характеру і чистого прибутку як результативного показника. Аналіз одночасного впливу цих факторів, тобто кількісна оцінка, можлива при застосуванні спеціального методу, відомого в економічній літературі під назвою методу "мертвої точки" або беззбитковості. Метод беззбитковості (або критичний обсяг продажу) стосовно оцінки та прогнозу лівериджу полягає у визначенні для кожної конкретної ситуації обсягу випущеної продукції, що забезпечував би покриття всіх видів витрат та беззбиткову діяльність.

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів спільного підприємства СП “Афамія” для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань його фінансів.

Загалом же слід зазначити, що за умов ринку фінансові ресурси оптимізуються для підвищення ринкової вартості підприємства, що залежить від чистої рентабельності власних коштів. Тому методики, прийняті в світовій практиці щодо оптимізації структури фінансових ресурсів підприємства, можуть бути реалізовані лише за наявності розвинутого ринку цінних паперів та статистики про нього.

З приведеного ж вище аналізу окремих аспектів фінансового стану досліджуваного підприємства можна зробити висновок, що для фінансування своєї діяльності воно потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду обігу активів та відповідних їм пасивів. Активи й пасиви за строками обігу можна поділити на коротко- та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела формування позикового фінансового капіталу пов'язане з витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сума коштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансових ресурсів, називається вартістю позикового капіталу (в економічній літературі зустрічається назва “ціна капіталу”). В оптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок короткострокових пасивів, а основні та прирівняні до них засоби фінансуються за рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат щодо залучення коштів.

Також слід зазначити, що досліджуваному підприємству, передусім слід звернути на підвищення показників його ліквідності, оскільки власні джерела формування фінансового капіталу, тобто фінансові ресурси, утворені за рахунок нерозподіленого прибутку та фондів власних коштів, можуть забезпечувати його розвиток. Загалом же високий рівень внутрішнього фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів позитивно впливає на стан відносин розподілу між різними суб'єктами господарювання.

При вирішенні питання оптимізації структури капіталу на СП “Афамія” слід чітко розмежовувати два важливих поняття: фінансова структура і капіталізована структура підприємства. Під першим терміном, як правило, розуміють спосіб фінансування активів підприємства взагалі, тобто за рахунок усіх джерел фінансових ресурсів, а другий термін має вужче значення, що обмежується лише довгостроковими пасивами.

Також слід вказати на те, що ціна капіталу залежить від його структури й існує оптимальна структура фінансового капіталу, оскільки спостерігається залежність ціни авансованого капіталу від її складових. Залежно від структури капіталу вартість кожного з цих джерел змінюється. Зростання вартості довгострокового фінансування не збільшується до певної межі, перетинання якої викликає зростання вартості власних фінансових ресурсів. Таким чином можна побудувати таблицю розрахунку оптимальної структури фінансового капіталу (для побудови табл. 3.2 використані дані зарубіжних підприємств).

Таблиця 3.2 - Розрахунок оптимальної структури капіталу

Показники	Варіанти структури капіталу
	1	2	3	4	5	6	7
Питома вага власних фінансових ресурсів	100,0	90,0	80,0	70,0	60,0	50,0	40,0
Питома вага залучених фінансових ресурсів	0,0	10,0	20,0	30,0	40,0	50,0	60,0
Ціна власних фінансових ресурсів	13,0	13,3	14,0	15,0	17,0	19,5	25,0
Ціна залучених фінансових ресурсів	7,0	70,0	7,1	7,5	6,0	12,0	17,0
Ціна авансованих коштів	13,0	12,67	12,64	12,75	13.4	15.75	20,2

Таким чином, оптимальна структура капіталу, як свідчать дані наведеної таблиці, досягається за умови, коли питома вага залучених фінансових ресурсів сягає 20%, оскільки вартість авансованих коштів у розвиток підприємства найнижча - 12,64%. Це означає, що застосування методики оптимізації фінансових ресурсів в умовах функціонування українських підприємств, загалом, і досліджуваного, зокрема, стане можливим лише з розвитком ринку цінних паперів і ринку капіталу, де визначатиметься ринкова ціна ресурсів, спрямованих на фінансування підприємства.

Що ж до формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів спільного підприємства СП “Афамія” для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань його фінансів.

Висновки

Підводячи остаточні підсумки проведеного дослідження, доречно зробити ряд наступних узагальнень.

Обсяг і структура фінансового капіталу підприємств визначаються такими факторами, як форма власності та організаційно-правові форми підприємництва, галузева приналежність підприємства, стратегічні цілі й поточні завдання підприємницької діяльності, новостворене або чинне підприємство, вартість фінансових ресурсів на ринку капіталів, структура фінансового капіталу, що формується та ін. Ці фактори впливають не тільки на обсяг і структуру фінансового капіталу, а й на вибір джерел його формування.

Основними джерелами формування фінансового капіталу є як власні фінансові ресурси, так і позикові. Власні фінансові ресурси можуть формуватись із зовнішніх та внутрішніх джерел власних коштів. Позикові фінансові ресурси також можуть формуватись із зовнішніх та внутрішніх джерел позикових коштів.

Виходячи з того, що досліджуване підприємство є діючим можна вказати наступні джерела формування його фінансового капіталу: власні - кошти засновників СП, прибуток, що спрямовується на капіталізацію, амортизаційні та інші відрахування; позикові - довгострокові кредити банків, короткострокові кредити банків, короткостроковий комерційний кредит, кредиторська заборгованість, інші внутрішні джерела позикових коштів.

Аналіз фінансових коефіцієнтів діяльності підприємства виявив зниження, на протязі досліджуваного проміжку часу, фінансової стійкості досліджуваного підприємства, а також зниження частки власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність та нездатність власників самими забезпечити фінансування свого підприємства.

Скрутне фінансове становище досліджуваного підприємства зумовлює значні проблеми у залученні довгострокових кредитів та позик банків. Що стосується корткострокових кредитів, то аналіз кредиторської заборгованості показує значні зміни у її структурі в 2009 році. Зокрема відбулось залучення кредитних коштів із внутрішніх розрахунків.

Також слід зазначити, що досліджуваному підприємству, передусім слід звернути на підвищення показників його ліквідності, оскільки власні джерела формування фінансового капіталу, тобто фінансові ресурси, утворені за рахунок нерозподіленого прибутку та фондів власних коштів, можуть забезпечувати його розвиток.

Список використаної літератури

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: учебник. - М.: Финансы и статистика, 2007.- 288с.

Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту.- К.: КП "ВАЗАКО". Видавництво “Молодь”.- 2007, 491с.

Ван Хорн Дж.К. Основи управлення финансами. - М.: Финансы и статистика. - 2007, 511с.

Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности.- М.: Финансы и статистика.- 1996, 347с.

Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки.- М.: ИКЦ «Дис»,- 2008, 224 с.

Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств//Фінанси України.- 2006.- №2.- с.77.

Мойсеєнко І.Є. Фінансове планування на підприємстві// Фінанси підприємств.- 2009.- №9.-с.155.

Петленко Ю.В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств// Фінанси України.- 2009.- №6.- с.91.

Шило А.П. Управління оборотним капіталом підприємств//Фінанси підприємств.- 2001.- №4.-с.56.

Фінанси підприємств /навчальний посібник: курс лекцій/ За ред.. д.е.н. проф.. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ. 2002

Фінанси підприємств/ під ред.. Поддєрьогіна А.М. - К.: КНЕУ, 2000

Фінанси підприємств: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Л.Д. Буряк, Є.В. Вакукленко, А.П. Куліш - К.: КНЕУ, 2003

Шеремет А,Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 2007г.-176с.

Шило А.П. Управління оборотним капіталом підприємств//Фінанси підприємств.- 2003.- №4.-с.56.

Додаток А

Склад активів підприємства

Активи за елементами	Поняття та можливі економічні вигоди
1. Необоротні активи
Нематеріальні активи	Об'єкти промислової та інтелектуальної власності без фізичної субстанції, які необхідні для здійснення господарської діяльності
Незавершене будівництво (інвестиції)	Об'єкти матеріальних і нематеріальних необоротних активів, які не введені в експлуатацію
Основні засоби	Сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері
Довгострокові фінансові інвестиції	Активи, які передані підприємством іншим суб'єктам господарювання з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора
Довгострокова дебіторська заборгованість	Заборгованість підприємству фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати її нарахування
Інші необоротні активи	Необоротні активи від розстрочки зобов'язань перед підприємством
2. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні
тварини на вирощуванні та відгодівлі	Дорослі тварини на відгодівлі та в нагулі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини, вибракувані із основного стада для реалізації, та молодняк тварин

Подобные документы

• Формування і використання джерел фінансування державних підприємств (на прикладі Білоцерківської дослідно-селекційної станції)

  Економічна сутність і види фінансових ресурсів державного підприємства. Особливості їх структури і нормативно-правового регулювання. Аналіз показників фінансового стану БЦДСС, оцінка структури джерел формування фінансових ресурсів, шляхи оптимізації.
  
  дипломная работа [732,1 K], добавлен 13.04.2012
  

• Теоретичні основи фінансових ресурсів підприємства

  Склад та джерела формування фінансових ресурсів підприємства - не грошових коштів, а джерел, спрямованих на формування активів. Проблеми ефективного формування, використання та вдосконалення методів формування фінансових ресурсів будівельних підприємств.
  
  курсовая работа [248,6 K], добавлен 02.03.2011
  

• Формування власних фінансових ресурсів підприємства

  Теоретичні основи формування власних фінансових ресурсів підприємства. Аналіз власних фінансових ресурсів (на прикладі ТОВ ТВК "РіК Лтд"). Шляхи покращення формування власних фінансових ресурсів підприємства, вплив дивідендної політики на їх формування.
  
  дипломная работа [199,0 K], добавлен 26.03.2010
  

• Формування, склад та характеристика фінансових ресурсів піжприємства

  Аналіз складу і характеристики фінансових ресурсів ПАТ "Чернігівавтосервіс". Підвищення ефективності формування власного фінансового капіталу даного підприємства, його рентабельність і періоди окупності. Заходи по поліпшенню господарської діяльності.
  
  курсовая работа [170,2 K], добавлен 15.12.2011
  

• Аналіз структури джерел коштів та єфективності їх використання

  Інформаційна база здійснення аналізу джерел фінансування капіталу підприємства. Аналіз вартості капіталу та оцінка ефективності управління структурою капіталу на основі ефекту фінансового важеля. Оцінка структури джерел фінансових ресурсів ТОВ "Віват".
  
  курсовая работа [94,8 K], добавлен 01.12.2010
  

• Аналіз фінансових ресурсів підприємства

  Теоретичні аспекти формування фінансових ресурсів підприємства. Показники формування, використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз фінансового положення, фінансової стійкості та ліквідності, грошових потоків, ділової активності ВАТ "ДніпроАЗОТ".
  
  курсовая работа [762,4 K], добавлен 22.09.2010
  

• Оцінка структури джерел фінансових ресурсів підприємства

  Зміст фінансових ресурсів. Оборотні та необоротні кошти як джерело формування фінансових ресурсів. Фінансування підприємств за допомогою власного і позичкового капіталу. Оцінка фінансової стійкості в залежності від забезпеченості власними засобами.
  
  курсовая работа [58,6 K], добавлен 20.01.2010
  

• Розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства

  Джерела фінансових ресурсів та їх використання для організації процесів розширеного відтворення капіталу підприємства. Напрямки розміщення фінансових ресурсів підприємства в активи. Шляхи удосконалення формування фінансових ресурсів в ТОВ "Гідротехніка".
  
  дипломная работа [3,8 M], добавлен 07.07.2010
  

• Організація та методологія управління фінансовими ресурсами підприємства

  Сутність, джерела формування і ефективність використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансової діяльності ТОВ "ФОЗЗІ-Н", оцінка використання фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація структури капіталу. Джерела зростання прибутку підприємства.
  
  дипломная работа [793,6 K], добавлен 21.01.2011
  

• Розвиток фінансових ресурсів підприємства

  Фінансові ресурси підприємства. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємства. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. Джерела ресурсного забезпечення підприємства. Регулювання інвестиційної діяльності. Оцінка ефективності проектів
  
  реферат [29,0 K], добавлен 31.05.2004
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам